tag:blogger.com,1999:blog-69608551970233335822024-03-06T22:56:04.063+02:00КругоЛьвів – Куди поїхати: Львівщина, цікаві місцяФотозвіти з описами маршрутів та пам'яток, враженнями від мандрівок.<br>
Про природні та архітектурні об'єкти Львівської області, що відвідані особисто.Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.comBlogger29125tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-55424962747517071262016-08-15T01:08:00.000+03:002019-12-30T15:22:34.382+02:00Жовківський монастир<div class="justified">
<img class="main" title="Жовківський монастир" alt="Жовківський монастир" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOlHDAlmqFHVrQyA2aocPksU-lDaeL3HKfyJruH6M_MA6X3IS6I9S3zvf3LCqGbwAaxY1nvHf16t1JHBdjUNne2QOie4RGf1frAZAes6kOAdU9Xwbi0pleTGbT4UxxyF7mZY1nVcCCPjw/s1600/Zhovkva-monastery_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> діючий монастир.
</li>
<li>
<span class="itemname">Посвята:</span> Різдва Христового (Христо-Різдвяний).
</li>
<li>
<span class="itemname">Приналежність:</span> оо. Василіяни, <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> бароко, історизм.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час заснування:</span> 1682р.
</li>
<li>
<span class="itemname">Розбудова:</span> 1690-ті рр., протягом XVIIIст., поч. XXст.
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> непр. п'ятикутна територія в межах ~100x120м, стіни і з'єднані мур. споруди — житл.-госп. корпуси, церква, дзвіниця — формують периметр і 2 внутр. двори (1 закр.)
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Жовківський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Вперше у Жовківський монастир я потрапив у 2011р., потім знов у 2014р. Але обидва рази відвідував його досить побіжно, так між іншим — під час загальної прогулянки по місту. Не звертаючи особливої уваги, тоді я просто заходив всередину на кілька хвилин, як у звичайну церкву, і йшов далі. І лиш пізніше, 14 серпня 2016 року я зібрався сюди в одиночну поїздку, тепер вже прицільно, щоб без поспіху оцінити монастир як окрему пам'ятку. Ретельно оглянув усі доступні частини комплексу, в тому числі й не парадні, а також сповна роздивився інтер'єри храму.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис монастиря" всі фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до монастиря.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=10ZGd5BoaePIqATUURn7GorEsb2YPKWrX" width="640" height="480">Жовківський монастир - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Жовківський монастир туристи відвідують у рамках загальних екскурсій містом, яких останнім часом наче побільшало — Жовква в цьому плані потрохи прогресує. А от суто з релігійною метою, на прощі чи паломництва, сюди приїжджають одиниці. У храм як у святиню ходять переважно місцеві, що уподібнює його до парафіяльного. Хоча коли є бажання, то потрапити в монастир легко — зі Львова щоденно курсують різноманітні <span class="light">маршрутки</span>, а також дві <span class="light">електрички</span>. Детальніше всі варіанти доїзду вже описані у <a href="https://lviv-outside.blogspot.com/2014/05/zhovkva-castle.html">звіті про Жовківський замок</a>.<br />
<br />
Знаходиться монастир у самому центрі Жовкви, тож шукати його не доведеться. Купол церкви видно просто з головної Вічевої площі, а шлях до воріт займе всього 5 хвилин від автобусної зупинки (чи 10-15 від залізничної станції). Містечко невелике, і тут спокійно можна зорієнтуватись по карті чи запитати дорогу в людей.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Жовківський монастир — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 388 і назвою "Василіянський монастир (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується XVII-XXстт. і занесений туди як комплекс пам'яток:<br />
1. Церква Різдва Христового (мур.) — охоронний № 388/1, датування 1612-1905рр.<br />
2. Монастирські келії (мур.) — охоронний № 388/2, датування 1782р.<br />
3. Дзвіниця церкви Різдва Христового (мур.) — охоронний № 388/3, датування 1730-1770рр.<br />
<br />
Цікаво, що друкарня та деякі інші монастирські приміщення теж являються пам'ятками архітектури, але вже місцевого значення, тобто на рівень нижче.
А сучасні споруди на території взагалі не мають охоронного статусу... Обитель не єдина така у Жовкві, і поза її стінами знаходяться ще десятки пам'яток, однак їх опис не входить в рамки даного звіту.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Жовківський монастир - план-схема" alt="План-схема монастиря в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7aR8Xp041_i2X-HQ6d9_TZN1iQGQQRF8kfB-8QFU_XYq8lVFprzsZ14yIX_eCOFlDlD8iXl_ZqwiVYC1P8EN7osC4n12sgToMw9RV3edqxNRJ0utYjAqoSkiUptD0OsfXT8ENQcgyfAU/s1600/Monastery-plan_Zhovkva.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>Б1</b> — Південна брама. В'їзд на малий двір.</li>
<li><b>Б2</b> — Північна брама. В'їзд на великий двір.</li>
<li><b>Ц</b> — Церква Серця Христового. Переосвячена, пам'ятка № 388/1.</li>
<li><b>Д</b> — Дзвіниця з давньою в'їзною брамою, пам'ятка № 388/3.</li>
<li><b>ЖГ</b> — Житл.-госп. споруди. Тісно сполучений ряд будівель. Старші келії (прилеглий до церкви корпус) є пам'яткою № 388/2.</li>
<li><b>Г</b> — Госп. споруди. Малі дворові будівлі і конструкції.</li>
<li><b>ДР</b> — Друкарня. Сучасна друкарня, василіянське видавництво. До неї з півдня прилягає стара колишня друкарня.</li>
</ul>
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК СВЯТИНЯ</h5>
<div class="justified">
Монастир належить одному з найбільш розвинених у нашій області монаших орденів <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr> — <span class="light">василіянам</span>. Офіційна назва "Василіянський Чин святого Йосафата", традиційна "Чин святого Василія Великого" (ЧСВВ). Головний сайт їхньої провінції в Україні — <a href="http://osbm.in.ua">osbm.in.ua</a>, монастир також має свій власний сайт — <a href="http://osbm.zhovkva.org">osbm.zhovkva.org</a>. Основними святами Жовківської обителі є монастирське, храмове та ще одне на честь мученика, мощами якого володіють ченці:<br />
1. Різдво Христове — 7 січня.<br />
2. Пресв.Серця Христового — перехідне, 68-ий день після Великодня (завжди у п'ятницю).<br />
3. Перенесення мощей Св.муч.Партенія — перша неділя після Воздвиження, 27 вересня.<br />
Обидва останні празники приваблюють до Жовкви прочан, в ці дати відбуваються відпусти. На Різдво теж проводять урочистості, але вже на рівні парафії.<br />
<br />
Щоденний <span class="light">розклад богослужінь</span> Жовківського монастиря — це утреня, кілька літургій, вечірня. Розпорядок літургій такий: в будні і суботу — 7:30 і 19:00 (в п'ятницю є додаткова о 10:00), в неділю — 9:00, 11:00, 13:00 і 19:00, в свята — 7:30, 10:00 і 19:00. На великі свята відправи і час їх проведення можуть бути іншими, і тоді розклад зазвичай повідомляється наперед в оголошеннях. Та незалежно від цього, малий двір та церква Серця Христового постійно доступні для огляду. Всередині для почитання виставлені мощі вищезгаданого мученика Партенія.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт "Polona" — оригінали на <a target="_blank" href="https://polona.pl/search/?query=Żółkiew&filters=category:postcards,category:photographs,public:1,hasTextContent:0">polona.pl</a>, пошук польською "Żółkiew".<br />
2. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Żółkiew".<br />
3. Сайт "Прадідівська слава" — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.pslava.info/ZhovkvaM_MonVasylijan,204328.html">www.pslava.info</a>.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<u>XVIст.</u> Ще до заснування Жовкви у 1597р. на цьому ж місці знаходилось село Винники, в якому вже довгий час існувала дерев'яна церква Різдва Христового. Точний її вік невідомий. При побудові нового міста храм потрапив в його межі і зберіг свою роль парафії для православної громади. При храмі був цвинтар, діяли школа і шпиталь.<br />
<br />
<u>1612р.</u> Оскільки церква стала руйнуватись від старості, власник Жовкви <span title="пол. Stanisław Żółkiewski">Станіслав Жолкевський-молодший</span> надав грамоту на фундацію нової — кам'яної або дерев'яної, а також дозволив створити при ній братство. Однак будівництво так і не розпочалося за браком коштів, зокрема через постійні війни з Османською імперією та Московським царством.<br />
<br />
<u>1682р.</u> Львівський єпископ Йосиф Шумлянський усунув тутешнього світського священика (за повторне одруження) і натомість запросив до Жовкви василіян. А на місці давньої церкви було <span class="light">засновано</span> теперішній монастир. В цьому ж році за сприяння власника міста, короля <span title="пол. Jan III Sobieski">Яна III Собеського</span>, зведено мурований храм. Поряд постав одноповерховий корпус келій, який ченці завершили аж 1690р. власними силами. Монастир, як і його головний храм, залишив за собою первісну посвяту в честь Різдва Христового, а також продовжив виконувати функцію місцевої парафії.<br />
<br />
<u>1690р.</u> Першим ігуменом став митрополит Досифій, що трохи раніше з кількома монахами приїхав із Сучави, захопленої турками. Також сюди урочисто перевезли мощі мученика Івана Нового (Сучавського). Та розвитку обителі завадили масштабні пожежі у 1691р. і 1695р. — споруди щоразу доводилося відновлювати важкими зусиллями, вже не кажучи про внутрішнє убранство, яке вигорало вщент. Тож після останньої відбудови, у 1696-1699рр. маляр Іван Руткович та різьбяр Семен Путятицький працювали над іконостасом. Він став справжнім твором мистецтва і, до речі, зберігся до наших днів.<br />
<br />
<u>1700р.</u> Монастир здійснює <span class="light">перехід в унію</span>. В пожежах 1708р. і 1718р. не постраждав. У 1721-1730рр. зведено муровану надбрамну дзвіницю. Церква ж була, згідно з описом 1740р., "<i>...ґонтами вкрита, верхів на ній чотири, купол середній під білою бляхою... Підлога кам’яна в усій церкві укладена...</i>". В той час, імовірно, з'явилися й дрібніші господарські будівлі, і загалом комплекс набув рис цілісного ансамблю в стилі бароко. Окрім архітектури, зміни торкнулися й монашого устрою. Ченці разом з багатьма іншими на Західній Україні в 1739р. прийняли єдині василіянські правила і вступили до конгрегації, що в 1743р. ввійшла у Василіянський Чин. У 1753р. монастир отримав статус архімандрії.<br />
<br />
<u>1780р.</u> Обитель активно розростається, і на місці давнього цвинтаря, школи та шпиталю з'являється ряд нових споруд. Спочатку з північного боку постав ще один житловий корпус. У 1782р. до келій надбудували другий поверх. Впритул до них з заходу почали зводити палац архімандрита, роботи над яким тривали до 1790р. Також у 1784р. з Відня до Жовківського монастиря на постійне зберігання перенесено мощі мученика Партенія — взамін мощей Івана Нового, які роком раніше повернули назад до Сучави. Зазнав змін і інтер'єр храму, внаслідок яких оригінальний іконостас десь перед 1792р. продали в сусіднє село Нова Скварява, звідки він потім потрапив у Національний музей у Львові.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старий малюнок Жовківського монастиря - фрагмент літографії Карела Ауера 1838р." alt="Монастир на літографії Ауера 1838р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUc7LVTNj7Nze8rbXbISfGE71kTmtIlPzkc0tf1kgdoAPo-UhaLgtEynQ6GbIQv5aVByHgbUiEMkAIXSr-vVvfq1E2vUmw2TJ3kMQLF3V2kXsW4eoRlQ-Edf0-Av-5pcmkzXtHGrrnucs/s1600/Old-drawing_1838_Zhovkva-monastery-in-Auer-lithography-fragment.jpg" />
<u>поч.XIXст.</u> Попри масове закриття храмів, монастир продовжує діяти. До нього навіть приєднано дрібніші парафії, ліквідовані австрійською владою. В міській пожежі 1833р. обитель суттєво постраждала — згоріла покрівля мурованих споруд, а також багата бібліотека, що знаходилась у житловому корпусі на другому поверсі. Відбудова йшла повільно. Зокрема, на тогочасній літографії Карела Ауера зображено вже новий церковний дах, простіший, лиш з однією великою банею. При цьому дзвіниця ще взагалі без даху... У 1840р. після реставрації освячено престол з мощами Партенія, а урочисто встановлений тоді празник відзначається дотепер. Однак загалом обитель переживала не найкращі часи, і в 1855р. втратила архімандрію.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="vert rightimg" title="Старе фото Жовківського монастиря - дзвіниця у 1890-ті рр." alt="Монастирська дзвіниця 1890-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo4k1EvcmaAi8skDk5lZtq3uZ1PKVF5KBjkRAl5C7A7X-jtz4ioo4pwJ8li41qCNL6Pb_UZBGw6pgpcFekcpCdNHB_ZwIxIEiCh0FIU9ImD0oY5hIpFTL43ytEiiPdSQ64l1qoy8UIo0E/s1600/Old-photo_1890s_Bell-tower-of-Zhovkva-monastery.jpg" />
<u>1860-ті рр.</u> У монастирі почалися ремонтні роботи, у 1864-1866рр. тривав їх основний етап. Всередині храму з'явилися нові розписи, іконостас та три вівтарі. В екстер'єрі церкви, як і в інших спорудах, масштабних перебудов не проводили, лиш реставрацію з незначними змінами. Різницю в деталях помітно на дещо пізнішому фото справа: біля церковної бані вже є сигнатурка, а дзвіниця увінчана металевим куполом.<br />
<br />
<u>1891р.</u> Жовківський монастир долучився до Добромильської реформи, покликаної подолати духовну і матеріальну кризу у Василіянському Чині. Відтоді кількість ченців почала зростати. У 1895р. запрацювала <span class="light">друкарня</span>, яку розмістили в колишній возівні, в західному куті навпроти храму. Вже у 1897р. вийшов перший примірник щомісячного журналу "Місіонар", а в 1898р. засновано Видавництво отців василіян, яке з часом стало одним з найбільших на наших теренах. У 1900-1901рр. друкарню ґрунтовно реконструйовано... Також у 1901р. Папа Римський надав обителі право відпусту.<br />
<br />
<u>1902р.</u> Розпочалася капітальна перебудова храму, найістотніша за весь час існування. Вівтарну частину повністю розібрали, а внутрішній простір розширили випуклими відсіками з півночі, сходу і півдня — для цього довелося збільшити територію самої обителі за рахунок вулиці і сусідніх ділянок. Церква в результаті стала хрестовидною у плані. Посередині "хреста" у 1905р. звели новий купол, значно масивніший за попередній <span title="перше фото знизу">[1]</span>... Споруда набула рис історизму, який характеризується переосмисленням і поєднанням давніших стилів. Автор проекту Едгар Ковач також застосував і народні мотиви, зокрема в орнаментах та декорі, тож архітектура вийшла досить самобутньою. Основні роботи тривали до 1906р., по завершенні храм переосвячено на честь Пресвятого Серця Христового. У 1907-1908рр. провели реконструкцію корпусів келій.<br />
<br />
<u>1912р.</u> На північ від старої друкарні, де раніше ченці мали город, закладено нову друкарню, велику і триповерхову. Вона запрацювала в 1914р. У Першу світову монастир не постраждав. Зате в 1919р. польська влада зупинила видавництво, конфіскувала архів та бібліотеку, а монахів відправила в концтабір Домб'є. Обитель відновила діяльність у 1921р.<br />
<br />
<u>1930р.</u> Комплекс знову розростається. У 1930-1933рр. продовжено друкарню, а менше старе приміщення пристосовано під Дім письменників. Проміжок, який був раніше між друкарнею і західними келіями <span title="друге фото знизу">[2]</span>, забудували, і споруди таким чином сформували неперервний ряд. Поряд постали нові господарські будівлі. Також у 1932-1939рр. Юліан Буцманюк розписав інтер'єри храму, поєднавши біблійні сюжети з українськими персонажами та атрибутикою, — цей видатний витвір модерну зберігся до сьогоднішніх часів... У 1939р. в ході війни німецька артилерія пошкодила стіни церкви, зокрема мозаїку на фронтоні, але загалом у Другій світовій монастир не зазнав сильних руйнувань <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського монастиря - розбудова церкви близько 1905р." alt="Розбудова монастирської церкви бл.1905р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirLmy_XDD8khj84vfSGGmSai-k8lA39pqTc2LkSAWibPriXt4pO2wBne83EDwD_kNq4n6RlNWBBNES5YNOrveDdQ4mbSjNwZh1ZSku9hFCwbWp759bpRbl7OUrKZg6j43CDWGzKCFuFOU/s1600/Old-photo_1905-about_Construction-of-church-in-Zhovkva-monastery.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського монастиря - вид з південного заходу у 1930-ті рр." alt="Вид монастиря з південного заходу 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJ9Pl8UX-pIztJYFeuatf5RfCiYy3rCzE1SGQzsR9e58z5xdpnPmVEQhuNHQGhJ6h52doZC6VsACOPRRbuyJ4ef5PNBrxc8MlRhHPpQc04Tlz60WiyapfjdIHrXW-3WhyRm2dX5oZrShA/s1600/Old-photo_1930s_Zhovkva-monastery-view-from-southwest.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського монастиря - вид з південного сходу у 1939-1945рр." alt="Вид монастиря з південного сходу в Другу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidUQaqnt363Wj0feYdLMSzpzZ4zz3Q4j8aaJnqgxOME54po7v3WNur_o-VytGEmnyFpxMyI5pUkzrVu1d4_FSIFnfNZdP0wfDxhu9CS0oEenFcx4xBPXxU1i5wmoghxdkYjacibfT-lHA/s1600/Old-photo_1939-1945_Zhovkva-monastery-view-from-southeast.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
<u>1945р.</u> Після повернення радянської влади монастир <span class="light">закрито</span>. Національні елементи храмових розписів майже одразу зафарбували. Ченців арештували, а їхні приміщення передали військовій частині <abbr title="Народний комісаріат внутрішніх справ">НКВС</abbr>, яка базувалася тут близько семи років. В цей період у застінках установи вбито понад 200 людей — скелети розкопали в підвалах вже в наш час, їх особи досі не ідентифіковані... У 1952р. церкву віддали парафії <abbr title="Українська православна церква Московського патріархату">УПЦ МП</abbr>, в келіях розмістили медичне училище, а в друкарні — російську школу. Попри те, цінність пам'ятки була визнана, і в 1956р. старі будівлі отримали охоронний статус. Також після 1960р. у храмі розписано бабинець (ближню до входу частину).<br />
<br />
<u>1970-ті рр.</u> Училище перевели у Львів, а корпуси потрапили у використання санепідемстанції та стоматологічної поліклініки. Довколишня територія була ще не така загороджена — тоді, наприклад, добре проглядався північний бік церкви <span title="перше фото знизу">[1]</span>, в якій надалі продовжувались богослужіння. Основна ж архітектура жодних змін не зазнала: тогочасні кадри дзвіниці <span title="друге фото знизу">[2]</span>, храму в профіль <span title="третє фото знизу">[3]</span> чи з вівтарної сторони <span title="четверте фото знизу">[4]</span> не відрізняються від сучасного вигляду цих споруд.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<img class="vert wide" title="Старе фото Жовківського монастиря - церква з північного сходу у 1976р." alt="Монастирська церква з північного сходу 1976р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWwoaFnzqKH4IQ6vYF4Lui0ftmbSasnbtCqCAeShV1-7kKXdr0CyBWBYyvIBlnGgoo3BA8h2lMil_ReBZDrmdsnEAQbzd5iDJVCalMphgkk5PWVNKNfAKTMvDUhKmXk2sDFKtFpsWYpZs/s1600/Old-photo_1976_Church-of-Zhovkva-monastery-from-northeast.jpg" />
<img class="vert" title="Старе фото Жовківського монастиря - дзвіниця у 1976р." alt="Монастирська дзвіниця 1976р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0_FEvTHD3rNGt1nrLmje1AW8EHAVYgtIU5t4MEjp9eySk9Lpc9DEqaUozcumZDpsI6m0tcXNTsnHTc9j8ahFy5VZ7omVY0cGKkkMnz5QoJ59Ru27Uy8H3UFa3wsowzIDMMGNvVgtVC1E/s1600/Old-photo_1976_Bell-tower-of-Zhovkva-monastery.jpg" />
<img class="square" title="Старе фото Жовківського монастиря - вид з півдня у 1977р." alt="Вид монастиря з півдня 1977р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhy0okM3FT6tT84WNyTojtzYrO0R2xn26YpdcGIr_IWp985tkFUHEy-kYjylKwC7YNg7qWlrPKX7fgGPzJzJxfVn9SnzOkydawDIR6IPTqkBLEfelr1tDB6mJY2fwqye_VOeH6FIhJaZXQ/s1600/Old-photo_1977_Zhovkva-monastery-view-from-south.jpg" />
<img class="vert" title="Старе фото Жовківського монастиря - церква зі сходу у 1977р." alt="Монастирська церква зі сходу 1977р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDjPkn7j1jyqk2lTUrGkkcmtpoSPS-I183jvDcWBX5cj5T7rCPUXp-Qr-76q6rOyoUmYDXZ5pIS58Qj2GmcQVqaoXPZ9to9N7cGxsHnNItcJSU5Pl8ksxnkj934ai8UsOAsNDzQKqILX0/s1600/Old-photo_1977_Church-of-Zhovkva-monastery-from-east.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
<u>1990р.</u> Келії та церкву повернули василіянам, і святиню знову <span class="light">відкрито</span>. Щоправда, попервах її доводилось ділити між обома конфесіями. Монастир же почав діяти як мала семінарія, де молодих ченців готували до подальшого служіння.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України обитель швидко розквітла. Православна громада перемістилась у власний храм. Незабаром, у 1992р. відремонтовано житлові приміщення. У 1994р. монахам віддали їхню друкарню, і видавництво відновило свою роботу. Згодом будівля зазнала реконструкції і стала чотириповерховою. У 2002р. при розчищенні підвалів у храмі і прилеглому корпусі виявлено вже згадані рештки людей, які після завершення експертиз у 2006р. були поховані у спільній могилі... У наш час монастир продовжує розвиватися: ченці займаються друком і господарством, потрохи облаштовуючи територію, а святиня як і раніше збирає парафіян, паломників та просто туристів.<br />
<br />
</div>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/.../0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/JF8btTL7l0s?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Монастир у Жовкві</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2008 рік). Старе пізнавальне відео: види інтер'єрів церкви під спокійну фонову музику, доповнені розповідями про пам'ятку та інтерв'ю з місцевими працівниками сфери туризму. Основна увага приділена розписам та їхнім унікальним деталям, а також історії мученика Партенія.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="monastery-description"></a>
ОПИС МОНАСТИРЯ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPWEl1U1oBZlIxdHD4End-Wo3JZZfldxnvP9h3l65Og-1A0nfCSOahiwY7MowLL1pwRL5gxrEB8mpR7QcT3Xe3ujvue230Kzi45yQUTocCHct-18-4_8A8h9lVtlky1uvwW7kakXpK4Sw/s1600/Zhovkva-monastery_General-view_big.jpg" title="Жовківський монастир – загальний вигляд">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – загальний вигляд" alt="Загальний вигляд монастиря у Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOlHDAlmqFHVrQyA2aocPksU-lDaeL3HKfyJruH6M_MA6X3IS6I9S3zvf3LCqGbwAaxY1nvHf16t1JHBdjUNne2QOie4RGf1frAZAes6kOAdU9Xwbi0pleTGbT4UxxyF7mZY1nVcCCPjw/s1600/Zhovkva-monastery_General-view_small.jpg" />
</a>
Монастир має неправильну п'ятикутну форму, близьку до квадрата зі зрізаним кутом, і займає ділянку в межах 100x120м у центральній частині міста. Периметр оточений парканом та щільною забудовою, а суцільний ряд споруд від краю до краю розділяє територію на два внутрішні двори. Комплекс виконано у м'яких тонах — білому, сірому, жовто-коричневому, — але архітектура різних часів і стилів помітно контрастує між собою. Доступний для відвідувачів малий дворик встелений бруківкою і прикрашений газонами та квітами.<br />
<br />
Головною будівлею обителі є храм Пресв.Серця Христового, хрещатий у плані, декорований пілястрами (напівколонами) і увінчаний куполом на великому барабані з круглими вікнами <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Також вирізняється його фасад, завершений незвичним округлим фронтоном з мозаїкою <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Поруч стоїть висока масивна дзвіниця, яка на відміну від церкви зберегла свій первинний бароковий вигляд <span title="третє фото знизу">[3]</span>. В її основі залишилася давня брама — вона досі грає роль входу в монастир, хоча зараз частіше використовується сусідня хвіртка в мурах.<br />
<br />
На захід від храму простягається ряд келій та інших чернечих приміщень. Вони суттєво перебудовані та поступово приводяться до однорідного стану, однак насправді є досить різними за віком <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Найстарішим є корпус, що впритул прилягає до церкви... Між корпусами та колишньою друкарнею знаходиться вузька ніша, яка впирається в коротку перемичку <span title="п'яте фото знизу">[5]</span> — раніше тут був прохід у великий задній двір з городом. Тепер звідси можна хіба що повернутись на вулицю крізь широкі південні ворота, призначені для транспорту, а тоді обійти увесь монастир довкола.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEivmv1ObLzNSA-xhZjkS4MlBS2PK-uL1ceu4WxUEz9NStg3yDiXm2LHqtPWcYETQp_2p_Y3IB5JAxpnpUXZtqiHQZlPb7dIN9ANhso0dB82f4ADWTyWCZw1R08cntftcWFZmiwnPDpbyio/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church_big.jpg" title="Жовківський монастир – церква Пресвятого Серця Христового">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – церква Пресвятого Серця Христового" alt="Серце-Христова церква в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKKEV0JISEDjoktqOxZx_XX3aSar5ZS6NrSiDqWh_IxKC3sHpPTC_eshYaTc7cn6D5E_5HBUHzCX_hDr7LiAPEH6kKHGweTo5L6xl4VP76ybfHGp2VEIKyt3gUt2-P7vVZTDZQIB8TiRA/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi3p2deCthGbt02IvckP4wbTSvgYwxJIllFXk09hcQP22ksVm_uw1P3SzRhckuBaRTosDX1FYnnC4ngNYT1p5lSDbaccL1NuzQuf9iO1sj-tY9QojQubaPCMXO41pi-KAi6pSQMWWqMWR4/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church-facade_big.jpg" title="Жовківський монастир – фасад церкви Пресвятого Серця Христового">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – фасад церкви Пресвятого Серця Христового" alt="Фасад Серце-Христової церкви в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSIFXuUhc2z34J7Y8jSLg_Wak8vw1B6EsE2bcJ5zCcNxi6RAodhlPLSfVLfLZdPXwzMjBRbZwmn17MfceW0QjJUoqsYshTJhDHxqSvNj_V2WbEt-BKa3rCn6aeW9axXyAwudJb6cJ7ScA/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church-facade_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTwdmqFtXZjwR5EoIcEdGRow2Ctm4-er9DcILEj00qe4ZsTRkiG0vtWiFphWPpUNaqcbU_Uqv0JdM_Zfi5u5_jbG2Ewo15nQlaPU47upPQhefMpbQzEDZiznXHWJzOcTMuRDHCyBf-Wrk/s1600/Zhovkva-monastery_Bell-tower-with-old-gateway_big.jpg" title="Жовківський монастир – дзвіниця з давньою брамою">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – дзвіниця з давньою брамою" alt="Дзвіниця монастиря з давньою брамою" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjddgAFy2kM0AyAKfdcOJ1vtLs5rK7wPNDynaShYDhTHxxL1NHqIHwnOlaJM6KUJrvi74rjKYF1lLPYuCh3gQlLmUwzsoT_-OgIDOdldHrydHfRglo1fALtytNiz2-CgUKgywRY0506hgU/s1600/Zhovkva-monastery_Bell-tower-with-old-gateway_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimEES5Haf9pOsCRCeRLemwEMg61-QYccrPukNBV4V3AityWNwPqdIu9WQmvXtNlpDtRJ5lms62eVtNb8LKed2LHtw_jp2MlL0y44grvG73DDe5eVjfjR5y3-IZyHW1HdLFgu9A5FN5EdE/s1600/Zhovkva-monastery_Old-cell-building_big.jpg" title="Жовківський монастир – старий корпус келій">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – старий корпус келій" alt="Давні келії монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhi2pfLir7gEv-YodYMV6BVpxVEby5mRIxPSoIAx2var12ZubAvW6tPluIq72nv-frZcWv1_u-5EBIqR3_8qAzlRowD9kUTl3Kpu5aFu0zQoMnP1Zico1otHpBBvzXpf32-svPKe7h_iQc/s1600/Zhovkva-monastery_Old-cell-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiEc_BjWIk2Hp0ACf-882odWY8NBteKEno-aCACkYu0e8OBqSdUyTi-u3Z-_M0LNYbMgr0Nz4dRshXvIm5osKvBBVk0JWUDezc04MRlx3MWTuFQnp67Tf9CgslGhz116BEA5L1-KJlwG4/s1600/Zhovkva-monastery_Connected-buildings_big.jpg" title="Жовківський монастир – сполучені корпуси">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – сполучені корпуси" alt="З'єднання монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkz25GOG7mEFA74I8d2rc8bSwMKDTiTkG2ppMP1rzQm7zxKTu4KEfNV3xAqgjFM0QAesxqX25DZBXdKIxfBHdwtHS7NjONSuqkbeCmtvrB3RWj4PzQ-8fSTOo8dAoh7d51j-WkQze15Nk/s1600/Zhovkva-monastery_Connected-buildings_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Ззовні друкарня виглядає печально: облущені сірі стіни, вікна в іржавих ґратах, що дивляться на безлюдний занехаяний провулок <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Такий різкий дисонанс із доглянутим церковним подвір'ям здався мені дивним, але те, що я побачив за рогом, виявилося ще більш неочікуваним. З північного боку панорама настільки гнітюча, що скидається на якийсь покинутий цех заводу <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Я навіть засумнівався, чи дійсно оце територія монастиря, але схоже, що так, і тут його складські та підсобні приміщення. А понад ними стримить неоковирна квадратна башта, надбудована десь в наші часи, про призначення якої можна хіба здогадуватися... Трохи далі розташована ще одна брама, задній в'їзд на великий господарський двір <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Уся ця частина закрита і служить для потреб ченців, для відвідин не доступна. Зі сходу до стін обителі туляться приватні ділянки, тож їх треба обігнути, щоб вернутися назад до храму.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-FCgonnGpRcOD7ipqczdAvoX597oMvqocjaVTJqfDmuwMcwPAKDB8GBCn2xG-iskNiUasvcc6EZf6rxlLRmR7NwmKHYHS-RSosbzY0neq9TcAWResHXhhQ_ro8BXcjWFPRPyW5gZdS2U/s1600/Zhovkva-monastery_Printing-house-from-west_big.jpg" title="Жовківський монастир – друкарня з заходу">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – друкарня з заходу" alt="Друкарня монастиря з заходу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1zOl9BbveGzWR3PW5kGic5EeG27n78qSE5PGdkU_2p81z2gGZJNoGH5DAjliM2PP79B8ByLMCGBk5zTbzdNL5-EYR4_PsDy-HgjtsIXU1QPb-JZhJAL5DwJN60Um-cSxBmY-OlDSXukY/s1600/Zhovkva-monastery_Printing-house-from-west_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXhWcWOns_5Ie5tohRul5QPQmvpL6fgfxBoZyLz_450ZGSzprdTspcU8buaYMCo4B5vxHII-N9za-rqZbQPr5wTGiMmKIGmQkyVlyCghXWsDkaoVPwmkhqhVt6fneBhLkNHeDnlefDqIQ/s1600/Zhovkva-monastery_Outbuildings-from-north_big.jpg" title="Жовківський монастир – господарські будівлі з півночі">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – господарські будівлі з півночі" alt="Господарські споруди монастиря з півночі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiysaM3I2VPTHqrz_6nBuLJ_V5AIf8wTOpFeJtXmdkcLTanhyphenhyphenxYyUQcWNeJ51XhRG1locKL8Y7yIbXs3NNWpikLuIim8bE5TvZ3NhF-WHujTNzjR_uMYO00uqVWERY-o8jI4Lh6ds2ohcU/s1600/Zhovkva-monastery_Outbuildings-from-north_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8OUVnZyOUNg5ukeMaCeRGMm-5ShDtSC4TsagigrkYOViplc_I24dKaNF8He2q6DdeCLi-qVOGAQwW2vIYb8Rkoyjd5iuo9Edz8uigWQXJvBuQUzi2TRG_rvH_nu1WvXdkN_KHDdsdiOc/s1600/Zhovkva-monastery_View-from-north-gateway-behind_big.jpg" title="Жовківський монастир – вид з-за північної брами">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – вид з-за північної брами" alt="Монастир з-за північної брами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidg0Xkzv_RnZ6exjjRnWqcyX4YPQbSR2WJYu7_h0yANLmiR5e80ke-Ljnxsv3SNEYmpMJn_iMbMZ87iR-zQmmGJwxeVGpdQ9EnEq8Q7gr2tqcv-tDADyALyA1pYkdXfA3v5NhP61zh15E/s1600/Zhovkva-monastery_View-from-north-gateway-behind_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Головні пам'ятки монастиря — церква, дзвіниця і старі келії — зберегли архітектурну привабливість і свої функції. Вони всі розташовані разом і формують ядро комплексу, яке власне й цікаве з туристичного погляду. Решта будівель мають чисто практичне значення і служать поточним потребам. Вони або зовсім нові, або втратили свої оригінальні риси внаслідок багатократних ремонтів; частина з них до того ж перебуває в геть непрезентабельному стані... Загалом, цілісного ансамблю тут немає, і навіть домінантні споруди різняться у стилістичному плані. Тим не менш, цінність цих пам'яток незаперечна, а храм з його розписами взагалі є унікальним у своєму роді витвором мистецтва.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd8FABWexcpILW5JJ8ERIn8NApDzUbPfZwSZ9O_EeMMJ9Lb9pDpYiu5m_aPIniAqtrVOIpuU5riYtngf2VvezMR5JjRbqUOOenxbP-nNo0ib_Ba6XZNaofYosf4CyB9djtQGynkVk5IMM/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church-interior_big.jpg" title="Жовківський монастир – інтер'єр церкви Пресвятого Серця Христового">
<img class="hor" title="Жовківський монастир – інтер'єр церкви Пресвятого Серця Христового" alt="Серце-Христова церква в монастирі зсередини" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCGuub9Zy7WKQ-wPkxZdOz0eeEgodOkQZo4AfunsuiuEAtht1k_JCVLsrrERYGeEmOMV5rN3Lrb0f3mbLuDLGmll_PT8lbITFo3sJVNCRC_5boZJGHFcDqfhDd4RXZCeqVg-X8t6KTG-I/s1600/Zhovkva-monastery_Sacred-Heart-of-Christ-church-interior_small.jpg" />
</a>
Церква Серця Христового відчинена для відвідувачів. Тут збереглися розписи Юліана Буцманюка 1930-тих рр. Попри те, що частина з них була домальована у 1960-ті рр., а пошкоджені фрески реставровані вже у наш час, інтер'єр майже повністю автентичний. Як видно зліва на фото, у храмі домінують сюжетні композиції, насичені та барвисті.<br />
<br />
Але неповторна особливість жовківських розписів — це українські мотиви. Справа в тому, що в міжвоєнний період тривало національне відродження, а <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr> була його вагомим осередком. Художник зумів поєднати тодішні настрої з традиційним іконописом, і так з'явилась безліч незвичних деталей: Акт Злуки під покровом Богородиці, князі та козаки, що несуть дари малому Ісусу, історичні постаті та святі у вишиванках, тощо. Щоб сповна оцінити весь цей витвір, його треба бачити на власні очі. Помітно, що нові лаштунки, такі як образи чи освітлення, стараються не затуляти оригінальних малюнків, тому стіни церкви здаються полотнами митця.<br />
<br />
Ще у храмі виставлені мощі мученика Партенія — ціле тіло у прозорій труні. Він був молодим християнином, страченим у Римі в 250р., в часи переслідувань за віру. Похований там же у катакомбах, у 1665р. перевезений до Відня, у 1784р. — до Жовкви. Спершу маловідомий святий за століття став справжнім покровителем міста і зараз сильно шанується.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Жовківський монастир Різдва Христового — діюча обитель василіян, видатна туристична пам'ятка, а також важливий пункт для львівського паломника. Розташований у центрі міста Жовква, куди регулярно курсує прямий транспорт зі Львова: численні маршрутки і навіть кілька електричок, тож доїзд дуже простий. П'ятикутний у плані, він складається з церкви і тісно прилеглих корпусів, що розбивають територію на два двори, один з яких для відвідувачів закритий. Поступово реставрується і в непоганому стані. Володіє мощами, доступними для прочан. Разом з усім архітектурним ансамблем Жовкви є ідеальною одноденною екскурсією зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Жовківський монастир, Жовківський район50.057381199999988 23.96959000000003924.535346699999987 -17.339000999999961 75.579415699999984 65.278181000000046tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-41290847606969158482016-08-09T19:08:00.000+03:002019-05-15T17:46:50.246+03:00Хребет Парашки [похід зі Сколе]<div class="justified">
<img class="main" title="Хребет Парашки" alt="Хребет Парашки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhW8lOF_HzsJYEt5PjwUPVz3DXqEZ6nUJFhlUD-GDxYzdi7oJxsy4CZMtR6qAUPHtRs96RhL7wFfWHR6ulE53EkBq2adu_WngeGXJJMITurAAxYVklhF1yovtZJCXE89Sx31B-wYhkG5VY/s1600/Parashka-range_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гірський хребет.
</li>
<li>
<span class="itemname">Максимальна висота:</span> г.Парашка, 1268.5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовн.Карпати —> Сх.Бескиди —> Скол.Бескиди.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Хребет Парашки — відкритий хребет з дуже гарно вираженими піками та сідловинами, найвищий з повністю розташованих у межах Львівщини. Назва походить від основної вершини. Відомий завдяки своїй доступності і широкому краєвиду. Похід зі Сколе передбачає тривалий підйом лісом і відвідання основного ряду гір.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Парашка для мене є особливим місцем, адже вона стала першою вершиною, яку я підкорив у своєму житті. Ще дітьми, далекого 2003р. тато повів нас з сестрою сюди в похід, і, можливо, саме завдяки йому я й полюбив гори — ці могутні шпилі на фоні неба, і оте аж синіюче на горизонті зелене море. І стежки серед тінистих буків. І смачну холодну воду просто з джерела. І обіди на траві, під шум вітру та тріскотіння цвіркунів. І момент повернення додому, коли ноги гудуть, а в голові досі крутяться пейзажі і панує єдина думка: "Вау, ото був день!"<br />
<br />
Пізніше, коли старі путівники поступилися інтернету та навігаторам, я почав їздити знову, тепер вже по всіх Карпатах. Тим не менш, час від часу навідувався і на Парашку, зазвичай у рамках туру вихідного дня:<br />
<ul>
<li>
В листопаді 2014р. усе притрусив сніжок, суху траву покрив іній. Але було тепліше, ніж ми думали, на підйомі навіть жарко. Цей похід з друзями видався веселим та приємним.
</li>
<li>
У квітні 2015р. хребет був цілковито заметений, довелося йти непротоптаним снігом по коліно. Ми регулярно мінялися кому бути першим, але все одно кілька людей ще в дорозі повернулись назад. Дув вітер, на горі під хрестом я мерз навіть в грубезній куртці. Попри календарну весну, спогади лишились як про справжню зиму.
</li>
<li>
У травні 2015р. цим маршрутом ми лише спускалися, піднявшись іншим шляхом <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/parashka-mountain-hike-from-korchyn.html">на гору Парашка з Корчина</a>.
</li>
<li>
В червні 2015р. через Парашку я вертався із дводенного походу <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/06/middle-mountain-range-hike-from-sopit.html">на Серединний хребет з Сопота</a>. То була люта мандрівка, і тут я вже плентався як зомбі, мріючи якнайшвидше дістатися цивілізації.
</li>
</ul>
Незважаючи на таку кількість відвідин, до опису канонічного маршруту якось не доходило. Тож 8 серпня 2016 року, вже з метою створення звіту, я повільно прогулявся сюди з Іванкою, чому дуже посприяв теплий літній день.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і місцевості, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (позначений лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1qOYdGaoseyL-2zV-vzfkoYROVNUjFzwV" width="640" height="480">Хребет Парашки [похід зі Сколе] - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1IOn3HT_PJqbJH0ZilnzMF9tz76HGz3Xo" width="640" height="480">Хребет Парашки [похід зі Сколе] - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Своєю популярністю Парашка може завдячувати не лише власним краєвидам, а й місту Сколе, яке є найзручнішим стартом для гірських походів у всій області. Сюди курсує багато прямих автобусів зі Львова — є рейси з АС-8 на Двірцевій, з АС-1 на Стрийській і навіть кілька з АС-2 на Хмельницького. Але варто мати на увазі, що регулярні "сільські" маршрутки тих сто з лишком кілометрів повзуть неприродно довго — години три, а то й більше... Також до Сколе їздять різні електрички і цілий ряд потягів. Загалом, вибирати є з чого. Однак оптимальним і по розкладу, і по тривалості, і по ціні є регіональний поїзд Львів-Мукачево, який по факту вже став стандартом для туристів.<br />
<br />
На час нашої подорожі він стартував о 7:15 з головного залізничного вокзалу, тож ми добралися на місце максимально рано, десь до 9:00. Тепер графік руху змінився: 7:42 — відправлення зі Львова, 9:20 — прибуття у Сколе, і рейси лише в п'ятницю-суботу-неділю. Тим не менш, це все одно ідеальний варіант для одноденної вилазки. Особливо враховуючи те, що цим же поїздом можна вертатися ввечері назад: 20:03 — відправлення зі Сколе, 21:50 — прибуття у Львів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. СТАНЦІЯ СКОЛЕ</h5>
<div class="justified">
Сколе досить компактне, і просто з самої станції видно гори, які нам належить підкорити. Треба перетнути залізничну колію, автотрасу, і, обійшовши супермаркет "Рукавичку", позаду нього зайти в ліс — все це настільки близько, що зразу одне за одним потрапляє в поле зору, а по часу займає від сили 5 хвилин. Щоправда, ми вештаємось трохи довше, бо вирішуємо дозакупитись. До речі, в цей похід можна взагалі не везти їжу з собою, а взяти все на місці, перед підйомом. (І якби я не хотів сьогодні смакувати канапки з сиром, то теж би їхав без нічого).<br />
<br />
Стежка дуже стрімко веде вгору, тому взимку або після дощу йти по ній складно, та й навіть у прекрасну суху погоду такий різкий схил на самісінькому початку видається демотивуючим. Однак незабаром ми виходимо на гребінь — по суті, це боковий відріг хребта Парашки, який і становить першу частину маршруту. Тут крутизна вже значно менша... Кам'яниста стежина повільно, але стабільно прямує все вище і вище. Безперервний підйом, густий старий ліс довкола, крізь який не пробивається вітер, — від такого стає аж душно. Пам'ятаю, як в листопаді, по снігу мої друзі йшли в одних светрах чи футболках. Зараз же ми з Іванкою нікуди не спішимося і часто зупиняємось перепочити.<br />
<br />
Варто зазначити, що при вищевказаному розкладі в запасі є понад десять годин, а це вкрай багато як на кілометраж походу. Тому без проблем можна дотримуватися свого темпу.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ДЖЕРЕЛО З ВКАЗІВНИКОМ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWqSEGGVuH53x4trmKRMII8q6QX2kskAnBYAibJVgSEw-NqcaEqaRjhKPtYK_geKS0G6ud_pM0zxhtLiiuj3cXLzHbgFzTNL7l0m6gZc-3cAClOXGWrbwq11eNGzUpoghC43gWhSyNTXI/s1600/Route-Skole-Parashka-range_Checkpoint%25231-Pointer-to-source_big.jpg" title="Маршрут на хребет Парашки - вказівник до джерела">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Парашки - вказівник до джерела" alt="Вказівник до джерела" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGTNHY3VqF4YlEJ7jB9MibWrlNV8RU9nGOrLCFZHw9mh4EkptYIehyphenhyphent9lxhp4cB7H9RNhGSfQUtFxc75rlZROyy3ZUlqYpAggqebWhu5qW7OGe6xMERvOVFAmRD1bZGo1qE6H5GJfJ7XA/s1600/Route-Skole-Parashka-range_Checkpoint%25231-Pointer-to-source_small.jpg" />
</a>
Ліс я б одноманітним не назвав: шпичасті ялинники, гладкі старі буки та молоді берізки, що змінюють одне одного, додають деякого різнобарв'я. Та все-таки єдиним виразним орієнтиром тут є джерело. Воно знаходиться біля витоптаного привалу, ліворуч від маршруту, про що свідчить вказівник. До речі, вода витікає буквально за кілька метрів від гребеня, що неабияк рідкісно — зазвичай по неї доводиться спускатись глибше у каньйон.<br />
<br />
Сьогодні, як і кожного попереднього разу, та холодна водиця освіжає після довгої ходьби і додає наснаги. П'ємо і заповнюємо пляшки в дорогу — нормального джерела вже не буде аж до підніжжя Парашки. Щоб розрахувати свої сили, слід зауважити, що у цій контрольній точці подолано приблизно половину підйому (шляху між станцією Сколе і виходом на хребет).<br />
<br />
Невдовзі після джерела, праворуч від маршруту є дуже цікаве місце — галявина з мальовничим видом на хребет. Перед очима постають три останні вершини, які формують виразний зубчастий силует; саме тут зроблено панорамне фото, що представляє звіт. Прогалина з кожним роком стає все вужчою і вужчою, а колись, можливо, дерева взагалі заховають цей краєвид. З дороги помітно лише неясний просвіт справа і стежину в його бік.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВИХІД НА ХРЕБЕТ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijo9bKCFK1FyPEQ57eL2NDFO49yy0CkJR8tWMfK5eQoLfUrVg0Hon-lsfuHZsXe-23t3ijw39-_LtP13NYhKw2VByn7-5iw9wFzKZylHYbTgctc0xvcP_hqamAJaZ-qJiCeQ1Tp6X6f-M/s1600/Route-Skole-Parashka-range_Checkpoint%25232-Rising-to-ridge_big.jpg" title="Маршрут на хребет Парашки - вихід на хребет">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Парашки - вихід на хребет" alt="Вихід на хребет" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhN1TYjmQc338LTjVmV4JXicJpjLslNBM860ENNuOzcoVAD2wzjeIQbFVZyWnYMDH0mu_NPI5Hf2Jy8K5vXq5tBeb29vsrbM4sj2ZSpZZFS8vHCv5RTmMcXKKw_xBD9vuPSv0ceertmNUY/s1600/Route-Skole-Parashka-range_Checkpoint%25232-Rising-to-ridge_small.jpg" />
</a>
Ми йдемо далі й далі, поки стежка не виводить нас на основний гребінь. На перевалі погода зразу міняється. Буває, після казкового сніжного лісу тут налітає рвучкий вітер. Влітку ж, після густої тіні дерев голови подорожніх різко припікає полуденне сонце. Але разом з тим, тут по обидва боки з'являються просторі гірські пейзажі.<br />
<br />
...Нарешті ми на хребті. В горах у таких місцях, де виникає відчуття якогось проміжного досягнення, і на додачу міняється ландшафт, привал організовується сам собою. Щоб відпочити від підйому, перевдягтись чи перекусити, і, звичайно, насолодитися виднокраєм. А ясний безхмарний день цьому тільки сприяє.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ХРЕБЕТ ПАРАШКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtOECox0uzx5-yxkj1ZH9CnWFuOtf43BlrSqoWU3tmjxwaES7jf4CeUfo8xCbuCkRWBUyyxzgcl4Yn0PsbpvUDxBCuu46lX1B_G4W7I4DTbf9bMabpntwavIjpYHCjKGJCg3UwgVlb5Ig/s1600/Parashka-range_General-view_big.jpg" title="Хребет Парашки - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд хребта Парашки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhW8lOF_HzsJYEt5PjwUPVz3DXqEZ6nUJFhlUD-GDxYzdi7oJxsy4CZMtR6qAUPHtRs96RhL7wFfWHR6ulE53EkBq2adu_WngeGXJJMITurAAxYVklhF1yovtZJCXE89Sx31B-wYhkG5VY/s1600/Parashka-range_General-view_small.jpg" />
</a>
Хребет Парашки, протяжний та відкритий, повністю лежить у межах Львівщини, не перетинаючи її границю навіть частково, і є найвищим серед таких "внутрішніх" хребтів області. Домінуючою є гора Парашка, яка і дала йому назву. Разом з двома сусідніми вершинами вона формує гарно виражений силует, представлений на фото.<br />
<br />
Тектонічно це частина однойменної, досить довгої скиби, що включає також інші хребти: Щавлеву Гряду (Щавник 1131м — Щавина 1036м), відрізану річкою Крушельниця, і розташовану по другий бік від Сколе Зелем'янку (Зелемінь 1177м — Менчил 1216м), відрізану річкою Опір. Власне Парашка є центральним хребтом цієї скиби і володіє цікавим рельєфом з показними, несхожими одна на одну вершинами. Всі вони можуть стати не тільки контрольними точками на даному маршруті, а й хорошими орієнтирами в походах околицями.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА КОРЧАНКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjvwQuFYdCYrCOET_a-aLw4Ba9UrP9q5YTMHvtWjdRzl1e7lQIEbUnwcybQSTRkpcuyfXVGBzlqeVCBnCOkvWBhP51Sl_9H0csj_RyvTC9pYXcojF6B8vWX4d4xi0nNRKpP2ceQlkDBYHI/s1600/Parashka-range_Korchanka-mountain_big.jpg" title="Хребет Парашки - гора Корчанка">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - гора Корчанка" alt="г.Корчанка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigNfVsVZySaiF4LPpW73OFWx13WEGDF049BDK1NWoorh5ImQGBGiQti_2QzlgRtJGdmVuwa58n3WbgrlIrEgQVJfLLPzvqGSASuGePW2TMzCpAWEtzHSt0P9OP7W-BpUq6AC25buu8eSo/s1600/Parashka-range_Korchanka-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul class="afterimage">
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1179м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Корчанка — обширна вершина хребта Парашки, частково залісена. Вирізняється ретрансляторною вишкою, до якої є заїзд із села Коростів. Назва походить від діалектного слова "корчі" у значенні "кущі", яке, крім того, вживається і для уламків дерев та гілля, вирваних пнів — тобто гора в кущах і завалах.
</li>
</ul>
Корчанка дуже розлога і, наче спрут, простягає в долину Оряви й Опора свої відроги, що на картах позначені окремими висотними відмітками: 897м, 1042м, 956м. Остання навіть має власну назву — гора Марковце... Однак із того місця, де стежка виривається на гребінь, видно лиш північний залісений схил та плескатий вершечок Корчанки з ретранслятором. Туди можна дістатися, повернувши ліворуч. Але сьогодні нашою метою є канонічний маршрут, що прямує в протилежний бік — направо, вздовж усього хребта.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГРЕБІНЬ</h5>
<div class="justified">
Пологий гребінь у порівнянні з крутим підйомом здається взагалі рівною дорогою. Йдеться дуже легко і приємно. Довкола буяє різнотрав'я, духмяні полонинки чередуються з тінистими острівками дерев, а в далечінь, аж до горизонту розкинулись зелені Бескиди та тьмяні від імли долини. Перепади висоти на цій ділянці малі, хоча стежка поступово ніби розгойдується — вверх-вниз, вверх-вниз, — допоки не починаються справжні гори.<br />
<br />
...На сучасній супутниковій карті помітно, що з Коростова майже до самого гребеня підібралася лісовозна дорога, а південний схил вже фрагментами випиляний. Тому скоро краєвид може змінитись і, схоже, не в кращий бік.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ОБРОСЛИЙ ВЕРХ</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1177м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Оброслий Верх — слабо виражена, полога вершина хребта Парашки, з оточеними ліском галявами. Назва зумовлена тим, що гора є більш зарослою у порівнянні з вищими сусідами.
</li>
</ul>
Оброслий Верх, чесно кажучи, непримітний і зовсім не фотогенічний. Підйом майже не відчутний, через що гора мало відрізняється від попередніх пагорбів на шляху. Плоска, вкрита травами вершина знаходиться трохи лівіше від стежки.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ЗЕЛЕНА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixmykEdYYi5CXAxjBlcoyoS8xjmDgaF_s_qUja7XSdMvxtQ9V1Q0KbIRe4r0vUGwO0V-WlZLLlv_nKxmMX9wI2wgIgz7wk_CQCk5u7ZgolOgoq8C0zcsiy43BYOWE3WSw3KU-8x2PJ1p0/s1600/Parashka-range_Zelena-mountain_big.jpg" title="Хребет Парашки - гора Зелена">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - гора Зелена" alt="г.Зелена" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEtjdHq7x-3HDUt7PtzfdGQXHvKGI6RhL4CrjkmYbyOmEKs0bU8cOowqhlzOs_m66X3rkNpf1QMnx00RVe0PYshDXbOIik0oEB6osIby9FmUjMH4vktnhtaKU-wTN-bfzc_Q4UGqLoZ3s/s1600/Parashka-range_Zelena-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul class="afterimage">
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1217м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Зелена — виразна вершина хребта Парашки, майже повністю відкрита. Назва походить від кольору.
</li>
</ul>
Просто перед нею лежить низький безіменний горбик, наче зменшена її копія. Прямуємо траверсом, залишаючи цей порослий купол справа від себе. А далі стежка досить стрімко виривається на Зелену. Взимку тут було дертися важко, а по дорозі назад взагалі довелося з'їжджати по снігу. Зараз же влітку крутий, але короткий підйом долається без особливих труднощів. Маршрут проходить майже по вершині, ледь-ледь огинаючи сам пік, куди заради принципу можна звернути.<br />
<br />
Назва горі пасує — вона таки зелена, навіть трохи яскравішого, ніж решта, відтінку. Рельєфом схожа на хвилю, що ніби накочується на хребет. Це перша з його основних вершин, і перша явно помітна на гребені. Давно в дитинстві, під час отого сімейного походу ми навіть подумали, що це вже Парашка. І тільки вибравшись на сам верх, я побачив хрест на більшій, демотивуюче далекій горі та зрозумів, що то не кінець.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ТИМКІВ ВЕРХ (КОБИЛА)</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWdVd-2yOCwciJdEFc2v1nHiOlvOgVb_9XpP6BAoXFwSlvYMJEI5Hxx62-feHOz18twIi7PldUFWMQsZBcKMjY7TbKYhEJ7BpHQPfTpUiJnGhQsF9AyIe1YAk6nsqLjyTdD3dyjWpCWpw/s1600/Parashka-range_Tymkiv-Verkh-Kobyla-mountain_big.jpg" title="Хребет Парашки - гора Тимків Верх (Кобила)">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - гора Тимків Верх (Кобила)" alt="г.Тимків Верх (Кобила)" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFz8k6SayrVLUIWWtX5mcZARyu3K1iD1S8uoqBMRIhWSQ-XhyakcNM0k7Nbd23ZvGlV5B9YKBSfM__jjKYyzS_rVm0jtyFMIkcaTLwp6NNg5KJBELSYO3vLJf2QDhG6HKFZ6n68dgUMxo/s1600/Parashka-range_Tymkiv-Verkh-Kobyla-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul class="afterimage">
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1227м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Тимків Верх (Кобила) — масивна подвійна гора на хребті Парашки. Північна вершина вища та залісена, південна — трохи нижча, але більш відкрита. Перша назва є офіційною і походить від імені Тимко. Друга назва місцева і зумовлена схожим на сідло силуетом.
</li>
</ul>
Маршрут огинає Тимків Верх зліва, по західному схилу, таким довгим траверсом майже без підйому. Однак мені доводилось обходити її всеможливими шляхами. В час перших відвідин, коли я був малий, ми звернули направо в розгалужену, але тупикову мережу стежок, протоптану збирачами чорниці, і довго блудили східним схилом. Іншим разом, коли сніг замів усі дороги нанівець, ми лізли напряму по вершинах. Ну а сьогодні ніщо не заважало скористатись правильним, добре второваним маршрутом.<br />
<br />
Це вже друга з основних гір хребта, з іще більш виразним рельєфом. Оту сідловину Кобили легко впізнати навіть з величезної відстані — саме по ній я навчився розрізняти Парашку серед численних верениць Бескидів... Також на схилі Кобили, зліва від стежки знаходиться найкраще місце для ночівлі (позначене вище на карті). Тут є маленьке дерев'яне укриття, поруч вода, а просто перед очима, застилаючи горизонт, стримить у всій красі могутня Парашка.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ПАРАШКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHsGOYJaIb0OCzYxPkiNwZCF3pOTuRWAVGrvtl7R9RcHnsrSLni7RFHm3EbdXPFTR8-EIkK-rIb4v-bZGLN8iBj61CtH9fKltV0KvXFwE87a0sSWFWyzP9XnYmuNoVmmzDYpSE7i1GUfE/s1600/Parashka-range_Parashka-mountain_big.jpg" title="Хребет Парашки - гора Парашка">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - гора Парашка" alt="г.Парашка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhL19jeTqj5sB8QNLcDMwtaSieOoBX3xON3h6Q668iGxt3k3Was0PEi1GPi8qsg9HIsrRYRe6yJjXqZLP-fWtQiYxaJKPmFNqTqEYgXbUMLsnoxMVP4kfhPDx0PZlekMHqwApdzk0kCaK8/s1600/Parashka-range_Parashka-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul class="afterimage">
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1268.5м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Парашка — найвища вершина однойменного хребта. Являє собою безлісий пік пірамідальної форми, увінчаний хрестом. Названа на честь Параски, загиблої дочки князя Святослава, яка, за легендою, тут похована.
</li>
</ul>
Це третя і головна гора, фінальна точка нашого маршруту. Вона хоч і є цілком природною, та зі своїми рівними сторонами скидається на насипаний курган. А зжовкла, випалена трава лише підсилює цю схожість. Стежина іде по ребру, вже зовсім голому і не захищеному тінню. Однак свіжий вітер робить підйом не таким душним, а все ширші краєвиди, що виринають зусебіч, повністю захоплюють увагу.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJjMSvI0b1DHpoerb1rj7I97BJlEPicBGqJmKGhy8wNI00ccUs1_U8y51l6HOhpyIcHKtAyrBzFWcJCXgzQQ1mufYrZzHQBWKiwTupmDt2WqhaJ3kLAV_Fr5fQ6Ox1S0340jIA94whDTA/s1600/Parashka-range_View-to-passed-peaks_big.jpg" title="Хребет Парашки - вид на пройдені вершини">
<img class="hor" title="Хребет Парашки - вид на пройдені вершини" alt="Краєвид на хребет" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUY0C48HlIEZ4rXc1k2-gV8pXnnSu0xMOfo8Yby3FmH-IfglPDMwew_6lPSJq5U4T6bCamAojU0XVxyq7t5Yni7eTqPTlaAXH0YHVl0OgApfY3e5S2DTxWcFMEpOHu86F140bx8-5tYiA/s1600/Parashka-range_View-to-passed-peaks_small.jpg" />
</a>
Звідси проглядаються усі вже бачені вершини: Кобила на переднім плані, чубчик захованої Зеленої і навіть найдальша Корчанка. Навпроти, по інший бік хребет суттєво знижується — там розкинулась полонина Задня Прогаль, яку стає помітно лише на самому вершечку, з-під хреста... Загалом, на Парашці надзвичайно широке видноколо, а все тому, що навкруги на багато кілометрів нема нічого вищого. Більш детально краєвиди описані в попередньому звіті, коли я після <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/parashka-mountain-hike-from-korchyn.html#route-description">походу з Корчина</a> намагався зорієнтуватись в околицях.<br />
<br />
Сьогодні, як і кожного разу за теплої погоди, основний привал ми робили на вершині. Щоб поїсти та посидіти без поспіху, дивлячись у далечінь. Пам'ятаю, що давним-давно мене малого дуже вразили хижі яструбові птахи, які поодинці повільно кружляли над лісами, — з ними гори здавались ще більш вільними і просторими.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings-and-variations"></a>
ОКОЛИЦІ І ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації. Якщо ж навпаки бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КРОК ВЛІВО, КРОК ВПРАВО</h5>
<div class="justified">
Основною туристичною принадою Парашки є власне сам хребет. Тут нема якихось інших об'єктів — скель, водоспадів чи цікавих урочищ — куди можна заскочити по дорозі, не сильно збиваючись з маршруту. Хребет майже повністю лежить у межах <abbr title="Національний природний парк">НПП</abbr> "Сколівські Бескиди" і відтак є природоохоронною зоною. Щоправда, її частиною розпоряджається Сколівський військовий лісгосп, що подекуди здійснює вирубки. Тож загалом схили гір слабо прохідні і не відвідуються.<br />
<br />
Якщо похід дводенний, або просто вся тургрупа витривала і йде швидким темпом, то краще розширити мандрівку вздовж хребта. Від місця виходу на гребінь (контрольної точки #2) можна прогулятися до Корчанки, а з вершини Парашки — на Задню Прогаль. Це менш відомі, але теж варті уваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Маршрут, що тут описаний та поданий на карті, є найкоротшим. В принципі, гідних альтернатив і нема — стежка просто веде по гребені, а довкола ліс. Тому варіації можливі лиш на самому початку. Замість того, щоб дертись крутим підйомом за супермаркетом, можна піти по трасі на південь до дрібної річки Дубрівки, там звернути і через галявину вийти на пологішу стежку. Також обхід є з іншого боку, трохи північніше по окружній, хоча особисто я ним ні разу не користався. Ці два останні варіанти стають актуальними взимку чи навесні, коли прямий схил надто слизький... Хоча Парашка дуже популярна на місцевому рівні, і фактично є головною туристичною вершиною Львівщини, але наразі старт ніяк не позначений, і облаштованого "офіційного" підйому нема. В Сколе про походи ніщо навіть не натякає.<br />
<br />
Якщо глянути ширше, то на Парашку також ведуть шляхи з Корчина та Коростова. По відстані вони дещо коротші, але незручний доїзд у села і значно гірші стежки роблять їх не такими привабливими для відвідувачів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
Просидівши на горі понад годину, я та Іванка повільно почали вертатися у місто. До речі, цей же маршрут у зворотному напрямку проходиться швидше, тому можна не спішити, навіть якщо минуло більше половини усього часу, виділеного на мандрівку. Спуск бадьорий та приємний, по дорозі ми розглядаєм тепер вже знайомі краєвиди. Сонце помалу котиться до обрію, але навіть увечері в Сколе все ще світло. Без проблем встигнувши на електричку, ми нарешті їдемо додому.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Хребет Парашки є чудовим варіантом гірського походу, а для новачків — найкращим у Львівській області. Це ближня частина маркованого маршруту Сколе-Майдан, яка часто відвідується туристами. Стежка втоптана і підтримується в хорошому стані, ландшафти по дорозі різнорідні й цікаві. Вершини виразні та відкриті, з них навсібіч проглядаються широченні краєвиди. Похід зі Сколе, що вже став класичним, виводить на один з відрогів хребта зразу ж за містом, і далі просто прямує по гребені. Всі ці переваги, вкупі з дуже зручним доїздом, роблять Парашку ідеальним місцем для легкої одноденної подорожі.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Хребет Парашки, Сколівський район49.069873663616917 23.41551303863525449.063164663616917 23.399127038635253 49.076582663616918 23.431899038635255tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-16457336984007218272016-06-10T20:06:00.000+03:002019-03-06T15:45:48.312+02:00Гора Путище (Захар Беркут)<div class="justified">
<img class="main" title="Гора Путище (Захар Беркут)" alt="Гора Путище (Захар Беркут)" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9zMGUrrWtR2G0s3iDJJNwAwUMErz_oZG8h4axL3InlfPRd4CCbx9msvRZb_c0AWk8xSV3m74V0U9jh7Gw7yjmAt1WFUdMbkoGQu_OmEba51lZWxiTZQ1tXNVvMqJiYTcpA-AAFUznLjE/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-2_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гора.
</li>
<li>
<span class="itemname">Абсолютна висота:</span> 831.5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовн.Карпати —> Сх.Бескиди —> Скол.Бескиди.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Гора Путище, більше знана як Захар Беркут — низька відкрита гора понад селом Тухля. Офіційна назва походить від архаїчного "путь", а місцева склалася через персонажа твору Франка, статуя якого стоїть на вершині. Приваблива своїм просторим краєвидом. Легкодоступна, добре помітна знизу, тож часто відвідується туристами.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Путище є побічним квестом маршруту на гору Маківка з села Тухля, хоча насправді частіше відвідується окремо. Про гору з фігурою Захара Беркута я знав давно, не раз бачив її знизу, але на вершині не був. Аж поки 8 червня 2016 року я та Олеся після спуску з Маківки нарешті зійшли на неї.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з частковим описом маршруту, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також огляд довколишніх цікавих місць описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2016/06/makivka-mountain-hike-from-tukhlya.html">звіті про похід з Тухлі на гору Маківка</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5A6ZWGZoeJw16Qg7C0M8RaBep6bxnsQfYppzGVc9sMOOKAfFNjHgI73PKtqmcDCUBuGn8sNMHyqxGh5gchjhbD8KaJnClnE1XLJZfD3Zm1_BHA3rg_Ju65avuyU5p9klcBX6XAAgyxWg/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_How-to-get-Clearing-on-rise_big.jpg" title="Як добратись на гору Путище (Захар Беркут) - галявина на підйомі">
<img class="hor" title="Як добратись на гору Путище (Захар Беркут) - галявина на підйомі" alt="Галявина на схилі Путища" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRPdhv6koz5aDwv8Ewae428pamdFFHubAENAh-I2VK_kMv0ncBhSpTZZZ4Z5YCxA1-vR2wD8gX_AGTFfpExLDz9_-R7GujdmJU1U0KJ6ksvOCiVT7zxFGoxTIAu2NJrFvYMH5Z7dAh-w8/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_How-to-get-Clearing-on-rise_small.jpg" />
</a>
Додатковий похід на Путище починається з дороги Тухля-Головецько, в тому місці, де ми звернули з неї до підніжжя Маківки. Тільки тепер підніматися треба у протилежний бік. Стежка внизу тут слабо помітна, узгір'я виглядає як чиїсь городи чи пасовиська — ми навіть питали в місцевого де б краще зійти. Щоправда, згодом стежина вимальовується і веде широким пласким гребенем.<br />
<br />
Підйом, однак, досить крутий і візуально різноманітний. Відкриті ясні галявини, звідки гарно видно сусідні гори, чергуються з густими зарослями, ніби зумисне насадженими вздовж шляху. В тих затінених ділянках я бачив стільки змій, як ніде в житті, — вужі, сірі гадюки, блискучі мідянки, — одна за одною, просто під ногами. Доводилося йти і весь час тицяти палицею, щоб бува не наступити... Пізніше гребінь вирівнюється і плавно переходить у вершину.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КРАЄВИДИ ЗАХАРА БЕРКУТА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjF-Nd7LPVakHL69En2gmjfAC_XmbVbW-oVSA0uaIQcVws8_90ihIKsJR5qdrZlv1wZy8eiyyK-nKClJZ4ih0Us0az1pXQTnA0cLUop_7Xm5XZxJu9CkU9X0rA-UwSKRFzaTwSpUUh70wA/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_Wooden-sculpture_big.jpg" title="Гора Путище (Захар Беркут) - дерев'яна скульптура">
<img class="vert" title="Гора Путище (Захар Беркут) - дерев'яна скульптура" alt="Дерев'яна статуя Захара Беркута" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFT1Hx0JjP0F8Y9X9jlqx8Gd9tivWY9cRFSaAR9dR9uEtluZxk00pt5ahmpdkKf_cjHXTQP0V1BQnhcrGed15uSzS8qU2Rx02U5PyFVsiG8V6iw0aFYqu9-W9OB2iXM2f9Sej50e47W3I/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_Wooden-sculpture_small.jpg" />
</a>
Ця плеската гора, ледь-ледь поросла молодими деревами й кущами, сягає висоти лиш 831.5м і офіційно називається Путище. Проте більш відома як Захар Беркут — через встановлену на ній фігуру однойменного персонажа з повісті Івана Франка. Події відбуваються в Тухлі, під час монгольської навали 1241р. Селяни борються з суттєво переважаючим ворогом. Мудрий старійшина Захар Беркут радить скотити з гори величезний священний камінь, перекрити ріку, і потопити всіх нападників у замкненій долині. Саме так громада робить та перемагає.<br />
<br />
Однак це зовсім не те місце, де розгортається сюжет і звідки скидали той камінь. Стародавня Тухля, за описом самого автора, лежала ближче до сучасного Гребенова, вище по течії Опора, у вузькій долині його притоки Зелем'янки. Саме її загатили герої твору, створивши безвихідний котел. А тут ландшафт досить просторий, і здійснити щось подібне не вдалося б. Тож розташування пам'ятника не історичне, і навіть не літературно точне, а чисто умовне — на зручній, добре помітній з села вершині.<br />
<br />
Стан дерев'яної скульптури жалюгідний. В Захара відламана права рука, незграбно стирчать якісь обривки конструкцій. Дивна їх форма і кріплення просто в долоні старця натякає, що він, можливо, ще й щось тримав над собою... Принаймні трохи краще і величніше статуя виглядає на відстані, зокрема зі спуску до Тухлі. Хоча й тут її домінантність вже добряче послаблена ретрансляторними вишками, наче увіткнутими в землю за кілька метрів поряд.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtJQYoDiBvEx3v_HZvqDUt9opSmZZN4-yRmOBuRxflqw0P89vgeNhyphenhyphenFwSRwHOjUvlhyphenhyphenW76DYGw51YoI3wB-rIl_cI0s3EJ66H7ZyBFr0P-2yPx37H3cEWcGcwWV511k9qXOEoghiRMzjU/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-1_big.jpg" title="Гора Путище (Захар Беркут)">
<img class="hor" title="Гора Путище (Захар Беркут)" alt="г. Путище (Захар)" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvweDEQvgXgnCNstZG5E4JFoOvY9dTtlW8GK8jwSZwuwW9mOSLm0LG_dg5-Rw0fvhDwwmYerKQ0iWG7D2gAqVoZLbY8-nauTM_PVZXior-isaBYZrDzq5tddSQ6ZW_OJxz1m5uoINPx2Q/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-1_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrBkscIDonQGrO5h6jDoZ6WQdAGsYD6IxNQMEGrUtR2EfaeY-QiSQ4Yg7vV73Tc7JVZ3TqqzVa9U9xIO2q1BXfVRrfuzBvqCy-aKTr-zcaQASaeXWihQb3ePacvonKt6HbmnHS7KDAOwI/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-2_big.jpg" title="Гора Путище (Захар Беркут)">
<img class="hor" title="Гора Путище (Захар Беркут)" alt="г. Путище (Захар)" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9zMGUrrWtR2G0s3iDJJNwAwUMErz_oZG8h4axL3InlfPRd4CCbx9msvRZb_c0AWk8xSV3m74V0U9jh7Gw7yjmAt1WFUdMbkoGQu_OmEba51lZWxiTZQ1tXNVvMqJiYTcpA-AAFUznLjE/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-2_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgeQdFCd11yK0vuK49eqd-c7GJ1CuN4q_hmhJI-HdvZcKLkq4XFkiFfmalwYsqvaFcQ0IvJnIgpIeC0xSkkrW-FRqCqYS5pA36SP4-8H8vu7DOF0Ct6AKQjTGZtm-HMtaIwX0ZHS1N-Gl0/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-3_big.jpg" title="Гора Путище (Захар Беркут)">
<img class="hor" title="Гора Путище (Захар Беркут)" alt="г. Путище (Захар)" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfODE-YCTrMVMq2ZPQQPCDOfJOEX0FFp8ESndt7Zh72Gcq2qOTTvYix3AAkgp0g77ZLPYx8OWczS4BCEcBl-cVWeuUcoCLmnRa0YxrY9sbOEMoq5KIYJJDu2YdTcW1mMJHJMG5h1FQ5QQ/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut-3_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Схоже, місце не надто популярне. По дорозі з Маківки ми людей не зустрічали, що було передбачувано, бо звідти ніхто не ходить. Але й на вершині ми теж сиділи самі — лиш геть далеко вже спускалася якась група. Можливо, іти на низьку гору заради понищеного пам'ятника не дуже захопливо. Та в неї є один незаперечний плюс — прекрасний краєвид.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQDTqhuKxwnWT5PLVFu4KK_beRFMlPUxEnICt4pQCXApPHYJuQZLJ8E1zcGoZL2cTWN_J34fUmnnL5t2BQA19qDbojiyu083ySlNBSr-6TxRD0vUoU23_Ux-VTY0AvYmNNtk9eMVUAY1s/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_View-to-Tukhlya_big.jpg" title="Гора Путище (Захар Беркут) - вид на Тухлю">
<img class="hor" title="Гора Путище (Захар Беркут) - вид на Тухлю" alt="Тухля з вершини Путища" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTgiqdGqnDTf1mjcILFVeFeRuzPlCY58B8XlcwweKIEJoDu9mYG2dAv9ceCw6StN6B-nzFR6wsFoWDBfzvllgV6ejKiK2GJlbZyZy8CRpaT0qyWVdNpY4851Gg3A-pI2D0Rz0DzU0B1sQ/s1600/Putyshche-mountain-Zakhar-Berkut_View-to-Tukhlya_small.jpg" />
</a>
Попри свою незначну висоту, Путище має відкриту безлісу верхівку і до того ж стоїть в куті на роздоріжжі, як сторожова вежа. Тут чудове панорамне видноколо: навпроти в далечінь простягається хребет Кіндрата, а за ним, там де гори затискають Опір у вузьку долину, височіє хребет Зелем'янка. Наш бік річки встилає горбистий масив, потятий струмками, — увесь в кудлатій зелені, по якій повільно плинуть химерні тіні хмарин. А Тухля, без перебільшення, лежить просто на долоні, немов центральний образ гігантської картини, де детально виписаний кожен будиночок. Лиш один цей просторий пейзаж вже вартує того, щоб сюди добратися.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Якщо іти на Путище вищезгаданим маршрутом після відвідин Маківки, то скорочувати тут нічого — він і є найпростішим, з прямим підйомом вгору. Одначе у разі окремого походу нема сенсу робити таку петлю, а краще дістатися сюди з Тухлі іншим шляхом, що описаний в наступному підрозділі — саме ним ми поверталися назад.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9SQcZJhvK_LS3pb_F8vf-CA8JoqJ75MtThAc9Y6xiTX_eEW3RAIo5u8ez3-QRU88_MhYZFgO-Wru67f5zvgy1LDzqvSFftnsADOZgZnm1rAI-VXcPWvcbjmOBmEb-y3LbQI8KyOZuLy4/s1600/Route-Tukhlya-Putyshche_Opir-bridge_big.jpg" title="Маршрут на гору Путище - міст через Опір">
<img class="hor" title="Маршрут на об'єкт - міст через Опір" alt="Міст через р.Опір" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYwQrS5bKaGTkmf5TVA0Zq99DMEyQScDXLLBRVtKBy0mP7SEp6okw_8XX52_g3UdULRFL6xzKY0mf1EZOw_ns5rJaCKpPvTUCpGjlodaN4bm5Q3Cpl4qOeBZsxvgc5Ogdik25yRdt_fkI/s1600/Route-Tukhlya-Putyshche_Opir-bridge_small.jpg" />
</a>
Стежка з гори спочатку веде ріденьким молодим ліском. Трохи нижче з'являються старіші тінисті дерева, і під одним із них ми організували собі обід з ковбасками на невеликому вогнику. Далі дорога ширшає, перетворюючись на трохи розмиту дощами ґрунтівку. Час від часу вона перетинається з іншими, розгалужується, але заблудитись тут ніде — Тухлю добре помітно, і головне просто спускатися в напрямку села. В принципі, те саме можна сказати і про зворотний маршрут, бо статуя Захара теж є хорошим орієнтиром.<br />
<br />
Єдиною суттєвою перешкодою є Опір. Через річку перекинуто отакий підвісний міст, на який ми втрапили не відразу — довелося пройтися вздовж русла повз городи та сіножаті. Судячи по карті, він є найбільш підходящим, хоча не дуже далеко є ще кілька схожих — як вище по течії, так і нижче. Тож якщо спуск завершився в іншім місці, можна просто вибрати найближчий із містків... За річкою вже цивілізація, з її трасою та залізницею. Після довгого дня я ходжу босий по свіжій холодній воді, ми відпочиваєм і чекаєм на вечірній потяг, що відвезе нас додому.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Гора Путище є чудовим місцем для цікавого короткого походу. Завдяки розташуванню поблизу села вона є легкою у підкоренні, підйом на неї не важкий, хоч і крутий подекуди. Вершина вирізняється старою дерев'яною скульптурою Захара Беркута, залісена слабо і дає змогу спостерігати просторі краєвиди. Прямий маршрут з Тухлі займає мало часу, тому годиться навіть для дітей чи літніх людей, а також може бути доповненням довшого походу, зокрема на Маківку.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Гора Путище (Захар Беркут), Сколівський район48.916520763851871 23.44988822937011748.902082263851874 23.422422229370117 48.930959263851868 23.477354229370118tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-89415899017347621082016-06-09T19:06:00.000+03:002018-09-14T18:13:14.983+03:00Гора Маківка [похід з Тухлі]<div class="justified">
<img class="main" title="Гора Маківка" alt="Гора Маківка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuEI02-QvuLH_LLcFajSlRA6A1IlFE7Lw_assEvhsPeBzNiPsMcGnrwmUvhKmCZfmMbAG-z7TPQLkMJz9JN7prevlNvKLVYvuNSSHjWK9JUdDtahdqDryNPm05JVphZ58ebTR1uB2A9O8/s1600/Makivka-mountain_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гора.
</li>
<li>
<span class="itemname">Абсолютна висота:</span> 948м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовн.Карпати —> Сх.Бескиди —> Скол.Бескиди.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Гора Маківка — окремостояча подвійна гора, невисока і залісена, але чітко виражена. Назва походить від цього ж слова у значенні "верхівка". Відома як місце боїв і поховання <abbr title="Українські січові стрільці">УСС</abbr>, облаштована для відвідувачів і є об'єктом урочистих заходів та реконструкцій. Похід з Тухлі передбачає шлях вздовж автодороги і легкий пологий підйом.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Вперше я відвідав Маківку в 2013р. з сім'єю — тоді ми шукали прості маршрути, придатні для мами та малої сестри. Піднімалися на вершину з села Головецько, довго і в спеку... Пізніше по самій горі проклали дорогу, що зробило її більш доступною, тож з'явилась ідея прогулятися туди ще раз. Здійснити задум вдалося 8 червня 2016 року, коли в похід вибралися я і Олеся — шлях неочікувано ускладнився, але від того став лише пізнавальнішим.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту маршрутів зі згаданими в звіті об'єктами (позначені лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1ilIcjI9NshGZD9QgdC4kZxyFQMDdQum4" width="640" height="480">Гора Маківка [похід з Тухлі] - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1cZ3nzHtYnBZtD_BVxucwqzupzrTop1FH" width="640" height="480">Гора Маківка [похід з Тухлі] - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Тухля довга, затиснута горами у вузькій долині, що пронизана річкою, трасою і колією. Оскільки село проїзне, таких рейсів як Львів-Тухля немає, але через нього курсує ряд інших прямих маршруток — з кінцевими у Славську, Волосянці, Лавочному, а також в сусідній Либохорі. Наразі у Львові вони стартують з приміського, хоча в перспективі повинні бути перенесені до автовокзалу на Стрийській... Крім того, є ще залізничне сполучення. Для походу годяться ранкові рейси на Мукачево: регіональний поїзд в 7:15, або електричка в 9:06. Ми скористалися першим, найзручнішим варіантом, який дозволяє дістатися сюди за дві години і залишає максимум часу на власне похід.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. СТАНЦІЯ ТУХЛЯ</h5>
<div class="justified">
Залізнична станція — це стара двоповерхова будівля з назвою посеред стіни. Буквально за 100м від неї проходить траса, що як і колія простягається крізь усе село. Потрапивши на дорогу, звертаємо ліворуч і просто йдемо далі по обочині.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ЦЕРКВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhu9bqjnt0BwGj7hc3KagyGcPAURK6AzrGm-LSMHTEfZIsC6QeOJiGY7n3ruLaJECeRkApRSOgeN0TC5SYOIf6yX3evPV043sviXH4ex1_QBPCNEHP-ueELqSFLgFbT-ri8T703UZmMcYI/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25231-Nicholas-church_big.jpg" title="Маршрут на гору Маківка - церква Святого Миколая">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Маківка - церква Святого Миколая" alt="Церква Св.Миколая" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGQoPtI-mLAM42hQwrfaz2mR4WtnfaHaY047H5AfGhX3fqzOC-wNwsWGgplhMVycTssciJsqi0evPwZuQt2XoB8GTTwZqEFxGryU8IzqP9fjSfr7pIkjS57X2pxDc9vnQCUgbCc0Ji4jc/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25231-Nicholas-church_small.jpg" />
</a>
З ряду придорожніх хат і типових для гірських районів пилорам помітно виділяється церква Святого Миколая. Мурована та масивна, вона, однак, не є сучасною новобудовою — храм зведено і оздоблено ще в 1900-1904рр. В інтер'єрах збереглися роботи відомого маляра Устияновича. Зовнішній вигляд теж досить витриманий та органічний, що стає рідкістю серед тотального несмаку сільських ремонтів.<br />
<br />
Щодо нашого маршруту, то церква має орієнтаційне значення — близько половини шляху, який треба пройти по трасі, вже подолано. Це корисний момент для морального духу мандрівки. Бо в довгих населених пунктах іноді здається, що кінця-краю їм немає. Особливо коли з самісінького ранку починає припікати сонце, мимо котяться блискучі автомобілі, а прогулянку по асфальтованій дорозі хочеться чимшвидше завершити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. МІСТ ЧЕРЕЗ ОПІР</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjqKGjaGjpfri4VDM9_9SmIeWEtgKW4CTi2oCypm1oJqr-j6Lv29xDkQDnmQfhLS1T24rO2gpMQgy-Zap8sXyJPRRrynCB9Yl7u5tDFIwCq7LPScUW3GGP6AZHhjcrj8f2-U7VD4g4e4ZU/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25232-Opir-bridge_big.jpg" title="Маршрут на гору Маківка - міст через Опір">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Маківка - міст через Опір" alt="Міст через р.Опір" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgC98YeplzYB4AHsq72hZJWSi_ZWojF4pC13g9jSF79gXJnk5-5px0_YmDDxiBWXLvFDokfmFv5VsHkaQKvgysHpyG0U6FFbYvQNKMNLcEV-c1IQ0Cvyr-q1Z-SjzPxP0uXa5Aj_EEMLg8/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25232-Opir-bridge_small.jpg" />
</a>
Пройшовши другу половину траси звертаємо з неї направо, на міст. Бічна дорога, яка відгалужується від основної, перестрибує на протилежний берег Опору і через відокремлені хутори Тухлі прямує в інші села. До речі, якщо добиратися маршруткою, то можна проїхати весь цей відрізок, і попросити шофера зупинитися тут, на "повороті на Головецько"... Хоча спека нікуди не ділася, йти стає веселіше. Довкола тихо, поруч дзюрчить мала річка Головчанка. Так як ми бачимося вперше, то весь час щось одне одному розказуємо, і зовсім скоро перед очима з'являється підніжжя Маківки.<br />
<br />
Гору я впізнав по пам'яті з сімейного походу. Щоправда, тоді маршрут стартував з Головецька, і ми довго пленталися туди, поки нас не підібрав якийсь місцевий дядько на машині. По суті, це був добрячий гак. Тепер же просто по схилах Маківки проклали нову дорогу — заїзд туди знаходиться максимально близько до цивілізації. Знайти її легко. На першому повороті ліворуч переходимо Головчанку по місточку, і бачимо перед собою ґрунтівку, яка нахабно вгризається в моноліт гори.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #3. ПАМ'ЯТНИЙ ЗНАК У ПІДНІЖЖІ ГОРИ МАКІВКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMaim6TAJuw93h12-3cTU7-1kQZpmVgiSheQyAsMebtKV7MSsYkwGvOg1U39UDaLcRmxJ30HMNbOutTwhYKqhb8C5NZEcZl4JTCoCJRCEdC3vdideEwNdyVKY7avHyDWvkCxqtJFraolA/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25233-Makivka-mountain-foot_big.jpg" title="Маршрут на гору Маківка - пам'ятний знак у підніжжі">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Маківка - пам'ятний знак у підніжжі" alt="Підніжжя г.Маківка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBQGleRxy5oSu6CYJB5YW-Dv7xHY1ne1d7pLMtF_1UrRTRz87MOt_EFfUZ6vMAsuLApHnOUla62sqR9Jt9hArOdAFpXi-9Fc-Vso-6id_u02NjpBIbUhC_GmD75Kv3Wv89WLEFj9w5EoE/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Checkpoint%25233-Makivka-mountain-foot_small.jpg" />
</a>
В підніжжі, на краю засипаної камінням дороги стоїть пам'ятний знак. Це дві великі, грубо обтесані плити, яскраво пофарбовані в кольори прапора, тому добре помітні. Згідно з написом на прикріпленій таблиці, тут у 1989р. проголошено Спілку Незалежної української молоді (СНУМ). Сам знак встановлено в 2015р. під час масштабного облаштування території, приуроченого до століття славетної битви.<br />
<br />
Якщо колись на Маківку міг зійти не кожен, то тепер можна спокійно під'їхати автомобілем до самого меморіалу. Ґрунтівка прокладена траверсом і в'ється довгим серпантином навколо гори. Тому підйому майже не відчутно, полотно рівненьке і вкатане, наче асфальтоване.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrYAsZhcPEZZkUz1GjmHytv0y8e3KAVBffiMKILh_JLeuJXdeFMmUHFgbNgT2H3TSwikNTWZ7PlkDCDdta6KdPbEkDZ_8qYoj6T8oEdbrM4M3j2xNeO9hBFrHqb0kFP9AEyE9hxorvSlk/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Road-on-mountain_big.jpg" title="Маршрут на гору Маківка - дорога по горі">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Маківка - дорога по горі" alt="Дорога по горі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvZWrZb_9_oibIIZtfqHopkuzFShRz2Bodj2wkbIPitBA3L0V30HKofetmhStsAYfX-pgM2EdBO_bQI5pDSD4vmW4kLLgxhbWoyzCgTG3jm6cSLyTT4IaHELGz8mUtF37K2BnB4GLw5Sw/s1600/Route-Tukhlya-Makivka_Road-on-mountain_small.jpg" />
</a>
Обочини, зокрема небезпечні повороти, ретельно промарковані. Подбали також і про пішоходів — лавки наставлені на кожному кроці, багато інформаційних стендів. В лісі приємний затінок, спека вже не донімає. Йти би собі і йти цією дорогою, так нє.<br />
<br />
Я орієнтувався, де знаходиться власне вершина, і конче хотів туди забратися. Було ясно, що вона якраз над нами, а ми її оминаємо колом. Тому виникла слабо адекватна ідея скоротити вторований шлях — залізти навпростець на пікову точку, а звідти вже спуститися до меморіалу. Спочатку здійснити той сумнівний задум не вдавалося, бо розритий схил зі сторони гори перетворився у стрімкий, ледь не вертикальний уступ. Але згодом трапилася підпільна, напівмертва стежка, куди ми й звернули. Що вийшло з того "скорочення" описано без культури й совісті у відповідному розділі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
НЕКОНТРОЛЬОВАНА ЧАСТИНА МАРШРУТУ. ВЕРШИНА ГОРИ МАКІВКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_zoGFL3moG80L3WZC-7afpeJ2O0KFhfB2FgvtqmcmM9kZp9jVOm3gU5ptjChpp_fWgWO0won3lODq6BJI9YORtzT2DsPaod_1z9mpBp7lzSrfmQI2Mjvuv9dk3XnGDFpD_LGzjoH2Guk/s1600/Makivka-mountain_General-view_big.jpg" title="Гора Маківка - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Гора Маківка - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд гори Маківка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuEI02-QvuLH_LLcFajSlRA6A1IlFE7Lw_assEvhsPeBzNiPsMcGnrwmUvhKmCZfmMbAG-z7TPQLkMJz9JN7prevlNvKLVYvuNSSHjWK9JUdDtahdqDryNPm05JVphZ58ebTR1uB2A9O8/s1600/Makivka-mountain_General-view_small.jpg" />
</a>
Маківка являє собою розлогу, практично цілком залісену гору з двома чітко вираженими вершинами, сягаючи в піковій центральній точці висоти 948м. Коротка гряда, яка включає сусідню Скубеницю (1072м) та Шалашище (1075м), розрізана долинами потоків і в суцільний хребет не сформувалася. Маківка стоїть відокремлено, і її самотній продовгастий силует гарно проглядається з інших гір, наприклад, зі схилів Путища, як на фото.<br />
<br />
Ліс там безпросвітно дрімучий, в чому ми переконалися видершись на неї. Нагородою за похід лютими нетрями стала цікава знахідка — столітні стрілецькі окопи, ті самі з Першої світової. Вони занесені землею, засипані хвоєю та патиками, порослі деревами та папороттю, але все одно візуально помітні <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Траншеї тягнуться вздовж гребеня, звідки зручно обстрілювати нападників, що атакують знизу. Бруствер спереду викладений камінням, яке геть вкрилося мохом.<br />
<br />
Але чи вартує пертися сюди на гору — вирішувати кожному окремо. Бо це цілковиті хащі, стежок зовсім нема. Найбільш непрохідною виявилася вершина, куди я заліз сам лише заради принципу, вся в завалах і драпаках <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Щоправда, її південний схил був випиляний, але тепер його знову захопили кущі та молоді дерева <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Від меморіалу по вирубці йде стежка до невеликого просвіту, звідки відкривається чудовий краєвид <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Вище вона пропадає і влазить в гущу зелені, тож із вершини вже не видно нічого... Оглядове місце я оцінив минулого разу, а сьогодні мусив вернутися з гори назад до супутниці, щоб разом спуститися на нормальну дорогу. Спуск вийшов жорсткуватий. Часу втратилося добряче. А після того, як ми з такими бідами потрапили до меморіалу, жодного бажання кудись підніматися вже не було.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWLtKwj3bEwclPbw2iwG7-c1uUZqPfRC3l10VXkkPC6kn-eLsYEiogBhKJ6EFudZy6q9-j3MMeLQIkEKtWw0J7Qt2Ryhn8bX-toKcDfXxQsm9_v4jf6Q4jzg3_l9mYFiEtThWomj69SbE/s1600/Makivka-mountain_Trenches_big.jpg" title="Окопи на горі Маківка">
<img class="hor" title="Окопи на горі Маківка" alt="Окопи на горі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiizXRIdrEvGs74r4mrx2jP3NhtPi4vb24Sj29hh2AXbmw2S8xAfvQxumwCAZH5_wDacrJ9I0A0Ve_C3lrqVJDWYIq5Z8VbfrLwoQ70jEIrXfwIXobXnjpB8TCYAIef2LmTC6QBPCiGMKk/s1600/Makivka-mountain_Trenches_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCSNZPy0zUgJ9z7wyRkq2wlO626dPIwgKCoiHqs7c22AV9uL1Ev2mWxXgML9-OiGZawk4PQRZZYRuVT10N9BOohfnXCl84ySy0U4cjQP3l0AO7bgxjSsl73xnL_XkVmXmdOPF2tu6rlcU/s1600/Makivka-mountain_Thickets-on-top_big.jpg" title="Хащі на вершині Маківки">
<img class="hor" title="Хащі на вершині Маківки" alt="Заросла вершина" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCq1tsqNfnyDeybd7kqjhaCj7ckkvQOlqDp63tl0Zg-8oLI8dLuy7skFvvp2Feq3h4fa6lA90sg7t0b-k6dy1iwVWNAeeBQIKrBjZw-fgJ9JVZpmIdcreASv17sBAdZZI6SJg4MTIuAfA/s1600/Makivka-mountain_Thickets-on-top_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijM7Wsi0pLmnKHZKZsSQaSDXMvpv1r_laVzla7aIbxU3sMdCSBvh7_6ogNodUpCrIISVMm3iLw60wXJrUviaX0jH8i8yGvA4CtOQ1jVPPZ3op0opG383-CpGRIDeYu_-JRjI5BpO3C1P0/s1600/Makivka-mountain_Clearcutting-on-south-slope_big.jpg" title="Вирубка на південному схилі Маківки">
<img class="hor" title="Вирубка на південному схилі Маківки" alt="Вирубаний південний схил" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi68GkEWKm1zaDlsQ2O6MySsCXrfJO_YxJP6Vt9G4H_ttp9epE5wAbNE8alM7LeyZalB9ZnMCmFZd6kekTIZGkDduM-QyVLKborLo4-NDI9mP9TyYNWa4VjDlr5TMdjq3nzYtpynDRMmrQ/s1600/Makivka-mountain_Clearcutting-on-south-slope_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipNbHVO2dYGInjNnztxVlkG5ryNc1-k4zWC_n05j1RiecTsGgJ7zv91eWSrrYlJQ3LtNDCCtoZ9COT6wsvC8LhpK9fhVIhLn1DPo9shmExnfU1c-bx_kIT2WWbgVmEtKmp1LIUzyBaldA/s1600/Makivka-mountain_South-view_big.jpg" title="Вид з Маківки на південь">
<img class="hor" title="Вид з Маківки на південь" alt="Південний краєвид" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGJ5gtJWtEoDLspxIYzVUyUj3AeGNs9X6tGooalxv0HmgUCKoy1Gx6B_k_ReAeXZQiOEnakP3J_yFeaPvTxOFWpsTEmuxTY0TFHiDWbc30uxwLYa1sAXKTCyzYrxYeGfj2hCeXO3CtvQE/s1600/Makivka-mountain_South-view_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Як виявилося, точна висота Маківки — неочікувано складне питання. Значення всюди різні, і розібратися в тім цифровім хаосі не легко, хоча можливо... В матеріалах про бої Першої світової часто згадується як "висота 958", як її позначали на старих австрійських мапах. А оскільки гора відома саме через битву Січових стрільців, то це число суттєво поширилося. На радянських картах Генштабу, де точність доведена до дециметра, вказано 933м. Однак по горизонталях видно, що замір чомусь зроблено не на піку, а трохи збоку, при цьому максимум висоти десь у межах 940-950м. Ще гірше заплутує наявність двох вершин у Маківки, іноді їх виділяють аж три: східну, центральну та західну — остання, проте, виражена слабо. Згідно з сучасними даними, вони сягають 936м, 948м та 894м відповідно. Найбільша є водночас і висотою гори.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. МЕМОРІАЛ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3xv3aA0DEI-9dAXXwzZiRrXyYVLtoFks-UflGH6j3Fy3uhs4OUXibC6taQhoxR2L7vKzl9kfrLHICeDIaCUb_6_6lbbMpvnIUbXnVe5uJPpTGeBm039JdvC4J2I3X9LWMOzzFNg0Me7Y/s1600/Makivka-mountain_Sich-Riflemen-memorial_big.jpg" title="Гора Маківка - меморіал Січових стрільців">
<img class="hor" title="Гора Маківка - меморіал Січових стрільців" alt="Меморіал УСС" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPTeSRkfeVDcd57xuJnBy_F9NEWcg_dshigbuf54lElkyE8uoDc69tVZxxls5WND9iIqcGXOM03QPasGrsKCm2rJvi3DUc-qaR0MfFz4p8NbDzLfOMlnHuR0nRssvyeZW7nFf1ZE0SyBE/s1600/Makivka-mountain_Sich-Riflemen-memorial_small.jpg" />
</a>
Маківка розташована в межиріччі Опору, де прокладена залізниця, і його притоки Оряви, де тягнеться основне шосе. У Першій Світовій ці дві долини були важливими для просування військ, тож сторони вели жорстку боротьбу за висоти посередині. Фронт з лютого 1915р. йшов по самій Маківці: її центральна вершина була австрійська, а східна — російська. Австрійці 2 квітня 1915р. розпочали кількатижневий напад, в ході якого взято під контроль цілий ряд висот біля села Козьова. Росіяни спланували контратаку з іншого боку та хотіли захопити стратегічну гору Плишка, на південь від Головецька, яка домінує в центрі між обома долинами. Але на їх шляху стояла Маківка.<br />
<br />
Українські Січові стрільці входили в австрійську бригаду, що тримала оборону. Фронт тут не рухався понад два місяці — позиції встигли серйозно укріпити, крім того, захисники мали потужну підтримку артилерії. А вороги переважали чисельністю. Тому бій розтягнувся на сім днів, з 29 квітня до 5 травня 1915р.<br />
<br />
Перший штурм російських військ 29 квітня провалився, вдалося захопити лише частину окопів з півночі. В ході другого штурму, з 30 квітня до 1 травня, нападники зруйнували дротові загорожі, взяли весь нижній ряд окопів, а тоді й саму вершину. Але після ударів австрійської артилерії та кількох контратак мусили відійти назад, до нижньої лінії оборони. Два дні російське командування стягувало сили, подальший наступ навіть ставився під сумнів. І лише в результаті третього штурму в ніч на 4 травня Маківку зайняли. До обіду на схилах ще тривали дрібні бої, 5 травня стрільці знову спробували відбити гору, та вже безуспішно. <br />
<br />
Бій УСС на Маківці розцінюється як "тактична поразка, стратегічна перемога". Затяжна битва та великі втрати зупинили ворога — в ніч на 6 травня російські війська атакували Плишку, але були розбиті, так і не просунувшись далі. Незабаром через масштабний наступ німців увесь фронт почав зсуватися на схід. Росіяни 13 травня без бою залишили Маківку.<br />
<br />
Втрати стрільців становили ~40 загиблих, ~80 поранених та ~50 полонених. Безпосередньо на горі поховали 34 вбитих, і в міжвоєнний період цей цвинтар став культовим місцем в патріотичних колах. В радянські часи занедбаний. Сучасний меморіал зведено в 1998-1999рр.: 50 іменних хрестів та один великий з мозаїкою — в честь інших, неопізнаних полеглих. До речі, деяка розбіжність у числі жертв виникає через важкопоранених, що померли невдовзі після бою. Ретельніші дослідження дозволили ідентифікувати більше загиблих, тож офіційна їх кількість тепер склала рівно півсотні.<br />
<br />
...Меморіал величний і незворушний. Біляві хрести стримлять акуратними рядами, на кожному вказані прізвище, ім'я та вік — останнє особливо впадає в очі, адже більшості стрільців було всього 18-22 роки. Сьогодні, як і минулого разу, я потрапив сюди у люту спеку, тому, походивши довкола, ми надовго сідаємо на лавочку в тіні дерев.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СВІДКИ ІМПЕРСЬКИХ ВІЙН</h5>
<div class="justified">
Бій на Маківці став наймасштабнішим та найзапеклішим у цьому районі. Однак сусідні вершини теж добряче потоптані війною: Скубениця та Шалашище, де так само проходив фронт, і вже згадувана Плишка — усі вони були більш-менш захищені окопами, подекуди велися дрібні сутички... Але сьогодні це безпросвітні, повністю залісені гори, мабуть, геть порослі дикими хащами. Тому для туристичного огляду не надто привабливі.<br />
<br />
Значно цікавішою є вершина навпроти, північніше через дорогу — розлога і відкрита, вона дарує широченне видноколо. Саме туди ми продовжили наш маршрут після відвідин Маківки, а оскільки об'єкт цілком самостійний, то й описаний окремо як <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2016/06/putyshche-mountain-zakhar-berkut.html">побічний квест на гору Путище</a>. З ним пов'язана ще одна війна, набагато древніша і напівлегендарна.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПРОСЛАВЛЕНЕ ФРАНКОМ СЕЛО</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUzGoDwNAb5fU0JnYEK2Wz92_3qXZyVEZoTO_tgFNGTbJleWBeObKps1nFD-RYmIJPC1KyayHgluIQP5raDtOHSMpTG3IcPF9y0eESNY8Mosk5mDmKyjY2fBfDJHHz-turXvEjiUkj_uU/s1600/Tukhlya_Memorial-complex-of-Ivan-Franko_big.jpg" title="Тухля - меморіальний комплекс Івана Франка">
<img class="hor" title="Тухля - меморіальний комплекс Івана Франка" alt="Меморіальний комплекс І.Франка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhInIGUymozTNyCKgcNOI35FcQwbhXZcflXYoPfc9ziH6Xl_WsSQ3Z4aVSu3k5hFP5wW8ozzcg5TmAaNKL5-z6WGSszRl_KOYhwWtaiimzVD-f0jc1f9_Qg2Yis0kqMys9aMEW9m2AtlmQ/s1600/Tukhlya_Memorial-complex-of-Ivan-Franko_small.jpg" />
</a>
Саме Тухлю прославив Іван Франко у своїй повісті "Захар Беркут". Твір багатогранний — як годиться, тут сплелися соціальні проблеми, драматичні родинні стосунки, кохання, зрада і щасливий кінець. Але основою сюжету є боротьба селян проти монгольської навали 1241р., а головним персонажем — старійшина громади Захар Беркут. Він, розгадавши свій сон, радить тухольцям скинути з гори священний камінь, щоб загатити ріку і потопити ворожий табір. Завдяки цьому дружний народ здобуває перемогу.<br />
<br />
Тепер вже село вшановує письменника. Тут постав маленький, але цікавий меморіальний комплекс: пам'ятник Івану Франкові, криниця, з якої він пив, скульптура з персонажами твору, а також символічний камінь. Знаходиться коло самої дороги через Тухлю, справа по ходу нашого маршруту.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
Вже вкотре стається так, що найвагоміше скорочення — це йти стандартним шляхом і не вигадувати собі проблем. Хороша дорога, з якої ми подалися в хащі, заощадила би купу сил та часу. Ну і не слід забувати, що якщо добиратися маршруткою замість електрички, то варто без жодних сумнівів вийти біля моста через Опір (контрольної точки #2) і позбутися ходьби крізь все село. За бажанням, Тухлею можна спокійно прогулятися вже після мандрівки.<br />
<br />
А от дійсно альтернативним і цікавим є варіант через східну вершину Маківки. Ґрунтівка, що веде від підніжжя до меморіалу, робить добрячого гака та петляє траверсом — так для автомобілів легший підйом. Пішки ж можна спуститися напряму, стежкою на схід від меморіалу. Саме нею ми й поверталися з гори, цей відрізок теж позначено на карті. Стежина протоптана слабо, трохи занедбана та поросла молодою зеленню, але не губиться і цілком прохідна... Біда лиш у тім, що виводить вона просто на крутий насип отої нової ґрунтівки, поблизу підніжжя. Тому знайти де тут початок і скористатися цим варіантом для підйому буде важкувато.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
НЕ ЙДИ ДЕ НЕ ТРЕБА</h5>
<div class="justified">
Нормальний маршрут по колу прекрасєн, шо й не придерешся. Зате ця петля нової дороги перетворила центральну вершину в срану резервацію. Там так глухо, ніби повиздихували всі звірі. Тиша могильна, тільки чутно як пси гавкають в далеких селах. Під ногами гниють кострубаті стовбури, всюди стеляться сухі ожинники, як мотки колючого дроту. Олеся в ту дич ще й потрапила в сандалях, ібо я описував Маківку як суперлегкий прогулянковий похід — коли я поняв увесь масштаб западлянки, відчуття тотального фейлу охопило мене надовго. На щастя, дівчина не втрачала настрій і бодрость духа... Вибратися з резервації виявилося непросто. Тим більше, що вийшли ми на дохуяметровий обрив понад дорогою. Кут нахилу йти вниз не дозволяв, але виглядав принаймні не смертельно. Я з'їхав по ньому, наче в дитинстві по снігу з горки. Порвав штани на сраці і набрав повні кроси дрібного каміння, а піску налетіло стільки, шо потім на привалі ми майже весь час тріпалися.<br />
<br />
Чесно кажучи, пхатися в ту дич нахєр нікому не треба, і для більшості людей жодних проблем з Маківкою не виникне. В зоні ризику лиш фанатичні задроти, яким мусово стати тапком на сам чубчик гори, щоб з'явилося відчуття підкорення, для яких "обійдене траверсом відвіданим не вважається". Хоча навіть таким психам варто спочатку дістатися меморіалу, а вже звідти підніматися більш-менш живучою стежкою вгору.<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Гора Маківка є прекрасним варіантом для простої туристичної прогулянки. Оскільки туди прокладена ґрунтова дорога, то також є можливість до самого кінця доїхати автомобілем. Дві вершини низькі, залісені та неприступні; об'єкт більш відомий як місце бойової слави і загалом відвідується заради меморіалу. Похід з Тухлі передбачає пологий, дуже легкий підйом серпантином по колу, а повернення — прямою стежкою через східну вершину. Займає небагато часу, близько половини дня, і може бути доповнений сходженням на сусідню гору Путище.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com5Гора Маківка, Сколівський район48.903299989193982 23.41883042229619648.901494489193979 23.415397422296195 48.905105489193986 23.422263422296197tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-80661733678261231442016-03-27T13:03:00.000+03:002018-03-18T23:15:30.162+02:00Підгорецький монастир<div class="justified">
<img class="main" title="Підгорецький монастир" alt="Підгорецький монастир" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbWeYE-Hd9P4h5MAJeEeWJvGMIIHJuc8N3YZ4BCGrteMZrFygSWCSw3Mpsfj2RSRiwq17NUK1FB23BJysiWYS38dFCXCKAHtWXooBmhmcVeYihYwvtQWVX9htoScU0yuplxfQq4E5kCuU/s1600/Pidhirtsi-monastery_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> діючий монастир.
</li>
<li>
<span class="itemname">Посвята:</span> Благовіщення Преч.Діви Марії (Благовіщенський).
</li>
<li>
<span class="itemname">Приналежність:</span> оо. Василіяни, <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> бароко.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час заснування:</span> 1659р.
</li>
<li>
<span class="itemname">Розбудова:</span> 1690-ті рр., протягом XVIIIст., сер. XIXст.
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> вигнута відкр. тераса в межах ~80x350м, окреслена прир. ландшафтом, де стоять окремі мур. споруди — брама, каплиця, церква, дзвіниця і житл.-госп. корпуси.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Бродівський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Хоча про Підгорецький монастир мені було відомо давніше, в Підгірці я вперше потрапив з автобусним туром по замках "Золота підкова Львівщини". Екскурсія оглядова і дещо прискорена, тож сусіднім пам'яткам увага не приділялася. А святиню, надійно сховану в лісочку за селом, ми навіть здаля не бачили. Я відвідав її аж 26 березня 2016 року, коли повторно вибрався сюди сам, щоб краще роздивитися вже знайомі місця і, звичайно, дослідити нові. Ретельно оглянув увесь комплекс споруд та прогулявся на гору по хресній дорозі.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис монастиря" всі фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1rkxoAAxJ44KLgibKSH9bWnHGmv5zO3NF" width="640" height="480">Підгорецький монастир - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1xYDkAACq2nLP3EleHUFmwAmd0ol7I504" width="640" height="480">Підгорецький монастир - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Підгорецький монастир більше знаний на локальному рівні та приваблює переважно паломників з околиць, сюди часто організовують прощі, а от екскурсійні групи зазвичай його оминають. Відвідати святиню можна і самостійно, в село курсують <span class="light">маршрутки</span> — їх графік руху та різні варіанти доїзду вже описані у <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/pidhirtsi-castle.html">звіті про Підгорецький замок</a>.<br />
<br />
Монастир, однак, знаходиться в лісі. Їдучи з Бродів, треба перетнути Підгірці по головній трасі, й одразу за селом буде поворот направо (якщо їхати з Золочева, то перед селом і наліво). Обабіч стоять помітні вказівники, і це розгалуження проґавити важко. Я швидко дійшов сюди пішки з центру після оглядин замку, хоча можна попросити шофера маршрутки зупинитися прямо тут. Далі веде асфальтована дорога в дуже гідному стані, яка біля побіленої статуї бородатого старця, схоже Св.Онуфрія, різко завертає в лісок. Від траси до монастиря трохи більше кілометра, тож невдовзі перед очима вимальовується його брама.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Підгорецький монастир — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 414 і назвою "Монастир василіян (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується XVIIIст. як комплекс пам'яток:<br />
1. Церква Різдва Богородиці (мур.) — охоронний № 414/1, датування 1726-1750рр.<br />
2. Монастирські келії (мур.) — охоронний № 414/2, датування 1771-1786рр.<br />
<br />
Церкву раніше іменували як Св.Онуфрія, зараз — Благовіщення, а в реєстр потрапила зовсім інша назва, імовірно помилкова. Сучасніші частини монастирського комплексу не являються пам'ятками. Окрім нього, пам'яткою архітектури національного значення в Підгірцях є лише вищезгаданий замок, об'єднаний з сусідніми спорудами в одну.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Підгорецький монастир - план-схема" alt="План-схема монастиря у Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilTV3G9uiqyhmjyt8fruq5_yW6qH3yiNFCJqJsF2z1maP-iM7XxxQTxbyvtmv6LoUf9PKaBfS-UcWEzI5-iqduOeiQxVMQAZkuuecU1bq6O1XFsQq4x8DIZGEi4ofGSiNvwP4FU2nU6l4/s1600/Monastery-plan_Pidhirtsi.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>Б</b> — Головна брама. Сучасний в'їзд.</li>
<li><b>Ц</b> — Церква Благовіщення. Переосвячена, пам'ятка № 414/1.</li>
<li><b>Д</b> — Дзвіниця. Новобудова над входом у майже не обгороджений внутрішній двір.</li>
<li><b>К</b> — Каплиця.</li>
<li><b>ЖГ</b> — Житл.-госп. споруди. Три окремі корпуси. Старші келії (прилеглий до церкви корпус) є пам'яткою № 414/2.</li>
<li><b>Г</b> — Госп. споруди. Віддалена будівля з дрібними конструкціями робочого і складського призначення.</li>
</ul>
Надалі для частин монастирського комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК СВЯТИНЯ</h5>
<div class="justified">
Монастир належить одному з монаших орденів <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>, що широко розповсюджений у нашій місцевості — <span class="light">василіянам</span>. Офіційна назва "Василіянський Чин святого Йосафата", традиційна "Чин святого Василія Великого" (ЧСВВ); сайт провінції в Україні — <a href="http://osbm.in.ua">osbm.in.ua</a>. Окрім, як заведено, монастирсько-храмового празника, у Підгорецькій обителі почитають ще й усіх покровителів збереженої мурованої церкви і дерев'яних церков-попередниць. Тому основних свят тут аж шість:<br />
1. Благовіщення Пресв.Богородиці — 7 квітня.<br />
2. Св.Онуфрія — 25 червня.<br />
3. Преображення Господнє — 19 серпня.<br />
4. Усікновення голови Св.Івана Хрестителя — 11 вересня.<br />
5. Воздвиження Чесного Хреста Господнього — 27 вересня.<br />
6. Покрови Пресв.Богородиці — 14 жовтня.<br />
Перші два святкуються найбільш масштабно, хоча і на всі решту протягом року організовують прощі, а паломники приходять з різних міст за відпустом. Урочистості часто переносять на найближчі суботу-неділю.<br />
<br />
Щоденний <span class="light">розклад богослужінь</span> Підгорецького монастиря — це літургія, вечірня з вервицею. Розпорядок літургій такий: в будні і суботу — 08:00, в неділю і свята — 11:00. Незалежно від проведення відправ, подвір'я та Благовіщенська церква постійно доступні для огляду. А всередині храму на почитання усім вірянам виставлено старовинну чудотворну ікону Підгорецької Матері Божої.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Проект "Урбаністичні образи" — оригінал у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.lvivcenter.org/uk/uid/location/86-pidgirtsi">lvivcenter.org</a>.<br />
2. Сайт "Сестри Мироносиці" — оригінал у довідковій публікації на <a target="_blank" href="http://muronosuci.com.ua/svyatkuvannya-u-pidhirtsyah">muronosuci.com.ua</a>.<br />
3. Сайт "Прадідівська слава" — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.pslava.info/PidgirciS_MonPlisneskyj,208339.html">www.pslava.info</a>.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІСТОРІЯ ПЛІСНЕСЬКОГО МОНАСТИРЯ-ПОПЕРЕДНИКА</h5>
<div class="justified">
<u>1180р.</u> На території давньоруського літописного городища Пліснеська збудовано монастир. Засновницею вважається княжна Олена, дочка белзького князя Всеволода Мстиславовича. Про цю подію зберігся лише запис на таблиці в храмі — він значно пізніший, але міг бути зроблений на основі давніх джерел. Згідно з археологічними розкопками, ця перша обитель знаходилася на південний схід від сучасної, на вершині горба, в урочищі Оленин Парк.<br />
<br />
<u>1241р.</u> Під час Західного походу монголів монастир разом з усім Пліснеськом знищено ордою хана Батия. За переказами, вціліла лише Спаська церква, теж закладена княжною Оленою, хоча її розташування так і не визначене. Руїни городища були частково заселені до початку XIVст., коли через постійну небезпеку набігів мешканці залишили його остаточно.<br />
<br />
<u>сер.XIII-сер.XVIIстт.</u> Про цей період майже немає писемних згадок, і тільки сучасні археологічні дослідження змогли заповнити прогалину. У городищі знайдено залишки ще однієї обителі та кількох церков. Припускають, що спалений монастир відбудували північніше, в урочищі Високе Городиско, і він існував тут у кін.XIII-поч.XIVстт., доки Пліснесько не покинули. Потім, у кін.XV-поч.XVIстт. монастир стояв уже західніше, трохи вище сучасного, де зараз цвинтар на горбі. Однак ці дані не доводять неперервність чернечого життя... В пізнішому Підгорецькому літописі згадується старець Зосима, який у 1583р. повернувся сюди з Афону, викопав печеру біля криниці (теперішнього джерела), і жив там один. Ще є коротка замітка про те, як в порожній Спаській церкві зупинялися мандрівні монахи. Це все свідчить, що місце залишалося святим, але водночас схоже, що діючого монастиря в той час не було.<br />
<br />
Ченці традиційно пов'язують свою обитель з первинною, історики намагаються провести між ними хронологію, але чотириста неясних років все-таки не дозволяють назвати сучасний і давньоруський одним і тим же монастирем.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІСТОРІЯ ПІДГОРЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ</h5>
<div class="justified">
<u>1659р.</u> На горбі зразу понад джерелом, на запустілому місці <span class="light">засновано</span> теперішній монастир, тоді ще православний. Відродив його Созонт Ломиковський, законник зі Скиту Манявського. У 1661р. звідти ж прибув Ілля Гостиславський, який за рік став першим ігуменом і отримав від власника Підгірців <span title="пол. Stanisław Koniecpolski">Станіслава Конецпольського</span> землю та кошти на розбудову. До 1665р. зведено церкву Благовіщення, трапезну, келії і господарські будівлі з дерева, а також оборонні стіни. Як і головний храм, монастир теж отримав назву Благовіщенського.<br />
<br />
<u>1672р.</u> На початку Польсько-турецької війни обитель пограбували татари, спаливши кілька келій. А звістка про знищення турецьким військом їх рідного Скиту в 1676р. так деморалізувала та налякала ченців, що вони розійшлися з Підгірців.<br />
<br />
<u>1687р.</u> Новий власник земель, король <span title="пол. Jan III Sobieski">Ян III Собеський</span> за зверненням монахів підтвердив їх права, дані попередником раніше, і забезпечив ресурси для відновлення святині. Після переможних битв під Віднем та Парканами загроза масової навали спала, тому монастир будувався без фортифікацій. Його <span class="light">перенесено</span> вниз, на терасу біля джерела. Ігуменом на довгий період став Парфеній Ломиковський, за якого вівся літопис, збережений до наших днів... Локальний грабіжницький наліт татар у 1688р. не завдав шкоди — оточену обитель нападники раптово полишили.<br />
<br />
<u>1690-ті рр.</u> Монастир активно розвивається. В 1691р. відбудовано церкву Благовіщення, а в 1692р. постала іще одна, Усікновення голови Івана Хрестителя. Розширюється житлово-господарський комплекс, бібліотека наповнюється цінними виданнями, діє мистецька школа. Споруди зводять як з дерева, так і з каменя (зокрема, підвали та фундаменти).<br />
<br />
<u>1700р.</u> Монастир здійснює <span class="light">перехід в унію</span>. Вже в 1702р. з'явилася церква Онуфрія, натомість у 1706р. перестала існувати древня Спаська церква, однак що саме з нею сталося — невідомо. В 1708р. вимурували велику дзвіницю. В 1717р. церкву Усікновення голови Івана Хрестителя замінили новою, імовірно, вже повністю мурованою... На жаль, затиснутий на терасі архітектурний ансамбль прожив недовго. В 1726р. масштабна пожежа знищила майже всі дерев'яні споруди, багата бібліотека згоріла, і навіть кам'яні будівлі зазнали серйозних пошкоджень, через що згодом були розібрані.<br />
<br />
<u>1726р.</u> На руїнах обителі, замість ряду церков закладено великий монастирський храм. Будівництво велося до 1750р., а оздоблювальні роботи — аж до кінця 1760-их рр. Зокрема, у 1754-1759рр. виготовляли мистецький, щедро декорований іконостас. Пізніше розписували інтер'єр. Як свідчить збережена у стіні храму таблиця, він отримав зразу кілька посвят: "<i>...Христу Спасителю, Благовіщенню Пречистої Діви, під опікою святих — Йоана Хрестителя, пустинножителя Онуфрія...</i>". Згодом це спричинило деяку плутанину, хоча тоді на довгий час за церквою закріпилася назва Св.Онуфрія. В той же період відбулися інші знакові події: монастир, як і більшість на Західній Україні, в 1739р. вступив у конгрегацію з єдиними василіянськими правилами, яка в 1743р. приєдналась до Василіянського Чину.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старий малюнок Підгорецького монастиря - літографія Антонія Лянґе 1820-тих рр." alt="Монастир на літографії Лянґе 1820-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2n1Zez5LJzRS7YqjfL4GAFGah5ki4rlkwT03zJEplRhRTVZvFwuWMfiNhe-okCWSI4MnA2cmbN9DNmTbSxGbPGbx8znJX07N9ceufKc7FN10t0bTEAzRHO6ZNCyB5GVN-eEVv3Pd9c8g/s1600/Old-drawing_1820s_Pidhirtsi-monastery-in-Lange-lithography.jpg" />
<u>1771р.</u> Впритул до храму почали будувати житловий корпус, що був готовий у 1786р. і замінив ченцям старі келії. З часом звели й інші монастирські об'єкти, про які нема точних даних. Однак їх помітно на дещо пізнішій панорамній літографії Антонія Лянґе — схоже, дзвіницю з цибулевидною банею навпроти фасаду церкви, а також пару дрібних споруд довкола. Бароковий ансамбль набув завершених рис. Окрім того, в обителі наново наповнялася бібліотека, діяли богословсько-філософські <span class="light">студії</span>, де готували священиків... Загалом, Підгорецький монастир став важливим духовним осередком. І навіть за австрійської влади, попри спробу закриття у 1785р. в ході церковних реформ, продовжував свою роботу.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Старий малюнок Підгорецького монастиря - літографія невідомого автора 1848р." alt="Монастир на літографії невідомого 1848р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJZ4j-S2FN8b8ZQVOI5H1edSp_pH_-CFGt-TmIqz5pjC41m0LJWwp0fygMnWnbgmSRNHp8lriBmlBmUM228mu52nEk26jGz0D4LTqpUGYdj8Uhkz48CGgmVYlVm7glS9-9ZMlVGX5EbjM/s1600/Old-drawing_1848_Pidhirtsi-monastery-in-unknown-author-lithography.jpg" />
<u>XIXст.</u> Хоч монастир і уник ліквідації, його позбавлено земель та обмежено в правах. Кількість ченців, що поступово зменшувалась ще раніше, у 1818р. скотилася до п'яти чоловік. Обитель, як і більшість інших, в австрійський період переживала занепад. Гравюра 1848р., виконана невідомим автором, зафіксувала тогочасні церкву та келії — через брак коштів вони не зазнали ніяких суттєвих змін. В середині століття перебудовано дзвіницю. До 250-річчя Василіянського Чину, в 1867р. вище понад джерелом вимурувано каплицю.<br />
<br />
<u>1900р.</u> Монастир переходить у руки реформованих василіян — ченців, набраних і вивчених у ході Добромильської реформи, яка мала на меті відродження цього монашого ордену. На початку XXст. святиня знову починає розвиватися, поступово повертаючи собі колишнє релігійне значення. У Першу світову не постраждала.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старе фото Підгорецького монастиря - корпус келій і мироносиці у 1920-ті рр." alt="Монастирські келії і мироносиці 1920-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjqgx9rSvdVwW9b88-MeQcKqdFB4YaX1HqI2x0lGwyqXu4lB-kJaQXzUAQMRVCWp0YgVU29fkxxx4cw4ChLxpWo2YZe9lp9inx7EuHfwpCcPIb9lzRZXctWQLiaPpx18cqGwYvkPhALPeM/s1600/Old-photo_1920s_Cell-building-and-Myrrhbearers-in-Pidhirtsi-monastery.jpg" />
<u>1920р.</u> В обителі оселилися <span class="light">мироносиці</span> — монахині іншого, жіночого ордену УГКЦ. Згромадження Сестер Мироносиць (ЗСМ) сформувалося ще до війни, але після вимушеного переїзду не мало помешкання. В Підгірцях їм виділили приміщення монастирської дзвіниці навпроти церкви, вогке і слабо пристосоване до життя. Воно одночасно служило як келії, каплиця і робітня; окремої трапезної теж не було... На фото зліва сестри йдуть із храму повз корпус василіян. Мироносиці жили тут до 1933р., поки не рушили на постійне місце в іншу єпархію.<br />
<br />
<u>1939р.</u> Прихід радянської влади та початок Другої світової не одразу вплинули на обитель. Але в 1944р., у ході битви під Бродами святиня зазнала сильних пошкоджень, хоча загалом споруди вціліли.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Старе фото Підгорецького монастиря - вид зі сходу у 1950-ті рр." alt="Вид монастиря зі сходу 1950-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyxHz7xRUKEJXsnRH2WTkO62bwBpTv5QXDT4FudLek3W9GKrElgyEMXCjbiwMX5A4Fvpf9S3z4PWqwdhrVd04CfudUIwEVtCEGIgNhCuR-nvquqnyGEOLDsc8yveVqkc9FYSVy-d3VFgU/s1600/Old-photo_1950s_Pidhirtsi-monastery-view-from-east.jpg" />
<u>1946р.</u> Ченців арештовано та вислано, а монастир <span class="light">закрито</span>. Однак у храмі, що діяв як парафіяльний, богослужіння проводились аж до 1960р. — фото справа відноситься якраз до цього періоду. Пізніше тут створили філію туберкульозного санаторію, основний відділ якого знаходився в Підгорецькому замку. Комплекс підлаштовували до поточних потреб: у церкві зробили склад, в каплиці — дизельну електростанцію, велися ремонти та перебудови, так що дзвіниця повністю втратила автентичний вигляд і стала ще одним корпусом.<br />
<br />
<u>1988р.</u> Хоч сам санаторій продовжував працювати, в кінці 1980-их рр. його філія покинула монастир. На тогочасних фото пам'ятка виглядає занедбано. Деякі вікна церкви забиті <span title="перше фото знизу">[1]</span>, стіни подекуди прогнили від вологи <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Фасад теж не в найкращому стані, хоча барокові форми залишилися <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Всередині храм забілено, однак вишуканий іконостас та бічні вівтарі, на диво, чудово збереглися <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Подвір'я заросло, а колишні келії зіяють порожніми вікнами <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. До каплиці досі ведуть електричні дроти <span title="шосте фото знизу">[6]</span>... Щоправда, розруха тривала недовго. Вже в 1989-1990рр. священики тут починають відправляти літургії, і святиня повертається до життя.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<img class="vert" title="Старе фото Підгорецького монастиря - церква зі сходу у 1988р." alt="Монастирська церква зі сходу 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEis-lYa8KvIpxykHKRfZrA51L4XHsVKwJSlYs2dAtInORR4UdTyewcAjmXeEbWycQWXN8ChOpsMJ-CGpgVkdBmUwPa6LwHRIpbnFQvPjjCczaFM0bum7acdqv4riTqbUp2u6D-JWp0Umd0/s1600/Old-photo_1988_Church-of-Pidhirtsi-monastery-from-east.jpg" />
<img class="vert wide" title="Старе фото Підгорецького монастиря - церква з півдня у 1988р." alt="Монастирська церква з півдня 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIj3NUtnWnSZsaM1ho-fyCqnt9RkCUvaxEbg-UwT9p2ZaZJk65q7MT5LV15nXdmxUKOM3gDMs_HRiiCyL0WaRzjIoBCWPTfqHhHX_P5haoMyq6RwOW3_YicZLI76OkXzoS_QXE5yp4cUs/s1600/Old-photo_1988_Church-of-Pidhirtsi-monastery-from-south.jpg" />
<img class="vert wide" title="Старе фото Підгорецького монастиря - фасад церкви з заходу у 1988р." alt="Фасад монастирської церкви з заходу 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiggcUIyqiQBwYfXfdLWxt1SvSITRfC3Igp9ZhwR2HccXJZ6eZQ3zLAYMGILiQwv9TIMcOpk0oQngOMIaWHXbH38yj6oITpulbxxuXZiX3eE7ITyxz8KpuqTEqTAg_BFG6S4gLqt1-jxbs/s1600/Old-photo_1988_Church-facade-of-Pidhirtsi-monastery-from-west.jpg" />
<img class="vert" title="Старе фото Підгорецького монастиря - інтер'єр церкви у 1988р." alt="Інтер'єр монастирської церкви 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-MqfO3BMc2ykSyG1zB4i9Em3TaDSXMO0xrl-UvIC-nVJaL1cT4JNOWZjRjAto000CCxL-RMrwdKEsmk-wvsv1OB2GoCN1YthvSxpTvQ2TQ8A-D9QYPQ3Zg4331qqDG-nXu2V8V31xUpQ/s1600/Old-photo_1988_Church-interior-of-Pidhirtsi-monastery.jpg" />
<img class="vert wide" title="Старе фото Підгорецького монастиря - корпус келій у 1988р." alt="Монастирські келії 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjE_qZiEjCyRJZI_FcxCthQOyv_ZLVQzUBqWL7ciz29y2CbnEjg-ayQb9TFLGxQu_y_XCDpp_nTFFIjc_RfP5uIE7qRtSsbIO2ANGgD1KAvx_dm6tD_qfoefx7a5p-ps4EfnDHzNIu_T7U/s1600/Old-photo_1988_Cell-building-of-Pidhirtsi-monastery.jpg" />
<img class="vert wide" title="Старе фото Підгорецького монастиря - каплиця у 1988р." alt="Монастирська каплиця 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhh_nnz1xpg2G_vL_FhkaaQnuKaU7T88iFa6QE8euvzvj10JWbY-b5CrQtNZ7odytE1SM_lPCem6rXdmHfH3ra6VaiHRA5F_pNKYPv9zEMXmwGO-zObdhyphenhyphenC-cqp-CKCxLCgmguEdSc_mEs/s1600/Old-photo_1988_Chapel-of-Pidhirtsi-monastery.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
<u>1991р.</u> Наприкінці радянської епохи монастир знову <span class="light">відкрито</span>. Як і храм, він отримав історичну назву Благовіщення, сюди повернули врятовану чудотворну ікону. За часів незалежної України василіяни відновили святиню: реставровано давні споруди, відремонтовано понищені приміщення, збудовано ряд необхідних об'єктів — дзвіницю, головну браму, ще один житлово-господарський корпус. В 2000-их рр. обитель здобула сумнівну славу через діяльність невизнаної релігійної групи, відомої як "секта Догнала"... З 2007р. безпосередньо на території монастиря йшли розкопки. Знайдено підвалини тих самих келій і церков, що зникли в ході ранніх перебудов та великої пожежі, але зіставити конкретні назви храмів з їх рештками важко. У 2010-их рр. серйозною проблемою стало сповзання ґрунту, проводяться протизсувні земельні роботи. Тим не менш, Підгірці надалі розвиваються і знову стали помітним прочанським та туристичним об'єктом.<br />
<br />
</div>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/.../0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/fFQfklMMI7M?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Монастир у Підгірцях</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача про монастирі (ДТРК "Культура", 2011 рік). Старе пізнавальне відео: види Підгорецького монастиря та інтер'єру храму під м'який спів чернечого хору, на фоні яких отець-настоятель послідовно розповідає про історію обителі та її сакральне значення. Також багато уваги приділено шедевральному іконостасу та чудотворній іконі.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="monastery-description"></a>
ОПИС МОНАСТИРЯ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtdaVPTVnu9412ga_L7oiC1cA0jNBavLxtbywLlRuS-TYAMyHXN7fqUH_sfs57mIzuZHe5ZXEb40SYczaAAZ-K-KM95voXAYmTPOYTQlQzJ1dpSUZ_226u45X18DdoF_a6S9DsVyfFaA4/s1600/Pidhirtsi-monastery_General-view_big.jpg" title="Підгорецький монастир - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд монастиря у Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbWeYE-Hd9P4h5MAJeEeWJvGMIIHJuc8N3YZ4BCGrteMZrFygSWCSw3Mpsfj2RSRiwq17NUK1FB23BJysiWYS38dFCXCKAHtWXooBmhmcVeYihYwvtQWVX9htoScU0yuplxfQq4E5kCuU/s1600/Pidhirtsi-monastery_General-view_small.jpg" />
</a>
Монастир має витягнуту, вигнуту форму, що повторює обриси рельєфу і займає територію до 80м вшир і 350м вздовж. Тераса, на якій він стоїть, повністю не обгороджена, а лиш обмежена горбом з одного боку та долиною з іншого. По суті, вона являє собою подвір'я, де розташовано ряд окремих споруд. Бароковий комплекс виконаний у сірій гамі, що доповнена альтернативними кольорами — білим, тьмяно-жовтим, сріблястим та зеленим, — але завдяки пастельним відтінкам така суміш усе ж виглядає естетично і не занадто строкато. Ландшафт прикрашений газонами, акуратними кущами та деревами.<br />
<br />
Головною спорудою обителі є храм Благовіщення Пресв.Богородиці, хрещатий у просторовому рішенні, але прямокутний у плані <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Ззовні виглядає досить аскетично, а декором вирізняється лише високий фасад з трикутним фронтоном <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Ще одним цікавим елементом є сонячний годинник посеред південної стіни <span title="третє фото знизу">[3]</span>, що зберігся крізь століття — його навіть зображено на давній літографії... До кута церкви прилягає перший, найстаріший корпус келій з виразним обрамленням вікон <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Поруч стоїть колишня дзвіниця, перетворена в другий корпус кубічної форми. Зараз тут трапезна, яку добре помітно на загальному фото вище. А сучасна дзвіниця маленька і виконує роль вхідної брами <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Ця компактна група будівель окреслює затишний, засаджений зеленню дворик зі скульптурою Богородиці в центрі.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgqSMEryTz3qQPETNZQEZq8lAHQuh-lOKWTVA7uYFIQLIJXPRQEag1NPu0aIoGDsn8ioJtKofmSINUk7CP1nmbF6ZvLqRF5__P192O3PpYynJoZPq5cFNEdxBgQtMAaNwgeAo36dtF-0xU/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church_big.jpg" title="Підгорецький монастир - церква Благовіщення Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - церква Благовіщення Пресвятої Богородиці" alt="Благовіщенська церква в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgG6nDbpopTvCmzrL-ej4ot_twP_0f6gE0MGESjV7l5AIwLpYp2alqUWMJQFYoh4dsizKZOoKPHf86-6sH7tPAnkTecIK8Rbjd3GfJHHwpsaV-M3H3yryuYKZpl5pvAZVaO46pSH1omcT0/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVz_TyuXOsASYUFczJwb19atbuJtDQyyAYAxlIi4pCuXtaECQjqGJlfdAm0jTVoQnmB8aYf9wyBQlGlm9UoOyU9V8h1qgtmbdEYupm1Ixm8Rmvqs4YjiJo_KMzv04nI2ocox4e2JmaZQo/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church-facade_big.jpg" title="Підгорецький монастир - фасад церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - фасад церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці" alt="Фасад Благовіщенської церкви в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYiAnmwjwwbUBe0Q1xvwqj9kUgII8CuIfBnn5fYiFmERWrtglMmDjnqY9jhlLnxPedYXM0upaqQvgKW7UaZ89Iz4JRoGn_B_vftXhwke20V-CqhAAtr9mlnYhsBKiTh1UdcYOJkrjcbTk/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church-facade_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSjIq9511pPz7gHyercnUSd-Ek19AOQHuKQKkrXJGysKCvOMU2GUPna_Cr9oPpiP6X-TN4ExqdXoghoBk8E5CKOPSgO8SqJryFwefhYopOqZgqVWxfuWr5AkYh7PwGnVAKJPiAEgrETNU/s1600/Pidhirtsi-monastery_Sundial-on-church-wall_big.jpg" title="Підгорецький монастир - сонячний годинник на стіні церкви">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - сонячний годинник на стіні церкви" alt="Сонячний годинник на стіні монастирської церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdIf3JBdKSHy4eLRd6p0LwUDm_m5a2eOu7G4JFMpENtd-Bu76C47C4_VzH05CdeChCwLA6-qgxHkwcDOrKpZJISRiVfpadVBTp8lMda5Olu5pBn0Z15ObuigNUbWMNiN28Gbvn1z2sukA/s1600/Pidhirtsi-monastery_Sundial-on-church-wall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixf3qeAm14iQEWoP8YTpEBtzL2qwWe3dGFq-BNsVj91OLNkynXP-TUqYBEmFLgZR63UWi8bjTCCM26p9P6gKWlOrel27i7uf8OSnn8GmNaNxrs6_-MaxOanmECMQxu0uK9H7GTuMkUhLo/s1600/Pidhirtsi-monastery_Old-cell-building_big.jpg" title="Підгорецький монастир - старий корпус келій">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - старий корпус келій" alt="Давні келії монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbxdfCoa4Jt_snO9_oLzJlp1rq4ShuMVC1NdvoYNcfZCTFQgcLUqO-lH8yWa5lZy3HunIlEWuBQDm3UzJ_D9xua6aR4VpwzAryqIMkT69Ze7cp_s3B5S5vnvxa7ndwHDA1fAjxZHMGbpY/s1600/Pidhirtsi-monastery_Old-cell-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzpW7maKdMtLGjBpE3b6S9BZ6KGjiA_mvWsE6DYxv2q2hvKn9GZPXZ7G0cqGxF4t8gqOHLuSXU4cN7EXzixmZRBiRn0C9UjJWjpb3uhAkQ_Wdsxbtan4Qx-bCx8aj9KudTeIru-XT5BpI/s1600/Pidhirtsi-monastery_Bell-tower_big.jpg" title="Підгорецький монастир - дзвіниця">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - дзвіниця" alt="Дзвіниця монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfz4xJRIV90OksmaeTQonrLu-OLVAkUKVodYz1VQqCt9jJ-H74qqlflbrA2OhNvpqE0teKGVDdgHe-7Hvz5Bvgej1S7WB8XHXDHYuLXBw3vK4YCdHWcD7DaZFctWaZYD8L_kRCMS90N70/s1600/Pidhirtsi-monastery_Bell-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Трохи далі вглиб знаходиться третій, найновіший корпус, де проводяться реколекції <span title="перше фото знизу">[1]</span>. В самім кінці тераси сховалася відокремлена господарська будівля, не житлова, схожа на великий склад чи майстерню <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Наразі вона в процесі ремонту, поруч стоять навіси з матеріалами... По інший бік, ближче до входу розташовані кілька малих об'єктів, які важко проминути ідучи в храм. Каплиця справа від дороги дещо перебудована (зокрема дах) у порівнянні з попереднім станом, але свої характерні риси не втратила <span title="третє фото знизу">[3]</span>. По кутах збереглися статуї апостолів Петра і Павла. Навпроти, зліва від дороги тече джерело, до якого спускаються східці. Воно обмуроване та оздоблене фігурою ангела <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Ну а крайньою спорудою, що першою впадає в очі відвідувачів, є проста головна брама, доповнена символічними залишками мурів <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKu3WPQ1vw0u0FzYpIcLVoeuC9XSkC_iavgdqakbZ2P38V5N-aca1iVsjRC54pWDHmEupk3aajutAXoOHgSdfLzQKOF0nT1IB0cr6YHa2QlzRlOws9Yql_GqQj1RCmGYDqgSrq65kG70k/s1600/Pidhirtsi-monastery_Recollection-building_big.jpg" title="Підгорецький монастир - реколекційний корпус">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - реколекційний корпус" alt="Реколекційна монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiW7VU9l9BfIwxsSak6uxU2c3mJyHj1HUoW-HZUac-GB8hqyIK7RLfko6f8Kz4FGrTDz_G5v0AC4hLOtdOc0wMQE97waQgdsicHjAMeF4T2jwMwz_dZlfaeO1frV0fwE7Dky1mdwy2f45A/s1600/Pidhirtsi-monastery_Recollection-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfXYQ7WS4VScD2up0SpaytEo2K2hKK99xQPb7_Ml4ZqvroMlQJGoV9ooLbYzo5_dnSQFVolNPihxGlhJPUVgkzii0KrqBL8FO24yH4OjlKk02YUGqrbPkDMNJLjdUgmlHmq9Don5zH8Es/s1600/Pidhirtsi-monastery_Distant-farmstead-building_big.jpg" title="Підгорецький монастир - дальня господарська будівля">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - дальня господарська будівля" alt="Віддалена господарська споруда монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtX61wVta7w9dFdDmfHrUqPJeqmdtlIduVPa7sjeyKHbyRbhMy1NSl3eAVFYJNDbX_QAHjp-y-BnsewUGhyphenhyphenO1PcvuegNf5L7byBdhaq68uXmHsRs0mZX7FWr5Hx3YU9NegA0cjzjlvORw/s1600/Pidhirtsi-monastery_Distant-farmstead-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIcmiymw7zwv-LMQIlE-b05k9x4rfHGkBya1aMHVmh7Yk43PU_K75_1S5GbpDefq706dp0DoYXVfxPStwaw2m-KQiS28LiTl8PFJqMo6liLDnuTDaIgBxojIuU06qHt5dSTSeGgWJO5S0/s1600/Pidhirtsi-monastery_Chapel_big.jpg" title="Підгорецький монастир - каплиця">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - каплиця" alt="Каплиця в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIITefDfn6tXUhQw3y5t__7p5pf9bi_a8MJ_x_ukIhlMeeuLEUbHgTTJXQO-xtOCKkOI7rXRK3CSCqkJjcT5GlET1-6qi82hXMXkdAFkU9GMzAjGiai1480ZFBKdn_-ZVC4I_1taPPTkQ/s1600/Pidhirtsi-monastery_Chapel_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEig-Vh_lmRC2kz5E8OHu53qOx8kztYwSQD-M8q-r9wIFfOLx8YjG7UNGbyXZWOS2bov67a9CqLi6XGhESMeSTGI_pk7VtJMaF2NvmhN7hQSGVN6IpwjSe42p-cniEXBUhE5YpDEMQGvrDY/s1600/Pidhirtsi-monastery_Source_big.jpg" title="Підгорецький монастир - джерело">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - джерело" alt="Джерело в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhk58XU1E7U5OWv8JByE6wq0KSzaYzL0d_YM3ttxvH3K5Je5_yxVqP33cL6uBLBHbRkdemef60Y8yZS6mgV199t8bO8_C9SdoN7lUCRWGRxvdvSLd2T7SDd8gWjmVArWWdosBAwWBWeKeo/s1600/Pidhirtsi-monastery_Source_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6dGuitEqErmU4MCljWTp-zzNYja7jwDUiSi6AfjBqPOqw8GcUKl-SPJLJDoMhGH4bNQFQkqbtah7dCHBS9ICgAaRKydWoVvNH2C91qdjq0WxVB_oTNFfWvJt-EdapZ5rkVgGfT-kvXnk/s1600/Pidhirtsi-monastery_Main-gateway_big.jpg" title="Підгорецький монастир - головна брама">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - головна брама" alt="В'їзна брама монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1oDPJvSL34E3W9rOsod8hd6WlZAJlwqdhzmKlKT6pXDAxQqN_DOp23JzlH76OFnCvDNTH_6oKT2GouCweeONqsUB6AUIR26Q-AwfUpZiRo2DKHQI4LpiofS9l1fjjdsLwkMKTVneNOCk/s1600/Pidhirtsi-monastery_Main-gateway_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7M8Cu5LMLxNFhHrPe1c4gZ7hq-AGN_uJPq4odqZk9W3ozj9WX98nx1NsCIkZJo_tBWUA7JwKbZJ8xuZPtvEhg9SrO0WRLzoHWKa5D0d2McEtwzhJvMa320oS-ZbZGD5qxs3cj8csg_CQ/s1600/Pidhirtsi-monastery_Terrace-overlooking-valley_big.jpg" title="Підгорецький монастир - тераса з видом на долину">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - тераса з видом на долину" alt="Тераса монастиря з долиною" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibQxTuYxbVev0bZkmYEG8hX5LeGGMZD8I5lCzn0w8XgESGx3l6hwNMqYc5tGTOu48S5fbD9y9aCAVkI2rDiFbY9f9J_NtaO1vOVhEufgukew6OkUa39WpbpHoiAZ-V5r1o1GLgZRFlxV8/s1600/Pidhirtsi-monastery_Terrace-overlooking-valley_small.jpg" />
</a>
Оригінальні древні пам'ятки — церква та корпус келій — зберегли свій автентичний вигляд та первісне призначення. Каплиця дійшла до наших днів суттєво зміненою, у трапезній взагалі не впізнати жодних ознак старовини, а решта споруд є цілком новими. Їх ремонтували та зводили вже відповідно до потреб сучасного монастиря. А від отих найдавніших будівель, часів заснування і розвитку обителі ченцями зі Скиту, залишилися лише фундаменти та підвали. Подекуди вони відкриті для огляду, подекуди засипані в ході земельних робіт.<br />
<br />
Особливу увагу слід звернути на саме подвір'я. На півдні воно переходить в обрив, і тут постає широкий краєвид на долину. Окрім декоративних насаджень, по терасі ростуть і старі товстезні дерева. Можна відшукати пару гарних скульптур, як от ведмедицю з ведмежатами. Все це приємно доповнює архітектуру.<br />
<br />
Монастирський комплекс поєднав реставровані пам'ятки, розкопки руїн і новобудови водночас. Така практика абсолютно нормальна. Однак тут споруди різних епох, та навіть близькі за віком різняться між собою візуально — і формами, і колористикою. Ледь-ледь, але все ж таки помітно. Тому в сукупності, як ансамбль він сприймається не зовсім цілісно... Та попри це, монастир безперечно цікавий з туристичного погляду. В такім ракурсі я й розглянув його під час поїздки.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiMYXXlC_FQYZgqSm5R9cKxoaZT2xRa8_Yk74Id_tR3AnDFywHAzMGUl6krIggy6SP-pL09P4PE91WMyrisvISTGEj57X1wQFZr-OQj13pIPfwem2RjE031M4HeqTOpt1SS2VtPuDdXbc/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church-interior_big.jpg" title="Підгорецький монастир - інтер'єр церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Підгорецький монастир - інтер'єр церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці" alt="Благовіщенська церква в монастирі зсередини" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYUXR57kf3zZR2LosAMijREYPexpfGv3EEp8-N0Rl6XWdrWFI7yWN9F3rT20VSbsnpxTHAo56ch0_XcZSKqKD_bTDpgWOImxIv2_usYLwK2mv5f7yB-V8PN-vV26HziRlI2sQIi2LqIPo/s1600/Pidhirtsi-monastery_Annunciation-of-Mother-of-God-church-interior_small.jpg" />
</a>
Церква Благовіщення відчинена для відвідувачів. Розписи інтер'єру за віки втрачено, в радянський час стіни остаточно забілено — такими їх залишили й дотепер. Зате зберігся оригінальний іконостас і два бічні вівтарі (Усікновення голови Св.Івана Хрестителя та Преображення Господнього). Витвір був виготовлений за проектом <span title="пол. Paweł Giżycki">Павла Ґіжицького</span> у XVIIIст., до 1760р. вже встановлений, і відтоді займає чільне місце. Також тут розміщено для почитання чудотворну ікону Підгорецької Матері Божої — її, як і бароковий іконостас, видно на фото зліва.<br />
<br />
Образ спочатку знаходився у храмі села Голубиця, яке в 1687р. перейшло під опіку монастиря. Час написання достеменно невідомий, але навіть тодішній інвентарний опис кінця XVIIст. називав ікону "дуже старовинною". Їй приписують спасіння від татарського набігу; у 1692р. вона протягом довгого періоду плакала, а хворі, що тут молилися, зцілювалися. Тож у 1694р. чудодійну реліквію проголосили благодатною та перенесли до Спаської церкви, а незабаром — до головної Благовіщенської. В 1715р. виготовили оклад зі сріблом та позолотою. Пожежу 1726р. образ пережив, а після побудови нового храму повернувся на призначене місце. В 1754р. Папа Римський коронував ікону, а обителі надав право відпусту... Роками вона залишалася шанованою святинею, поки монастир не закрила радянська влада. Була схована у жителів Підгірців, завдяки чому уникла знищення, і в 1991р. знову передана сюди в храм. Реставрована у 1998-1999рр. і донині доступна для поклоніння.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРЕСНА ДОРОГА І ЧЕРНЕЧИЙ ЦВИНТАР</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGl1HadYODVLcmvBruIYJhsCJ_5AFG9eTtPCr2r_enMqSoFIrPsP0Kh3z1Vg_21hglHuTfu8n4IYCYYBjoKiGx3QBFX1XbSrkjlokv3n5fIanDBxzzz1xGuklQnvrlMxsA6IsuBO55Uak/s1600/Pidhirtsi_Monastic-cemetery_big.jpg" title="Підгірці - чернечий цвинтар">
<img class="hor" title="Підгірці - чернечий цвинтар" alt="Кладовище монахів у Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGMBCJbbgeITiOctGPnxYTqFgcssOu0ECAJzrj0VpBDDwk5OsuphDBhArjRSdue9py4w9KUvDuKU9hVJvFpT9ba7fxJmHz1spuOF1ivVNFTiUH5yENGeKJG00KGBALLCdIhY4fvdCWdyw/s1600/Pidhirtsi_Monastic-cemetery_small.jpg" />
</a>
Якщо іти до церкви від головної брами, праворуч буде здійматися невеликий горб. Нагору веде стежина, що починається поблизу каплиці і являє собою хресну дорогу. Вздовж неї стоять простенькі хрести-стації, а довкола ростуть тінисті дерева. А вибравшись на плескату відкриту вершину, страсний шлях прямує ще далі узліссям — тут я зійшов з нього, щоб краще роздивитись місцину.<br />
<br />
Горб порослий травою, з-за крон проглядаються дахи монастиря. Саме на цім узгір'ї знайдено залишки обителі часів її заснування і війн з турками. Зараз же основним штрихом пейзажу є чернечий цвинтар. Підгорецькі монахи поховані компактно, але могили оздоблені по-різному: трапляються і звичні чорні хрести, і потемнілі металеві фігури, і масивні гранітні чи мармурові надгробки. Можна відшукати лежачі кам'яні плити зі старими похмурими мотивами (на одній бачив вирізьблений череп з кістками). Багато гробів перекошено, деякі древні так врослися в землю, що майже зникли. Навкруги панує відлюдна тиша. Тож кладовище видалося досить атмосферним.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПЛІСНЕСЬКЕ ГОРОДИЩЕ</h5>
<div class="justified">
Подалі на південний схід звідси, на вершині іншого ширшого горба стояв давньоруський монастир-попередник. Це був дитинець літописного Пліснеська, старий центр, від якого поселення поступово розросталося. В обрисах ландшафту вгадуються оборонні вали, які рядами оточували городище. Територія перерита розкопами і досі досліджується. Пам'ятка дуже важлива, але більш цікава для профільних науковців — як на сторонній погляд горб доволі непримітний.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СКУЛЬПТУРА СВЯТОГО ОНУФРІЯ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUCXq2uoKb_7bhiw4-l1yUYGhNTVBTHaHA3D2ux4UTS1QhHRANp5e5z2RYPTDaghIDTw6R3HZ4wq7lz1_vTXQ9XxVoE_XauiDPLJzrwJaIit5ZQRoEAWW1jtZzWuKRJPoIyzWREulbxkY/s1600/Pidhirtsi_Onuphrius-sculpture_big.jpg" title="Підгірці - скульптура Святого Онуфрія">
<img class="hor" title="Підгірці - скульптура Святого Онуфрія" alt="Статуя Онуфрія у Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8FfY_NDWW6uf80YtVmETThXNuGkfhXqd6ySncA9VBxZglEodhH2JCgFYxtywOsi8wDD_G4HrkhDhjdoOpW67QxqZGIwuU1en0TQjiUeTweNKttQi92gzpH-6rzjB0iC2RUW__B0XhIJ0/s1600/Pidhirtsi_Onuphrius-sculpture_small.jpg" />
</a>
По дорозі від траси до монастиря, скраю на повороті стоїть уже згадувана статуя старця. Побілена та обгороджена дерев'яним парканчиком, але без жодного видимого підпису чи таблиці. Тим не менш, за самим виглядом можна впізнати в ній Онуфрія Великого. Святий жив у IIIст. аскетом в пустині. За переказами, хлібом його годував ангел, а борода виросла за день до колін, щоб прикрити наготу, коли одяг зносився. Легенди наклали відбиток на іконопис та скульптуру — Онуфрія часто зображають в молільній позі і неодмінно з довжелезною бородою. Ці характерні риси і вирізняють святого... Фігура кам'яна та не шаблонна, постамент порепаний, тож статуя, мабуть, стара. Але час створення визначити вже не так легко.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Підгорецький монастир Благовіщення Преч.Діви Марії — діюча обитель василіян, важливий пункт для львівського паломника, також привабливий як архітектурна пам'ятка. Схований далеко в лісі за селом Підгірці, куди курсують міжрайонні маршрутки та кілька прямих зі Львова; доїзд лише до повороту з траси, звідки треба йти більше кілометра. Простягнутий вздовж відкритої тераси, яка служить подвір'ям, він складається з окремо розташованих корпусів, церкви та менших мурованих споруд. Повільно реставрується і в хорошому стані. Володіє чудотворною іконою, доступною для прочан. Разом із сакрально-історичними околицями є чудовим релігійним доповненням до відомого туристичного комплексу Підгірців, цілком вкладаючись в одноденну мандрівку зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Підгорецький монастир, Бродівський район49.926817263255131 24.970915317535449.926657763255129 24.9706003175354 49.926976763255134 24.9712303175354tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-145167911389803082016-03-21T07:03:00.000+02:002017-07-26T09:42:52.374+03:00Скельний каньйон Ключа<div class="justified">
<img class="main" title="Скельний каньйон Ключа" alt="Скельний каньйон Ключа" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7uSJdAYieKbJOv-2rDWBlqH8h-mctD7s3Lj3HYDBAFA5BS59umUF1CAVjSKZhtZ0J2juOGcLjJt9un3fEGtpguNjXmpGR-ZP_jt4sADrvVWHgRudKOh8Plpg0xZCvnznzaN4-OHOvuy4/s1600/Klyuch-rocky-canyon_View-from-bottom_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> скельний розлом.
</li>
<li>
<span class="itemname">Комплекс:</span> 1 група.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> ~15м: максимум углиб.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Каньйон Ключа — це тектонічний розлом, візуально схожий на річкову ущелину. Розташований далеко в лісі на схилі хребта Ключа, від якого походить назва. Прямовисні скелясті стіни складені з пісковику та спрямовані вглиб землі, з боку непомітні. Каньйон відносно доступний, але маловідомий і складний у пошуку, тож відвідується рідко.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Скельний каньйон є побічним квестом маршруту на хребет Ключа з селища Верхнє Синьовидне. Проходячи хребет попередні рази, я ніколи сюди не потрапляв. Тож тепер пошук каньйону став вагомим пунктом, і 19 березня 2016 року я, Бодя, Міша, Наталя, Марта і Рома успішно знайшли його та дослідили.<br />
<br />
Звіт побіжний: з описом об'єкту і вражень. Всі використані фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та піший маршрут, їх Google-карти, побіжний огляд довколишніх цікавих місць описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2016/03/klyuch-mountain-range-hike-from-syniovydne.html">звіті про похід з Верхнього Синьовидного на хребет Ключа</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPFaVewG2h5VWcpbHed9s7YNIuFuPNBYkpFHn0AQ7ekiibJNRieTRYl66TkH-tDh6Un0jpw1mJMwUHUccqQuDcLa8_HCd8Z7w_8A7YFeB4sDrXQjIv4JFfUjQtU1EaTZuny2X4JEDlnOE/s1600/Klyuch-rocky-canyon_How-to-get-Tree-with-pointers_big.jpg" title="Як добратись на скельний каньйон Ключа - дерево з вказівниками">
<img class="hor" title="Як добратись на скельний каньйон Ключа - дерево з вказівниками" alt="Дерево перед каньйоном Ключа" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBzsU10V6XFl_o58fZEo2SKwfWiyGsyaP5AuAyhGVYFerFdDcnLoJPEcg6KT6xu0n5QMLmg8Qc3ok9z9Sz3NujslbgtGEf6y1ET05-bST9JOYqfW9DP-W11eUvAnP7EHyouC48hEf-66s/s1600/Klyuch-rocky-canyon_How-to-get-Tree-with-pointers_small.jpg" />
</a>
Короткий маршрут в каньйон починається просто на хребті Ключа — опис доїзду, а також нашого походу до і вздовж нього подано у відповідному звіті. Посеред гребеня, трошки далі за меморіалом красується отаке примітне дерево, окреме та крислате. Вказівні таблички, що прибиті до стовбура, звертають увагу на роздоріжжя: одна вітка продовжує вести хребтом до Труханова і скель Довбуша, а друга спускається вправо до водоспадів. Остання нам і потрібна.<br />
<br />
Чесно кажучи, знайти скритний розлом виявилося нелегко. Зі стежки можна роздивитися долину знизу та далекі вершини, а от під носом не видно нічого — все довкола густо поросло березняком, якимись гіллястими бучинами чи грабинами. Зійшовши схилом метрів зо сто, ми взяли праворуч і полізли в той молодий лісок, знову злегка піднімаючись. Попри те, що я ніби давно орієнтувався, де приблизно має бути каньйон, насправді навіть з навігатором довелося повештатися туди-сюди, поки серед безкінечних дерев з'явилося щось цікаве. Спершу ми надибали одну печерку, а згодом за нею і нашу ціль.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТЕКТОНІЧНИЙ РОЗЛОМ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiV11dp4CVrwXSH4MQVv1LkzkwecM33QNPBLf0eqoutl6uaTMP78WVnvStMy4HBg6VyJsRI2r56rbq0YWekHbpu80fv4XocDSc31SBO18CP0zKwZx4BpW3HG6ooqYugRc66LVbwOMiCceE/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Deepest-precipice_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - найглибше урвище">
<img class="vert" title="Скельний каньйон Ключа - найглибше урвище" alt="Найглибше урвище каньйону" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-NH_54bZNRs9CjiXrPQUxgzFF9JJcbgPpuwMIE9utsDjIkFwM-eH_Ao6zdX31YHQzVAXcjsqQCaVoNjSQ9YaAIgTfABw-6LcTpJb4_4FvePMzR0K44Jx0mvat0VDjBclsvnKkv3zLG8Q/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Deepest-precipice_small.jpg" />
</a>
Каньйон Ключа утворився не вимиванням породи водою, а під дією сил гравітації. Вертикальні тріщини у товщі пісковиків розверзлися внаслідок тектонічних розколів і зсувів, тому по суті каньйон є розломом. Його середня глибина складає близько 5м, але у центрі знаходиться широка западина, борти якої ще й вивищуються — тут від дна до поверхні не менше 15м. Ми вийшли якраз на краєчок масштабного урвища; кадр зроблено з протилежного боку, але тоді оцей обрив виринув просто під ногами.<br />
<br />
Зі сторони каньйон майже не помітний — зверху ростуть дрібні деревцята і чорнички, а прямовисні скелясті стіни ідуть углиб землі <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Кострубаті брили, що колись давно відкололися, лежать на дні провалля <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Найбільше валунів у північній частині, де рельєф трохи пологіший, а поміж ними густо ростуть берези та ялини <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Місцина, схоже, досить волога, бо каміння геть обліпили рясні мохи і всіляка зелень <span title="четверте фото знизу">[4]</span>.<br />
<br />
Та найцікавішою видалася ущелина в південній частині. Оскільки в кінці каньйон вирівнюється, туди можна легко зайти без стрімкого спуску і прогулятися вузьким коридором <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Стіни поступово набирають висоту, затискаючи тебе в сірій кам'яній галереї, а потім розступаються і виводять на дно центральної западини.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNoOcbGDz0pSge1wHae_JTYVXk1YfBr_-gFYr-xPukZ0v8FvZKhrEs7_WUWakWLHUQdZ41lOVAX-n3M-3ZrIqbk4IKiPPjUmXPNDUg1C48MID8LSV_x7pFaC0f7VumQXidI-lAbN8fKMg/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Stone-walls_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - кам'яні стіни">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - кам'яні стіни" alt="Кам'яні стіни каньйону" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgjVqBoCvTNwsn88YLsPciVKAdkBQWSn9VU3bqwaOdO9Yw1kQf4HAIb5tmbHKWMcFPkVTS4CDASYbTNQrjycD093bXLXDbAk_RVV81kAZLH5o1ebJcSkHv_-pZB82DytKrbOdw_pIvoD24/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Stone-walls_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3C3FNS1DtLfBdA_sssb3WqFGXmTHEzvUIl_2oD5nzy2KYiA7U_is3bSM2LoNdJOu4w6v1jMHedQZV8y5RYhrsVOPNMgJ1b55Mpxdqp16vz4DaZfZr0WbMJ7D7Ne_ZWcKvLq-RDlRrq5M/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Boulders-at-bottom_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - валуни на дні">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - валуни на дні" alt="Валуни на дні каньйону" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyGnFcq56kujJoFWItLGVHZExEFG63uYQuWmQuNZIJiU5DmbEV_UQqr1rEnAv-6dPBaqGHxANCPO10UFuqarqJQBF48Mbmo3OezfumBuClXupZbax_CpTU4kNTGdNHgQRDK8rR0pdMK1c/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Boulders-at-bottom_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVCq-WPv0mZvTfv8wm6CaadUlOJk_pjOXbM4El9-9-Pide9ifUKqwFDTYTRVXcz9_OTFXEXOjUSk2dqboavu_YsBf84uub6Ll3dAfri4U9H0GK-Xflqq3BnUr16Rr4N7ckoSjSDIc03Vw/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Boulders-among-trees_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - валуни серед дерев">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - валуни серед дерев" alt="Валуни каньйону серед дерев" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPCq5KkJyvp7rT0Y40oZqN_emtw__2KN9ci7jhKQE2qsQY7NFyd214ae4s2o_GpwKuB-0eLyDcc6n_CDlvpQ-Fg6g-9lVhkR9GplY0LwX4Vocg1M6glp-wJZ0BRjAnoOeyxs_XVn1Az0U/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Boulders-among-trees_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0bxxopm1uNx7m1bgyb-6AMIzpOwpr1XNZKSd0x0UYu0uxS9LdGT1lNP242clKGGDZhrhIvK0kQxnoStdnjyBG7IBRkqZl-yElyWQnb9-27ra6T-3jZmBkaRs70zppohsimJd4ogSD2JU/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Overgrown-stone_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - оброслий камінь">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - оброслий камінь" alt="Оброслий камінь в каньйоні" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidNm5CJkI4QRwOROY-Bj-VJicno3m7kaOk8Qc-Ps2O7KaZZvPM2-ltJNtEGuPd_7PBBFvBSZQqDVT0TFRUiVDl7_42FGt0hft-DNrXG8ynZnAfC9opUc5UHtxZkYpF5TTWgyXP1dxum8Y/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Overgrown-stone_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMER2tJRPKW6JaQEM57xBhtKa4d5VcSul7g5P1xt3Ho4NthP1p76VVcohnIRv96sOpxSsZQad9QElS8PgFDpsh-EIdGTbtTA3eqBpgOJIshxJuTGOL6g9UAn2IA2nPZlGaUYEvVZUtEJ8/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Narrow-gorge_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - вузька ущелина">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - вузька ущелина" alt="Вузька ущелина каньйону" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjX-b1To3TFG6nMQdYjcHIwWo-BA8xSkp2YXCnKb8bTmcSRkD01ZU6oTWg7UNwg-8YMl5RLar9m5nK6vYw4s1OaBq2KAT3JoNZCRAvQrw3zKwKWUlpjA0bzhuV0YCBRKfnPlWAPufht4Ss/s1600/Klyuch-rocky-canyon_Narrow-gorge_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Особливо порадувала недоторкана дика природа: сміття практично ніде немає, скелі не попсовані тупими написами, тиша довкола безтурботна. Той факт, що місцевість відлюдна і відвідується рідко, пішов каньйону лише на користь.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt74sfESLaTD3z4yvSuffXwXygux0gHqxcj538aoEYtIEkwBl6jh7CKSZGKlenGSxcCdYW5BfTYEIUVns1MVx86Cf7GX0UPD6WGOFcO-zU74sGL24d5kqILXLP2Mxzl3lD-XAQAiDCikE/s1600/Klyuch-rocky-canyon_View-from-bottom_big.jpg" title="Скельний каньйон Ключа - вид знизу">
<img class="hor" title="Скельний каньйон Ключа - вид знизу" alt="Вид знизу каньйону" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7uSJdAYieKbJOv-2rDWBlqH8h-mctD7s3Lj3HYDBAFA5BS59umUF1CAVjSKZhtZ0J2juOGcLjJt9un3fEGtpguNjXmpGR-ZP_jt4sADrvVWHgRudKOh8Plpg0xZCvnznzaN4-OHOvuy4/s1600/Klyuch-rocky-canyon_View-from-bottom_small.jpg" />
</a>
Наша група розбрелася, кожен робив собі що хотілося. Хтось сидів у траві, звісивши ноги над прірвою, хтось пробував злазити донизу навпростець, минаючи залишки слизького снігу, хтось дерся на криві брили, роззираючи що там далі. Сонячна гарна погода, весняна пора з іще безлистими кронами дозволяли краще охопити поглядом увесь краєвид, а також наклацати фотографій на згадку.<br />
<br />
Зсередини ущелина здалася не менш ефектною — з кам'яних карнизів по-зимовому звисали бурульки, контрастуючи з ясним небом, а темні стіни віяли вогким холодком. Загалом, об'єкт мені цілковито сподобався, тож пішли ми далі лишень тоді, коли без поспіху все дослідили і досхочу насиділися з видом на урвище.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МАЛА ПЕЧЕРА #1</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5K67flhhnk6PJe2lcPlqWBpY5d5d8EHS8ECPHhapyNOC974o_9Rz79upKxmsMd9WnugVN1kcjR5PmwC3HplZQk4SFF1oNY59_s_dg6Je6VidZlszC2vizv5hYThKG7Ff1PiwloxZe9cM/s1600/Little-cave%25231_Vertical-entrance_big.jpg" title="Перша мала печера - вертикальний вхід">
<img class="hor" title="Перша мала печера - вертикальний вхід" alt="Вхід в першу печеру" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjME6xciatvrlF0qYlRBNb_kPVpngHJuBDUHW2NQLZhc1d89VpmYdOFetcm9AtW6s4CZgkQAJipMEIkGqlj1VfKJZG32zvhilQ4p-se7Nz684x8M4lFHpYmi6H6czediKyw1dvz4mEZTYU/s1600/Little-cave%25231_Vertical-entrance_small.jpg" />
</a>
Першу печеру ми знайшли на шляху в каньйон — невелика улоговина, немов широка лійка, звужувалась до отакої діри з трикутним входом у глибині. Я читав про неї і знав, що основний об'єкт вже поряд. Позазиравши всередину, всі наче зібрались іти, бо слизька мокра яма здалася непривітною до дослідників, і ніхто не горів бажанням стати першопрохідцем. Але Наталя раптово надумала залізти, і зробила то так легко, що аж не пасувало просто дивитися збоку.<br />
<br />
Ми з Богданом теж обережно спустилися в печеру. Вхід хоча й вертикальний, але короткий, тож тримаючись ззовні руками за каміння можна ногами досягти дна. Порожнина прямує направо, трошки під кутом вниз — спочатку ми пхатися далі боялись, щоб не послизнутися і не покотитися хтозна-куди, але насправді хід всього за кілька метрів завершується глухою стіною.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7OEfe0eveoONLD544NrIKTVQxuKEtTNbawTBHcPuOUt6xA18JvIEsMSCd-dLghN41fsjCbVtFKQnCsmo7iEFLJB0gf7BUSJvRs7nOs30Ydi1JaHyvTnCVUXU0OGhwPzWKPOINUr_6mnA/s1600/Little-cave%25231_Bats-on-walls_big.jpg" title="Перша мала печера - кажани на стінах">
<img class="hor" title="Перша мала печера - кажани на стінах" alt="Кажани на стінах печери" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghfTz4LC-AHTUuPi0pYvayEBj86IUQXfe1GhvAeOEAemR5t9Apo4E5KxvHvbZaBlSHDdO4vw30db31rslvz06FBhBNCcXbwM8v-yjGO-2RYQuDH4vXWGouhwRpwtWZowo7MPkl0VZbwow/s1600/Little-cave%25231_Bats-on-walls_small.jpg" />
</a>
Сира темна схованка полюбилася комахам: на землі повзали товсті лискучі жуки, а по кутиках застигли підступні павуки — я навіть підганяв Богдана, щоб він скоріше вилазив, бо здавалось, ніби там щось ворушиться. Та найбільш цікавих мешканців знайшла Наталя, яка вирішила знов нас взути і пробратися до кінця печери, де мирно спали кажани. Аби подивитися на них зблизька, ми захопили телефони з фотоапаратами і пішли всередину ще раз.<br />
<br />
Шість-сім штук кажанів висіли групками на стінах — ближню парочку можна розгледіти на оцьому ледь освітленому кадрі. На раптових гостів з ліхтариками вони ніяк не реагували, відпочиваючи догори ногами у повній незворушності. Побачене скидалося здалека на вигадливі кам'яні виступи, тому лише підійшовши мало не впритул, ми всі повірили, що це дійсно живі істоти.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МАЛА ПЕЧЕРА #2</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEivfKrVw7Qe28xCeSNpzOCzZVfZcHVr03AFjSwuEV4WWCscXSfQdZ1OgAuEDcddF8C43Ih5ef2HeeO8-Z0jq98X4wK9VnahWWX-JBgJ_6hpkp7IfXRgbRThZRidisvqfF5E2OVtyDZ3Jkk/s1600/Little-cave%25232_Vertical-entrance_big.jpg" title="Друга мала печера - вертикальний вхід">
<img class="hor" title="Друга мала печера - вертикальний вхід" alt="Вхід в другу печеру" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxR1ElwAQv9pmG12WuKfCYexC3qYtzeZXYRUz_jXdmrc73saDSS0gz8C7BIRTfdv9QnAFwNeTJ8FTl0QsKhhLS53hQVv77T1l6cpmZSXri7Q4wqEthLFIBUR9IuvgOmrkNt68oHTPEskk/s1600/Little-cave%25232_Vertical-entrance_small.jpg" />
</a>
Друга печера трапилася нам вже по дорозі назад — отаке чорнюще провалля із запалим круглим отвором, яке неначе засмоктує усі довколишні трави і листя. Вхід теж вертикальний, але у порівнянні з попереднім суттєво глибший, не менше трьох метрів. По нерівних стінках, брудних та порослих мохами, злазити було небезпечно. Однак азарт дослідження переміг: за допомогою парашутної стропи ми акуратно спустили туди Наталю, а потім Богдана.<br />
<br />
Ця порожнина виявилася дещо об'ємнішою, але загалом також невеликою. Короткі тісні відгалуження закінчувалися тупиковим громаддям каміння, кажанів не спостерігалося, і лише в темних закутках сиділи масивні павуки. Тому невдовзі ми почали евакуацію. Богдан трохи ліз сам і вибрався швидко, а от Наталю пробували просто піднімати силою, і мотузка порвалась. Та навіть у такій провальній ситуації було весело. Ми жартували, придумували різні неймовірні рішення, а врешті-решт знайшли довгу міцну гілляку і разом легко витягли Наталю з самого дна.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
Придивившись до карти можна зауважити, що каньйон знаходиться досить близько від меморіалу. Тому не обов'язково йти по хребту аж до дерева на роздоріжжі, як робили ми. Якщо мати з собою хороші засоби навігації, то цілком реально зрізати шлях навпростець через ліс. Але пробиратися там важче, тож на перший раз краще скористатися описаним варіантом... Окрім того, є ще зовсім альтернативна ідея. Згідно із вказівниками на дереві, маршрут з номером "500" далі веде вниз до Кам'янки, через її притоку Лужки. Якщо іти ним у зворотному напрямку, можна відвідати каньйон без ходьби по гребені Ключа, обійшовши хребет по річковій долині.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Каньйон Ключа — оригінальний скельний об'єкт. Розташований серед лісу на схилі однойменного хребта, віддалений від популярних туристичних місць і ходжених стежок, тож добратися сюди відносно складно. Являє собою масштабний тектонічний розлом з кам'яними стінами, що прямують углиб землі, і розкиданими на дні валунами. В околицях є ряд дрібних вертикальних печер. Відвідується рідко, для суто окремої подорожі незручний, тож найкраще його поєднати з походом на гору Ключ і іншими цікавими об'єктами по дорозі.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Скельний каньйон Ключа, Сколівський район49.036447178911267 23.61421108245849649.03124217891127 23.604126082458496 49.041652178911264 23.624296082458496tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-57777476980077123022016-03-20T06:03:00.000+02:002017-07-13T13:49:53.365+03:00Хребет Ключа [похід з В.Синьовидного]<div class="justified">
<img class="main" title="Хребет Ключа" alt="Хребет Ключа" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_b-89-KLuBGUXgxCffhvxLHosOM4fQvnbN2DpQ0fwLarszD5uJZmI-fXllOeEwv1xWu77Y0jCy0UVwgoDPrSthD5B4FLi6UXY09RvQ0I-WHibPI7cfJrGDoohrKQaSGfz1QzzIOJVLPw/s1600/Klyuch-range_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гірський хребет.
</li>
<li>
<span class="itemname">Максимальна висота:</span> г.Яворинка, 940.5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовн.Карпати —> Сх.Бескиди —> Скол.Бескиди.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Хребет Ключа — слабко виражений пологий хребет, низький і залісений. Назва походить від основної вершини. Привабливий завдяки численним скельним утворенням на схилах, а також відомий як місце боїв і поховання <abbr title="Українські січові стрільці">УСС</abbr>. Похід з Верхнього Синьовидного передбачає шлях через луки та стрімкий підйом з північного боку.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Якщо брати до уваги нижні ділянки схилів, то з 2002р. я часто бував у цих горах зі сторони Кам'янки — з сім'єю і з друзями, на пікніках і в мандрівках, — загалом разів шість-сім, однак з них лише двічі ходив вгорі по самому гребені. У 2009р. тато нас із сестрою вів ночувати на скелі Довбуша, через увесь хребет Ключа. У 2015р. я з Аньою прогулялися по ньому після відвідин скель Острова Пасхи, але вершину проминули і швидко спустилися... Ідея піднятися на хребет з іншого боку, а також віднайти там у лісах різні цікаві локації, про які десь вичитав, з'явилася вже давно. Здійснити цей похід 19 березня 2016 року зібралася немала компанія: я, Бодя, Міша, Наталя, Марта і Рома. Ми планували за день потрапити аж на скелі Довбуша — не дійшли, але все склалося навіть краще.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і місцевості, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (позначений лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1eUHJ8UOQIcqBG3MXr6vNfehfnh4" width="640" height="480">Хребет Ключа [похід з В.Синьовидного] - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1MBypObjlS6S6M3uIUQ_nfLdD9jI" width="640" height="480">Хребет Ключа [похід з В.Синьовидного] - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Хребет Ключа лежить у межах двох областей: основний ряд гір знаходиться у Сколівському районі на Львівщині, ще по кількох вершинах якраз проходить границя, а крайня східна — вже цілковито на Франківщині. Маршрут охоплює львівську частину хребта і починається з селища Верхнє Синьовидне.<br />
<br />
Тут проходять залізничні та автомобільні шляхи міжнародного значення, і добратися сюди легко. Щоправда, поїзди на такій малій станції переважно не зупиняються, зате з приміського вокзалу Львова курсують різноманітні електрички з кінцевими в Лавочному, Мукачеві та Чопі. Для походу можуть згодитися денні, що відправляються о 9:06 і 14:16. Численні маршрутки сколівського напрямку наразі теж стартують з приміського, хоча в перспективі мають бути перенесені до автовокзалу на Стрийській... Загалом, варіантів багато, але ми використали комбінований: регіональним поїздом Львів-Мукачево, який відправляється з головного вокзалу о 7:15, дісталися Сколе, а там сіли на першу ж маршрутку в зворотній бік і швидко проїхали тих 10км до Верхнього Синьовидного. Колія і траса поряд, тож до залізничної станції від дороги іти близько 100-200м.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. СТАНЦІЯ ВЕРХНЄ СИНЬОВИДНЕ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggeKc-N_Y7Upv7HRbxVZbt2AJfQuVED2W6w1M1lpdy02FCeh2eAECdyWclFvBQFPbUxl-Ty_vHTipdkUHr1e9Sc6UH4mEb6o950JlETxjeRTbdBGrq9JSvfnEX3GIe9RRPoH58uirkXXA/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_View-to-railways_big.jpg" title="Маршрут на хребет Ключа - вид на колії">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Ключа - вид на колії" alt="Вид на колії" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMVGd-N_rsU2FOnjM5fg2vQXTpECVp4pVWgt7CWv6zqOrkw-Xc_o1FtW0T7mauiGU7Yvo4L_gyAKICnq1EHAmUP6m6XE1MY1P7Q4JzocaxJo4RWG_55ZBnLdJ7UB-MIb8R-yjKwloE9sg/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_View-to-railways_small.jpg" />
</a>
Тутешні гірські станції зведені у схожому стилі, і ця не є винятком — стара сірувата будівля з гострим трикутним дахом, на стінах якої великими буквами написана назва. За рейками розкинулися поля та городи — через них можна продертися стежками навпростець, але обхідна дорога краща й більш очевидна.<br />
<br />
Треба трохи повернутися вздовж колій назад, у протилежний до руху поїзда бік. На отакому залізничному переїзді з шлагбаумами та будкою звертаємо направо і далі йдемо асфальтованою вулицею поміж хат. Вона повільно перетворюється у ґрунтову дорогу, а замість жилих дворів з'являються пилорами, закриті бази і занедбані залишки нафтопромислу. Ліворуч вимальовується річкова долина, і невдовзі селище закінчується. А запилюжений шлях з рясного бур'яну виводить на берег до переправи.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. МІСТ ЧЕРЕЗ ОПІР</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3GXHAiVFd8WpDN098LWY9PIodOlf6rIbQYNDpO6Yg5wSZ0y3WKRgml6dUeGSV6gmfNUFokSlbccqaDPMfWcvSzS_MJ08T8ADkRlA2U5w5AO1hb9mwvx-EAC59K7otQP9X-Bn6L9fkywE/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_Checkpoint%25231-Opir-bridge_big.jpg" title="Маршрут на хребет Ключа - міст через Опір">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Ключа - міст через Опір" alt="Міст через р.Опір" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjRQo6liHL_FvSM1H5P2LEX1xRY3SnxVAapxlj_zskgt5KBbH_aQo5TqzvaWHVFTQPa5K1mGAPHBK61_C5mwjiixMzJ-RnxuNwyub3x6dvLdr9xoM757_heoA7pcg14PPqvK3Wr4ZJgb1I/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_Checkpoint%25231-Opir-bridge_small.jpg" />
</a>
Колись я часто відпочивав на Опорі, тож цей підвісний міст добре мені знайомий. Старші місцеві люди кажуть на нього "лавка". Він веде до села Побук, захованого за стрімким протилежним берегом, і видається не зовсім безпечним — до іржавих тросів кустарно причеплені старі щербаті дошки, які з часом нищаться, залишаючи по собі непривітні прогалини. Однак мене малого це якраз веселило; розгойдувати кладку чи сидіти посередині, звісивши ноги над рікою, було улюбленою забавкою. Те саме й сьогодні: нас багато, від різких кроків всю конструкцію хитає, і знову це якось усіх радує.<br />
<br />
Понад мостом стовбичить розсипчастий кам'яний горб, з якого відкривається широченний краєвид на долину, а Верхнє Синьовидне лежить прямо на долоні. Ще звідси чудово помітно як хребет Ключа, так і наступну точку маршруту — невеличку гору перед ним. Ми не затримуємось і в темпі рухаємося далі, напряму бездоріжжям, бо на шляху ніяких перешкод немає. Рівні встелені травою поля не надто гірші аніж дорога, хіба що іноді ноги натрапляють на земляні грудки, а довкола валяються посохлі гігантські борщівники... На узліссі виходимо на ґрунтівку, яка починає полегеньку підніматися серед тоненьких, ще безлистих дерев. Стає душно, і аж тут ми вперше зупиняємось, щоб переодягтися.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВЕРШИНА ГОРИ ЧЕРВОНІ БЕРЕГИ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYVpBUD7Nf7zheu8bR8VHDN9J8sHAvkqFDrwgV37VMtYuWFjWU5wywm2mBSBH8ydcXDGPrPAmdAkqJdrSifFJkx7ypNPts3l0fU8AEMzXYa7mxLl0c5z3wJ_HMxrpr0xnN_ZEMAZ-1An4/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_Checkpoint%25232-Top-of-Red-Riverbanks-mountain_big.jpg" title="Маршрут на хребет Ключа - вершина гори Червоні Береги">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Ключа - вершина гори Червоні Береги" alt="Вершина г.Червоні Береги" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBhQVe8ND8jqDi8w4n0qfLAkyPaHYdLQ16BaBXS5KbSLdSiPO6AOLv_EeU7dx3Cj_nvWdryvHV93nILvLz-8SUb0AA3aNcNmluVb3o29wGyt0VODDeLXgv08PPXfvzO0ySOXu1cjs4LZw/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_Checkpoint%25232-Top-of-Red-Riverbanks-mountain_small.jpg" />
</a>
Гора отримала свою назву завдяки вигляду знизу, з долини Опору. Її підніжжя — це розмитий річкою берег, стрімкий та скелястий, що вирізняється темно-червоним кольором порід. Однак по ходу нашого маршруту цього не видно, а гора скидається на невеличкий залісений горбик. На самій вершині, що досягає відмітки 595м, знаходиться широка галявина, обросла густими травами та молодими деревцями. Вдалині проглядається хребет Ключа, але плескатий рельєф і ряди ялин по периметру суттєво обмежують краєвид.<br />
<br />
Без зволікань прискорено спускаємося вниз по об'їждженій ґрунтівці. Тут навпоперек під землею пролягає нафтопровід "Дружба", але на поверхні стоїть лише мала допоміжна конструкція, загороджена металевою сіткою. А поруч в тіні дерев ми знайшли столик і неочікуване плетене крісло, неначе тут хтось часто буває.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUkHxwjreJlPl-_jPl_wQI_nsiRmVs7ta2HaeL4bH3_wu0R6sq775BIo7QPiVN4mlCL9fpDAjdc8AWLeh88f3w7arHxs1UeJcbcndS6b1QQy7_BsPaDgpD4U6Jh0NSFujIqZ30l863gTQ/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_View-to-Red-Riverbanks-mountain_big.jpg" title="Маршрут на хребет Ключа - вид на гору Червоні Береги">
<img class="hor" title="Маршрут на хребет Ключа - вид на гору Червоні Береги" alt="Вид на г.Червоні Береги" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilg-KFT4Rz_NwsUdVEpyiCghFOve4F6xjQ6Jd-mPQLTgIb52obDu6xBlyu9Z1eExPtCoFTquwUXGWV8ZmQo9RD6R6yXZLluCur_rHq46snZC7Bjknv1KcKFMJb4vZ3fD9Zc5A53t-4jGA/s1600/Route-Syniovydne-Klyuch-range_View-to-Red-Riverbanks-mountain_small.jpg" />
</a>
Нижче простягнулися луки — така собі полонинка, яку, можливо, використовують під сінокіс чи випас худоби. Поки всі відпочивають, я вирішую роздивитися. Позаду чітко помітна гора Червоні Береги, звідки ми щойно зійшли, а навпроти стримлять схили Ключа.<br />
<br />
Для кращого огляду я іду на інший край і вилажу на дивну дерев'яну вишку, схожу на сторожовий пост. З її дощатого верху чудовий вид на обрив у бік Опору, з іще де-не-де засніженим хребтом Парашки на горизонті. Похмура погода, бліді кольори пейзажу, добрячий вітер та скрип хиткої опори додають якоїсь епічності... Я сиджу і злажу аж тоді, коли друзі вже зібрались і почали повільно йти далі.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="klyuch-range"></a>
ХРЕБЕТ КЛЮЧА</h4>
<hr />
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1U0IZclSSf27PLQoFcVWzaluh7N1Hr-ozQG6x01h2cit1fTFPOYxqSiL71xNeLg_HQpK-7MRgaNc_4_3KEeL1Y5iYWOWH7-hqQn853aesY_SxpMZwMhHQBFDyIQmw0oAX37JomPBt5yk/s1600/Klyuch-range_General-view_big.jpg" title="Хребет Ключа - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд хребта Ключа" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_b-89-KLuBGUXgxCffhvxLHosOM4fQvnbN2DpQ0fwLarszD5uJZmI-fXllOeEwv1xWu77Y0jCy0UVwgoDPrSthD5B4FLi6UXY09RvQ0I-WHibPI7cfJrGDoohrKQaSGfz1QzzIOJVLPw/s1600/Klyuch-range_General-view_small.jpg" />
</a>
Хребет Ключа низький і досить пологий, вершини виражені слабо і майже повністю вкриті лісом. Домінуючою та найбільш відомою є гора Ключ, яка і дала йому назву... Тектонічно все це Сколівська скиба, до якої також належать вершини на другому березі Опору: Перехресна (892м), Кичера (938м), Дзял (899м) та Ясенець (883м). Однак ота її частина порізана долинами річок, в суцільну гряду не виокремилась і перетворилась на відроги вищих гір, зокрема хребта Парашки. А ця — порівняно монолітна і формує хребет Ключа.<br />
<br />
На фото, зробленому по ходу маршруту, добре видно луки, які ми перетинали, а праворуч — шматок плоскої гори Червоні Береги. Сам хребет звідси здається темним, абсолютно рівномірним узвишшям. Око охоплює його не повністю — до світлого горба з меморіалом, який дещо випинається вперед, стаючи візуально більшим. Далі масив трохи завертає углиб, тож решта вершин під цим кутом не проглядається.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПІДЙОМ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwkoV6Do-htseHmyYa7jy8uMKPV3LVoDNNHbuc0TCArZ7fP0CasCljTG7lt6BZEsUti9dxhyDAMtgxAQcM0voIv3yee2AQrnJKhINcs5M8GN04dmd_iXT1D0Y00suZxnb0TEBopG8FLBc/s1600/Klyuch-range_Unnamed-west-mountain_big.jpg" title="Хребет Ключа - безіменна західна гора">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - безіменна західна гора" alt="Безіменна західна гора" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDKvCnQ8EO4C_b7IBYfzhi233wbQx0o-eo_0lQh1lZ6W5hld2IyRgDVbIGFzBv6XkHRUwOyQK6TPl0esKxO7MaPjwoZ21E4r7cM1ly0H-PN7X5bi9lG75OAk50gqknVaxJRwWzeu1FUcE/s1600/Klyuch-range_Unnamed-west-mountain_small.jpg" />
</a>
На детальних картах місцевості можна зустріти дивну гору Чертеж (704м), яка позначена просто посеред західного схилу, спрямованого в долину Кам'янки, хоча судячи по горизонталях там лише повільний спад висоти. Але перевірити що це таке не вдалося, бо наша експедиція передбачала пробивний підйом прямо на північний схил.<br />
<br />
Якщо не рахувати Чертежа, то крайньою вершиною хребта можна вважати оцю точку, що нависає над галявиною. Вона не названа, не виміряна (висота в межах 880-890м), та й фактично лежить в рівень із гребенем. Але знизу гора помітна та гостра, що допомагає в орієнтації. Шлях простягається ліворуч від неї в ліс. Розтовчена вантажівками земля грудкувата і багниста, але йти тут нормально.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPSU17NsZ7DWrBG0S7XxwnFu2kau2Arr_xilEOelv7059T47-IOqU4GFji05R-6X_lh998KR8DXPh8zISE1qWOLT1GEqnVPTsFVjmMdNOc3z3M66r0bOiGt4Yy6_QA7iIe7UIT3FbkSS0/s1600/Klyuch-range_Overgrown-road_big.jpg" title="Хребет Ключа - заросла дорога">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - заросла дорога" alt="Заросла дорога" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRyPF32I4qrm_PmFo2pQgu3lIKdz6QRem-0-5U1nDLaW5nKNOv9CFsQP6A4j_eEEU10iT9qaOBVroVDZGu2qp7Hr-gtHN-LB1TsHrgTstw6kvMm_cdyP-NDchPDNy_FZPOc3UQiIHBMkw/s1600/Klyuch-range_Overgrown-road_small.jpg" />
</a>
Біда в тому, що лісовозна дорога прокладена траверсом і зовсім не піднімається, закінчуючись десь далі вирубкою. А круті обочини, завалені камінням, були геть неприступними. Тому, побачивши за стрімким потічком більш-менш терпимий поворот направо, ми сходимо з неї в хащі і розпочинаємо найскладнішу ділянку маршруту.<br />
<br />
Стара ґрунтівка безнадійно заросла. Спочатку по землі стеляться лиш трави й ожини, присипані снігом, згодом під ногами все частіше трапляються гнилі патики і гілля, а потім молоді дерева вже ростуть прямо посеред дороги. Наприкінці вона звужується до стежки, а тоді цілком зникає... Може через те, що нас було багато і ніхто не нив, а можливо тому, що я влипав і в гірші нетрі, підйом не здався аж надто неприємним. Але новачка це напевно би здемотивувало. Останній відтинок ми йшли навпростець лісом по торічному мокрому листі, поодинці розсіяні по схилі, поки нарешті не вибралися на той гребінь.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГРЕБІНЬ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhXocRQtrd6iqr09HbjGHp62tVTH6q42f9_UQ2U6JwFr2GfAxgWKE6Pgnz_XkYR6_arzzvB6tHhplb31H2Vq-O-qyBXsY5LeizLkdZdqHNHZZkvzaS2o60cgJaec0Ni8qeK3cxRRlN6FY/s1600/Klyuch-range_Rising-to-ridge_big.jpg" title="Хребет Ключа - вихід на гребінь">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - вихід на гребінь" alt="Вихід на гребінь" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSaUp3Kv3ZKQDwzhav7PvvB5xEZeV7nprlrD8aH5OT7JlyDXkYMF1w1ERBcChp5ZB8aCVspmijXwdR7aoS34INw7DJ7uFrFEJ9URfpmjTz66F8xe_Hv1is08RRDqkmfLe6jgSLZvldqVY/s1600/Klyuch-range_Rising-to-ridge_small.jpg" />
</a>
Вгорі ми перекусили та попили окропного чаю з термосів, а я встиг роззирнутись і подумати, що робити далі. Мені ця місцина вже знайома: жовті мітки з номером "500" ведуть з долини Кам'янки — так я виходив сюди минулого року. Можна було б повернути направо, спуститися вниз по маркованому маршруту (той схил не такий крутий, стежка добра) і детальніше дослідити тамтешній скельний район — вийшов би непоганий <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/11/easter-island-rocks.html">побічний квест на Острів Пасхи</a>. Але підйом з неочікуваними хащами підіпсув графік, та й замість ганяти туди-назад на бачені камені мені хотілось оглянути нові локації.<br />
<br />
Тож ми беремо вліво і йдемо вздовж хребта. Гребінь дуже рівний, протягом пари кілометрів нема жодної вершини. Ліс виглядає диким та густим, а стежина примарна та невтоптана. Марта з Ромком десь відстають, і ми їх чекаєм. Мережа не тягне, а довкола аж надто тихо. Десь внизу видніються старі буреломи, померзлі ожинники та малинники. Хоч ягід нема, чомусь згадується, що малину їдять ведмеді... Радує, що блудити тут ніде — треба просто триматися хребта, не сходячи вниз. Тому всі благополучно знаходяться, наша група збирається докупи і йде вперед.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА КЛЮЧ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhH3ASisVPAHtRdk8qZxNZ0CpzqxhaeSEo2NYFhx93TqbgYC1oo0mOaykzXwiBpJ6nW-5UMGKlyo-x85xmdL68lQ7Bv3HCh9Ty0ah5YBk82FZXrFp9iD37rshgsUQ3zKm8yWqi-SAJecGE/s1600/Klyuch-range_Rock-on-Klyuch-mountain_big.jpg" title="Хребет Ключа - скеля на горі Ключ">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - скеля на горі Ключ" alt="Скеля на г.Ключ" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbg_MvAUNHyy-05wfFAonVdHgFUgwhcFIJYUP6fZo6XJ_paxQQfC8XACjcfNEL9nd85eT58VyBP0NJ1of6Zy88Qus7G_FsnE8aRrZ-HoB4J07bgXR-uP34nSr1mprixqVgFFWRyJKOR3k/s1600/Klyuch-range_Rock-on-Klyuch-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 930м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Ключ — основна вершина однойменного хребта, на диво не найвища, зате широка та масивна. Важкопрохідна і залісена, вона все ж доступна зі стежки, що йде схилом. На верхівці є скеля. Найімовірніше, назва походить від архаїчного "ключ" у значенні "джерело" — тобто гора, з-під якої тече вода.
</li>
</ul>
Маркований маршрут оминає вершину мимо! Ніякого повороту чи підйому не видно, проґавити її легше легкого — так зі мною і сталося попереднього разу. Тепер же в нас був навігатор, а я наполегливо розглядав праву обочину. В бік відгалужується ледь помітна стежка, яка поступово набирає висоту і виводить на сам верх.<br />
<br />
Сонце розсіює хмари. Хоч горизонт заступають рясні берези та гостроверхі смереки, але зі скелі через вузький просвіт можна поглянути на схід, в далечінь хребта. Щоправда, скоро краєвид зміниться — поряд внизу дзвенять бензопили, а лісорубам щось голосно кричить бригадир... Надивившись, ми спускаємося та йдемо далі. Втрапляєм у безмежне розкисле багно, яке вимісили колеса важкої техніки. Тут же зустрічаємо туристів, і район вже не здається таким диким. Старі бори чергуються з молодими березняками, гребінь ширшає, а стежка раптово забігає на плескату галявину.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МЕМОРІАЛ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifKHHGQp1TcDDbfjxLFwa3sbA16SbizmAFRVgZ1OvGj3jMtf4R0tW518Zpk6063v2rBYiXdUyFfO_rlmGzOk6aQMVE1aaqZ1owwXrHI3zxig9CdXpB2OTMQJirfAj-n5ws63Tb9dqtcZ8/s1600/Klyuch-range_Sich-Riflemen-memorial_big.jpg" title="Хребет Ключа - меморіал Січових стрільців">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - меморіал Січових стрільців" alt="Меморіал УСС" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6BJaYQYrRhXqNqZGWIkFe5jL24Qw9Oor3meLUiGp3tGt-sW5GzPHqYxNSAlv4xzBJm6UHGKTypa7VcCCkFNUENA6aC0RvgQYquvycemfPvFeqnZOXi0ZptxzbZTTlWRBClVGJMCDINDE/s1600/Klyuch-range_Sich-Riflemen-memorial_small.jpg" />
</a>
На початках Першої Світової, 22 жовтня 1914р. австрійські бригади, що відступили зі Стрия та Дрогобича, зупинилися в Синьовидному — долина з вузьким проходом була вигідна для оборони. Намагаючись зайти із флангу і замкнути їх у котловині, 27 жовтня 1914р. російські війська окопалися на горі Ключ. Щоб не допустити оточення, командування висилає туди УСС — Українських Січових стрільців.<br />
<br />
Бій відбувся 28 жовтня 1914р. Фінальна атака тривала п'ятнадцять хвилин: сотня була озброєна старими гвинтівками, а в окопах взагалі йшла рукопашна боротьба. Усуси вибили ворога і захопили вершину, при цьому 13 бійців загинуло, 14 поранено. Щоправда, перемога не покращила загального становища — російські частини невдовзі прорвалися південніше, тож вночі з 7 на 8 листопада 1914р. вся австрійська дивізія відступила ще далі.<br />
<br />
Вбиті стрільці поховані на плоскому узгір'ї, наступному по хребту Ключа після власне вершини. На братській могилі споруджено кам'яний меморіал з хрестом і таблицею, де вписані прізвища, імена та звання покійних. Як дати смерті (похорону?) чомусь вказані пізніші числа — 2-4 листопада... Попри бойову історію, місцина дуже приємна, тут панують тиша та спокій. Навпроти стоїть лавочка, де ми влаштовуємо швидкий обід. Пригадую, як колись давно з татом і сестрою все було так само: я сидів, їв попиваючи чай і дивився на незворушний пам'ятник.<br />
<br />
Після меморіалу йдемо недовго і десь за 500м сходимо з хребта вправо, стартуючи <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2016/03/klyuch-rocky-canyon.html">побічний квест на каньйон Ключа</a> — як самодостатній об'єкт, він заслужено описаний в окремому звіті. Але неочікуване захоплення ущелинами та печерами відбирає майже увесь запас часу. Коли ми повернулися назад на гребінь, рухатися далі по хребту було вже пізно. Вирішуємо іти напряму в село Труханів — з того ж місця, де ми звертали на каньйон, але донизу протилежним схилом (вліво по ходу маршруту). Спуск тут крутий, тому стежина петляє зигзагами, хоча загалом досить хороша.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ЯВОРИНКА</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 940.5м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Яворинка — найвища вершина хребта Ключа, стрімка з півночі й цілковито залісена. На поверхню виступають численні скелі. Назва походить від явора (білого клена).
</li>
</ul>
За меморіалом гряда суттєво завертає на південь, простягаючись до Яворинки. Цього разу ми до гори не дісталися, але під час першої давньої мандрівки я її проходив. Той відрізок дороги пам'ятається мені більш диким та зарослим.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ТИРСА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPgJwTIyrsB3YpeG8BpS4lEKJ8j_VCPU5HBi9wZ7qxmszZZxhNbX8GSpp9EvjQh1abvNPFuZu0VulhM4ZZ8hqy3tExoBcToACXOk5lvmXHFx35PYdJUhw8_JW_sgoXPNh23jEEGDDuteo/s1600/Klyuch-range_Tyrsa-mountain_big.jpg" title="Хребет Ключа - гора Тирса">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - гора Тирса" alt="г.Тирса" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEik_arz2Kf32wKJumFfrXax5gPgZhy3cCbknAm0fzRfi-tWfQ2YU65H3_VLyNFTwUSDSWWqOBsWgKwRwlX8WQCr2Z7VcVKo-iRY4h6xDo2XySO8SRfdracbANd4V8eTC6NV8Zc5Pq9Q4Vo/s1600/Klyuch-range_Tyrsa-mountain_small.jpg" />
</a>
<ul class="afterimage">
<li>
<u>Абс. висота:</u> 884м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Тирса — частково відкрита вершина хребта Ключа. Залісена із заходу, але з галявинами по інші боки. Назва походить від тирси: або в значенні місця, де пиляли ліс, або через візуальну схожість.
</li>
</ul>
На перевалі між Яворинкою і Тирсою, майже по схилі останньої, іде сільська ґрунтівка Кам'янка-Труханів. Я її пам'ятаю з отої першої подорожі — ми ще думали тут звернути, але все ж пересікли дорогу і попрямували вперед. Гора тоді здалася відлюдною та неходженою... А цього разу побачив вершину лише здалеку під час спуску, коли петляюча стежина вибігла на маленьку полянку, встелену травами. Тирса випинається з лінії хребта на північ, тому звідси добре помітна. Хоча на фото здається, що до неї рукою сягнути, насправді шлях відрізає глибока долина потоку.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДАЛЬНІЙ РЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0r9Ww8yZsBwo4rEofdpWgnV6qGgurD-4-vMFR58hmPbILjzJagP7ZZnbyJ14SdHdPOBgZRkh7pnicnKQXNkCA2VLHTkNSuD4glqaVwI9S8afwlY38wMrhC6DN9FrArGh4Otsc3kxYP4M/s1600/Klyuch-range_Distant-east-part_big.jpg" title="Хребет Ключа - дальня східна частина">
<img class="hor" title="Хребет Ключа - дальня східна частина" alt="Дальня східна частина" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj5e3whbGe7V86olLmcPwc6rIvuRdQwbGk0TeLP6WP0DjMYIFOaHoai_f2rNfpg2fMXiGjfRNp2V3KEmkRmdMqQytg69yITe7v5miuJgaQGnFQ1xnCQuOBV26kJRf1HOM680kKIq9Jl4MU/s1600/Klyuch-range_Distant-east-part_small.jpg" />
</a>
Роздивляючись карту, можна зауважити, що всі вищезгадані вершини лежать на Львівщині. Міжобласна межа м'яко наближається до Тирси з південного заходу і потім йде більш-менш по гребені — через гору Терча (887м) до безіменної вершини 845м. За нею межа простує на північ, а хребет тягнеться далі на схід, тож крайня гора Іванчукова (822м) знаходиться вже повністю на Франківщині.<br />
<br />
Цей віддалений ряд проглядається зі скель Довбуша. Він по пам'яті з давнього маршруту наче прохідний, але майже весь безпросвітний: порослий тінистим ялинником, щільною бучиною і рясним підліском. В ті часи, без навігаторів і детальних карт ми там суттєво зблудили. Сьогоднішня вилазка не передбачала відвідування східної частини, та й я не надто жалкував, що не потрапив туди, — роззирати темний масив на відстані мені здалось цілком достатньо.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings-and-variations"></a>
ОКОЛИЦІ І ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації. Якщо ж навпаки бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
З ВЕРШИН І НИЗИН</h5>
<div class="justified">
Окрім скель, зазначених у ході розповіді, на хребті Ключа можна відшукати й інші, менші відомі. Місцевість просто насичена скельними утвореннями, які сконцентровані окремими групами, але більшість з них ховається десь по хащах і майже ніде та ніким не згадується. Тому тут є що досліджувати не на один похід.<br />
<br />
Популярною у туристів є долина Кам'янки, куди сходять південні схили, — вона разом з прилеглими об'єктами детально описана у <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2013/07/kamyanka-waterfall.html">звіті про Кам'янецький водоспад</a>... На північ від хребта розкинулося довге село Труханів, де можна оглянути дерев'яну церкву Святого Миколая 1830р. Хоча поряд збудували новий мурований храм, старий теж осучаснили ядучими матеріалами з блиском і шиком. Мілка річка Тишівниця тече селом трохи нижче, для купання не зручна.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Єдине вагоме скорочення маршруту — це зрізати шлях від залізничної станції до моста через Опір, щоб не робити гака дорогою. Поміж поля та городи веде стежка, де я колись ішов. Тоді там паслися корови, ґелґотіли здоровенні індики, а пізніше вона увігналась у густі бур'яни. Але все-таки швидко вивела до кладки.<br />
<br />
Якщо ж брати до уваги суто хребет і не прив'язуватися до Верхнього Синьовидного, то найлегше піднятися на гребінь з іншого боку, від Кам'янки. Цей маршрут маркований і пролягає через Острів Пасхи, що вже був згаданий тут і описаний у відповідному звіті... Є ще кілька варіантів з долини річки Лужки (притоки Кам'янки) та Труханова, які передбачають вихід зразу на середину хребта — на відтинок меморіал-Тирса. Їх варто розглянути для відвідин більш дальніх районів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
Стрімкий спуск по лісі різко закінчився околицею Труханова. Вибоїста дорога проминула широкі лани з рідкісними хатками, і ми дісталися малої сільської площі коло церкви. Там же стояв магазин та столики, де всі нарешті закупилися їжею-питвом та відпочили. Наш план заночувати тут і йти завтра на скелі Довбуша зазнав краху — в Труханові ніхто не здавав житло. Тож ми дочекалися вечірнього автобуса (курсує 4-5 раз на день), який завіз нас прямесенько до Львова. Наступного ранку довелось їхати сюди ще раз, щоб потрапити на славнозвісне Бубнище, але то зовсім інша історія.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
ВИПИЛЯНО І ДИКО</h5>
<div class="justified">
Ключ поєднав у собі два контрасти. З одного боку, брутальна цивілізація доїбалась до бідосі не на жарт, і ліс прям зараз випилюють кавалками по різні сторони. З іншого, хребет тотально окупувала дика природа, і там пизда як глухо. Раніше таке комбо видавалось мені дуже дивним, але тепер я бачу, шо то причина та наслідок. Коли прокладають лісовозну дорогу, вона перерізає старі протоптані стежки, а буває навіть марковані маршрути. Обочини завалюють землею, камінням, друзками та всяким гівном, і хуй куда звідти звернеш. Тому решта шляхів загниває, безнадьожно заростаючи за пару років, а вершини потрохи перетворюються в непролазну дич, де ніхто вже не ходить.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗВІРЯТА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiE5f53ZpsPaJkXL9HoSY7DeG902brpb703LlylGVs06PHXCWYDlCGY84KAdccdZcr06NsLd9L1_wvVht_5QnUHEeNsetA0dqkNa_YUuwfV4WvrdZsZGc3rGKgT1Bgk9uaQsTQsVs0moPw/s1600/Tar-bucket_Traces-of-beasts-in-snow_big.jpg" title="Сліди звірів на снігу на хребті Ключа">
<img class="hor" title="Сліди звірів на снігу на хребті Ключа" alt="Звірячі сліди у снігу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihnIgGT3XlyaoUsaIkaMpLIZKoAYnwXLJdCf2zFgqhtLvmRnx4ms9UygSa84p76CYvAHYcM8_Ui50tp-uNOXY5-JOgBMnP88A9ty7RVf1vEUwpPAnXsQsiQ_2-LoI_wu3pI-m1CpEkZW4/s1600/Tar-bucket_Traces-of-beasts-in-snow_small.jpg" />
</a>
Від початку хребта до самої гори Ключ обидва походи підряд було відчуття, що тут піздєц би пасував ведмідь. Хоч кругом ніби обжиті райони, зарості не найгірші з мною бачених, але весь час я якогось хуя зирив між дерев, чи не сидить там кошлата купа. Цього разу ще й лежав сніг, шо трохи примерз, а разом з ним ясно запечаталися сліди всяких менших звірів — схоже, то різнобарвні зайці-білки, то пси-лисиці вештаються тими закинутими стежками. Жодної істоти ми так і не здибали, але аура нагнітаюча... Більш непривітна хіба шо ділянка від гори Тирса і далі, де хащі вже основатєльні, а гомо сапієнси набагато рідкісніші за лісову живність. Правда, був я там давно, але є підозри, шо вона за ті роки тільки здичавіла наніц.<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Хребет Ключа є хорошим варіантом як для гірської прогулянки, так і тривалішого дослідження. Стежка по гребені дещо заросла, але помітна та маркована, є можливості під'їзду автомобілем для скорочення шляху. Вершини низькі, пологі та залісені, тому хребет варто відвідати лиш заради скель, або як місце бойової слави. Похід з Верхнього Синьовидного передбачає рух через різнорідний ландшафт: селище, річку, поля і нарешті ліс зі стрімким підйомом, а повернення — іншою дорогою в Труханів. Він цікавий як альтернатива, однак у разі першої подорожі найкраще підкорити Ключ з другого боку, у поєднанні з Кам'янецьким водоспадом та околицями.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Хребет Ключа, Сколівський район49.039309770743124 23.60379338264465349.038008770743126 23.601271882644653 49.040610770743122 23.606314882644654tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-125152170277810712015-11-09T19:11:00.000+02:002016-12-08T23:14:25.971+02:00Скелі Острів Пасхи<div class="justified">
<img class="main" title="Скелі Острів Пасхи" alt="Скелі Острів Пасхи" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRzPxWod9SSs7843MlL9bo9exi4UkGHC9VkKL7uJKRHKo6oF8y_AxDFd4MUkDl4FK1zVAKX9MEY55feHScJuHCLvDl_dkgex5ZTIDqzrEcWz0vON0987lxTPWnqklTOef0Gr4_U2zhTWk/s1600/Easter-Island-rocks-3_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> скелі.
</li>
<li>
<span class="itemname">Комплекс:</span> 1 група.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> ~6м: максимум.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Острів Пасхи — це коло сотні окремих малих валунів, розкиданих досить компактно. Названі за подібністю до всесвітньо відомих статуй. Скелі складені з пісковику і розташовані на залісених схилах хребта Ключа, вище над долиною Кам'янки. З цього боку легкодоступні, але дещо віддалені, і порівняно з водоспадом відвідуються рідше.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Острів Пасхи є побічним квестом маршруту на Кам'янецький водоспад, хоча розташований вище на схилах Ключа, і при поході хребтом туди теж можна зайти. В порівнянні з долиною Кам'янки, яку туристи облюбували як місце відпочинку, скелі маловідомі. Якщо на водоспаді та в ближніх околицях я бував багато раз у різні роки, то про Острів Пасхи довгий час навіть не чув. Уперше це природне утворення я побачив аж 8 листопада 2015 року, коли приїхав сюди з Аньою.<br />
<br />
Звіт побіжний: з описом об'єкту, вражень і спогадів з походу. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та піший маршрут, їх Google-карти, детальний огляд довколишніх цікавих місць описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2013/07/kamyanka-waterfall.html">звіті про Кам'янецький водоспад</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEga-mJnf78Hpgy2wQUNcqidbhp31pR3yP0EKWvmZXAAreyDkNO7eU7fLSiDTTcuOxms4WFC6SU1gyc4t4X18YcZC3VfpdOj0Q7UXZ-3YD3SlEmUxEX5MLnMDQMWL0v9h1hA2X9q8fVxnFI/s1600/Easter-Island-rocks_How-to-get-Turn-to-forest-road_big.jpg" title="Як добратись на скелі Острів Пасхи - поворот на лісову дорогу">
<img class="hor" title="Як добратись на скелі Острів Пасхи - поворот на лісову дорогу" alt="Поворот на Острів Пасхи" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-xdFBa79CKZvUBk5hRgJOG8nOzfXFbtNW5dVJgVeuesQuLXeOG-O9xzybDG1wIXsQvmhTAtIeVRlaDE3X6FpE6H7rrP01GTQDj7RFUTxkVyOwGnGgoQDGfb_ZP3ZBmqiIAxzX_MhtpcM/s1600/Easter-Island-rocks_How-to-get-Turn-to-forest-road_small.jpg" />
</a>
Невеличкий маршрут на Острів Пасхи починається від Кам'янецького водоспаду — як до нього дістатись описано у відповідному звіті. Щоправда, тепер іти пішки від траси не довелося: ми успішно добрались автостопом зі Львова до самої кінцевої точки, бо попри холодну осінню пору та натяки на дощ сюди з'їжджались якісь люди. Але сьогодні я мав на меті охопити дальші локації, тож надовго ми біля водоспаду не затрималися... Знайти скелі виявилося не важко. Треба прямувати далі вздовж річки, минаючи кемпінги, "Живу воду", каньйон з Малим Кам'янецьким, "Янкову криницю" і широке пасовисько. Не доходячи до моста через Лужки (притоку Кам'янки), слід різко повернути ліворуч в ліс — на отаку дорогу зі шлагбаумом.<br />
<br />
Ґрунтівка з двома рівчаками від коліс, схоже колишня лісовозна, стрімко здіймається вгору. Вона виглядає старою, подекуди з поваленими впоперек деревами, але явно помітна і для пішого підйому цілком хороша. А вже невдовзі обабіч з'являються окремі, немов зумисне порозкидувані валуни так званого Острова Пасхи.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СКЕЛІ-ОСТРІВЦІ</h5>
<div class="justified">
Раніше схили хребта були вирубаними і практично безлісими, а велика кількість каменюк на галявині нагадувала пейзажі тихоокеанського острова Пасхи, в честь якого і названо всю скельну групу. Та зараз місцевість заросла. Молоді берізки та ялинки пнуться все вище, і за деревами вже не видно цілісної картини. Принаймні у мене асоціацій з відомими статуями-моаї чомусь не виникло.<br />
<br />
Гладеньких пісковикових валунів тут багато, десь понад сотню. Але вони переважно дрібні і визирають з-під землі лиш на пару метрів, хоча деякі крупні сягають і 5-6м. Мають цікаві форми з різними заглибинами та наче нагромадженими брилами. Такий рельєф виявився привабливим для боулдерингу — виду скелелазання без мотузки, в якому страховкою служать тільки розстелені знизу мати, а спортсмени не видираються надто високо. Останні два роки на скелях навіть проводився боулдер-фестиваль. Завдяки цьому малознану місцину стали відвідувати дещо частіше.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCWAL8t0TatZvRkm73IN36dpTNZW1Q0znj4VRol_3dSBvBn7FwHh1OgpmFt1k3YrbLlIBzUSBNO9N22Z2tZmxhpiCqNZptRRi3KOoKfL_n-sHkKv1lXlOktd7f85St-9sIHTZi-H7SUmE/s1600/Easter-Island-rocks-1_big.jpg" title="Скелі Острів Пасхи">
<img class="hor" title="Скелі Острів Пасхи" alt="Камені-валуни" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgojyRP66Cy2AEzupYhDU1qQdKh0yw-HGGZzHrJnRSSQn4HZdrUhgkV9A7nr3BsGyckKAGS-9jPnqEbQu6IEIkrr4AqEu5537JcTVmTLxJVEXVWNFGrMlLGzMoqFSfx0DVFhDTsElxip4s/s1600/Easter-Island-rocks-1_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjsQVlzC3kXr-C5o96vPFiOEluRsKSc26seOcokD6jFmorG8bxUkEm0GPpk9egqQg1ZhtUHbnupaLnttZZxCDW4IHTanTnnCyigeDCI-TYGCWuT0L2HI8dAc-J2lwQzTEe7XmYFzwjx-c/s1600/Easter-Island-rocks-2_big.jpg" title="Скелі Острів Пасхи">
<img class="hor" title="Скелі Острів Пасхи" alt="Камені-валуни" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdS8mTV3yvq9xcc-Hp6yZzvol5sTGKRjEiR5Jh3LYqSYVZTt8oKmm0gnuHuXg8IIVhqENyTO06Sdju4S4PejKZ3e6yoY2uuSDD07a7bhKupPfLWJeVvqLTqhbCaL23PdlB2sDSH44uXWI/s1600/Easter-Island-rocks-2_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLraQi_gUQglty-N2Tw81FNc01IRvZV6jLoxWl6hSO0PwdruJIglG8zwrEnSwEZ7bBtyjRI_1VZu20eWAkkqOG99sktBDZGvZfneSUZ0YTGkfOU_aqROjnmWs5n0wAraytqFUA5hCRbto/s1600/Easter-Island-rocks-3_big.jpg" title="Скелі Острів Пасхи">
<img class="hor" title="Скелі Острів Пасхи" alt="Камені-валуни" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRzPxWod9SSs7843MlL9bo9exi4UkGHC9VkKL7uJKRHKo6oF8y_AxDFd4MUkDl4FK1zVAKX9MEY55feHScJuHCLvDl_dkgex5ZTIDqzrEcWz0vON0987lxTPWnqklTOef0Gr4_U2zhTWk/s1600/Easter-Island-rocks-3_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj5N6fMI0HBl2WZWKGgGQf2dPbOmBk8PmRJddUxkXXvSy0ktFqNjhbTTiuebNUe6W4NK2lqJS9UoqPcvc2RsXV-tHtCe1mJnjfiJkmLZ4ERxvgn-MXF0uKB4HUH9IfTeEkfNdyDwV03V8s/s1600/Easter-Island-rocks-4_big.jpg" title="Скелі Острів Пасхи">
<img class="hor" title="Скелі Острів Пасхи" alt="Камені-валуни" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUGmgEJiNhIDAmp5LLfY_7wSNIzauHUqWn4mcYWQTOqpv2NvQbaMnpraI6Mcwh9hK4Mux2DZnNOscL0J-r8CDunr0QJj8seXfCWSq6R5qi5PEqBTxAoUsIzUZDnk3kQcEqlu4_08ZPD0c/s1600/Easter-Island-rocks-4_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2dgOWzik7LB4PTNm7blgZl85zJGRA_9pD7i1cW8Ss-eUHqoAYubigTOE4S5YhZX1Hu-bZsNf0O57w2rZvhUr6rm-HX_MdMTaBJ-lRGdD15tyQUCE17UHvrFT0SNZZTVqep7w-xFytBnk/s1600/Easter-Island-rocks_View-to-valley_big.jpg" title="Вид на долину зі скелі Острова Пасхи">
<img class="hor" title="Вид на долину зі скелі Острова Пасхи" alt="Краєвид з вершини каменя" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmhdztqUwkSuTETkhcrTzu1kTR1Yg-fCWNsr_lPSOZOuMymC_pvD4RhfmilFKN2WvDIyhsoFoj18ZcGlgQzFf6ThswwOEvuTXExx627VkXtPIyCRo5rzGDw1-rgFiQduS4gosJBo1ec-I/s1600/Easter-Island-rocks_View-to-valley_small.jpg" />
</a>
Я з Аньою теж полазив по декількох безпечних каменях, але навіть така забава затягує, бо все хочеться підкорити ще один сусідній. Найгарніші скелі зосереджені трохи глибше в лісі, зліва від дороги. Але на жаль, щось мені того дня було зле, тож увесь район оглянути не вийшло... Зате ми вибралися на масивний хитроскладений валун, який височів в рівень з деревцятами і на якім зручно сиділося. Звідси відкривався краєвид на нижчі камені, обліплені мохом і оточені пухнастою хвоєю та різнобарвним осіннім листям, а в далині виднілася простора долина та бліді пологі вершини. Попри хмарну погоду дощ вже не збирався. Тож скеля видалася чудовим місцем, щоб перепочити, перекусити і попити теплого чаю, а тоді йти далі.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Якщо з Кам'янецького водоспаду завітати на озеро Журавлине, то звідти шлях до Острова Пасхи стає помітно меншим. Болотянисту водойму слід обійти справа і далі підніматися вгору — пряма стежина швидко виводить до скель... Якщо ж Кам'янки у планах навпаки немає, то теоретично можна випертися на хребет зразу ж за мостом через Опір, щоб йти далі лісом та, приміром, збирати гриби. По карті відстань коротша, ніж через водоспад, але по часу навряд. Ну а загалом, при першому поході краще не наражатися на даремні труднощі і скористатися описаним вище найпростішим маршрутом, розпочинаючи дослідження району з придорожніх валунів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
В цей день Острів Пасхи не був кінцевим пунктом. Я хотів потрапити ще на гору Ключ, тож ми продовжили прогулянку. До речі, маршрут маркований новими жовтими мітками з номером "500" від самого низу, де шлагбаум перекриває в'їзд, аж до гребеня і далі по ньому вздовж. Попри те, вище на підйомі ми злегка блудили — туристична стежка не настільки протоптана, щоб відрізнятися від таких же малоходжених і всипаних листям манівців. По хребті йшлося легше, але відчувалася його глушина та відлюдність. Вершину Ключа ми якось непомітно оминули. Сонце в таку пору ховається за горизонт надто швидко, тож подорож довелося завершувати, і ми почали довгий спуск нетрями в долину річки Лужки. Однак ця розвідка стала прелюдією до наступного походу, а сама по собі сьогоднішня мандрівка до скель видалася атмосферною та приємною. Ми встигли засвітла дійти до дороги і досить оперативно добралися автостопом додому.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Острів Пасхи вартий уваги любителів скель. Розташований серед молодого лісу на хребті Ключа, поблизу популярних місць відпочинку в долині Кам'янки, тож добратися сюди легко. Являє собою групу невеликих валунів цікавих форм, що розкидані по схилі, і служить локацією для боулдерингу, але серед туристів досі маловідомий. Найкраще його відвідати на додачу до водоспаду і решти суміжних об'єктів, хоча також можна поєднати огляд з походом в тутешні гори.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Скелі Острів Пасхи, Сколівський район49.041131334314635 23.5794067382812549.035927334314636 23.56932173828125 49.046335334314634 23.58949173828125tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-587554150782493172015-08-16T01:08:00.000+03:002016-12-08T22:49:55.046+02:00Яворівське озеро<div class="justified">
<img class="main" title="Яворівське озеро" alt="Яворівське озеро" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh81325UuDOLy8h06NPfppQqtnnD20mPjg3cAusokClThkOS_8rsgGYrj6A2djGmJPIG3VJ-IM0rr1Hr80usIaFFDTa6C9sswAxCkqVHe2FrLWwlF8GDHH2kQ15Et4UWSTnfKQsvldLTHk/s1600/Yavoriv-lake_Flooded-open-cast-mine_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> озеро-водосховище.
</li>
<li>
<span class="itemname">Площа:</span> 610га.
</li>
<li>
<span class="itemname">Глибина:</span> ~78м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Яворівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Яворівське озеро — найбільше озеро Львівщини, техногенне водосховище у колишньому сірчаному кар'єрі, округлої форми з затоками і півостровами. Назва походить від сусіднього міста Яворів. Розташоване серед штучних горбів-відвалів і залишків виробництва з поганим доїздом, відвідується переважно місцевими для відпочинку.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Вперше кар'єр я побачив ще десь у 2005р., коли він тільки затоплювався. З тих пір бував тут дуже багато, в різну пору і з різних боків: на спекотному пляжному відпочинку, під час велоподорожей, на ночівлі в наметах на березі, та навіть просто так. Усіх разів не перелічити, але 14 серпня 2015 року, коли я вибрався сюди з Ігорем та Петьою, то мав уже іншу мету — пофотографувати краєвиди для звіту.<br />
P.S.: Всього через кілька днів, 17 серпня 2015 року я знову приїхав на озеро з Ігорем, Петьою та Богданом. Вдало застали вітряну погоду і навалисті хвилі.<br />
P.P.S.: Озеро після того відвідував неоднократно і, швидше за все, буду тут ще. Тому згадувати кожну мандрівку нема сенсу. Звіт сформовано, по суті, на основі загальних вражень. Окрім знімків, зроблених під час вищевказаних дат, присутні також пізніші кадри — за 9 березня 2016 року та 29 серпня 2016 року.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з короткою історичною довідкою, описом об'єкту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту маршрутів зі згаданими в звіті об'єктами.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1ICBvKwo-rhy_0FLoCBRqxQ5t3y4" width="640" height="480">Яворівське озеро - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1f1zbnTK7l8TrGCDTGVSERnT5EfA" width="640" height="480">Яворівське озеро - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Яворівське озеро величезне, до берегів з різних сторін ведуть численні дороги, які можна знайти на Google-картах. Шляхи або ґрунтові, або бетонні в препоганому стані, та все-таки доїзд автомобілем не складає проблеми. Крім того, водойма вкрай повільно, але впевнено розвивається як відпочинкова зона, тому ситуація має з часом покращати.<br />
<br />
Щодо громадського транспорту, то найзручніше добиратися через Шкло. З АС-8, від головного вокзалу курсує приміська маршрутка №125 Львів–Шкло, її графік руху досить щільний, по одному-два рейси в годину. Селище немале, і зупинок є декілька; доїхати ж треба "до повороту на санаторій" — краще отак і сказати шоферу. Там він звертає праворуч і котиться донизу на кінцеву, а ми виходимо і простуємо вперед, до перехрестя... На обочині цього запилюченого сільського роздоріжжя стоїть фігура Богородиці, а трохи далі розкинулися промислові споруди — колишня дирекція гігантської Яворівської "Сірки". Кар'єр знаходиться поза тою забудовою. Оминути її можна кількома способами.<br />
<br />
1. На перехресті піти прямо, за автобусною стоянкою <abbr title="Автотранспортне підприємство">АТП</abbr> звернути ліворуч. Далі трапляється два шлагбауми, дорога веде через територію з якимсь виробництвом. А пробившись назовні поблизу здоровенного крокуючого екскаватора, збігає по відкритій місцевості униз. Загалом, шлях коротший, але складніший і подекуди перекритий — сюди переважно ходять пішки чи заїжджають на велосипедах. Пляж малолюдний і дещо чистіший.<br />
<br />
2. На перехресті піти ліворуч, тоді звернути на четверту (останню) дорогу праворуч, пропустивши три заїзди до всяких підприємств. Вони таким чином залишаться по один бік — з іншого буде тільки порослий травою горб. Пізніше стає видно крокуючий екскаватор, а ще далі бетонка спускається направо до самого берега. Загалом, шлях довший, але простіший і повністю вільний — сюди заїжджають на авто чи велосипедах. Пляж багатолюдний і дещо брудніший.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІСТОРІЯ ЗАТОПЛЕННЯ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAMNS0LWEoiWzfnOM7u6kWwnz-ZQJDFgF9ZKrPoT3AcLsefE9Jt6q81MA9ouidbkII1-VIsscuU6WH7ofC3joTY6AFDVga9Gt19ZS1QC6hBd7BSfkeE8NxV_SdcOy4G3S-3b1lVXnGhBE/s1600/Yavoriv-lake_Flooded-open-cast-mine_big.jpg" title="Яворівське озеро - затоплений кар'єр">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - затоплений кар'єр" alt="Затоплений кар'єр" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh81325UuDOLy8h06NPfppQqtnnD20mPjg3cAusokClThkOS_8rsgGYrj6A2djGmJPIG3VJ-IM0rr1Hr80usIaFFDTa6C9sswAxCkqVHe2FrLWwlF8GDHH2kQ15Et4UWSTnfKQsvldLTHk/s1600/Yavoriv-lake_Flooded-open-cast-mine_small.jpg" />
</a>
Кар'єр почали копати в 1969р., але зважаючи на глибину залягання першу сірчану руду видобули тільки в 1974р. Масштаби виробництва розростались, і поступово зник цілий ряд населених пунктів. Повністю ліквідовано велике село Вільшаницю і ще кілька малих — Толоку, Шоти та Мурини. Від Окілків зосталася лиш пара запеклих хат, тож село з обліку знято. Новий Яр, Цетуля та Ліс теж втратили суттєві території, хоча дожили до наших днів і досі існують на картах.<br />
<br />
Величезні запаси сірки так і не було вичерпано. Бо з часом у світі почався перевидобуток. А з розвитком нафтогазової промисловості сірка, якісна та водночас дешева, отримується як побічний продукт, зокрема в результаті очищення природного газу. Тому в 1990-их рр. ціни різко впали, на складах масово накопичувались надлишки, що переростали в справжні жовті гори. Копати руду екскаваторами в глибоких кар'єрах стало абсолютно невигідно. В 1993р. розробку припинено.<br />
<br />
У ході об'ємних робіт було розрито русло річки Шкло з притоками Якша та Гноєнець. Їх перекрили дамбами, а потужні насоси перекачували воду довкола по трубопроводах. Навіть коли видобуток завершився, система водовідведення продовжувала працювати. Але в 1998р. прорвало нижню греблю на річці Якша, і північну частину кар'єру затопило на 30м. Через відключення електроенергії в 2001р. насоси на довгий час зупинено, рівень піднявся ще на пару метрів. Відкачування відновили, щоб хоч вивезти залишки гірничої техніки з південної частини. Вже у травні 2002р. кар'єр остаточно вирішили затопити. Озеро набиралось, в основному, завдяки спрямованим в нього річкам, а також підземним водам та опадам. Разом з тим велися різні інженерні роботи, зокрема, розрівняно майбутні береги і збудовано злив. Водойма заповнилась у грудні 2006р., а річка Шкло потекла старим руслом в Яворів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СУЧАСНИЙ СТАН</h5>
<div class="justified">
Якщо в Європі у схожих випадках проводять цілий ряд додаткових робіт, то в нас кар'єр затопили дешево та сердито. Через контакт із сірчаними рудами тут пророкували ледь не "мертву воду", але поки що озеро живе і процвітає. Воно придатне для купання, хоча деякі деталі нагадують про походження — наприклад, стара бетонка зі сторони Шкла, що з розгону пірнає углиб <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Береги порослі очеретом, який горить мало не щороку, але все одно залишається таким же безмежним і густим <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Ці тихі відлюдні дебрі годяться для ловлі риби, що успішно тут розвивається. Над плесом вже можна побачити чайок, які наближають краєвид до морського, та й крім них водойма вабить багатьох інших птахів <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
З боку Цетулі нема суцільних заростей тростини <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Широкі пляжі перетворюють це узбережжя в найкращу відпочинкову зону, тож найбільше людей їде саме сюди. Завдяки величезній відкритій площі на озері частіше буває вітряно, від чого здіймаються відчутні хвилі. Тому в останні роки стають популярними віндсерфінг (дошка з парусом) та кайтсерфінг (дошка з парапланом) — колись екзотичні види спорту <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. А на гідроциклах тут гасають постійно та регулярно.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtgP3T_yDThXkBV6S5zd8UPnilmd6aOERJPdfj4i0uDMaiLZkua7H4AS38LQSOyfLCLaDnqZdtbmTR0tZ8SJrSK6xCpcsy5AGazidfGs6UaM3tirVV60Nvc0bkNOcYElGV1WzOy8hItjw/s1600/Yavoriv-lake_View-from-old-concrete-road_big.jpg" title="Яворівське озеро - вид зі старої бетонної дороги">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - вид зі старої бетонної дороги" alt="Вид зі старої бетонки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_9ym-2FBtKB8UfqTUZSzT3PgCg_0e3tnM_ml4c73zHxMYbGGTD-wP4HQQ9rbzfIr_pH0kfhbO2CYgogjBqhzSmjgB_eKKkfNZaDMZYdfbuy4EPahd91pmU3ZMeCpShQpNp92oPwpCJz0/s1600/Yavoriv-lake_View-from-old-concrete-road_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnuW-SsJJC6h0oPHLBwO30E6JQjQvWSmg_Nf0vX3teNv0E9Umgwv-tgNDA5tyeK1zHP41z17s0qIyYozj659aFUR95s6D7f1PcEN-bsqjZlYtowMNim_2enkKnFJOQ34_rvZ597FyJW5A/s1600/Yavoriv-lake_View-from-former-village-Okilky_big.jpg" title="Яворівське озеро - вид з колишнього села Окілки">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - вид з колишнього села Окілки" alt="Вид із зниклого с.Окілки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho8eLhnm9IYG7in4Gfr1Ye-IzdazBXh19ERgHZCzUWCiGwaJqAH7mRCfXBNPXrEmtwvHnU4AbT6t8CcihwiDprBqCyfsX8VWUj2OdyFZcwBkrMc7kysFKT8RZZsyGK3_ppZxmubZl8j00/s1600/Yavoriv-lake_View-from-former-village-Okilky_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWASyxphZivS6JaiJZWdQcoD6zSU97GBHLUZH9eYqWuW6EBIv480-3n1JvP_ozx6dZwupOeQaZPvvmQFy265w_3N69YogLz9bPsdWSJGOyx8GjlT3F-OuV1dMMo-Kl2SsYZezBuw1LJpM/s1600/Yavoriv-lake_Birds-above-water_big.jpg" title="Яворівське озеро - птахи над водою">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - птахи над водою" alt="Птахи над водою" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRlsiPgpKf3RxF46ggNHQQ_ipzFtZ9UCs3PXHXmE8HcDcr7TVZwDoK14vDd6e3jbl9yBytplGjXSNR_McJOLaPfjndUQr_7V_cKQQzoT6CAjFAM9-kP_UT1a5iiwVdeQgBHvO3NqMb2SM/s1600/Yavoriv-lake_Birds-above-water_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJRaehQpNOtw57J8VKOH8fsVhgoQ_WCZZuJF8TTsC_RAhCsUkPox9MIxyzEYs-YNm1SlY4GemPsv6VXbj6f-qbaQ9yAAhLpI57samNt8fL1bAZK8yP8nhDhAvSi8pr3cJOhIDAFRe607o/s1600/Yavoriv-lake_View-from-village-Tsetulya_big.jpg" title="Яворівське озеро - вид із села Цетуля">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - вид із села Цетуля" alt="Вид із с.Цетуля" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEokYvatdywT7SYe_mTkoflUp1lIE_KfRvllQpJGl19d3TYYaWlv3riYzgZoEi_QYgrEphI5YgIKXN9MhUwQ0056-zZ4jY4P5RLktR-GL34G1sVOzs96a2rR00KRlqTY26FuZMpLZoAYc/s1600/Yavoriv-lake_View-from-village-Tsetulya_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrKUMtp5jCe4-kXbJeiqf-bvOqBJKY648hqeUNyeYPx1ZAcqdzeFTuT_zOQzjuOGZawkXNDavbIpFlfyPmUIGIrHHc1WM2hSt1UxSXj9dW39k0zDyXLOB507_QFGGMutYxg6JeOXgifY0/s1600/Yavoriv-lake_Surfing-on-waves_big.jpg" title="Яворівське озеро - серфінг на хвилях">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - серфінг на хвилях" alt="Серфінг на хвилях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMDmSZK-NJPHD24RN9fD7dVlEWFbFk7yxHYIFpAQ3Oi6RCuqG4YnNsgprQLFkZSna6UOd69iFuvmQ4LmHdkTzZNH9rwEklTTbqRd4skskwgjehnXk3JijfriPi9bRe9jJojk_n8PUDuto/s1600/Yavoriv-lake_Surfing-on-waves_small.jpg" />
</a>
</div>
<h5 class="subchapter">
РОЗМІРИ І РЕКОРДИ</h5>
<div class="justified">
Яворівське озеро в межах Львівщини не має рівних, воно найбільше за всіма параметрами: об'ємом (до 0,2км.куб), площею (6,1км.кв) та глибиною (до 78м). Хоча якщо брати до уваги загалом Україну, то перші два показники просто мізерні в порівнянні з озерами Причорномор'я чи водосховищами Дніпра. А от глибина справді рекордна.<br />
<br />
Одного разу дядько, приїжджий десь здалека, розпитував нас на пляжі чи дійсно тут до дна кілометр (sic!). Та й навіть часто згадуване число 100м є значно перебільшеним. Люди люблять фантазувати, забуваючи, що це колишня сірчана розробка, і її розміри були відомі абсолютно точно. Найнижча точка кар'єру знаходилася на відмітці 150м над рівнем моря, після затоплення вода піднялася до відмітки 230м. Відповідно, максимально можлива глибина — 80м. Але через замулення реальна відстань від поверхні до самого дна складає близько 78м... Тим не менш, офіційно першість тримає озеро Світязь, яке мілкіше на цілих 20 метрів. Хоч Яворівське беззаперечно є найглибшим в Україні, назагал воно ще не відоме — адже існує недовго (наразі всього 10 років) і досі до кінця не оформлено, як то кажуть, "по документах".<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ОСОБЛИВОСТІ ЛАНДШАФТУ</h5>
<div class="justified">
Озеро має округлі обриси, дещо викривлені в окремих місцях. З північного сходу впадає річка Шкло, що останні метри тече немов гірка суворого аквапарку — просто по бетоні, завершуючись купою наскладаних каменів <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Невеличка затока Шкло для купання холоднувата, а широта краєвиду тут помітно обмежена. З північного заходу впадає друга річка Якша, яка колись в результаті прориву дамби вимила глибокий 20-метровий яр — він так густо заріс, що дно навіть не проглядається <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Нижче утворилася довга гачкувата затока Якша з мілкими хорошими пляжами.<br />
<br />
З півдня тече третя річка Гноєнець. Там був збудований розподільник, який епізодично при потребі направляв воду в кар'єр, коли той затоплювали. Зараз це занедбана всохла бетонна канава, а Гноєнець прямує мимо обвідним руслом. Хоча його передбачається теж ввести в озеро, наразі нічого не міняється. А про минуле впадіння нагадує знову ж таки однойменна затока, тиха та відлюдна <span title="третє фото знизу">[3]</span>... Стікає кар'єр трохи далі, з південно-західного боку. З метою контролю за рівнем споруджено водозлив, для годиться пофарбований у синьо-жовтий <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. А берег засипано якимись валунами та уламками будівель, тож пляж тут досить своєрідний — така собі промислова варіація морської гальки.<br />
<br />
Дно водойми неоднорідне. Найглибша ділянка розташована зі східного боку, де в часи роботи кар'єру був зумпф (водозбірна яма). Центральна частина навпаки мілкіша. Тут знаходяться так звані внутрішні відвали — перериту породу насипали на купи просто посеред виїмки. Їх верхівки занурилися на 15-25м під воду, а над поверхнею залишився стриміти всього один відвал, який тепер сформувався в острів <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHCP2YdP578ZGCmXq9qj8Ymrl-5_FjnEDWqXPMO_Bjcc3B6C-I3Exjnjy2T2MIwCML_sOI4NidS4oRzD1UoXRLgwqb1HT8zm26ROzwW6FwsV3DOzGL0Mx7F-UXIHY3IkEYvCcZR48k_CI/s1600/Yavoriv-lake_Shklo-river-mouth_big.jpg" title="Яворівське озеро - впадіння річки Шкло">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - впадіння річки Шкло" alt="Впадіння р.Шкло" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_H5xvZlL6x163-UWzzYyoR_54XFGvLDSG-o3NJhZgmW2X_FFAhDU3KD9_1bAGa6ktKzliUODAi_IopSYUNJeCqUdPYHtu-thPqjRFo0BxtE3gOlcTeLirMSErMGfKLwZ9ZPDbSieGiwk/s1600/Yavoriv-lake_Shklo-river-mouth_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCO7fQWRCAxDayaYK_jS5bwsyjSX-KzKUCmo2a3DwsKRDAvo1NaJrsdTkkIL5JlAbvwFVhl7gla0ntsSi6isJcG-S_1W7-HOad1sJd8fSXGMSqaRVIM7ptmk1vbqAFV049TKn6H-gaptU/s1600/Yavoriv-lake_Yaksha-river-mouth_big.jpg" title="Яворівське озеро - впадіння річки Якша">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - впадіння річки Якша" alt="Впадіння р.Якша" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipFz5dK_izlFDv8f0Myrf-GvVrRAhGGIpNeNT83uaRo-5bqCh002fOfbNfjfoQLk-ZtpgNnMxSgPftnOx5tNnra3OM_OhHlkPqPf-YztzOYDdIDv-L1Bg2HojySW2AogZfoxOw8lhwLyk/s1600/Yavoriv-lake_Yaksha-river-mouth_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIMjs4pTN8xh61FsIanqyOw4wOppOK9PuEhMurWysdUSn-kJ31ccspdGDdxzvgB6vwxozk1e3d9-W_Ry42ZAIbZezH_LrDV0CivPRAOrdlVO9cc_VLLGta0zzfTyNAabbZvEDtLCAas-k/s1600/Yavoriv-lake_Hnoyenets-bay_big.jpg" title="Яворівське озеро - затока Гноєнець">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - затока Гноєнець" alt="Затока Гноєнець" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisHLesXOT5q45m5C3aYjNKb_ZnAIbEReMQI6dZ6N3jWagw_wrxJHNdQ2RjefluV4eZd3UUAhwdgqLAp2QVNPHsSJOJDB1dfWYFEbG0uJW6etJcFLdv6PGWgqmC3_yqwDuOl_91cgqO45o/s1600/Yavoriv-lake_Hnoyenets-bay_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWM56tx1IT6YgYj_Gm-Cbhdiqo0TVD7LFWL6jEJdjmx871y90wcC5zPzCWYR8I17i6iAZaIFfPGyZ42ERf-CbXxtdhj9TU6j3JYLg7pSlPRUZcDbcaFmof6CX6teNfJjUKpZXRX6I8doA/s1600/Yavoriv-lake_Shklo-river-drain_big.jpg" title="Яворівське озеро - витік річки Шкло">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - витік річки Шкло" alt="Витік р.Шкло" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYkUXS1rgAkt_Wmd_5mwugFh2GMJk0_Y_rDWRxKkwT5aSNA5CX-YUtRnU4c8kce_QxOTkNoG3jU8rjdm7MMQiCstUGwMO4njAxh059DXR-jdoWFHUZTnBfCSH3wyyLFoU_-FJC6UOELSo/s1600/Yavoriv-lake_Shklo-river-drain_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjwa004peYVoIJ0y6W-q-JXiBKHheH_CclCdH5OP46B3X_9kmoyKbMrHYEAJYxL_H0AyFNd0-T6ePQb6_M_EzfjvTbwC20Z8utMy83eTLJG2noMCht2oebYLfjlJSLwBN8lkNDcGtocbNg/s1600/Yavoriv-lake_Island_big.jpg" title="Яворівське озеро - острів">
<img class="hor" title="Яворівське озеро - острів" alt="Острів" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmHnbLSjw3AKqoVlOG1OwN9gAHA7vx5XUANTLwCXoemvgmpI_0pjiC3Bdpy8c7NSqVJuXT4eoQjLdAO_FRJ37l04rYSTrLL9ocCXyeEugcDprx1z0gxWs-qNLUBVjESCpSYSWOblqnUXc/s1600/Yavoriv-lake_Island_small.jpg" />
</a>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТРАВМОВАНІ ЗЕМЛІ</h5>
<div class="justified">
Сучасне озеро — лише частка спотворених кар'єром земель. Перед тим, як докопатись до руди, тут зняли потужний поверхневий шар і розкинули його довкола у зовнішні відвали: №1 з півдня, №2 з заходу і №3 з південного сходу. Перші два складаються з мергелів і глини, насипаних гігантськими роторними комплексами. Третій, з четвертинних порід і тих же глин, навозили самоскидами. Зараз це обширні плескаті горби, вкриті однорідним непролазним бадиллям, — Терновицький, Вільшаницький та Окілківський відповідно.<br />
<br />
Також ґрунт розмивали водяними гарматами, а брудну багнисту суміш зливали в гідровідвал, розташований на південний захід від кар'єру. Аналогічно чинили і з відходами переробки самої сірчаної руди — подрібнений вапняк з водою скидали в так звані хвостосховища, які охопили величезні площі в різних, подекуди геть віддалених точках. Разом з водосховищами на всіх річках і будівництвом необхідної інфраструктури це були просто титанічні земельні роботи. Вони повністю пошматували місцевість, не залишивши по собі майже жодних оригінальних пейзажів.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПРОМИСЛОВА ЗАБУДОВА</h5>
<div class="justified">
Поблизу сучасного стоку з озера знаходилася дирекція кар'єру; зараз тутешнім спорудам переважно знайшли нове застосування. Навіть у високій смутній багатоповерхівці, як бачив одного разу, грають пейнтбол, хоча загалом вона стоїть пусткою <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Зате її монолітний силует покинутого велетня впадає в очі чи не з усіх берегів.<br />
<br />
Значно більше радянської забудови збереглося зі сторони селища Шкло — це дирекція цілого <abbr title="Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство">ЯДГХП</abbr> "Сірка". Окрім кар'єру з відкритим способом добування, у склад цього підприємства входили ще рудники підземної виплавки сірки, які продовжували працювати надалі. ЯДГХП "Сірка" ліквідували аж у 2006р. шляхом реорганізації, поділивши на два менші. Тут досі розташована дирекція, а старі виробничі приміщення зайняті різноманітними малими фірмами <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Щоправда, незатребувані конструкції вже давно розвалено і розібрано на матеріали, а окремі застигли в перманентній руїні. Наприклад, одна з покалічених будівель виглядає немовби картковий дім — так нестабільно, що страшно дивитись <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVmzUEXJcObOSebDQ_U1K-52zm-vN1eaiI-z5-Q_FLeqnw-mntLoYpN17SPrTsZ6jW0PbWLavdEWHIE4dYDnDGRQgAREG4cV1KVVb1XJcVmhWjSnEYeGPP6yBlJeG1_hIJgmgXa31noEI/s1600/Former-administration-of-open-cast-mine_big.jpg" title="Колишня дирекція кар'єру">
<img class="hor" title="Колишня дирекція кар'єру" alt="Колишня дирекція кар'єру" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid82bFki1ejd9sjpLPm97g9tembYVXrRo4zDZ5ECN1GSeecarwnUzme3s2kCLPehhtoGKoVARbo1A4fdRxESHSADltRhVeRaRdXqt4JgGTYGJ4J9GxCM5tJ9h_vwIOWo9IghLH0MXHLA0/s1600/Former-administration-of-open-cast-mine_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDD6ySdt2L2EuoBYEj7nrXcOi2O0wW6Zf4bh2lWDS8Fl4qtZvP20XVmieRhq3H6UdNqt5zKNX1xtcZea40kJzRaDVHq2tYsbQ4W5gICCwKAuYa7HabghlOCPRPVtpnQDUz8R6fQNB3ZdA/s1600/Industrial-zone-of-Sirka%2527s-administration_big.jpg" title="Промзона дирекції Сірки">
<img class="hor" title="Промзона дирекції Сірки" alt="Промзона дирекції Сірки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTFrg8_7i0BNM0XEd4QXG3GzuFoJiZk-lp3odnYpH2vsC6kG_C7RgE32lioD11ZBsB5IL4EJghTQdnknK_D2yrI6uBhMtW-kQL-Bdz6F3MAOIe4hnpZ2DpmE82D7U21hgHXMbvY9sWqpk/s1600/Industrial-zone-of-Sirka%2527s-administration_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEsaHNfkWOvdw7ypLanmhsQWT6wxuwH2bL_nriNQ7QkmCV8o5j5PH2fnciW22VAIiO1kG0BwGZHQMi7VNY1TCbC9_wdXSbhev9-PdfnOEt_zqVoRY_yStlqwjjobY8AWaJbx5ATfkVqws/s1600/Destroyed-Sirka%2527s-building_big.jpg" title="Зруйнована будівля Сірки">
<img class="hor" title="Зруйнована будівля Сірки" alt="Зруйнована будівля Сірки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVZEzDEkK4Oy3Qlh7d91pajMwwdIr9Drn6V_4uYb8lnWHroJj9Uc_HrGtyMvnGPP2wAeclLrpsfeWb7afWvX0o-mlesIWZ3Udpn8s4POaqynl5wgE2HnqhmlD4-XOyMFOxrP-r3PVMxpk/s1600/Destroyed-Sirka%2527s-building_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
В останні роки узбережжя почали розбирати по клаптиках. Активно виростають огорожі, а за ними — щось схоже на держустанови, рибні господарства чи турбази. На північ від озера будується сонячна електростанція. В гиблі зарості очерету врізаються все нові і нові ґрунтові дороги. Тож у найближчому майбутньому краєвид може суттєво змінитися.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОКИНУТА ТЕХНІКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj65vCfXaI9BmkI5ve2QhbphFQzfhsf38F002r2slnm3t4iR7njL406JP6dU8kSgrGtnGej4OOofl8kGLPEMaBHlLmD9pKXftaFoKOZuqk-1kdbHIvKNCGTqCuGXIbfe213jjIrpj5nv9c/s1600/Crane-and-walking-excavator_big.jpg" title="Кран і крокуючий екскаватор">
<img class="hor" title="Кран і крокуючий екскаватор" alt="Кран і крокуючий екскаватор" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJHIB-YlmqRgAZbTP8Tx-sulCTiFJqjjjDownsSunq08FSm8i9n5EDRCvAf2SRBRu8-lAuuv6Ub479k1AHhxzmVzI0GpBdk7da9ilQyaRA7k2QgYnssO1cefLYHpdKIf8aU9w1VwzwxuU/s1600/Crane-and-walking-excavator_small.jpg" />
</a>
Серед любителів індустріального туризму "Сірка" давно популярна завдяки рідкісній важкій техніці. Це епічний крокуючий екскаватор, виготовлений Уралмашзаводом — ЭШ-20.90 ("Экскаватор шагающий", місткість ковша 20м.куб, довжина стріли 90м). При потребі він піднімається на металеві "чоботи" і буквально крокує. Обладнаний системою драґлайну, де ківш управляється хитромудрим канатним зв'язком. На сьогодні вже неробочий, а можливість вилізти нагору максимально ускладнена. Тим не менш, самі його розміри вражають.<br />
<br />
Раніше були два такі екскаватори, але сусідній розібрали і продали. Поряд стоїть тільки поширений кран БК-1000 ("Башенный кран", вантажний момент 1000т*м), який хоч досить високий, та на такому фоні видається дрібним. По довколишній території можна відшукати ще кілька ржавіючих одиниць меншої техніки, зокрема гусеничної, але в порівнянні з колишнім машинним парком зараз її зосталося вкрай небагато.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
МІСЦЕВІСТЬ ДОСІ ДЕПРЕСИВНА</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwTAlkD8shnJc8sUxRv-RU-jUzFzT84oT6HVwxSDDQh9Q7L00dcCAo8DP5RFc_pHb6nl7CHYEqFn7Cl9zzcfbPelC1-squuKQc9mnrPhzTwpby1gRfOPA7kHwOj_E36Vtexv-Wp58meCg/s1600/Tar-bucket_Post-industrial-bliss-demotivation_big.jpg" title="Демотивуюча безмятежность Яворівського пост-індастріалу">
<img class="hor" title="Демотивуюча безмятежность Яворівського пост-індастріалу" alt="Пост-індустріальна бєзмятєжность" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMkh3ryrPA-7F41EUyxIDbPeYUC21yDfebkwlLPL3-p_G9gqG0SVbZv93hNfMiJnkNu7H8VjUjif7Lx41kxhoAEPg57whvkT8CbObGt0gMSsK9NcYqSi4TZUrPREKjkIJOPiguDy3q0JU/s1600/Tar-bucket_Post-industrial-bliss-demotivation_small.jpg" />
</a>
Хоч озеро кагбе прогресує в окультуренні, воно досі виглядає як пойобаний совєцький спадок (яким в принципі і є). Особливо печальні краєвиди в морозну осінь чи ранню весну: сіре небо, сірий бетон, зжовкла спалена тростина. Серед розритої грязюки стирчать стовпи, понуро висять дроти, і ну просто пиздецьки глухо. Місцевість своєю німотою та непорушністю нагадує "бєзмятєжность" з Віндовса, то шо обезбарвлену й депресивну... Інші ж бо локації дарують нам настрій: гори захоплюють величчю, водоспади веселять дзюркотінням, святині навівають умиротворення. Але поглянь на мергельний горб — йому похуй. І ти, і твої емоції. Так наче природа, що була з повною байдужістю розпатрана, тепер віддає взаємністю.<br />
<br />
І якщо прибережна зона ше на літо оживає і з кожним роком усебічно розвивається, то в околиць перспективи не такі райдужні. На заунивних відвалах глина розлізається під ногами, вода затримується, загниваючи у в'язких безмежних багнах, і наніц вони не придатні. Навіть далекоглядні плани рекультивації кар'єру не прогнозують їм ніхуя доброго. Только упадок, только хардкор. Але скоро не стане і тої естетики упадку, ібо промислову сірчану мощь валять на цеглу, ріжуть на метал та переробляють у фірмочки "із стєкла і пластіка". Лишаться хіба що нудні кілометри покоцаної породи. Оті незграбні горби та замулені долини можна хоч бомбити — рельєф зміниться мало, всьо знов заросте дрімучим очеретом і буде таким самим. Депресивні ландшафти тут надовго, а добрячу площу взагалі безнадійно пройобано.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
БЕРЕГИ СИЛЬНО ЗАБРУДНЕНІ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDacpruv9i1cc6wllfU2-LaouJlcXf9lTjBiTwLSvfEZU6ObjyJ11FUP7yXUPtsNY02u61sbpFjBcGs6CXT-YDGjsBE2mlhy0Nth5hxWaFVQ9ykOSf46HqNw_3-a0gkHW2w8xsiGOehvI/s1600/Tar-bucket_Waste-coast_big.jpg" title="Сміття на березі Яворівського озера">
<img class="hor" title="Сміття на березі Яворівського озера" alt="Кар'єрний берег сміття" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnSZh2oyEqyvCdpUPrT8S9fYlfO0zQANKLzcmNdU-hBUo6a2R4efc-AUo_22u9HKwSTicy2VIXwnU4p1XCbKDlLAJUtGMyOiIgAK_ankciCdHsjOkI2VyCtCRpVvDBPwpz5-n3tduzGN0/s1600/Tar-bucket_Waste-coast_small.jpg" />
</a>
Наразі багато берегів — то ще мергельне блядське місиво. Кожен крок в озері піднімає хмари мулу, які непроглядно встилають дно та довго не осідають, і чистим звідси не вийдеш. Пейзажі теж сумнівні: на землі очерет, у воді очерет, над головою небо застилають китиці очерету, а під ногами у глині гниють гострі уламки очерету.<br />
<br />
Окремі піщані чи кам'янисті пляжі зате безбожно засрані пластиком і недоїдками. Місцеві та приїжджі уриги не бажають пакетами сміття утруждати свої руці, забрудняти рідненькі багажники, а розкидають то довкола кхуям. З іншого боку, до зворотнього ніщо не мотивує — контейнерів для відходів нема, догляду хоч якогось не помітно... Якою б низькою не була наша екокультура, мало кому совість дозволить споганити недоторкану прекрасну природу. А от явно занедбані території та купи гівна від попередників не викликають пошанування, тож деградація не стрічає морального спротиву і йде чимраз інтенсивніше. Все по теорії битих вікон. Населенню пофіг і владі пофіг — цьому, сука, подвійному комбо нема що протиставити.<br />
<br />
На додачу до звалищ спонтанних, на берегах є звалища цілком офіційні — Яворівське та Новояворівське. По правді, обидва міста малі, тож їх смітникам далеко до апокаліптичного силуету Грибовицького. Але і таке сусідство дає своє. Кульки та папірці, розвіяні по ближніх дорогах, разом зі смородом, шо сочиться між тростиною, роблять мертвий радіус значно більшим за саму купу відходів. На озері можна зустріти брудних буськів, шо порпаються в їстівних залишках. А орда лисиць-сміттярок якось на ночівці нас заїбали вкрай, намагаючись ледь не з-під рук пиздити всьо шо пахне.<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Озеро Яворівське — величезна водойма, що являє собою затоплений сірчаний кар'єр. Хоч дороги погані, та доїзд є до всіх берегів, а об'єкт годиться для різноманітної активності: пляжного відпочинку, риболовлі, водного спорту, тощо. В околицях збереглися залишки гірничо-хімічного виробництва, цікаві з погляду індустріального туризму. Озеро вартує огляду вже через свої розміри, але його відвідини зі Львова найкраще поєднати з іншим улюбленим дозвіллям.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com2Яворівське озеро, Яворівський район49.949010783558371 23.46782684326171949.928574783558375 23.42748634326172 49.969446783558368 23.508167343261718tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-27052778842160349362015-07-31T17:07:00.000+03:002018-01-14T02:32:19.484+02:00Унівський монастир-лавра<div class="justified">
<img class="main" title="Унівський монастир-лавра" alt="Унівський монастир-лавра" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw_soGHuu2ZaFjcYpzmu76Dj-H54sW2heOCSC1fuR4h6KRUgSgEtvd15UB9e2z2oz2wipKtpIH3zlI-KgqFab4MSIveasfa1pVFjF30Poo0NcZXz4fwhRgnx869S-ClUS611hEJSAu-Cg/s1600/Univ-monastery-lavra_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> діючий монастир зі статусом лаври.
</li>
<li>
<span class="itemname">Посвята:</span> Успіння Пресв.Богородиці (Свято-Успенський).
</li>
<li>
<span class="itemname">Приналежність:</span> оо. Студити, <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> ренесанс, бароко, класицизм.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час заснування:</span> XVст.
</li>
<li>
<span class="itemname">Розбудова:</span> кін. XVIст., поч. XVIIIст., 1820-ті рр.
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> прямокутні мури 55x90м — житл.-госп. корпуси з брамами, 2 вежі і 2 двори (у вел. є церква); ззовні — мур. брама, мур. каплиця-дзвіниця, залишки стін, дер. церква.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Перемишлянський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Як не дивно, але стільки часу я навіть не знав, що Унівська лавра — це єдина лавра в області, і єдина греко-католицька в Україні. Попри таку близькість до Львова, про монастир я майже нічого не чув і не був тут ніколи. І лише дізнавшись про його старовину та унікальність, аж 30 липня 2015 року без зайвих приготувань наодинці вирушив у цю святиню. Ретельно роздивився сам оборонний комплекс, а також сходив на гору та до каплиці.<br />
P.S.: Монастир відвідано повторно 28 серпня 2016 року під час відпусту. Тепер я оглядав його у вирі масової прощі, опісля пройшовся до хресної дороги на горі. Уточнено довідкові дані, опис доповнено новими спогадами та фото.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис монастиря" всі фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту маршрутів до згаданих в звіті об'єктів (позначені лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kapxvfyO07cg" width="640" height="480">Унівський монастир-лавра - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kRxKGaWv_oyk" width="640" height="480">Унівський монастир-лавра - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Унівський монастир має статус лаври і є відомим місцем паломництва, сюди організовують прощі та екскурсії. Але окрім того, звичайно, його можна відвідати будь-коли самостійно, використавши громадський транспорт. Залізничного сполучення немає, зате курсує пряма <span class="light">маршрутка</span> Львів–Унів. Вона з АС-6 на Личаківській везе в дальній кінець села, майже до самих монастирських воріт (від зупинки лишається пройти 400м далі по дорозі). Розклад відправлень:<br />
Зі Львова — 7:25, 10:45, 14:25, 17:40, 20:55.<br />
Із Унева — 5:40, 8:50, 12:25, 15:45, 19:05.<br />
Графік руху далеко не щільний, рейсів небагато. Тому бажано прийти завчасно, а водія перепитати про доїзд назад.<br />
<br />
Також в Унів ходить ще один автобус через село Якторів, однак в монастир не завертає. Тому краще добиратись вищезгаданим способом, через Перемишляни... Саме так, згідно із вказаним розкладом я їхав обидва рази і прибував на місце без жодних проблем. В райцентрі маршрутка може трохи довго стояти, але рейси загалом здалися справними.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Унівський монастир-лавра — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 437 і назвою "Унівський монастир-фортеця (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується XV-XIXстт. і занесений туди як комплекс пам'яток:<br />
1. Церква Успіння Богородиці (мур.) — охоронний № 437/1, датування 1550р.<br />
2. Будинок митрополита (мур.) — охоронний № 437/2, датування 1818р.<br />
3. Монастирські келії (мур.) — охоронний № 437/3, датування XVII-XIXстт.<br />
4. Мури з брамами і баштами (мур.) — охоронний № 437/4, датування XV-поч.XVIIIстт.<br />
<br />
Сучасніші частини монастирського комплексу не являються пам'ятками.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Унівський монастир-лавра - план-схема" alt="План-схема монастиря-лаври в Уневі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEickMt4TND2vK5TeVOLkIKPpfCta5EmGWzIjsRoiuHixFOXip0P_ENFYBXlN3uQ_d3oW8hIrgOCbwKpehLZjeJFUEUZtX8AQy0SX7QKq4ZJcnDciYLz6v2TT-24y7UF5-rEgUf3cdyciBM/s1600/Monastery-plan_Univ.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>Б</b> — Головна брама. Сучасний в'їзд.</li>
<li><b>БР</b> — Руїни старої брами. Давній в'їзд у розкопках.</li>
<li><b>Ц1</b> — Церква Успіння. Пам'ятка № 437/1.</li>
<li><b>Ц2</b> — Церква Климентія і Леонтія. Дерев'яна новобудова.</li>
<li><b>ДК</b> — Дзвіниця-каплиця.</li>
<li><b>В1</b> — Північна вежа.</li>
<li><b>В2</b> — Південна вежа.</li>
<li><b>П</b> — Палац. Колишній палац митрополита. Пам'ятка № 437/2.</li>
<li><b>ЖГ</b> — Житл.-госп. споруди. Старші келії є пам'яткою № 437/3.</li>
</ul>
Надалі для частин монастирського комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК СВЯТИНЯ</h5>
<div class="justified">
Унівський монастир має статус лаври і є головним для одного з монаших орденів <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr> — <span class="light">студитів</span>. Офіційна назва "Устав святого Теодора Студита", або "Студійський устав"; їх сайт в основному стосується якраз лаври — <a href="http://studyty.org.ua">studyty.org.ua</a>. Основними святами Унівської обителі є монастирське-храмове та власне, встановлене на прохання ченців:<br />
1. Успіння Пресв.Богородиці — 28 серпня.<br />
2. Унівської чудотворної ікони Пресв.Богородиці — третя неділя травня.<br />
Обидва святкуються досить масштабно. Щороку в цей час студити організовують кількаденні піші прощі зі Львова до Унева, а довга хода завершується відпустом вкінці.<br />
<br />
Щоденний <span class="light">розклад богослужінь</span> Унівського монастиря — це утреня, літургії, царські часи, вечірня. Розпорядок літургій такий: в будні і суботу — 7:30, в неділю — 8:00 і 10:00, в свята — 9:00. На великі свята, як Різдво чи Великдень, та у Великодній піст можуть бути зовсім інші відправи. Незалежно від цього, подвір'я та Успенська церква постійно доступні для огляду. Монастир зберігає 1 вищезгадану чудотворну ікону, 3 частиці (Хреста Господнього, Гробу Господнього, Гробу Богородиці) та 15 мощей різних святих і блаженних.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт "Святоуспенська Унівська Лавра" — оригінали в архівах фотогалереї на <a target="_blank" href="http://studyty.org.ua/index.php?option=com_ponygallery&Itemid=&func=viewcategory&catid=12">studyty.org.ua</a>.<br />
2. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<u>1395р.</u> Перша писемна згадка про монастир у королівському привілеї. Він тоді знаходився на Чернечій горі — трохи вище від сучасного місця. Хоча згідно з археологічними розкопками ченці жили тут значно давніше, адже сліди житла, схожого на окремі келії-землянки, датуються XII-XIIIстт.<br />
<br />
<u>XVст.</u> Дещо нижче під горою <span class="light">засновано</span> теперішній монастир, в ті часи православний. Точних даних про роки та причини перенесення чи первісний вигляд немає. Складався переважно з дерев'яних споруд, захищених мурами — з цих кам'яних стін збереглися лише фрагменти. Решту знищили татарські набіги, імовірно неодноразові, та подальші перебудови... Пізніше, на початку XVIст. святиня вже згадується в історії, зокрема в конфліктах між духовенством; в результаті у 1542р. вона стала архімандрією, ченці отримали право самим обирати архімандрита і розпоряджатись маєтками.<br />
<br />
<u>1549р.</u> Під час чергового нападу татари цілком спалили обитель. Її відроджує український шляхтич Олександр-Ванько Лагодовський, власник сусіднього Лагодова, і бере під свою опіку. За легендою, він мав хворі ноги. Увісні Богородиця сказала йому їхати до тих руїн, щоб помити ноги у джерелі. Чудесно видужавши, шляхтич будує нові <span class="light">кам'яні укріплення</span>. Спершу десь в 1550-1570рр. вимурувано церкву — потужну оборонну споруду, в ренесансному стилі з елементами готики. Освячена на честь Успіння Пресв.Богородиці, і ймовірно відтоді монастир теж носить назву Свято-Успенського. Сам Лагодовський помер у 1574р. і був тут похований, а мистецьки вирізьблений надгробок зберігся до сих пір.<br />
<br />
<u>кін.XVIст.</u> Приблизно у цей період завершено й решту будівель комплексу. Новий храм обнесено тісним квадратом мурів, з чотирма вежами по кутах. Під стінами зсередини розмістилися дерев'яні келії, тож внутрішнє подвір'я вийшло досить маленьким. При монастирі засновано школу. А трохи згодом ззовні постав ще один ряд укріплень — про їх вигляд майже нічого не відомо, однак розкопки засвідчують наявність міцної в'їзної брами, пристосованої для оборони.<br />
<br />
<u>XVIIст.</u> Про цей період інформації відносно мало. Початок століття характеризувався конфесійною напругою, пов'язаною з унією. Унів як важливий релігійний центр потрапляв у серйозні майнові суперечки і піддавався нападам... Однак деякі роботи далі велися. Число "1638", віднайдене на спареній з церквою дзвіниці, відображає рік побудови цієї дзвіниці (чи принаймні значних перебудов і оздоблення). У 1647р. запрацювала <span class="light">друкарня</span>, що стала вагомим осередком книговидавництва. В кінці століття, у неспокійні воєнні часи поза зовнішніми мурами викопали рів та насипали вали. Крім того, можливо, проводилися й інші фортифікаційні роботи для посилення обороноздатності.<br />
<br />
<u>1700р.</u> Монастир здійснює <span class="light">перехід в унію</span>. В 1711р. відбувся Унівський монаший собор, де вирішено дотримуватися власних уставів. Але вже в 1739р. ченці разом з іншими монастирями Західної України прийняли єдині василіянські правила, створивши конгрегацію, а в 1743р. долучилися до Василіянського Чину. В ці роки, за архімандритів Варлаама Шептицького (що і прийняв унію) та особливо його наступника Атанасія Шептицького, обитель значно розвинулась. Храм перебудовано: стіни укріплено підпорами, додано декор, інтер'єри розмальовано фресками. Розібрано дерев'яні келії та частину оборонного периметру довкола церкви — замість того зведено муровані келії та житло для архімандрита. Через неактуальність (а може й поруйнованість?) укріплення зовнішнього ряду теж розбирали. В ті ж часи, схоже, перенесено в'їзд та споруджено нову браму. Основні роботи тривали приблизно у 1710-1740рр., і ансамбль набув барокових рис.<br />
<br />
<u>1770р.</u> Унівська друкарня через скрутне становище і конкуренцію припинила діяльність, проіснувавши з перервами майже сотню років. А з приходом австрійської влади чернече життя взагалі поступово занепало. У 1790р. монастир закрито. Храм став парафіяльним, в колишніх келіях влаштовано канцелярію та склади.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старе фото Унівського монастиря-лаври - корпуси келій на початку 20ст." alt="Монастирські келії на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1zmD87tad8IvrZ6QowO2P4dBeb-Bo_0c0B-Nyu_MQlfNnSbgW9DvGxdIGjftU3r4gWyz9VfGZ9_fQHUk4AXY_JqrwapBUNCeNSqXZLhAD3MTHD_woxnrIQHRGhu6DiA3N-9AkShJezMY/s1600/Old-photo_20th-century-early_Cell-buildings-of-Univ-monastery-lavra.jpg" />
<u>1818р.</u> Митрополит Галицький (тодішній титул очільників УГКЦ) Михайло Левицький повернув Церкві унівські маєтки і влаштував тут <span class="light">резиденцію Галицьких митрополитів</span>. В 1820-их рр. комплекс сильно перебудовано. Ліквідовано зовнішній ряд укріплень, засипано рів і зрівняно вали. З південного боку храму постав палац митрополита в стилі класицизму, з портиком і тосканськими колонами. Із Г-подібною своєю формою він зайняв ще частину східної сторони, далі по якій тягнулись інші корпуси. При цьому обидві старі вежі зі східного боку розібрано... Загалом, тепер церкву оточили двоповерхові споруди, окрім північного боку в один поверх. Фото зліва, хоч і значно пізніше зроблене, представляє той низький корпус — в ньому тоді був вихід назовні. А там, через щільну забудову по периметру, фактично утворився ще один внутрішній дворик, такий як тут довкола храму. Твердиня перетворилась у парадну резиденцію.<br />
<br />
<u>1858р.</u> Михайло Левицький, проживши в Уневі сорок років, тут же й помер і був похований. Надалі просторим помешканням користувалися його наступники. Архітектура не зазнавала суттєвих змін — лише за Андрея Шептицького, що став митрополитом у 1900р., проведено ґрунтовну реставрацію ансамблю. У Першу світову комплекс не постраждав.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Старе фото Унівського монастиря-лаври - добудова поверху келій у 1920-ті рр." alt="Добудова поверху келій у монастирі 1920-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioq71uh6KEeD0o482LhYdt3f9rZGm2p6IYB6Cq1wIiQynCHT5LH32ZDokpI36aZD2X6Jdzmq4w5pzOygyIqfeMGfzzb7B1Ga8yIKpTDjuSbAQOVT_zLShc544EvMfVxE7ZwLRbqfoUkyE/s1600/Old-photo_1920s_Construction-of-cell-floor-in-Univ-monastery-lavra.jpg" />
<u>1919р.</u> Андрей Шептицький передає свою резиденцію монахам Студійського уставу — цей древній устав у 1898р. був відроджений в греко-католицькій церкві. Монастир <span class="light">отримав статус лаври</span>, ставши для студитів головним. Кількість ченців росла, і десь у 1920-их рр. зведено нові келії. Зокрема, на фото справа якраз видно процес надбудови другого поверху до вищезгаданого корпусу. Пізніше з'явилась іконописна майстерня, результатом роботи якої стали розписи храму в 1935-1936рр. та стін інших споруд. Крім того, монахи сильно розвинули власне господарство в різних галузях.<br />
<br />
<u>1939р.</u> З приходом радянської влади обитель втратила землі та свої джерела існування. У Другій світовій лавра не зазнала пошкоджень, тут навіть переховували євреїв. Але після війни почалися репресії — унівського архімандрита Климентія Шептицького в 1947р. заарештовано (помер у тюрмі, тепер Папа Римський проголосив його блаженним священномучеником).<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старе фото Унівського монастиря-лаври - вид із заходу у 1976р." alt="Вид монастиря із заходу 1976р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzMaKEAB_t5BU9ojUIiwhUkEYdO-oZsmduAL0SuSjtFiOGYTk6WpFrN3VKwTA1fxktQ3KZ-NjgotSreXUKZe5CGoOCz-5vuuOMMR38VVZln_1T9X9xqfer5a_3w3JKHRKx5TtwfmAF7Tk/s1600/Old-photo_1976_Univ-monastery-lavra-view-from-west.jpg" />
<u>1950р.</u> Монастир, останній діючий в Галичині, остаточно <span class="light">закрито</span>. Цінності конфісковано, молодих ченців вивезено, а в приміщеннях створено свого роду в'язницю для старих монахів з різних місць (згодом просто дім престарілих та інвалідів). А від 1954р. і далі тут діяв жіночий психоневрологічний диспансер. В храмі тоді був клуб: фрески замалювали, а іконостас і книги бібліотеки частково спалили. В 1960-их рр. в корпусі з заходу прорізали вікна замість бійниць, як видно на фото зліва. Можна зауважити, що територію обгородили, а входом служила будка на місці сучасної дзвіниці-каплиці.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Унівський монастир <span class="light">відкрито</span>. Студити вийшли з підпілля і швидко повернули лаврі славу святого місця, розгорнули релігійну та господарську діяльність. Пам'ятку відреставровано в 1990-их рр.: відновлено автентичні архітектурні елементи, розкрито старі розписи та зроблено нові. В 1995р. до церкви перенесено копію чудотворної ікони з оригінальним окладом, також поступово зібрано інші цінності, а з цікавих артефактів сформовано музейні експозиції. Поряд мурів збудовано ще одну сакральну споруду, схожу на поєднання дзвіниці та каплиці. У 2002р. розкопано руїни брами, частину зовнішнього ряду оборони. Також на території комплексу, на узвишші в 2007р. зведено дерев'яну церкву блаженних Климентія та Леонтія для потреб прочан. Унів знову став визнаним духовним та туристичним центром.<br />
<br />
</div>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/NZgrPdY0OpM/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/NZgrPdY0OpM?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Монастир-лавра в Уневі</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2007 рік). Стареньке таке пізнавальне відео: види Унівської лаври та інтер'єру храму під підходящу церковну музичку, на фоні якої вставляються невеличкі замітки про монастир і його сакральне значення. Також передача містить довгі інтерв'ю з отцем-монахом, який розповідає про легенди та історію побудови, про тутешні святині та особливості уставу студитів.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="monastery-description"></a>
ОПИС МОНАСТИРЯ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmhL87ILoFqfeehCvDdO0rfpCbSf4ZGl4HF2GQ3ajIyec2eKmPVfTuqL4lke02R064tAuiHsm3np0yZPPzniCCYj8pnCzlqhd_pD7B_G_9HKHV2h5QnFcNilVYWu05MEQHmt7AcLlrtoI/s1600/Univ-monastery-lavra_General-view_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд монастиря в Уневі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw_soGHuu2ZaFjcYpzmu76Dj-H54sW2heOCSC1fuR4h6KRUgSgEtvd15UB9e2z2oz2wipKtpIH3zlI-KgqFab4MSIveasfa1pVFjF30Poo0NcZXz4fwhRgnx869S-ClUS611hEJSAu-Cg/s1600/Univ-monastery-lavra_General-view_small.jpg" />
</a>
Монастир оборонного типу, в сучасному вигляді має прямокутну форму 55x90м. Периметр забудовано житлово-господарськими корпусами, які утворюють два внутрішні двори. У двох кутах старого великого двору збереглися вежі, а по центрі стоїть мурована церква. Ззовні розкинулося широке подвір'я зі ще кількома спорудами, акуратно засаджене зеленню. Комплекс поєднує різні архітектурні стилі, але візуально однорідний через його світлі стіни і темні дахи, з якими приємно контрастує тільки дерев'яна церква на горбочку.<br />
<br />
Центральною спорудою обителі є храм Успіння Пресв.Богородиці — твердиня з рівними високими стінами, потужними підпорами та строгою примурованою вежею-дзвіницею <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Це найбільш захищене місце монастиря, тож щоб туди потрапити, треба минути зовнішнє подвір'я і крізь ворота в суцільному масиві корпусів зайти у великий внутрішній двір. Через церкву посередині і двоповерхову забудову він видається тісним, зате тінистим і затишним. Стіни довколишніх келій прикрашені розписами — ікони з їх м'якими тонами чудово пасують ансамблю <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Поряд у відкритій галереї зібрана колекція артефактів: старовинні розп'яття, важкі дзвони і копія розкішного надгробка Лагодовського, що звів цю обитель <span title="третє фото знизу">[3]</span>... Вийти звідси можна на південь та захід, а північніше є ще малий внутрішній двір. Раніше сполучався переходом з великим, але тепер вхід лиш один і то ззовні. Часто зачинений, бо там знаходиться монаша трапезна та службові приміщення, а будівлі сучасніші і не такі цікаві архітектурою <span title="четверте фото знизу">[4]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLObULNgbCHYd24bzZJgsQQGu_ZgyRgFbiQQBCV2sjOylU7IgIYnGuk5f9ntXUiSv8ier9XEx2-MEg5DjitTPbTp89TE_xd5LDd8kKQDQtjulxxmwiN52cbsP46YSqfdRpNYd0UCTD7NA/s1600/Univ-monastery-lavra_Dormition-of-Mother-of-God-church_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - церква Успіння Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - церква Успіння Пресвятої Богородиці" alt="Успенська церква в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEipTxieaakqQyakOS5DYV4H48auTKN9tQTHPVDVYVjbZGY6XIroHXNnGtt1CCvcf1EbAfnQFzUGrlYlCsyWNzzlaSYOGO6qAJ_K1r0QkSRGVwI2KF8LYqjgCZgP8N6H_URMZa93hZsZrak/s1600/Univ-monastery-lavra_Dormition-of-Mother-of-God-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9ijBGrnSNiVnCx8n4cy3mDg4JK9fl6DiKB_QdJjNFxwbRVmE5P-BwmAL4LduVn7jw26jv9IiDmCxCAgPD6oZLPes1S-F7JFMrEXBDybHnNJ0ZFgeXLY29OncjrGdsHQKCsibn___Bq4I/s1600/Univ-monastery-lavra_Cell-buildings-with-murals_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - корпуси келій з розписами">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - корпуси келій з розписами" alt="Розписи на келіях монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjc3ADIdyteKrlP3oxx1-Gb44-Z-xZM8oYHPoahJamSlQhtYM1-3NzsFTyGu3Jp9LXg2sxx_j4mUclLSSOOzUd4XGG53SGJHPbr5tGlocl5J32JJDY6dCqUfULpiDCvZBNsZZbPxbjQoTQ/s1600/Univ-monastery-lavra_Cell-buildings-with-murals_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoEUSYAmm6buoK8KNhJF0LnBQNWFzmYF4TkEoxVuG_xJmZ9QGGVqiUguDW7g-ExpA1U5hCUVdYr1Ph48VefgF8wRG9BysNl8DHO3nBALBYUQHP1qJ9bavjbs77N_k6ZN-q3RQCjKHbA1M/s1600/Univ-monastery-lavra_Tombstone-and-bells_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - надгробок і дзвони">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - надгробок і дзвони" alt="Надгробок і дзвони в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMhqydjIzb90fgI2WHXkkgLpnZu3MNBcTjDt3wMpMqEnrSAydOfF3IIIBl5TuTk1OI9Xr_LOERns9bH5XetVz0SnJsfaIDDIPWsib-tBNe72Qmol-cZ4J-YqMpA2awrpBbYSrP50rK3aE/s1600/Univ-monastery-lavra_Tombstone-and-bells_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5I4biD5O-3IZsXayt9GaluH0rMttLPJw2oWI_luwdQZInlCl4A8sjoxS-hFSY0RBiHvSV4tvuWM4u8mUn9tKT1MWMEdqIqHEA2yBYVFP6kkD5osSbzZ2QzJPoURjtL-ovqfUZTb10_HE/s1600/Univ-monastery-lavra_Buildings-with-refectory_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - корпуси з трапезною">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - корпуси з трапезною" alt="Трапезна монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7L8tTBmJjwjFrpPQkjakdfGrKBn5EUm9oyEbql8YJf8l0dC4EgbpBu3B5XEQZKYK3Ow60CVApVgrjJ7kRKE5AIUKV0287TBoEkJpv24pMqQbu4ErHNHJghbLSO7DB-JieA3Bk9Gdys4U/s1600/Univ-monastery-lavra_Buildings-with-refectory_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Не менш вражаюче лавра виглядає іззовні. З південного боку знаходиться палац, що замінив собою попередні будівлі і довгий час був резиденцією митрополитів <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Давніші укріплення можна побачити із заходу — тут збереглися дві вежі в кутах первинного квадратного периметру, а мур між ними відтворено в оборонному стилі, без вікон та з бійницями <span title="друге фото знизу">[2]</span>. З-під стін б'є джерело, згадане в переказах про зведення обителі уздоровленим шляхтичем, — оте саме легендарне джерело Богородиці <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Навпроти привертає увагу нова відокремлена споруда цікавої форми з рядами маленьких арок, що поєднує в собі дзвіницю з каплицею <span title="четверте фото знизу">[4]</span>... Далі пройти вдасться не завжди. Але на час прощі всі ворота відчиняли, тож комплекс можна було обійти довкола повністю, зокрема оглянути його зі східного боку, прямо із саду <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
Колись довкола монастиря існувала ще одна лінія оборони, що являла собою зовнішній ряд валів та мурів. Старовинна брама знаходилася прямо на півдні, в наш час розкопано її руїни — чи не єдині залишки тих додаткових укріплень <span title="шосте фото знизу">[6]</span>. Тепер же подвір'я суцільною огорожею не оточене і відмежоване лиш рельєфом. Головна брама стоїть окремо та дещо збоку, перекриваючи в'їзд із села <span title="сьоме фото знизу">[7]</span>. Сама територія обсаджена кущами та деревами, а на підвищенні віддалік від решти споруд зведено дерев'яну церкву Свщмчч.Климентія та Леонтія <span title="восьме фото знизу">[8]</span>. Вона присвячена двом блаженним, новітнім греко-католицьким священномученикам: Климентію Шептицькому та Леоніду (Леонтію) Федорову.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGHClpq4soUVYIIyuKnCkxaIJssOcuaqFeM0jCXGUqiSpTvPAgqTAOhIedYsyN6q92zSVo_DZ_gZXifAYkMl2bgtwPU3ANhWNHPg0TCO1zegdq0uSaFnw0ARuyw7RsDiHSYzpg6ff_3q8/s1600/Univ-monastery-lavra_Palace_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - палац">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - палац" alt="Палац монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_gPpHVzeygPEwbkAQsJnCYKYMwMKpRc5aldWFWIFj-zbHukZMqI0yC7AEfmYP86yq4TQ9R-a66r2eWoQUTPhR6CHEUMJhwU9WbhyphenhyphenUh26e4VKxPAfZISI8LB0MMAuibNYpm8Ab0LuvHd0/s1600/Univ-monastery-lavra_Palace_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiZckANTwg_AZk23tMgJQWsB4UBg4prHs3WTWFRXN49y3xSIc6ZX9PDqF5P0h05cM59QX1xUy6PQi_JgwGfocOt9RhZLnfBHc28wB6Yi-x3WZotReyPyDkoUsEKv9N-jq6Qn_pazI5blvk/s1600/Univ-monastery-lavra_West-wall-with-towers_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - західна стіна з вежами">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - західна стіна з вежами" alt="Західна стіна монастиря з вежами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB4dFRtHijfAOqsYi175CdUDXVt9-HPtJOSfi3JQpdUgoMGb4hi60ecy-RDQoOwRU7o4BCpjglkZQe9KJTNG4gbU3p38UJFU_Yf23nSvSdwrU2sC-6r6goxLhiuYm4R4SlBiFX1B1xT7g/s1600/Univ-monastery-lavra_West-wall-with-towers_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh2PwjiTGZfVKNzbEqL8W4mEe8AXxs2uowTWPxhuCtsLS_k_RTfcXGFSk6gwor8z5uB2EzSqe5VO_Lp_n99ol_Jfq9FXXF1uga72L08AvZK9uvmWqNf5hA-O78mDofMNVlkkLbYGuajkA8/s1600/Univ-monastery-lavra_Source-of-Mother-of-God_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - джерело Богородиці">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - джерело Богородиці" alt="Джерело Богородиці в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMeX2Nu2f5pGCr2a0US3iKXfu6UHxd9frgZzm4vnMgC8DXLLSxiJ8HyBwh-Gg5ePL4K4i7Xc9CvZxMOA6UBYYteHOG_e81UCUPU_qMWhHg6eFxzVMY_1h9ZWrdaCiXXDlANLgPrwyRzuk/s1600/Univ-monastery-lavra_Source-of-Mother-of-God_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGLEqkNBKK_P-gP12sqxvuUzGiqNErWRdwPo7iPgZ_Lxjy7NG9EZ7s9fDWix2c5YjSqBW6jnj_DsAUHcRn4f1J3c3uieUVBQ9M9v2sD_l_MT52oaTcfZ01ptaTC_PR-ztxNxRugWDIm24/s1600/Univ-monastery-lavra_Bell-tower-chapel_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - дзвіниця-каплиця">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - дзвіниця-каплиця" alt="Дзвіниця-каплиця в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiL7UkY-g-_sFtwm1JvkN5CcGFEg72_q6vAQxug49ZoFjLJIs1l-Mb3sP7xtnbC16Y9Wb1omkQf5H0b9chHhtW35gzC480cfpxgz3g0wI0tKm7ByUNd7HeNGHm6QVaA1EAODvRDtkG4tA/s1600/Univ-monastery-lavra_Bell-tower-chapel_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhx1j98Y7wvseRTC5U5Ogyrremfjg1TRXYeE2vt8VkwxhNZ7EyWw3jAjwXNWf5tMbB53msRiKoc_jus_3TysVn4E-LGDU4YIhfm4D98QeYudq8Lgx76b5Sk1ERrZ3IXFEwiJCpIuTKQWfI/s1600/Univ-monastery-lavra_View-from-garden_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - вид із саду">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - вид із саду" alt="Монастир із саду" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGjXW4I56RWXhsLqQmAoFLHnefFuXUS3Gcq-n9gQiE3q99rR9k5qZhoXRxcI_twAI5BH6Eqn2pNR5nDUSDW9U98jAM-tC798BnEGdfG-zJsYt6f9ls9BI3iTkGwrmukrZeVqnHQQhnIqw/s1600/Univ-monastery-lavra_View-from-garden_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJhWJ70v8fbQZ9qwqJk5MrkfiL-zmDEYyiizM7IQBx9lpWSNezHqiatNPVRBxzchxl1SrYXbLggHnSXvYlqiYN65dcldoXBIcUgHBbRUUAFGnj3PdvHSbqLp_LxbY47Ire6EKuOTA4mNo/s1600/Univ-monastery-lavra_Excavations-of-old-gateway_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - розкопки старої брами">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - розкопки старої брами" alt="Давня брама монастиря в розкопках" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7aLTruM7pNeXnoV9hUxEBuaOL8tvbAE7krxy0Tiq_Q5WsZLJHTpUuVcsSB8KaAvQsEIYUU22xFvxex0SfoCuAxvGPzjMTDagLdQZcJBbfYQXhe_Sv3QzrIxqelhyphenhyphenktyCa7V7gX9UnGbM/s1600/Univ-monastery-lavra_Excavations-of-old-gateway_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitBdqHGdjf-Ob6Q4xA42QVPn0RzChT3gmgD2ZEusm3RCXIJjZ3ri53Bzte81-KeaGjXb0AAsaGodT4bgjSTB6ihwpVANyMLCtYS4l6KkRXp0Sug9_xEpDu0cl_QH3S4DjhvdKQP2Nz0uA/s1600/Univ-monastery-lavra_Main-gateway_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - головна брама">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - головна брама" alt="В'їзна брама монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0M9kXNCFxfzXX5OKlzYsmwo6OYqH99tqbImjGWAkQFO65_9UgLfNuAJOAiuuUEGaP2a4KYMsixylpWyYYDhTDbWAETJbqLfQbHWdo7VSAm5THIop0LLMXEs1-K9dp9DB7hqHgJmwpJDw/s1600/Univ-monastery-lavra_Main-gateway_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhE_2V7vipzZTXCWgQHqG099tEjA6F-U7_Xo2p4p_SMY1_UAGoaknNUkJrjUegeQMMgMi-R5fEHpWS9yJl_UlZrKGcDaBQlno40ISRhGTuCHqRfCbtUD-4efPKd2Q-SuYNKKyV033fsWEc/s1600/Univ-monastery-lavra_Clement-and-Leontios-church_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - церква Священномучеників Климентія та Леонтія">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - церква Священномучеників Климентія та Леонтія" alt="Климентіївсько-Леонтіївська церква в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimHQdKtRUQ3TFLEp7ye4tPHfQfTrGH2YP0rKcuKvhtjTqQ1VjU5GcqqsSh3jAyE7zds1pWC5JPUf9NM_rtLTP0HsT38fP3rQBS-f5k2ofCY7UCfSIMH9Jq4FssbLvxAJCHg9j5TnYo09o/s1600/Univ-monastery-lavra_Clement-and-Leontios-church_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Колишні фортифікації монастиря зараз мають декоративний характер. Оборонний храм Успіння посеред великого двору вже давно не є останнім рубежем захисту, а барокове оздоблення його фасаду відійшло від первинних рис твердині. Дві кутові вежі зникли, а дві вписалися в подальшу забудову і, мабуть, використовуються для службових потреб. Корпуси довкола церкви зводилися в різні періоди та в дещо різних стилях. Переважна їх більшість постала вже після втрати обителлю оборонного значення і зразу призначалася для житлових цілей. Ще пізнішими є споруди малого двору, де розташована трапезна, а дзвіниця-каплиця поза стінами лаври зовсім нова. Однак сприймається комплекс досить монолітно — кольори та деталі декору не занадто розбіжні і поєднуються гармонійно... Богослужіння монахи проводять у своїй головній мурованій святині, а дерев'яна церква діє як допоміжна.<br />
<br />
Монастир цікавий і з погляду туриста, у першій поїздці я в тишині та без тисняви оцінив його як архітектурну пам'ятку. Хоча безумовно більшим є релігійне значення лаври, і частіше люди прямують сюди з паломницькою метою. У другій поїздці я взяв участь у прощі. Завершальна архієрейська літургія правилася у спареній з дзвіницею каплиці, що якраз обернута на широке зовнішнє подвір'я. По території стояли черги до сповіді, черги за водою, черги до святих реліквій. А також дозволялося безперешкодно ходити майже усюди, тож я зміг оглянути комплекс іще краще. Загалом, відпуст дуже масштабний, оскільки він закінчує собою організовану пішу прощу, а на неділю приваблює й інших прихожан.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9YN3bG-vPr12Ro3Y2Tz8qeTyixkaOX-BXVQuHuFaO6rvLn3BTN9aMIIrebKZ0umUo572yujpDPXBHefajevFwgkIaGUDg1_7mb6jbOQWIuTkQfm3rwIqzLl6d80J9cZOoeouOPp2PBvE/s1600/Univ-monastery-lavra_Dormition-of-Mother-of-God-church-interior_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - інтер'єр церкви Успіння Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - інтер'єр церкви Успіння Пресвятої Богородиці" alt="Успенська церква в монастирі зсередини" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4YBVcvzMAblVki9ejXBzqtIDh1MVrXVrkF3EbYCL2cOma3_pxoc_09esGjqXOt2iSmaCg_IdltzZOMJw-aSQolv8pL3OotqPJtWQmmDQhhM4bVRVHBfknctR2KV8OVkmbuScra9MNq0w/s1600/Univ-monastery-lavra_Dormition-of-Mother-of-God-church-interior_small.jpg" />
</a>
Церква Успіння відчинена для відвідувачів. Давній інтер'єр знищили в радянський час, тож тепер створено нові розписи, різнобарвні на темно-жовтому фоні, які видно зліва на фото. Для почитання тут виставляється чудотворна ікона Унівської Пресв.Богородиці. Хоча через поступову та ретельну реставрацію храму, що триває ще досі, образ іноді тимчасово переносять, і я бачив його в різних місцях.<br />
<br />
Оригінальна ікона була дуже древня, умови її написання достеменно невідомі. Знаходилася в монастирі з ранніх пір його існування, а за легендами є навіть старішою за мурований комплекс — наче вона вціліла на згарищі ще первісної обителі, і її знайшов Лагодовський, прийшовши до джерела. Вважалася чудотворною здавна, зокрема, згадується подяка вірянина 1630р. за чудесне звільнення з турецького полону. Імовірно у XVIIIст. коронована і прикрашена металевим окладом, але станом на XIXст. була досить пошкоджена. Втрачена після закриття лаври 1950р. Копія виготовлена 1995р. за старими гравюрами та фото, оздоблена оригінальним окладом, який зберігся... Ще одна відома місцева ікона Пресв.Богородиці походила з XVIIст. і теж зникла із ліквідацією монастиря. Віднайдена 2003р. у львівському музеї і залишилася там, а для лаври зроблено окрему ікону зі знятого верхнього шару часів XIXст.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-W5FIdN0qyNLTn0EoSKOGo4bwuN9hIKgfpCIkCSkUq7mcEHkcHkagN9FFfnULj8DntRsnAd5drGaCF88X_bYlIPC7dbeUrukMcHwCVMptj6cN7LZA24sbYZIJTTrh2tD_CBCPMC_0PfA/s1600/Univ-monastery-lavra_Copy-of-Turin-Shroud-in-chapel_big.jpg" title="Унівський монастир-лавра - копія Туринської плащаниці в каплиці">
<img class="hor" title="Унівський монастир-лавра - копія Туринської плащаниці в каплиці" alt="Туринська плащаниця в каплиці монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgbkmD_Trazhsk2wTHPPDO5DGnYzDYdugpi3USYc2mQ8z-VgJoSavxj7Ia7u3Cvr7-fO5B1YUtkdcmdkhK4Lh5DSFyQ4tEOgkEPXDcSqV66eGsBQHizeQ7HDro2jHKSlSQ7Pkb4CNYvjxg/s1600/Univ-monastery-lavra_Copy-of-Turin-Shroud-in-chapel_small.jpg" />
</a>
Із проходу у стінах палацу можна потрапити в невелике приміщення з довгою назвою "Каплиця Туринської плащаниці і Животворящого Хреста Господнього". Обидва рази застав її відчиненою. Першою тут впадає в очі копія плащаниці, представлена справа на фото. Але слід звернути увагу і на ззовні простеньке дерев'яне розп'яття — туди вмонтовано справжню реліквію, частицю Хреста Господнього.<br />
<br />
Крім того, монастир володіє ще двома частицями, Гробу Господнього та Гробу Богородиці, і численними мощами святих та блаженних. Схоже, деякі зберігаються в малих монаших капличках, деякі виставляються у відповідні свята, тож їх я не бачив.<br />
<br />
При лаврі діє музей, де зібрані різні артефакти — наприклад, віднайдена при розкопках старої брами зброя: гармата, кам'яні ядра, металеві наконечники, тощо. Однак потрапити всередину мені не вдалося, бо екскурсії тільки для груп. Самому можна зайти хіба що ще в церкву Климентія та Леонтія, щоправда, на час перших відвідин і тут було зачинено. Будівля нова, тому інтер'єр без розписів, простий дощатий... Ну а решта приміщень призначені вже суто для ченців.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЧЕРНЕЧИЙ ЦВИНТАР І ХРЕСНА ДОРОГА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt7bckFExoGigEwyCoJfsjFYZ228aWdKarf21JmKFHXRH6GPRS3Q23Ffc1q_fn3YLmA5AkOgAB7wRu4AvcD4JD___FktoBJPdr29KT6ZnboVqM9GWpt8TCGPWTrmLkw-5AOqKJplFMIeo/s1600/Univ_Monastic-cemetery_big.jpg" title="Унів - чернечий цвинтар">
<img class="hor" title="Унів - чернечий цвинтар" alt="Кладовище монахів в Уневі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_cpVxiJ9aW6b2zeWY0FxfNdGTgQ8jLF3gfTmdeG1B_JZiun3PjzsHE4T4O9DpiStZUMWiCPz1aFZd7mFpMJL58jS5B8aSBUnA-b-5GJRwUB-FGDWDnUBwJEECW2cJqKsnOTSdCBLN6m0/s1600/Univ_Monastic-cemetery_small.jpg" />
</a>
Якщо вийти з палацу на зовнішнє подвір'я, то зліва лежатиме лісиста гора Чернеча. Туди з монастиря підніматися дуже зручно. Стежка добре облаштована: на початку коло туалетів стоїть вказівник, по дорозі є поручні, а на крутіших ділянках — сходи, вдосталь лавочок і смітників. Вона швидко приводить на чернечий цвинтар з невисокою огорожею. Унівські монахи поховані рівними рядами, більшість під простими металевими хрестами, а могили густо засаджені зеленню... Гора має глибоку історію: тут існувало древнє городище, пізніше діяв монастир з келіями-землянками та мурованим храмом (свого роду попередник сучасного), був старовинний цвинтар. Однак археологічні знахідки звідси перенесено, зокрема, в музейну колекцію лаври.<br />
<br />
Хресна дорога знаходиться далі, на іншому безлісому схилі — її добре видно на шляху від автобусної зупинки до головної брами. І якщо на кладовищі я був обидва рази, то сюди потрапив тільки після прощі, піднявшись зі сторони села від зупинки. Але йти можна і з чернечого цвинтаря: стежка, хоч і вже дещо дика та розгалужена, виводить крізь ліс до потрібного місця. Сама ж хресна дорога коротка, бо однакові дерев'яні хрести-стації наставлені досить щільно.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhnq17ZX5yRndjhwV7slgQ_Nwv6xS1bxSna3WfKIqpP0VPRvMcu1W1vFTPoHO_Em9qsCwoEwtwGzuNBj-vHNJNWqFDATwCcGZNcBHCjsavqbPX1W3W35r9Xs4fiNGGPbf_sYpYWqq_C9Nk/s1600/Univ_Monument-in-end-of-Way-of-Cross_big.jpg" title="Унів - пам'ятник в кінці хресної дороги">
<img class="hor" title="Унів - пам'ятник в кінці хресної дороги" alt="Пам'ятний хрест в Уневі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7cYOQasTVj0orGz3k3hbfH01MQXLaG6SAh0v-I2ZAdSDqjD0LO6oKHBD334eiV3m11UwolA0IfWw-MhdXmjOawFR_aMaT_HSLs9ejg9dicPkTcib07keukn1wj1mmsRT5iTh-Hd8CaQ4/s1600/Univ_Monument-in-end-of-Way-of-Cross_small.jpg" />
</a>
Лише в кінці, на самім верху розрівняно просторий майданчик, де стоїть кам'яний постамент. Щоправда, він до хресної дороги прямого відношення не має — це пам'ятник на честь переможного бою УПА з більшовиками. Тут 30 вересня 1944р. курінь "Сіроманці" успішно прорвав оточення радянських сил і вийшов з мінімальними втратами. Знак зовсім новий, але в лісі був інший, значно старіший камінь із вручну вирізаним тризубом та аналогічним текстом.<br />
<br />
Місце гарне, але не у спеку, тож я поспішив сховатися в тіні ближніх дерев. Поряд бачив відтворену повстанську криївку. По горі можна пошукати ще якісь дрібні об'єкти, та мені більш нічого не трапилося.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЦВИНТАРНА КАПЛИЦЯ СВЯТОГО ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibyGPC847-bgKbNVh7hvFLi8NLvdzLpufFrNEZBhDMn-KgNIObzT0BVeSIBXf_0949r5mrGSBCW8uWALrS4wnIUMtK3vkyoh-BmzTpBrDejhxfdoRcVdpH_dJ4XnKEnqgDBIwuaFgIdhQ/s1600/Univ_John-Baptist-chapel_big.jpg" title="Унів - каплиця Святого Івана Хрестителя">
<img class="hor" title="Унів - каплиця Святого Івана Хрестителя" alt="Івано-Хрестительська каплиця в Уневі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilSF3WcLpm2WT_Wr2AdbM2Cs2-W3XjpzPlwjXTa8Ewdls4OJYbbIPrASfepDwgxqISlSWIMd8bIqfHlmXkRdaL66japL9sQuJzZWcB40nqUwVKbrF8n68_TyDWK7zgeLliKUwEXXaDjl4/s1600/Univ_John-Baptist-chapel_small.jpg" />
</a>
На сільському цвинтарі стоїть цікава сакральна споруда — каплиця Св.Івана Хрестителя. До неї легко дійти з перехрестя на автобусній зупинці: дорога прямо веде в лавру, направо — до хресної дороги, а нам треба наліво (є навіть вказівник). Під час першої мандрівки я, оглянувши монастир, вирішив перед від'їздом навідатися ще й сюди.<br />
<br />
Будівля старовинна, зведена в XVIIст. Історія побудови та її вигляд протягом віків неясні, вона відома і споріднена з обителлю завдяки ряду подій... Саме тут у XVIIIст. була коронована ікона Унівської Пресв.Богородиці, тож це місце в народі називають "Коронатою". Коли у 1858р. помер митрополит Михайло Левицький, за заповітом його тіло поховали у храмі монастиря, а серце поклали під престолом каплиці. Після закриття лаври в непримітній цвинтарній будівлі проводилися таємні богослужіння. Але за довгий період існування оригінальну архітектуру та інтер'єри втрачено, споруда до наших днів дожила поруйнованою і пам'яткою не є.<br />
<br />
Фасадну вежу та паламарку збоку добудовано у 2008р., тоді ж покладено новий дах та здійснено капітальний ремонт. З тих пір тут є одна регулярна відправа — раз в рік на Різдво Івана Хрестителя, 7 липня... Фактично, каплиця майже завжди зачинена та й цілком сучасна. Попри те, через свої аскетичні форми та понурий світло-сірий колір здалась мені дуже атмосферною, прекрасно вписуючись у кладовище з широкими полями довкола.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Унівський монастир Успіння Пресв.Богородиці — головна діюча обитель студитів зі статусом лаври, обов'язковий пункт для львівського паломника, також цікавий як оборонний комплекс. Схований у дальнім кінці села Унів, куди зі Львова їздить кілька прямих маршруток, тож доїзд загалом зручний. Прямокутний у плані, він складається із щільних корпусів з двома вежами, що формують два внутрішні двори — в більшому з них є мурована церква; на зовнішньому подвір'ї знаходиться ще пара мурованих споруд та дерев'яна церква. Ретельно реставрується і в прекрасному стані. Володіє чудотворною іконою, трьома частицями і численними мощами, окремі з яких доступні для прочан. Разом із сакральними й історичними об'єктами в околицях є ідеальною релігійно-туристичною мандрівкою зі Львова на один день.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Унівський монастир-лавра, Перемишлянський район49.72278638930667 24.59535375237464949.722746389306671 24.59527475237465 49.722826389306668 24.595432752374649tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-85074368425388045722015-07-30T16:07:00.000+03:002016-12-08T13:30:02.774+02:00Скельно-печерний монастир Крехова<div class="justified">
<img class="main" title="Скельно-печерний монастир Крехова" alt="Скельно-печерний монастир Крехова" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_b9kLPu9Ax6DUsCKL3YZAcHiCBprDkIsGBgOJYltPy5YKazYlpTeOks6VZmoev-xLuoB60dcpGOHZ71GVDn4MtDKODLk-ak5RBEb_gGzd8SES0lD5tZaOG1Kgvx-cv01w5myqRfMDK9U/s1600/Krekhiv-monastery_Rocky-cave_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> скеля з печерами.
</li>
<li>
<span class="itemname">Комплекс:</span> 1 група.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> ~12м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Яворівський/Жовківський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Первісний і вже колишній монастир у Крехові — це комплекс із двох печер, видовбаних у природних нішах невеликої скелі, знаної як "Камінь Тимоша". Походження назви неясне. Розташований в лісі на території <abbr title="Національний природний парк">НПП</abbr> "Яворівський", за 1.5км ходьби від відомого діючого монастиря, і часто відвідується паломниками разом з ним.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Колишній скельно-печерний монастир є побічним квестом від діючого Крехівського монастиря, і може бути відвіданий разом з ним. Саме так я сам сюди вперше потрапив: 28 липня 2015 року після оглядин фортифікацій та оздоблень теперішньої обителі вирішив прогулятись і до древніх скель, що послужили прихистком для перших ченців.<br />
<br />
Звіт побіжний: з описом об'єкту і вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та піший маршрут, їх Google-карти, детальний огляд довколишніх цікавих місць описано в звіті про <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/krekhiv-monastery.html">Крехівський монастир</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Територіально скелі з печерами знаходяться в Яворівському районі, на краєчку Яворівського національного природного парку. А невеличкий маршрут прямує туди із сусідньої Жовківщини, починаючись від діючого Крехівського монастиря.<br />
<br />
Від головної брами слід іти дорогою мимо вежі-дзвіниці, вздовж садового паркану. Широка ґрунтівка простягається далі в ліс, дещо петляє поміж дерев, а згодом перетворюється у вузьку стежинку. Наприкінці трохи піднімаємось вгору і потрапляємо до скель... Проблем з орієнтацією не виникає — місцина ходжена, де-не-де навіть трапляються маркери та вказівники. Я по дорозі розговорився з якоюсь жіночкою, що приїхала до святині, і час пройшов геть непомітно. Хоча сама відстань все-таки здалась мені дещо більшою, аніж спершу уявлялось.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОЛИШНІЙ МОНАСТИР КРЕХОВА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJxTQxU0puRaYHzXtv9mX0Q5NIuHjcOrarAjOu0GRGkTXprDiNhNFJIVOaORmFiiiaHFT0HrCW979oCbAzo7V6EcxHEl8r8Dwjv6qE5UqpAi-YYyehWgE-JD8mV6GBdxg77ynOXmoKv4w/s1600/Krekhiv-monastery_Rocky-cave_big.jpg" title="Скельно-печерний монастир Крехова">
<img class="hor" title="Скельно-печерний монастир Крехова" alt="Монастир Крехова" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_b9kLPu9Ax6DUsCKL3YZAcHiCBprDkIsGBgOJYltPy5YKazYlpTeOks6VZmoev-xLuoB60dcpGOHZ71GVDn4MtDKODLk-ak5RBEb_gGzd8SES0lD5tZaOG1Kgvx-cv01w5myqRfMDK9U/s1600/Krekhiv-monastery_Rocky-cave_small.jpg" />
</a>
Невисока скеля з видовбаними печерами — це все, що залишилося від первісного монастиря, який діяв всього лиш років з двадцять на межі XVI-XVIIстт. Його заснували Йоіл і Сільвестр, що найчастіше вважаються ченцями з Києво-Печерської лаври. Вони оселились тут коло 1590р. і до 1595р. витесали пару печер, розширивши природні ніші у вапняковій породі. З приходом послідовників обитель росла. З'явилися дві дерев'яні церкви: Покрови Пресвятої Богородиці (на вершечку скелі) та Святих Петра і Павла (на схилі гори трохи нижче). А до 1600р. монастир обзавівся частоколом та іншими дерев'яними укріпленнями. Проіснував у діючому стані лиш до 1612р., коли ченці отримали земельний наділ в долині і перейшли на нове місце.<br />
<br />
Усі надбудови з часом зникли, і зараз від комплексу залишився тільки сам скельний масив, візуально розділений на дві частини широкою пологою розщелиною <span title="перше фото знизу">[1]</span>. З давнини відомий як "Камінь Тимоша", а також як "Камінь Святого Петра" — походження цих назв достеменно не з'ясовано. В обох його частинах збереглося по одній видовбаній печерці, які можна оглянути і зараз. Порожнини всередині між собою ніяк не сполучені, і в кожну ведуть окремі входи знадвору.<br />
<br />
1. Печерна церква. Знаходиться у лівій частині на суттєвій висоті, до неї ведуть досить стрімкі металеві сходи <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Поруч на прямовисній стіні прикріплено таблицю з коротким описом локації. Всередині приміщення тісне та маленьке, оскільки деяка його частка давним-давно завалилась. Зате тут збереглися сліди храмової обстановки, витесаної ченцями у камені — престолу і столу для проскомидії (приготування Причастя з хліба та вина). А про святість місця тепер нагадують кілька сучасних ікон з лампадками, встановлені у древніх нішах <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
2. Житлова печера. Знаходиться у правій частині, туди можна зайти крізь низький дверний отвір <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Приміщення схоже на протяжний коридор, який піднімається вгору у товщі каменя, тому зараз для зручності подекуди лежать драбини <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Тут селилися перші монахи, і зі збільшенням келій печера поступово продовжувалась углиб. Вона завершується ще одним отвором, звідки можна вийти дещо вище у розщелину і глянути на скелі згори <span title="шосте фото знизу">[6]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhicfLsz1RoebdHwxfhe6i_orsS-rfYfd9d1vKwF515UYbtofKEzfnMI2n4suZfREGMVd3TjtoUiwZqOUntJWh0lWlxiDkwOC_SzMgwfezhJ5q3N3qbzcFYPTFbWJcJQHB5cDO_dIitpZg/s1600/Krekhiv-monastery_Rocky-massif_big.jpg" title="Монастир Крехова - скельний масив">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - скельний масив" alt="Скельний масив" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTbAijLB_AsBdYG8bUkZ20F_zsMrukaamR9SaXs3E_ngKw2-xutT7qdP72KXJLgLOVLWcQTjAHPS1AKZlj6mjgSNV0st4OypIfyMZgZKl0w9KPdGQffrMDAcOB4vQga6NotJNaBJJHpoc/s1600/Krekhiv-monastery_Rocky-massif_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWklMXMu8xMuq7gINjtnPQtb_ttAgkeJvDR2faeN77UDu35yikSn392tgdqklS0QmJTOlsnUMsrGmcq84nen-JLCLbpEaARab9OECwzV3wIT11GionGeZndT52deqfo3RGEfz4aGdNwoM/s1600/Krekhiv-monastery_Stairs-to-cave-church_big.jpg" title="Монастир Крехова - сходи до печерної церкви">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - сходи до печерної церкви" alt="Сходи до печерної церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTGKZ8ZcveyiIQ6diYAezj02EfOfjY2EWvBWC6e9jh0UyjZekOs7F40t0SQgpZC15fU2mROenn0iIqsZ4zJIXPOhZDT2mwmVzVR9LWzUfSeqgYNI9xPsNl33FiSRwPVFG1aE9IUtAX5hk/s1600/Krekhiv-monastery_Stairs-to-cave-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_QywTI3P6CEYWLKd0thlZD9_37gOzefbQt4VS4ew2OQnb9TdbUl180Dnu_Q1NQ4MMam5EeiVDkghCKdmaMEnIxebAEH1njrdiNA9SO9vEAcHhACQhUtCrOhcUvg4DiiMHjg72en-H6OI/s1600/Krekhiv-monastery_Inside-cave-church_big.jpg" title="Монастир Крехова - всередині печерної церкви">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - всередині печерної церкви" alt="Всередині печерної церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0PvT41duqdY4UXhktxzWeLwM1SE4kbchu1zCuKEe5xlYdyyj3SxMKAkQfxvybqRj85rEHCUaGgoBXtNAsL4qxB5APKibUrt8I_1qPIebe4go82SuDl6boGrpr17BIYihDY1-osO50z-A/s1600/Krekhiv-monastery_Inside-cave-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgo4EF-NnsybexaMs8_n2bbFFe8YawzaEKazSdHh6yWfXVqVfYze7FNjWCRUViPCgtUe166RQYscJwE1R-3DMfluuFzOP9iCehXL8IKvyUefa2GCf9puMxL4HsLjDJV2JJ30L6wfX72Dls/s1600/Krekhiv-monastery_Entrance-to-living-cave_big.jpg" title="Монастир Крехова - вхід до житлової печери">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - вхід до житлової печери" alt="Вхід до житлової печери" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgJgUgdxsWpX7rdXSwN4nwngKZXWA7_Fg6kQkLQ-wmsIt3xFK546HNXIQv-t57iWtdVHtQsRuFEy5dZqHHUMzK02lix5nDi2Lq_D7toQ4L4zh_r-3HQwtOLY7pwRUrdXYeSPhUP4NnxGA/s1600/Krekhiv-monastery_Entrance-to-living-cave_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBaWyKRw3GaTs7B77cM_et1FYaLDaR6IJmeJm7CPGbIzr1_h2zpBVuXCSGiv24CLgv2bguphmFelvPdAlvvfiS7WCmqHrTJE2xhOFswITeJcBMySOxdmPYvltwJoh-JaumkWs3yDn_C5Y/s1600/Krekhiv-monastery_Inside-living-cave_big.jpg" title="Монастир Крехова - всередині житлової печери">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - всередині житлової печери" alt="Всередині житлової печери" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjF87ttKaXZJgmPio98N-M1pdtVWRde9EC5jO_u0cGG5LEXcnLR9rlq1l9iP_EChX7qkSzHMI8jD4eC3SggB0Pgn00-dxpJs5Yrex5v9tS5x0hni2lwg5lgznIW18Hhfj8yVa2Y_Sw_Ubs/s1600/Krekhiv-monastery_Inside-living-cave_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9siCe0h7SkDioAo84a5ZmAa2gttwRofiOazQhv1fqkFE6XCzUieOjVDPdenMs6uvOLcLVNDxjjgt0g0AyORyPn-IPYRnSjmjwYaAjv77tooXkhrpkzzxZVK-R29NeqLzUk6mHYg4VxvY/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-top_big.jpg" title="Монастир Крехова - вид згори">
<img class="hor" title="Монастир Крехова - вид згори" alt="Вид згори" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4XesxBKLbfJOEMUcHu3MdF8wkfGnvE0XDKUf9A1m6vGH1DZL1eCS-Ee2YHtpVT3fD413dLLhGTMNERiy8cRMyRfeIuWSTKU3SWCH7MHAG1eG3aPN17YsJKfKqhE4rgUqWigFTgTZsoSk/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-top_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Явних слідів дерев'яної надбудови майже не збереглося. На місці церкви Петра і Павла, що згідно з описами стояла за 150 кроків від скелі, лишався довгий час малопомітний майданчик, але я його не бачив. На самім вершечку кам'яного масиву, де колись була церква Покрови, зараз височить тільки новий хрест. Увесь комплекс оточений густим лісом, тож з-поза високих дерев нічого звідти не видно... Щодо естетичного стану, то колишній монастир виглядає цілком привабливо і доглянуто: стежки поміж скель облаштовані дерев'яними східцями та поручнями, поблизу стоять акуратні смітники, печери практично без ушкоджень чи написів і не перенасичені зайвими речами.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
Окрім прямого маршруту від брами Крехівського монастиря, найпростішого та з вказівниками, можна потрапити сюди іншим шляхом — через джерело Богородиці в лісі. Звідти теж є впорядкована стежка з мітками. Крім того, ходьба через джерело не виглядає аж надто довшою по відстані. Хоча підйоми тут трохи різкіші, особливо на гору з того яру, де витікає вода. Я ж піднімався напряму, а цією дорогою спускався назад зі скель.<br />
<br />
Якщо ж відвідувати колишній монастир окремо від монастиря діючого, то найближче буде йти з села під назвою Фійна. Скелі розташовані біля його околиць, менш ніж 500 метрів від дороги. Маршрутки, щоправда, ходять туди значно гірше, ніж у Крехів, але маючи власний автомобіль цілком можна розглянути і такий варіант.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Колишній монастир біля Крехова — цікавий маленький об'єкт. Розташований в лісі на узвишші, в околицях діючого Крехівського монастиря, тому добратися сюди легко. Являє собою скелю з двома видовбаними печерами різного призначення, всередині з кількома іконами, і є швидше паломницьким місцем, аніж туристичним. Найкраще відвідати його на додаток до основної святині, як зазвичай роблять прочани, окрема ж поїздка дещо невигідна.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Скельно-печерний монастир Крехова, Яворівський район50.025399682529624 23.80503416061401450.025240182529622 23.804719160614013 50.025559182529626 23.805349160614014tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-70770456790799774122015-07-29T15:07:00.000+03:002018-01-14T02:31:52.186+02:00Крехівський монастир<div class="justified">
<img class="main" title="Крехівський монастир" alt="Крехівський монастир" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhI4t1TenemwiuqqJvCebcvAe2f0FnxUjVXC-M7HWL5JU2SVbIFJ79B_uCx4OJFO8inNcR8AKXbH_0hXhyExGiaRpClgVS1rIRKK7l2tpwWP368V_Bxo532v_TsD9i69evIMzAP3GUGBZg/s1600/Krekhiv-monastery_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> діючий монастир.
</li>
<li>
<span class="itemname">Посвята:</span> Св.Миколая (Свято-Миколаївський).
</li>
<li>
<span class="itemname">Приналежність:</span> оо. Василіяни, <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> бароко.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час заснування:</span> 1612р.
</li>
<li>
<span class="itemname">Розбудова:</span> 1660-ті рр., протягом XVIIIст., 1898-1902рр.
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> непр. п'ятикутник мурів 60~100м — стіни з брамами і житл.-госп. корпуси, по кутах 5 веж (1 в'їзна, 1 дзвіниця); на внутр. дворі — мур. церква, дер. церква, дер. дзвіниця.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Жовківський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Попри те, що про Крехівський монастир я знав з самого дитинства і чув про нього багато, та досі тут ніколи не був. І аж тепер, в теплий день 28 липня 2015 року нарешті відвідав цю святиню сам, не довго думаючи та не шукаючи компанію. Ретельно роздивився сам оборонний комплекс, а також сходив до скель з печерами та джерела.<br />
P.S.: Монастир відвідано повторно 22 травня 2016 року під час відпусту. Цього разу я оглядав його на фоні людної прощі, потім прогулявся хресною дорогою на горі. Уточнено довідкові дані, опис доповнено новими згадками та фото.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис монастиря" всі фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту маршрутів до згаданих в звіті об'єктів (позначені лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kKTe19yVo8QQ" width="640" height="480">Крехівський монастир - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.ku4A9_OKelgE" width="640" height="480">Крехівський монастир - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Крехівський монастир є популярним паломницьким місцем, сюди організовують прощі та екскурсії. Але його можна відвідати самостійно в будь-який зручний час, скориставшись громадським транспортом. Залізничного сполучення немає, зате курсує пряма <span class="light">приміська маршрутка</span> №295 Львів–Крехів. Вона від готелю "Львів" (підсісти можна біля АС-2) довозить аж до самих монастирських воріт. Розклад відправлень:<br />
Зі Львова — 7:20, 8:35, 9:45, 10:20, 12:10, 13:30, 14:20, 15:15, 16:50, 18:00, 18:45, 20:05.<br />
Із Крехова — 5:50, 7:05, 8:05, 8:40, 10:05, 11:05, 12:10, 13:50, 15:05, 16:00, 16:50, 18:10.<br />
Раніше в суботу-неділю графік руху був скорочений, тепер же ці всі рейси мають здійснюватись кожного дня.<br />
<br />
Окрім того, через Крехів їдуть ще якісь автобуси, однак в монастир не завертають. Він, хоч і зветься "Крехівським", знаходиться в сусідньому селі Козулька — маленькому і тупиковому. Тому краще сідати на вищезгадану маршрутку... Під час першої подорожі я ще нічого не знав, просто десь під обід добрався в Жовкву і там чекав найближчого рейсу. Другий раз вже їхав згідно із вказаним розкладом без пересадок, сполучення видалось досить справним.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Крехівський монастир — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 455 і назвою "Василіянський монастир (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується XVII-XVIIIстт. і занесений туди як комплекс пам'яток:<br />
1. Церква Св.Миколи (мур.) — охоронний № 455/1, датування 1721-1737рр.<br />
2. Вежа-дзвіниця (мур.) — охоронний № 455/2, датування 1660-1761рр.<br />
3. Монастирські келії (мур.) — охоронний № 455/3, датування 1755, 1780рр.<br />
4. Мури з брамами і вежами (мур.) — охоронний № 455/4, датування 1661-1664, 1776рр.<br />
<br />
Сучасніші частини монастирського комплексу не являються пам'ятками. Зате в самому Крехові, далеко звідси в центрі села є інша окрема пам'ятка архітектури національного значення — дерев'яна церква з дзвіницею.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Крехівський монастир - план-схема" alt="План-схема монастиря у Крехові" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIkFdtyK-ahB1GR6_5Vwnn7rIrQoiS1gHDbv4NCoHzUwGxomBZQ46NQdIgRLVDtZd8nf4n2UZL6CHMLaRB4Ia_xNksE38YFPbFSChLSlE3AQMcboRN9J52EWNZnNECQlFhK35IPvw34KM/s1600/Monastery-plan_Krekhiv.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>Б</b> — Головна брама. Сучасний в'їзд.</li>
<li><b>Ц1</b> — Церква Преображення. Переосвячена, пам'ятка № 455/1.</li>
<li><b>Ц2</b> — Церква Покрови з дзвіницею. Дерев'яні новобудови.</li>
<li><b>В1</b> — Вежа-дзвіниця. Пам'ятка № 455/2.</li>
<li><b>В2</b> — В'їзна вежа. Давній в'їзд, з брамою і прибудовами.</li>
<li><b>В3</b> — Південна (кругла) вежа. Схована позаду келій.</li>
<li><b>В4</b> — Західна вежа.</li>
<li><b>В5</b> — Північна вежа.</li>
<li><b>ЖГ</b> — Житл.-госп. споруди. Старші келії є пам'яткою № 455/3.</li>
</ul>
Надалі для частин монастирського комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МОНАСТИР ЯК СВЯТИНЯ</h5>
<div class="justified">
Монастир належить одному з найпоширеніших на наших теренах монаших орденів <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr> — <span class="light">василіянам</span>. Офіційна назва "Василіянський Чин святого Йосафата", традиційна "Чин святого Василія Великого" (ЧСВВ); сайт їх провінції в Україні — <a href="http://osbm.in.ua">osbm.in.ua</a>. Основними святами Крехівської обителі є монастирське та два храмові:<br />
1. Перенесення мощей Св.Миколая (так званий празник "літнього Миколая") — 22 травня.<br />
2. Преображення Господнє — 19 серпня.<br />
3. Покрови Пресв.Богородиці — 14 жовтня.<br />
Найбільш масштабно святкується Миколая, хоча урочисті заходи проводять у найближчі суботу-неділю. Щороку в ці вихідні до Крехова організовують прощі з різних міст, а програма насичена дійствами і включає відпуст.<br />
<br />
Щоденний <span class="light">розклад богослужінь</span> Крехівського монастиря — це утреня, дві літургії, вечірня. Розпорядок літургій такий: в будні — 7:30 і 16:30, в суботу — 7:30 і 10:00, в неділю — 9:00 і 11:00, в припадаючі на будень свята — 7:30 і 11:00. Незалежно від відправ, подвір'я та Преображенська церква постійно доступні для огляду. Тут у храмі виставлені для почитання дві чудотворні ікони, відомі старовинні святині: Крехівська Св.Миколая та Верхратська Пресв.Богородиці.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Проект "Урбаністичні образи" — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.lvivcenter.org/uk/uid/location/69-krekhiv">lvivcenter.org</a>.<br />
2. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<u>бл.1590р.</u> Двоє монахів Йоіл і Сільвестр, як вважається, з Києво-Печерської лаври оселились на скелі Тимоша — трохи вище від сучасного місця. Вони видовбали перші печери, а з приєднанням нових ченців тут постав цілий монастир.<br />
<br />
<u>1612р.</u> Дещо нижче під горою Побійною, на наданих <span title="пол. Stanisław Żółkiewski">Станіславом Жолкевським-молодшим</span> землях <span class="light">засновано</span> теперішній великий монастир. Тоді він був православним, носив назву Свято-Преображенського і складався з кількох дерев'яних будівель. Причиною такого перенесення стало зростання числа монахів, а також потреба в обороні. Збереглася відповідна легенда про сліпого старця Герасима, який сказав Йоілу, що тут слід звести твердиню для прихистку людей під час ворожих нападів... Варто зазначити, що іноді згадується інший рік побудови, зокрема 1618р. Так чи інакше, вже 1627р. уклали устав монастиря, а 1628р. Константинопольський патріарх надав право ставропігії (самоврядування).<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старий малюнок Крехівського монастиря - гравюра Діонісія Сінкевича 1699р." alt="Монастир на гравюрі Сінкевича 1699р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiylcP6mPbmAzqIlaXwrD9vMM1Jt-sooUFPIU9iV11padFdnamgzE1ALDYvmMJ92QibhEgBtxUG4Q8aWjuXZstqabx2SYKH76L7YyYqbPnp7Kj6ePFEptdhyueRHevty0oOt_uQ07t3Adw/s1600/Old-drawing_1699_Krekhiv-monastery-in-Sinkevich-woodcut.jpg" />
<u>1661р.</u> Через часті татарські набіги і постійну загрозу почали зводити <span class="light">кам'яні укріплення</span>. Основні роботи завершено до 1664р. За той час з'явилися п'ять сполучених стінами веж, одна з них стала в'їзною. Також під мурами викопано рів, а до брами перекинуто міст... Всередині були три дерев'яні церкви — Преображення, Трійці, Миколая, — дерев'яні каплиця та дзвіниця, келії та інші споруди. Всі елементи добре видно на дещо пізнішій (1699р.) гравюрі по дереву, яку виконав ігумен Діонісій Сінкевич. Це найдавніше зображення.<br />
<br />
<u>1672р.</u> У ході Польсько-турецької війни укріплення рятували селян. Тоді союзниками турків виступали козаки і татари: Петро Дорошенко тримав в облозі Львів, а ханські війська грабували околиці. Для захисту монастиря послали козацький загін з Іваном Мазепою. Є згадка, що хтось із оборонців пострілом з гармати вбив одного з татарських керманичів. Татари втекли, але хан, дізнавшись про це, зібрався йти на Крехів з більшими силами. Дорошенко, щоб не руйнувати союз і водночас вберегти святиню, змусив ченців заплатити викуп.<br />
<br />
<u>1721р.</u> Монастир здійснює <span class="light">перехід в унію</span>, до речі, один з найпізніших у Галичині. Після чого настає багаторічний період його розвитку і розбудови. Спочатку на місці церкви Трійці поблизу в'їзної вежі почали зводити мурований храм — датується 1721-1737рр., хоча точний час основних робіт невідомий. В 1740-их рр. майстри вже працювали над його інтер'єрами, а у 1751р. він вважався готовим. Освячений на честь Св.Миколая... Варто згадати, що греко-католицький Василіянський Чин існував із 1617р., але монастирі Західної України, в тому числі Крехівський, об'єдналися і прийняли єдині василіянські правила аж у 1739р. Їх новостворена конгрегація за наказом Папи в 1743р. долучилась до Чину. Імовірно, разом з цими подіями та побудовою нового храму змінилась і посвята монастиря на Свято-Миколаївський.<br />
<br />
<u>1755р.</u> На місці дерев'яної церкви Миколая почали зводити келії. Швидко постав перший корпус, примкнувши до мурованого храму. В 1759-1761рр. східну кутову вежу перетворено у дзвіницю — їй спорудили верхній ярус, встановили дзвони та годинник. При цьому розібрані церкви та інші незатребувані дерев'яні конструкції передавали в сусідні села.<br />
<br />
<u>1775р.</u> Останню стару церкву Преображення також демонтували і продали. В'їзд в обитель переорієнтували на північ: тут пробили стіну і в 1775-1776рр. збудували презентабельну браму, до якої пізніше підвели арочний міст. А в 1775-1780рр. зводили другий корпус келій, що як продовження першого простягнувся далі, аж до південної вежі — її реконструювали і теж пристосували до житла... Крім того, тривали значні перебудови оборонних мурів, оздоблення храму та ремонти. В'їзна вежа, що перестала грати роль головного в'їзду, була позбавлена верхнього ярусу і тепер вела в сад — висадили його в кінці століття, а 1795р. обнесли муром. Загалом, барокові споруди сформували довершений комплекс.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старе фото Крехівського монастиря - вид зі сходу у 1910р." alt="Вид монастиря зі сходу 1910р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5yFX-pQLov4E3cLz1YrGHI6DX2Z_Yq4C2VM8UeGE-c3mWUOLmVu2jc8hPJDshl22KmQDuxANf6LNlrrtaguhTyu75Vxxu6qgttcu62mRszLyrVXO6o9x7CyPdCa4MOY-_TIT4CuVylWQ/s1600/Old-photo_1910_Krekhiv-monastery-view-from-east.jpg" />
<u>XIXст.</u> Австрійська влада масово закривала монастирі, однак Крехів уник ліквідації і залишався важливим духовним осередком. Він мав велику цінну бібліотеку, а визнані чудотворні ікони вабили прочан. Щоправда, майже не розвивався, а з часом сильно збіднів і занепав — монахів урізали в правах, все чернецтво переживало кризу.<br />
<br />
<u>1882р.</u> Стартувала Добромильська реформа, яка змогла відродити Василіянський Чин. До Крехова вирішили перенести <span class="light">новіціят</span> (школу для "новиків", кандидатів у монахи). У зв'язку з цим в 1898-1902рр. побудовано третій корпус келій, що простягнувся від старих на захід. Потім тривала реставрація різних споруд ансамблю. На фото зліва зафіксовано загальний вигляд після оновлення. Помітно хороший стан корпусів та церкви, високу вежу-дзвіницю, зате від колишньої в'їзної вежі зосталися тільки низенькі ворота в сад.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Старе фото Крехівського монастиря - головна брама у 1929р." alt="Головна брама монастиря 1929р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibO1v95gTJ3nP9RbE18kU_PDbytEX2zOYGw35uiaXZjyfpgXuxBsoPMeAqGwOs6FyFY_kaZoIc5lP3cyoNFYl3KGSgUFLmE11vYfpTZZDYEhwL64-XnIWDlwNM2ZTND5JVhA4aNgH7m3Y/s1600/Old-photo_1929_Main-gateway-of-Krekhiv-monastery.jpg" />
<u>1914р.</u> У Першу світову обитель не постраждала, тут певний час діяв шпиталь. Та після 1919р. з приходом польської влади багато ченців арештовано, а цінності вивезено. Деяку частину уряд повернув у 1924р., але більшість речей, зокрема стародруків, зникли. Святиня ж і надалі була знаним прочанським місцем. Наприклад, на фото справа перед головною брамою стоїть чисельна група відвідувачів.<br />
<br />
<u>1939р.</u> З початком Другої світової радянська влада перетворила твердиню в штаб укріпрайону, що займав приміщення до 1941р. Монахів піддали репресіям. Хоча в ході війни пам'ятка не отримала якихось значних ушкоджень, але роль святого місця вона втратила.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Старе фото Крехівського монастиря - руїни мурів у 1963р." alt="Руїни монастирських стін 1963р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHz77g-eHaEXlh9X7jlhXN7H1vWxCsQgDZbVS8zlQnH1s_DeoG2mLtJ3w46lzFln8ZNFf94cDPv53ItIZzkNN3D6hy7Wte8wwNT_adiPLlqaIGa4TI14dPhZ1E7P_DBFF6iGRbT-uzj18/s1600/Old-photo_1963_Ruines-of-Krekhiv-monastery-walls.jpg" />
<u>1949р.</u> Монастир остаточно <span class="light">закрито</span>. В радянський період у житлових приміщеннях була то школа <abbr title="Фабрично-заводського навчання">ФЗН</abbr>, то піонерський табір, а під кінець — інтернат для розумово неповносправних дітей. Церкву зробили складом. Коштовні старовинні речі та оздоблення інтер'єрів, пограбовані та пошкоджені ще в попередні роки, тепер цілковито знищено. Від в'їзної та західної веж в ці часи не залишилось майже нічого, а решта веж і мури повільно впадали в руїну. Їх занедбаний стан можна відзначити на фото зліва.<br />
<br />
<u>1990р.</u> За колишню обитель взялися в останні роки радянської влади. Сюди приїхали ченці, в тому числі молоді новики. Незабаром із львівських храмів повернули дві оригінальні чудотворні ікони (Миколая та Богородиці), які вдалося врятувати при ліквідації. Таким чином, святиню знову <span class="light">відкрито</span>.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Крехівський монастир, разом з розквітом діяльності василіян, швидко відновив свою духовну та архітектурну велич. У 1990-их рр. проведено ґрунтовну відбудову: поруйновані вежі та мури з брамою реставровано, корпуси келій відремонтовано, а між келіями та західною вежею зведено трапезну. Муровану церкву Миколая наново розписано і оздоблено, однак її пересвятили на честь Преображення Господнього. На подвір'ї в 2004р. постав дерев'яний храм Покрови Пресв.Богородиці, а поруч в 2006р. — дзвіниця. Також монахи відродили сад і своє господарство. Крехів знову став відомим паломницьким та туристичним місцем.<br />
<br />
</div>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/US4ceFrDu5Q/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/US4ceFrDu5Q?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Монастир у Крехові</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2007 рік). Стареньке таке пізнавальне відео: види Крехівського монастиря та інтер'єрів обох храмів під підходящу церковну музичку, на фоні якої трапляються повільні розповіді про історію монастиря та його сакральне значення. Також передача містить різні тематичні інтерв'ю, як-от з директором турцентру чи монахами-василіянами, а ще спів ченців та вірш поета про цю обитель.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="monastery-description"></a>
ОПИС МОНАСТИРЯ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWvNdzuUXG9kvwSKEiuyl8HayFX8IrrRtt5EEPlBx1XNC3X81ddaGcfFPDw1f13eYWsfZEd16z5O684M-RwR_ZtxB3_TAJQEeg_oP-pyvMnd8ldZA4Dn7kT20P6cdD9AKKS-2m9FKGHUU/s1600/Krekhiv-monastery_General-view_big.jpg" title="Крехівський монастир - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд монастиря у Крехові" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhI4t1TenemwiuqqJvCebcvAe2f0FnxUjVXC-M7HWL5JU2SVbIFJ79B_uCx4OJFO8inNcR8AKXbH_0hXhyExGiaRpClgVS1rIRKK7l2tpwWP368V_Bxo532v_TsD9i69evIMzAP3GUGBZg/s1600/Krekhiv-monastery_General-view_small.jpg" />
</a>
Монастир оборонного типу, має форму неправильного п'ятикутника зі сторонами від 60м до 100м, по кутах якого стоять 5 різнорідних веж. Задня частина забудована житлово-господарськими корпусами, до яких прилягає мурована церква. Решта ж периметру від вежі до вежі обнесена стінами. Бароковий комплекс витримано у білих кольорах, так гармонійно поєднаних з темною крівлею та сірим каменем мурів. А широкий замкнутий двір, де зведено окрему дерев'яну церкву з дзвіницею, прикрашають зелені газони з кущами та деревами.<br />
<br />
Центральною спорудою обителі є храм Преображення Господнього, хрещатий у плані і з простими формами <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Однак вхідний портал більш оздоблений — тут вирізняється образ Св.Миколая, на честь якого попередньо називалась ця церква. За нею знаходяться три корпуси келій, де живуть монахи: безпосередньо до задньої вівтарної частини храму примуровано перший, а далі тягнеться дещо підвищений другий — щоправда, майже непомітний з двору, бо в нього перпендикулярно врізається великий третій <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Будівлі мають по два поверхи, не рахуючи підвалів, але видаються значно вищими поряд з новою трапезною та схованою позаду західною вежею <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Сусідня ж північна вежа за архітектурою така сама (восьмигранна з бійницями), але віддалена і нічим не затулена <span title="четверте фото знизу">[4]</span>.<br />
<br />
Ліворуч стримлять ще дві вежі — дзвіниця і в'їзна <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Дзвіниця спершу була низькою східною баштою, аналогічною до згаданих кутових (в основі можна помітити той же восьмигранник), але згодом її надбудували. В'їзна навпаки була високою надбрамною дзвіницею, але потім за тими стінами зробили сад, а верх вежі знесли. Її відновили аж недавно... Зовсім сучасними є дерев'яні церква Покрови Пресв.Богородиці та її дзвіниця, встановлені посеред подвір'я <span title="шосте фото знизу">[6]</span>. За задумом, вони візуально відтворюють первісні монастирські об'єкти, зображені ще на найдавнішій гравюрі 1699р.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSrW8ySzPKHocgoFiDsib6Grh0LO35iYCyBJR3LWWKaaI_kNs27Hsb_DzF0YHJ71JcpaDKXNpUjN14UC5XcJzhgtKkOn4DAy-Zg0UwkPxc-ue0HSnYc5qiAhPqhXyLrrRAyL3DIDWg3TU/s1600/Krekhiv-monastery_Transfiguration-of-Jesus-church_big.jpg" title="Крехівський монастир - церква Преображення Господнього">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - церква Преображення Господнього" alt="Преображенська церква в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4HJA_8LsTtKXddEKr5gEYc7uha_Mioh7tlwhR9e6dRJKf7d-lfJa8M5ZsV391t-gM8o2ph0LRGtlrvm79FNCKTqJCZT6a8r2POTWS40IX9QlaEGRB3P5re9WRm1p4TNrO3ahTtJUrahU/s1600/Krekhiv-monastery_Transfiguration-of-Jesus-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBSCIZ4IXllTEEWnc9H8vTZa2RfRHWT-WkFSkvQsg_yM6Ee_i6TnujG6l1e_Eor5wGAlKdca2N9C41ba2coT3cj8PRjIRjNh8417Sh3Lx86rAhKKIH2lacZL6dVqy5nhz1gKmMtCq_cvI/s1600/Krekhiv-monastery_Cell-buildings_big.jpg" title="Крехівський монастир - корпуси келій">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - корпуси келій" alt="Келії монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4SErSr17NAkl78JX-PtSfjRd8zH6321UOJoWpW-KOhrO-BcSK_GDqTzTHGxMbkQ7WNpzWNxZ9ujmgjJ4AmF3KPhnZ7o6w_-72V897-pua8nEqbb_lFKqg_SkqVbUHRZTES1IE_l0aJgo/s1600/Krekhiv-monastery_Cell-buildings_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiS4NaNqMcy3nJ-yM9YI62rh4PKvk7pjXSDQsQdcmaC6gepYc_ttK7XOZmukxSQnZ6IygbhBF6rlGtfvlKy-t2r6fPImPHALJgAalcWrvs9jUQR_YIrlh-AR2itZ0RQcguVCFwUKg0ob8w/s1600/Krekhiv-monastery_Refectory-and-west-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - трапезна і західна вежа">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - трапезна і західна вежа" alt="Трапезна і західна вежа монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9BxsvVHVL6s43sylrsSd0-a8FUY7rUggWgqU8qgBvG6df4Aw5tUHxk02WsVezoBqAruYHWWtU9mWSqc1aBs9tXG6Ar48wFFMEjuGHB-Gmqey1U3sUmVCEknsC3kOer1tGUREamDjzB8Q/s1600/Krekhiv-monastery_Refectory-and-west-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVV16UxuMgQsVAhYGnh0xkWSz7F6WekN6mJNklcIZQOAxYj21mVysn9hRyJ7a9c-QBgGZrSmsN-bBrjSpka2whF6kM_6URWU2CMHsqxfRmMZ3gwwOVUWOCo7SkEIhqJ7n1Z4Xjg-1iFkw/s1600/Krekhiv-monastery_North-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - північна вежа">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - північна вежа" alt="Північна вежа монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPp-8oc3HiWVNwwfv9xX8V4ld8ETjxy6qIeX6xMklv7elaC4w3248M1WGl5S_sKbE096AsZnHTxP0eu7Fi1pxwm9Fu-TtBHUFU0dpxwgnFJolqt5FbHiT6jqqrabS-YtRLb6snRr_HI-o/s1600/Krekhiv-monastery_North-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWf9BFZAAICPJmh8k0Ytb-HynXkEycXJF-16iguIyI-1O98ZeeblZpuz55hQNEfvQzMoyIsJQLALKvmuHD_K8efU9YJ4y-YLb8D2AYrZ1jq7VrO8VaGl3inu5xmHXqCwN2-ik0iZXrU2o/s1600/Krekhiv-monastery_Bell-tower-and-entrance-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - вежа-дзвіниця і в'їзна вежа">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - вежа-дзвіниця і в'їзна вежа" alt="Дзвіниця і в'їзна вежі монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCTm8XBVBCvo61_ne9-ugpMCGNinO9G98a8AFyBURVcT23bOuUWbMJr_w9zpT01jgA0pjJGpNxirMWbzk_cs5a9m-s20PfFpKQ4ftAewHUS70BDbh27uFa71KzpcsiP0ZK4Irr2dLzR14/s1600/Krekhiv-monastery_Bell-tower-and-entrance-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrhNvOnRxzJd7lHNBnEQJRDUwsUBFdTHJAS_zMZ4WtGhrb2swOCfJcv0fh2eek4YgGzoNRVroMSCs6GMGleM4zZk0sOmXXbOHJiHafRyS87qR-2FC-HuquQOIvqvi5XKt2qVUMJx9BoSU/s1600/Krekhiv-monastery_Intercession-of-Mother-of-God-church-and-bell-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - дзвіниця і церква Покрови Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - дзвіниця і церква Покрови Пресвятої Богородиці" alt="Покровська церква з дзвіницею в монастирі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2EfKUUZ-Z5g6pfkM6Jj_MzoFJbmV96FlCAuOWYL1XF3wFrH4hmTkYeNNgKuqAwtoBYJCpglK41Q3gUKlio-Gog4JR_YQrg0D0RRDDuh8UO5EvB-obfIea5My-gfYQ7IXj8yDp8HGMfMU/s1600/Krekhiv-monastery_Intercession-of-Mother-of-God-church-and-bell-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Щоб оглянути обитель ззовні, слід вернутися до головного в'їзду. Оформлений у вигляді парадної брами з мозаїкою, він першим впадає в очі відвідувачам <span title="перше фото знизу">[1]</span>. А давній первісний в'їзд з вежею веде в сад, де ченці тримають господарство, — туди можна зазирнути з-за дзвіниці <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Територія досить велика і цілком огороджена товстим мурованим парканом з черепицею. Якщо обійти її довкола, монастирський комплекс розкриється геть з іншого боку <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Зокрема, стає видно другий корпус келій і південну вежу — круглу присадкувату споруду з каменю, що від поглядів з подвір'я надійно захована <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Назад до дороги звідси можна швидко повернутись, обігнувши західну та північну вежі <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSyBKph4HRNuFAr144Yllia6CoT33aKPDLrEE4HJMmbkQ_L06TdLlj0Bw1dbIZQnqOKiad3aj2opZYL2fEaRhc4lFG0hFZX7CD9tW1OD1ZWzq9NhkaUdnZNn7JzcZJIUHcTC3E4LZBovU/s1600/Krekhiv-monastery_Main-gateway_big.jpg" title="Крехівський монастир - головна брама">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - головна брама" alt="В'їзна брама монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlM07KEmwRB87GPl6_mDJXi-NKonJl6YHwBVdXimxgD0bhPYS_VQ1bULp42Vyz8YvJtYJebi5W_CTJGP4Z0HaSwdOSKFyS3KjLrkbf31VRYCoSR_ItI7GOrDPXUp22HO50WV9WS_APh24/s1600/Krekhiv-monastery_Main-gateway_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdfPVT-qItyhqj56kQKBJ6_pf6fkeF9K1ayto-HdvbViqrZV6JkBxY4xAY_JDuAurCEbnOh2AXV7C3Ms6MIQMTtNOHl0kaMtykuNW8qnR_v2Z3Kxh_zFzkMSCqkRGJWXIK5vFao3bFk9c/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-northeast_big.jpg" title="Крехівський монастир - вид з північного сходу">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - вид з північного сходу" alt="Монастир з північного сходу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBiUwb0yaFNKWMu-w6OUci5XFZpkz9rguFwZljsHoM_UcoHy3USigWHGgrNw7PMUxWpAutQDnNLACT4YxaSwFZSj8SW7_9HTr1VH4yXd42nHjpgx1g1_fQiaIR8Rg5ycDjIeSGyvlptzI/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-northeast_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi05JttvslDFuMoVeLcFnNyA3T7wL9QTgHLsxPzn30TnG9DqAQgE2aXzaLIilO7YTL0fKrnEo6abaRLm4vJmaMxbDM5AZb35HRo5dCLbZC69s83lbs82115lkvFZXeE1bJOvQr1lqzFFSc/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-garden-behind_big.jpg" title="Крехівський монастир - вид з-за саду">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - вид з-за саду" alt="Монастир з-за саду" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzhph5k-FwvrhTIvex2LANAErul_5K0F8mBp0VoFBcCME4mwpkK7vT1gzmHpwQlJCj-84ORY8dRzpnDvONEIsB0zQkiLl707eG9p5mm1FTUO0pN9fY0DacCTCMo6NSqTqlGD6aZwNgz94/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-garden-behind_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4ZlJcESxv0kulDqlqu_myPiUbIJII-g0Pf7V8XncgmqQR28W1ZfTvi2r8BYbxIxX4xyP97ZObfgtvDKw3CFMyalZVm044i2pBKq6p884u_yxWZ0ZIbKFx9zlGA4VrjQFScmRP-0xNXTo/s1600/Krekhiv-monastery_Cell-building-and-south-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - корпус келій і південна вежа">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - корпус келій і південна вежа" alt="Келії і південна вежа монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgD-N8atJXj6O-UrKL4HazZryzvaJJ-_1VR_NHPemD2-1NoSh4hflLLVxxZAyHKVoViAaXhOjqUkj-JK9U0LvxhhNO8s-OhGAV7QEAKCUfkX2VRxlQlaE_RtJCQgFT2MSFz1uXQ-jkEBIw/s1600/Krekhiv-monastery_Cell-building-and-south-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEinOnsFWgBdoWpSyLECsXEiwn59EmSqOBcPaykfwZKigxO5ssb6TZEk53XG0Kon2S6yJ1sPYN4THgmIJRfxaOqcO35K8uQoGauxeMhOk6FpW3I4_MaaWdTeN-SUXuFTCENc528Apvl8YjY/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-northwest_big.jpg" title="Крехівський монастир - вид з північного заходу">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - вид з північного заходу" alt="Монастир з північного заходу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjXMR0RWY5uME8qwt3c3qzfOpcaFZWa1tFnT08MpYvQsItAiH2k5sDAbngB2Sz6pMkvMRw3fDHTYAcwfbwfR9zf-dvdkWG6jx32a5LHqZNDGW71FsKnYIocTxAawbt-aoBnD9mNVlioeYY/s1600/Krekhiv-monastery_View-from-northwest_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIVSD967YBHVJ9g7aRmwv3JEIOpjmucFvwkLhYJ36RiqN9TKTk8kM5_eNaPAzvSRuFJq8y8ptw2LyRmRctKaWDODbA_LZoN5fyzlIqjw4qEtn019JhazjiED22e3j_22bbwZw5mjbwpT4/s1600/Krekhiv-monastery_Bell-tower_big.jpg" title="Крехівський монастир - вежа-дзвіниця">
<img class="vert" title="Крехівський монастир - вежа-дзвіниця" alt="Вежа-дзвіниця монастиря" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAEWE4j-x59bV1jMf88aVqFafvurFXJJrmUxguBuVYi_6LQhvx4RMvQ89q_og9zKhqaA7n_2J1ykz9qcrX4xze-7kFa74VZH3TeJWo9pg7f3c4Wn7D_xJQhVEB1qfL8p82aJBU5ZVT-Qs/s1600/Krekhiv-monastery_Bell-tower_small.jpg" />
</a>
Оборонні споруди монастиря тепер мають декоративний характер і використовуються для інших цілей. Вежа-дзвіниця не тільки дзвонить, а й містить сувенірний магазин — він принаймні діяв під час прощі. У в'їзній якісь службові кімнати, поруч у прибудові бачив туалет. Мала південна пристосована під житло. А у двох вежах-близнючках, західній та північній, що не мають вікон і дивляться вузькими бійницями навсебіч, мабуть, лише складські приміщення. До речі, саме з їхнього боку стіни ззовні найвищі, а обитель сприймається як сувора твердиня. Дзвіниця, що по суті теж оборонна і досить потужна, на противагу видається витонченою та естетичною.<br />
<br />
Три житлові корпуси і трапезна зведені у зовсім різні періоди, але зараз виглядають хоч і красиво, та однорідно й по-новому (особливо ззаду)... Стара мурована церква Преображення візуально не вирізняється, однак затуляє їх спереду, займаючи чільне місце в комплексі. Це головна святиня, де проводиться більшість богослужінь. Дерев'яна церква Покрови нова, але примітна. Схоже, діє як допоміжна.<br />
<br />
Монастир цікавий навіть чисто з туристичного погляду, у першій поїздці я без шуму й натовпу оглянув його як архітектурну пам'ятку. Але безперечно більшим є релігійне значення цього місця, і частіше сюди прямують саме паломники. У другій поїздці я вже взяв участь у прощі. Завершальна архієрейська літургія правилася поза стінами, а все подвір'я було зайняте чергами сповідальників. Відпуст дуже масовий, організовано відвідується цілими парафіями та іншими спільнотами.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSbSHaP3uatZiHZMZHH4Kpx9GtIYyMDKu9sjdvmKXupi8vZ1QZ-fQPhNgvQ3KgVVi93dsXIbDntN6LsXWuaMZXmGPDRmaFh2zdfFlW4LXb5NKG9ck9AZY0bazrEKghAfiWbBEXx-gxVIU/s1600/Krekhiv-monastery_Transfiguration-of-Jesus-church-interior_big.jpg" title="Крехівський монастир - інтер'єр церкви Преображення Господнього">
<img class="hor" title="Крехівський монастир - інтер'єр церкви Преображення Господнього" alt="Преображенська церква в монастирі зсередини" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyPyFJglVJhD5EwhB9oDNIXUatNOlL0416NPvvZvX_-kRYPUDvZA8lqfGIEErhKjnWxAoxW8S04X9h-CqebavsGyZSFqAXRJCwQXhcCOOxgP1TFiyaqkzpUSaNYjHhCWAJHOP2vNHcetU/s1600/Krekhiv-monastery_Transfiguration-of-Jesus-church-interior_small.jpg" />
</a>
Церква Преображення відчинена для відвідувачів. Первісний інтер'єр був знищений в радянський час, тож стіни розписані за сучасності наново, в м'яких пастельних тонах. Для почитання обабіч іконостасу виставлено дві чудотворні ікони, які видно зліва на фото: Крехівська Св.Миколая (праворуч) та Верхратська Пресв.Богородиці (ліворуч).<br />
<br />
Образ Миколая походить із XVIIст. Іноді припускають, що привіз його сам засновник Йоіл, хоча згадується ікона дещо пізніше. Століттями це була знана місцева реліквія. Образ Богородиці найімовірніше теж часів XVIIст. Він спочатку знаходився у Верхратському монастирі, де вже вважався чудотворним, але через ліквідацію обителі у 1808р. перенесений до Крехова. Їх дивом вдалося зберегти після закриття монастиря 1949р.: Миколая переховував вдома один з монахів, згодом віддавши його в Успенську церкву Львова, а Богородицю забрали в П'ятницьку церкву Львова. В 1990-1991рр. старовинні ікони повернено в Крехів, де вони й досі... Також тут зберігалися миро з мощей Св.Миколая та мощі Св.Пасива. Була ще одна ікона Пресв.Богородиці, подарована родиною Красовських, з якою часто плутають в описах Верхратську. Однак ці святі речі із закриттям обителі втрачено.<br />
<br />
Окрім головного храму, можна зайти ще й у церкву Покрови, хоча на час моїх перших відвідин вона була зачинена. Всередині дощата, без розписів і досить простенька... Решта приміщень монастиря служать потребам ченців, для огляду недоступні. Та й сумнівно, щоб після всіх перебудов і ремонтів там залишились якісь автентичні елементи.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДВА ЦВИНТАРІ І ХРЕСНА ДОРОГА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGWDjVzbiWdun93e59EtC8woJUKjt0cX4Ge8CTtSb3Miz2MM426mgNFcNyQe3DIzgXxQnSss-47DI-lHtiK6bxmVijKbGA47oRK_FhD0s9ilu4hZ_hfAz9TDZ1GlWaa2vOD1Mf-gDrwb8/s1600/Krekhiv_Monastic-cemetery_big.jpg" title="Крехів - чернечий цвинтар">
<img class="hor" title="Крехів - чернечий цвинтар" alt="Кладовище монахів у Крехові" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiALJIpW4XcsBdtL01P2Gc-kYfhkGSYe8yDeQDd82Gxr0SyzTN6tc88RZaoEWoU6Ms1RJraL6QDaaUVtqtYZasgi16C2vSdXqqbq6nCnIQkt-ayAnfl8790ru987PpqSI3-8JwRq_H2V1Q/s1600/Krekhiv_Monastic-cemetery_small.jpg" />
</a>
Якщо вийти з головної брами монастиря, зліва можна зауважити магазин та хати віддалік, а справа височіє лісиста гора Побійна. Після закінчення відпусту я вирішив там прогулятись... Одразу ж на узгір'ї розкинулися два цвинтарі. Сільський заполонив увесь схил, а чернечий причаївся поруч нього за деревами. Крехівські монахи поховані рівними рядами, під простими кам'яними надгробками з таблицями. Тільки пару могил оздоблені різьбленими статуями.<br />
<br />
Трохи далі починається хресна дорога. Вона хоч і петлями, але досить-таки круто піднімається на саму вершину через ліс, а потім спускається з іншого боку гори. Стаціями служать звичайні хрести.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjanvOeSAHrOb5nJUA6BjGMdqEvbYwOVbF9aSsRu-5LXRqwdRmf8QbJFYtTuYiCJPMSZXsyKgB2tUhhcRcEsK4HV9TUpE4VNiESkv8H_cj88KdPiVzB8MGQidqDaXH9yUcVuKGP5UYk9eM/s1600/Krekhiv_Sculptures-on-Way-of-Cross_big.jpg" title="Крехів - скульптури на хресній дорозі">
<img class="hor" title="Крехів - скульптури на хресній дорозі" alt="Статуї на хресній дорозі у Крехові" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSSvHjW7P9W3ogniOp1paQDDrEc3bfdvKO5iiRl1Y95DarbOD50VnkEj-gVqyEImQwKGqlq6lzDk92Oo2izkA6_KqdtOpr0DIFyUqbLUevSAKw7HPCQtGJPo-q6V83_yL4cvkAdDOLaos/s1600/Krekhiv_Sculptures-on-Way-of-Cross_small.jpg" />
</a>
Лиш у кількох місцях встановлено прекрасні скульптурні композиції з каменю, виконані як горельєфи і присвячені певним епізодам хресного шляху. Можливо, вони не є надто старими, але ці тьмяні страдницькі фігури в тіні дерев виглядають дуже атмосферно.<br />
<br />
Окрім того, коло гори можна зустріти ще ряд маленьких дорожніх капличок, пам'ятних хрестів та знаків. Локація насичена дрібними сакральними об'єктами, впорядкована та доглянута. Оминувши її увагою під час перших відвідин, потім я був неабияк задоволений новим цікавим доповненням до монастиря. Прогулянка прохолодним тихим лісом видалася дуже доречною після людної прощі на спеці.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОЛИШНІЙ МОНАСТИР КРЕХОВА</h5>
<div class="justified">
Лаштунки на горі Побійній, та навіть сам монастирський комплекс відносно сучасні в порівнянні з давньою обителлю, де поселилися засновники Йоіл та Сільвестр, і де попервах жили їх ще нечисленні послідовники. З тих часів залишилися маленькі печери, видовбані ченцями у скелі. Місце доволі цікаве, тож його варто відвідати для повноти картини, що я і зробив одразу під час першої поїздки. Оскільки це суттєвий і своєрідний об'єкт, що до того ж знаходиться на помітній відстані від основної локації, його опис винесено в окремий звіт — як <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/krekhiv-rocky-cave-monastery.html">побічний квест на колишній монастир Крехова</a>.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДЖЕРЕЛО БОГОРОДИЦІ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhG0a1ObzsUcF4V7wF5whLKMhSUHrmf8UQ3DgJ9wd-FWdK6m5hpHYwsCjlyTlHV9cdILiCI2bywm_ok6WZWt4TrIdSadYS213IHM4zMukrNZIMm1KCadGwWkUsjmgcF5BQ8DrWY8fG7LH4/s1600/Krekhiv_Source-of-Mother-of-God_big.jpg" title="Крехів - джерело Богородиці">
<img class="hor" title="Крехів - джерело Богородиці" alt="Джерело Богородиці у Крехові" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMNgh437GMQZBSqZpd7miJzP9TllpP23YEZvWzac2Gcu72uKpP2HVA40TaXcUFMAj0ftKVxWVD_xXjc_l0fW5vf1RhiEPiyEC8IcoST-T1d-MbH5NcyGgQk-hcOnCTFLfeBR-_u0qmzuE/s1600/Krekhiv_Source-of-Mother-of-God_small.jpg" />
</a>
Також у лісі понад монастирем знаходиться джерело Богородиці. Щоб туди потрапити, слід від головної брами пройти дорогою мимо вежі-дзвіниці, аж до кінця садового паркану. Далі звертаємо направо, через галявину заходимо в ліс і невдовзі в широкому яру побачимо потік, а потім і саме джерело. На шляху є вказівники та мітки, тож проблем з пошуком не виникає. Під час першої мандрівки я взагалі йшов до нього напряму зі скель — там теж хороша стежка.<br />
<br />
Джерело відоме з давнини, вважається цілющим. За переказами, колись тут побожній жінці з'явилася Матір Божа. Однак якихось більш-менш конкретних даних про місцину немає. В сучасний період джерело обмуровано та впорядковано, трохи нижче по течії навіть влаштовано заглибину для купелі. Багато прочан, що відвідують монастир, потім піднімається сюди по воду.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Крехівський монастир Св.Миколая — діюча обитель василіян, обов'язковий пункт для львівського паломника, також вартий уваги як оборонний комплекс. Схований у віддаленому малому селі Козулька за Креховом, однак доїзд зі Львова дуже зручний, є прямі маршрутки до самих воріт. П'ятикутний у плані, він складається з п'яти веж, сполучених корпусами та мурами з брамами, і двох церков на подвір'ї — мурованої та дерев'яної. Давно відреставрований і в прекрасному стані. Володіє двома чудотворними іконами, доступними для прочан. Разом околицями, багатими на різнорідні сакральні об'єкти, є ідеальною релігійно-туристичною мандрівкою зі Львова на один день.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com2Крехівський монастир, Жовківський район50.034030314102949 23.797845840454150.033711814102951 23.797215340454102 50.034348814102948 23.7984763404541tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-50596956156401222772015-07-23T08:07:00.000+03:002016-12-07T18:53:28.731+02:00Золочівський замок<div class="justified">
<img class="main" title="Золочівський замок" alt="Золочівський замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_l5GqMKsYVJZN3MNWO4mg1ymBP06PpEAUDB3baYHZUo979BRz_crKFr9jGKdboTypHyi1oGzMEQdlBZro_wCKdSsAVYyeedd7hAYc9Xc_xUTDHVpbE8VfPuZtf0jVj4DEfw914ROOFuw/s1600/Zolochiv-castle_Facade_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> збережений замок.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> ренесанс + голландська система оборони.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час побудови:</span> 1634-1636рр.
</li>
<li>
<span class="itemname">Засновник:</span> Я.Собеський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Архітектор:</span> невідомий.
</li>
<li>
<span class="itemname">Основні перебудови:</span><br />
1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. невідомий);<br />
1700-ті рр. (влас. Я.Л.Собеський, арх. невідомий).
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> квадратний 185x185м; 3 корпуси, двір і 4 бастіони.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Золочівський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Золочівського замку, як би то не було стидно, до цього я не бачив. Тож щоби чимдуж заповнити ту суттєву прогалину, поїхав з двома Наталями і Іванкою в стандартну автобусну екскурсію "Золота підкова Львівщини" по трьох замках. Відвідини відбулися 19 липня 2015 року: Золочівський в цей день оглянуто третім по маршруту.<br />
P.S.: Замок я дослідив ретельніше в окремій самостійній подорожі 26 березня 2016 року. Обійшов увесь периметр валів ззовні, без поспіху роздивився палаци і всі музейні експозиції, пообідав у ресторані в равеліні. Уточнено довідкові дані, до опису додано нові враження та фото.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kSHry8Yu2V9g" width="640" height="480">Золочівський замок - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Золочівський замок є постійною частиною маршруту "Золота підкова Львівщини", туди організовано вирушають численні платні екскурсії. Щодо самостійного відвідування, то є як доїхати зі Львова до Золочева і громадським транспортом. Сполучення дуже хороше. З АС-6 на Личаківській кожних 20 хвилин ходять прямі <span class="light">маршрутки</span> Львів–Золочів, це найпростіший варіант. Також є кілька автобусів з АС-2, що курсують об'їздом через Буськ.<br />
<br />
З головного вокзалу ходить <span class="light">електричка</span> Львів–Тернопіль, аж по три рази на день — і то ще не рахуючи кількох вкорочених рейсів. Залізнична станція, до речі, називається Злочів. Години відправлення і прибуття вказані нижче:<br />
1. Туди: 8:45 – 10:18 (Львів–Злочів). Назад: 15:07 – 16:40 (Злочів–Львів).<br />
2. Туди: 13:10 – 14:46 (Львів–Злочів). Назад: 17:55 – 19:28 (Злочів–Львів).<br />
3. Туди: 16:43 – 18:14 (Львів–Злочів). Назад: 22:06 – 23:40 (Злочів–Львів).<br />
Якщо їхати останньою, то всередину замку попасти вже не вдасться. А от на графік руху перших двох слід звернути увагу, він дуже доречний. Варто зазначити, що залізничний вокзал в Золочеві досить далеко на окраїні — там краще зразу сісти на міську маршрутку, що везе на АС в центр. А вже з автостанції до замку йти не більше 10 хвилин.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС чи вокзалі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Золочівський замок — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 381 і назвою "Замок (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1634-1686рр. як комплекс пам'яток — об'єкт тут розділений на окремі складові:<br />
1. Бастіонні укріплення (мур.) — охоронний № 381/1, датування 1634-1636рр.<br />
2. Надбрамний корпус (мур.) — охоронний № 381/2, датування 1634-1686рр.<br />
3. Палац (мур.) — охоронний № 381/3, датування 1634-1636, 1686, 1872рр.<br />
4. Китайський павільйон (мур.) — охоронний № 381/4, датування 1634-1686рр.<br />
<br />
Окрім замкового комплексу, в Золочеві є ще декілька пам'яток архітектури національного значення. Це все сакральні споруди: дві церкви з їх дзвіницями, а також костел з колишніми келіями.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Золочівський замок - план-схема" alt="План-схема замку в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEis8GKnsWRBkUCIM_JjLX6u6Zzkc-FkxcpfDw3eFJrlFaAMjrJTvJkzlH0g9_BOCc0oGNIsx-RJbqK5w2KB48PDzvGGB3dk1XBvDTthvahfn2XDNhwaucEdx3-QR9KzDqVjOGjoBsqDE_U/s1600/Castle-plan_Zolochiv.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>В</b> — В'їзний корпус. На даний час дещо пошкоджений, пам'ятка комплексу № 381/2.</li>
<li><b>Ж</b> — Житловий палац. Пам'ятка комплексу № 381/3.</li>
<li><b>К</b> — Китайський палац. Пам'ятка комплексу № 381/4.</li>
<li><b>Р</b> — Равелін. Сполучений мостом з в'їзним корпусом.</li>
<li><b>Б1</b>, <b>Б2</b>, <b>Б3</b>, <b>Б4</b> — Північно-східний, південно-східний, південно-західний, північно-західний бастіони. Разом з валами між ними є пам'яткою комплексу № 381/1.</li>
<li><b>П</b> — Французький парк. Відновлений за сучасності.</li>
</ul>
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ</h5>
<ul class="justified">
<li>
З Золочівським замком тісно пов'язані <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/olesko-castle.html">Олеський</a> і <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/pidhirtsi-castle.html">Підгорецький</a>.
</li>
<li>
Усі три об'єкти — "Музей-заповідник Золочівський замок" і два інші — є філіями <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr> ім. Б.Г.Возницького. Також до складу галереї входить <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/05/zhovkva-castle.html">Жовківський</a>, однак не вся будівля, а тільки невеликий музей в її стінах.
</li>
<li>
Усі три об'єкти розташовані досить близько один від одного, тому об'єднані у відомий туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Іноді сюди четвертим включають віддалений <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/07/svirzh-castle.html">Свірзький</a>.
</li>
<li>
<span class="light" title="вказано повну вартість для дорослих, пільговий вхід дешевший">Ціна квитків</span>: територія + основні експозиції (на двох поверхах житлового палацу) — 30грн., експозиція "Архітектурні фрагменти і світло старого Львова" (в підземеллі житлового палацу) — 15грн., музей східних цивілізацій (в китайському палаці) — 24грн.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 травня до 30 вересня 2016 року">Години роботи, літній графік</span>: понеділок-вівторок — вихідний, середа-неділя — 10:00-18:00. Каса до 17:00.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 листопада 2015 року до 30 квітня 2016 року">Години роботи, зимовий графік</span>: понеділок — вихідний, вівторок-субота — 10:00-17:00, неділя — 12:00-17:00. Каса до 16:00.
</li>
</ul>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на <a target="_blank" href="http://map.meta.ua/photomap.php?l=castles&lang=ua">map.meta.ua</a>. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт "Золочів плюс" — оригінали в архівах фотогалереї на <a target="_blank" href="http://zl.lviv.ua/foto/zolochiv-archive">zl.lviv.ua</a>.<br />
2. Сайт <span title='укр. "Руїни і замки в Польщі, на кресах і в Європі"'>"Ruiny i zamki w Polsce, na Kresach i w Europie"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.ruinyizamki.pl/kresy/zloczow%20zdjecia.html">ruinyizamki.pl</a>.<br />
3. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Zamek w Złoczowie".<br />
4. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ</h5>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Золочівський замок - фасад" alt="Фасад замку в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSV_BdBVekS5f9KbqFZjTv0nrchqiO86sOaDg6X8MIfEmz67PpI06KKOXPd0DHHwq1nPcOJP1e5UtbyK5dST7loS2l_JTz6y_zGTtg5QPMSuVnEaM-MP3X3HuV4g47zPIO7YApP9LMsQY/s1600/History_Zolochiv-castle-facade.jpg" />
<u>1634р.</u> Для роду польських <span class="highlight">магнатів Собеських</span>, на замовлення <span title="пол. Jakub Sobieski">Якуба Собеського</span> невідомий архітектор зводить у Золочеві замок. Місто шляхтич отримав ще від батька <span title="пол. Marek Sobieski">Марека Собеського</span>, і спершу тут були дерев'яні укріплення на валах. Ці захисні споруди застаріли, замість них сформовано нові. Рік робіт вказано на вмурованій плиті.<br />
<br />
<u>1636р.</u> Згідно з голландською системою, оборону забезпечував закритий периметр земляних валів у формі квадрата, з бастіонами по кутах. Із зовнішнього боку всі ці насипи підсилювала кам'яна кладка. А всередині стояв житловий палац — рівна прямокутна будівля у стилі ренесансу, в два яруси висотою. Таке поєднання міцних укріплень і парадного помешкання відоме як "палац у фортеці" ("palazzo in fortezza")... Єдиний вхід на подвір'я, який був прогалиною у валах, прикривала в'їзна вежа. До її брами вів дерев'яний міст, ззовні додатково захищений равеліном. А кінці потужних бастіонів увінчували малі оглядові башточки.<br />
<br />
<u>1646р.</u> Власником після смерті Якуба стає його син Ян Собеський, майбутній король Польщі <span class="light" title="пол. Jan III Sobieski">Ян III</span>. Під час Хмельниччини та пізніших татарських набігів твердиня слугувала сховком для городян. Замок був найсучаснішою по тих мірках фортифікацією, чи не найміцнішим на тих теренах, тому частіше війська його не штурмували, просто грабуючи околиці.<br />
<br />
<u>1672р.</u> З початком Польсько-турецької війни твердиню взяли в облогу турки — її, попри запеклий опір, <span class="light">розгромлено</span>... Однак сам Ян Собеський тут не жив і з'являвся досить рідко. Спочатку він мало опікувався маєтком, але ще після загибелі єдиного брата в 1652р. та смерті матері в 1661р. отримав великі спадки. А 1674р. був обраний королем, ще більше розширивши свої можливості. Тому Ян зміг швидко відновити замок, який у 1675р. витримав наступний напад тепер вже татарських військ, союзних туркам. Їм довелось відступити зі значними втратами.<br />
<br />
<u>після 1680р.</u> Бойові дії переносяться подалі звідси, тому володар не тільки відбудовує та посилює укріплення, а й зводить суто декоративний китайський палац. Тоді панувала мода на східну культуру, і в маєтках магнатів часто одна з кімнат оформлялась у такому стилі. Тут же створили цілу окрему споруду, вишукану ротонду на подвір'ї. Вважається, що дружина Яна — <span title="пол. Maria Kazimiera d'Arquien, zwana Marysieńka">Марія-Казимира д'Аркен-Собеська, звана "Марисенька"</span> — почала відвідувати Золочів, тож король серед аскетичних на вигляд будівель звів для неї щось красиве. Загалом, згідно з датуванням, роботи завершились до 1686р.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Золочівський замок - вид з висоти" alt="Вид з повітря на замок в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhrQoV6kryTpKxI-ERDBimL9gtld8uwvi-o7M54Oy3kk53McBt1ZlqTQhW6fpCPE1-pwyGfgewUsTK5RNIuvnse3TyG8pX1e37c6hRZR2JqhY53KeyGz06ngO7vMYeeU5Xx6FgNFkv77I/s1600/History_Zolochiv-castle-aerial-view.jpg" />
<u>1696р.</u> Ян III помирає, а після поділу спадку замок отримує старший син <span title="пол. Jakub Ludwik Sobieski">Якуб-Людвік Собеський</span>. Точних даних немає, але орієнтовно за його хазяйнування здійснено останні <span class="light">масштабні перебудови</span>. Круглу ротонду розширили ще два бокових крила, таким чином китайський палац набув сучасних форм. До в'їзної вежі додали казарми, перетворивши її на цілий корпус, де стояла військова залога. Хоча по суті, оборонне значення потрохи відходило на другий план, і навіть у замкових валах потім пробили другий вхід... Порівняно з батьком-королем, Якуб мешкав тут частіше. Але коли у 1737р. помер і він, то володіння одержала дочка <span title="пол. Maria Karolina Sobieska">Марія-Кароліна Собеська</span> — проживаючи у Франції, вона перед смертю у 1740р. передає спадок Радзивіллу.<br />
<br />
<u>1740р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Радзивіллів</span>, литовського роду. <span title="пол. Michał Kazimierz Radziwiłł, zwany Rybeńko">Михайло-Казимир Радзивілл, званий "Рибонька"</span>, мав через Золочів серйозну майнову суперечку. В 1744р. впливовий магнат <span title="пол. Jan Tarło">Ян Тарло</span>, якому Собеські не віддали борги, висунув претензії на колишню їхню власність. Справа дійшла аж до збройного конфлікту, але в результаті твердиня залишилася Рибоньці. Мабуть, на фоні нез'ясованих прав замок не розвивався.<br />
<br />
<u>1762р.</u> Після смерті господаря споруда дістається синам. <span title="пол. Karol Stanisław Radziwiłł, zwany Panie Kochanku">Кароль-Станіслав Радзивілл, званий "Пане Коханку"</span>, і його молодший брат поступово занедбали маєтки. Приміщення здавалися в оренду, ними керували найняті управителі. А з Першим поділом Польщі 1772р. замок зовсім занепав: нова австрійська влада конфіскувала військовий інвентар, будівлі стояли без вікон та з проламаними дахами. Пізніше там влаштовано склад. Схоже, понищена твердиня офіційно й далі була власністю Радзивіллів, хоча невідомо кого саме (до 1790р. обоє братів померли). В кінці кінців її продано.<br />
<br />
<u>1801р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">родини Комарницьких</span>, нащадків українсько-польської шляхти. Лука Комарницький викупив його, ретельно відреставрував і довів до житлового стану. Тут замешкала сім'я хазяїна, і після смерті Луки у 1816р. маєток передався по прямій лінії — сину Олександру Комарницькому до 1838р., а тоді внуку Роману Комарницькому. Однак згодом їм забракло коштів утримувати такий великий комплекс, тож іще з 1834р. приміщення орендувались під казарми. Пізніше Роман у 1867р. здав їх під лікарню.<br />
<br />
<u>1868р.</u> Якимось чином споруда потрапляє у розпорядження <span class="light">різних підприємців</span> євреїв, які починають розбирати мури на будматеріал. Це викликає занепокоєння громади і місцевої влади. Але вже в 1871р. австрійські війська знову займають корпуси, а в 1872р. колишній житловий палац пристосовують під утримання в'язнів.<br />
<br />
<u>1873р.</u> Замок переходить у <span class="highlight">суспільну власність</span>, його повністю викупив уряд і влаштував тут в'язницю та судові установи. Зі зміною державних меж у Першій світовій, та й після офіційного приєднання Галичини до Польщі в 1923р. призначення твердині не міняється. Архітектуру будівель в той час майже не чіпали, тож вона зберегла свої риси.<br />
<br />
<u>1939р.</u> З початком Другої світової радянська влада створює тут сумнозвісну "<span class="light">Львівську тюрму №3</span>" — одну з чотирьох спецтюрем <abbr title="Народний комісаріат внутрішніх справ">НКВС</abbr> у всій тодішній області і єдину з них, що знаходилась поза межами Львова. Перед відступом у 1941р. більшовики закатували і розстріляли 749 в'язнів. Німці публічно відкрили поховання для демонстрації радянських злочинів, а от замок самі використали для тих же цілей... З 1944р. сюди вернулося нове відомство НКВС (виокремлений <abbr title="Народний комісаріат державної безпеки">НКДБ</abbr>, потім <abbr title="Міністерство державної безпеки">МДБ</abbr>), що базувалося тут до реорганізації 1953р. Після того в корпусі житлового палацу розмістили <abbr title="Професійно-технічне училище">ПТУ</abbr>, однак ремонту майже не провели — довгий час ще залишались тюремні двері і навіть ґрати на окремих вікнах.<br />
<br />
<u>1986р.</u> Навчальний заклад переселили, а замковий комплекс віддали <span class="light">Львівській галереї</span> (тоді ще звана "картинною", тепер <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr>). Почалась реставрація вцілілих, але дуже понищених споруд. У палаці відновлено автентичне планування, яке було зіпсовано кімнатами в'язниці та училища. Новостворений музей-заповідник частково запрацював у 1989р.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Золочівський замок продовжують успішно реставрувати, поповнювати його колекції та формувати нові експозиції. Китайський палац став доступним для огляду 2004р., равелін перед входом відбудовано 2007р. (був давно втрачений), а житловий палац офіційно відкрили 2009р. (раніше працювали окремі зали). В'їзний корпус, який містить музейні службові приміщення, з 2011р. теж ремонтують. Тепер замок у досить хорошому стані.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО</h5>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старий малюнок Золочівського замку - літографія Карела Ауера 1830-тих рр." alt="Замок на літографії Ауера 1830-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhghvQuIk7n8jKrYb4Fqa9etlhqDjcBMCVFyyY6B6Xva_UfTYKxmYzDftMXT-v_5QeJ92qGrDUkRK9QMHS40UjCw-jHmemEaADNL1-rEbJFvvhTEaj9rgLlKWei0ylyZFQG9knBO-q5Vhg/s1600/Old-drawing_1830s_Zolochiv-castle-in-Auer-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Золочівського замку - гравюра Константія Пшикорського 1870-тих рр." alt="Замок на гравюрі Пшикорського 1870-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMGS3vbIBQlk0RSUj_l5La2nuZ9j4n0ZmV72mGok-rlamZnl9w0dPAFJ3jzQWZ6wHwNjZbzUBXI6VlUgSDffA3JB9zIerWzmoEyB_lZ6Q7YQSXP3Tq4_VZrePsGHnu1b9gtGNjpYcEFUY/s1600/Old-drawing_1870s_Zolochiv-castle-in-Przykorski-woodcut.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - житловий палац і вали на початку 20 ст." alt="Житловий палац і замкові вали на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfLfc_Ix0sDkYuKSPnBoV6-RX1zwc6z0mHdtJIuVe6Z76y-kSTSYUpb3IF2KC1dHdu4wpbwqCmYIeEGlYdAiUAxiXDegn1GhVZnYh_qqyUttvsJZQuPijUwsohxSTcpOCppXyDVncrxeQ/s1600/Old-photo_20th-century-early_Residential-palace-and-earthworks-of-Zolochiv-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - житловий і китайський палаци на початку 20 ст." alt="Житловий і китайський палаци замку на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWQdUVhshd7v47Y89P3rw244nah8ZMswM7aLT9R5jQ_G1Y_UzNoyfCNaICK4Zl_LQz_9AInqOoro-2PFj3I-8AU3RrVu9-3QCTo3hTVRK3elMIlMt21ubkfZMj2TFmj8vtJfnIYQz7R1Y/s1600/Old-photo_20th-century-early_Residential-and-Chinese-palaces-of-Zolochiv-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - вид з північного заходу на початку 20 ст." alt="Вид замку з північного заходу на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAJq_RQfFJQSiFxwRmRV9GNBHlYvbYqyOqO5-OAjs9K6AiP5tw7aqwX8WsCfzJqzmbZSAPn0Z9hcvwYWGNlIsPWXVZqS1q6BIDqAbDKY9K4_5ib-fCSdyubfGj2gE8D-sgYWtVdKy7h_M/s1600/Old-photo_20th-century-early_Zolochiv-castle-view-from-northwest.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - вид з висоти у 1914-1918рр." alt="Вид замку з повітря в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1JhJWlzRIGKwuran90TZGerOPpWx4MhUYf3mMPS2HtG9HaUm1bGi3iqofXi9JMeHY8kIzMZ4nLLObNVxxLAIa9q36127IkcDRKKrKm2pfDorQoX72voiJRPFC4RYkxUI0Upk1tvr6IC0/s1600/Old-photo_1914-1918_Zolochiv-castle-aerial-view.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - брама в'їзного корпусу у 1918-1938рр." alt="В'їзна брама замку в міжвоєнний час" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_XY83g9uXfxQqiC6ZBm3Wx9wmnTyOMldux9DQ8izUHEqO4_O65PC8U_pOtNhUlMefyh9fL3WWgEeha-BhxUayFCbDwaABudsxqZbHHH9mVifhf9MIsF6dyjCJiLf5OHJhKHOAuQmw5GM/s1600/Old-photo_1918-1938_Gateway-of-entrance-building-to-Zolochiv-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - житловий палац близько 1930р." alt="Житловий палац замку бл.1930р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTOPS6xd22IQy2pqz8GOZX4h2NX51njArKbRoZZPxvBPMr5QTgR1F9UTd-r2wipryEBWLhTYkuSbS2rGusuNUD6izpk90zZhXzAKoPNhgNvFZIxt5UeBNIsS1lmHfO_fBDOJTiXdCG9YE/s1600/Old-photo_1930-about_Residential-palace-of-Zolochiv-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - житловий палац у 1930-ті рр." alt="Житловий палац замку 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLsAbV10k7FtCnki91LwyupeToAn8uYUAcsfAU8I-AFvpmoEUjmYpACtC0cnW4CC9yX9PspTsxr5ZVrZGHXYOqsNFnLl1sLIdVDAnQZbVDtDSMNXe7Yhi_2pLCOOu-dYkDAZJAhW94F_8/s1600/Old-photo_1930s_Residential-palace-of-Zolochiv-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - бастіони і вали з заходу у 1930-ті рр." alt="Замкові бастіони і вали з заходу 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbGHKH54ktsA4b9oWG06Unn3YFHedSW_tCT98AFmUTf_3KhmO8txNtJ1Hhl4EmNaKFyHRJPKiCSkHeaPeg4GAbIbilsnYrV8F1WvQj4kacVO-ymZGqRYPZsHE-Owa5MDPv5ZhR7ca0QBE/s1600/Old-photo_1930s_Bastions-and-earthworks-of-Zolochiv-castle-from-west.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - задній в'їзд у валах з півдня у 1982р." alt="Задня брама у валах замку з півдня 1982р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHv9Qi5eoztf0HvK4Gb_ZD6IZEhTHAOMRTa1PDhF08Et_GkGP_R4q5FstcTqtTWP0PTV4sj1m0L49lE0ffeLvTyIkFIFli4bxqzGrnPFehhqvNwAeckKy8DeEUsi0rloK6-KFzRtBtsSs/s1600/Old-photo_1982_Backway-in-earthworks-of-Zolochiv-castle-from-south.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Золочівського замку - китайський палац у 1989р." alt="Китайський палац замку 1989р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1XjWs4k4-4wyV5ISrhREYVQN3qStA6-BV_5Y1dDw-jQhbzMjdq-q5IHiCO64jF3lWYgm3xZCuvZ3G1O8Sl5nppmsBesj4p-dBzfPXMhELX6-qWLDYvq2QODC7wcKsmXCcr2nBGIyUpBE/s1600/Old-photo_1989_Chinese-palace-of-Zolochiv-castle.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Одним з найстаріших є видана друкарнею Піллерів літографія, що увійшла в альбом з краєвидами Галичини 1838р. На ній молодий митець Карел Ауер зобразив Золочів разом із замком на горбі [1]. Схожий ракурс пізніше використав і Константій Пшикорський, створюючи свою гравюру по дереві [2]. В той час тут влаштували в'язницю, і це призначення залишилось аж на 80 подальших років.<br />
<br />
На фото початку XXст. видно, як змінили житловий палац для утримання в'язнів. Наприклад, просторі вікна замурували, а замість них пробили вузькі з ґратами [3], також переробили дахи. В китайському палаці, що стояв поряд [4], розмістили адмінустанови. Потрапити всередину міг не кожен, а ззовні замок повністю розгледіти було важко [5]. Тому панорамна зйомка [6], зроблена з повітря у 1916р., є особливо цікава — тут добре помітно всі частини комплексу. Зокрема, впадає в очі впорядкований парк з деревами. Тоді задній в'їзд за китайським палацом використовувався як основний, а колишня парадна брама [7] в корпусі навпроти, схоже, для в'їзду була зачинена.<br />
<br />
Хоча основні архітектурні форми твердині не зазнали змін в тюремний період, дрібні перебудови все-таки здійснювали. Це видно при порівнянні кадрів житлового палацу — ранішого [8] і пізнішого [9]. Тоді, наприклад, відновили первинний двоскатний дах, який мала споруда давніше [1-2]. Земляні вали та бастіони, укріплені каменем, взагалі ніхто наче й не чіпав [10], що сприяло їх збереженню. Але з роками, без належного догляду замок поступово занепадав сам собою: старі мури облущилися [11], а колись розкішна китайська ротонда стала подібна на руїну [12]. Останнє фото зроблено невдовзі після перенесення училища зі стін пам'ятки і створення тут музею — з тих пір вона відроджується.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО</h5>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/WBw35MPgUUs/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/WBw35MPgUUs?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Замок в Золочеві</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2010 рік). Досить добротне пізнавальне відео: види валів та Золочівського замку з інтер'єрами обох палаців, разом з якими пропонується розповідь про історію побудови, доповнена контрастними ефектними саундтреками. Крім того, передача містить уривки інтерв'ю з Возницьким та музейними працівницями про різні деталі — оборонні укріплення, колишні житлові приміщення та сучасні експонати.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="castle-description"></a>
ОПИС ЗАМКУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhMDdcU-GgBsx2h4q58qtUBPkG5cwe-kvetQ4nK5wsu01WSvUlA8ds1p1lY8CHM9tse2nuh4OHcVwkGaWsdRcd36MI0_POdRrZYpNq-AbDetd3bjBhx5-MyYlsSNGLAPgQvfM6Il7yxx-g/s1600/Zolochiv-castle_Facade_big.jpg" title="Золочівський замок - фасади">
<img class="hor" title="Золочівський замок - фасади" alt="Фасади замку в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_l5GqMKsYVJZN3MNWO4mg1ymBP06PpEAUDB3baYHZUo979BRz_crKFr9jGKdboTypHyi1oGzMEQdlBZro_wCKdSsAVYyeedd7hAYc9Xc_xUTDHVpbE8VfPuZtf0jVj4DEfw914ROOFuw/s1600/Zolochiv-castle_Facade_small.jpg" />
</a>
Замок квадратний з розмірами 185x185м, являє собою периметр земляних валів з 4 бастіонами по кутах, ззовні обкладених каменем. Всередині стоять окремі несполучені будівлі — два палаци, в'їзний корпус та дрібні господарські. Непробивні для гармат потужні високі вали, зведені за голландською системою фортифікації, і прикритий равеліном в'їзд грали оборонну роль. Сам житловий палац захисту не мав, а сусідня ротонда, згодом перетворена в маленький китайський палац, взагалі була суто естетичною спорудою. Загалом, комплекс складний та об'ємний, охопити поглядом його можна хіба що згори.<br />
<br />
Головна брама веде на внутрішній майданчик. На відміну від інших замкових двориків, він лише злегка обрамлений насипами і виглядає як цілком відкритий простір. Прямокутна ренесансна будівля праворуч від входу — це великий житловий палац <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Тут на першому поверсі були господарські служби, скарбниця та каплиця, а також кімнати для знатних гостей. На другому поверсі жили власники і влаштовувалися прийоми. Підвали використовували як льох, де тримали значні запаси харчів — Золочів був важливим опорним пунктом, а замок за потреби давав притулок мешканцям. Палац, ззовні аскетичний та простий, насправді володів цікавими особливостями: вузьким таємним ходом у стіні (з панських покоїв до скарбниці), продуманою системою опалення, та навіть туалетами з каналізацією — унікальною на той час новацією.<br />
<br />
Ренесансна будівля навпроти входу, з рожевим відтінком і вибагливішими формами — це малий китайський палац <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Він містив колекції східних цінностей, які тоді були в моді серед магнатів, а зал другого поверху міг призначатися для чайної церемонії... Прохід у двір захищав в'їзний корпус, що складався з вежі над головною брамою і прибудованих до неї приміщень охорони <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Порівняно з палацами зберігся гірше, а дах чомусь на роки застряг у стані ремонту. Та й сам покрівельний матеріал, покладений на зміну черепиці, якось занадто ріже очі своєю синтетикою і дещо псує атмосферу.<br />
<br />
З високих земляних насипів, що замикають кругозір, відкривається чудовий панорамний вигляд як на замкове подвір'я, так і на все місто. Зразу ж біля в'їзного корпусу можна піднятися на один з північних бастіонів, де встановлено ряди гармат <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Стежка веде по верху валів довкола двору <span title="п'яте фото знизу">[5], тож комплекс проглядається зі всіх боків</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDCkxLK22TYRsBzCnt8YI6s0A6gksyryEE6MT0lsfHW3Qik9MuJYxeUilfT4tWtqq5K-KInlxYxksbaobXPvNA28UbYpKIVh2tEZwm8t7i_RGTRUjMnnJbPBBvnGm4_f-08OCg1M-B4NU/s1600/Zolochiv-castle_Residential-palace_big.jpg" title="Золочівський замок - житловий палац">
<img class="hor" title="Золочівський замок - житловий палац" alt="Житловий палац у замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf8PM8m42D4l7PZb6mgKYM2rjlXnBhBjf0Eo1pNQZcTRIAcNTaRK89pRbfbdF2_Oj-f-RNUjxW0f9EtKdPSjv-NXdF5s7vidMGmtY0RKH5BWKVz9fc_PNELDzxXxUqebuSA0jHClwmgwU/s1600/Zolochiv-castle_Residential-palace_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-kd0kq-O0E9CCKUe9UZQr5jCdHOJicqmCbBE5LqAqrPU-R0YuyMsPGR9_dyvcEJjVkAZnWgF6qOe3XEYm2sV27IHGkqrYnb2yq7587QYLdwxYXzDr7LGWC-1UnqeYIGWroaXOX30AWLk/s1600/Zolochiv-castle_Chinese-palace_big.jpg" title="Золочівський замок - китайський палац">
<img class="hor" title="Золочівський замок - китайський палац" alt="Китайський палац у замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSsOzxD8pW-TRcxofStxY5yXjmGoeVTiE_lPkyi-2XCCLu9r1GpBKvWh8tiZ6gaQgZCG9MguVO5X1UJUQcJsV2WfiSWmbXSELlVfAdbUGUV2WZJ82mGLWom-MRRWklzs5pvhksrfEi_7E/s1600/Zolochiv-castle_Chinese-palace_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhcbLpboJDR9r2XTbOEtdPRg5mSEBaTLLPoBNvBCBhQl3YdGkvYuTFz-YAwG7HoJHhC2uOkqun0LVOwuSRojKcaMFumIL93iJphSVpmT1yXk6LWnjo8VBq0Ata-xMgK5uJGa6a8bG1cOiE/s1600/Zolochiv-castle_Entrance-building_big.jpg" title="Золочівський замок - в'їзний корпус">
<img class="hor" title="Золочівський замок - в'їзний корпус" alt="В'їзний корпус у замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzZTPvLd-fa2FNzwaYQK5HT9Z7xZjfOc4eMj-hV9bniXyXz4o2Qa6LNeldtTzCmD_Lbqk21WLo6qfkR4TtHvx6GpZJ8K-JeLAdu73QOYXgAnCNrmPRwzRO7r2LAXBslgLbCfo4ULQwUGc/s1600/Zolochiv-castle_Entrance-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfg_EGKsn9Yna9WWhHVC_8Ta1P4LDe6kmI11WAaUBIgSzNzEwh5aEV_siMkvooGSUFBDRyaZc_kHJ53dziUXn7Ep7rHaJ9dyC9gwmuH19THIVkMtf3B7LIi8jYjB9v5CHjTj382Jl9-I4/s1600/Zolochiv-castle_Cannons-on-bastion_big.jpg" title="Золочівський замок - гармати на бастіоні">
<img class="hor" title="Золочівський замок - гармати на бастіоні" alt="Гармати на замковому бастіоні" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmT3TuLTTwzrUV3BUKoVK30_r0nI4bPyKyzfXIYzwenE6T0BsiWrhIRclB56qLtyItkkQY4kchq3tY5SVu98YIrCLJ-1t7b7QNxB8KatWq4WSp9jnGFSTq0xfCDud16QKWQglyZ49LONw/s1600/Zolochiv-castle_Cannons-on-bastion_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxW_muEjbT2GQtmqXPkfZJkvWLbCKJc8Brhz5inurE2QaC7oLOVb14HLzNU8rTIVgiT5t01AP0PiZX7ivpMjF5JpyO0Ck09jv7B7wnpIzGpQV82gfYCb27q_Kc_egvIXAf5nalvgb15xU/s1600/Zolochiv-castle_View-from-earthwork-to-bastion_big.jpg" title="Золочівський замок - вид з валу на бастіон">
<img class="hor" title="Золочівський замок - вид з валу на бастіон" alt="Замкові вали і бастіон" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgh5TE-_6F3vu69sz9pep4xKk1Hwrtcon4nTTN80B5yq4hLQZqB7y37lU5Rf3N4XDj1d1L0FKe-W2egzNBAyHzzXTNnDnXnk8UJhCm4o1Tcv1NT1ljsDx1rPlvEbeaEjbSx7QTMobmtahk/s1600/Zolochiv-castle_View-from-earthwork-to-bastion_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Згори замок виглядає привабливо, та не здається аж таким неприступним. Щоб сповна оцінити потужність укріплень, слід обійти їх ззовні і побачити ті мури знизу... Перед в'їзною брамою був викопаний рів з перекинутим мостом <span title="перше фото знизу">[1]</span>, додатково захищений трикутним равеліном, який нагадував відокремлений бастіон. Варто зауважити, що ці конструкції зникли ще в давнину, коли замок втратив оборонну роль. А сучасний равелін збудований як ресторан і є відверто бутафорським <span title="друге фото знизу">[2]</span>, хоча дає приблизне уявлення про свого попередника. Автентична ж кам'яна кладка помітно древня.<br />
<br />
Зусебіч замок туристи не оглядають, а впритул до східних стін навіть розташувались городи. У південному валі, позаду китайського палацу є ще один в'їзд для господарських цілей <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Із західного боку добре зберігся вмурований хрест <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Вирізьблений на нім напис "AD16IHS34" фіксує рік побудови: "AD16 34" — це "Anno Domini 1634" ("Року Божого 1634го"), "IHS" — просто христограма (латинізовані перші літери імені Ісус)... Стан бастіонів теж дещо різний. Найбільш ефектним видається північно-західний, з гербом на башті та гарматами <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>, що якраз потрапляє в очі на шляху в замок.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgllwdpnD7tzaCvsNF3Z9BgV9qiPS408PcDiSU1Nnc-ubfnNRk4ZfDaoIuWsXVknnl-f6XNYNuR_H2s8CYpAy6N-jC1ZgaUNQ9pmrLRIFCIu6eljtvWLcNvROAG3QcauydDiK45yaaz5TY/s1600/Zolochiv-castle_Bridge-and-main-entrance-from-north_big.jpg" title="Золочівський замок - міст і головний в'їзд з півночі">
<img class="hor" title="Золочівський замок - міст і головний в'їзд з півночі" alt="Міст і північна головна брама замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEie_-kXZtkLNixP5IKM6-o8XJl5fT7EWUxJZTGPLNIXTfFui3sI-WjMKz6k8HYHM-Mv8cS_sWQWgZRszgdm9SmMhHV4I2sczMmzYM_62rf-ubyMQ8ZAjN_OVLLQIO-jV5UYIrQtrYjX8Is/s1600/Zolochiv-castle_Bridge-and-main-entrance-from-north_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhpMYVGNogWoB3XGz28aUXf_r6koOvnYHb26zW6NX-7mRYZKSc2QcmTOUU6iifBLllRY6IuLHi1svlB5dBKHeFMjervhU78Ps1-GRaD_01ucKIBddzBxLiXfsq5LCo47gao8EtqoOyjduY/s1600/Zolochiv-castle_Ravelin-in-front-of-main-entrance_big.jpg" title="Золочівський замок - равелін перед головним в'їздом">
<img class="hor" title="Золочівський замок - равелін перед головним в'їздом" alt="Равелін перед головною брамою замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3PQLnak6ovH-N5FMdIbPTm0W8GVRjV3c9_chuAdldjfVXjqp1A3gGElK5X6UnERTTxAlobZKEa31iT36fy-rpO1jBGOpCxIxCYv9eF__EE9b7TN9BIEuG3-RDLZKdwhfBTEkAoCbRqfs/s1600/Zolochiv-castle_Ravelin-in-front-of-main-entrance_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB82wgYyHUHsHDlSHOaSSOOBSg4LmEYxswp_oTx-SXHCi_rnH4hsSWYT9qCXVE2T4mI-MM-mSZ6x5igHBAM0FSYK7uV2zTQaC-fjz-8SpKjkM3CL52bG-4VAH5yVJUPfWRJ5O3EVnBvQo/s1600/Zolochiv-castle_Back-entrance-in-earthworks-from-south_big.jpg" title="Золочівський замок - задній в'їзд у валах з півдня">
<img class="hor" title="Золочівський замок - задній в'їзд у валах з півдня" alt="Південна задня брама замку у валах" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrFjNvHeOeTdz-5q4aFqJoQVAmOxhzg6ZH2OoahyphenhyphenboqKx2o7Yc5esZtlptgEDNEw7mU1shhOIomp7hP5bPXSvQNHL3T5vgAFnpgsKXFuPSULHHKZuDccbjOTR07FSJoy9M3osJDSiCPcg/s1600/Zolochiv-castle_Back-entrance-in-earthworks-from-south_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiza5Px4fZiY0UrdPiae4vtTATghZnS_NHix-YYTi53HAm8qgMWA_vJQZEGdQbxAJMAoP_xtyoDg7usAYr5-FCadTreUX3BnKKIiqp4OOYldpU8jaP6OTtv9d022fbp3GQ_Uqf41UJMWK4/s1600/Zolochiv-castle_Stonework-of-west-earthwork_big.jpg" title="Золочівський замок - кам'яна кладка західного валу">
<img class="hor" title="Золочівський замок - кам'яна кладка західного валу" alt="Мур західного замкового валу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjryJcgymcqqpIzgAKmUz9KywodzZteTbOOZ1cJVJVvYEVCW3gIIWkjs2wk3DEA88jNrXEp_45Yb_LVdv7n62xvRHOHqhTtVLF8SAE4-s0bBh2e8gHJ1KjKWdk7CDXKrTXD0o3eaqsB5iY/s1600/Zolochiv-castle_Stonework-of-west-earthwork_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiy3KvRTjfwLSP2QBWw3vgD2qhw3wBz9b2ZBa8dDBlaRnoLI_Ku1Ddi6l18NHS95zt2khmcXg1b8p4eQK2MvhQiK4qQqdRljZtG7LQsqGgxDKmp5dfTomPv33pLaV90lzfzqCQssyg7z4E/s1600/Zolochiv-castle_Northwest-bastion_big.jpg" title="Золочівський замок - північно-західний бастіон">
<img class="hor" title="Золочівський замок - північно-західний бастіон" alt="Північно-західний бастіон замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_LONI9ZAfBNS4fKr0VreyTSYvekqBNuiiNBmiAggm8xBBhExdHa8uI0rq0mBBqX-OJezAWCXCMYqs5-jlfEY704R-9f2gzOKTLD-nGbPEGeoGgJb4SL7t4UwCqjalyFk13zyQoHWlnik/s1600/Zolochiv-castle_Northwest-bastion_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh59cjrpQo3w3FDnWoGpa2oAPzhLJ6T5i7jKWWcQmmHD_u1B38awD1M5gv2TUvBxIO2hz8UIdA6OyA27oMMW2krVCT3y5PgU2bB6zvexcnJ3cSOs4kbmGyb2bcNWO6__aJYSJ1rJichoSk/s1600/Zolochiv-castle_Coat-of-arms-of-Sobieski-on-cavalier_big.jpg" title="Золочівський замок - герб Собеського на башточці">
<img class="hor" title="Золочівський замок - герб Собеського на башточці" alt="Барельєф на замковій башті" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7-zISumQXXNdALx9kEGD2BfeI1JfMI1fDUDUcCNCWFTKW0UhZcvQN-GmnOrUNmsTm6BrUi6sSe5CLy8PwfJM8OMpA75MI0quPCE167wHXu-3fBGmXUNfuMLlQyQlb9MDWcmOY0RmP3eU/s1600/Zolochiv-castle_Coat-of-arms-of-Sobieski-on-cavalier_small.jpg" />
</a>
На кінцях усіх бастіонів є маленькі башточки, так звані кавальєри. Кожну з них прикрашав однаковий барельєф — гербовий картуш, вирізьблений ще за Якуба Собеського в час побудови замку. Вони подекуди понищені, але роздивитися можна. Обрамлений листям щит містить чотири герби: Яніна, Равич, Ґоздава і Гербурт — це герби Собеських (Яніна) та споріднених родів. Літери "JS KK SK" по кутах означають ім'я засновника та його тодішні посади: Якуб Собеський, крайчий коронний, староста красноставський.<br />
<br />
P.S.: Замок оглянуто з подвір'я ще в липні 2015р. на екскурсії, дуже спішно і з купою людей навкруги. Під час самостійних відвідин в березні 2016р. я не лише тихо та спокійно роздивився усе всередині, а й прогулявся ззовні валів. Щоправда, схована від основних туристичних потоків сторона не така доглянута і геть не фотогенічна, зате якраз представляє ту первинну простоту і потужність укріплень. Загалом, якщо старатись охопити все, то помітно, яким величезним є замковий комплекс. Бо окрім самих розмірів, вагоме місце займають ще й інтер'єри.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЇ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgf0EXLG4AyBvOh4hVRd9Ezrj0JSAPru14V3zI8cEThtp3cmYkza-JSfwmqcywd3odhODiXnay8RQsV98snp3FA4wkCtHdRZfOUpNFg2c8NKTZw_CU1taS9Vcfx0_JSNkQyc-PQ09wqgTA/s1600/Zolochiv-castle-museum_Castle-model_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - макет замку">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - макет замку" alt="Макет замку в музеї" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKQi7rt1J34uU_xty3KmwDraFWHU-rJThhZnRVlOO-AwSVlr6czT0oSl6wZDXUTX1LHEybjbC84FNuyCA344igY4tuSEkrrhWY5A8qBc4ksBjPOkCkzb0lMelIuzJLoLHuk25w-LXpZv8/s1600/Zolochiv-castle-museum_Castle-model_small.jpg" />
</a>
Основна експозиція музею-заповідника "Золочівський замок" стартує з парадного входу в житловий палац і така обширна, що розбита на тематичні секції. Наліво з вестибюлю прямує відділ історії замку. Перший зал стосується періоду шляхетської резиденції: містить давні знахідки (монети, люльки, гарматні ядра, тощо) та малюнки, а в кутку стоїть модель замку, подана зліва на фото. Судячи з вигляду, вона представляє твердиню часів короля Яна III Собеського — кругла китайська ротонда ще без прибудов, присутні равелін та міст.<br />
<br />
Другий зал відображає тюремний період: тут зібрані дрібні тогочасні артефакти, а під стінами стоять в'язничні двері <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Третій зал описує реставраційний період: на численних фото зафіксовані етапи процесу відновлення, а ще є колекція цікавих цеглин. В наступному ж можна побіжно ознайомитися з визначними пам'ятками і постатями Золочівщини загалом... Минувши ці маленькі зали, потрапляємо у височенне приміщення, де висить батальний шедевр "Битва під Парканами" — гігантське (9x8м!) полотно Мартина Альтомонте <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Воно аж не влазить в кадр, а верхня його частина тягнеться на другий поверх, куди зразу ж можна піднятися. Там по стінах розвішані роги та чучела впольованих тварин, а люстри оздоблено викопними рештками мамонта та іхтіозавра <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
На другому поверсі знаходиться відділ палацових інтер'єрів епохи історизму — це предмети побуту, виготовлені в XIXст., які відтворюють давніші стилі XVII-XVIIIстт. Експозицію формують переважно меблі та картини <span title="четверте фото знизу">[4]</span>, хоча в кутовій кімнаті з бібліотекою, наприклад, можна побачити і живішу інсталяцію <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Обійшовши по колу кілька малих приміщень, повертаємось до мисливських трофеїв і переходимо в ще одне велике поруч. Це тронний зал, який з-поміж інших вирізняється своїми розмірами та розкішшю: прикрашені картинами та дзеркалами малинові стіни, величне крісло-трон, камін та вигадлива біла піч — усе вражає пишнотою <span title="шосте фото знизу">[6]</span>. У наступному залі виставлено зразки зброї і давні карти. Звідси гвинтовими сходами можна спуститись вниз, але експозиція прямує далі по колу другим поверхом. Тут є ще шість малих залів палацових інтер'єрів, особливо красивими є два кутових, які репрезентують спальні — чоловічу <span title="сьоме фото знизу">[7]</span> і жіночу <span title="восьме фото знизу">[8]</span>. Також на кількох фото можна помітити округлі закриті дверцята — це ті самі старовинні туалети.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguFWf2wA_aq3cy7fMTfVPQGkEfLB3o0f9K-8RNMrLfZWhgoYWVbmSGa4BM4S4f1nKAt3JVolnH8-cRIxp_4hSZS8B9GYUDY2Yx6OAmKt6GqZm7SJMHPgcHwZ1DXdhOfO0ZehGwax8qLNQ/s1600/Zolochiv-castle-museum_Artifacts-of-prison-period_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - артефакти тюремного періоду">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - артефакти тюремного періоду" alt="Тюремні речі в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgqhg9wPDEqGsyg_BY97a8KLRG2XYNJJWuIgXjUaZwV5EcPwolfp_hecSkVi06YfJl8WPJqTTvjeLVhfovSojpFfVQpF4QREbJtg7yYzQ4ai3wkXejM55lVJHMnHT3U16GmMnf7rBzMiMM/s1600/Zolochiv-castle-museum_Artifacts-of-prison-period_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYIwz-iwuMjOrkU_2x4Z62moDVrfJM-vDsAASxHT_QXSPdrhE38a4BuxgSzd7jVDNsEBpS53w4B2Fp-UbEk0Y6cewxtHVl8Bmu92iGzaUuWN_i5T0VqlNRqB3FT9TcP9B4g8mQZ1sFdmU/s1600/Zolochiv-castle-museum_Painting-Battle-of-Parkany_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - картина Битва під Парканами">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - картина Битва під Парканами" alt="Битва під Парканами в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfmjcm0OoKoFh7KNWmL2avi9H7228ws9-KLN19q_o_6WMNgCfBYl8nMEhOQ9rLMB572AXQhYpVAldvjFdKlYYZViA7jhHoDB6wgC0qccg95iC83vb0C1Gwrn1U0hyphenhyphenBVwIk-EqWxVqzRpE/s1600/Zolochiv-castle-museum_Painting-Battle-of-Parkany_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_sHvDVr4aFjhMMHqBE71Vqd8o9QgzallhNRVNL9VwADBxZ7j2K-eWghXhZ2WPglJfW9cM9UJVaQwYU0_25obdpL62sZMRKyyGC5XJhz_w5RbJ2ooakAs_VvVZiDWTovsDQasaX6Sc4NY/s1600/Zolochiv-castle-museum_Hunting-trophies_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - мисливські трофеї">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - мисливські трофеї" alt="Мисливські трофеї в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaLybV8hvmOqjUKjSDLdXdXsSPozctk5Qj6NDWdnC_fGaBXGYnMHtNq9b_Tdqh6Z-3eiTBgGAggBdTCd-CiWeRkzoZhaE-PYLah7EOYLzQfKzdXH8CKH3Aje6iRdfKyLyF_c582_Gzmbs/s1600/Zolochiv-castle-museum_Hunting-trophies_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgFPUdla9jceeO2uwkYTY-BWqUe0_0SJMy1QCY7dI-7S7s9QwGfyCmp4rnxGyDEg0VUveXRbtsz7NThPqljPJj_o-lTfZNLU3XD7jpljodH6o06fkZ9-dwDpZcXi7ot4u0Qzpyn6P-t3E/s1600/Zolochiv-castle-museum_Furniture-and-paintings_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - меблі і картини">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - меблі і картини" alt="Меблі і картини в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj4Y2-oCbg_3dLja9-ZWQ04Qr44ldwB592D_ZTyUfkmULTBi1F2soExzia05aAkxZyzBmIxnXE1C_o08nT0zPQvA-AERN5Z_BbY0jTBrXHxgUr0ZYApnvfd8xKWc5YffxidhUSa3zlZb6E/s1600/Zolochiv-castle-museum_Furniture-and-paintings_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgyGSlvjViH9QY9w0rFBnSHN3SCLVfK5C-T9ZRz8u6sedm3jArLYKPO7k0khS2dTZqE3vTlKsKNzxiA7w0khjF7Iyuoav384qmHqw5Z4dMVkil1G4mRrR8CGXjwoN9sMgviZTDBulyk52w/s1600/Zolochiv-castle-museum_Mannequin-in-corner-hall_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - манекен в кутовому залі">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - манекен в кутовому залі" alt="Манекен в кутовій кімнаті замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdT1yJOD2-bzkN_AfXqB1GNJxtgh19ETqUPeHzlZmbBQ-rCKmtDf56LFjqnoNd9rPc1cBX06PfiMjiirbVAPDMX06z2_sxHqVIgIsYvScQOlToEHD8lPGNXLlR3yQx_gyrlwHgY-3Snpo/s1600/Zolochiv-castle-museum_Mannequin-in-corner-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgqJT0CP_UqXpsb2Un_9A0eAqOoRDZMIk-5wIPJYuIRHSD4GkrWlJOb9rdigQTxzzn2XhvCM7wMO-G57BCTQ21oqRb3wXQ0luOUiYSibN53et1_SEbjslrqgYjXRV0TA_CF11lphIRySAU/s1600/Zolochiv-castle-museum_Throne-hall_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - тронний зал">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - тронний зал" alt="Тронна кімната замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9ADP99anQJE-UipNG0HuIlHTPQ_-BWFh-_GWu9KCIT0BP-TEl9NeR9YCgU32GuR2O0qAIg9MJ4mOLi65lbttvCAD1sqr8NaypMZj-w43IWxd1uzBgqNjNa3o0pWZH6SnLiAYmxLKuCzE/s1600/Zolochiv-castle-museum_Throne-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCqp6aRCDtGQPjchRttq4P5uAOj-ZRBW8j37nAbAQAzHmjoVt6DI5git0_zm9u1kwbqXa_SZnw-M-7t30tOLZHoIJUgnZ6vIC2h7PLACae90u1V30AvbsWl-ilCaQU8BXI7_vwOLXgUY8/s1600/Zolochiv-castle-museum_Men%2527s-bedchamber_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - чоловіча спальня">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - чоловіча спальня" alt="Чоловіча спальня в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9LssABShxU27R-m7S95t1Wv7KXbB-3AmEEdIvw9U313L7mwj7xRN6H1T7N4vYr975nyA65y03Xf5ATixaSGCsxdmYbHdeKEK56I5YczAJXyL7wzRUIVaoIluxlYEMNJxbwuaLoV1cZ90/s1600/Zolochiv-castle-museum_Men%2527s-bedchamber_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVsZCEEuyPg9B8X1S2E1mh4qIU9Zx-ZcF3MNdQIFvvhbQZIBKslwl7kbpXhub_YQcJi8xrd1A8aQ8_65kra4XvvawRCb8x-pwQt2UnNY-YUlTRGUh_T6_vyv_p6CwA3-twBRa_A9FvRbE/s1600/Zolochiv-castle-museum_Women%2527s-bedchamber_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - жіноча спальня">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - жіноча спальня" alt="Жіноча спальня в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisA9Ul3f9LvKN6ae_XhSk5HJBhRMg6vHjsMxzHQWQSPyR_jFXDqaDwXlQnxaPYIp2jMrd8TyCDPFYEz-8ku_Oa21MBQz6EvYJDNmI9LJFz7N7jlQhdGdZfQi6BmyVn-N8f8DOEzBssZdU/s1600/Zolochiv-castle-museum_Women%2527s-bedchamber_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGp__-h88yuNlbf8BJlpQyFVBl4Tcx9J9Hp2LoRIhad7KSQIVM7yEYy7LC0_hlEgrDcbNI9GtQpXE3DFSC7CzlYMQcMDgGO01ZRT_sC-ZR2AnmOLLaj57Pt1JgVRQNnEkvUo5kqXd8K60/s1600/Zolochiv-castle-museum_Architectural-fragments-in-dungeon_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - фрагменти архітектури в підземеллі">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - фрагменти архітектури в підземеллі" alt="Архітектура в замковому підземеллі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOY6KzdcLOZ3FIY-AD8dnD8rpyRU1hVKb0PP-_sk06079nObzyWn9qNy24sbisEeczWlLipBD4u9ecjM1_D4Mr3nbQgJutWpivxXDDKhczqz0bazp4hg0HyHfklQkDb6YouNvvlrTTfk0/s1600/Zolochiv-castle-museum_Architectural-fragments-in-dungeon_small.jpg" />
</a>
Зійшовши на перший поверх, варто крізь ґрати оглянути зачинену замкову каплицю. Коло неї є зал для тимчасових виставок і ще два досить просторих, наче незавершених. Експонатів тут поки небагато.<br />
<br />
На додачу до цього всього, коли я приїхав удруге, в підземеллях житлового палацу відкрилась цілком нова експозиція, названа "Архітектурні фрагменти і світло старого Львова". В одному підвалі зібрано вцілілі елементи львівських кам'яниць, представлені зліва на фото. Ці колони, дверні та віконні портали є залишками давно втраченої архітектури часів XV-XVIстт. В другому підвалі розміщено колекцію львівських ліхтарів часів XIXст. і початку XXcт.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgbwoOZddwu_y6FdKExUGrl1-G2KLWf94KIIwoftyrQbFTHDreTmpwyAkNuEs1kB6wA8fF3F9CjmidJeRduzQkve4ED74kxSC-0gG6CUzVe4KUXKo9tDpfh6OrlvHFF3rASNlsRJTZgONs/s1600/Zolochiv-castle-museum_Round-hall-of-Chinese-palace_big.jpg" title="Музей Золочівського замку - круглий зал китайського палацу">
<img class="hor" title="Музей Золочівського замку - круглий зал китайського палацу" alt="Кімната в замковій ротонді" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfcyOgrE40O6Tcl-R2aMXbdJKiFEyU9sYIfVzKuaSQzwCDQTeHaGr_df_mrreNbsVxInCo36rqyKhe_GqXUOyTlwSqVpPfWXwpiSEBME_wSeBKJMlc7ae0OP7TTYxFH-sagMgM8CNcMAA/s1600/Zolochiv-castle-museum_Round-hall-of-Chinese-palace_small.jpg" />
</a>
Китайський палац містить відокремлений музей східних цивілізацій. Експозиція починається з центрального залу в ротонді, що показаний справа на фото, і прямує крізь ряд інших. Кожен стосується якогось регіону і наповнений оригінальними тематичними речами. В першому — Шумер і Єгипет, в другому — Китай і Японія, в третьому — Індія, Індонезія, В'єтнам і країни Тихоокеанського басейну, в четвертому — мусульманські країни, а останній презентує зв'язок України і Сходу. Експонати досить різноманітні: статуетки, посуд, килими, зброя... Деякі дуже коштовні та мистецькі. Зйомку музей забороняє. Другий поверх ротонди зачинено, там іноді проводять чайні церемонії.<br />
<br />
Наприкінці слід зауважити, що Золочівський замок як туристичний об'єкт дуже обширний. Екскурсійного часу суттєво бракує, щоб детально роздивитися все. Укріплення великі за розмірами, а пропонованих до огляду інтер'єрів вкрай багато, тому довелось відвідувати його ще раз. Лиш тоді я зміг охопити пам'ятку цілком і навіть зайшов у ресторан "Равелін", всередині теж оформлений у замковому дусі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ</h5>
<div class="justified">
В кінці XVIIст. на північ від валів, обабіч головного в'їзду закладено два італійські парки з терасами. Їх розташування і форми можна побачити на макеті в музеї. Оскільки розміри замку були значними, а укріплення насипалися зі звичайної землі, це дозволило висадити ще один парк просто на внутрішньому дворі. Він схоже виник пізніше, коли площу трохи розчистили від малих дерев'яних споруд, і отримав чітке геометричне планування, характерне для французького стилю.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhARRtYcFSt3Uy1kFyOf3bUmDOrnqUR2td6jYaImU92Ho3qixiAeaoxLqhXQS3zOX73AtV1QPJDrBW1vgF1EKDFUlP72iHyD9Ape5aYvenaRUOYKaOUtoHkXUZbJKJ29ROADX_ByFwaqWo/s1600/Zolochiv_Stone-with-wreaths-and-cipher_big.jpg" title="Золочів - камінь з вінками і шифром">
<img class="hor" title="Золочів - камінь з вінками і шифром" alt="Шифрований камінь з вінками в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhy1I4LmLgd2CQIR5TvUO-VRVkkFAFaGeljd4oYZcZ5vIiD3I-V9KMxpJwu9gKpJ9O_yNX9g-5OVozwyzmxmtNdRkScladtJRsJv67NfWSpKeZbpqUVkIiPwdxj_0_rP3hudRqhYvtZU5o/s1600/Zolochiv_Stone-with-wreaths-and-cipher_small.jpg" />
</a>
Парки занепали в середині XVIIIст., коли замок дістався Радзивіллам і не доглядався. На початку XIXст. нові власники Комарницькі ще намагалися довести до ладу насадження на подвір'ї, але минулого розквіту досягти не вдалось. Остаточно їх знищило створення в'язниці в стінах палацу, а згодом тут виросли нові дерева та простенькі клумби... Повноцінний французький парк — з фонтанами, рівними стриженими газонами та скульптурами — постав аж в роки сучасного музею і чудово доповняє архітектуру. Італійські теж є в проекті, але тут процес відновлення поки що візуально не помітний.<br />
<br />
Цікавим об'єктом замкового двору є загадкові камені, привезені з села Новосілки на Золочівщині. На одному вирізьблено шифровану коротку фразу і два вінки (мертвий терновий та живий квітковий) з діркою посередині, як справа на фото. На другому — кілька зашифрованих рядків. Численні легенди та підкреслена увага з боку екскурсоводів зробили ці камені свого роду атракцією для туристів. Посилено розвиваються історії про тамплієрів, які начебто отак закодували місцезнаходження скарбу. Насправді ж написи значно пізніші — найімовірніше часів XIXст. Однак зміст тексту все-таки досі не розгаданий. <br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КАПЛИЦЯ-ПАМ'ЯТНИК ЖЕРТВАМ РЕПРЕСІЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhQhGh6RuR1jLNrcwqi9AhyphenhyphenRk53YNBOmNgYLRTYGuchB2GGPRgdQLs88fBVC6zdPeJ-wIIMqG5jhoWBQ1vtwgip9imTeu5qylO6E0jAbIbRKlWp7Ig6elI3WFo5Oicig2ymPh3lHh0SbcI/s1600/Zolochiv_Chapel-monument-to-victims-of-repressions_big.jpg" title="Золочів - каплиця-пам'ятник жертвам репресій">
<img class="hor" title="Золочів - каплиця-пам'ятник жертвам репресій" alt="Пам'ятна каплиця замученим в Золочеві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuRLv9982MgFORxU2IhoAnl79R9oWT1kM8cjBxke0S2KaMLIiS2G4C-ljPShXBDpWJBwyezvOACY1DjICEl-R6PgJW7i2mehATDcyimmUmhVP4Qda9-ISLaOa5saKoeEHNtO3KWL4DWoA/s1600/Zolochiv_Chapel-monument-to-victims-of-repressions_small.jpg" />
</a>
З суміжних об'єктів варто згадати маленьку капличку, що стоїть поза мурами коло равеліну. Її цікава форма нагадує півкруглий грот, з викладеним мозаїкою склепінням і бронзовим розп'яттям у центрі. Споруда сучасна, зведена в 1995р. за часів реставрації. Освячена в пам'ять жертв комуністичних репресій, вбитих у Золочівській тюрмі. Хоч люди гинули тут за різних режимів, масовий розстріл при відступі радянських сил влітку 1941р. перевершив усе своєю масштабністю, а більшість замучених були невинними політичними в'язнями. В каплиці проводять молебні та інші богослужіння, згадуючи цю трагедію.<br />
<br />
Також замок оточує міська забудова, але переважно сучасна і з ним ніяк не пов'язана. А старовинна архітектура, яка ще збереглася до наших днів, знаходиться подалі в центрі Золочева. Тому в рамках даного звіту опис інших пам'яток не доцільний.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Золочівський замок слід відвідати безсумнівно. Знаходиться недалеко від центру міста Золочів, куди влаштовують організовані тури і куди дістатись зі Львова дуже просто. Квадратний у плані, він складається з оборонних валів з чотирма кутовими бастіонами, равеліну ззовні і окремо стоячих будівель на широкому внутрішньому дворі — в'їзного корпусу, житлового та китайського палаців. Нещодавно відреставрований і в гідному збереженому стані. В приміщеннях функціонує музей з обширними експозиціями інтер'єрів та колекціями цінностей, працює ресторан. Замок стоїть на узвишші, оточеному міською забудовою Золочева. Входить до відомого туристичного маршруту "Золота підкова", також разом з рештою довколишніх пам'яток може стати ідеальною окремою екскурсією зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Золочівський замок, Золочівський район49.802006306354308 24.90633040446857649.801846306354307 24.906015404468576 49.802166306354309 24.906645404468577tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-15707119090078054272015-07-22T07:07:00.000+03:002016-12-07T18:29:11.246+02:00Підгорецький замок<div class="justified">
<img class="main" title="Підгорецький замок" alt="Підгорецький замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3_4v3tIiQNOv_qHwP2N9MT5kMseVbxUycFwnHljjDZ-hCQJK9Ghq_hl0n9wIIpkM25yx5cSZE_DWPjqRQ5C7eFB4sOGiH-EXzHYplF3-iUB6nOI43E0TkvxfQFw7-SRTOE2pu7tUFPnY/s1600/Pidhirtsi-castle_Facade_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> збережений замок.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> ренесанс і бароко + італійська система оборони.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час побудови:</span> 1635-1640рр.
</li>
<li>
<span class="itemname">Засновник:</span> С.Конецпольський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Архітектор:</span> А.дель Аква, Ґ.Л.де Боплан.
</li>
<li>
<span class="itemname">Основні перебудови:</span><br />
1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. невідомий);<br />
1720-ті рр. (влас. С.М.Жевуський, арх. невідомий).
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> квадратний 75x75м; палац, двір і 4 бастіони.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Бродівський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Підгорецького замку, як би то не було соромно, до цього я не бачив. Тож щоби скоріше заповнити той істотний пробіл, поїхав з двома Наталями і Іванкою в стандартну автобусну екскурсію "Золота підкова Львівщини" по трьох замках. Відвідини відбулися 19 липня 2015 року: Підгорецький в цей день оглянуто другим по маршруту.<br />
P.S.: Замок я дослідив ретельніше в окремій самостійній подорожі 26 березня 2016 року. Краще роздивився суміжні об'єкти — гетьманський заїзд і церкву Св.Йосифа та Воздвиження Хреста, без поспіху прогулявся парками, поснідав на столику під деревом з видом на палац. Уточнено довідкові дані, до опису додано нові враження та фото.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kAppYxFFZWVw" width="640" height="480">Підгорецький замок - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Підгорецький замок є постійною частиною маршруту "Золота підкова Львівщини", туди організовано вирушають численні платні екскурсії. Щодо самостійного відвідування, то є як доїхати зі Львова до Підгірців і громадським транспортом. Залізничне сполучення відсутнє, тож залишається пара можливостей з допомогою автобусів.<br />
<br />
З АС-2 майже щопівгодини ходять <span class="light">маршрутки</span> Львів–Броди (але Броди через Лопатин не годяться), а також інші рейси цього напряму, наприклад Львів–Підкамінь. Графік руху досить щільний, однак вони в Підгірці не заїжджають, оминаючи село по трасі. Звідти до замку ще 3-4км, що не дуже зручно. Цей варіант простіший з точки зору планування і не потребує погодинного розпорядку, зате доведеться довго йти.<br />
<br />
Взагалі-то є прямі маршрутки Львів-Золочів-Підгірці з АС-6 на Личаківській, але рідкісні по три рази в день. Надійніше добиратися з пересадкою <span class="light">через Золочів</span> (доїзд сюди описаний у звіті про Золочівський замок). Там від АС в центрі курсують, окрім згаданих львівських, ще й місцеві автобуси Золочів–Броди. Сукупний розклад відправлень з Золочева усіх цих підходящих рейсів наступний: 6:45, 7:30, 7:45, 10:40, 11:40, 13:20, 13:40, 15:50, 16:00, 17:20. В Підгірцях вони зупиняються прямо біля входу на територію замку, його видно ліворуч від дороги. Цей варіант не передбачає ходьби, зате складніший з точки зору планування, бо слід підігнати час приїзду в Золочів до якоїсь із тих годин.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Підгорецький замок — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 412 і назвою "Замок Конецпольських (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1635-1640рр. як комплекс пам'яток — власне об'єкт тут названий палацом і об'єднаний разом із сусідніми спорудами:<br />
1. Палац (мур.) — охоронний № 412/1, датування 1635-1640, 1779рр.<br />
2. Заїзд (мур.) — охоронний № 412/2, датування кін. XVIIст.<br />
3. Костел Св.Йосифа (мур.) — охоронний № 412/3, датування 1763р.<br />
4. Парк з парковими спорудами — охоронний № 412/4, датування XVII-XVIIIстт.<br />
<br />
Окрім замкового комплексу, в Підгірцях є й інша пам'ятка архітектури національного значення. Це Благовіщенський Підгорецький монастир, діючий під опікою василіян. Складається з церкви і келій, знаходиться далеко в кінці села.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Підгорецький замок - план-схема" alt="План-схема замку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCfRQYhvF7g6ZIJBxTwzRGqX_bmWY0GkstEt5J3QuFnwpFvETHBjbW8mY9iTWB06ZpWbF64UHkIFkZhql-KxLqkTBi4Xpjfldj5Ud0dEDA7DqLGEEehaLUsvYRC8zxq5CEoU_s_d58UxA/s1600/Castle-plan_Pidhirtsi.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>Ж</b> — Житловий палац. На даний час дещо пошкоджений.</li>
<li><b>Б1</b>, <b>Б2</b> — Західний і східний бастіони. Ще два бастіони майже повністю зайняті палацом на півночі.</li>
<li><b>Д</b> — Двір. З колодязем.</li>
<li><b>П1</b> — Італійський парк. Знищений до терас і руїн павільйонів.</li>
<li><b>П2</b> — Французький парк. Понищений, залишилась тільки алея до костелу Св.Йосифа. Також містить заїжджий двір.</li>
<li>Палац з бастіонами і двором є пам'яткою комплексу № 412/1, а парки є пам'яткою комплексу № 412/4.</li>
</ul>
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ</h5>
<ul class="justified">
<li>
З Підгорецьким замком тісно пов'язані <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/olesko-castle.html">Олеський</a> і <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/zolochiv-castle.html">Золочівський</a>.
</li>
<li>
Усі три об'єкти — "Музей-заповідник Підгорецький замок" і два інші — є філіями <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr> ім. Б.Г.Возницького. Також до складу галереї входить <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/05/zhovkva-castle.html">Жовківський</a>, однак не вся будівля, а тільки невеликий музей в її стінах.
</li>
<li>
Усі три об'єкти розташовані досить близько один від одного, тому об'єднані у відомий туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Іноді сюди четвертим включають віддалений <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/07/svirzh-castle.html">Свірзький</a>.
</li>
<li>
<span class="light" title="вказано повну вартість для дорослих, пільговий вхід дешевший">Ціна квитків</span>: територія + фотовиставка (у східному бастіоні) — 15грн., інсталяції (в підземеллі) — 15грн.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 травня до 30 вересня 2016 року">Години роботи, літній графік</span>: понеділок-вівторок — вихідний, середа-неділя — 10:00-18:00. Каса до 17:00.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 листопада 2015 року до 30 квітня 2016 року">Години роботи, зимовий графік</span>: понеділок — вихідний, вівторок-субота — 10:00-17:00, неділя — 12:00-17:00. Каса до 16:00.
</li>
</ul>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на <a target="_blank" href="http://map.meta.ua/photomap.php?l=castles&lang=ua">map.meta.ua</a>. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт <span title='укр. "Замки і фортеці України"'>"Замки и крепости Украины"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://zamki-kreposti.com.ua/lvovskaya-oblast/podgoreckij-zamok-podgorcy/">zamki-kreposti.com.ua</a>.<br />
2. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Zamek w Podhorcach".<br />
3. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ</h5>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Підгорецький замок - фасад" alt="Фасад замку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIdP7TO5dpofsr40wB9T4XysL5buu0qFx05OPVVGX8gqbweNvGdSXabBWfYLDqFSLYCqOSpaVeLjP-p5U7WQzmHAFEOR95uknJkMIDfajjBCUlk5Zew_xqh2TThPaYQcsFGsIHkVNB0ro/s1600/History_Pidhirtsi-castle-facade.jpg" />
<u>1635р.</u> Для роду польських <span class="highlight">магнатів Конецпольських</span> на замовлення <span title="пол. Stanisław Koniecpolski">Станіслава Конецпольського</span> в Підгірцях починають зводити замок. Поселення він викупив за два роки до цього в місцевого роду Підгорецьких, дрібних українських шляхтичів. Попередньо тут були дерев'яні укріплення, хоча можливо на кам'яних фундаментах.<br />
<br />
<u>1637р.</u> Розпочинається найбільш активний етап будівництва, яке, як вважають, здійснював італійський архітектор <span title="пол. Andrea dell'Aqua">Андреа дель Аква</span> — йому ж приписують авторство проекту. А систему оборони для замку розробляв відомий французький інженер <span title="пол. Guillaume Le Vasseur de Beauplan">Ґійом Левассер де Боплан</span>. Крім того, ряд робіт проводили інші майстри, в тому числі місцеві.<br />
<br />
<u>1640р.</u> Основний обсяг робіт закінчено, цей рік приймають за рік <span class="light">завершення будівництва</span>. Створена споруда була поєднанням міцних укріплень і розкішного палацу — таке рішення відоме як "палац у фортеці" ("palazzo in fortezza"). Згідно з італійською системою, оборону забезпечував закритий периметр кам'яних мурів у формі квадрата, з бастіонами по кутах та казематами. Ззовні його оточував рів та земляні вали, а спереду прикривав равелін. У внутрішньому дворі викопано глибокий колодязь на 36м... Натомість на двох бастіонах стояв палац у ренесансному стилі, презентабельний і зовсім не оборонний, — двоярусний житловий корпус з трьома триярусним вежами (дві по боках і одна по центру).<br />
<br />
<u>1641р.</u> Продовжується декорування стін і облаштування інтер'єрів, встилаються підлоги. У 1643-1645рр. дійшла черга до камінів та дверних порталів. Загалом, замок пристосували до житлових цілей, він став заміською парадною резиденцією, а захисні функції відійшли на другий план.<br />
<br />
<u>1646р.</u> Станіслав помер, і власником став син <span title="пол. Aleksander Koniecpolski">Александр Конецпольський</span>. На його хазяйнування припав період Хмельниччини — під час нападів 1648р., 1651р. і можливо 1655р. будівлю пошкодили татари та козаки, але після згасання воєнних дій її відремонтовано. По смерті Александра у 1659р. спадок отримав уже його син <span title="пол. Stanisław Koniecpolski">Станіслав Конецпольський</span>. А той, будучи бездітним, під кінець життя склав заповіт для поділу своїх маєтків.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Підгорецький замок - вид з висоти" alt="Вид з повітря на замок в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDMWgSdmzUmgZrTwRXJI9DV193rDeUWE3sKjLp6p9r03b8vaXCNhJa-iG-5HORcMs8u6plByesYigkqc2VN55hsqqj-Ft0ffLTKXy22AKMogNOhAZe1oJZYVnYy1mO8i1sfO9o7u_ZBvc/s1600/History_Pidhirtsi-castle-aerial-view.jpg" />
<u>1682р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Собеських</span>, польського роду. Підгірці згідно з волею померлого власника дісталися королю <span title="пол. Jan III Sobieski">Яну III Собеському</span>. Невідомо наскільки збереглася споруда після минулих воєн, але Ян III зробив її ще більш багатою. Десь у 1680-их рр. вздовж головного фасаду палацу, зі сторони двору прибудовано широкі сходи, які вели наліво і направо до двох лоджій з колонами.<br />
<br />
<u>1696р.</u> Після смерті Яна III і поділу спадщини замок одержав молодший син <span title="пол. Konstanty Władysław Sobieski">Константій-Владислав Собеський</span>. Новий господар не надто ним опікувався. В часи Північної війни російський цар Петро I зміг вивезти звідси дві статуї. А пізніше споруду взагалі продано.<br />
<br />
<u>бл.1720р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Жевуських</span>, польського роду. В 1718р. (або пізніше) будівлю в Константія викупив <span title="пол. Stanisław Mateusz Rzewuski">Станіслав-Матеуш Жевуський</span>, що започаткував суттєві зміни. Тоді житловий палац підвищено на один ярус, в результаті чого всі вежі злилися, і він набув монолітної прямокутної форми. Оновлено дахи, де встановлено фігури Атлантів, а стіни рясно декоровано... Молодший син <span title="пол. Wacław Piotr Rzewuski">Вацлав-Пйотр Жевуський</span>, коли у 1728р. Станіслав-Матеуш помер, став володарем Підгірців і продовжив справу батька. Перед воротами в двір розібрано равелін і підйомний міст, а рів з цього боку засипано. Багато уваги приділено інтер'єрам. Всі ці <span class="light">масштабні перебудови</span> надали палацу барокових рис.<br />
<br />
<u>1755р.</u> Вацлав, успадкувавши від старшого брата ще й Олесько, перевозить звідти всі цінності у свою резиденцію. За рахунок того колекція замку дуже збагатилася. Кожна з кімнат була оформлена в оригінальному стилі, а їх розкішне оздоблення доповняли численні тематичні експонати... Розквіт тривав до заслання хазяїна у 1767р., а Перший поділ Польщі у 1772р. та прихід австрійської влади взагалі спричинили занепад.<br />
<br />
<u>1779р.</u> Після смерті Вацлава власником став його син <span title="пол. Seweryn Rzewuski">Северин Жевуський</span>. Рід сильно збіднів, коштовні речі та маєтки розходяться з аукціонів. У 1787р. новий господар навіть був змушений заплатити за свій же замок, який десь перед цим конфіскували і виставили на продаж, схоже через борги. Марно намагаючись повернути минулі багатства, Северин захопився пошуком нетрадиційних доходів — проводив у палаці алхімічні досліди, а в околицях здійснював розкопки.<br />
<br />
<u>1811р.</u> Северин помирає, а спадком володіють інші члени родини: його дружина <span title="пол. Konstancja Małgorzata Lubomirska">Констанція-Малґожата Любомирська-Жевуська</span> до 1826р., їх син <span title="пол. Wacław Rzewuski">Вацлав Жевуський</span> до 1831р. Останній проводив роки в мандрах і пропав безвісти після польського повстання. Тоді замок перейшов до його сина <span title="пол. Leon Rzewuski">Леона Жевуського</span>... Загалом власники тут майже не жили, рідко навідуючись у колишню резиденцію, що діяла як музей. Фактично маєток потрапив у <span class="light">розпорядження управителів</span>, які з 1826р. безперестанно його грабували, розпродуючи залишки цінних речей і навіть кам'яні елементи оздоблення. Палац стояв з поламаними дахами та вибитими вікнами, з часом все більше руйнуючись.<br />
<br />
<u>1833р.</u> Леон зміг повернутись у Підгірці і, побачивши жахливий стан споруди, зразу вигнав управителя. Почався довгий період відновлення — перекриття дахів та ремонти допомогли принаймні зупинити розруху. Але оскільки хазяїн не мав значних коштів, роботи просувались дуже повільно. В результаті вони так і не були закінчені, а бездітний Леон передав будівлю багатшим власникам, з умовою її подальшого відродження.<br />
<br />
<u>1865р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Санґушків</span>, нащадків литовсько-українського княжого роду, які зберегли статки і за нової влади, після поділів Польщі. Твердиню отримав <span title="пол. Władysław Hieronim Sanguszko">Владислав-Ієронім Санґушко</span>, який вже 1867р. віддав її сину <span title="пол. Eustachy Stanisław Sanguszko">Євстахію-Станіславу Санґушку</span>. А він протягом всього життя вів ґрунтовну реставрацію, відтворив понищені приміщення та декор. Крім того, старався знову наповнити палацову колекцію цінностей, яку можна було оглянути як музей.<br />
<br />
<u>1903р.</u> Коли помер Євстахій, спадок залишився малолітньому тоді сину <span title="пол. Roman Władysław Sanguszko">Роману-Владиславу Санґушку</span>. Тому спочатку замком опікувались управителі та інші родичі, мабуть, дружина Євстахія, а аж потім сам Роман. Воєнний час минув без серйозних руйнувань, хоча в Першу світову, а також за Польсько-радянської війни 1920р. інтер'єри дуже постраждали, багато експонатів втрачено або зіпсовано. Пізніше будівлю знову повільно відновлювали.<br />
<br />
<u>1939р.</u> Замок переходить у <span class="highlight">суспільну власність</span>, його націоналізовано. Роман виїхав з частиною речей, а з їх залишків у 1940р. радянська влада організувала історичний музей. В ході Другої світової черговий раз пошкоджено внутрішнє оздоблення, а в результаті вибуху боєприпасів в казематі частина укріплень завалилась. У 1945р. музей пограбовано військовими, у 1947р. — зовсім ліквідовано; рештки колекції роздано різним львівським музеям.<br />
<br />
<u>1949р.</u> В будівлі розміщено <span class="light">туберкульозний санаторій</span>. Але вже в 1956р. через недбальство сталася пожежа, і палац вигорів дотла. В ході ремонту 1957-1960рр. просторі зали було переплановано під потреби закладу, влаштовано тісні лікарняні кімнатки типового вигляду. Таким чином, в минулому шикарні інтер'єри цілковито зникли. Однак ззовні твердиня зберегла свої старовинні риси, тому часто використовується для зйомки фільмів.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Підгорецький замок надалі лишався медичною установою, і лише в 1997р. його передали <span class="light">Львівській галереї</span> (тоді ще звана "картинною", тепер <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr>). Отримав статус музею-заповідника, але до сих пір тривають реставраційні роботи. Більшість приміщень порожні, лише в кількох з них створено маленькі експозиції.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО</h5>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старий малюнок Підгорецького замку - літографія Антонія Лянґе 1823р." alt="Замок на літографії Лянґе 1823р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxwO5bzdWqYYo8XR9GL940ICuPBJESn14hAT9AC-QX4msayN3AjciukJ9TWB4sOP3vrcG99S6UGoT5_iE10KP6Cas7sWSbkbkAWJvwsRsE1NcqvZVLAik-8uz0ydeNjONnSfaA9TvHBxs/s1600/Old-drawing_1823_Pidhirtsi-castle-in-Lange-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Підгорецького замку - літографія Карела Ауера 1830-тих рр." alt="Замок на літографії Ауера 1830-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSBKyYc9mEwu4caERShoLmjlE-VCGsl4PxOipqQ9dMhmIhyrXwEJNL4XrPRYoR-Tprf9RhyuGZ6YAbqmdl2p8IvyxaWq-vB5vGH7Xz1i-3VuqWbLOFEmNLPe27o7Nqsbb7CAzkfZMAVKk/s1600/Old-drawing_1830s_Pidhirtsi-castle-in-Auer-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Підгорецького замку - літографія Наполеона Орди 1870-тих рр." alt="Замок на літографії Орди 1870-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjN_1Ju7JGgHvRQ7u5llaCTZebAbRqYnea4UAZGBOntFBuTqc9o-4nroZgCV8dJ6FW52dbzxWvFrKDtmmRCV8FrIBQK2nhD_hY8a6JoYMSKrcbQtRP_qCp8tH8H4MuPdfDXagaqbCAYbP0/s1600/Old-drawing_1870s_Pidhirtsi-castle-in-Orda-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - рицарський зал на початку 20 ст." alt="Рицарський зал замку на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpVl60O-ukjW5Z0AFJfsR6VQx8o0pY71hN8PNBE-4mded2tZ12OeJtJQg0af2IWsM6mbbfygfPRXICDGJLwx6KqFuPe5jssKdOLZ3AeTnjAGjgVNOU7i-HApsaAQtD6RLMe5TN48m9vZw/s1600/Old-photo_20th-century-early_Knights-hall-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - кармазиновий зал на початку 20 ст." alt="Кармазиновий зал замку на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOQf8fvmqU9sPkYQG5gUDxR3OYsMb959AdbJRRNnRls9DBh8cJqTHcMmZw0UxS53bfcQxlQaf51Qi2H3lhRQn22O_N-8c3MeBEpSJ81GAaEGftAHGIWnJcmAQBPO5SfSaGPJ9NLJch4gI/s1600/Old-photo_20th-century-early_Crimson-hall-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - золотий зал на початку 20 ст." alt="Золотий зал замку на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEif-qsg3O6yaaHUFlZSPOkKbBh7xaLcXQT3MK43_YbiIKOvFAMKLkOfsmJX_ONIr8JCh1DhzxIlAJ-xlJ1XSeysbjyH_A_30UvIVG-1qwQBoTHDyH5adQrUy2PqT_stQ-hYqZ-o0PxrhT8/s1600/Old-photo_20th-century-early_Golden-hall-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - дзеркальний зал на початку 20 ст." alt="Дзеркальний зал замку на поч. XXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaRF_I_v_H4ZFPRidv355SWyCo_mQI9ckKkfKTN_HCiJ_GdwehA4juRLGT29lWiwZkBjyeDFLVPOZcb6uL9Z71n5H6tJ1SqKoLltFukx6AA61h8b_gomjQdmojX6A2imeqkE0vMmMsg5E/s1600/Old-photo_20th-century-early_Mirror-hall-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - північний фасад у 1914-1918рр." alt="Північний фасад замку в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPlzvkce0nNMaxopYjtA4kWg_yxhspx-2wlerc0h344if3b9zHGvLIjjAuNiVmkT6gfG81Txmj-YJja9NL5WZiw16gx2lFHw5hKCtZGtpY-bIRUt1zkth4-p2G77DKcXHPa4frcj9IDjg/s1600/Old-photo_1914-1918_North-facade-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - двір з колодязем у 1925р." alt="Замковий двір з колодязем 1925р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzjHehn4WzAMKw10IT0tB207pbuyZvNr3hhOZyLyYhIiMEmqQxkVhamiVSSgIkEt6URPKOKziMdkjvhS8xoikGMLTHbqpA6svJq24pNul7uDraEanpdmj7EzfI7Q-2RcP0EITirsksywg/s1600/Old-photo_1925_Courtyard-with-well-in-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - в'їзд і південний фасад у 1930-ті рр." alt="Брама і південний фасад замку 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjRpat1-hBbB0rwvPM8sZMaW3OmD4CLOjBQmru0mmivd0lJpuE307g7ntlbS83soiko4N62-UPd9K7Prw3-KgWspUldthDL0TvYLkKo7JogkpTGX16K-Sv9KHnqPl4B8DJN2Icfqtwlgxs/s1600/Old-photo_1930s_Entrance-and-south-facade-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - палац в руїнах у 1957р." alt="Руїни замкового палацу 1957р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjcK-3qjClqYTrPTPTYtlWqP9qpZu4ekinhg0J8B7zuviUo0cd9Gqo834uP6f0y_Fo5fixVjzDD91iFiN3RV1iCSiwufWpVrdXgrmeMG0YS7bXKf2T0Ot0h-FysZPPTJo1pqL_kx00hgFc/s1600/Old-photo_1957_Ruined-palace-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Підгорецького замку - відремонтований палац у 1976р." alt="Замковий палац після ремонтів 1976р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhst6jwDmsmI2D1rnuzapH_ceGhhljRq92KFX3DuO8_84kmMryuYyPeyhzPTagWT2XPwZphWY5eZXK27ZQAHUEx4E1kMQqXed0qEGEjJBdSM0V7StJxHVpjka7yNEkBRoPSHL05NoMelPg/s1600/Old-photo_1976_Repaired-palace-of-Pidhirtsi-castle.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Одними з найстаріших є літографії, які видавала друкарня Піллерів у альбомах з краєвидами Галичини, 1824р. і 1838р. Для першої збірки Антоній Лянґе змалював споруду здалека [1] з усім пейзажем. Його наступник, молодий Карел Ауер зобразив замок дещо по-іншому [2] — до речі, в ті роки палац перебував у аварійному стані та тільки почав відновлюватись, але ззовні це малопомітно. На вже окремій, пізнішій літографії Наполеона Орди [3] подано вигляд з парку, з павільйоном на передньому плані.<br />
<br />
Та найбільше палац славився своїми інтер'єрами, зокрема старого другого поверху. Тут навіть на початку XXст. кожен з залів був шикарним: великий рицарський [4] з колекцією зброї та обладунків, кармазиновий [5] в ясно-червоній тканині, золотий [6] з рясним оздобленням позолотою, дзеркальний [7] з рядами венеціанських дзеркал, зелений та жовтий, а також декілька менших. Фото, на жаль, не передають краси кольорового оформлення, яким відрізнялися приміщення, але багатство декору стін та стель, дорогі меблі та люстри все одно вражають.<br />
<br />
Першу світову замок пережив спокійно, а от інтер'єри суттєво постраждали, особливо колекції цінностей. Також можна помітити, що деякі вікна до цього часу вже замурували [8]. В міжвоєнний період будівля підтримувалась у хорошому стані. У дворі, наприклад, ще працював колодязь з оригінальним підйомним механізмом [9] — велике колесо крутила людина, йдучи всередині нього. Ззовні замок і в'їзд з алеєю до брами теж мали доглянутий вигляд [10]... До речі, в ті часи було зроблено велику кількість фотографій, при бажанні їх зовсім нескладно відшукати.<br />
<br />
Хоча ще у Другу світову споруду знову серйозно пошкодили, та все-таки найгірші руйнування принесла пожежа після створення тут туберкульозного санаторію. Тоді в 1956р. палац вигорів до голих стін [11] і простояв без дахів два роки. Згодом його відбудували, і він надовго залишився лікарняним закладом [12], але всі інтер'єри було вже втрачено.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО</h5>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/hhNOfKK8hk8/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/hhNOfKK8hk8?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Замок в Підгірцях</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2010 рік). Досить добротне пізнавальне відео: види Підгорецького замку та костелу з їхніми інтер'єрами, разом з якими пропонується розповідь про історію побудови, доповнена спокійними повільними саундтреками. Крім того, передача містить уривки інтерв'ю з Возницьким про палац, парк та маловідомі цікавинки.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="castle-description"></a>
ОПИС ЗАМКУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjU5qO-cuYSt-pqLwuJEiJsVyzLHgTMh5X0wc-14HoxqIdc9tYnwjNnk-oJqNiFig8U_Y14JliPFHebx8FwIw4RIZfUNFIlUYseP6C-laBgo7LaWeV3LpMUXTBh-GLYF5krF2nJHWrROvA/s1600/Pidhirtsi-castle_Facade_big.jpg" title="Підгорецький замок - фасад">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - фасад" alt="Фасад замку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3_4v3tIiQNOv_qHwP2N9MT5kMseVbxUycFwnHljjDZ-hCQJK9Ghq_hl0n9wIIpkM25yx5cSZE_DWPjqRQ5C7eFB4sOGiH-EXzHYplF3-iUB6nOI43E0TkvxfQFw7-SRTOE2pu7tUFPnY/s1600/Pidhirtsi-castle_Facade_small.jpg" />
</a>
Замок квадратний з розмірами 75x75м, являє собою периметр цегляно-кам'яних мурів з казематами всередині і 4 бастіонами по кутах, по боках оточений ровом. Два північних бастіони займає високий триярусний палац, що виходить фасадом у внутрішній двір. Сірі мури, зведені за італійською системою фортифікації, грали оборонну роль. А яскравий ренесансний палац, перебудований потім в бароко і ще більше насичений архітектурними деталями, був суто естетичною спорудою. Однак ці різні за призначенням частини поєднані дуже гармонійно, замок виглядає цілісним і пропорційним.<br />
<br />
Парадна брама веде на подвір'я, яке з трьох сторін оточене лиш одноярусною забудовою і тому здається відкритим та просторим. В бастіонах та широких куртинах (мурах між бастіонами) були приміщення-каземати, які призначалися для оборони. Однак в мирний час тут містилися різні господарські служби, наприклад кухня чи склади. Зліва в кутку досі стоїть колодязь з глибиною 36м — мабуть, вже неробочий, але з дерев'яним обертовим колесом, таким як і в давнину <span title="перше фото знизу">[1]</span>.<br />
<br />
З четвертої сторони над двором височіє палац, де жили власники і приймали знатних гостей. Сходи вздовж фасаду піднімаються на шикарно оздоблену східну лоджію <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Вона виходить прямо на плоский дах казематів, де влаштовано оглядові тераси — звідси гарний вид як на сам палац, так і на парк з алеєю. Можна погуляти по верху східного бастіону та сусідніх куртин, а от західна частина замку зараз ще знаходиться на реставрації та огороджена від туристів <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhp-tAUKpk7JTWj8H-hpOOATg0T5DbGgbeW3cHmVnW5lobw5QYraVgIIcLu1ppAgm40xeJtl2qIFy5zeMynVbflowLbrFs4llUyXjZOFtA5sQvVTs8JpCQaiMgKOfH2q3-kzA0iTOD0qKo/s1600/Pidhirtsi-castle_Well-and-courtyard-exit_big.jpg" title="Підгорецький замок - колодязь і виїзд із двору">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - колодязь і виїзд із двору" alt="Криниця і брама у дворі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpIl3PvPGc5d9S7lu9EG0hMspWVcB78yLurddsLrqms4MGLilydfjXD-4cNR56Ab1NWcsf4QrBb8CLgtVWPAWkvdy_5xmJHVGNxxynx2XRYewJ6DBBHh5l4PSAPu2Hsiw6bMoG1zOGJmQ/s1600/Pidhirtsi-castle_Well-and-courtyard-exit_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirjWG7SH83sOiAej9eRrkSwlnQEE3A_RkqFtNkiRVMFiUum2F5mWeXw_n-7-9BrBZr9r8q4VprdzGJo6jabQYqpElaLPG1Q4nKr39WVP0PXBSa54XdPSXauZXv_wpivBtJMG5AOupOr0c/s1600/Pidhirtsi-castle_East-loggia-in-courtyard_big.jpg" title="Підгорецький замок - східна лоджія у двір">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - східна лоджія у двір" alt="Східна лоджія у дворі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglOhlGk3FATT_Ocegvur8a1uq5_WLvx0mSNp40Fb1XOWgnz-sSBGBTno3_bkH7u8-Pw3zy8G1C9y8UvI-l8to4Ny3LB2d1wOg2TGl2VdpTfB5XiFnY4vj_l82QviAdz0xNCF2AeXXGPDo/s1600/Pidhirtsi-castle_East-loggia-in-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjsghWUaSokn6clrvA90SlvI5Dm2fI8Do_RD__fAAFcMkso1EZ_PfasDdXunQqBSI58KK1omAxNYGY9a1p70vF_etfAHPRHwuIxK7fAA2TFHfPunrYWyzlKBVwQsGAcEwnakDxKtni9kIQ/s1600/Pidhirtsi-castle_Courtyard-west-view_big.jpg" title="Підгорецький замок - вид на захід двору">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - вид на захід двору" alt="Захід замкового двору" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgM5cxbj2DTukywu5IcTSXni0mnZnJOyGxzVByyTNfg3QEDF3-PoeogN_Q3z0v_LPVGcM1i64mu29j7BA_IsK0jmpBAg_SALy_W0TejZgCzP_TL_-t4hruzW24q3RDE-eMp8DEBGvJgUAo/s1600/Pidhirtsi-castle_Courtyard-west-view_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Увесь замок добре проглядається вже від центральної алеї, з південної сторони <span title="перше фото знизу">[1]</span>, звідки прямує більшість туристів. Але щоб скласти повне уявлення про нього, вартує пройтися довкола... Зблизька помітно, що крім двох бастіонів спереду є такі самі позаду, однак їх займають масивні бокові вежі — ці вежі первинно були виразнішими, але після перебудови злилися з палацом. Західна увінчана Атлантом, що тримає Сонячну систему, і на відміну від решти будівлі покрита зеленим дахом <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Обігнувши її, потрапляємо поза палац до задніх дверей в парк <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Звідси, з північної сторони замок здається ще більш вражаючим і панським, особливо якщо спуститись нижче на широченну рівну терасу і охопити поглядом весь його шпилястий силует <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Надивившись на палац, вернутись можна іншим боком мимо східної вежі, прикрашеної другим Атлантом з Земною кулею на плечах <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9poiF-U_OIy_mHQ_XbwfdiLoIljTPjfLbF6BexaVLwLU5NU_1zzTIIdeXfpdXyutUqHoiagdMYR2XF6cseHMHZKLp7wauO0raH21Tv892EcbnQR1c5xgP0_AZ1TlqggUwTBlsA5rxiGI/s1600/Pidhirtsi-castle_Palace-and-entrance-from-south_big.jpg" title="Підгорецький замок - палац і в'їзд з півдня">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - палац і в'їзд з півдня" alt="Палац і південний в'їзд у замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOnSUourJ5Zhm2ugXm0usugp341pYY207TJnQTg2slCa1x5crCu8b93uO_qEvs4T0u3RhSYykxdIFhBDYsi2-4M1ZLD8vWS3A3dwOkR9jcvZgHqIjI8k1pZLWVOkoBwJ8_Wdfr-z1i0rM/s1600/Pidhirtsi-castle_Palace-and-entrance-from-south_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj74N56RI1tqzR6S09sfmjrbLuFtHF7frxljozEEHF0P0ex3n-HlKPRo1O0oQ5Ov9S_xqNoPrhTPn5cOoivXsn5aZdighMyMSimSICwb6l5pj2pEF1Zlsfkbzs_Pr0erzoTJgMrkIf6Q80/s1600/Pidhirtsi-castle_West-palace-tower_big.jpg" title="Підгорецький замок - західна палацова вежа">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - західна палацова вежа" alt="Західна вежа замкового палацу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhX4raqKJHfswh___jOyHV3Ggx7ejfqELfSFocY6xXVZiwujxxPz6uoO7ZiLuNi06y83Fg7rH9G4uMhU5dUS6HoNnQCxl2-OFKK7AMH0tTpQem0z-9ZGhKepmQqbMuj4-vPy5m4Rd0qEF4/s1600/Pidhirtsi-castle_West-palace-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj43NgTcmq9bfaBZNcfuqXJUYoir20rZQfOHUZ718xVNAPNKR9Un8lPOz3Eyw5tuh9sT4X4G1_ROqS-tpiijTGqWQpSzLWJCGQn3EIWgadW9Arcws_2AbFnaPTUjA2WrQUoLxcE95DPY8w/s1600/Pidhirtsi-castle_Exit-from-palace-to-terraces_big.jpg" title="Підгорецький замок - вихід з палацу на тераси">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - вихід з палацу на тераси" alt="Вихід з замкового палацу на тераси" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgS_hSJs8P_oJuJA5Id63zzEIBTf05hK_zDfq65RzCSxG92GAyC71QO8oKZfWIgMembmR6iFBQLc1BgjC5_1UIQ9D8_x4Cey-EGCRxcPpt4eQkSt1UP3GthC7ypLDBQsQ7GCifpotHwbAE/s1600/Pidhirtsi-castle_Exit-from-palace-to-terraces_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTnlLMMOp3xcoQSwn35aZrIorpC7p6R8EFPszCyhf_fOnHU3Kx6s3ZclxeAktR6xaVAhw6rN3Bojh4bOdoGoTsga4GES6dOLE_bIaY_znEzO8c-Wl1NAgyeEGBm9Kn0nt8cWCOcerHOgs/s1600/Pidhirtsi-castle_Palace-on-bastions-from-north_big.jpg" title="Підгорецький замок - палац на бастіонах з півночі">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - палац на бастіонах з півночі" alt="Палац на північних бастіонах замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguU6Shve3AoJM3EpkFVI3HtahZnyLFFvMSyHc4kgX_RSAfgcZXgLXV0wBP3l24ZN7nEJEz9pVG1tvIMftbXUGZA2Ny8FOeQNkZDc6dbUsqnmqOq6WhTVsoy6Y7CsZSe75tWv9zfvJVS7Y/s1600/Pidhirtsi-castle_Palace-on-bastions-from-north_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAteUJrWonXIIhkjiI-fhn9cOVWfeFSGJE4UuRsRJwjA3CIlZyBj5uJBaxuFaUYn-BjgXj4QDWwsTwhBGmafJRqSoGC3ERNZDJqqpiuGw2emLdntUTYzD7udY2PAcL9qJUpF68n9hmEaM/s1600/Pidhirtsi-castle_East-palace-tower_big.jpg" title="Підгорецький замок - східна палацова вежа">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - східна палацова вежа" alt="Східна вежа замкового палацу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1DaSr6Algpr5m8Wnbyc7Ijm4o1Ub7oLArCIKZLo7fJxznt_fTKVh7Ly3q4aFrmrUXZfZhOYfAGkthdzTudnWv9mmX-MRrmr8X79Px4FBFAKQ8ejBsu1l9g4ZHcQpHXkHU5FUgwz0LGF4/s1600/Pidhirtsi-castle_East-palace-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiE40oouU1pNbTCsemT9IenmdJShNUfNsVfzayeeAeCafu7tWn6QtjmKvO-WJ1vO73GglKjKLEvtqTeQZ1j6ToppK_sMNzstDTJz_FF0DDBsOoYYjEjlAVwU8y8qjiwIRG-oAoEBpRuw1I/s1600/Pidhirtsi-castle_Coats-of-arms-of-owners-above-entrance-gate_big.jpg" title="Підгорецький замок - герби власників над в'їзною брамою">
<img class="hor" title="Підгорецький замок - герби власників над в'їзною брамою" alt="Барельєф над замковими воротами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5BZhYQxYKNUpzu7mzH8e576GYQyJJMU5VwyWeqvyC9iWGchIeWjOgCyIARLrBDcxe2v1R9HGr6nOmrdP_Jy9fgYb3E46oX_CLZCbrnIFQD2Wguvn3_R2AFuIGPI-SMTL8ILVuF3sWZmI/s1600/Pidhirtsi-castle_Coats-of-arms-of-owners-above-entrance-gate_small.jpg" />
</a>
Стіни замку зберегли витончений декор. Зокрема, в'їзна брама рясно прикрашена складними деталями, барельєфами військової тематики і гербами. На самім її вершечку вирізьблено герб Побог засновників Конецпольських. Нижче в фігурнім обрамленні поєднано два герби: зліва Кшивда — Жевуських, а справа Шренява — Любомирських. Вони, що цікаво, дійсно були сильно споріднені: власники з роду Жевуських три покоління підряд (Вацлав-Пйотр, Северин і Вацлав) одружувалися з представницями роду Любомирських.<br />
<br />
P.S.: Все це оглянуто ще в липні 2015р. на екскурсії, досить поспішно і з натовпом людей довкола. Під час самостійних відвідин в березні 2016р. замок я роздивився вже спокійніше, він аж наче покращав. Щоправда, потім по фотографіях я зауважив, що по суті нічого не змінилось, і навіть будінвентар лежить точнісінько так само. Схоже, процес реставрації застряг у мертвій точці. А пам'ятка робіт явно потребує — хоча її загальні форми бездоганні, при ближчому погляді помітно серйозну полущеність зовнішніх стін. Та й внутрішній стан нічим не кращий.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtAxE_9Zmia_Z_HeKkzFjtOZ-92r5ru_S8nRxxr08eUMYTbte-pqK3nJ2T_VvnYzZMUaJFtNRLfx3fatfRfFzD0gjiy1CrzpPCjPyAjd2TSf_xAfRWGZJqWxn7-X_TZmzWSNDLscpKMSQ/s1600/Pidhirtsi-castle-interior_Photo-exhibition_big.jpg" title="Інтер'єр Підгорецького замку - фотовиставка">
<img class="hor" title="Інтер'єр Підгорецького замку - фотовиставка" alt="Фотовиставка в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1D4gX8grN5qEjdXSFIovsCPrbBgneg_DxGZRI-lS1yqylgwOHIpFWfsCUmTwS1X22NunUj4HcGVF4yULqMp5MoTA5H6DFYxTahqf1KCzBk3bARmSwcxXTKTnQ2IQy_GyiquHrC1svNno/s1600/Pidhirtsi-castle-interior_Photo-exhibition_small.jpg" />
</a>
Музей-заповідник "Підгорецький замок" не має експозиції історичних цінностей... Колись перший поверх палацу, як і каземати, займали службові приміщення, а на другому і третьому були кімнати хазяїв. Особливо виділявся другий поверх — зали, оздоблені в різних стилях, мали свої назви і містили величезну кількість коштовностей. Колекція була настільки багатою, що вражала сучасників навіть після неодноразових пограбувань та вивозів речей, в замку здавна діяв музей. Але тривалий занепад закінчився повною втратою інтер'єрів.<br />
<br />
Зараз приміщення зачинені, всередині практично голі стіни. І то при тім, що рідних замкових артефактів, розпорошених по інших місцях, хватило б на обширну експозицію. Але для неї тут немає умов. Лише у східному бастіоні сформована невеличка виставка старих знімків, подана зліва на фото — туди можна зайти з двору і хоча б на папері побачити колишні багатства замку. Ну і кілька казематів коло брами пристосовано для каси й охорони.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdkds-1PoXeFlQJrG7til1sU9TVbtBKc03DWZCikdl8euM0Z3TQ4nMriRL_0CT0OsYrcw9vaLLaZgtqsgMxC8N7lvEBiAW66FWCK78DtB1b628DTS39aS3K3rKgW8kvIguUzZYqjLMyhs/s1600/Pidhirtsi-castle-interior_Alchemy-lab_big.jpg" title="Інтер'єр Підгорецького замку - алхімічна лабораторія">
<img class="hor" title="Інтер'єр Підгорецького замку - алхімічна лабораторія" alt="Алхімічна лабораторія в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOCJHL-2LrHY5Fkj6_OdJDf9GmpTti-d9TLxp0-3Bfk0zF_R23mY6Ba8iPb7wiYg-MdX3bjswX6NvUQtVHZmkF_hLMUjrpm13s9SQDyjWMqqhieecSqbLOPfQb5a79mfiPyjGEpfqyYC0/s1600/Pidhirtsi-castle-interior_Alchemy-lab_small.jpg" />
</a>
Відносно недавно відкрилися для огляду палацові підземелля. Влаштовані там інсталяції присвячені місцевим цікавинкам і носять скоріш атракційний, а не музейний характер, але зроблені добротно. В одній кімнаті є фотовиставка на тему паранормальної активності. Друга оформлена під алхімічну лабораторію, як справа на фото — таку мав Северин Жевуський, щоправда, на третьому поверсі палацу. В останній висить привид Білої Пані: підвальна вогкість, майже непроглядна темрява, блідий силует плаття, свічки попід стінами і загробна музика — все разом творить дуже моторошну атмосферу. Коли я там був, то якась мала дитина ледь не плакала і просила тата не заходити в той склеп, так що ефект таки є. Глянути точно вартує.<br />
<br />
Згадана Біла Пані походить з популярної легенди. Наче один із власників Підгірців, старий та ревнивий, замурував в стіні свою молоду дружину, і з тих пір тут бродить її привид. Однак перекази плутаються з конкретикою, приписуючи цей вчинок різним історичним персонажам, і подекуди суперечать фактам. Найбільш правдоподібно, що тим власником був Вацлав-Пйотр Жевуський — після смерті дружини Анни в 1763р. він прожив до глибокої старості і вмер в 1779р. За цей період магнат міг дійсно взяти іншу молодшу жінку, хоча документально легенда ніяк не підтверджена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ</h5>
<div class="justified">
Італійський парк з північного боку заклав ще Станіслав Конецпольський разом із замком, роботи йшли до 1640-их рр. Він розкинувся на трьох терасах: на верхній височів палац, на середній квітли клумби і грав фонтан, а на нижній щільно росли підстрижені дерева та кущі. З тераси на терасу вели кам'яні сходи, а пейзаж прикрашали численні скульптури. Парк неоднократно руйнувався і відновлювався, причому зазнав сильних ушкоджень вже під час Хмельниччини, зразу ж після створення. Знову розвинувся в середині XVIIIст. — тоді його ґрунтовно впорядковано, доріжки встелено плитами, збудовано два квадратні павільйони. Згодом занепав, і пізніші спроби відродити колишню красу давали небагато... Тепер середня тераса порожня і в траві, а на нижній зеленіють ряди молодих насаджень <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Збереглись лише понищені павільйони по краях і трохи підтерті обриси терас, які, тим не менш, весною без густих крон дерев добре помітні. Звідси, як і в давні часи, відкривається широченний захоплюючий краєвид на далекі поля <span title="друге фото знизу">[2]</span>.<br />
<br />
Французький парк з південного боку заклав Вацлав-Пйотр Жевуський в середині XVIIIст. — попередньо тут була тільки липова алея, що вела до в'їзної брами. Обабіч алеї висаджено рівні ряди дерев з акуратними галявинами і кам'яними статуями поміж ними, при цьому ліквідовано равелін з мостом і рів. Невдовзі паркова зона витягнулася ще більше на схід та захід, цілком оточивши замок, тут навіть влаштували звіринець. Але з часом і цей парк теж занедбався... Теперішня рослинність хоча ніби й доглянута, але вже відносно нова <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Збереглись лише кілька скульптур і загальне планування з центральною алеєю, а найстарішій і візуально найвищій парковій тополі, що стоїть навпроти замкової брами, всього близько двохсот років <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Щоправда, трохи далі в селі є п'ятсотрічна липа.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGUCaaM_QZv7kFEPD83bYqEFBrq9nkSy66fh1H_0MU8I4f5la8mb4uCjh8t8_hxIAeSHVWjqUA02JW50PytoLO3Tp_sNwIgp9f1ny0vXubdBbe8a237z9s8fI8V4JSPLlOLBosOwaNNrE/s1600/Pidhirtsi_Tree-rows-in-Italian-park_big.jpg" title="Підгірці - ряди дерев у італійському парку">
<img class="hor" title="Підгірці - ряди дерев у італійському парку" alt="Дерева італійського парку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKTBFGq5Ez6Ms5L6HyvmqwawsH_h0eD6wkAfnI4lc2BOXWWzl6azwuojojwzb1e2RZAXOvt0ibHoPiwSEiQsellrFZdwXtHkuxXUsLFLysxLBVrdINGFjyfmi_bn1zNmIhZ6NfWN9lIXQ/s1600/Pidhirtsi_Tree-rows-in-Italian-park_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvfv4MiWh7cqGjVG_0TcM5brCyHXxtGZLL3-HYoy13UnmKQcz39lJHUJxJJzg_7W35CVFKrF3UrCHVwhP1P-N_B-Y0NNqMo9pMVIT9hlh3mFGDiCWowv2Rl86hcTG5OjlYLtWRVwOzt5w/s1600/Pidhirtsi_Park-terraces-overlooking-fields_big.jpg" title="Підгірці - паркові тераси з видом на поля">
<img class="hor" title="Підгірці - паркові тераси з видом на поля" alt="Тераси парку і поля в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhyphenhyphenYfs0hznXM9NTxHbZ4cQWJvoOFrjlStFLKkn639GppB53OwpJ2PKEk1W-tGCNMjijiGuMrjIKj5vGk1-xz22SJ3hYqANyx8JAM3DY_q6I5RNX19PunETkRAmqWs-yYrNaNAI_HfOdR4/s1600/Pidhirtsi_Park-terraces-overlooking-fields_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhpPjPokdH_hrj9NZ3jXuKKShg59HL6vnYvpS26F3OCEOewd0uKL_Y3ShMvgh16HZ-pGwhx8M56yK0T5tzkEiOVpBr-tR4swz7stH27JmZ83rx2FJekuBg5xKbe-zd1fNosE1xgn5mBAzU/s1600/Pidhirtsi_Tree-rows-in-French-park_big.jpg" title="Підгірці - ряди дерев у французькому парку">
<img class="hor" title="Підгірці - ряди дерев у французькому парку" alt="Дерева французького парку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCub3bk8WMSuEvr-kbi_Joz7yI84OYtliec8ClD9dbjOiYEu-RjmBnKnFb4UwNCPt199wKxCTHCQLNGsKsByms5epwMfNqTxbRC0WjVm2qI9XHa0A72aKeX1MKMKFMn7EYRMpGVQX8bZQ/s1600/Pidhirtsi_Tree-rows-in-French-park_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxvc2lCpc2iCkuk9F0kG91MDQ883HViDTiUdlqyrfhNJEToT0cQUQqeePsPWrxIdqIfeSb591ftPlmK8oImP__OLu8VzPZD_mWi_fMaTP7jG0-hrewsdEWb7uhLsP0fATs9qgsUCtH7o0/s1600/Pidhirtsi_Old-poplar-at-edge-of-park_big.jpg" title="Підгірці - стара тополя край парку">
<img class="hor" title="Підгірці - стара тополя край парку" alt="Стара тополя край парку в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgB7KB3RgfsfFF-XTRr15hHSGrsJLZ-8T-IT4d1qfmqcdGLawfP4g4Lvg6HDad3PXZygL2sSQK27iaNRshPtvLBhVkTtLKqiqPMXhzXXitX1P5vo8KX198aCgbC-xB3-ChXRQ21OoxzZj4/s1600/Pidhirtsi_Old-poplar-at-edge-of-park_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Ще іноді згадується третій парк — англійський. Однак він існував вже пізніше, коли занехаялись та хаотично заросли італійський та французький. В кінці XIXст. Санґушки вирішили їх впорядкувати, і на цьому місці постав оновлений парк англійського стилю, на жаль, згодом вкотре понищений. Сучасному Підгорецькому парку далеко до минулої пишноти, хоча він підтримується в пристойному стані, зберігаючи старовинні ландшафтні рішення і залишки паркової архітектури.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГЕТЬМАНСЬКИЙ ЗАЇЗД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHhNsFgrOCb4qn8sbxH-FIbCDOe2iql1hyphenhyphen6btNhm2-4v0nVPdY6qjkDo0TcOi6Te1eDuWAU-CYcHy0wlEGUyylCQOQ6wvqGE1zT25QT2XJy79_E_ytgj6jQoOqCY1jeJZLLsZjR8b-9mM/s1600/Pidhirtsi_Hetman%2527s-inn_big.jpg" title="Підгірці - гетьманський заїзд">
<img class="hor" title="Підгірці - гетьманський заїзд" alt="Гетьманський заїзд в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgihOwrdx8-zydW-Vk08dUQIiDhtLv0u1xv3HsBZBvv2OufrPC11Kt8oIYNMeVWfnTYpuqiVSj5U91DVh0c1qRWeo144h8bLKFzQ9VRAaxBj0sWAatH6-lXSvDIpO0UZh43ntXKAn8f_zs/s1600/Pidhirtsi_Hetman%2527s-inn_small.jpg" />
</a>
Край дороги, в тіні колишнього французького парку знаходиться довга присадкувата споруда барокового стилю, оздоблена колонами і вкрита високим дахом. У плані являє собою наскрізний коридор з кімнатами обабіч. Зведена ще в кінці XVIIст., імовірно за Собеських, вона первинно слугувала замковою стайнею. Сучасних форм набула вже у XVIIIст. за Жевуських, коли її суттєво перебудували під заїзд. Господарював тоді або Станіслав-Матеуш, або вже його син Вацлав-Пйотр — обоє у свій час мали посаду гетьмана (командувача армією), тож заїзд почали називати гетьманським. Якщо в палаці приймали лише високопоставлених осіб, то тут могли зупинитись інші гості, слуги та просто мандрівники. Разом з тим діяла корчма.<br />
<br />
Своє призначення будівля зберегла до початку XXст. Хоча від війн заїзд не постраждав, та вже не діяв, а в міжвоєнний час був туристичним притулком. Радянською владою націоналізований, згодом відданий туберкульозному санаторію для підсобних цілей. В 1997р. разом із замком перейшов до Львівської галереї, але досі служить як склад чи щось подібне. Споруда зачинена, ніяк не згадується екскурсоводами, уваги туристів не привертає. Під час других відвідин я оглянув її хоч трохи, оцінив цікаві архітектурні пропорції і фасад з замурованими вікнами та непримітним сонячним годинником.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЙОСИФІВСЬКО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiC6B9NhHvhG4RuCbYb201nHOdtTcCqEaMJHBBsDFk7NOyQZyBZ4Egs8rC9H1JrzD74iNcm47u65at-zIKtSdXph4Ye03vwfpPUS8nPVtCsB7Z1EPZTsEjHIq0HzUaMhJoW5s9FNtGOlAk/s1600/Pidhirtsi_Joseph-and-Exaltation-of-Cross-church_big.jpg" title="Підгірці - церква Святого Йосифа та Воздвиження Хреста">
<img class="hor" title="Підгірці - церква Святого Йосифа та Воздвиження Хреста" alt="Йосифівсько-Воздвиженська церква в Підгірцях" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQgX1-eDGukwDPbUKdec4EtRrO2HeAsrQl0EQqWSMMvyblfFPj8MCFBicWD8iDo685RjTZFSQO9PdqJUHrBXoGRgrsZ-3K0MgIoYSD0OvAJhJg8PbXlcGwSEJgIkOK0OZqQLSyEDHULrM/s1600/Pidhirtsi_Joseph-and-Exaltation-of-Cross-church_small.jpg" />
</a>
Навпроти замку, в іншому кінці алеї Вацлав-Пйотр Жевуський заклав мурований костел. Основні роботи тривали в 1752-1763рр., ще кілька років зайняло оздоблення, зокрема розпис інтер'єрів. До 1766р. він був цілком готовий і освячений як Св.Йосифа та Воздвиження Хреста Господнього. Власник хотів звести споруду на подобі базиліки в Турині і сам брав участь в розробці проекту; будівництво вели італійські архітектори, а декором займалися численні скульптори та художники. Тому храм поєднав бароко з новішими стилями, рококо і класицизмом, отримавши цікавий незвичний вигляд: велика ротонда мала масивний фасад — портик з двома рядами коринфських колон. Портик увінчали вісім фігур святих покровителів роду Жевуських.<br />
<br />
Крім того, пізніше довкола костелу звели ще чотири скульптури святих на постаментах, що оточили його по кутах, а трохи попереду з'явились дві 10-метрові колони зі статуями Матері Божої та Св.Йосифа. Тож храм гармонійно вписався у замковий ансамбль: тераси італійського парку, замок, алея французького парку лягли з ним на одну вісь — у всьому дотримано симетрії... Протягом майже ста років святиня служила родовою усипальницею Жевуських. І лише в 1861р. бездітний Леон Жевуський, намагаючись відродити замок та не маючи коштів на утримання ще однієї будівлі, передав її новоутвореній римо-католицькій парафії Підгірців. Пізніше, в 1880-их рр. тут провели реставрацію.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyKjiLjKSMOaUiFAZAF4-zaenruE2gxrjO8ZI1z-Gg6FIjJWMUzl1IMLe_BVeC-cF2jXTJEYkBmrnSIA4KaJiaKFey5XgiCtQJ103pO72P4AO98W0yQYl9KIsNXeAMLLJAl-VkiYDZBTI/s1600/Pidhirtsi_Joseph-and-Exaltation-of-Cross-church-interior_big.jpg" title="Підгірці - інтер'єр церкви Св.Йосифа та Воздвиження Хреста">
<img class="hor" title="Підгірці - інтер'єр церкви Св.Йосифа та Воздвиження Хреста" alt="Йосифівсько-Воздвиженська церква в Підгірцях зсередини" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3wwqUlYB9hM8_S6Njnacq9L5rypjNf9UEg4-crZ27gGmonZlP3IOM9UZTw84xS5QlwvyisZTSmB6ja0ep5z5XlDq3YRmaMrNFaKUJGMr2SbitFb_2dUEBsShK3eBPxHtK45LL_Euun_4/s1600/Pidhirtsi_Joseph-and-Exaltation-of-Cross-church-interior_small.jpg" />
</a>
Перша світова для самого храму шкоди не принесла, але пропала колона зі Св.Йосифом, що стояла перед ним. Під час Другої світової, у 1944р. прямо в стіну влучив снаряд, при цьому потрощено купол і збито одну з кам'яних фігур на портику. В 1945р. костел закрито — його, як і замок, спочатку передано історичному музеєві, а потім під туберкульозний санаторій. Певний час споруда була занедбана і навіть використовувалася як гараж, але згодом визнана пам'яткою, а в 1976-1979рр. реставрована. Від 1997р. разом з усім комплексом належить Львівській галереї. Церкві храм не віддали, але з початку 2000-их рр. він відновив своє сакральне призначення: тут правили греко-католики, потім — невизнана група, відома як "секта Догнала".<br />
<br />
В 2013р. в селі створено греко-католицьку парафію свщмч.Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, яка тепер здійснює богослужіння в церкві. Її повільно доводять до ладу, хоча зовнішні стіни ще помітно понищені. Та головне, що до наших днів дожила ця неповторна архітектура, яка зразу впадає в очі і дуже вражає, особливо потужні колони. Також двічі мені вдалося потрапити в інтер'єри — тут збереглися пам'ятні мармурові плити Жевуських і їх родичів, залишилися кольорові настінні розписи, а кругла ротонда зсередини здається іще вищою.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Підгорецький замок слід відвідати безумовно. Стоїть у центрі села Підгірці, дуже близько від дороги і зупинки, куди влаштовують організовані тури і куди нескладно дістатись маршрутками зі Львова. Квадратний у плані, він складається з оборонних мурів з чотирма кутовими бастіонами, які оточують внутрішній дворик, і житлового палацу, що височить на двох з них. Повільно реставрується і збережений в непоганому стані. Приміщення порожні і закриті для огляду, хоча в окремих працюють маленькі виставки. Замок оточений двома парками, з широкими краєвидними терасами та залишками архітектури. Входить до відомого туристичного маршруту "Золота підкова", також разом з сусідніми пам'ятками може стати чудовою окремою екскурсією зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Підгорецький замок, Бродівський район49.94308551423115 24.9837339753631849.942447014231149 24.982473475363179 49.943724014231151 24.98499447536318tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-86183909151372631922015-07-21T06:07:00.000+03:002016-12-07T17:56:39.022+02:00Олеський замок<div class="justified">
<img class="main" title="Олеський замок" alt="Олеський замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmTsmqcH3rSPX1fhVlCR9kdoIFkDto4obePGadAWk7rtTJNGP_lnMPA2tN9U-4yRnJHuSsN1M7dfltpDjsoKFyZLKyktFG_fiNXLk-J6FP58YQB-JYJFFf0OS9AJdVXZ-VqTbEh8fzbPA/s1600/Olesko-castle_Facade_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> збережений замок.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> готика і ренесанс.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час побудови:</span> перед 1327р.
</li>
<li>
<span class="itemname">Засновник:</span> Лев II Юрійович і А.Юрійович (?).
</li>
<li>
<span class="itemname">Архітектор:</span> невідомий.
</li>
<li>
<span class="itemname">Основні перебудови:</span><br />
1610-ті рр. (влас. І.Данилович, арх. невідомий);<br />
1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. невідомий).
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> непр. овальний 35~55м; двір і в'їзна вежа.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Буський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Олеського замку, як би то не було ганебно, до цього я не бачив. Тож щоби швидше заповнити ту білу пляму, поїхав з двома Наталями і Іванкою в стандартну автобусну екскурсію "Золота підкова Львівщини" по трьох замках. Відвідини відбулися 19 липня 2015 року: Олеський в цей день оглянуто першим по маршруту.<br />
P.S.: Замок я дослідив ретельніше в окремій самостійній подорожі 13 березня 2016 року. Оцінив суміжні об'єкти — колишній монастир капуцинів і церкву Св.Трійці, без поспіху роздивився музей і парк, посидів у ресторані в підвалах. Уточнено довідкові дані, до опису додано нові враження та фото.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kXzOPsfORDl0" width="640" height="480">Олеський замок - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Олеський замок є постійною частиною маршруту "Золота підкова Львівщини", туди організовано вирушають численні платні екскурсії. Щодо самостійного відвідування, то є як доїхати зі Львова до Олеська і громадським транспортом. З АС-2 майже щопівгодини ходять <span class="light">маршрутки</span> Львів–Броди (але Броди через Лопатин не годяться). Також через Олесько курсують інші автобуси цього напряму, наприклад в Підкамінь. Тому загальний графік руху досить-таки щільний, тож можна в будь-який час дістатись на АС-2 і там просто сісти на перший же рейс.<br />
<br />
Через цю місцевість їздить <span class="light">електричка</span> Львів–Здолбунів. Але найближчі залізничні станції Ожидів та Кути знаходяться аж за 6-7км від замку, тому такий варіант не виглядає зручним. Для порівняння, від основної автобусної зупинки в Олеську (великої будки з назвою селища) до замку йти 10-15 хвилин. Знайти його неважко, бо місце серед туристів популярне — відповідно, є вказівники, та й будь-хто підкаже дорогу.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Олеський замок — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 404 і назвою "Замок Даниловичів (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується дуже розпливчато — XIV-XVIIстт. Що не дивно, бо він являється найстарішим замком Львівщини, і про ранній період його існування відомо небагато.<br />
<br />
Окрім замку, в Олеську поблизу є ще кілька пам'яток архітектури національного значення:<br />
1. Костел Св.Трiйцi (мур.) — охоронний № 405, датування 1545, 1627, 1847рр.<br />
2. Монастир капуцинiв (мур.) — охоронний № 406, датування 1739р. Комплекс із двох частин: костел Св.Йосифа — №406/1, келії — №406/2.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Олеський замок - план-схема" alt="План-схема замку в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiD746ClE_mPB5absbB-2T_OWidpqgrohxXQFsDQMz2D9Hok-6erFEvSpnq-FIYl6d-1meGCKSMvLtUZarM2Q2TNjmuocmi82Gb9oV9pQ7d_1X6Z85vUq7gwD4CzbEJl3v1UdoGFsr49pw/s1600/Castle-plan_Olesko.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>В</b> — В'їзна вежа.</li>
<li><b>Д</b> — Двір. З колодязем.</li>
<li><b>П</b> — Французький парк. Знаходився довкола замкового горба. Відновлений за сучасності.</li>
<li>Східний корпус розташований в південно-східній частині, він напівовальної форми і в межах первинного муру.</li>
<li>Західний корпус розташований в північно-західній частині, він Г-подібний з прямими кутами і виступає поза первинний мур.</li>
</ul>
</div>
<div class="justified">
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ</h5>
<ul class="justified">
<li>
З Олеським замком тісно пов'язані <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/pidhirtsi-castle.html">Підгорецький</a> і <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/zolochiv-castle.html">Золочівський</a>.
</li>
<li>
Усі три об'єкти — "Музей-заповідник Олеський замок" і два інші — є філіями <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr> ім. Б.Г.Возницького. Також до складу галереї входить <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/05/zhovkva-castle.html">Жовківський</a>, однак не вся будівля, а тільки невеликий музей в її стінах.
</li>
<li>
Усі три об'єкти розташовані досить близько один від одного, тому об'єднані у відомий туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Іноді сюди четвертим включають віддалений <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2014/07/svirzh-castle.html">Свірзький</a>.
</li>
<li>
<span class="light" title="вказано повну вартість для дорослих, пільговий вхід дешевший">Ціна квитків</span>: територія + основна експозиція (інтер'єри та мистецтво XIV-XVIIIстт., на другому поверсі) — 30грн., тимчасові виставки (бувають в підвалах чи на третьому поверсі) — 30грн.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 травня до 30 вересня 2016 року">Години роботи, літній графік</span>: понеділок-вівторок — вихідний, середа-неділя — 10:00-18:00. Каса до 17:00.
</li>
<li>
<span class="light" title="з 1 листопада 2015 року до 30 квітня 2016 року">Години роботи, зимовий графік</span>: понеділок — вихідний, вівторок-п'ятниця — 10:00-17:00, субота-неділя — 11:00-17:00. Каса до 16:00.
</li>
</ul>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на <a target="_blank" href="http://map.meta.ua/photomap.php?l=castles&lang=ua">map.meta.ua</a>. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт <span title='укр. "Український історико-фортифікаційний форум"'>"Украинский историко-фортификационный форум"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=3&t=387">relicfinder.info</a>.<br />
2. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Zamek w Olesku".<br />
3. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ</h5>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Олеський замок - фасад" alt="Фасад замку в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-39M3Uy7JOmVaEJGMVuaDvl9oExO768b8qh52FShuTc3jdnSIsGS8XG5vio92jBrxJ9So6rM145yEClCFe3YDeH1w7ThvXmLaYuJx64wLO-GBOLp_mBHuhk1wkuLuS76EtMUH1mfHHF4/s1600/History_Olesko-castle-facade.jpg" />
<u>поч.XIVст.</u> За наказом галицько-волинських <span class="highlight">князів Романовичів</span>, гілки руської династії Рюриковичів, в Олеську збудовано замок — одразу мурований, без дерев'яного попередника. Це була низька, суто оборонна споруда з грубо обтесаного каменю. Овальна форма відповідала рельєфу горба, а широкий двір мав лише один в'їзд з брамою і вежею. Засновниками вважаються брати Лев II і Андрій Юрійовичі — сини Юрія I Львовича, що спільно правили в цей час.<br />
<br />
<u>1327р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Piastowie">князів П'ястів</span>, польської династії, у зв'язку з чим уперше згадується в історичних документах. Чоловіча лінія Романовичів згасла, а власником земель став <span title="пол. Bolesław Jerzy II">Болеслав-Юрій II</span> — син галицької княжни Марії Юріївни (сестри Лева II і Андрія) та мазовецького князя <span title="пол. Trojden I">Тройдена I</span> (сина <span title="пол. Bolesław II">Болеслава II</span> з П'ястів), запрошеного руськими боярами на престол.<br />
<br />
<u>1340р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Giedyminowicze">князів Ґедиміновичів</span>, литовської династії, після того як Болеслава-Юрія II отруїли бояри і почалася польсько-литовська війна за галицько-волинську спадщину. Луцький князь <span title="пол. Lubart Dymitr">Любарт-Дмитро</span>, молодший син <span title="пол. Giedymin">Ґедиміна</span>, вважав себе правонаступником перерваного роду Романовичів (був одружений з Ганною-Буче — припускають, дочкою вищезгаданого Болеслава-Юрія II або навіть Андрія). Він отримав владу на Волині, а згодом і в Галичині.<br />
<br />
<u>1349р.</u> Об'єднане Галицько-Волинське князівство перестає існувати: Галичину захоплює Польща, Волинь залишається Литві. Війна продовжується, а Олесько опиняється на межі, через що часто відбувається його <span class="light">перехід з рук у руки</span> (однак, між тими-таки династіями П'ястів і Ґедиміновичів). Любарт втримав його до 1366р., коли замком заволодів <span title="пол. Aleksander Koriatowic">Александр Коріятович</span> — намісник короля Польщі <span title="пол. Kazimierz III Wielki">Казимира III Великого</span>. Зі смертю Казимира 1370р. Любарт повертає землі Литві, але вже у 1377р. Олесько знову відвойовують: власником стає <span title="пол. Władysław Opolczyk">Владислав Опольчик</span> — намісник нового короля Польщі та Угорщини <span title="пол. Ludwik I Wielki">Людвіка I Великого</span>... Зі смертю Людвіка 1382р. Любарт мирно викупив замок, але в 1384р. помер сам. Маєтності отримав син <span title="пол. Fedor">Федір</span>, та невдовзі після Кревської унії 1385р. спадок у нього відібрали.<br />
<br />
<u>1390р.</u> Згадка про Олесько в буллі Папи Римського Боніфація IX, що підтверджувала передачу замку у користування <span class="light">Галицького католицького єпископа</span>, ініційовану ще за Владислава Опольчика. Після цього споруда пропадає з історії... На фоні боротьби між прихильниками та противниками Кревської унії, а також міжусобиць за престолонаслідування, власники могли мінятись неодноразово. Відомо, що твердиню у 1431р. захопив <span title="пол. Świdrygiełło">Свидриґайло</span>, якого підтримала українська шляхта в повстанні проти <span title="пол. Władysław II Jagiełło">Владислава II Яґайла</span>. Королівські війська спочатку не змогли відбити замок — він витримав облогу. Обороною тоді керував олеський староста, Івашко Преслужич з Рогатина.<br />
<br />
<u>1432р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">шляхтичів Сененських</span>, польського роду, — з другого разу, в результаті повторного походу його було взято, а пізніше подаровано <span title="пол. Jan Sienieński">Яну Сененському</span> за участь у битві на стороні Яґайла. А в 1441р. шляхтич отримав у довічне володіння ці землі, якими вже у 1442р. і 1453р. прокотились набіги татар... Ян помирає у 1477р., а маєтки розділяються між його дітьми. Аж після смерті братів-співвласників спадкоємцем стає <span title="пол. Piotr Sienieński">Пйотр Сененський</span>.<br />
<br />
<u>кін.XVст.</u> Можливо, приміщення у вузьких кінцях овальних мурів існували ще давніше. А вже в цей час у південно-східній частині зведено двоповерхову житлову будівлю та каплицю. Загалом, компактний комплекс споруд ніс архітектурні риси готики, досі збереглись окремі виразні готичні портали. Також на подвір'ї викопано колодязь дуже великої глибини — 42м, бо щоб дістатись до води, треба було подолати всю висоту горба.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Олеський замок - вид з висоти" alt="Вид з повітря на замок в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkpP1BgoerZNw3rXWI_O6HrITJ9SLQE1uUESZPDq_WRNfQfldd7LhchzNI1RP8W212puq0_SKZOfYKqNvw3MuNxnFvIVIg5-GRjApbPj3ru-M42CHkZKt_dNtPhj3__0C6Wff6srJ_rkw/s1600/History_Olesko-castle-aerial-view.jpg" />
<u>1506р.</u> Замок переходить у <span class="light">спільну власність двох родів</span>, коли Пйотр помер, залишивши по собі тільки дочок — Ядвіґу та Анну. Спадок офіційно поділено 1511р. Їх чоловіки, відповідно <span title="пол. Marcin Kamieniecki">Марцін Каменецький</span> та <span title="пол. Fryderyk Herburt">Фридерик Гербурт</span>, отримали по півзамку. Твердиню сильно понищили татари у 1512р. Після відбудови, у 1519р. стався ще один напад — тоді у битві під Сокалем загинув Фридерик.<br />
<br />
<u>XVIст.</u> Каменецькі мали суттєві борги, у 1580р. їх частку придбав <span title="пол. Stanisław Żółkiewski">Станіслав Жолкевський</span>. Друга частка дісталася <span title="пол. Stanisław Daniłowicz">Станіславу Даниловичу</span> (імовірно, по жіночій лінії після другого шлюбу Анни), а тоді його сину <span title="пол. Jan Daniłowicz">Івану Даниловичу</span>, що тут, до речі, і народився.<br />
<br />
<u>1605р.</u> Замок цілком переходить до <span class="highlight">магнатів Даниловичів</span>, українсько-польського роду, в результаті одруження Івана з <span title="пол. Zofia Żółkiewska">Софією Жолкевською</span> — її батько Станіслав віддав свою половину як посаг. Іван Данилович за своїх півзамку взявся ще раніше, але <span class="light">повномасштабні перебудови</span> почались після отримання всієї споруди і тривали аж до 1620-их рр. Каплицю з сусідніми приміщеннями перетворено в суцільний східний корпус. В іншому кінці розбудовано ще більший західний, який своїм кутом вийшов за межі старих овальних мурів і теж сягнув двох поверхів. При з'єднанні приміщень подекуди використовують арочні галереї. З'являються шикарні дверні портали і віконні обрамлення, замок щедро оздоблюється — зокрема, на оновленій в'їзній вежі вирізьблено великий деталізований герб Даниловичів... Невідомо, хто керував роботами, але припускають, що доклався італійський архітектор <span title="пол. Galeazzo Appiani">Ґалеаццо Аппіані</span>. Будівля набула ренесансного вигляду та стала магнатською резиденцією, яку в 1628р. по смерті власника успадкував його син <span title="пол. Stanisław Daniłowicz">Станіслав Данилович</span>.<br />
<br />
<u>1629р.</u> На околиці черговий раз напали татари, і під час того дочка Івана, <span title="пол. Zofia Teofila Daniłowiczówna">Софія-Теофілія Даниловичівна-Собеська</span>, в стінах замку народила сина Яна — майбутнього короля Польщі. Землями батька в той час володів її брат Станіслав, якого татари в 1636р. взяли в полон і вбили.<br />
<br />
<u>1637р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Конецпольських</span>, польського роду. Щоправда, за поділом Олесько дісталося двом сестрам Станіслава: <span title="пол. Marcjanna Daniłowiczówna">Марціані Даниловичівні-Конецпольській</span> та <span title="пол. Katarzyna Daniłowiczówna">Катажині Даниловичівні-Фірлей</span>. Марціана була дружиною <span title="пол. Stefan Koniecpolski">Стефана Конецпольського</span>, вони мешкали спільно з родиною сестри. Але їх син <span title="пол. Andrzej Koniecpolski">Анджей Конецпольський</span>, успадкувавши півзамку в 1647р. по смерті матері, зразу ж викупив частку Фірлеїв і став повновладним господарем... Однак в часи Хмельниччини, ще у 1648р. твердиню поруйновано, а подальші бойові дії зовсім розорили тутешні маєтки. Тож молодший брат Анджея, <span title="пол. Stanisław Franciszek Koniecpolski">Станіслав-Францішек Конецпольський</span>, через великі борги позакладав землі під позики.<br />
<br />
<u>1682р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Собеських</span>, польського роду. Король <span title="пол. Jan III Sobieski">Ян III Собеський</span> розплатився з численними кредиторами Конецпольських, таким чином одержавши маєток, в якому колись народився. Невдовзі він починає відновлювати споруду: її ґрунтовно відремонтовано, збудовано деякі господарські приміщення та вкрито новим дахом... Після смерті Яна III в 1696р. твердиню спочатку успадкувала його дружина <span title="пол. Maria Kazimiera d'Arquien, zwana Marysieńka">Марія-Казимира д'Аркен-Собеська, звана "Марисенька"</span>. Вона виїхала з країни і померла у Франції 1716р., господарем став їх син <span title="пол. Jakub Ludwik Sobieski">Якуб-Людвік Собеський</span>.<br />
<br />
<u>бл.1720р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Жевуських</span>, польського роду. В 1719р. (або пізніше) будівлю в Якуба викупив <span title="пол. Stanisław Mateusz Rzewuski">Станіслав-Матеуш Жевуський</span>, який помер у 1728р. Новий власник, старший син <span title="пол. Seweryn Józef Rzewuski">Северин-Йозеф Жевуський</span> зайнявся оздобленням інтер'єрів, перетворивши приміщення у розкішні палати. Під керівництвом французького скульптора <span title="пол. Le Blanc">Леблана</span> їх прикрасили камінами, ліпниною та розписами; по-різному оформлені кімнати отримали свої назви. Також добудовано вежу (згодом її верх все одно знесли), а до східного корпусу додано низенький третій поверх для прислуги.<br />
<br />
<u>1755р.</u> По смерті брата спадок одержав молодший <span title="пол. Wacław Piotr Rzewuski">Вацлав-Пйотр Жевуський</span>, володар сусідніх Підгірців. Він почав вивозити цінності у свою резиденцію, а Олесько занедбав. Перший поділ Польщі у 1772р. та прихід австрійської влади призвели до збідніння роду. В 1779р. Вацлав помер, а його син <span title="пол. Seweryn Rzewuski">Северин Жевуський</span> потім продав маєток на аукціоні.<br />
<br />
<u>1796р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Aleksander Zieliński">Александра Зелінського</span> з польського шляхетського роду, який на торгах придбав споруду. За його хазяйнування знесено малі прибудови поза стінами. Можливо, аж після пожежі 1806р. до західного корпусу додано ще один низький поверх — в результаті цього всі частини стали одного рівня.<br />
<br />
<u>1824р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">родини Літинських</span>, нащадків польської шляхти. Імовірно, спадково — ще у 1821р. помер Александр, залишивши по собі багато дочок. Одна з них, <span title="пол. Dyzma Józefa Zielińska">Дизма-Йозефа Зелінська-Літинська</span>, вже була дружиною <span title="пол. Wojciech Józef Lityński">Войцеха-Йозефа Літинського</span>. В цей період стародавня твердиня найбільше постраждала. Пожежа 1836р. та потужний <span class="light">землетрус</span> 1838р., внаслідок якого тріснули стіни, призвели до сильного занепаду. Збіднілі власники жили в кількох кімнатах другого поверху, решта були забиті дошками. А коли в одній із них виявили замурований скарб, замок зруйнували ще гірше — в пошуках інших можливих схованок здирали підлоги та настінні розписи, розбивали каміни. У 1875р. завалився колодязь... Немає даних, кому саме з родини належав маєток, але Літинські володіли ним і далі.<br />
<br />
<u>1882р.</u> Замок переходить у <span class="highlight">суспільну власність</span>, його викупили і передали австрійській владі. Десь тоді тріснутий східний корпус укріпили ззовні масивними підпорами. У 1891р. почалась подальша реставрація — відновили дах та деякі кімнати, і з 1898р. тут відкрилась сільськогосподарська школа. Під час Першої світової споруда знову була пошкоджена і занехаяна, хоча згодом запрацювала та ж школа... Новий етап відновлення, який ініціювала тепер вже польська влада, розпочався 1933р. — в ці часи повільно відроджували інтер'єри, а також облаштували браму та під'їзд.<br />
<br />
<u>1939р.</u> За радянської влади роботи зупинено, а школу закрито. Замість того в роки Другої світової тут утримувались польські військовополонені. Пізніше німці у приміщеннях знову розмістили полонених, тепер вже радянських, а потім перетворили їх на склади. В повоєнний час замок закинули, а серйозна пожежа 1951р. знищила його до голих стін: згоріли дахи та перекриття, пообсипалась ліпнина, і навіть розтріскались мури... Допомогла чергова реставрація — 1954р. приступили до створення проекту, а 1958р. почалися власне будівельні роботи, в основному завершені до 1965р.<br />
<br />
<u>1969р.</u> Були плани пристосування твердині під дім відпочинку. Однак замок передано <span class="light">Львівській галереї</span> (тоді ще звана "картинною", тепер <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr>) для музейних цілей. У 1970-1974рр. тривало відтворення пам'ятки у тому вигляді, який вона мала в кін.XVIIIст. Потім створено експозицію, і в 1975р. музей відкрився. В 1989р. отримав статус музею-заповідника.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Олеський замок став найбільш популярним туристичним об'єктом у своєму роді, його колекція творів мистецтва є однією з найбагатших серед філій галереї.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО</h5>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старий малюнок Олеського замку - акварель Жана Анрі Мюнца 1781р." alt="Замок на акварелі Мюнца 1781р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhnsBx5UeDDRnsksYq4aXr4jKxqzJAq6PavuTx0iXCcDhxd8mFANPsN4cvdf10d0oks2VvlHVGpTGNn6qtXy1jXGDgDR9eMtlCp7I5UkjxfioBIkLwO2jQ601o5kRBIU3O57Au0NYws9Xo/s1600/Old-drawing_1781_Olesko-castle-in-Muntz-watercolour.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Олеського замку - літографія Антонія Лянґе 1819р." alt="Замок на літографії Лянґе 1819р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAf5mShSP-Ifu37jGhSTs_BcAwwDgW_hJrQvcO3JL0MBnV7p4n8_nk05lFbqHMReyOVEjQcUTYO8XjqxcSSmTXxTZeZQsPgdhRuptiApIaYnyS687wyafZ_Z-uFNUX10GXD-CMVrZq_ug/s1600/Old-drawing_1819_Olesko-castle-in-Lange-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Олеського замку - літографія Антонія Лянґе 1823р." alt="Замок на літографії Лянґе 1823р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjeA5IR3XIWeraMseNu68XYzo0jGEm3SVdptkSaKVxhkZjznGXrIDRWZpBFbC80i-mz8Zb6ZGRtsUacKbZVe1zdPjlaE_dIIcwdXw-fffVoW1Rk0UMEOatWq2hLwkCQaUPR9-wSl2Ji0Ec/s1600/Old-drawing_1823_Olesko-castle-in-Lange-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Олеського замку - літографія Карела Ауера 1830-тих рр." alt="Замок на літографії Ауера 1830-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKJ8gK8bBl2GS69jIe9X73oHkyFcpEL-e-z_quGWEWiKU0dqpAk38xqusNc3vz1-5laD4akWCsVRK0CzrMkwKzXYFUyCT1gEOknBepp51Duj_DfaA9MM6qjIc83Ynp0MKWBR2S5rScZts/s1600/Old-drawing_1830s_Olesko-castle-in-Auer-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Олеського замку - літографія Наполеона Орди 1870-тих рр." alt="Замок на літографії Орди 1870-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg64_YXsTsO1oH6pHLQ-rlJXywfCrZ7Uq4Go4mPO4pAlltScEnV519Yqe1JvOebrtcPzLN0E0uy_dGRgrpVtL0P7kIWqdW3g1yEZM-0PpASqdAD7ioEgCIcm7PPxFsgY3AMVtAFBNtvcy8/s1600/Old-drawing_1870s_Olesko-castle-in-Orda-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - декор одного з залів у 1914-1918рр." alt="Декор замкового інтер'єру в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiP7HZvJxx83Wp-ZjiNz-PSxJMDsyn_ocDeZ_J7LTSMWchI_hRGxSZV6VJf3LE8EMea-I6iQrIqTqyq0Qh8xP66hG1JMN-OfnJdgLQnl8VHnkTo2xlMHcjRFFCGwhiwOd8GF-VNArJztkY/s1600/Old-photo_1914-1918_One-of-Olesko-castle-halls.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - вид з південного заходу у 1914-1918рр." alt="Вид замку з південного заходу в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKb_8SQ-4UkRRgSvMW3LJ8g5cUQBno3TUflpdv6H8cRWaFQTEcbZ5UiQ-cTmoeO9DMg7BDxsQPLtABettakVlm77xk-pKtD3F6mBzmKI9zGibvNVJUm4Oa2pCetlRlxSk8cImZdwjsuww/s1600/Old-photo_1914-1918_Olesko-castle-view-from-southwest.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - вид з півдня у 1939-1945рр." alt="Вид замку з півдня в Другу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5SmExBLqtMYfZxACPyl3Pj9Wdp4u_RtyXz3yw92diMU3t6sjBRIYUir_8LRF9qYMF7SuIxU1Yc5Q6LiacQxEAtWATdRy3qLktLn0c6YerkwQyJiso9gyfKQWcJX1aqJUYkCAPQaE9edM/s1600/Old-photo_1939-1945_Olesko-castle-view-from-south.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - виїзд із двору у 1939-1945рр." alt="Брама зсередини двору замку в Другу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIYEm5naNEopEEhuCZMJIMvxIjpGIJCmn362oU4TkkC8AIt9MOqGYEmek01qJoXGRTrAltGnjaDCkJ2eNo9V1aSq2d0CHYAb5fulX4lVG2tK2cpqJugqwZTP5y3ADBeXVNCQW5aD5-QO0/s1600/Old-photo_1939-1945_Exit-from-courtyard-of-Olesko-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - руїни до реставрації у 1960р." alt="Руїни замку до реставрації 1960р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7x5k4C9ITav5Gku-3TFATX7GnCiJA0LR4K-MYgX9I9bxxOLjPj8fnXydega6WhNRcV0sENGXuUyDBW-yUWGjZuBgCnJS-7ag77aSoVH11idjDxNV7G2KO7g0aiAncQMQ9K3xSMM3I1p4/s1600/Old-photo_1960_Ruines-of-Olesko-castle-before-restoration.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - корпуси під час реставрації у 1963р." alt="Замок під час реставрації 1963р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiozJ7IeKmDap_7IJchROp8w06p2Yk3Tla5MSUGyQLimdmfEvohqleVdURAW_RNN7HnZovbEJdxDSXa7FNpN2MYOrsCsAWOEGNrGZVeXVMbiWNYhyD19bTcK74sLqDiiQ50AqFwXgrGe_4/s1600/Old-photo_1963_Buildings-of-Olesko-castle-during-restoration.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Олеського замку - мур із критою галереєю у 1978р." alt="Замкова стіна з критою галереєю 1978р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCXd8rUDtGpIdPVI2UcvWSaqMQKD9ZmtyduV2mKf2YnxT6yHS1Tis_B9CIs-RXsoqi0J4hRHa9e3Qi02MaWmRxpptWV4qpyT7KR5UqfdguvxUvDtAGgL9KY5Xpl7kWnuzhRcMPqxEVzB8/s1600/Old-photo_1978_Wall-with-covered-gallery-of-Olesko-castle.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Найстаріший малюнок замку — це акварель Жана Анрі Мюнца [1], що зафіксувала його вигляд в часи Жевуських. Тут ще помітно маленькі прибудови, які пізніше були знесені. Також митцями створено ряд літографій, які потім видавала друкарня Піллерів у альбомах з краєвидами Галичини, 1824р. і 1838р. Зокрема, Антоній Лянґе намалював споруду як зблизька [2], де можна детально розгледіти елементи архітектури та міст, так і здалека [3] з усім пейзажем. Справу продовжив молодий Карел Ауер — на його літографії [4] ракурс та сюжет із землеробами запозичені в попередника, хоча манера виконання інша.<br />
<br />
Окремо від того і дещо згодом з'явилось зображення Наполеона Орди [5], яке представляє замок в період занепаду. Хоча вже є підпори, якими укріпили потрісканий від землетрусу східний корпус, — їх добре видно на пізніших фото [7-8, 10-11]. Тож, можливо, свій малюнок Орда зробив аж на початку 1880-их рр.<br />
<br />
В кінці XIXст. споруду відремонтували, у Першу світову вона постраждала не сильно, і подекуди збереглось оздоблення інтер'єрів [6]. Також перекрили дахи, а двір відмежували потужною стіною [7], якої нема на старих малюнках. Імовірно, десь між війнами мур знову пропав, бо в часи Другої світової замок вже без нього [8]. Тоді колишню твердиню пристосували під склад, фото тих років [9] відображає ще пристойний її стан.<br />
<br />
Сильна пожежа 1951р. знищила замок до голих стін, він перетворився на руїну і навіть у 1960р. являв собою порожню кам'яну коробку [10]. Впадають в очі й інші ушкодження, як від обстрілів. Але реставраційні роботи змогли вивести пам'ятку з цієї розрухи, швидко змінивши її на краще [11]. Пізніше замок цілком відновили, в інтер'єрах влаштували музей, стіну між корпусами відбудували у вигляді первинних мурів з галереями та бійницями [12].<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО</h5>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/rpCIchcMdIU/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/rpCIchcMdIU?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Замок в Олеську</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2010 рік). Досить добротне пізнавальне відео: види Олеського замку та його інтер'єрів з багатими колекціями експонатів, разом з якими пропонується розповідь про історію побудови, доповнена епічними мелодичними саундтреками. Крім того, передача містить уривки екскурсії Возницького для поляків, а також інтерв'ю з атракційними працівниками: "управителем" замку і візницею.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="castle-description"></a>
ОПИС ЗАМКУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXbznKw8ZMy-9xuFJIEqCb-H5HTC_H71LRMNrRULNrh94h0jY9B23eSFGCf0abKLozD7RwyonD3kKfVQT9gy30Aaf6VVTB5MpLidYw8KRHjjxpmFgew0aw8u3IWtToVivNjHhRAcxtnuQ/s1600/Olesko-castle_Facade_big.jpg" title="Олеський замок - фасад">
<img class="hor" title="Олеський замок - фасад" alt="Фасад замку в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmTsmqcH3rSPX1fhVlCR9kdoIFkDto4obePGadAWk7rtTJNGP_lnMPA2tN9U-4yRnJHuSsN1M7dfltpDjsoKFyZLKyktFG_fiNXLk-J6FP58YQB-JYJFFf0OS9AJdVXZ-VqTbEh8fzbPA/s1600/Olesko-castle_Facade_small.jpg" />
</a>
Замок зберіг первинні овальні обриси: менший переріз посередині становить близько 35м, а більший — 55м. Складається з 2 триярусних корпусів, що з одного боку з'єднані в'їзною вежею, теж триярусною, а з другого боку сполучені муром. Цей закритий периметр формує тісний дворик... З фасадної сторони якраз видно всі замкові споруди (2 корпуси і вежу). Комплекс невеличкий та компактний, що було характерно для оборонної готики в період його заснування. Самі ж споруди, які ми бачимо нині, — у стриманих сірих тонах і вже ренесансного стилю, — постали внаслідок тривалих перебудов.<br />
<br />
Спочатку заходимо на подвір'я. Зразу з-під брами в очі впадають аркади в архітектурі старовинного східного корпусу та відновленого муру <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Під склепінням найближчої арки схований колодязь, що сягав глибини 42м до того як завалився; зараз він накритий і потроху розчищається <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Друга арка — це сіни, вхід у східний корпус зі сходами догори. Третя ж вела до замкової каплиці; тепер тут римо-католицька каплиця Св.Анни, а перед нею сувенірний магазин. Ще поза тим усім, у віддаленому захищеному кутку розташовувалися скарбниці, а кімната поблизу вежі була вахтовою.<br />
<br />
Прямо навпроти в'їзної брами стоїть стіна, реконструйована у вигляді древнього муру з дерев'яними галереями зверху. Туди можна піднятись вузькими стрімкими сходами, щоб оглянути чудову панораму Олеська з висоти. Західний корпус, що Г-подібною формою огинає двір <span title="третє фото знизу">[3]</span>, на першому поверсі містив прихожу, кухню з пекарнею та інші господарські кімнати... В залах другого поверху, що тягнеться неперервно по обох корпусах через вежу, власники жили та приймали знатних гостей. А низенькі треті поверхи зведені пізніше для прислуги. В наші часи всі ці приміщення займає музей.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidAKOfJtuEbUp-MfphCcTqUL3YtMEDXsdJZdphrapb0yGCpWmjnaBRAG9WZfQgjJ_j7tIocruBG-bt-LTLWB65ppyDwAta7QnX2RqKV1kptaCZtkA9mFCHz3bbtg_CTWojvMCtGm8WsLE/s1600/Olesko-castle_Entrance-and-arcades-of-courtyard_big.jpg" title="Олеський замок - в'їзд і аркади двору">
<img class="hor" title="Олеський замок - в'їзд і аркади двору" alt="Брама і аркади у дворі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxCLf6UwfGHEOf5fF1R8CwmNmPTMGv290mwIUj1ooiTmI4d1MKJksrKMkNUmycV8fccXkpag5qiM8FP6HRuELm3RADcSF389Chq3yEeFRrgbFIdlU74J_CoflqkQpv7ly2jwkXoiOI9bk/s1600/Olesko-castle_Entrance-and-arcades-of-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCZD5hdNlMTA0NNxBnl4JmlqE_jAEOZYKhyQxZa3AJfDLp7UpxO49URMlO0YY-fYYvoapGAAv3NNqzEK1C9maDNb7Y2F1kfCoTRXC8Yz0pYlV3ESzSK5omZuK4fUzDZvlONXI04x_63io/s1600/Olesko-castle_Well-in-courtyard_big.jpg" title="Олеський замок - колодязь у дворі">
<img class="hor" title="Олеський замок - колодязь у дворі" alt="Криниця у дворі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFo7yEgrx9tNP7PuN5s4Zm7CHWlQKocQbTzsTVU__OLnAwNwTOKdgCUwW-RhAOMHKmkUrGPHBYn3DzPBUp3pzHn268FzXVGyaYt8iqR1Thtp1h1Qd3IJ65EM7MpDg17-TVEGUqFxL52lk/s1600/Olesko-castle_Well-in-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd84t3FfRhRq1O9-lagq81CZM45TH2ZcGkkr1RRPXCjr8SUCXknKTEnAHdfryyOnhIXsNZt6A8P97ndzfPp_HJLouF9NUYGIhznQRj8pLgKFgDqdoyfkwnavYfFohpBmn3G84Fcw0xYLA/s1600/Olesko-castle_West-building-from-courtyard_big.jpg" title="Олеський замок - західний корпус із двору">
<img class="hor" title="Олеський замок - західний корпус із двору" alt="Західний корпус замку із двору" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhcb6NG28iAGL-YHbmWWDOtdJVd26hMmm1UK1b7s2t7wNc0g33-jOzySy0fXblGinONBVo5GVmWiG752sF42CHdxGec-w0SrWe0W87mqf-TFwagwTohjYGfcRrILwT3cJSfoKwhFBQrb9Y/s1600/Olesko-castle_West-building-from-courtyard_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
На перший погляд архітектура гармонійна, але дуже проста. Тож щоб оцінити її особливості, варто оглянути замок ще ззовні. Вийшовши з брами, можна спуститись трохи нижче і роздивитися фасадну частину, зокрема в'їзну вежу <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Східний корпус, що тягнеться півовалом вліво, після землетрусу укріплений масивними підпорами, так що порівняно з будівлею вони нові <span title="друге фото знизу">[2]</span>. А найдревнішим елементом є кам'яний мур, який оперізує нижній ярус замку — різницю в віці між ним і неоригінальною сполучною стіною помітити не важко <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Західний корпус, суттєво виступивши за початковий периметр, зі свого боку поглинув частину муру і надав твердині прямокутних форм <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Саме такий вид відкривається туристам, що піднімаються з дороги, а попід стінами їх зустрічає радянський пам'ятник оборонцям Олеська.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8Qi79-W4Pv9AiflDJizRuP3Cx-BJiZDqAqaKKMABeGO0h0emaQrXNE3vc6jGAmZJRBbW2TPipyXjtSHC1hxAHMHuidlP6-ldtLKp3LxBmSCY0A45zk0hyphenhyphenOSamZcYr0tremWDk5ArU3HI/s1600/Olesko-castle_Entrance-tower_big.jpg" title="Олеський замок - в'їзна вежа">
<img class="hor" title="Олеський замок - в'їзна вежа" alt="В'їзна вежа замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-gxNP1qvAsk-JgT_0W3GsxfKlgYwQfpFV3wjMTsM0SVKjdM7CJazWk_QyW97AIoCbGmXkelOcttDJAsE4CLX2MPWU1K3-a1bKTPdVOuyOrnyw0MxXYCK8GtWrjr_egx1EqE519gRAan8/s1600/Olesko-castle_Entrance-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjmBpgyuUX2-aMVOzlMEClTFejr39MdciT95Uy2-XPfvyxVfsYtcnynM04yE1-wPFumVweAJe7fDOUT2Zdb4QIMPBJBclBtwxWxjvylb2ZyWYECRnMknzXfm4vi5_3HM3719cjW9F1L0E/s1600/Olesko-castle_East-building-with-buttresses-outside_big.jpg" title="Олеський замок - східний корпус з підпорами ззовні">
<img class="hor" title="Олеський замок - східний корпус з підпорами ззовні" alt="Східний корпус замку з підпорами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjshEI5BUM48MtXPPSGS4pB_WsVwlr3WlZrsC0cYatesLeUPK9axv3C_6G4QuIJqN87pXFAlo_gchr0WvPzpAXDo4DiD7y0DiyPSCI23s2iYXRaxetq9LYs5tSho1IMr2asJkj_n26rwLY/s1600/Olesko-castle_East-building-with-buttresses-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCczoKxO42jh3uM0tJ4b1048woOGGbaC4Zknxg9WezF4FPnOpWFzayWSWAueTCqmHTuAAbpMKTKwwaQTLZivTgNluco3Q78RjOzeqEvvLvpSV7LpxDCwZefGsfPBU9Yv_TyNr_Bw3pGnQ/s1600/Olesko-castle_Oval-perimeter-of-walls_big.jpg" title="Олеський замок - овальний периметр мурів">
<img class="hor" title="Олеський замок - овальний периметр мурів" alt="Овальні мури замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJFiw6gx4upKXNR09KPFO0KYfaFzJNdI7_vKnB0DQFlNf1XjKMBDDgVu-35n8yHYsZAn70vx573ogg0iii7FtPcvuBHsaDfIfcQoV_XPVKEd5OltTFr1uvILiiAmo_ndKYdvcOoA7r4UE/s1600/Olesko-castle_Oval-perimeter-of-walls_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQpyVEY5sf9Kw74L5pqr2BFGrxurxLbJ6nmgv67j0hITiF5VJ6NmuMEoF4KOHEqWGDiKGL3Di_hfZ4ML6WpvX9_Y8pJSQX28U9pO3dkJP4sy3XxDsgtuaV2CFmhMbfwC3JF6frL71mJTQ/s1600/Olesko-castle_West-building-and-monument-outside_big.jpg" title="Олеський замок - західний корпус і пам'ятник ззовні">
<img class="hor" title="Олеський замок - західний корпус і пам'ятник ззовні" alt="Західний корпус замку і пам'ятник" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmWcL8qAqevWeTlX4kuVlb-DiwsVxoGhARQU8jZ9k52k97oiPvSd0Ie2mj_axqsG2rr5Y7i5RQWD46M8vtQe2XKijWAJ6DVr0tkdOiYulmldV1IwcFX_-aPC6uj4AZthPiBRf_AwCyIS8/s1600/Olesko-castle_West-building-and-monument-outside_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEge_xB2rza4PwqjhQr4LV8obSvfn49oAth0WoE9FpzeBCIxH8qgrnDMGiIuCiwKxFfVcy9tD2KXuhCtTUtUXh2WLs-XMdTzyy9ltCie7_xF4odJEs9nImE4gcc9vt8_S_57MV5h5Amvfwg/s1600/Olesko-castle_Coat-of-arms-of-Danilovich-above-entrance-gate_big.jpg" title="Олеський замок - герб Даниловича над в'їзною брамою">
<img class="hor" title="Олеський замок - герб Даниловича над в'їзною брамою" alt="Барельєф над замковими воротами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgKFFPhO1w_oGqrkau31ird9Do-h7sgrWaRcRmqfbHCKjW3dwl_IBounwr_9NDjnYMLZ4aUItMSDHufMh3YsWYBgedL-1gvgs3Zi18ynSzTgm1KMhzVYNFN_uaf_84ZFnmjh2UdhrLI0yo/s1600/Olesko-castle_Coat-of-arms-of-Danilovich-above-entrance-gate_small.jpg" />
</a>
Над в'їзною брамою вирізьблено барельєф, дуже насичений дрібними деталями. Він створений після перебудов Івана Даниловича і являє собою гербовий картуш. Щит у центрі містить чотири герби: Сас, Топір, Гербурт і Корчак — це герби Даниловичів (Сас) та споріднених родів. Притримують щит ангели, що стоять на лежачих левах, а над ними літають амури. По боках зображені алегоричні Віра і Справедливість, з трьома портретами-медальйонами королів під кожною, ззовні обрамлені фігурами зі спіралями і головами химер. Вгорі понад тим плетивом домінує постать Бога Отця.<br />
<br />
P.S.: Все це оглянуто ще в липні 2015р. на екскурсії, з деяким поспіхом і хмарами людей на фоні. Під час самостійних відвідин в березні 2016р. замок я роздивився значно краще — в тишині та на прохолодному вітрі він вражав сильніше. Щоправда, влітку була можливість сходити на додаткові тимчасові виставки, в підвалах і на третьому поверсі, якою одначе я так і не скористався за браком часу. А наступного разу працювала лиш основна експозиція, тим не менш цікава і обширна.
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiUD7O3OYe2Ar542Lo5rmCNrJkGAs6OJg7NJ8E5QIAm0xVkhHL18JUoj-AqRNAYqFjEA53CkbJ2yO0ALrx4vSgAx1rhrzA6fzpSt3tK2wasLN0zttyLlOEGwASZvBUQpniXEFPRVoN3zKs/s1600/Olesko-castle-museum_Castle-model_big.jpg" title="Музей Олеського замку - макет замку">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - макет замку" alt="Макет замку в музеї" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgFlMG7O5RtpCoQV7-zLRRRdwaRingSb4VFGGnIDN3C_FfRpleaywcGXr_hMtrSBYYrJWcxd-354UXc0ksPs0gPFgLCfCgm5EtRzGwsAfX848fzCGubvXNwKRCwsdCYcduhDuK04L6uQY/s1600/Olesko-castle-museum_Castle-model_small.jpg" />
</a>
Експозиція музею-заповідника "Олеський замок" починається із входу в західний корпус. На першому поверсі тут каса і зал історії замку — інформаційні стенди, а також знайдені при розкопках артефакти дають уявлення про місцину. В центрі стоїть модель замку, подана зліва на фото, яка представляє вигляд ще княжих часів, судячи по відсутності пізніших добудов. Зокрема, привертає увагу великий арочний міст і суто оборонний характер твердині загалом.<br />
<br />
Далі піднімаємся сходами на другий поверх, де в колишніх палатах господарів розміщена експозиція мистецтва XIV-XVIIIстт. (як пише при вході). Крім того, інтер'єри цих кімнат цінні самі по собі, адже зберегли елементи вишуканого оздоблення. Всі вони мали назви, які, однак, мінялися разом з призначенням та виглядом, тому один і той же зал міг іменуватися по-різному в різні роки.<br />
<br />
Шпалерний зал, куди потрапляєш передусім, зразу вражає: мистецькі древні гобелени XVIст. на тему Одіссеї, стіл з картою на стільниці, скульптурна люстра і міцні меблі <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Непримітні двері зліва, які ведуть в сусідню кімнатку з давньоруськими знахідками, — це єдині автентичні двері замку, що стоять тут аж з XVIIст.! Направо прямує ланцюжок наступних приміщень: зал в зеленому кольорі (з масивним білим порталом, надгробком та погруддям жінок, іконами) і зал в жовтавому кольорі (з привіконними розписами, високою декоративною піччю) приводять в найбагатшу кімнату. Європейський зал, основним штрихом якого був нині втрачений плафон "Викрадення Європи", зберіг оригінальну настінну ліпнину <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Зараз він шикарно оформлений, а частина покою, що була відгороджена і служила спальнею власників, реконструйована у схожому їй стилі <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Наступний надбрамний зал, розташований вже у вежі, умебльований досить стримано, зате вирізняється рясними розписами в червонявих тонах <span title="четверте фото знизу">[4]</span>.<br />
<br />
Переходимо далі в східний корпус. У залі, званому бенкетним чи Марсовим, представлено іконописне мистецтво, від окремих ікон до цілого іконостасу і вівтарів <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. У залі, званому дзеркальним чи Бахусовим, висить батальний шедевр "Битва під Віднем" — величезне (8x8м!) полотно Мартина Альтомонте <span title="шосте фото знизу">[6]</span>. В кутку замку, в колишньому мозаїчному залі виставлені дерев'яні скульптури галицького майстра Івана-Георгія Пінзеля та його школи <span title="сьоме фото знизу">[7]</span>. Експозиція завершується коридором з дверима в останні приміщення <span title="восьме фото знизу">[8]</span>. Хоча картини доповняють майже кожну кімнату музею, але в цих двох залах живопису зосереджено найбільше: численні портрети (парадні, натрунні, селянські), кілька натюрмортів, тощо.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiB2jDa7uwiYUqdyoJRla8KwYwaqTNRRciJtEsDTKRn6TcVlGeoY5u6tfmjsUs8G8XpbgEbqxBmngrgRVVDqxdcP6RCAb_BgzNxYL5Awhctf2-mJqUdMpY2AgQj_h6pI6U0G-Y_QhOE2GY/s1600/Olesko-castle-museum_Tapestry-hall_big.jpg" title="Музей Олеського замку - шпалерний зал">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - шпалерний зал" alt="Шпалерна кімната замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGyJE136FapaF9otck5SKwt9UELJ32FaXwfTxPFPuTtcmkie2Zb1pdGPea8AGm7UW_DV76OSY4kTnO6uIq1oA1xPjlXLvV8jGDRPeeaDgPAuM3hsd3NtpDATzhIgMsfAGi6fjDNFMh1Kw/s1600/Olesko-castle-museum_Tapestry-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgG5tP_5SWrajtlXl6qihWbHDS-cUyiMf0SUezoLRz9Wthy8HtqjteIGzgwI4m9ROySdPLSfj2pc33tWe_uGRzHJ9I-_WvxQQwQ5wmHy-dOoOU0rNQibJoe3splU_KxUX_Svavgyui8zX8/s1600/Olesko-castle-museum_Moldings-in-european-hall_big.jpg" title="Музей Олеського замку - ліпнина в європейському залі">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - ліпнина в європейському залі" alt="Ліпнина в європейській кімнаті замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDDq6_zO24LA1QbIp3_ry1aNGqah-tfa6QLKFAL7vsvqy9s_WA7E1OPVzI7b18k4gE6WypIItjrQvmeq4vkBKD01oUkmMsaBHckrzgvGXzZUMWTIU5BYUvriYcoSCNSBadOCMbq2nUOPQ/s1600/Olesko-castle-museum_Moldings-in-european-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDh2KJCFAnyHFL10uWSNymvJV86Mk6LCmmEI6SCMpg3wke_zo9Pha6FYaE5Okd3DjBoXeaV7Rg0aLTjcZpBDDR0UEo4FDz0JvdaE87ep2Z1wujvASKdrLfGwbNIt6TMlaDBYUFnRKR6FM/s1600/Olesko-castle-museum_Bedchamber-in-european-hall_big.jpg" title="Музей Олеського замку - спальня в європейському залі">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - спальня в європейському залі" alt="Спальня в європейській кімнаті замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjobusKpUxDbxs3cOOk_w2K8WJ0L0l0joW0z9m_vNpx4rSwEZyqM9K-Noe9PRrT3kxw-Sp0_IBwUsGvkOMRk9VKHEVqJ3lAtOAaKNOMxeIWAo7goVNDmU8mcKDmjeMmBQp8EaVc1dF6Yy0/s1600/Olesko-castle-museum_Bedchamber-in-european-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHWXMm00BBI5vmEx79n_yAuTTd2YAhyphenhyphenD1EWvYiOsmRvh_4hmA_PDriXgORYFrIy1yBoUlD6_SK0ra9E0LwQGm2mysfiRyOBDOu0qtCMQUr5zlglFrev4PkUaRyqE070B4uDAmAxOp5lz0/s1600/Olesko-castle-museum_Overgate-hall_big.jpg" title="Музей Олеського замку - надбрамний зал">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - надбрамний зал" alt="Надбрамна кімната замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_Ti0_XDbIPPhw2bm4aswZZReKys78pefS8KfviPz7BEacYoce5KX2Zj3XXbShi61_bsSrt_vN6RrjaqJOdRIzYrw51DhRk2tOwH9GoyzB4B3Nlex-1s1OeeaRIg6LG-X9G1FG67PMtjM/s1600/Olesko-castle-museum_Overgate-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigDxGLTf0MnRIMgZJrAK4Fg2mnQGVU1Zz_IUO0UZnTYdcDZD5N2qYmz1gWjBRrxjRAEDnuYoPYzyQ1ymPDRQc2eTbRfIR4IhjNKZcOydO1iPhjSGMFo3KAwiCyTMquf_gXrp9vxhZ3rPE/s1600/Olesko-castle-museum_Icon-painting-art_big.jpg" title="Музей Олеського замку - іконописне мистецтво">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - іконописне мистецтво" alt="Ікони в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiitzoXJcxsBbRACGU_QAUJJ4RiFDwaEqh0tXiyYH-j1pdw3HL_UAL6_O8KaiZzXW4JoKMQIIMlR2u1OqsO8YoWu_tImqEHjaEkZg1UWK_fkzF1Vjbupw_wFlnhf_DN7mNCNtePV4A-fMg/s1600/Olesko-castle-museum_Icon-painting-art_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEYwUoJTgytSnu6RxOJolozeFaDVcUJSZpH4LQBK04OqxMs-k-cUfjizKST7p_VEOAbx44B7x6RlFuEzOBb4rtHx2HIcjKVsw_sweK_SX-z7ac8aLuBKJRVz6AewJ3IDtbnC2bBR1PtsU/s1600/Olesko-castle-museum_Painting-Battle-of-Vienna_big.jpg" title="Музей Олеського замку - картина Битва під Віднем">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - картина Битва під Віднем" alt="Битва під Віднем в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFR7N9rjWNdhcyVfO0ypxk0pZ8gjq8TNZH5ieXBtIteiFCPbkewpgZ_Dvr-HYY_HC6U35eSZUStRTXU452CVC-gjniZIN4ce49tXOib3y8vSLjolO8bU6dn65SaEmAyivzoINTaEWYj7E/s1600/Olesko-castle-museum_Painting-Battle-of-Vienna_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_cWc-fOy9iqGZ7Qft0z-e8yq6Gt_TOuLUTLhnxA9nKy_X8S063Qe3BWn_LfpSSJAkcbmTGunMBuYHudvLPShd2iTvBfTHeC1H0oyMhy7z06A1gSYKz7E3nDQ-FpK3KV_6Xq-1uu7f2Sg/s1600/Olesko-castle-museum_Wooden-sculptures_big.jpg" title="Музей Олеського замку - дерев'яні скульптури">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - дерев'яні скульптури" alt="Дерев'яні статуї в музеї замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0D8Hp41sX3udHDHueH3B85H5c-KBWNWgYedj9oXZrA2fQT8vUxGGe1rrlfzMkP1Ena34TPDj-m4OKLJ60AKDZZbUcNVHOMvyTsMUuScHm3mzmxNKYOmgr1lUqD8widLCDMqpmZuh9j_Q/s1600/Olesko-castle-museum_Wooden-sculptures_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhV2lL-Ij4mzp-5DP3OpKMV_PFdBMuenQmhHC_eeNTj7PyMF8Qk7DoIFJt8bK5rapy1qvnrPK_d3L1b3SDgtK42qFMoXUzMwB8kbpAa_3n4hEpnhoXMLCcwsylc5ReyxPU7WtA0Pr14HFA/s1600/Olesko-castle-museum_Corridor-at-end-of-exhibition_big.jpg" title="Музей Олеського замку - коридор в кінці експозиції">
<img class="hor" title="Музей Олеського замку - коридор в кінці експозиції" alt="Кінець музейної експозиції в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgsimic9Ldzhl0oemACK1btJjDb7WYZElaBYnl83TjJJ6aqhU5J0o5UVsi6T_pjT4Rbt3RzLbAHoLONQxNVhJi0ra91Oj72ctEgXdBNvsdbQFtVGK0wyqadnNVE_lE0zyyvVMZSLIJm3Sc/s1600/Olesko-castle-museum_Corridor-at-end-of-exhibition_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhor959NnC6ImLGrPig32Q57yn6qPQfdWDy7XbAQKJqEMUy2-w5AFge7FkmMBQx4gQ0PJQ3Iq5Xo8lYt-rvrb18wEEcpwpYYuE9hOp-nVSmUhNJgJ9HgK-SABxQCczV0kHPTeFJldrayHY/s1600/Olesko-castle-interior_Hrydnytsya-restaurant_big.jpg" title="Інтер'єр Олеського замку - ресторан Гридниця">
<img class="hor" title="Інтер'єр Олеського замку - ресторан Гридниця" alt="Ресторан Гридниця в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhN1XjMAObIvbiSOTNqG977APGb_zMG9Hqw1XM5382Jt5VE7kChFkd5d4IaA6p6G-kmlFWBP2jQH5qjjs8saiIKTkCaTbGqyMeNXIk1NpSEnTndLBBxKcYpJ9djjJpyEuFQqe2sxk_L_U4/s1600/Olesko-castle-interior_Hrydnytsya-restaurant_small.jpg" />
</a>
Музей разом зі службовими приміщеннями займає майже весь замок. Окрім того, в напівпідвалі західного корпусу є ресторан "Гридниця". Радує, що вивіска дуже акуратна і не псує зовнішній вигляд пам'ятки. Під час других відвідин зайшов туди пообідати. Заклад, хоч з двору видається маленьким, насправді досить просторий, а всередині по-підземному прохолодно. Інтер'єри оформлені під середньовіччя, в поєднанні каменя з деревом, як справа на фото.<br />
<br />
Наприкінці варто зазначити, що попри невеличкий розмір, Олеський замок як об'єкт туризму дуже місткий. Багаті колекції цінностей, оздоблення старовинних палат потребують немало часу на ретельний огляд. Типова екскурсія хороша для ознайомлення, але залишила відчуття поспіху і неповного охоплення. Тому я повернувся сюди ще раз, вже заради упущених суміжних цікавинок.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ</h5>
<div class="justified">
У ранні періоди існування, в XIV-XVIстт., коли роль укріплення була найвагомішою, замок оточували кілька рядів оборони. Крім того, високий горб, разом з обширними непрохідними болотами річки Ліберції довкола, творили суттєвий природний захист. Пізніше мочари осушили. Оте початкове русло і болотянисті ставки відновлено вже у наш час <span title="перше фото знизу">[1]</span>.<br />
<br />
Хоча господарські будиночки, сади і городи були навкруги ще раніше, та регулярний італійський парк створено аж на початку XVIIст. за Івана Даниловича. Він розкинувся з південного боку, але композиційно не був поєднаний з замком. Тут росли різноманітні кущі та дерева рідкісних порід... В бурхливій неспокійній середині століття зелену окрасу понищили і занедбали. Лише в кінці XVIIст. за Яна Собеського парк насаджено знову, тепер вже у французькому стилі. Початок XVIIIст. в часи Жевуських, коли його додатково впорядкували і оздобили скульптурами, став піком розквіту. Подальші роки без догляду стерли чітке планування, рослинність поступово пропала.<br />
<br />
Парк відновлено в 1970-их рр. після замку: насаджено багато декоративних дерев, сформовано доріжки і тераси, встановлено старі та нові статуї <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Тут можна відшукати кам'яні хрести та стовпи, веселих левів, міфічні створіння з головами жінок та безліч іншого. На широкій алеї після планеру 1996р. залишились і сучасні абстрактні скульптури <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh11QfHIV7pkxNoGcT51XENobIR4NlJbuY9c1x2ryf_E7uLFcsuY4x-yrWIresf8XOBaVXQo9uJrfTzJoxP-Yfxc8i9vd5hJaS4bTzpTJuCBTRWR0RXw76z8Eu6sAvIdVyf3UsPq0AQyHI/s1600/Olesko_Pond-in-park_big.jpg" title="Олесько - ставок у парку">
<img class="hor" title="Олесько - ставок у парку" alt="Ставок у парку в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3yP5hQbzAHTzrYBlVuQZUAFABsbGXh6XV4PiGAhg5odWBMOCSxn1I2htjqDWrGMemKblW8cb0ugjrOT0V_nBXiAqrn8Vovr2WxxDHRMj9tg_JMNqe9F-Id4_L_51booTCyQHBZjf1-Ow/s1600/Olesko_Pond-in-park_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiuAvG9R_s7j3Fbe8LI7ldK98xMMViFA-E3x2PA0IqLiJ6YGQwZyGl5p2xXHAuEaukkxMMH0w8lnm_m19-Iq91CtNFWjX37hyHCQ-bMdz_Og1ahuo-TjeiyJrVgc7nxcAUbkw3bwhjyp_g/s1600/Olesko_Sculptures-on-shore-in-park_big.jpg" title="Олесько - скульптури на березі в парку">
<img class="hor" title="Олесько - скульптури на березі в парку" alt="Паркові статуї на березі в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjzjFyaoQTJJhLMuTb3829p3_1MGqtxhxxK2eyV5eAM3-13A9mO1FEa1pc0bR6J5JjEkbK-LlscvFnNhxs0uueY70kC-lMY6Qj3oF6lBeMf1Vu3Ter5XW7AWe6Ogq0s1iT2DaWL3Ffj5GY/s1600/Olesko_Sculptures-on-shore-in-park_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihebEWtsXD9FywfgmtLrjw2g06LV0M89HaKcnCkpxqF_kL9ms2HQH7Qcmb5vIxvIg49IbgMTgaSB6ZT-zkRTios7QAiEEHeWXcJpsvC3CoVocaF8yMaKXwagvVeu7LLKu-CpU7POlAjyM/s1600/Olesko_Sculptures-in-park-alley_big.jpg" title="Олесько - скульптури на парковій алеї">
<img class="hor" title="Олесько - скульптури на парковій алеї" alt="Паркові статуї на алеї в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrvps8SfFgrPUTCG0RGlxJ0EU1erISAkrgKwP4gM0It3iBwb1-wQGMdRhJkBIrgxNw7ra-94vhOkAkpQ1v6MzHngeJlibFPUwmT5vX4m5KqsUcDQcov35O8xNT2dlka808QjkHvpwdojM/s1600/Olesko_Sculptures-in-park-alley_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Парком приємно прогулятися, особливо після довгого огляду музейних залів. В жарку погоду він відкидає трохи тіні і віє прохолодою зі ставків. Окрім того, звідси прекрасний вид на замок, який можна порозглядати з усіх боків.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОЛИШНІЙ МОНАСТИР КАПУЦИНІВ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSEDEPdruIN4obRPpt3AGXabpA4qwP19-jPbyEo8yL56VKyn0ceiF_0fv7L9QLfXjBRFAAO3C3dZ4cncGFuCsDX6UP22Dv5RxnFb9H4bFhApM9uYb9nLJCZ3FxZOSl6MyWxn5Rf-LNFc4/s1600/Olesko_Former-Capuchin-monastery-general-view_big.jpg" title="Олесько - колишній монастир капуцинів: загальний вигляд">
<img class="hor" title="Олесько - колишній монастир капуцинів: загальний вигляд" alt="Вид на капуцинський монастир в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlCGDd71uPyQofVOML6D6cgLt3M0Dypxt275WA0CTdgTy05OebBPAyWzkm-wFmVq5lazAwr7v8wshy1lX72o-E6Loe3ljpjbCH-OWLBK1Y3g_ylg0UP5KVYnVaXAiTFLWDY5RqZYrzySc/s1600/Olesko_Former-Capuchin-monastery-general-view_small.jpg" />
</a>
Навпроти замку, зі сторони в'їзду на територію в 1737-1739рр. збудовано монастир капуцинів — монашого ордену <abbr title="Римо-католицька церква">РКЦ</abbr>. Фундаторами були тогочасний власник Северин-Йозеф Жевуський та його дружина Антоніна Потоцька-Жевуська. Прямокутний бароковий комплекс складався з костелу і трьох двоповерхових корпусів, що оточували маленький двір. Попереду оздобленого розписами костелу постали три кам'яні фігури роботи Леблана, який працював і над інтер'єрами замку. Позаду з'явилися сад та ставки. Монастир отримав назву Св.Йосифа та Св.Антоніни — на честь покровителів засновників. Сам костел освячений як Св.Йосифа, а після 1760-их рр. відомий завдяки чудотворній іконі Св.Антонія Падуанського, що зберігалася тут.<br />
<br />
Був закритий австрійською владою в 1785р. і перетворений у військовий шпиталь, при цьому понищено інтер'єри та розграбовано цінності, а бібліотека зникла цілком. Навіть поховані тут тіла викопано і перенесено. Лише через втручання самого імператора Йосифа II в 1788р. обитель повернули капуцинам. Відтоді монастир проіснував ще півтора століття, переживши разом із замком землетрус 1838р., після якого, щоправда, відновлювався понад шість років.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPy7ZjtjGqDidssxznXp_AvNXLBTj0rtfMigcNQvQNeculqvmrFaZCza_u0HrCG8A-cMSF8PFzsiugJ_bLDZQnX2v2pIhoT3u27P1H4Rz9vZJHgmNvRXnbCHRhDyqA1UZHv9weJcZKCVU/s1600/Olesko_Former-Capuchin-monastery-Joseph-church_big.jpg" title="Олесько - колишній монастир капуцинів: костел Святого Йосифа">
<img class="hor" title="Олесько - колишній монастир капуцинів: костел Святого Йосифа" alt="Йосифівський костел капуцинського монастиря в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3OuKGitMH7mJOAxmQVxpgZUaV6FFUjFc9PQQkYSOdX4rAJK8gOjaTdUY8XUv_UkNL1shghZf0rLfoOQFfLdjmFubitkKczDv7jjJU6OtwS3Wh59bfHRSmUDrD9kE8aDdGQf6DvuXNDDo/s1600/Olesko_Former-Capuchin-monastery-Joseph-church_small.jpg" />
</a>
Перша світова і повернення польської влади не зупинили чернечого служіння. Зате з початком Другої світової, зразу ж у 1939р. монастир ліквідовано радянським режимом, а в його стінах розмістили військовополонених поляків. Німці зробили зі святині єврейське гетто, пізніше — склад. В повоєнні часи споруду пристосовували то під пункт сільгоспзаготівлі, то під майстерню, і наприкінці під <abbr title="Професійно-технічне училище">ПТУ</abbr>.<br />
<br />
В 1979р. приміщення віддали Львівській галереї під фондосховище новоствореного музею, чия колекція вже не вміщалась у замку. Пам'ятку реставрували в 1980-их рр., і до сих пір вона служить для зберігання численних артефактів. Туристам вхід заборонено.<br />
<br />
Неабияку популярність Олеського замку монастир, на жаль, не поділяє. Не зважаючи на розміщення у видному місці та історичну спорідненість із замком, екскурсоводами він не згадується. Та й виглядає, чесно кажучи, не презентабельно — увесь силует блякне за купою торгових яток та машин, наставлених спереду. В перші відвідини я навіть не звернув на нього уваги. Лиш за другим разом трохи пройшовся вздовж мурів, зазирнув здаля в сад позаду корпусів. Територія закрита і охороняється, тож багато тут не побачиш. Приваблює хіба що фасад костелу, високий і понурий, з трьома давніми кам'яними статуями на прилеглій терасі: Св.Антонія, Діви Марії та Св.Онуфрія.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТРОЇЦЬКА ЦЕРКВА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEit2e_2Fpn2T6MfVplBwK_kSvitGbMeXT41rMzCxjmzpmRO_6SQehK1Q5KnQk_rIZjXGKZ3dbf9VOSDkZeCM9_cZGDeQmJ92bNkpMpu6PM01VwgX0zP5-tq-ThlCjjSeOFc_SZGK50zdZ4/s1600/Olesko_Holy-Trinity-church_big.jpg" title="Олесько - церква Святої Трійці">
<img class="hor" title="Олесько - церква Святої Трійці" alt="Троїцька церква в Олеську" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjADJo0J30x8lw4YRv6A68k2YVO6XiMd5-Ew-urWAgHBJXOZqeJCNycSzD9ohp0O_D7FKwV3bweXGsEo5yhhM3kyxTidFz6CazbJ_vJj0LTDaqkWLWoBjtBoXJbSGBl4URDcQc4X8hR4ck/s1600/Olesko_Holy-Trinity-church_small.jpg" />
</a>
Храм знаходиться дальше, за 800м до замкового ансамблю, та тісно пов'язаний з його власниками. Мурований готичний костел Св.Трійці заклав Марцін Кам'янецький у 1545р. на місці колишнього, ймовірно дерев'яного. Зводився довго, освячений аж у 1597р. На пожертви Івана Даниловича в 1627р. по боках добудовано дві восьмигранні каплиці — Матері Божої та Св.Івана Богослова. Пізніше одну з них перетворено на високу вежу: перший ярус залишився каплицею, другий став оборонним з бійницями, а третій — дзвіницею. Після пожежі 1806р. (згорів дотла з обвалом склепінь), землетрусу 1838р. і нової пожежі 1841р. щоразу відновлювався; останні роботи велися до 1847р. Костел загалом набув ренесансного вигляду.<br />
<br />
Перша світова оминула храм, а в міжвоєнний час, у 1927р. його ґрунтовно відреставрували та звели довкола кам'яну огорожу. Зате зразу ж після Другої світової костел закритий радянською владою і пристосований під склад. Щоправда, згодом його цінність таки визнали: в 1960-их рр. реставрували, а в 1980-их рр. передали під опіку Львівській галереї... Споруда знову стала сакральною аж у 1993р. — її отримала автокефальна православна громада, наново освятивши церкву первісним ім'ям Св.Трійці. Храм зі своїми неординарними старовинними формами, що стоїть просто по дорозі від головної зупинки до замку, дійсно вартує уваги. Світлий інтер'єр, який мені пощастило частково побачити завдяки недільній службі, здався просторим і навіть дещо порожнім.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Олеський замок слід відвідати обов'язково. Височить на краю селища Олесько, куди влаштовують організовані тури і куди можна самому легко доїхати маршруткою зі Львова. Овальний у плані, він все ж несиметричний та неправильної форми з виступами — складається з двох корпусів, які сполучені в'їзною вежею та стіною і разом з ними формують маленький двір. Давно відреставрований і в хорошому збереженому стані. В приміщеннях функціонує музей з багатими інтер'єрами та колекціями експонатів, працює ресторан. Замок стоїть на горбі, оточеному парком зі скульптурами та болотистими ставами. Входить до відомого туристичного маршруту "Золота підкова", також разом з сусідніми пам'ятками може стати чудовою окремою екскурсією зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Олеський замок, Буський район49.968383003582034 24.90075398066483149.968223503582031 24.900438980664831 49.968542503582036 24.901068980664832tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-76247326693244007802015-06-30T16:06:00.000+03:002016-12-06T17:03:03.383+02:00Водоспад Лазний<div class="justified">
<img class="main" title="Водоспад Лазний" alt="Водоспад Лазний" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoRPVLfod6lvhVHhxQH7ne73GYAj06FXDGNe-d51EbWnYSCuy8TS2myzduPdu2Z7T_0aqU6oBkn0yZ_v7zoHEtzY6hv7kj8n8Sg-7VQ0uoWt6WUBy78kaKAaAHLvWVsV1KEzFayzt3tPg/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Endpoint_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> водоспад.
</li>
<li>
<span class="itemname">Річка:</span> Лазний.
</li>
<li>
<span class="itemname">Тип:</span> каскад: 5 сходин (3 вертикальні, 2 блоки).
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> 12м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Дрогобицький.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Водоспад Лазний — найвищий водоспад Львівщини, східчастий і стрімкий. Назва походить від даного гірського потоку, споріднена з "лаз". Розташований в глибокій ущелині посеред лісу у Сколівських Бескидах в районі с.Довге, досі маловідомий і дикий через важкодоступність.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Лазний є побічним квестом дводенного маршруту на Серединний хребет з села Сопіт. Попри те, що це найвищий водоспад області, я дуже довго навіть не знав про його існування і, відповідно, ніколи тут не був. В подорож ми вибрались у період дощів, після затяжних опадів. І в перший день походу, 25 червня 2015 року, я разом з Богданом та Юрою вперше відвідав цей визначний природній об'єкт.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також оцінку часових затрат описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/06/middle-mountain-range-hike-from-sopit.html">звіті про похід з Сопота на Серединний хребет</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В СОПОТІ</h5>
<div class="justified">
Квест на Лазний починається на кінцевій автобусній зупинці в селі Сопіт, з якої стартує маршрут на Серединний. Люди, яких ми запитали дорогу в інше село Довге, послали нас до Матінки Божої на перехрестя — в той бік, звідки приїхала ранком наша маршрутка. Це виявилось дуже близько, буквально метрів сто.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. СКУЛЬПТУРА БОГОРОДИЦІ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglNE9ZBSZsaAl_E-oNHMZLFUtuaQQ9Zi9Raa4YqZ9E71Iv7dQlhz4BQ9LZ90wOBRvwAzDLXTqc41I_rYDcrAHIo7wcSc5U-qRbMpmwcVZofIQRyOlMbyWex1Cx9B8n3OZfKGXY-GNdyZI/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25231-Mother-of-God-sculpture_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Лазний - скульптура Богородиці">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Лазний - скульптура Богородиці" alt="Скульптура Богородиці" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhr2nHrxbij8nZPchMpZCttsVRXqxfYrSaUizq4hVQmfuvAZiMqJJngUi4CYuCJlc6Zw_DANx99m1tmlPx4DexW4aF7a6J7x9h7LU8d7BFYc_V2DNKdy5yqAhw0CnepzB4Mogamb28y14g/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25231-Mother-of-God-sculpture_small.jpg" />
</a>
Як ото годиться по селах, на роздоріжжі стоїть доглянута та заквітчана фігура Богородиці. Це перехрестя чомусь нас збентежило, тому ми пригальмували в роздумах, спостерігаючи карту і питаючи ради в перехожих. Та насправді тут треба просто пройти мимо скульптури і рухатися прямо. Ліворуч дороги залишаються поодинокі хатки, що невдовзі зникають з-перед очей. А праворуч тягнеться розлоге поле, за яким вдалині видніється ріка Стрий. Тихо, і людей вже зовсім немає, тільки коні мовчки жують траву та глипають на трьох закутаних в куртки приблуд.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpoJugcJK59-FkX2xVloTJ-z5dcC_9vaGrLBmPHbAmbUPr6AjVp1aQ62kAVYYt658XfIaguiXhFMg98v0NvqPlGutsURZJSAMvQ8FTV5qOeyCaYgNpZ5OyMuNPeOidLiCD9RKo9g4jsh4/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Road-Sopit-Dovge-in-rain_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Лазний - дорога Сопіт-Довге в дощ">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Лазний - дорога Сопіт-Довге в дощ" alt="Дорога з с.Сопіт до с.Довге в дощ" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdt6r_7S-88GIy05VKcOKh-DtSxZynfLFnhXSIU9yF70hJwXIvrTrhmjBUBguIVXoRBxozOLvSCgIfiV0BWl2Rg5bQzVET_L9Whae85C-3z2AeblJrLcBVjKh44WyPZRobk76f7rLPLv8/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Road-Sopit-Dovge-in-rain_small.jpg" />
</a>
Дорога між селами Сопіт та Довге явно вбита, але в дощ — то просто брутальне багно. Землі подекуди менше, аніж води, і ті здоровенні неохопні калюжі перетворюють її в брудну застиглу річку. Довкола густі зарослі якихось верб і осик, та особливо багато борщівника, що вище голови стирчить своїми білими суцвіттями... Перед кожною ямою ти зупиняєшся на мить, оцінюючи з якого боку краще її обійти. Але варіанти не радують: або мочиш ноги, ступаючи по воді, або потрохи мокнеш весь, струшуючи на себе рясні краплі з густих кущів-дерев на обочині.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВИД НА СТРИЙСЬКУ ГЕС</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjvSo_bjbWDd01YaTWXKpoMmJ9sNS1_zE_YR4yURVl_kdTQIlCW_7rtmY0iz9g3z0SAVSKeRawc04wkBpf6ObW-x6kpJbOT1xCzTRcZ8uLbjX9JWm9KBJG5mRr6B2qSdUlYam0JYdETJzE/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25232-Stryi-hydroelectric-station-view_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Лазний - вид на Стрийську ГЕС">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Лазний - вид на Стрийську ГЕС" alt="Вид на Стрийську ГЕС" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9L1XFJVDYctWzpLLfToOtz7yyW9VPDsO_Jkv8Jjk9_mPvrsTZWh5Vr6BNG4QdgjX_8nZxL7yk4V826sLthoTYMvRixQu09KNi4hjmpfl4Oxz9A2MJ6LQs12B4DWH2EFu1VEuJANWi1Ag/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25232-Stryi-hydroelectric-station-view_small.jpg" />
</a>
В певний момент з дороги, при підйомі на горбок відкривається цікавий вид — неочікуваний індастріал. То руїни Стрийської ГЕС, яку почали будувати в 1980-их рр. і невдовзі закинули. (Планувалось затоплення всієї подальшої долини з селами Довге і Рибник.) Звідси на протилежному березі річки видно здоровенну споруду водозбору, звану в народі "совою" — спереду чимсь таки схожа. Крім неї залишилися й інші бетонні недобудови, тунелі і навіть техногенне озеро, однак щоб побачити більшість цього всього, треба перебрести Стрий. Довелось задовольнитися лише мимохідним спогляданням.<br />
<br />
Губитись тут ніде, стабільний шлях один, але цей об'єкт має часоорієнтаційне значення. ГЕС знаходиться приблизно на півдорозі між попередньою і наступною контрольними точками: скільки минуло від одного перехрестя — в селі зі статуєю, стільки ж десь і лишається йти до другого перехрестя — в луках з міткою.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #3. ПЕРЕХРЕСТЯ З МІТКОЮ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiv_bsGrliX_0CI9jNTGsVb4yD8etWTJZWKwQQUAG0-nxzGg7D2Yz5YKZ-oDKeMH2J45jHkZEa-XRuiBmn2OMEk3WoqHD8CAU9AtC1o1yb43L5qOR7Be3qJ2ySq5I1W_hCWzKQDTzXylXg/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25233-Crossroad-with-mark_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Лазний - перехрестя з міткою">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Лазний - перехрестя з міткою" alt="Перехрестя з міткою" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSeuAGhSRr1JmLHLDxoaYfMmh5aGomsH1AYqmB2edDz2Qklge5vjgkyox9Ks4QzS9k8t8Aamm17IKWmPGMxC6VfdIpWr3iZNvzqtfzkMlYecUlXIXDfyPN5HuqPx9e8XXcksH-Mer1mxU/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Checkpoint%25233-Crossroad-with-mark_small.jpg" />
</a>
Дві ґрунтівки перетинаються, а в кутику стоїть ялина з червоною міткою. Час звертати в ліс. Іти стає неприємніше: замість калюж, що чергувалися з твердою землею, тут під ногами починається однорідне болотяне місиво... Маркери вивели нас до невеличкої річки Лазний, яку частіше називають просто струмком або потоком. Вивели і різко пропали разом зі стежиною — скільки ми не роззирались, ніде не побачили адекватного продовження. Все дико та поросло. Оскільки водоспад знаходиться на цьому ж струмку, тільки вище по течії, ми вирішили іти вздовж русла, щоб не блудити та бува не проґавити ціль. І то була дуже провальна ідея.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQ9PJG71JkfkrgvDy5df_0xFO2_Q6y5i7eGCmGskJ4FNtdm4fdYfzo0GAcVeb7eFUOrxS-gUkWLaKb5q4qJ4foO8eA7IOI8Tu_kR3qzwsku74SbyI01WlqbUH0nbkhyqkSdIEXVnfHf1Q/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Laznyi-stream-thickets_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Лазний - потік в заростях">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Лазний - потік в заростях" alt="Зарості р.Лазний" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjavX0JckhB8sRjntWgyZpKdTD5KHzNpylcj8AmxzSripEwys3AmtI4ijTA428LK8626_9CNwBNx8_cUW21QMaJEDgA8jYBesCwqDAj0mVgtmRyIqeFzHKzpnW8-8rXLlGen4UAjxi3KDI/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Laznyi-stream-thickets_small.jpg" />
</a>
Коли Лазний міліє, йти можна просто по камінню. Зараз же він, хоч і по кісточки глибиною, та тече завзято і стрімко. Довкола густі кущі. Стежки фактично нема. Нам довелось іти поперемінно то одним, то другим берегом, переступаючи потік по гнилих стовбурах, тонких гілках чи незграбних каменюках. Ми переходили його раз тридцять, аж рахувати набридло. Раз тридцять, і то не жарт та не яскраве перебільшення! На черговому слизькому валуні я з'їхав чоботом в воду, промочивши його зразу і наскрізь. Пізніше почав човгати як танк напряму по струмку, періодично чекаючи друзів, що ще намагались берегти ноги в сухості. Попри літо, Лазний по-гірському холодний, і змерз я достатньо швидко.<br />
<br />
Потік втисся в глибоку ущелину, і далі йти стало неможливо. Драпаючись наверх по щонайкрутішому схилі, слизькому мов зимова гірка, і помагаючи собі ногами-руками-патиками, щоб не впасти назад вниз, я вже кляв ті зарості на чім світ стоїть... Далі ми продовжили путь лісом, і хоч там теж дич, але стало значно легше. Іноді наближались до каньйону, перевіряючи чи випадково не пропустили водоспад. І таки не пропустили.<br />
<br />
Наостанок варто сказати, що йти Лазним після дощу — то невиправданий хардкор. Краще зразу на початку вилізти на правий від тебе високий берег (географічно він лівий), і знайти там людську стежку. На карті вона є, і по ній прямує отой червоний маршрут, мітки якого ми знову побачили аж на водоспаді.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВОДОСПАД ЛАЗНИЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUlw7iRLLOye7xbtKgxcPje4nH3eC8nB2pc2NxqNncwbxJvoOjwF8QncFNel6nsvUzdCQQKwbhahNx6ER-7vJO7DTbRAQSFLdY42HlpDFd6eR854QFA3ynySn0cy5111M10cW0McfynYc/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Endpoint_big.jpg" title="Кінець маршруту - водоспад Лазний">
<img class="hor" title="Кінець маршруту - водоспад Лазний" alt="Водоспад Лазний" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoRPVLfod6lvhVHhxQH7ne73GYAj06FXDGNe-d51EbWnYSCuy8TS2myzduPdu2Z7T_0aqU6oBkn0yZ_v7zoHEtzY6hv7kj8n8Sg-7VQ0uoWt6WUBy78kaKAaAHLvWVsV1KEzFayzt3tPg/s1600/Route-Laznyi-waterfall_Endpoint_small.jpg" />
</a>
Вузький глибоченний каньйон завершується шикарним каскадом. Бурхливий потік різко зривається з серії уступів, від чого внизу чується рясна волога і стоїть могутній гул, що розкочується луною по схилах. Водоспад зразу вражає своїми розмірами і крутизною обриву: водна маса не ллється, а дійсно падає вільно та прямовисно. Сплутати з чимсь іншим його нереально, а проминути важко, адже білий об'ємний струмінь добре видно ще з лісу <span title="перше фото знизу">[1]</span>.<br />
<br />
Про висоту Лазного існують різні дані. На старих картах вказано 12м, зараз можна знайти інформацію про 10.5м. Півтораметрова різниця імовірно спричинена врахуванням/неврахуванням двох додаткових блоків — кам'яних сходинок у підніжжі, з яких вода стікає широко і рівномірно. Разом з ними висота становить 12м, це повна висота водоспаду <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Значення 10.5м схоже стосується лише основної частини, що складається з трьох вузьких обривистих струменів <span title="третє фото знизу">[3]</span>... Типізація Лазного ще більш неочевидна. Коли повніший, то він спадає вертикально, а коли мілкіший, то повільно стікає по породі. Тепер з розбігу вода аж майже проскакує третій уступ, і оцей головний потік виглядає наче двосхідчастий.<br />
<br />
Загалом, як видно згори, каскад досить протяжний та подрібнений <span title="четверте фото знизу">[4]</span>, тож важко точно сказати, що з отого всього належить до водоспаду і що плюсувати до його "зросту". Достовірних і офіційно-незаперечних відомостей про це немає. Однак, скільки б метрів там не значилось, яким би не був той каскад — так чи інакше Лазний однозначно найвищий у Львівській області. А те, що він заслуговує уваги як туристичний об'єкт, взагалі не викликає жодних сумнівів.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgnHCpAadhOneoa_KduPkVLEyfk1EtTkCIAZZwM5RTMAcS4VsdAA9-3xZZpEyPTCAgDH8ioXDBZzwhRd7H9EZe0QPEETPJZzJl76kCoaFCW4BGMSpUy_jKXcpbcCC3grhcnnf5GIxUVkF0/s1600/Laznyi-waterfall_View-from-forest_big.jpg" title="Вид з лісу на водоспад Лазний">
<img class="vert" title="Вид з лісу на водоспад Лазний" alt="Вигляд водоспаду з лісу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhz18mwgmaJds3kD6zDAVAvBZZE5MqzydnmFheBDFz9-QG25ZONfKTktz3R9zku2Gqvka7wi4nKhBODIC_yUVA_2Icnit85r1EyG9e7YINSOTZKALgzStVlP8b-ccK4B5QmAiMjppZTPcs/s1600/Laznyi-waterfall_View-from-forest_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh5Rylw_WR09BWdesHqUssUQY7FP5mCiR3uF3mEdz5UIZIRwLeDdbLlQcWt0Gc14r54SB6PWSheCWtJyAbTHXbz-1EteH-Fwv6d7yYVpCUqqRDa6AKWsSTPreJRD75f1V2v-7Q_8nDrkws/s1600/Laznyi-waterfall_Full-height-with-lower-steps_big.jpg" title="Повна висота водоспаду Лазний з нижніми сходинами">
<img class="vert" title="Повна висота водоспаду Лазний з нижніми сходинами" alt="Водоспад разом з нижніми блоками" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIm8zX1Q_PrMOQP7pX8F3mQE4leWNYw4CgebOQR6JMdbrpGtseH8O68i9Bdhh90eEfqXbsvhc_v0RAbAzRaEiGdJvWDAy-Jg6MZ-3GPAdcwcMK4u96vNm2_dUnpdVD7jGZUlQSrkOnqRI/s1600/Laznyi-waterfall_Full-height-with-lower-steps_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjemiY7a9zY34FnS4qfAjcHbf5RM1UBxjlcwA-3MB8Uw-nAHy4ahIb6qcqOT_yvTNcBuYZKAL26TLs6CPjon3KBSCKgSCrHztpwEwyHbf6zkYCSvu9BkshdU87SVhIUZBgpuJcQ9xn1PlA/s1600/Laznyi-waterfall_Main-upright-part_big.jpg" title="Основна прямовисна частина водоспаду Лазний">
<img class="vert" title="Основна прямовисна частина водоспаду Лазний" alt="Прямовисний уступ водоспаду" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiG_yCIhG88C92wONHhUrd47aFMAB9rotrCzwAVKNIJBXyMv3_5jQhk2h35iRGkHURp9ievPqbKyaYRLGy3Q7ehHgKOezjO_i0bvHEnBrix9kS22JramnX_674zhyphenhyphenZyoFj2e5TuiiqRMBo/s1600/Laznyi-waterfall_Main-upright-part_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibQNmCWiluKz0NtzahSW3aiq7tAw-RAcnLtX2nzCC25GNq0yJkoZVSMMVPWEVcKr7Nb2iqpqs3IAsKcAIEI5inGJZ3tgIRm-OZKp_2TgJkilecYaSLtIjJMbxLBkKVl1VQuSFaFM_FngE/s1600/Laznyi-waterfall_Cascade-top-view_big.jpg" title="Вид зверху на каскад водоспаду Лазний">
<img class="vert" title="Вид зверху на каскад водоспаду Лазний" alt="Каскад водоспаду згори" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid0Qea-FZ9T93G_3u_RCcARNTS5vGQIUkcEbgtzQGgQaWf0h15bIQWxmnkrhRRqTBhnP-vKfUzZ5NoW6bww1NqThK0gDTko3C7VFyJMhRgZSUM7Eip_ICf8GSj96jfW9Rlh_wUh49QcCI/s1600/Laznyi-waterfall_Cascade-top-view_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiy9scKke4FDeFL5oznqY9NHUiQ-7Z3V5owrwztqPlZpT_V01emFRqEyEvJwPhaPlsT23OVyaxU6ZodyA00Be7e0_h3NuXdaY1VpMvB3jywzVMGQPuXzcuLXE4Jc8JR4TFDe9q4UTYVM8/s1600/Laznyi-waterfall_High-water-flow_big.jpg" title="Повноводний потік водоспаду Лазний">
<img class="hor" title="Повноводний потік водоспаду Лазний" alt="Повноводдя на водоспаді" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSxnh5wqdal6APIx3JVLl3ToL3M8nOyFAEpy0zn1CCJZHbWqRvdPPe_jbe7aSK6X4VqIGUD0HLbaw5xvrgJRF1mAsr8InBVtyv2L4wJRrPmJ23dDezCMb6Cr0DWISp_AQBi1vbuYsv2w4/s1600/Laznyi-waterfall_High-water-flow_small.jpg" />
</a>
На знайдених в мережі зображеннях можна помітити, що в засуху Лазний не настільки потужний. Але зараз він просто чудесний — вода аж вилітає за уступ у своєму розгоні, як видно на фото справа. Плюнувши на сирість, що мучила нас половину дня, я вирішую скупатись. Ефект незрівнянний: через свою вись отой природний карпатський душ б'є по спині як кулемет, а величезні краплі стукотять градом довкола.<br />
<br />
Предковічна чистота та невимовна дикість водоспаду додають особливих відчуттів. Завдяки важкодоступності та рідкісній появі туристів Лазний стає лише цікавішим, а похід сюди дійсно сприймається як досягнення... Тож хоч годиться популяризовувати та просувати визначні об'єкти, тут чомусь хочеться зворотнього — щоб він лишився таким же далеким та недоторканим.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Водоспад Лазний неодмінно слід відвідати любителям дикої природи без цивілізації. Під'їзду автомобілем немає, а добирання достатньо складне і включає малоходжені стежки, однак це компенсується чистотою та красою місця. Водоспад являє собою високий каскад із трьохступінчастим обривом та кількома сходинками-блоками. Протікає у глибокім каньйоні далеко в лісі. Можна поєднати з походом у Сколівські Бескиди, хоча окрема мандрівка зі Львова на один день теж допустима.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Водоспад Лазний, Дрогобицький район49.148694299422509 23.34150150418281649.147395799422512 23.338980004182815 49.149992799422506 23.344023004182816tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-50870930239878911092015-06-29T15:06:00.000+03:002016-12-06T16:39:04.424+02:00Водоспад Сопіт<div class="justified">
<img class="main" title="Водоспад Сопіт" alt="Водоспад Сопіт" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiCXoTDyQS-LGAVIJXpgVs5ctBbIpAcMkyhn6G3Pw4Y9lT2CBEtqefqgvGUfUh6JH-6vnDRXofkL-TuP5ksvcdNPyfDCPpjMKSD9I6EF3pHPNK-mRgolqHTMxAMQzv-IWkE6MRJ9pLIyQ/s1600/Route-Sopit-waterfall_Endpoint_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> водоспад.
</li>
<li>
<span class="itemname">Річка:</span> безіменна притока Сопоту (Сопотянки).
</li>
<li>
<span class="itemname">Тип:</span> водоскат.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> ~8м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Водоспад Сопіт — досить високий пологий водоспад з об'ємним котлом, після якого потік змінює напрям. Назва походить від "сопоту", тобто шуму води, однойменна з селом та річкою. Розташований у Сколівських Бескидах поблизу околиць с.Сопіт, маловідомий і відвідується рідко.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Сопіт є побічним квестом дводенного маршруту на Серединний хребет з села Сопіт. До цього я водоспад не відвідував, та й про його існування взнав зовсім недавно. Подорож вирішено здійснити в період дощів, після тривалих опадів. І в перший день походу, 25 червня 2015 року, я разом з Богданом та Юрою успішно побував на цьому природному об'єкті.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також оцінку часових затрат описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/06/middle-mountain-range-hike-from-sopit.html">звіті про похід з Сопота на Серединний хребет</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В СОПОТІ</h5>
<div class="justified">
Квест на Сопіт починається на кінцевій зупинці автобуса в однойменному селі, там де й початок маршруту на Серединний. Тут ми трошки зависли в невідомості, розглядаючи довколишні хати і не знаючи куди дітись. Питали напрямок в людей... Але насправді зорієнтуватись не так і складно: треба просто зауважити невеличку річку поблизу (що називається теж Сопіт, як варіації Сопот чи Сопотянка) і підніматися вверх по течії. Зліва та справа від неї є дороги, що періодично сполучаються мостиками, тож поки що неважливо яким берегом йти. Головне триматись потоку, і так чи інакше ми дістаємося сільської церкви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ЦЕРКВА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjwosztOWDT9MCPQe9koFV61OnBL9VlydAtnjoxQBt55afs5FfHuBE8xrQfXK8SDqFNb4ZqE0UussgKK50Mt8c-X4QK-KAw1R6aYaGyzVHbwwRDmozl40Q-Hf0_fQYg6QmvTKXxmZquO-s/s1600/Route-Sopit-waterfall_Checkpoint%25231-Michael-church_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Сопіт - церква Архистратига Михаїла">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Сопіт - церква Архистратига Михаїла" alt="Церква Арх.Михаїла" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtT3goSulTE389cSO4GlWX_HuxsRuwJ7cxYeJcQg5Y4L4dnh795C3QmlHHWuQf8jFoPo65Uy9f5ITzzyke8Lv38V6cGfhC2m6yACy4bL_lE4PXY10pGM9lM_l2d98_vGRz3Ab8ycUdTjE/s1600/Route-Sopit-waterfall_Checkpoint%25231-Michael-church_small.jpg" />
</a>
В Сопоті колись була стара дерев'яна церква Архистратига Михаїла 1836р., яка згоріла в 2009р. Тепер на її місці на горбочку стоїть кам'яний храм, що збудований за два роки і освячений 2011р. так само. Ми застали його в стані мінімального перефарбування, яке я навіть не зразу помітив.<br />
<br />
Внизу коло церкви щось типу сільської площі, з магазином і якимись установами в одноповерхових хатах довкола. До речі, то остання точка, щоб закупитись — це ми і зробили, щоправда, вже на зворотньому шляху. А наразі продовжили йти далі дорогою попри річку, аж поки не досягли краю села.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВИХІД З СОПОТА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbCXZQXavQ2FgR59jDDbniLtj80RVnAaT-czWvGP0Hduu4imqwgh4BRl5hwLFbA8ivrUrl9Ww1kwn_uXjStzKWGewfD7D01UnLsO4JYYr4BYNRKIodBu3_lnHZRyJK5gnqA9znFOFpvts/s1600/Route-Sopit-waterfall_Checkpoint%25232-Leaving-Sopit_big.jpg" title="Маршрут на водоспад Сопіт - вихід з Сопота">
<img class="hor" title="Маршрут на водоспад Сопіт - вихід з Сопота" alt="Вихід з с.Сопіт" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTTdEEpkWY1EGSrvfrSxVZH8qUySB7WJJwsUf12Ey_G0aLQYi7pyBFYLaS07PwLepI5k5u1mWArF_IpSel_AEDvg0ol3oU84A63srouqZhQEQng0LXni6EjuxpWcsPJ6dHA-r_8ZjZ7as/s1600/Route-Sopit-waterfall_Checkpoint%25232-Leaving-Sopit_small.jpg" />
</a>
Дорога чим раз тим гірша, помаленьку крапає дощ. На виході з Сопота прямо попід ноги течуть струмки, подекуди перетворюючи ґрунтівку в річку. Отут біля останніх хат звертаємо праворуч. Зупинившись на декілька хвилин, я роззираю місцевість. Гори встилає туман, мокрі трави несуть сирістю, а сірі і темно-зелені тони навкруги навівають похмурий спокій.<br />
<br />
Роз'їжджений машинами шлях через поля швидко приводить в ліс, де тягнеться вздовж безіменної притоки Сопотянки — саме вона нам і потрібна. Невдовзі виринає поляна з критим дерев'яним столиком, а поблизу в урвищі гучно шумить водоспад. Загалом він досить близько — від краю села ми дійшли сюди за хвилинок десять. Зараз його чути аж з дороги, але в посушливий період надіятись на звук, мабуть, не варто; тож щоб не пройти мимо цілі, слід дивитись за обочиною, виглядаючи коротеньку стрімку стежку вниз.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВОДОСПАД СОПІТ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhikanEQ3HWEXWLKslz2BC-EtCNG_nr_XaBXMOOvPsTs5A7fzSIRGVhe-ksUpm17VBvNLKNFG6O93h2pzviTKflAm3ynfWgwMphdilYz5CGgX25E94B68g1d_miHxuQ6qEWPSBbY8py64U/s1600/Route-Sopit-waterfall_Endpoint_big.jpg" title="Кінець маршруту - водоспад Сопіт">
<img class="hor" title="Кінець маршруту - водоспад Сопіт" alt="Водоспад Сопіт" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiCXoTDyQS-LGAVIJXpgVs5ctBbIpAcMkyhn6G3Pw4Y9lT2CBEtqefqgvGUfUh6JH-6vnDRXofkL-TuP5ksvcdNPyfDCPpjMKSD9I6EF3pHPNK-mRgolqHTMxAMQzv-IWkE6MRJ9pLIyQ/s1600/Route-Sopit-waterfall_Endpoint_small.jpg" />
</a>
Водоспад перевершив мої очікування: здоровенні білосніжні струмені з гуркотом котились додолу, розлого і ефектно. Сопіт специфічний за своїм типом — це один суцільний високий водоскат. Водна маса не спадає вертикально, а стікає по жолобу під кутом, градусів так коло 70 на око. Через те, що повноводний потік зачіпає підстилаючі уступи, він стає неймовірно спіненим і сипле безліччю бризок <span title="перше фото знизу">[1]</span>.<br />
<br />
Місцина виглядає дикою і епічною. Немов підтверджуючи силу і могутність водоспаду, в підніжжі безладно лежать поламані покручені дерева, що застрягли в тихому плесі <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Круглий широкий котел, вибитий Сопотом, височить довкола крутими схилами і рясніє мокрою зеленню <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Це наче велика нерукотворна чаша, в яку згори вливається річка і витікає з дна кудись убік. Сміття немає зовсім, немовби людей і не існує. Свіжо, спокійно, велично. Чиста естетика незайманої природи... Водоспад приносить море радості, затримуючи нас донесхочу. Нарешті надивившись, ми піднімаємся вище поснідати, а вражень і милих оку картин легко вистачає на зворотню дорогу.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgS0hCj6gLpDBw-aOgvdDuiPC7VqS-7xnmZ8QqKOX_hr2xd28_Qyw8tyoLZXVn1BTSrfvlfX8Di3kOIwOEO_nfmV4Y8pSHQaoPRUZQcwA1gkHZM2THH_uuUKwuUQBVDTrZNFC5q91mxhZ8/s1600/Sopit-waterfall_High-water-flow_big.jpg" title="Повноводний потік водоспаду Сопіт">
<img class="hor" title="Повноводний потік водоспаду Сопіт" alt="Повноводдя водоспаду" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhK6uexJTqXDqZV59-0iXclevnxGhxekvoCiInAJRcmy2X8p-NzJnBevhbhDJVR5KlNZbHvKjtAVZER1rzjG4pPywmvW3LQESWQhBZkEnjf0qZ-Ru1BPTjZUwDw1o8QLntdox4675Uc278/s1600/Sopit-waterfall_High-water-flow_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjL1QLQ0HyOIKoNulwAr89_OVKOLXqJnzxuc7brwUa9-eo3nzWaUogkNlq7gPeuW1TXKhDJrp5CsHbC-0WOhGM_dDNff2WPKbpXFtysoTDxk1ZMWHTw_MisSsM97RObfXM3XTIZBqZEyeI/s1600/Sopit-waterfall_Wreckage-of-trees_big.jpg" title="Уламки дерев під водоспадом Сопіт">
<img class="hor" title="Уламки дерев під водоспадом Сопіт" alt="Стовбури під водоспадом" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPi97EMvMuKu-2nIslpHmvWp4H-M1pYlJ9VjCLQhUif_F_cAgJsBdZROAce5miMfVqsn4TbNmJCe5o1UmmkQrZz1Yj0397sAe3GVLqqAE4Nr8QPjFk7pzNLemNyRYRfr2OHfPkqadg12E/s1600/Sopit-waterfall_Wreckage-of-trees_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg17_-wYm9DaZWWCuRUvmR4Of65YP-en1XPSzKQjh5XV1ma2xXhMW461eHTl8Gl41uo4ysli5GgZjh-j8f9ZllxhdB3ob8nsJpuSE6H_A8_8NhrpVGGdAi3S5b6lHZQt6-Rb8N1truwgCo/s1600/Sopit-waterfall_Pit_big.jpg" title="Котел водоспаду Сопіт">
<img class="hor" title="Котел водоспаду Сопіт" alt="Утворена водоспадом яма" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBSpbCBW6jrMDCUuo_tIQKH6cg0Horq3hd08WyhbzoxKoeTq_CyX-4A52NQbox2ody6Py8Chp6JXwrTdNfPgd6R-uurP4NtWERHvz6Btt0YKUYFVFd8YqSyqK6CHXaK73J4yOKwbbEKJ4/s1600/Sopit-waterfall_Pit_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Варто зауважити, вигляд Сопоту сильно міняється від сезону й погоди! Така краса була подякою за труднощі дощового походу, коли водоспад яскравий і масивний. В спеку він істотно всихає і не так вражає. Судячи по бачених фото, перетворюється в голий кам'яний схил, по якому вузенько течуть два струмочки.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Сопітський водоспад дуже незаслужено позбавлений уваги туристів. Знаходиться поряд із селом, яке хоч і досить глухе та віддалене, але має зручне транспортне сполучення; також попри погану дорогу є доїзд автомобілем впритул до водоспаду. Він являє собою ефектний високий водоскат, дикий на вигляд і чистий. Обрамлений широким та глибоким котлом з лісом. Можна відвідати при поході в Сколівські Бескиди, але реальна і окрема одноденна поїздка зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Водоспад Сопіт, Сколівський район49.132337260265935 23.37478771805763249.132296760265938 23.374708718057633 49.132377760265932 23.374866718057632tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-6922543850461755092015-06-28T14:06:00.000+03:002016-12-06T14:11:24.119+02:00Серединний хребет [похід з Сопота]<div class="justified">
<img class="main" title="Серединний хребет" alt="Серединний хребет" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZNtQvlDfjItAZ4f253GlKMTuMlVFv2RBX6vbjxmZqD9bortlZZ6H7qkz6FhilAyOPv2msIv1a32SQFVVhnAXNWRGA7c_KKguEFnNhw60IdS70zsONNJv0T4l0RIvINpeLq5FKfHsumug/s1600/Middle-range_General-view_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гірський хребет.
</li>
<li>
<span class="itemname">Максимальна висота:</span> г.Виднога, 1132м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовн.Карпати —> Сх.Бескиди —> Скол.Бескиди.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський/Дрогобицький.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Серединний хребет — цілковито залісений хребет, найбільш дикий і важкопрохідний на Львівщині. Назва походить від його розміщення. Це частина туристичного маршруту Сколе-Майдан, що зараз безнадійно заросла. Дводенний похід з Сопота передбачає ще гірші локації і призначений показати, як туристам бажано не йти.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Згідно із задумом, це мав бути легенький відпочинковий похід: спочатку відвідати два найвищі водоспади Львівщини — Сопіт та Лазний, — а тоді лісом пробитись на Серединний хребет, де проходить маршрут Сколе-Майдан. До вечора планувалося неспішно йти ним у зворотньому напрямку Майдан-Сколе скільки зможем, а на другий день спуститись по хребту Парашки (я навіть наївно думав ночувати аж під Парашкою, а пообідати вже в місті). В цих дальніх районах Сколівських Бескид я ще не був, тих водоспадів не бачив, тому ідея взяти все за раз видавалась заманлива.<br />
<br />
У спеку річки тут помітно міліють, а водоспади виглядають слабенько. Через оце, а також щоби трошечки додати екстриму, було вирішено йти в дощ — 25-26 червня 2015 року я, Богдан і Юра з одним наметом таки сюди вирядились. Та ніхто не міг передбачити, наскільки складною і люто-брутальною виявиться подорож...<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і місцевості, позитивних і негативних вражень, частково з часовими затратами. Маршрут описано нетипово у зв'язку з його неадекватністю. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (частково не позначений через відсутність орієнтирів).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kbhoWW6NhXY4" width="640" height="480">Серединний хребет [похід з Сопота] - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kqJHgdtbrYJo" width="640" height="480">Серединний хребет [похід з Сопота] - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="start-and-waterfalls"></a>
СТАРТ І ВОДОСПАДИ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Хребет Серединний територіально лежить у Сколівському районі, хоча крайні північні відроги та село Майдан — це вже Дрогобицький. Ідучи маршрутом, спочатку ми теж відвідали окраїни тих двох районів: водоспад Лазний біля села Довгого на Дрогобиччині, та водоспад Сопіт біля однойменного села на Сколівщині.<br />
<br />
Село Сопіт, звідки почався наш похід, віддалене від світу і досить-таки глухе. Однак туди їздить прямий автобус зі Стрия, яким я вже користався, коли ми піднімались <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/parashka-mountain-hike-from-korchyn.html">на Парашку з Корчина</a>. Сільські рейси не завжди надійні, але це вже другий раз, коли він не підводить, що дуже радує. Тому добирання виходить чітким і ефективним:<br />
<ul>
<li>
<u>07:10</u>. Виїзд з головного вокзалу Львова регіональним поїздом Львів-Мукачево;
</li>
<li>
<u>08:15</u>. Приїзд в Стрий на залізничний вокзал;
</li>
<li>
<u>08:30</u>. Виїзд зі Стрия маршруткою Стрий-Сопіт (автовокзал знаходиться зразу біля залізничного);
</li>
<li>
<u>10:10</u>. Приїзд в Сопіт на кінцеву зупинку — початок маршруту.
</li>
</ul>
Єдине, що дорога під кінець страшенно роздовбана й горбата. Автобус на ямах кидало так, наче шлюпкою в шторм — мене аж укачало, вперше з часів молодших класів. Я то пересідав наперед, то ставав до вікна подихати свіжим вітром, але не помагало нічого. Мені здавалося, що якщо зараз він не спиниться, то я обригаю тут всі стіни... Та все минулось, і ми успішно вийшли в прохолодний карпатський ранок. Дощ майже не крапав, але надворі було дуже похмуро та вогко.<br />
<br />
Та яким би покоцаним не здавався шлях, цей варіант найкращий. Через Дрогобич-Борислав-Східницю є сполучення з селами Майдан та Довге, але Сопіт тут не при справах — навіть якщо раптом сюди щось їздить, то раз в століття і то може. Є маршрутки зі Сколе, але тоді для подорожі з обласного центру виходить зайва петля. Загалом я не знаю, як інакше без автомобіля доїхати сюди вранці за три години зі Львова, і не знаю чи взагалі реально.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В СОПОТІ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQlmJXBL5yEos4UwQz54Mu5dFZVaP9AjcuKZjncCPHt0Z41XeMRLtnbM1QSQQe1RzaROlKtWOntN0nr6Y9JQWVgtb7Jon9qe0KR_migwo1EP9tFpuADreQbrO2NfLHtkSFzkgPDyZCbs4/s1600/Route-Sopit-Middle-range_Startpoint-Sopit-bus-stop_big.jpg" title="Маршрут на Серединний хребет - зупинка в Сопоті">
<img class="hor" title="Маршрут на Серединний хребет - зупинка в Сопоті" alt="Зупинка в с.Сопіт" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWFddm5P2Y9mqs6Xm6gc2h-vnt8j6TNE7aBfaSfQXjqKU_-PG5PdB9F7IAkhjwJlXiR6qz1EeaSf9RP_zDFKIN2_OdPVWqkAolvr7HXiAZAbld2X8GvcWp6cPLYFj__5tBXtVNJ8khTvs/s1600/Route-Sopit-Middle-range_Startpoint-Sopit-bus-stop_small.jpg" />
</a>
Проґавити її неможливо — це кінцева, і на ній всі виходять. Шофер озирає через дзеркало салон, а в автобус залазять люди, що вже чекали надворі. Він довго не затримується і зразу їде... Можливо в цьому значний вплив погоди, але видок тут досить депресивний: дерев'яна засмічена буда, іржавий трактор під мокрими деревами, обвислі дроти, що наче тягнуться до далеких байдужих гір у тумані. Маленьке загублене село.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОБІЧНІ КВЕСТИ. ДВА НАЙВИЩИХ ВОДОСПАДИ ЛЬВІВЩИНИ</h5>
<div class="justified">
Варто зауважити, з назвами тут не бавляться. В селі Сопіт тече річка Сопіт, а на її притоці водоспад Сопіт. Саме туди ми попрямували перш за все, а оскільки він дуже гідний і красивий (вже не кажучи, що то самостійний водний об'єкт, другий по висоті водоспад у Львівській області), то цей коротенький маршрут і саму локацію описано в окремому звіті — як <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/06/sopit-waterfall.html">побічний квест на Сопіт</a>. Надивились ми на нього досхочу і неспішно, але справились якось швидко:<br />
<ul>
<li>
<u>10:10</u>. Вихід із сопітської зупинки вглиб села, ходьба вулицями і лісом;
</li>
<li>
<u>10:50</u>. Прихід на водоспад Сопіт, оглядини, відпочинок і сніданок бутербродами;
</li>
<li>
<u>11:45</u>. Вихід від водоспаду в село тією ж дорогою (назад ми йшли скоріше і впевненіше);
</li>
<li>
<u>12:15</u>. Прихід на ту саму автобусну зупинку.
</li>
</ul>
Замість прогнозованої зливи ледь-ледь накрапав дощик, водоспад своєю могутністю перевершив очікування, часу лишалось вдосталь — тому початок задався на славу. Сопіт детально описаний у відповідному звіті, а ми продовжили рух по задуманому шляху.<br />
<br />
Водоспад Лазний, який ми відвідали потім, знаходиться на потоці з аналогічною назвою Лазний поблизу села Довге. Але з села Сопіт добиратися теж відносно нескладно. Цей неоднозначний маршрут і локацію заслужено описано в окремому звіті (як-не-як, вражаючий і перший по висоті водоспад у Львівській області) — як <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/06/laznyi-waterfall.html">побічний квест на Лазний</a>, що по суті став початковим відтинком основного маршруту. Три години вистачило на все, а тривалість походу сама по собі розділилась рівними періодами по годині:<br />
<ul>
<li>
<u>12:15</u>. Вихід із сопітської зупинки за село, ходьба полем і берегом річки Стрий;
</li>
<li>
<u>13:15</u>. Поворот в ліс, довге і марудне петляння потоком;
</li>
<li>
<u>14:15</u>. Прихід на водоспад Лазний, оглядини, відпочинок, купання і сушка;
</li>
<li>
<u>15:15</u>. Вихід від водоспаду далі в гори.
</li>
</ul>
Чоботи на той час вже були безнадійно мокрі і розкислі, щоправда, захоплення водоспадом перекреслювало ці неприємності цілковито. А в порівнянні з подальшим лютим злом вони взагалі забулися. Лазний детально описаний у відповідному звіті, а ми почали дертися вверх, ще не знаючи, чим то обернеться...<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="sorrel-ridge"></a>
ЩАВЛЕВА ГРЯДА</h4>
<hr />
<div class="justified">
На шляху до мети лежить ще один невеликий гірський хребет. Назва "Щавлева гряда" неофіційна, призначена якось обізвати вереницю залісених і защавлених вершин: Щавина — Великий Верх — Щавник. Тектонічно це скиба Парашки, однак в плані рельєфу невідомо, чи вважається дана гряда продовженням її хребта. Бо від самої Парашки цей дальній ряд гір відрізаний неілюзорно глибокою та широкою долиною річки Крушельниця, через що не сприймається як єдине ціле з основним хребтом. Тай туристам гряда практично невідома. Тому в рамках даного звіту її названо таким чином.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПІДЙОМ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhnKk9fAx4JdFdsgYzDBZArUIEFpXMyOl9mm2ghfWgmie0LQPT_Vg1GiIv3rv1kQ1jWt1mFLjJNSChUCzux5Snpi_ZzuHjx1i0ERz-QKjtZF7VPnMqQIkTSrcMMzQYJaJ2ABRcBmt_yLyA/s1600/Route-Sopit-Middle-range_Forest-in-gray-fog_big.jpg" title="Маршрут на Серединний хребет - ліс у сірому тумані">
<img class="hor" title="Маршрут на Серединний хребет - ліс у сірому тумані" alt="Ліс у сірому тумані" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEinhspBKZqlgAonFZCnt0qQ5QNfGLKvcMRyo2h7V6VK9dM3qUo1uDaDNZy-j_ngnKRG_Xb4_AwXRzzBiBoMGG0-lWNSYMNYk8UZ1W3FgQm-GWNM5ee1P6med0QV9VxlrGR8VBFkhSoxY3w/s1600/Route-Sopit-Middle-range_Forest-in-gray-fog_small.jpg" />
</a>
Стежка блякла, іноді непомітна, а петляє як тікаюча змія. Однак промаркована добротно — аж дивно, хто у цих дебрях так рясно мітив червоним дерева кожних кілька метрів. Місцевість на шляху швидко змінюється: ми йдемо то глибоким каньйоном з потічком, то серед гладких зелених буків, то поміж колючих гілок і рудої хвої... Разів зо три здавалось, що вже вершина, але знову і знову підступно з'являвся новий підйом.<br />
<br />
Окреме слово варто сказати про погоду. Дощ не падав, але було надзвичайно волого. Довкола лежав густий туман, та не біло-молочний, а сірий як дим заводу — здавалось, наче ми йдемо всередині грозової хмари. Десь гримів грім. Ліс через це виглядав могутнім і трохи загрозливим, ніби природа концентрує свої сили для масштабної стихії.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ЩАВИНА</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1036м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Щавина — нічим не примітна залісена вершина Щавлевої гряди. Назва походить від альпійського (карпатського) щавелю.
</li>
</ul>
Тут не видно нічого, крім густого лісу. Імовірно, що на сам вершечок ми і не потрапили, вибравшись на хребет десь трохи нижче. Далі по гребеню вела стежка вже із жовтим маркуванням. Йшлося тепер легше, але безнадійно промоклі ще на Лазному ноги давали про себе знати. Тож на аскетичному привалі з консервами і хлібом я не втримався та перезувся в теплі нові кроси та шкарпетки (дарма, як виявилось, дуже дарма). Оця крапелька комфорту вкупі з підігрітим чаєм хоч ненадовго, але розвіяли відчуття суцільної вогкості та непривітної холоднечі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ВЕЛИКИЙ ВЕРХ</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1177.5м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Великий Верх — найвища вершина Щавлевої гряди, значно залісена, але з окремими просвітами з південного боку. Назва вкрай типічна як на Карпати і походить від відносного розміру.
</li>
</ul>
Стежка по хребту вивела нас на її вершечок. Тут ліс дещо розступався, і якщо попрямувати далі в сторону наступної гори Щавник, то могло б бути видно Парашку. Але зараз за густою пеленою туману не розгледіти навіть дерев по другий бік полянки, а про якісь далекі краєвиди я вже не кажу. Та й нам по маршруту в інший бік — зараз слід залишити цю гряду, щоб по перемичці перейти на Серединний хребет в район гори Виднога.<br />
<br />
Самотня жовта мітка пропонує простувати донизу серед щільних колючих ялин. Намагаючись знайти хоча б ще один дороговказ, ми тут немало прокружляли в марних пошуках, після чого вирішили просто йти в приблизному напрямку. Спускаючись з Великого Верху, ми мінімально заблудили. Ця втрата стежки вилилась у кількагодинний щонайдикіший треш, який в правдивих барвах не може бути описаний культурно, через що винесений у відповідний розділ... Коли ми нарешті вийшли на перемичку і побачили на дереві облізлий жовтий знак, я вітав її як чудо із чудес і кричав "Міткааа!". Хоча стежки фактично ніякої не з'явилось, але порівняно з неймовірними попередніми хащами то була наче автострада.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
НОЧІВЛЯ</h5>
<div class="justified">
Ми й так втратили надто багато часу. А потім знову облажались: сплутали безіменний плескатий горбик з Видногою і звернули геть з перемички. Навіть зрозумівши помилку, все ж продовжили спускатись навмання, поки не зійшли в глухий тупик із двох каньйонів. Підніматись назад не було жодних сил і бажання, темніло з кожною хвилиною, тому тут ми зупинились на ночівлю. Так і не дійшовши за цілий день до Серединного хребта.<br />
<br />
Спалося чудово. Добротний намет, поставлений на купу дрібного гілля, зберігав сухість і тепло. Звірі, чиї сліди ми зустрічали, не давалися чути. Але на ранок... Кожен мав по дві пари взуття, та я незавбачливо угробив свої за перший день. За ніч жодна не висохла, і на ті закоцюблі мокрі кайданки страшно було дивитись, не то що взути. Крім того, за вечерю та сніданок я заточив під нуль всі запаси. Фотоапарат відсирів і здох. А нас ще чекав довгий непростий шлях.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="middle-range"></a>
СЕРЕДИННИЙ ХРЕБЕТ</h4>
<hr />
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgATWgHmpVu5CuH_OhYCs1eyAzsbPmN7vNvYZhakKbFEjM1vers-0hOMmpTpxSkIlSLvVVUGMhvhVu2tljjpEeSDpjtWCoz5Emx3al34xeD6C-KB1yV6NmcbSRaf_Wl9VqUrfdgWmkD39U/s1600/Middle-range_General-view_big.jpg" title="Серединний хребет - загальний вигляд">
<img class="hor" title="Серединний хребет - загальний вигляд" alt="Загальний вигляд Серединного хребта" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZNtQvlDfjItAZ4f253GlKMTuMlVFv2RBX6vbjxmZqD9bortlZZ6H7qkz6FhilAyOPv2msIv1a32SQFVVhnAXNWRGA7c_KKguEFnNhw60IdS70zsONNJv0T4l0RIvINpeLq5FKfHsumug/s1600/Middle-range_General-view_small.jpg" />
</a>
Серединний (Середній) хребет суттєво віддалений від цивілізації і вкритий густим лісом, він наче вклинюється углиб посеред інших гір, теж диких та зарослих. Таке положення посередині, імовірно, і дало йому назву. Ще одне найменування — Мальманстальська складка — звучить дуже заковиристо і не по-нашому. Походить від колишнього німецького поселення Мальмансталь, що існувало поряд в долині.<br />
<br />
Тектонічно до цієї скиби відносяться і окремостояча гора Липовали (944м), і ще дальша гора Буковська (998м), що відрізані річками Рибник-Майданський та Рибник-Зубриця. А власне Серединний хребет тягнеться від села Майдан на південний схід, поступово набираючи, а потім скидаючи висоту... На фото з Парашки (тут на передньому плані полонина Задня Прогаль) він виглядає як темна верениця вершин по центру, найбільша і "найгостріша" з яких — це Виднога.
Але гори від самого Майдану аж до Видноги настільки невиразні та одноманітні, що навіть не мають назв. Принаймні, на всіх бачених детальних картах позначено лише зростаючий ряд відміток: 872м, 906м, 1006м, 1057м.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПІДЙОМ</h5>
<div class="justified">
Вранці туман розсіявся, і здатність орієнтуватись значно покращала: трохи вище місця ночівлі за деревами уже проглядався хребет, до якого вчора ми не дійшли. Наша дорога із Сопота не передбачала відвідання всіх тих безіменних вершин, а виводила прямо в центральну пікову точку. Тому підйом видався стрімким і повільним, зате мітки тут траплялись частіше, та й маршрут в порівнянні зі вчорашнім пеклом здавався легеньким. А льодяні мокрі шкари за той час позручнішали і потепліли — взуття ніде так добре не сохне, як на ногах.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ВИДНОГА</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1132м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Виднога — найвища вершина Серединного хребта, залісена і досить стрімка. Однак легкопрохідна і з відносно хорошими стежками, бо тут пересікається декілька туристичних маршрутів. Походження назви неоднозначне: можливо споріднена з "видно", а можливо з "віднога" — себто як відгалуження іншої гори.
</li>
</ul>
На Виднозі набито тих табличок, як хрестів від нечистої сили. Мітки, вказівники зі стрілками во всі боки, числа і назви маршрутів, відстані і часові оцінки — то наче компенсація за всю дорогу, прямо маркерний джек-пот. Рай заблудлого туриста. Настрій аж піднявся. Небо геть прояснилось, злегка пригріло сонце через тінисті дерева. Ми зупинились ненадовго, щось весело обговорюючи, а тоді пішли далі... Але стежка, спочатку помітна, поступово гіршала. Почали знову траплятися повалені дерева, а кущі дерлись об ноги. Краєвид зі щільних стовбурів і рясної зелені анітрохи не урізноманітнився. Минули якусь безіменну вершину 1121м. Непробудна дич вже помалу остогидала.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ПАНІВАЛЬКОВА</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1112м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Панівалькова — дика залісена вершина Серединного хребта. Важкопрохідна і в хащах, а подоба стежки огинає її по схилу. Походження дивної назви невідоме.
</li>
</ul>
Дебрі знову лютішають. Панівалькову ми обійшли справа по ходу маршруту. Вляпалися в багно просто на її схилі. Земля тут вся мокра, але хоча б маленького джерельця нема ніде. Пізніше на шляху з'являються валуни і каменюки, але загалом все одноманітно.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА ХРЕСТОВИЙ ВЕРХ</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1070м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Хрестовий Верх — плеската вершина Серединного хребта, з одного боку залісена, а з іншого суттєво вирубана. Прохідна, але стежка погана. Назва очевидно походить від слова "хрест", але нічого схожого чи натякаючого там немає.
</li>
</ul>
На вершині навіть стояла відповідна табличка. Правий схил Хрестового Верху по ходу маршруту випиляний наніц, але видноколо не надто райдужне — можна погледіти вниз на довгу вирубку та на сусідню гору з лісом. От і вся краса. Тут ми міняємо напрям: замість переважно південного тепер будемо рухатися у східному.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ГОРА КЖИВИ ВЕРХ</h5>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<u>Абс. висота:</u> 1072м.
</li>
<li>
<u>Опис:</u> Гора Кживи Верх — кострубата й плеската вершина Серединного хребта, залісена ще й сильно поросла кущами. Прохідна, але стежка дуже погана. Назва — трансліт з польської "Кривий Верх", що імовірно походить від нерівної форми гори.
</li>
</ul>
Завалені стовбури, пологий невиражений гребінь, ожини-папороті-лопухи і майже ніякої дороги — це все про Кживи Верх. Трохи зійшовши донизу, я почав йти все гірше і гірше. Злосно натер палець за сьогоднішній день, ще й добив кроси — довелось їх лишити на згниття і далі йти в гадах, які увесь час бовталися на рюкзаку, але досі не висохли. Спуск через чергову безіменну вершину 1057м (то вже друга вершина з такою самою висотою), стрімкий і зі ще більшою кількістю перешкод, нарешті вивів нас на перемичку, де ґрунтова автомобільна дорога вже піднімалася на Парашку.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Перш за все варто сказати, що рецепт найефективнішого скорочення простий — не блудити. Ібо найбільше часу ми проґавили саме через це. Щодо полегшення власне маршруту, то варіантів є декілька.<br />
<br />
1. Пропустити водоспад Сопіт. З автобусної зупинки можна зразу йти на Лазний. Хоча як на мене, то ідея безглузда, бо прогулянка туди-назад разом з посиденьками на фоні шумлячих струменів зайняла нам всього дві години. Тай дорога тут в порівнянні з подальшими нетрями — це просто райська стежинка. Тому минати його не варто. (Якщо ж стартувати не з села Сопіт, а з Майдану чи Довгого, тоді цей варіант можна обміркувати.)<br />
<br />
2. Пропустити водоспад Лазний. Якщо глянути на карту, то можна помітити, що з водоспаду Сопіт є прямий шлях зразу на гору Великий Верх. Це дозволяє зрізати гігантську петлю (повернення в село, дорогу на Лазний, підйом на Щавину, похід по гребені Щавлевої гряди) і значно скоротити маршрут. Але Лазний — дуже гідний об'єкт, і перш ніж його оминути, будучи в таких близьких районах, слід раз сім подумати.<br />
<br />
3. Пропустити обидва водоспади і Щавлеву гряду. Найлегше — це добратися в Майдан і пройтися по канонічному маршруту в Сколе через увесь Серединний хребет. Але то вже зовсім інша історія. Тай щиро кажучи, якби я не відвідав жодного водоспаду і витримав це все, щоб споглядати лише дикий безперервний ліс, я би був дуже розчарований.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОВГА ДОРОГА ДОДОМУ</h5>
<div class="justified">
Наприкінці Серединний хребет "порадував" тим, що навіть коли він скінчився, цивілізацією і не пахло. Шлях на Парашку через Задню Прогаль — такі відкриті тягучі галявини — став для мене фатальний. Ще десь від гори Кживи Верх я періодично почав відставати через знесилення, бо весь день не їв і майже не пив: гризти чуже печиво не міг, бо сухе, а води не було. А тутешнє сонце і підйом мене геть добили. Зневоднення досягло апогею і я ледве плентався. На Парашці Бодя і Юра останній раз мене почекали, а далі прискорено повалили на поїзд (тяжко, але успішно встигли). В мене ж у думках та мріях були лиш вода, їжа і дім; ні на шо я не дивився і йшов повільно як зомбі по знайомому хребту. В Сколе спустився запізно, зжер абищо на вокзалі і сів на маршрутку. У Львів добрався затемна, а ноги на той час так боліли, що я чвалав як поламаний, привертаючи увагу перехожих.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
НІЩО НЕ РАДУЄ ОКО, АБО ТУРИСТИЧНИЙ НІГІЛІЗМ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3KyZqSmdgvNCMsspoPh04jwEzJyOZPRGuAAhKarQSeJDXAuVnHT2qXZ-0ymZJGcZYiU4NkbWxdh568VEiiigNiAN8oy4JfZKXDulElLH9LEFUnRoGqolgL9REJGNO5Yh0tk5JfXnc0O4/s1600/Tar-bucket_Skole-Maidan-forest-landscape-demotivation_big.jpg" title="Демотивуючий ліс на маршруті Сколе-Майдан" imageanchor="1">
<img class="hor" title="Демотивуючий ліс на маршруті Сколе-Майдан" alt="Незабутні лісові краєвиди" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhu0RvKdXoLtNwLia9yx-UIc0SP74BBx4DGlQrPtiIU8YhALpcI2fgj3PMCL89mKm_KrdJDV_dvzOS6f6PF-jlxXXiRvUSWIITVHSr-lbcPQDKmgbTI7mTB44s2uWWOGLDp1_-Yt52jFrQ/s1600/Tar-bucket_Skole-Maidan-forest-landscape-demotivation_small.jpg" />
</a>
Хребет — єбєня, маршруту — пизда. То так згрубша і по-простому... Чесно? Серединний хребет безнадьожно унилий. Краєвидів нуль. Нізвідки ніхуя не видно, а всі ті гори на одну морду. Ліс, блядь, і ліс, і кілометрами нічо не міняється. Крім того, стежки тут фактично немає, і в цих затянутих дебрях ти ще й застрягаєш надовго. Дорога завалена деревами так рясно, кущі та трави стирчать так густо, шо навіть орда орків вже її не розчистить.<br />
<br />
Хоча, як не дивно, тут є мітки, іноді зовсім нові. Деколи здається, шо ти збився зі шляху, та раптом бачиш маркер. А просто під ним — криву купу колод, яку ніяк не обійти, хіба що лізти на неї як на барикаду. І тоді розумієш: то не ти збився, то стежці жопа. Величезна частина маршруту Сколе-Майдан мертва, і хєр шо її возродить. Люди піднімаються на Парашку, і їм хватає.<br />
<br />
Дивитись нема на шо, тож кожен повинен сам вибрати сенс мандрівки. Я зумів отримати деяке задоволення, лиш коли на ходу перевернув ставлення до неї. Замість, як планувалось, туристичної прогулянки по мальовничих Бескидах, я почав сприймати це як похід на виживання і витримку. Тільки так я зміг пояснити собі, нахуя я перся в ті хащі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПРОБЛЕМИ З ОРІЄНТАЦІЄЮ</h5>
<div class="justified">
Навігатор — хуйня, мітки — хуйня, а орієнтація по логіці і на око — взагалі хуйня хуєнь. В цих районах заблудитись легше, ніж в темноті об двері йобнутись. Особливо коли дощ, туман і смеркається, а ліс тобі геть незнайомий. Саме так було в перший день. Довкола мало шо видно. Стежки майже нема. Навігатор, весь у краплях, шукає місцезнаходження довго та нудно; трошки похибки, чи зміщена лінія на карті — і ти дрешся дебрями. Мітки як де, де-не-де рідко страшенно; пропускаєш одну і увєрєнно сходиш з маршруту.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВОРОТ НЕ ТУДА</h5>
<div class="justified">
По-перше, заблудитись легко нехотя. По-друге, іноді здається, що раз нема стежки, то не суть важно яким шляхом іти, тому можна собі зрізати. Але то наївні ілюзії. Якщо зовсім збитись з хребта далеко від маршруту, то ти відчуєш усю люту дич карпатського лісу. Саме так і сталось, коли ми спускалися з Великого Верху.<br />
<br />
Спершу під ногами почали траплятись колоди й галузки. З'явились колючі ожинники, які стелились по них. І чим далі — тим гірше. Ми заперли, сука, в такі хащі, де певно не ступала людина: товсті стовбури нападані навхрест в три ряди, всюди зогнилі пні і колоди в моху, а між тим росло якесь молоде бадилля та хитросплетені драпаки. Попадались ялинники, такі темні і щільні як стіна — я просто закривав очі руками від сухих патиків і йшов напролом, слухаючи як хрускотить довкола. Всьо було так паскудно, що іноді я аж зависав у безнадії без жодних ідей куди далі ставити ногу.<br />
<br />
Спочатку на карті, а тоді і вдалині між дерев ми побачили відкриту галявину. Зі срачом і матюками вирішили пробитись туди. А прямо перед її початком ми влипли в такі єбєня, шо метр я дерся хвилину... Попереду завал дерев аж по шию, мокрих і з гострими гілками во всі боки, як нахєр частокіл. Лізу наче по драбині вгору. Ноги трясуться, ззаду шось дзенькотить в рюкзаку. Ставлю чобіт на верхнє бревно — слизько як на льоду. Внизу ожин по пояс, такий аж густий ковйор з хуйзна-чим під своїм листям. Чомусь уявляється, як я послизгаюся і падаю звідси животом на схований патик, і вже ніхто, блядь, мене тут не найде.<br />
<br />
Поляна нас не врятувала. Обширні кам'яні розсипища, горбаті і незграбні, заполонили місцину. По них росли мохи і чорниці аж по коліно. Йдеш як по мінному полю: не видно, чи там валун під низом, чи діра між громаддям. Падав, але на щастя нічо не зламав... А мокро то як! В тих їбаних чорницях в кожному листочку повно води — вона заливає тебе як з відра. За кілька хвилин штани стали не те що сирі, а такі що з них тече струмками, ніби їх щойно витягли з тазіка. Від води ноги аж поважчали, а гроші в кишені так розкисли, шо помінялись кольорами.<br />
<br />
То був піздєц. Такої адської хуєти я ще не бачив. В якомусь кілометрі дороги ми проїбали стільки сил і часу, шо усі плани на день, блядь, накрились, бо ніч наближалась як поїзд з туману.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗВІРЯТА</h5>
<div class="justified">
Звірів віч-на-віч ми не перестріли, але безсумнівно їх там немало. Траплялись сліди кабанів у багнистому ґрунті, та ще й так багато, наче їх цілий виводок пробіг. Бувало і щось покрупніше, — не слідопит я, але може навіть ведмедьові. А гівна-то скільки! Чи то коней якогось фіга туди водять, чи то лосі-олені сруть так рясно... Нам повезло, і ми бачили лише натяки на життєдіяльність фауни, але теоретично тут можна здибати дебелого вепра і сйобувати куда очі видять.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗНЕВОДНЕННЯ НА ГРАНІ ПОМІШАННЯ</h5>
<div class="justified">
Все почалось ще зранку другого дня. Треба було набрати питва з річки, але злазити в каньйон мені і Богдану було влом. Тай суцільна дощово-туманна мокрота так набридла, що бачити ніякої води я не хотів... Але скоро потепліло. За весь Серединний хребет ми не стріли жодного джерельця — не дивно, звісно, якщо йти по гребені. Але спускатись хєрзна-куда в хащі ніхто і не збирався. За той час майже добили єдину пляшечку Юри, а зійшовши з хребта на перевал, я вже хотів пити як в пустелі.<br />
<br />
При підйомі на Парашку я відстав. Довкола жовтіли відкриті поляни в травах. Обідня спека випалювала останні сили, і я ледве йшов. Щось аж змінилось в мому мозку: я почав помічати краплинки на деревах, жадібно дивитись на розтоптані калюжі в піску з мухами, та марити нав'язливою картинкою — хтось загубив чи викинув пляшку, хоча б на чверть з водою, а я її ненароком знаходжу. Потім почав пити крапельки, що застрягли між хвої ялин, але смак смоли ще гірше осушував рот. Кілька раз збирався нахлятися з калабань, але мене відлякувала їх мілкота і грязюка.<br />
<br />
І от Парашка. Перше, що я помітив здаля — це як мої друзі на вершині допивають по останньому ковтку цілющої прозорої рідини. То було настільки фейлове відчуття, що словами не передати. Я дойшов, сів під хрестом і просто зирив вдаль на йобаний ліс, мріючи, щоб його нахуй затопило гігантським прісним океаном... Але маршрут Сколе-Парашка — то вже цивілізація. Я вчепився до першого стрічного, який виявився англомовним. Добре, що я знав хоч щось. "Water! Give me the water!" — ця фраза врятувала мене сьогодні. І то дуже дивне відчуття, коли тобі в своїх Карпатах дає напитись чужий американець.<br />
<br />
За увесь попередній час, відколи покинули село Сопіт, ми не побачили жодної людини. А тут туристів ходило достатньо. Я знов попросив пити у двох дівчат, і вроді ше в когось. Хляв як кінь із джерела вже на стежці з хребта вниз. В Сколе купив півторачку та зразу вдудлив половину. І безупинно думав: "Завжди, сука, завжди носи з собою воду!"<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Серединний хребет яро не рекомендується для прогулянкових мандрівок. Попри те, що це частина відомого маршруту Сколе-Майдан, теперішній його реальний стан жахливий. Стежка дуже заросла, подекуди навіть відсутня. Всі вершини практично цілковито залісені, і в жодному місці не видно ніяких краєвидів. Похід з села Сопіт ще більше ускладнює і заплутує дорогу додатковою гірською грядою, з якої по перемичці слід вийти на Серединний. Передбачає відвідання двох цікавих малознаних водоспадів — Сопоту і Лазного, — а також довжелезну ходьбу дикими хащами та повернення через хребет Парашки. Хоча бажано обмежитись самими водоспадами і взагалі сюди не пхатись, особливо в дощ з туманом, ну хіба що в рамках хардкорного походу на витримку.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com7Серединний хребет, Сколівський район49.100172906385943 23.32680702209472749.097573906385946 23.321764522094728 49.102771906385939 23.331849522094725tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-42055962264429395322015-06-13T23:06:00.000+03:002016-12-03T14:21:02.059+02:00Страдчанська печера<div class="justified">
<img class="main" title="Страдчанська печера" alt="Страдчанська печера" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwmREoLoqMPqmOlmsFc6JRKzyLzo_9IHfrTrGXwusJ1KmKp8pWUxDZwA9f2H6nI_zPYC9QVSSe3WXSPXlSl5pOc8s-nE44gRpX1l-VgHON7gle-4uJluYERRVTu0U4Qn9Odcwrv1J9mXg/s1600/Stradch-cave_Sandstones_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> печера з церквою.
</li>
<li>
<span class="itemname">Ходи:</span> 1 коридор (34м) -> 2 вітки: "До криниці" і "До Києва".
</li>
<li>
<span class="itemname">Сумарна довжина:</span> ~270м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Яворівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Страдчанська печера — відома печерна святиня Львівщини, об'єкт прощ і паломництва. Назва походить через вбивство у ній селян татарами, від слів "страдати" чи "страта". Прокладена в пісковиках у товщі однойменної гори, з церквою на вході. Розташована за 500м від траси Львів-Краковець, дуже доступна і популярна.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
У Страдчі я бував багатократно і ще з дитинства, вже й усіх разів не згадаю. Часто при цьому відвідував і печеру — добре пам'ятаю, як лазив там у 2007р. під час шкільної екскурсії, коли ми з другом відбилися від групи і вирішили максимально дослідити її вглиб. Також іноді приїздив туди й останніми роками: то на архиєрейську службу, то на хресну дорогу, то в печеру, то просто так погуляти. Бував навіть сам, хоча по суті одиночні подорожі не надто люблю. Описані ж у звіті відвідини здійснено 12 червня 2015 року — мені не хотілось сидіти вдома у гарний день.<br />
P.S.: Ще раз я пройшовся тут 16 грудня 2015 року. Нічого не змінилось, але додано фото і уточнено години роботи.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту, об'єкту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (позначений лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kq3Idqkaffzg" width="640" height="480">Страдчанська печера - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.khhIg8TTycvQ" width="640" height="480">Страдчанська печера - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Село Страдч перетинає траса Львів-Краковець, тому з добиранням проблем жодних. Підходить будь-яка маршрутка, що йде на Яворів — вони відправляються з АС-4 біля Янівського кладовища і курсують дуже часто. Крім того, село відносно недалеко (~18км від автостанції), а ціна проїзду до 10грн. і час в районі півгодини є зовсім незначними для подорожі.<br />
<br />
Через популярність місця серед паломників для них організовано навіть окрему зупинку, трохи далі від сільської. Саме там і потрібно вийти... Хоча зразу варто сказати, що "маршрут" до печери по суті дуже короткий, а всі описані нижче об'єкти розташовані близько один до одного, та й взагалі близько до траси. Якщо висадитись на першій зупинці в Страдчі, то можна швидко дійти до другої, а також можна піднятись на гору іншою дорогою. Автомобілем є можливість заїхати аж на верх до церкви через село. Повсюди є вказівники. Тому ніяких труднощів з пошуком печери й так бути не повинно, а в звіті просто подано найкоротший шлях до неї.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ПАЛОМНИЦЬКА ЗУПИНКА В СТРАДЧІ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOAf12875E_UhKMl0C26nI2fDSpMjpxAsyLb-TYslqjOMtpH9Z3LUcAa4N1Hj8w2CqCVHsYfw8GbScHaOYT_odGJLruj_JvTff2q7BqikOdEPgIlqqxS5I74d0trpK_nJLp_MrkCdwzew/s1600/Route-Stradch-cave_View-from-pilgrim-bus-stop_big.jpg" title="Маршрут до Страдчанської печери - вид з паломницької зупинки">
<img class="hor" title="Маршрут до Страдчанської печери - вид з паломницької зупинки" alt="Вид з паломницької зупинки в с.Страдч" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj67zyqbc2Nn6JYW15MjWmLKy-m214PguxSTIRG0bIYSvjY2HfYfqjSzIQ0v2Ept_SwWS5m3ghLcjEIkTEBkBNu_ObH5za0CX-ImvjEJZW_UddCGUu9WHhYKUpXJxrNiSyCzlo8k_CAB1M/s1600/Route-Stradch-cave_View-from-pilgrim-bus-stop_small.jpg" />
</a>
Паломницька зупинка знаходиться на виїзді зі Страдча, навпроти лісистої гори. (Забігаючи наперед, зазначу, що тут же можна сісти і на зворотній рейс, саме так я і робив.) З дороги помітна дерев'яна капличка в підніжжі — йду туди стежкою, навпростець через поля. До речі, в цьому місці заплановано будівництво Відпустового центру, у 2013р. вже закладено і освячено наріжний камінь. Тому з роками увесь краєвид може суттєво помінятись.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. КАПЛИЦЯ СТРАДЕЦЬКИХ БЛАЖЕННИХ МИКОЛАЯ І ВОЛОДИМИРА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9tX7O-R5jL9j4Hdkr86dQt0hQJM1VCXFuCKDvWiUGOzsHsRJGPKkMjEYkl9DAxaa1lVIpn6U0uiZcA50BFQtca8tV0QjQsIaa0KsKXOLATbbfv3UHEwbutsVxstIl-0pWuRydqKSO7Ks/s1600/Route-Stradch-cave_Checkpoint%25231-Nicholas-and-Volodymyr-chapel_big.jpg" title="Маршрут до Страдчанської печери - каплиця страдецьких блаженних">
<img class="hor" title="Маршрут до Страдчанської печери - каплиця страдецьких блаженних" alt="Каплиця свщмч.Миколая і мч.Володимира" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjxwcnudJyKFt2Jjgc4Qg5ONmnTr-svV1OLR23ki3mhHaJTD5wjQ4_WC1mGKQT57pO2PJknxMwqdu5dT26lERKHh4-nwlARD6dH7wg05CV8cRVKbaxzl981MxE45v9M4RhFjeyslR2PLMA/s1600/Route-Stradch-cave_Checkpoint%25231-Nicholas-and-Volodymyr-chapel_small.jpg" />
</a>
Дерев'яна каплиця зведена недавно, кілька років тому, і носить ім'я страдецьких блаженних: священномученика Миколи і мученика Володимира. Отець Микола Конрад був високоосвіченою людиною: отримав ступінь доктора філософії і богослов'я в Римі, видав ряд праць, учителював і викладав, багато їздив і працював з молоддю. У Страдчі залишився служити випадково, коли взнав, що село зосталось без пароха в 1939р. А дяк Володимир Прийма був простим місцевим чоловіком і диригував церковним хором.<br />
<br />
Обох вбили енкавеесівці 26 червня 1941 року під час відступу радянських військ по оцій трасі. Тоді після літургії священика попросили висповідати жінку на дому, і попри небезпечний воєнний стан він разом з дяком поніс їй Причастя. На зворотній дорозі їх затримали і вивезли в ліс. Знайшли обох мертвими аж після приходу німців: отця побили і розстріляли, а дяк взагалі був закатований і сильно спотворений на лиці — <abbr title="Народний комісаріат внутрішніх справ">НКВС</abbr> в іміджі. Тож дяка люди зразу поховали. Тіло ж священика не тліло, ба не розклалось навіть через рік, коли його перезахоронювали. Усім тим подіям є численні свідчення, бо більшість із них відбувалась на очах мало не всього села.<br />
<br />
Страдецьких мучеників беатифіковано (себто визнано "блаженними" — місцевими святими) у 2001р. під час приїзду Папи Римського до Львова; тоді взагалі-то одним декретом беатифіковано аж 26 служителів <abbr title="Українська греко-католицька церква">УГКЦ</abbr>, що загинули від рук совкового режиму. Микола Конрад вважається опікуном учнів та студентів, а Володимир Прийма — мирян. Сам дяк, крім того, єдиний мирянин серед тих блаженних, а решта — це єпископи, священики, монахи та монахині.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYfVSGN8gCGtZRDW5J_wxa9sDlG0AVGZy7TCQCQCn6Uy9iOE5mk0TJ613fCrLrsh9aUMAyUbQ5tAvnGuERyBsYOqj63WVBv8qC_6haq5FE4jqoV4XdWPkruT98fFbiN7X3oDMhPT_UKQ0/s1600/Route-Stradch-cave_Wooden-well_big.jpg" title="Маршрут до Страдчанської печери - дерев'яна криниця">
<img class="hor" title="Маршрут до Страдчанської печери - дерев'яна криниця" alt="Дерев'яна криниця" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgVQZNQeVdMYEumGZgEFk6CMebse7C-iX-a3LuxQp_MpvsGRAnbRKgYAKPIzp9QmEQGAnUXMjxr0QuEV3NefhyJzya3SDl0yw_kVBfefiLXH_1BDvDMghRhfuGd8Gbsabb4_34BvW9MvY/s1600/Route-Stradch-cave_Wooden-well_small.jpg" />
</a>
У день їхньої смерті тепер проводиться Всеукраїнська проща до Страдчу, яка з кожним роком збирає все більше людей. Був на ній у 2013р. — на дорозі утворились здоровенні корки, а натовп окупував усі поля і горби, коли в каплиці правилась урочиста літургія.<br />
<br />
...Та сьогодні тут тихо. Іду далі стежкою попри ліс та незабаром виходжу на хресну дорогу, яка зразу впізнається за великими скульптурами до кожної стації. Десь в тіньку зупинилася групка прочан, слухаючи півколом проповідника. А поряд стоїть доглянута криниця, де можна напитись води, що я і роблю. Ну а далі слід просто триматися хресної дороги — піднявшись угору, вона завершується довгим майданчиком зі скульптурами і кам'яною каплицею. Вздовж обриву встановлено лавки, а короткі східці в протилежному кінці приводять до входу в печеру.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ЦЕРКВА НА ВХОДІ В ПЕЧЕРУ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQlEgkvDs4lb01wl01NX-75jBkuPugPauAIGhIkRNlK2507WARRcVWhKbUanur0ZDJLU0WTnmRQKjs5DNHKIm62W6e0IMTX_1lyNVZ8WozBcFfzJ6aFC9xcEc6zHaHJvtxv74VLS41SCg/s1600/Route-Stradch-cave_Endpoint-entrance_big.jpg" title="Кінець маршруту - вхід у Страдчанську печеру">
<img class="vert" title="Кінець маршруту - вхід у Страдчанську печеру" alt="Вхід у Страдчанську печеру" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJLKMGSRWLphGS-B-4hxlvroQGP9b9zi5HBVjNPReadS580eWJpMf97hAC4l1OseWHRc3q75OSprfWWEY23p0RQ_U3b4pgFsneNQzp8dBa1gkf3EdqFz4HAEM5EEebjWOkuKKazwkbwCs/s1600/Route-Stradch-cave_Endpoint-entrance_small.jpg" />
</a>
Вхід углиб йде через маленьку Печерну церкву Матері Божої Нерушимої стіни, яка є водночас усипальницею і несе в собі відображення багатовікових подій...<br />
<br />
За княжих часів на місці Страдча існувало село Стрілиска, засноване стрільцями. Згодом у невеликих печерах на схилах гори почали оселятися ченці, а найбільшу з них поступово перетворили на монастир. Він датується XI-XIIIстт., і разом зі селом трагічно завершив свою історію в 1243р. Тоді з Європи вертались орди хана Батия, і окремі загони проходили поблизу — в такі небезпечні моменти монахи ховали людей у себе. Та хтось необачно вистрелив у вояка з лука. Татаро-монголи відразу напали на сховок і підпалили вхід до печери. На крики і молитви людей з Неба зійшла Матір Божа і з піднятими руками мовила "Не руш! Стіна!".<br />
<br />
Та на відміну від схожих оповідей про заступництво Богородиці, тут усі селяни згоріли та подушились димом. Неочікувано? Монахів, які просили помилувати невинних, ординці теж вбили, а село і монастир зруйнували. Матір Божа забрала лиш душі страчених на Небо, а печеру (як і гору) почали називати Страдчанською, або Страдецькою. Пізніше на цьому місці постало поселення Страдч.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9xdrLPfc7NRff-Oy77MM0ztQCXK-LsjVCEDqfWVcGzg7gq0M84p1rajb90FdvEqwwmxTOJdpx094-PEFw2CmZeM0pC2tt7aXXqbk9jWD6ygb7OG3DNiiwTFHPPDthzelJEKKaECcbkrk/s1600/Route-Stradch-cave_Endpoint-Mother-of-God-Indestructible-wall-church_big.jpg" title="Кінець маршруту - печерна церква Матері Божої Нерушимої стіни">
<img class="hor" title="Кінець маршруту - печерна церква Матері Божої Нерушимої стіни" alt="Печерна церква Матері Божої Нерушимої стіни" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgjxslTmx6k49AnTbEXb1uviebrqQ23zgcdYK8IiTRYBD0Kqioiwm54AbsemGJFRkVpeZLt1hBO_s0kYNfjU35hFej7925nT9BTPXWMdyiWxXHAvWkXYbxuD231XAI3LvACNy2yqIX1tQ8/s1600/Route-Stradch-cave_Endpoint-Mother-of-God-Indestructible-wall-church_small.jpg" />
</a>
Зі Страдчем пов'язано ще безліч легенд, але оця історія отримала підтвердження при розкопках 1938-1939рр.: в землі при вході знайшли залишки обгорілого дерева та велику кількість кісток, в тім числі дитячих. Тоді ж, у 1939р. тут вимурували церкву і освятили як Матері Божої Нерушимої стіни... З війною дослідження зупинилось. А в період від 1960-их до 1980-их рр. церква і печера понищені совковими вандалами. Кістки, зібрані в братську могилу, розкидано по схилу. І лише аж у наш час святе місце відновлено.<br />
<br />
Варто зауважити, що тепер доступ до церкви-печери обмежений! Згідно з останнім розкладом, її відчиняють щодня з 11:00 до 17:00. Однак коли я приїздив взимку в будень, наприклад, то надвечір ворота закривали трохи швидше. І навпаки, буває, що через наплив паломників церква відкрита довше. Склалося враження, що графік не є дохвилинно точний, хоча в основному дотримується. Також можна спробувати віднайти відповідального за ключі дядька і попросити впустити на оглядини. Та загалом, найкраще не експериментувати з часом доби і відвідати Страдчанську печеру десь посеред дня, коли вона однозначно відчинена.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="cave-passages"></a>
ХОДИ ПЕЧЕРИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlb5mmQuFkeY3SElC0ligRxjIqWmgPIXQQxYachmkkXdHMfcqFNL_-ape8K6geZ1p4CYHoPi6CFgTA44rp7FBvLPX8ZMeQgNHYeEtEH5ZQocuNRRdza-cgrSaQE_vgsBMjk4spEzSlm4Y/s1600/Stradch-cave_Sandstones_big.jpg" title="Пісковики Страдчанської печери">
<img class="hor" title="Пісковики Страдчанської печери" alt="Пісковики" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwmREoLoqMPqmOlmsFc6JRKzyLzo_9IHfrTrGXwusJ1KmKp8pWUxDZwA9f2H6nI_zPYC9QVSSe3WXSPXlSl5pOc8s-nE44gRpX1l-VgHON7gle-4uJluYERRVTu0U4Qn9Odcwrv1J9mXg/s1600/Stradch-cave_Sandstones_small.jpg" />
</a>
Страдчанська печера розташована в надрах однойменної гори. В основному рукотворна — видовбана монахами в XIст., однак при прокладанні використовувалися природні ніші та тріщини, які розширювали і подовжували. Складена пісковиками, що подекуди взагалі виглядають як пісок жовтого кольору, тому її ходи схожі на тунель в землі і здаються нестабільними. Стіни печери не тверді: пісковик слабкозцементований і легко осипається, навіть якщо просто потерти поверхню рукою. Та не зважаючи на це, насправді вона дуже довговічна й успішно проіснувала майже тисячу років.<br />
<br />
В плані Y-подібна: складається з вхідного коридору, який далі розгалужується на дві вітки різної протяжності; загальна довжина ходів становить близько 270м. Печерний монастир таких розмірів — унікальне явище для Львівської області, по часу заснування він теж не має рівних, і навіть в межах цілої України є одним з найстаріших після Київської лаври.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ВХІДНИЙ КОРИДОР</h5>
<div class="justified">
Одразу за престолом у церкві Матері Божої Нерушимої стіни йде вглиб власне печера. Справа на її початку є лавка воротаря, що в давнину слідкував за входом. А коридор приводить до широкого гроту, колишньої монастирської церкви. До речі, всередині досить тьмяно <span title="перше фото знизу">[1]</span>, хоч і є освітлення. Всі пізніші фото зроблені вже зі спалахом, бо далі за тим приміщенням — взагалі темнота суцільна нульової видимості.<br />
<br />
Ще в 1930-их рр., коли велися дослідження, на стінах гроту були вирізьблені фігури та написи часів монастиря, впізнавались різні деталі церкви. На жаль, в радянську епоху місце занедбали та понищили, і багатьох описаних речей вже нема. Зараз тут можна побачити витесані "меблі": стіл для проскомидії — на нім готувались хліб і вино до Причастя, стілець для сповіді, престол. Поряд престолу стоять сучасні скульптури, а на поверхні лежить хрест <span title="друге фото знизу">[2]</span> — той важкий кам'яний хрест зберігся з XIст.! Люди часто минають тисячолітній артефакт, навіть не здогадуючись про його вік... Побік церкви є ще келія монаха-затворника — ніби просто маленька кімнатка, а вона єдина в Україні такого типу. Напівзасипані ніші-келії інших ченців стрічаються далі по коридору, що кінчається розгалуженням <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwJDBkU3oc2nLQ8cwPBne2SmPoAXSJYbZxvlIks_qbyzYWc_ODHqzLiwpAKkMKN8NgwQe6tQKP2hMwWVazG_mg13Agy5-FIMb_gJOv7jZMCizMOkR5Ii0YLnYO-q3cZsmFVCdqXl88Z0k/s1600/Stradch-cave_Dark-room-of-monastery-church_big.jpg" title="Страдчанська печера - темне приміщення монастирської церкви">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - темне приміщення монастирської церкви" alt="Темне приміщення монастирської церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdrs2yJs0yqcVdHUqT6546_k7izjSFJvGtPSnFdkGjxx4JXIxKhMVRsFY70Wsl8F-XbW6smOhVwYt8csqnAWYnipN2Qzs2a1xf7jJwJYpho5was-1nDdaB6Lxv3LWnCiaQZDFKI2koL7A/s1600/Stradch-cave_Dark-room-of-monastery-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVKN_mDPvHFvsQ0D0B0n2GTda40ATPzd9N0xiTItbv32xaIb-PLwmQbh-eLTUvu0OCHS6CX-y1PiQ0QQVHpCk4JgZ_E6vknZfaRocj_dgfQoIeC64beGi2p28w6gxuOwgvQ7GDNVK8Afo/s1600/Stradch-cave_Room-of-monastery-church_big.jpg" title="Страдчанська печера - приміщення монастирської церкви">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - приміщення монастирської церкви" alt="Приміщення монастирської церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMfNAsL3kvLJu2Kxue5503kIZf7hRS8Qs_3Qcb69HoknPWz4k1y_-SxeRYSwY5gTXC6WAqHfQH_kOp7bQCYHMrqqF-xvLFcxmVStHBYB1WoN4QQVuGjtkpV_p-cFOCmLPNAvJqiR7ETz4/s1600/Stradch-cave_Room-of-monastery-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpGsdlI9SA4YWPVf_SMtVCsPktbZ0FSPL_Z0Abk_Q08EXvkQl4B1f7J-s0D_47fAYLF_6i74dAORInMKVTQlKDvPkrD4EESR9WMwY8q0qpMV5ztscTWzvKQIQOwBav4wHj1VFHFagQBYM/s1600/Stradch-cave_Branching-in-two-paths_big.jpg" title="Страдчанська печера - розгалуження на два ходи">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - розгалуження на два ходи" alt="Розгалуження на два ходи" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTXseAE-3FdGxZEuxCHYUrYgQ2WzRwfJDtE5RiWy-W0bZwtHjrkxe1JbfExBxtyR4zbyPlmdlSG3CJUN8b2c7_SJEE82LgxSNkhmVPrV00QiKqUW6lCWKaXsvWr0I9ALXzY4mrgtkzxyg/s1600/Stradch-cave_Branching-in-two-paths_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
...Коли я заходив у печеру, звідси якраз із криками вибігала дитяча екскурсія — малі поналякували один одного, і старші групи з усмішками виводили їх. А поки роззирався, то взагалі усі люди покинули коридори. Тиша гробова, і лиш табличка в піску мовчки забороняє йти далі. Наглядач, до слова, коли є, то теж забороняє, але зараз нікого. Порожньо. Я сам. Далі по ходу темрява непрозірна. Ліхтарик забув... Не йти? Свічу під ноги екраном цифровика і по ледь помітних обрисах крокую вперед — на щастя, я знаю ту печеру і знаю, що блудити тут ніде.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПРАВА ВІТКА "ДО КРИНИЦІ"</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjkkDlAabqj8eQo7z8kCKEKPuyREF5TZA_fY2-qLGXbd2Z4b713uQ9lao6YczIgKGb0FhpsdxHnPMnh2BYrAmNXMR_d5IiXclNP5k-UYV5I-i6wEZJumA8QMYTyEtOkqmHKQgo1N3GjMFM/s1600/Stradch-cave_Right-branch-ending_big.jpg" title="Страдчанська печера - кінець правої вітки">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - кінець правої вітки" alt="Кінець правої вітки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEwq1wx5m8VBd8nEA2TXqUbY7fqbq-LUQp9CvjmrnIgWiIC8xrD37R7fj_bWPBZHvzvHF4JBZJ0awYWFhFIoQf2m8nV5A0xdhGm-U8pGisUkyrvRYnRRj7Xg8Izk_7Z9N5iC5AILh8q0o/s1600/Stradch-cave_Right-branch-ending_small.jpg" />
</a>
Хід направо коротенький і називається "До криниці". Криниці, щоправда, ніякої тут нема. А поіменований так тому, що колись по цей бік гори внизу знаходилось джерельце; тунель же був довший, і сюди долинав шум води. Зараз вже нічого не чути, продовження ходу засипалось — тепер він кінчається отакою широкою кімнаткою. В ній встановлено сучасні білі фігури, яких я на секунду перелякався, коли вони неочікувано з'явились перед очима.<br />
<br />
До речі, то копії скульптур з монастирської церкви. Тут без креативу. Тай загалом, нові лаштунки у стародавніх храмах не сприймаються позитивно — надто штемпельно і неприродньо виглядають вони в темних коридорах, кропітливо витесаних древніми ченцями...<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЛІВА ВІТКА "ДО КИЄВА"</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYROaz12UFIKN10nL8dWkCGh0GUdG1VlQhvOr654xHDJJOda-lyT2jiQJGvc0lxtiAh18pIbQfFWQhBMBXm5aRCAsOwsuZL5n6pnjRYbda4vLf9WBEUpErZglKuwL1qmBUkcrWJmCoqvs/s1600/Stradch-cave_Left-branch-path_big.jpg" title="Страдчанська печера - хід лівої вітки">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - хід лівої вітки" alt="Хід лівої вітки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiMrcFSIgtgIFwP8haRTrdgwjeIj5Y8OFoO7vaANeuX0w0wdrOs5o5afNRQpTpv8GoQk12CkTNXcGdsxqQ3pNt9XwTCckGYTpLtIb7CaWZkjgYbzSuQG8tBaVZ7wIJgf8HSrwisZzbeBA/s1600/Stradch-cave_Left-branch-path_small.jpg" />
</a>
Хід наліво дуже довгий і називається "До Києва". І якщо одні із страдецьких легенд підтверджені вченими, другі просто виглядають правдоподібно, то повір'я у сполучення з Києвом (понад 500км, якщо що) вже геть-таки нереалістичне. Народна фантазія сотворила безліч переказів про нього, які досі живуть і передаються. Підігрівало їх бажання єдності з лаврою, а також те, що кінець ходу недосяжний. Але про все по черзі...<br />
<br />
Іду згорблений тунелем — розгалужень більше немає, лиш по боках трапляються невеликі ніші. Наче не холодно, але волого і клубиться пара з рота, тому на фото іноді з'являються туманні візерунки <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Побачити там самому в печері, приміром, силует монаха у кадрі було б дуже моторошно. Хід усе тягнеться, стаючи то вищим у мій ріст, то нижчим, де сунутись хіба що навприсядки. Єдині на шляху сходи <span title="друге фото знизу">[2]</span> приводять до специфічного місця, яке звуть "Сльози Богородиці" <span title="третє фото знизу">[3]</span> — стіна уся мокра, і кажуть, що то Матір Божа оплакує повбиваних тут людей. Паломники, які знають про ті сльози, зазвичай доходять сюди і вертаються. Хід же прямує далі, поступово звужуючись, поки не стискається до тоненького лазу <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Під землею сприйняття відстаней суттєво міняється, і хоча в сукупності я не пробрався й 300м, здавалось, наче то кілометри.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXiJFcI2YQS7dk5mhaVpNMpHgErBn1GK549IagjhtwaLDjooAxkecFVAn5ruuLMmCKRXrtHMNdcldGYHnX9uv1P2qfdweHtSsKjF_Y7ZUqFo_Dbai6LIelFMYGga_o4-9SMSmYa71k8m8/s1600/Stradch-cave_Vapors-or-ghosts_big.jpg" title="Страдчанська печера - випари чи примари">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - випари чи примари" alt="Випари чи примари" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgecb1CajW3qdrHvtakTy1_jF4yL0uBRqeuXY9AUyHt_pwLGGJYGbAw42TpzSjiJtGEYQJP9IRaljulkaGLJX5wmI3vMxpc6PNcj353b6-aiW4Z_SG6p3-JAubtJ9CWCUy_qDsLKMNEwKE/s1600/Stradch-cave_Vapors-or-ghosts_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBE9UzK6SuF_LwL6niVXKarqzy1iCFt9nvrJ2TDxkODrmRIGtV9Tagld60KtQq9_L9Wg1UvH93oQGSV3ASMI6FME-LiKgGVgJpkfAnVdj1RZCsA7Jq3K26ipvLdb1CTL4p72JarYL8g3k/s1600/Stradch-cave_Stairs_big.jpg" title="Страдчанська печера - сходи">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - сходи" alt="Сходи" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg91bNjMrtKi8n0YiqB7WsrOMrBdcE8s24RHFtYiI_MF6sSQ0zy9rC3eopwcrBVRry5NzdWSkQwMsQojMhl-ezOnUdXg-qFSICczjw7Tck7ohODEf66wJu5Fib0YAktjHT6OmsmRUk8BIM/s1600/Stradch-cave_Stairs_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGQ-wmdIYB16UF1E10_TfugBqJ7BvInTLlPV-nwdsly6DEHB7zYVV-Ql1PT9ZY103IKslp3dnZg73F6kcQNP97YZm916NypOuDx9D8LpmL2umDjt7EUF6FKWaXx-vxOERfA7wfqY7Bs0s/s1600/Stradch-cave_Wall-Tears-of-Mother-of-God_big.jpg" title="Страдчанська печера - стіна Сльози Богородиці">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - стіна Сльози Богородиці" alt="Стіна Сльози Богородиці" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-DT5uOYSxHVCdgHMiWSv-QEcBCxmN4Iqq71MCoE3lD2RpWUni-iW8teknWqgT8mX-xYlhAEGb2fTaFZqwX3QRXP2brkjkGj5ltzw7yfaaaThjZ_tJwjDVy0uKuM1IAS6DjNpaOrlxXjo/s1600/Stradch-cave_Wall-Tears-of-Mother-of-God_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0WpGy0lnmVEqGw4kRURCBflT6wN_XVImJHkYlVM15kPabRXZBNlder4x8gMXyHkFMQLNgWcs4m40OqeyZ5U2VCbKxMCTn6wEVniQ-tM9UEXb9rI1bif-NNhLRpsAs3XUFUr1YCg8zKoA/s1600/Stradch-cave_Left-branch-narrowing_big.jpg" title="Страдчанська печера - звуження лівої вітки">
<img class="hor" title="Страдчанська печера - звуження лівої вітки" alt="Звуження лівої вітки" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgj8JYKzC94YTsfrBcON6lBBCZLEIf3mxUlW2KsdqOAthA6YIRk7Kkd3IompGMN9o5_dufeiOkBp5m_SGm_Y8SMTYaJciqg8TH1U2uFHb_gTmy40HzTRIG71oIcvL9h7S_fSjBGPtldWVI/s1600/Stradch-cave_Left-branch-narrowing_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Сьогодні у тій точці я вертаю назад. Але колись у школі ми лягали і лізли вперед. Після кількох метрів плазування з'являється високе приміщення розміром десь як ліфт, так звана "хата" — припускають, вона призначалася для ігумена монастиря. То останній шматочок вільного простору, а далі вглиб гори тягнеться лиш вузький хід. Клаустрофобам тут не місце — він тісніший за труну: стіни труть боки та спину, а на голову сиплеться пісок...<br />
<br />
В підсумку варто сказати, що до тупика ми тоді так і не долізли (світло ж ліхтариків показувало, що тунель не заглух), а якихось більш-менш достовірних підтверджень його кінця в мережі я не знаходив. Саме через вузькість лівого ходу довжина печери виміряна приблизно, а людська уява простягає її аж до Києва.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЦЕРКВА І ЦВИНТАР НА ВЕРШИНІ ГОРИ</h5>
<div class="justified">
Печера знаходиться у схилі, тож опісля ще варто піднятися по стежечці на вершину Страдецької гори — 359м, де стоїть мурована церква Успіння Пресв.Богородиці <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Збудована ще у 1795р. на місці дерев'яної, під час Першої світової вона сильно поруйнована. Відновлена аж у 1927р. і в такому вигляді збереглася донині. Щоправда, десь за останні роки поміняний дах — через темні бані з зірками біла церква дивиться дуже оригінально та естетично. На жаль, це в нас рідкість, коли ремонт храмів такий гармонійний і вдалий, зазвичай же громади з "майстрами" псують їх безбожно.<br />
<br />
Всередині я застав реставрацію. Тут, до речі, мистецький іконостас з роботами Манастирського і художників школи Новаківського, а також копія чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої стіни — сама ж ікона вціліла в Першу світову, навіть коли завалився той храм, але зникла за Другої світової війни... Колись мене дуже здивувала ще одна маленька особливість: в церквах стандартно ставлять посередині якийсь образ для цілування, а тут в нього було вмонтовано шматок одежі з кров'ю страдецького отця Миколи. Але сьогодні цього образу чомусь нема.<br />
<br />
До пари церкві при виході з подвір'я стоїть така ж біла надбрамна дзвіниця <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Збудована у 1896р. на місці дерев'яної, але теж знищена в час війни і теж відновлена в 1927р. На території встановлено кілька капличок та пам'ятників, а довкола під крислатими деревами розкинувся цвинтар <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Скраю центральної площі вирізняється пишна могила отця Миколи Конрада <span title="четверте фото знизу">[4]</span>, того самого блаженного священномученика зі Страдча. Могила ж дяка Володимира Прийми, блаженного мученика, знаходиться трохи ближче до брами і по інший бік доріжки <span title="п'яте фото знизу">[5]</span> — він скромно похований з родиною. На обох їх надгробках написано: "Замучений ворогами України".<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgs-VP-gf46K3kiZMI_CDOQVd7aW1Kx8Wy1GOrC-Fm33bSuI7m58zP4dmNqEn4i-83SGxLTC_1m8XTNe-0qsLjH6PmvT2GkMj3xChjRWU4GCLtTwG0hutCsQz8uH4NtCAa206i8-FgLN8s/s1600/Stradch_Dormition-of-Mother-of-God-church_big.jpg" title="Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Страдчі">
<img class="hor" title="Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Страдчі" alt="Церква Успіння Пресв.Богородиці" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmwV1eDQRlAwlBT8Q0RG8bRdnCJrH9Y9TFKyJQEILk8No9oxpe5F-VI66CLJoDxQKBccRUgrY0ws5YkLYPIiRvafgOb8b2wc7A3wcSWz6sC2jl4UBpVm1_bS1KVaKuNdIFMex6co5R864/s1600/Stradch_Dormition-of-Mother-of-God-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEju6y_wcRI7F6VLYiscZauRWReifMmTjQYU3SVFcJMw1HfMV21WisxYM3HiurTG6yy6wUGni3gsr5KdJTmXlDGVHaTqNexLnIziyeBid8-6GcYXDMIYDzljT2s2oiKTWfEBVL42AwWaEpM/s1600/Stradch_Gate-belltower-of-Dormition-church_big.jpg" title="Надбрамна дзвіниця Успенської церкви у Страдчі">
<img class="hor" title="Надбрамна дзвіниця Успенської церкви у Страдчі" alt="Надбрамна дзвіниця Успенської церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEmXi6xmvbvUfYbrxWWLlcvalxIHmXWtq1brpp6ibv1HFGU56YXYRbMG9Gt_sv4Bs2xdvW0WEfXlPdK6UkYGbc3uAWejQZQQOQ1Qkngm6tg2NBWHlO3SnZMhjMKWvOtCwDIZwftiXOYHk/s1600/Stradch_Gate-belltower-of-Dormition-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiOVfjtgJ93yEujN1etmR12zKN7JMdINAP4QC72S0BKSNDz1bfnn0jalTr4N6-IWrVrcHkXWu5wy5g5tipcVQk1Dn8ke7aEEfcd9fNlDj0pt3lN4b5zPap_HeZPYhqEDEMYxfxR1qVRPWo/s1600/Stradch_Cemetery_big.jpg" title="Цвинтар у Страдчі">
<img class="hor" title="Цвинтар у Страдчі" alt="Цвинтар" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhv6PVzzpa9jJWEZEcuLG3Ze9R6S7oKVLDL9UVb7hNwzR9DkZ-TniMz_SpIOHdBC3GA1G7aBs0wxghAFxCRr6EFCw1hEncQglhwfyXMUJp5BlPME7aKu45uzBHxhxztNuTq4xqTREiTwUU/s1600/Stradch_Cemetery_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT7rhPjQclTztpRtd7mtOIPpHsU_x6_tg_QEZzUH8g9LaZU9NfZqOnxKI1_hGbRHei03L35TNyfk26T_pizwm85oapI3bENk6IYw5SKJsxZAraN2pzWKmgnmYAtDCK_DDBZzRkgOWkeN0/s1600/Stradch_Grave-of-Father-Mykola-Konrad_big.jpg" title="Могила отця Миколи Конрада у Страдчі">
<img class="hor" title="Могила отця Миколи Конрада у Страдчі" alt="Могила М.Конрада" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaxDxglI5PAaWktT8r-OQRvNO0jNY2xg3pSlD1iToMpxehJbUIjwEgbQfciVgkjJIzlDBpG0fGfQTbjGyyFCXMVuhpwKpqlNERYwd8lnppAvccOhAWUZf5W8xJowGe0VnpkODfh-4Pyuw/s1600/Stradch_Grave-of-Father-Mykola-Konrad_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiF0C8ulaL779fLBWwQCnSiqRhFiw-IaH9nXWn2kfdvX6zZmxkQ1quz757f9ow6_lat-JZltZcBZ_3xJc2gAFaTk1eC9zqbaD_sgFz52RH26S_X6AISbm8rk5zBcxc55kjcRMLGBPp_z3c/s1600/Stradch_Grave-of-Cantor-Volodymyr-Pryima_big.jpg" title="Могила дяка Володимира Прийми у Страдчі">
<img class="hor" title="Могила дяка Володимира Прийми у Страдчі" alt="Могила В.Прийми" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzKZI_afkYjkGTxAfhnPJt2GAn9Z2nRShLi4M7Oh2xJzS81cKNVkvhEbUG_VVuk03KE3_X_tgjXrBGWDrdb7HJ4IAKPUUko3vOmHdQ7xWis7mZ358BTUE0voLMbR6F9o7T2qUxCPKBIFI/s1600/Stradch_Grave-of-Cantor-Volodymyr-Pryima_small.jpg" />
</a>
</div>
<h5 class="subchapter">
СТРАДЕЦЬКА ХРЕСНА ДОРОГА</h5>
<div class="justified">
Зразу ж після виходу з території церкви і цвинтаря, за брамою починається хресна дорога. Вона огинає усю гору і закінчується на майданчику поблизу печери. Дорога страстей існувала тут давно, і досі збереглися старі дерев'яні хрести-стації. У 2000-их рр. її суттєво вдосконалили: тепер кожна стація — то мистецько зроблена скульптурна група з фігурами у людський ріст, виконана в поєднанні каменю-металу-дерева; то цілий пам'ятник, що тонко передає кожен момент шляху на Голгофу. Найбільше вражають епічністю 12та і 13та <span title="перше фото знизу">[1]</span>, які можна побачити ще по дорозі з траси до печери. 14та стація — це взагалі окрема каплиця <span title="друге фото знизу">[2]</span>, всередині якої збудовано Гріб Господній <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Також, що досить нетипово, у Страдчі є ще додаткова 15та стація "Воскресіння".<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEheiqYML3P82g6oQbSi_LyIFDN1c3W04PxK1i68JBJ5VDspueRaot5vemEyYglCt1vNOGKuU0yhHfVa68CR3rFmQvRKdiksr2i_e6hVkpXQ3tklJx32UuiB76LbpLZiY_-Y5mpqur_EVR0/s1600/Way-of-Cross_12th-and-13th-stations_big.jpg" title="Дванадцята і Тринадцята стації хресної дороги">
<img class="hor" title="Дванадцята і Тринадцята стації хресної дороги" alt="12та і 13та стації" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhLXwFiA86O0ojH0J-gmmHcxVfW3KG4mbQ3VHHivE6mdXJYCvkq0F-XOLWfqpGOoAcGWdRxqcP-Mz9FRKdqXIpwhDLsGacgm1PK7Ml031y0BtskApryKa9bdxRv_CJjpca0O6PEaIyr2W0/s1600/Way-of-Cross_12th-and-13th-stations_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgOQHJSu-O29CSrRZdZmcBeoljsuDQAqiieim1kHmIAUwk95DLHNEqh0pN-i6qsGxWHsy59f6PdPajJNIDKG40714UgHPqya3t25H0yRmW3ThkpVWXn9RbTYxb3oIm2T9g8pJYaPRhN1VM/s1600/Way-of-Cross_Chapel-14th-station-Tomb-of-Jesus_big.jpg" title="Каплиця Чотирнадцята стація Гробу Господнього, кінець хресної дороги">
<img class="hor" title="Каплиця Чотирнадцята стація Гробу Господнього, кінець хресної дороги" alt="Каплиця 14та стація Гробу Господнього" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjRjC6MoFvXbfkcCdYHK0zvEQXyCJt0yX6jjanNohtUA15Zd_D0xYyhvI-ux2JSwdukfR9iWhFyHVVtJ7OfMJoTb9IjE9D5hge_F_7r6foQDMv_x2GCRsgbDJtTIJqgDGlcsTH0r6yZ3xU/s1600/Way-of-Cross_Chapel-14th-station-Tomb-of-Jesus_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9RF16sEbrkrlGe6ijblcJNHEjUqz_CbqyBLp6YGE1mK5x81XRF0qulgNsamsI60btz80iNAuovEcCCN7IsPJ5FMLP4s2Sl7aLw8f-ex6iYfqF2532FQ-_ahlkzOViLuZ6t9cNJB1mirk/s1600/Way-of-Cross_Tomb-of-Jesus-in-chapel_big.jpg" title="Гріб Господній в каплиці в кінці хресної дороги">
<img class="hor" title="Гріб Господній в каплиці в кінці хресної дороги" alt="Гріб Господній в каплиці" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyCRxznorc2h0mje3zaLO9u6-AQRcDNfwTaFON4BKNXaY9aj5nhhYYfu9lDmgB9hl2HjBaTQBWLhJ1zYS-s4eunZR8dm16Dwloc2eaxJt85GVJqbei-Ree1HlE1YU6V7JYyaaMHenW3FE/s1600/Way-of-Cross_Tomb-of-Jesus-in-chapel_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Страдецька хресна дорога має не просто естетичну цінність, але й величезне релігійне значення. У 1936р. їй надано, а в 2013р. підтверджено повний відпуст на кожен день (себто можна його одержати самостійно у будь-який день) — рідкісний привілей від Папи, що прирівнює її до Єрусалимської. До речі, повний відпуст у Страдчі отримується й іншим способом паломництва: за участь в прощі 26 червня, або за службу в Успенській церкві на храмове свято 28 серпня.<br />
<br />
Щоправда, для одержання повного відпусту, окрім самого паломництва треба в найближчий час виконати ще три речі: висповідатись, причаститись і помолитись за те, що заохочує Папа на даний період — то дуже короткий текст, який легко знайти в інтернеті як "папське молитовне намірення на такий-то місяць такого-то року".<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
МАЛА ПЕЧЕРА "ДІРА"</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiX1sAOoxTEzSC0CunvC1twm11bE6BTYvkIyEFfXhyphenhyphenl6rl29h73xdMs3qxtgEcYQNnXC3XrnH17lYwHxYNOXdfe6vQglGUM-6n0ZhlEA8tDinuqEkVNURPmizPWnBz4qhhKfH81hiP1Vg0/s1600/Hole-little-cave_big.jpg" title="Діра, мала печера в Страдчі">
<img class="hor" title="Діра, мала печера в Страдчі" alt="Мала печера Діра" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0qMfnHzI71ytbfPSN1XLVB0vNgJ6JY4LFJxBXa8ipMqWTf2TN4SlPqxBbTg8KwKzXQmpSfMVtrFb2N4j20Zgff03tCw9XZlNbNGhihdj_klp81s7Xl_0whdQ1S6QaFRCe1CUw2nuUJTQ/s1600/Hole-little-cave_small.jpg" />
</a>
Вважається, що стародавні монахи спочатку селились по окремих печерках-келіях на схилах гори, перш ніж видовбати загальну печеру-монастир. Однією із них є так звана "Діра", яку можна побачити на шляху хресної дороги. То невеличкий грот розміром з добрячу кімнату, всередині порожній, лиш зі слідами написів і кіптяви. На час відвідин без сміття, хоча з попередніх разів пам'ятається не таким чистим. Ніякі ходи звідси не ведуть, однак тут теж прохолодно і наче вогко.<br />
<br />
"Діра" — назва неофіційна (в принципі, як і назви ходів "До криниці" та "До Києва" основної печери), оскільки такі малі об'єкти в географії часто безіменні... Загалом, найбільше даних про цю гору — разом з історією монастиря та купою легенд, а також інформацією про церкву, хресну дорогу, відпусти, блаженних мучеників — зібрано на <a href="http://www.stradch.com">сайті</a> парафії УГКЦ Страдча, що опікується всією тою локацією.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Страдчанська печера, в якій у середньовіччі існував монастир, однозначно варта відвідання. Доїзд дуже простий та дешевий, а місце знане як важлива святиня, тому тут часто бувають паломники. Сама печера видовбана в пісковиках, достатньо довга та вузька, але заблудитися тут нема де — розгалуження всього одне. На горі в околицях багато сакральної архітектури та скульптур: церква, численні каплиці, стації хресної дороги, пам'ятники. Надзвичайно хороший варіант для одноденної подорожі зі Львова як з релігійною, так і суто туристичною метою.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Страдчанська печера, Яворівський район49.8980740680475 23.75538111015089349.8979140680475 23.755066110150892 49.8982340680475 23.755696110150893tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-72105484953756596012015-05-20T05:05:00.000+03:002016-12-03T02:57:41.638+02:00Водоспад Мале Гуркало<div class="justified">
<img class="main" title="Водоспад Мале Гуркало" alt="Водоспад Мале Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUiwKyFTb_6o8wIdhcF24bwdN5YAv6Vvi8RkXFUuZny7f47-h7k6QUSWw9qTHTXhyHtp3dxTbu_ltaKwdd8Gbx_tQVN7NHNUfTGebfH8ked3MzDkQzUw8xSk9vMScGaH9LkdkndWXGLM/s1600/Small-Hurkalo-waterfall_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> водоспад.
</li>
<li>
<span class="itemname">Річка:</span> Велика Річка.
</li>
<li>
<span class="itemname">Тип:</span> каскад: 2 сходини-водоскати.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> ~2.5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Водоспад Мале Гуркало — малесенький водоспад вище по течії від більшого Гуркала. Назва походить від його незначних розмірів і гуркоту води. Розташований глибоко в лісі на території <abbr title="Національний природний парк">НПП</abbr> "Сколівські Бескиди", його можна зустріти по дорозі з с.Корчин на г.Парашка.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgCz_HJnldWLA0_7p5Li6L2ZOJA_Ux7R5954y1l96tZEPP9P6BEWhXoBBQHcPVsFNEhQMOQcnWERDD6x98vhVPI-xbgVSyZqCkz_ETOa6TA-yRjLea2_se8yxT45pg8WK-pWnxZmmYmz8/s1600/Small-Hurkalo-waterfall_big.jpg" title="Водоспад Мале Гуркало">
<img class="hor" title="Водоспад Мале Гуркало" alt="вдсп. Мале Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUiwKyFTb_6o8wIdhcF24bwdN5YAv6Vvi8RkXFUuZny7f47-h7k6QUSWw9qTHTXhyHtp3dxTbu_ltaKwdd8Gbx_tQVN7NHNUfTGebfH8ked3MzDkQzUw8xSk9vMScGaH9LkdkndWXGLM/s1600/Small-Hurkalo-waterfall_small.jpg" />
</a>
Мале Гуркало можна побачити по дорозі на гору Парашка з села Корчин. Я, Іван, Яша, Юра і Бодя 16 травня 2015 року піднімались на неї та проходили мимо цього водоспаду. Звіт довідковий: з коротким описом об'єкту. Використана фотографія власна, за кліком доступне фото в більшому розширенні. Все, що стосується маршруту, описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/parashka-mountain-hike-from-korchyn.html">звіті про похід з Корчина на гору Парашка</a>.<br />
<br />
Водоспад маленький і є каскадом із двох сходинок: вода спершу спадає на широку кам'яну плиту, а тоді стікає з неї вниз. Тому візуально він явно відрізняється від більшого та відомішого <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/hurkalo-waterfall.html">Гуркала</a> (деколи для контрасту званого Великим Гуркалом). Тож якщо просто попередньо роздивитись їх фото, потім можна легко впізнати кожен. Іноді Мале Гуркало "попускають в ранзі" і вважають порогами. Але це таки водоспад — з різким падінням води і пониженням русла річки. Попри свої незначні розміри, від перекатів та порогів він суттєво більший.<br />
<br />
З Гуркалами існує деяка географічна плутанина. На старих картах Генштабу, що через свій детальний масштаб популярні до сих пір, як "Гуркало" позначене Мале Гуркало, а Великого Гуркала взагалі нема (картографи в пошуках водоспаду пройшли мимо?). Загалом залишається сказати, що хоч Мале Гуркало дійсно мале, воно є повноцінним водоспадом і помітним орієнтиром в оточуючих хащах, тому варте бути виокремленим як самостійний водний об'єкт.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Водоспад Мале Гуркало, Сколівський район49.075928665987036 23.4568083286285449.075847165987035 23.45665082862854 49.076010165987036 23.45696582862854tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-28711529874516100712015-05-19T04:05:00.000+03:002016-12-03T02:50:07.598+02:00Водоспад Гуркало<div class="justified">
<img class="main" title="Водоспад Гуркало" alt="Водоспад Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUAXUgGCPoDUs7WizM07ySn-KUl6IOHW2z21iKj-RUmcmGaNhSH5_g5Wn80t88sIZ11WjGHq712zpDjeA6YJzo9So-rNSW-E97JF-wQWTrB_TjQPZXzEk_d8c1D6oyA5J6gTDSj0FIshY/s1600/Hurkalo-waterfall-3_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> водоспад.
</li>
<li>
<span class="itemname">Річка:</span> Велика Річка.
</li>
<li>
<span class="itemname">Тип:</span> сегментований: 2 потоки-водоскати.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> 5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Водоспад Гуркало — невисокий водоспад з широким котлом у підніжжі. Назва походить від гуркоту води при підвищенні її рівня. Розташований на території <abbr title="Національний природний парк">НПП</abbr> "Сколівські Бескиди", по дорозі з с.Корчин на г.Парашка, тому часто відвідується при проходженні цього маршруту.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Гуркало є побічним квестом маршруту на гору Парашка з села Корчин, і може бути відвіданий під час його проходження. Саме так я і сюди потрапив: 16 травня 2015 року я, Іван, Яша, Юра і Бодя вперше піднімалися на Парашку таким шляхом, заодно посидівши на водоспаді.<br />
<br />
Звіт побіжний: з описом об'єкту і вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та піший маршрут, їх Google-карти, огляд довколишніх цікавих місць, детальну оцінку часових і грошових затрат описано в <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/parashka-mountain-hike-from-korchyn.html">звіті про похід з Корчина на гору Парашка</a>.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="object-description"></a>
ОПИС ОБ'ЄКТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Мінімальний квест на Гуркало починається від придорожнього джерела — контрольної точки #2 маршруту на гору Парашка з села Корчин, що описаний у відповідному звіті. Біля нього треба звернути направо в сторону річки, яка тече трохи віддалік. Там поміж дерев і буде водоспад.<br />
<br />
Не зважаючи на те, що від джерела до водоспаду йти не більше хвилини, все-таки не можна сказати, що Гуркало лежить прямо на маршруті. По одній простій причині — проґавити його дуже легко. Конкретно в цьому місці з дороги не видно ні водоспаду, ні річки. Якогось специфічного гуркоту не чути, принаймні за нормальних умов при відсутності повеней. Тож іноді туристи його проминають, потім приймаючи за Гуркало якийсь менший водоспад (то найчастіше <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/small-hurkalo-waterfall.html">Мале Гуркало</a>) чи взагалі пороги... Але якщо зауважити придорожнє джерело і звернути, то все стає зовсім просто.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
НЕ ВИСОТОЮ, А КРАСОЮ</h5>
<div class="justified">
Водоспад вимальовується аж якщо підійти впритул. Річка, що тече серед густих заростей, різко обривається з уступу вниз, формуючи там широкий котел — таку собі западину з озерцем. Гуркало не надто високий, зате вражає своєю бурхливістю та спіненістю. Він складається з двох потоків, які майже вертикально скочуються донизу, розбиваючись об каміння на безліч бризок. До речі, водоспад виглядає дуже по-різному в залежності від сезону: під час повеней він сильно більшає, перетворюючись на суцільну падаючу масу — від виступу, що розділяє його навпіл, залишається тільки вершечок; в жаркий же час річка помітно всихає, і буває, що менший з отих потоків пропадає цілком.<br />
<br />
Не знаю чи так завжди, але зараз довкола чистенько, сміття немає зовсім. І ми самі віч-на-віч з Гуркалом. Такі нібито дрібниці дуже прикрашають і без того прекрасну місцину, тож сидимо тут немало. Хоч уже кінець весни і погода радує теплом та сонцем, але вода холодна. Люто холодна — ноги відмерзають за секунду, після першого ж кроку в прозоре озерце. Та це не стримує нас з Іваном від ідеї забігти під самий струмінь. Тому можу сказати: насправді водоспад не настільки зимний, як попервах здається, але вкрай потужний — то водне громаддя буквально втоптує тебе в камінь.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDyG70VgmtQQix1Mr8letxO5C4-U9lu-7YjlPqyc8SnWYbVZmQL7q8-mM1L8u6mSUvDzcWqB0C8iWslI4CtrIR7mydnUqebdJIoxkxb_RRmduiUNUWezAqpkcsFzu0c59KOEFmXiG435I/s1600/Hurkalo-waterfall-1_big.jpg" title="Водоспад Гуркало">
<img class="hor" title="Водоспад Гуркало" alt="вдсп. Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEju0IaMStnDkhOTB7albgg1NK2A2aM5jAust5zSFNWfigwmvQeNSCC06K7_xwRqop_fW5ZWnOm1VNo6qmyBcinYX5PMVQpuAFNB8t1EYv_koSA8KFvhWghCIL0Vvi_sOkqsVI2gsUDR1Qc/s1600/Hurkalo-waterfall-1_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJTwcILI6Al5kR0OJzpCPm3cLkgsUgJhQqprfg9lzZOZYoJcCvLmkS2CMVq-L5eVtXTKVF9Xluob8dfxYEK_fuE5RxSVZcXHvykk-9Hf4-OUik0aR5p1oXS3NKbJDyX1p58hrPl9BoDsI/s1600/Hurkalo-waterfall-2_big.jpg" title="Водоспад Гуркало">
<img class="hor" title="Водоспад Гуркало" alt="вдсп. Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPpLEC-429scJZn3mfEmnkT2-W8wtDKebx80jIlkSlnMeR9h_SGUQYAzSMpPHGJq4ttDvK10SW1lTiAXoWMR4YdvlfMv0QAzkoLjZ0E24Lex4d1c6niaqfdwXsnOUbzBv42G_M0ZutsnU/s1600/Hurkalo-waterfall-2_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUyL39MooO9TVl7ro3uoJ3oxi4DeJYR9vAwJ2PKPFu7EvtKARtoJy2lcDD7CODm4goBoA2k4aqh0KDsBODv7zRo7JScwfonpC6e2Px-kybEXs3WLPxURDrIXEk7c9yLKi4dwDwR5R7aRU/s1600/Hurkalo-waterfall-3_big.jpg" title="Водоспад Гуркало">
<img class="hor" title="Водоспад Гуркало" alt="вдсп. Гуркало" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUAXUgGCPoDUs7WizM07ySn-KUl6IOHW2z21iKj-RUmcmGaNhSH5_g5Wn80t88sIZ11WjGHq712zpDjeA6YJzo9So-rNSW-E97JF-wQWTrB_TjQPZXzEk_d8c1D6oyA5J6gTDSj0FIshY/s1600/Hurkalo-waterfall-3_small.jpg" />
</a>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Гуркало на Великій Річці — дуже гідний водоспад. Добиратись нескладно, поряд є де розбити намет, під'їзд автомобілем реальний, хоча дещо утруднений. Водоспад невисокий, але досить красивий, він спадає двома спіненими потоками у водне плесо. Оточений зарослями дерев і тому зі сторони непомітний. Обов'язково слід відвідати по дорозі з Корчина на Парашку, хоча також можна здійснити сюди й окремий відпочинковий похід.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Водоспад Гуркало, Сколівський район49.084394943281218 23.472416102886249.084354443281221 23.4723371028862 49.084435443281215 23.4724951028862tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-14682784473734954672015-05-18T03:05:00.000+03:002019-09-15T00:26:10.698+03:00Гора Парашка [похід з Корчина]<div class="justified">
<img class="main" title="Гора Парашка" alt="Гора Парашка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwQgPLpkdkJ3zeki_muvH2qcATQbaz5bxkYE6aTSbFBZJuVWdVOCaxcElPpTv1NYLP0J1IhyphenhyphenyZQLPJEBvC5SFbKCqi1w9INYaqp9lcKjfuCDOf-dxyYYCn5YDfUepPZnE0rYeoP5RHjig/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Endpoint_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> гора.
</li>
<li>
<span class="itemname">Абсолютна висота:</span> 1268.5м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Орографія:</span> Зовнішні Карпати —> Східні Бескиди —> Сколівські Бескиди —> хребет Парашки.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Гора Парашка — одна з найвищих гір, що повністю лежать на Львівщині, а не на межі областей. Назва походить від імені Параска. Це відкрита пірамідальна вершина, популярний об'єкт туризму. Похід з Корчина передбачає деяке бездоріжжя і різкий підйом північним схилом.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
На Парашці я вже був тричі, в різні часи і різні пори року. Але завжди ходив відомим маркованим маршрутом зі Сколе, який попри свою красу і зручність трохи піднабрид. Тим більш, що шлях далеко не єдиний, тож спробувати хоч якусь альтернативу видавалося дуже доречно. Ідея піднятись на Парашку через Гуркало, з Корчина, виникла вже давно, але зібратись вийшло аж тепер: 16 травня 2015 року я і четверо моїх друзів — Іван, Яша, Юра і Бодя — вдало її реалізували.<br />
P.S.: Після цього власне на вершину я потрапив іще кілька разів, але вже не цією дорогою. Зокрема, вкотре здійснено та нарешті описано канонічний похід <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2016/08/parashka-mountain-range-hike-from-skole.html">на хребет Парашки зі Сколе</a>, який варто розглянути початківцям.<br />
<br />
Звіт детальний: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень, з оцінкою часових і грошових витрат. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (позначений лініями).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kpEXps9i_1Eo" width="640" height="480">Гора Парашка [похід з Корчина] - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kvMB85DPWoOc" width="640" height="480">Гора Парашка [похід з Корчина] - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Село Корчин не фатально глухе, але й не лежить на автостраді — сільська зупинка, від якої починається маршрут, знаходиться за 5.5км від траси Київ-Чоп. Тому я передбачав проблеми з добиранням. Однак, на диво, доїзд вийшов чітким та злагодженим, точним як атомний годинник:<br />
<ul>
<li>
<u>07:10</u>. Виїзд з головного вокзалу Львова регіональним поїздом Львів-Мукачево;
</li>
<li>
<u>08:15</u>. Приїзд в Стрий на залізничний вокзал;
</li>
<li>
<u>08:30</u>. Виїзд зі Стрия маршруткою Стрий-Сопіт (автовокзал знаходиться зразу біля залізничного);
</li>
<li>
<u>09:25</u>. Приїзд в Корчин на автобусну зупинку біля моста — початок маршруту.
</li>
</ul>
То дуже шикарний варіант. На вокзалі 15 хвилин — мінімум чекання, але й не впритул. Пів десятої ранку вже на місці. Загалом, одні плюси. Якщо графіки транспорту не зсунуть, і та маршрутка їздитиме справно, то це логістичне рішення має шанси стати каноном.<br />
<br />
Щодо інших шляхів, то вони є. Ідея висадитись аж у Сколе і вже звідти шукати автобуси реальна, але потребує більше часу і певно грошей... Ще можна доїхати електричкою Львів-Лавочне у Верхнє Синьовидне, сусіднє селище. Будь-якою маршруткою сколівського напрямку можна добратись до повороту з траси на Корчин. Так чи інакше, за обох варіантів доведеться довго йти пішки полями й селом. А дивлячись з вікна на затягнуту одноманітну дорогу поміж хат, я про себе відзначив, що пішохідна прогулянка тут не принесла б мені радості.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В КОРЧИНІ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_BytXVwhD7ex7sMKH2coQ-r5BbPG64p83_gZas-pPemCDHD5hZYMoGGZ7cSKYaj3aVF6w9DNyuk-STsCi6Acx6Xky5RGq5gMPu_zEoupHWNw6QNa3eO_tDtZLCaJLWlJiJRi5NCYPBcM/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Bridge-near-Korchyn-bus-stop_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - міст біля зупинки в Корчині">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - міст біля зупинки в Корчині" alt="Міст біля зупинки в с.Корчин" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEeyZ9s983iC1e2pawjlmYnF_VnmShjdFdH4EESX3HNhft90qGJetQBEN9bURXZ2cubsOEAAFKTupLIAc-Xo7gCdrtYuHLzRE0hh5bJtevdfKOFg33MsTTNvuF58n1h-bXr3pzDcnInEY/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Bridge-near-Korchyn-bus-stop_small.jpg" />
</a>
<u>09:25</u>. Зразу варто зазначити, автобусних зупинок в Корчині кілька. Вийти треба ж на "зупинці біля моста" — отак я і говорив шоферу, та й селяни, побачивши що ми туристи, дружньо підказували нам. Впізнати її можна й самому: тут вздовж дороги широко тече Стрий, а з-попід автомобільного мосту в нього впадає місцева річечка. Та от з польотом людської фантазії наче щось наврочено. Серед багатьох гірських потоків в Корчині, схоже, поіменовані лише два, і то так невигадливо — Велика Річка і Мала Річка. Вони зливаються дещо вище в одну, що й тече селом от сюди. Каверзності додають карти Google, згідно з якими Велика впадає в Малу, а не Мала в Велику.<br />
<br />
...Як би там не було, від моста треба прямувати вверх по її течії. Неважливо яким боком — все одно дороги на виході з Корчина з'єднуються. Ми йдемо географічно лівим берегом ріки, так що вона знаходиться ліворуч. На шляху зустрічаємо інформаційний стенд маршруту, а трохи далі натрапляємо на магазин. На столиках надворі снідаємо канапками, за бажанням купляючи собі щось під настрій на додачу — хто морозиво, хто воду, хто пиво. А тоді йдемо через село; люди зрідка питають, чи то ми зібрались на Парашку, підтверджуючи правильність нашого шляху. Річку переходимо аж в кінці по вузенькій кладці і вибиваємся в поля.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ВИХІД З КОРЧИНА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjwInrOifkoPmiAkNAOXuer4bhJAWM96f0jQcaFOygKceI7CwWfdpnlY2pbgMrs32RxjLBV8GVwxQUBpSQ9HaCvS6DFeY1xUsEtIF6EJZaLTgJ4C2OmXsGV3P_3CJxpLIVsGZxB7beMeV8/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25231-Leaving-Korchyn_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - вихід з Корчина">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - вихід з Корчина" alt="Вихід з с.Корчин" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjCIXK7CC86alPI55hvk2Njrdp4kq98BAOHzmbahyof1lItQ-wfD_aSxJPbB8Jv5S3ZGt3U8CaECf_JqlJD0l-_kcxnQ8_Becg5eI8b42loN1FIPRXiJRx3XRNpmIlBJnxBDuvYcKC3qX0/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25231-Leaving-Korchyn_small.jpg" />
</a>
<u>10:10</u>. Вихід з села ознаменовується зміною краєвидів — довкола стає дуже зелено, а в далині вимальовується гора Парашка (саме її видно на задньому плані на фото). Ґрунтова дорога тут не одна, але ніяких проблем з орієнтацією поки що не виникає: треба просто йти долиною, тримаючись русла Великої Річки, та ігнорувати повороти, що ведуть кудись різко в бік на горби.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhAEPRG0G6mBQa0DZsdSfAfjbYVyQKVFOYBSNfekDGShWV8RJo0L85naTumWf5OugJ6JbLEifAhW4P57fkpgkN8Z_c6chgyPUepDjc4h_WmQQP5nPGmjC3yLzZrMlA12BhwpIMwuXFoENg/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Ford-across-the-river_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - брід через річку">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - брід через річку" alt="Брід через річку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgil4uX_6nkPPe40WbfoN-x6TfiBo_jusQLa6eUQqDVgpP16NVimTxJv8HK104472GZRAVKdTnIVhTbOmmwprq_BVNgqfeqxK_tnXlvLCf1BX3KcqZy0IZx5J7R8_cIOEMiq9mCt4NID5Y/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Ford-across-the-river_small.jpg" />
</a>
У кількох місцях річка перетинає шлях, тож через неї доводиться якось переправлятись — ніби не широка і не глибока, але достатньо раз невдало встати і того хватить. З першим бродом ми феєрично затупили. Перейти прямо по воді зміг тільки Іван в армєйських бєрцах, а решта почали роззирати по боках в пошуках вужчої течії. Здавалось, "во там зліва" буде легше. Але коли підійшли, стало ясно, що там таке саме. Зате ще трохи далі виглядало, ніби вже точно є як перескочити... Так ми йшли порослим берегом річки, допоки не зрозуміли, шо то всьо дарма. Кидали в воду великі каменюки, намагаючись зробити мостик. А потім, плюнувши, роззулись і перейшли вбрід (що можна було зробити зразу), ще й довелось дертись на крутий берег по піску. Звісно, усе це сприймалось весело, і ми добряче насміялися з себе. Але більше так не робили і надалі не лізли в дебрі у пошуках ефемерної переправи.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ПРИДОРОЖНЄ ДЖЕРЕЛО</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9OnraWlhPPJQfPyf0V8RQlE1E2ds7N8kqT59AAgujdhxFZRylQU4vSo0vPn1vEp2uq7JklV6NltzONXTq6JkxvmjikC95KekH-VQAsubWf8Jtx-U9pUFdkn1FaOo0I_EfwVoktWaEY8M/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25232-Wayside-source_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - придорожнє джерело">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - придорожнє джерело" alt="Придорожнє джерело" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj0-I8C8rYB4FypHlLj5B6aR8OwCZs47HB8wYwsjMsYjR9ETN_jsBctB8loVMl7W87ineVe8EejOatpmzoL-5uRNx7UwUzcYF5arwt11Xei_yXN-Y21gRtiA1rDfBHQHsD9XIZxwoW_fRw/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25232-Wayside-source_small.jpg" />
</a>
<u>11:00</u>. Минувши першу велику поляну, виходимо на другу і тут помічаємо отаке джерельце. Зліва біля самісінької дороги з-під землі (там наче є труба, але її не видно) вибивається вода і тече просто на пісок під ноги. З нього можна напитись; наприклад, ми зустріли інших туристів, що відпочивали на галяві з наметами і якраз заповняли бутлі. Та джерело значно цінніше як орієнтир — воно означає, що справа водоспад Гуркало.<br />
<br />
Його, до речі, не чути. Річка тут дещо віддаляється від дороги, і водоспад можна легко проґавити. Хоч лили дощі, водойми не посохлі, але його таки не чути. До вуха доноситься здалека лише типічний шум течії, а якогось гуркоту чи звуку падіння нема. Та завдяки джерелу і підтвердженню людей знайшли ми водоспад зразу. Оскільки то цікавий і повноцінний об'єкт, його описано в окремому звіті — як малесенький <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/hurkalo-waterfall.html">побічний квест на Гуркало</a> від основного маршруту на гору Парашка. Не посидіти там було б занудно, тож ми так і зробили, вернувшись на дорогу до джерела об <u>11:45</u>.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1HPJiwkpOvl2hPNmYGIRRpaoftpe9b65iVWPseW2tTpe-2vvmpUhaZ0lh73ruYOpOZnR2Hw4Fgy_4iFOZPFE2wGTa0xCihh1BxH09iP_AsNrDp3huZQYhiF5c_pVm3BbIs6ZVbxYPuQA/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Big-River-canyon_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - каньйон Великої Річки">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - каньйон Великої Річки" alt="Каньйон р. Велика Річка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYrIkiH_mDgzcpRQYE_isaWd3E_s0pJWfCuFoTkfEejXCPb3oCBWomZcqFmn_xgukx48bxeqrBylc4g1hNwFT4SgvW7q2VDRzXsj0rR0I7R5zUf_Ag44VwwaTya63axR4ykfDO4RFf6bE/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Big-River-canyon_small.jpg" />
</a>
Якщо до цього ми переходили річку тричі, при чому двічі кладочкою, то опісля настав треш суцільний. Ще разів зо п'ять, якщо не більше, дорога прямувала просто по воді. Ми то акуратно ступали по камінні, то перелазили по гіллі, то перестрибували, то когось переносив Іван, то хтось обходив кругом — ті петлі русла аж остогидли. Крім Великої Річки ще траплялись якісь її притоки, деякі взагалі дощові-тимчасові і не позначені на картах: наприклад, по схилі, візуально схожому на дорогу з двома рівчаками від коліс, впевнено дзюрчав собі струмок. Пізніше річка ввійшла в каньйон, і він деякий час зіяв ліворуч. Хоча "каньйон Великої Річки" — занадто гучно сказано про цю локацію, немов про гігантську ущелину; по суті ж то ярок з потічком внизу.<br />
<br />
...Ліс все гусне, дорога псується крок за кроком, і після чергових переправ можна надибати ще один водоспадик, так зване Мале Гуркало. Він знаходився праворуч від нашого шляху; ми не зупиняючись піднімались далі, тож я оглянув його на ходу, і було це о <u>12:20</u>. Дуже описувати водоспад нема чого, але, щоб не зобижати Малого поряд з більшим братом, виніс його в окрему <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/05/small-hurkalo-waterfall.html">довідку про Мале Гуркало</a>.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
НЕКОНТРОЛЬОВАНА ЧАСТИНА МАРШРУТУ. ЛІСОПОВАЛИ ГОРИ ДЗЯЛ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjcWPRCYif8uP1apW-cGvNDRHlTcumTD6fxVSZ8QXOBFKhmJFlZ1Bd2mNITBxVzws-YGPCZg1tBZjD9qVYBYM1__dtg3Y3XGVsnKX8shtoi7A3rplqAo6xv-w5fJhBdFTu1l0vzlZE29qg/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Offroad-Deadfalls-of-Dzyal-mountain_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - лісоповали гори Дзял">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - лісоповали гори Дзял" alt="Лісоповали г.Дзял" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMY0GfTzbE1yrmWwaJj_uIQTHRNvMPRe9pESHXiMCx6KUuI6WUf_TXz4LUoLbOZ3XZXBFljO6h0zjsnTSy02kL369wpBxhSICUN_lpzlxu-fPjTkpjBSWlDzp44UXyBgtfzvgHh2KfIYI/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Offroad-Deadfalls-of-Dzyal-mountain_small.jpg" />
</a>
Гора Дзял (також звана Діл, а ота назва — трансліт з польської) має висоту 899м і залісена, через вершину ми не йшли. Водоспад Мале Гуркало — то останній примітний орієнтир в тому відлюдному місці. Далі починаються люті дебрі та неочевидні манівці, а ця ділянка маршруту позначена на карті умовно і досить приблизно.<br />
<br />
Пройшовши трохи ще вздовж річки після водоспаду, ми помічаємо диво з див: від дороги вверх відгалужується стежина, а на дереві маркер! Маркер? Ну щось типу того — одна біла смужка фарби і прив'язана стрічка на гілці. Якби не це, на той поворот ми не звернули б уваги. А так прямуємо туди... Довкола хащі, багато повалених дерев. Через густе листя аж темнувато. Доріжка ледь помітна. Але час від часу трапляються білі позначки. Підйом не стрімкий, перелазити повалені колоди не доводиться. Тому йти не так важко, хоча відчуття сторін світу ніяке — стежка петляє. З-за крон видно слабо, хіба що іноді проривається силует Парашки (до речі, деколи ти йдеш аж спиною до неї, наче в інший бік). А ще видно вирубки.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgsnZyR-frzGfkGgh7BYq5XLT0Sa07Ln125rFMetYSw_zdm8Cm7SOEMGCLn2MEX8NjhKmdfmcvFGaKks83j-QBgFPWG4-BUVjUsxAT0wZb5Fi3coFLQwiGpQtoU2oSR9tcvWZiwjsGp2kU/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Orientation-elements-of-Dzyal-mountain_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - орієнтування на горі Дзял">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - орієнтування на горі Дзял" alt="Орієнтування на г.Дзял" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEis4aql-bNoreB7g4BevnzvoCgFR9V1p1-LdR5FSKBNQ0CTKKRYqZmTzqPnrencffsoqPYuzhvobLPZl6nLtUduxG5UdK1rx-XrjKVDUgW47tTSo_uNz75LKgcPTMQrddEZlZ2cbQtWCxo/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Orientation-elements-of-Dzyal-mountain_small.jpg" />
</a>
Здається, жодні дві тургрупи не здолали цей відрізок однаково — у кожному звіті якісь інші шляхи обходу гори Дзял. Тому, забігаючи наперед, скажу, що успішно вибравшись на Парашку, я довго розглядав зверху цю місцевість (фото справа, при збільшенні). І намагався зрозуміти, як саме ми йшли та оминули всі пастки.<br />
<br />
"Трикутна" стара вирубка, що розташована на схилі біля підніжжя Дзялу, вже заросла. Її ми обійшли зверху, бо через просвіт поміж дерев я бачив нижче нас повалені стовбури та килим молодої зелені. "Квадратні" нові вирубки — місце досить неприємне. Саме туди ми б потрапили, якби вчасно не звернули, саме туди заводить виїжджена лісовозами дорога. Заводить і кінчається. А далі хіба що дертись сущим бездоріжжям на Парашку, навпростець по грізному схилу (як видно на фото, шлях там не близький).<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #3. ВИХІД НА ХРЕБЕТ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHb7TY3Q2S95c-xbzdm96VmD87_89UOQj0O4SOwx8uKSZSKau6PSc8kcXljbq-7PJGiL38jVFPF51vmgk69UVkX4p_Va_86fzIWJSp0Pasl2Doj76S02WbwnaqULCsxwzY4Zx4Vvqvyyk/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25233-Rising-to-ridge_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - вихід на хребет">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - вихід на хребет" alt="Вихід на хребет" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBlp_h9YCpcEpn0GSKgqYLGimdJRi2Nlz0Qxdlrs25apC1Y6o8-qLBxtx1zxiewQlXLCs9UQxuRdHemaj-dyeMAnRCATePsI90PtWbYeOWBliNVWcWX_LLGCFUIj2btZxTrAPyhOarEB8/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25233-Rising-to-ridge_small.jpg" />
</a>
<u>13:00</u>. Маркери вивели нас на хребет, такий собі пологий гребінь Дзялу. Тут навіть прибито до дерева новий вказівник, натякаючи, що маршрут ніяк не гиблий. Вже формуючи звіт я зауважив, що часова оцінка зроблена не під нас: хоч сюди з Корчина ми йшли 2год.15хв. (загалом-то 3год., але з них 45хв. на Гуркалі) — і тут в яблучко, та от звідси на Парашку потрапили вдвічі швидше, аніж написано.<br />
<br />
...Відпочивши, йдемо далі. Стежка вже помітна, а навколо досить гарно. Ліс розмаїтий і щоразу інший — то біленькі берізки, то похмурі ялини, то ясно-зелені буки. Крокується приємно і легко, шлях в'ється серед щільних дерев, допоки не виходить на галявину.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #4. ГАЛЯВИНА В ПІДНІЖЖІ ГОРИ ПАРАШКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiagZwYHccxRNeELbPL6BP93uMVUwN1Z9cNTAEEBO2Ya0VsvNQNkFGVJTOICdiy29iR5wLDbVuMiD8Z_454hpk54RODNYSj2ZXszJ681FRtHb61ZvNyrewoOSBI1azQm0uKWkkiLZy-D1o/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25234-Parashka-mountain-foot_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - галявина в підніжжі">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - галявина в підніжжі" alt="Підніжжя г.Парашка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-M1J0DWGN0n_DizFZr6DidtIUmMma8CLk9ykvKJlC_NqtFzWCVT0XIjVs1rfMPzV1MTIHs2yBDn73V0oKnKdtVyS6m46BNaH2YB_o0zDmWTnKgWCCIyHbQAIjEnsHM43-y0iQHH7bSvM/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Checkpoint%25234-Parashka-mountain-foot_small.jpg" />
</a>
<u>13:50</u>. В цьому місці, єдиному протягом ходьби лісом, дерева розступаються, утворюючи маленьку полянку. Звідси з підніжжя ефектний вид на Парашку, незвичний як для тих, хто все її бачив зі сторони класичного маршруту. Можна розгледіти хрест на вершині. Краєвид приємний, але трохи демотивуючий — тут помітно у всій красі, який тебе ще чекає суворий схил.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9Yhd7-Xw5i99CAgeDNomarf4yWos3CBOvBT1NQQDNSDnTGi0Fk26qHrQeRQoWcK9bng1Rv2Wj_PamEeq2lMLU_u_ADwsw5ba3wmarvEjUdtPSKJm4DrjnvTI-dR_9-8zP-mjwCFEIcuo/s1600/Route-Korchyn-Parashka_May-snow_big.jpg" title="Маршрут на гору Парашка - сніги в травні">
<img class="hor" title="Маршрут на гору Парашка - сніги в травні" alt="Травневий сніг" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKIq4i_jyK55iUCM3hJyw2XWapSTPf28pee72-isFqxzXvxytahEAH2oLoKeVWt1kb0Ve1CWBuBvs7a5pjn7VwHB1_o3HXwq8ChUhTCVyNc-sgZZt9QGSSDMNSHkNvJd0D6Iur8DR97YA/s1600/Route-Korchyn-Parashka_May-snow_small.jpg" />
</a>
Підйом від підніжжя Парашки до її вершини є найстрімкішим в цьому поході. Ми піднімаємся стежкою, періодично зупиняючись. Рослинність потрохи міняється: зона лісів закінчується, і довкола з'являються ще безлисті кущі та чорниці, які лише от-от зав'язуються.<br />
<br />
Та найбільше потішає сніг. Сніг в середині травня! Посеред літніх цвітучих ландшафтів. Він, щоправда, бруднуватий і тільки де-не-де не розтав на тому північному схилі, але він є. Мені аж хочеться взяти в руки і зліпити сніжку... А там ще трошечки, і ми досягаєм мети.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВЕРШИНА ГОРИ ПАРАШКА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhM1WrKGCkTtfr2l76N2KUemp6XHNn-EHVvf22UuOIwxT8rB-vGd9h7C_vztTOi-bPM-2-4gY7VLPkBUvo21bllXjgKHn4mZJLEb6naDC2G9MTN4pedTyNYp7VhRP90yJRW8j-c_yek6V8/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Endpoint_big.jpg" title="Кінець маршруту - вершина гори Парашка">
<img class="hor" title="Кінець маршруту - вершина гори Парашка" alt="Вершина г.Парашка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwQgPLpkdkJ3zeki_muvH2qcATQbaz5bxkYE6aTSbFBZJuVWdVOCaxcElPpTv1NYLP0J1IhyphenhyphenyZQLPJEBvC5SFbKCqi1w9INYaqp9lcKjfuCDOf-dxyYYCn5YDfUepPZnE0rYeoP5RHjig/s1600/Route-Korchyn-Parashka_Endpoint_small.jpg" />
</a>
<u>14:10</u>. Парашка зі своїми 1268.5м є другою по висоті серед "внутрішніх" вершин Львівщини. Майже всі найвищі точки лежать на межі: то з Закарпаттям, то з Франківщиною. Себто проходить поділ якраз по хребтах, і півгори вже в іншій області. А Парашка, як і весь однойменний хребет, цілковито львівщинська — це безліса вершина, пірамідальна на вигляд і схожа на курган зі своїм хрестом нагорі.<br />
<br />
До речі, то і є могила. В далекому 1015р. (рівно тисячоліття тому!) тут була вбита і похована Парасковія, або по-простому Параска — дочка деревлянського князя Святослава. Не того знаного Святослава Хороброго, що громив печеніг. То вже дітки Володимира Великого. Старший Святополк зайняв Київ і зачищав конкурентів: брата його Святослава "скололи" в Сколе, а заодно і братову дочку прибрали, хоч вона намагалася сховатись у горах.<br />
<br />
На вершині стоїть хрест <span title="перше фото знизу">[1]</span> і гуляє вітер, а навколо милують око яскраві краєвиди. На північний схід лежить місцевість, по якій ми йшли: вирубки, плеската гора Дзял, долина Великої Річки, село Крушельниця зліва, село Корчин справа та Верхнє Синьовидне позад нього <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Ще мій зір ледь-ледь розрізняв Стрий, та от об'єктив не осилив. А в ідеально ясну погоду чи вночі видно навіть Львів, який за 90км звідси, бо в той бік ніщо не застилає горизонт. На північний захід продовжується хребет Парашки: лисуваті полонини, так звана Задня Прогаль; на другому плані, за долиною річки Крушельниця здіймається Великий Верх <span title="третє фото знизу">[3]</span>. На південний захід є схил, схожий на велетенський трамплін; за ним долина Малої Бутивлі і гребінь Перекопа, а зліва ще височить Кжеменець <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. На південний схід простягається класичний маршрут по хребту зі Сколе, а справа внизу видно село Коростів.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSKFUMsVXz7w2vBOZkwgkDumzTU17Dt1LqAYKUVSECEmW43-r4zbjfH6HlHnX5QxsmWZSd1YMDCL7lSK59l4WbOzVPPenuFXC-KI6pZ_q7JLoWG6_xd6YTmL43ApWGlIZkkS2NzCa2ikQ/s1600/Parashka-mountain_Cross_big.jpg" title="Хрест на горі Парашка">
<img class="hor" title="Хрест на горі Парашка" alt="Хрест на вершині" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8D4-TjP0R4tTgVhQJZ6n2C7RgsrZPlKbWidj7yfuVdvqJDdDMId21EArKlhrpVpcbElkbZPyZwX_k03_dmm4KtR9V6USp48DS95wkkg9YTAjaKvTG5vtsEsj15j623327kDYeCw1sUiY/s1600/Parashka-mountain_Cross_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKJDfLLFWVBRKJLZ8xsj5jYTAgedo0GhnvQOZbj4acyRM7VKsWuOu66QzhrWyRksZXJMeOzwE0wVek_PGi6AY4bWB6qeyBvNVMj2B3l5WQr0ldwdGBbuEKSsdsYxSEgTAOaXFY4ZfMG4A/s1600/Parashka-mountain_Northeast-view_big.jpg" title="Вид з Парашки на північний схід">
<img class="hor" title="Вид з Парашки на північний схід" alt="Північно-східний краєвид" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhID4IgnRYd6Rz27MDTKCpr4tSXnol_ZMZPPohNwmA9L1FPh-BvwxahgQXqltNYPTu17AKTV1cTrsb8GaTycpl3iNnZaQzzF1mIo5Te7xV5YR1NG1rX_x4ZkVQ0cv3gaXv3mjpAgEHkGQ8/s1600/Parashka-mountain_Northeast-view_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidM_TfLLXSUHJVVLG8b8yNPBdGvdhm7wVXKkoRCOiwgNDJ2Opkw0cQn1o-pfXS2rbFr96EoJZ7D44HOkHMU3cYi_mXLV5VXudcvpN1LulPLEg28xvlglJZTTkd0z65nEL_UtIKlfDRkeI/s1600/Parashka-mountain_Northwest-view_big.jpg" title="Вид з Парашки на північний захід">
<img class="hor" title="Вид з Парашки на північний захід" alt="Північно-західний краєвид" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgq_rwJdN5ymMWkmhuYGgU8XEqZe-RdmCwspNkl22v_NM0JiFAkhtNctJK4THWNFClrKoxeq9JOvJoWsb3fbP_3ca1q9i7VzcN9DCdGTtG99KY6uh6piEvzCu0Ko6G6nmkEUbhrkcKzA0Q/s1600/Parashka-mountain_Northwest-view_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhec1WPzPr_6Y3o1zioIaL2sOvte5ehj8ab3amTraG7ySTy9X-OwXRVx4Y0YfZDw1-cCxB4JEJcZx-c2iZx_wkb7bXuOlvExepJW7E8lZB1k197t2tLjnoWD4GDynaCbyRxkyevlABkWgQ/s1600/Parashka-mountain_Southwest-view_big.jpg" title="Вид з Парашки на південний захід">
<img class="hor" title="Вид з Парашки на південний захід" alt="Південно-західний краєвид" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWMcL8F7tOt4Avp6GOsxwJMnxzvqkfOoPFwWFJd70mO-JnhEDC6-kDov7F8228mdmi3APKw5UHPFj7AU2eXSEuprVQXh0U8MjgU_F1lM_kpZKnaIINAMKDjhuEc-OweKgd0sVN7lt9uLk/s1600/Parashka-mountain_Southwest-view_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Роззувшись і повідкидавши кросівки та чоботи, сидимо на траві та розглядаєм видноколо. Їмо всі разом, міняючись запасами; я доминаю пару картоплин з канапками і допиваю чай. Хоч від Гуркала до Парашки не стрілось жодної людини, тут вже багато туристів, які прийшли зі Сколе. А коло нас вертиться чийсь веселий песик, винюхуючи що в кого є смачного... На горі ми були довго, цілу годину. І йти звідси мені не хотілось.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings-and-variations"></a>
ОКОЛИЦІ І ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації. Якщо ж навпаки бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕЗЛО І В СЕЛО ЗАНЕСЛО?</h5>
<div class="justified">
Якщо зручний доїзд не вдався і треба пішакувати через Корчин, або ви пройшли цей маршрут в інший бік і доводиться тут чекати автобуса, впадати в журбу то лишнє. Наприклад, варто оглянути досить колоритну церкву Святих Кузьми і Дем'яна, збудовану з дерева у 1824р. в бойківському стилі (тепер, щоправда, оббита бляхою). Також село славне ярою діяльністю УПА, через що можна знайти декілька відповідних пам'ятних знаків і хрестів. Ну а для лінивих і змучених завжди доступно піти і скупатись на Стрий.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
На авто можна доїхати до Гуркала, а на позашляховику — хоч до нових вирубок. Однак сенсу з того мало, бо дороги далі нема. Хоча високопрохідні машини підкорюють навіть сам вершечок Парашки, але аж ніяк не звідси. Щодо громадського транспорту, то описаний варіант найефективніший з існуючих для Корчина. Тож похід їздою не вкоротиш.<br />
<br />
Пішохідні варіації є. Відрізок маршруту в районі гори Дзял — суцільна варіація: як пройдеш, так і буде. По відстані найближче було б ніде не звертати з укатаної дороги, вийти на "квадратні" нові вирубки, а тоді навпростець лізти на Парашку. Ну але то вже стиль танка — "бачу ціль, не бачу перешкод", — підозрюю, підйом там дикий і брутальний. Тому хоч так і ближче, зовсім не факт що швидше і краще.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
Назад вирішили спускатись в Сколе. По-перше, доїзд звідти безпроблемний і дешевий, на відміну від вечірнього Корчина. А по-друге, йти іншим шляхом цікавіше. Вниз ми рухались досить легко і оперативно.<br />
<ul>
<li>
<u>15:10</u>. Початок спуску з Парашки і ходьби вздовж хребта. Ми йшли різнобійно, хто як, періодично зупиняючись і пересікаючись з іншими туристами.
</li>
<li>
<u>16:20</u>. Початок сходження з хребта донизу в ліс. Тут ми тримались компактно, ішли майже безперервно; я переважно розмовляв і навіть не дуже роззирався довкола.
</li>
<li>
<u>17:45</u>. Прихід в Сколе. Спершу купили білети, а тоді, оскільки був час, намірились поїсти. Знайшли якусь забігайлівку трохи далі від вокзалу. Деруни нам зготувати би не встигли, а от щось менш вибагливе було — борщик я з радістю заточив.
</li>
<li>
<u>19:05</u>. Виїзд зі Сколе регіональним поїздом Мукачево-Львів. Через те що в попередню ніч я не виспався, тепер всю дорогу залипав на кріслі і шматками дрімав.
</li>
<li>
<u>20:45</u>. Приїзд на головний вокзал Львова.
</li>
</ul>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
ЧАСТИНА ДОРОГИ В БОЛОТІ</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZX2w69aACW-GT2ZrtMkbXP5yutxguphrmzTgQspG-LpuLzDIe_8fkwPcAye82PzBP4wRFTrjOtR-gLUXVX9h03OMn38_puIPeg5j8k6AQnA0XByD6L9EaPBIzZ63gFF_b5sKLT8REwSE/s1600/Tar-bucket_Non-touristic-mud_big.jpg" title="Болото на шляху Корчин-Парашка">
<img class="hor" title="Болото на шляху Корчин-Парашка" alt="Нетуристичне болото" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgR49L5uWLff8qbBkOwuW_EJDo4oO0yEZhwGX1qraJgAIYAbqrsg5tBTLygb-7GXqTyh_zyznhNWj2vecY-lD7H0e6qq81iuNPSkNaYBD4qQ0XOU84wtyesRCTLN5CkKiDs8HRNr0uUFOU/s1600/Tar-bucket_Non-touristic-mud_small.jpg" />
</a>
Похід, треба сказати, мені дуже сподобався, і якихось псуючих всі враження злісних недоліків не було. Хоча раз почав говорити про мінуси, можна згадати стан маршруту. Більша його частина, від села аж до Малого Гуркала і трохи далі — то ніяк не мила карпатська стежечка. То розйобана лісовозами дорога. Саме тому шлях стільки раз перетинає річку — він же не для туристів, а для грузовиків, які шини в воді не промочать. Під кінець та ґрунтівка перетворюється в огидне болотяне місиво, отаке як на фото. Тут ми йшли узбіччям. Маю підозри, що безпосередньо в дощ (а не після нього, як-от ми вибрались) або в період танення снігів ходьба вийде геть неприємна, і спогади залишаться не такі райдужні.<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="time-money-items"></a>
ЧАС, ГРОШІ, РЕЧІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Час і гроші. Гроші і час. Завжди чогось бракує. А ще речі, без яких нікуди... Але знаєте що? То ілюзія. Відмазка для свого "я", щоб не вилазити з зони комфорту. Насправді ж треба лиш бажання. І цей похід зможе повторити кожен.<br />
</div>
<div class="justified">
<ul>
<li>
<span class="itemname">Скільки триває?</span> 1 день — точніше 13 годин 35 хвилин.<br />
То приблизно 4 години їзди, понад 6 годин ходьби, понад 3 години відпочинку:
<ul>
<li>2год.15хв. — доїзд зі Львова до Корчина.</li>
<li>1год.35хв. — сніданок-перекуска і ходьба з Корчина до водоспаду Гуркало.</li>
<li>45хв. — відпочинок на водоспаді Гуркало.</li>
<li>2год.25хв. — ходьба від водоспаду Гуркало до вершини Парашки.</li>
<li>1год. — обід-перекуска і відпочинок на вершині Парашки.</li>
<li>2год.35хв. — спуск з вершини Парашки в Сколе.</li>
<li>1год.20хв. — вечеря і відпочинок в Сколе.</li>
<li>1год.40хв. — доїзд зі Сколе до Львова.</li>
</ul>
Графік досить гнучкий і з резервами. Хоча ми, як на мене, і так йшли неспішно та час від часу робили короткі перепочинки. Але у випадку ще повільнішого темпу ходьби (або невдалого доїзду) можна скоротити перебування на Гуркалі та Парашці. Також можна відмовитись від вечері в Сколе, розтягуючи спуск на додаткову годину, але особисто я був дуже радий в кінці маршруту з'їсти шось людське і не канапковидне.
</li>
<li>
<span class="itemname">Скільки вартує?</span> 120 гривень.<br />
Всього 55 гривень на їжу і 65 гривень на транспорт:
<ul>
<li>30грн. — печенько і жовтий сир. В тих межах... Купляв ввечері перед від'їздом, було не до чеків і ретельних підрахунків.</li>
<li>10грн. — хліб і масло на канапки, пару варених бульб, чай з куском лимона. Дуже умовна оцінка, бо в реалі конфісковано з кухні.</li>
<li>20грн. — поїзд зі Львова в Стрий. Дали 100 з п'ятьох і стояли в тамбурі, так як не було місць. Офіційна ціна в касі майже аналогічна.</li>
<li>19грн. — маршрутка зі Стрия в Корчин. Запам'яталася та гривня здачі.</li>
<li>15грн. — м'ясний борщ в якомусь сколівському закладі.</li>
<li>26грн. — поїзд зі Сколе в Львів. Якщо не брати до уваги дрібних копійок.</li>
</ul>
Бюджет подорожі — то поняття саме по собі умовне та індивідуальне. Навіть всередині групи. В залежності від смаків в нас потратився хто як: одні брали пиво чи морозиво, інші воду; одні замовляли побільше, другим їсти не хотілось. Хтось користав студентським, а хтось купляв повні квитки. Тому легко можна як стиснути витрати нижче 100ки, так і вкласти приміром 200ку для ситного жирного відпочинку.
</li>
<li>
<span class="itemname">Що потрібно?</span> Звичайний одяг і рюкзак.<br />
Я використав той самий одяг, в якім ходжу по місту. Та й кожен брав, що хотів: хто трекінгові речі, хто воєнну форму, хто буденні кросівки-джинси-футболки. Всі дійшли, ніхто не скаржився... Оскільки похід одноденний, спальних причандаль не потрібно, що дуже полегшує вагу на плечі. Я, наприклад, ніс собі резервну куртку, канапки з печенням і чай в термосі (бо шось мені з водою не смакує). Дехто взагалі не брав рюкзака. Загалом варто сказати, що це геть не той рівень, коли речі мають якесь значення.
</li>
</ul>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Гора Парашка — обов'язковий пункт для львівського туриста. Легка в плані підкорення, візуально приваблива та відкрита, вона ще й дає змогу спостерігати просторі гірські краєвиди і надзвичайно віддалені міста. Похід на Парашку з села Корчин не настільки популярний як класичний, але теж неважкий. Передбачає просування вздовж річки і відвідання двох водоспадів, Гуркала та Малого Гуркала, а також тривалу ходьбу в лісі, де частина маршруту — це лісоповали з затрудненою орієнтацією. Є можливість повернення іншим шляхом. Прекрасний варіант для одноденної дешевої подорожі зі Львова, однак через поганий стан дороги не рекомендується в мокру погоду.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com4Гора Парашка, Сколівський район49.069894750221977 23.41548621654510549.069732250221975 23.415171216545104 49.070057250221979 23.415801216545105tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-14899055483396227962014-07-12T22:07:00.000+03:002016-12-02T19:25:15.993+02:00Свірзький замок<div class="justified">
<img class="main" title="Свірзький замок" alt="Свірзький замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRXOTNqIntU_BO8DTPD_lulwwHaP8dDtm6RLG2vJw-a2WfipjX6eEyX3Ud0-J2wx7zb-8UE0g6T-IWIRNOeCR0hgHrr_YtJZDR1SC2dZmEvlf8hM7_QNTlxGr9EZ8PGgiFx81333vCkLA/s1600/Svirzh-castle_Facade_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> збережений замок.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> ренесанс і бароко.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час побудови:</span> перед 1484р.
</li>
<li>
<span class="itemname">Засновник:</span> А.Свірзький і М.Свірзький.
</li>
<li>
<span class="itemname">Архітектор:</span> невідомий.
</li>
<li>
<span class="itemname">Основні перебудови:</span><br />
1640-ві рр. (влас. А.Цетнер, арх. П.Ґродзицький);<br />
1670-ті рр. (влас. Я.Цетнер, арх. невідомий).
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> трапецевидний 50~75м; 2 двори і 5 веж (1 в'їзна).
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Перемишлянський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
У Свірзькому замку до цього я ніколи не був, але у 2014р. трапилася хороша нагода — влітку там проходив фестиваль Woodstock Ukraine, який вперше перенесли сюди. Відвідини успішно здійснено 10-11 липня 2014 року: я, Денис, Марта й Іра вирішили провести там хоча б день. Це дійство описано в окремому <a href="http://ascet-fest-quest.blogspot.com/2014/07/woodstock-2014.html">звіті про фестиваль Вудсток</a>, а даний стосується суто замку: наступного ранку дівчата поїхали, а ми з Денисом ще ретельно оглянули саму споруду.<br />
P.S.: Замок повторно оцінено 7 жовтня 2015 року — я хотів подивитись на нього безвідносно до масового заходу, тому спеціально з'їздив на пару годин. Дуже вдало застав відчинені приміщення. Опис замку складено на основі загальних вражень, але майже всі подані фото зроблені під час оцієї подорожі.<br />
P.P.S.: Замок знову оглянуто на фоні фесту 29-30 липня 2016 року. Він візуально ніяк не змінився, та й уся атмосфера дуже нагадувала спогади дворічної давності. Опис замку доповнено мінімально.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kIE3b1q9CnPA" width="640" height="480">Свірзький замок - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Варіантів як доїхати зі Львова до Свіржа небагато. З АС-5, що на кільці вулиць Зелена-Луганська-Пасічна, ходять <span class="light">маршрутки</span> Львів–Перемишляни. Майже всі вони курсують по основній дорозі через Свірж — деякі навпростець до Перемишлян, а деякі ще заїжджають в сусідні села (як-от Глібовичі чи Копань). Графік руху відносно частий: автобуси відправляються один за одним кожних 25-50 хвилин, хоча в розкладі існує і кілька перерв тривалістю понад годину. Але загалом до конкретного рейсу можна не прив'язуватись, а просто дістатись на АС-5 та дочекатись найближчого.<br />
<br />
Залізничного сполучення немає, тож маршрутки є єдиним громадським транспортом до Свіржа. Зате замок в селі знайти просто: його видно навіть з дороги, з лівого боку. Тут же знаходиться зупинка, від якої до замку не більше 5 хвилин.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Свірзький замок — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 481 і назвою "Замок (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1484р. Але часто в мережі можна натрапити на дані, ніби на охоронній табличці вказане інше число — 1482. Звідки ця поширена дезінформація — невідомо (схоже, хтось випадково помилився, а решта бездумно копіює). Насправді ж ніякої невідповідності нема, і на табличці теж 1484р., як і в реєстрі... Щоправда, з того періоду мало що збереглось, але детально про це вже в історичному розділі.<br />
<br />
Окрім замку, в Свіржі є ще дві споріднені пам'ятки архітектури національного значення:<br />
1. Оборонна башта (руїни), грот (мур.) — охоронний № 1392, датування 1484р.<br />
2. Костел Успiння Богородицi (мур.) — охоронний № 482, датування 1546р.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Свірзький замок - план-схема" alt="План-схема замку в Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigEsDE7-CV-_-JAmckp5PmzNh4kRBXXhTx3VuUb3FrgpJMDWA32Kpvw2mtOpx6Eao0aBfZsJF4EHPG_VyMduXc9coNS9C8I3-pZZAb5wICBLptrexET7Q82eP6kwp-lwZfc1NelE5kwCE/s1600/Castle-plan_Svirzh.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>В1</b> — В'їзна вежа. З брамою, до якої веде міст.</li>
<li><b>В2</b> — Західна фасадна вежа.</li>
<li><b>В3</b> — Нижня вежа. Сильно висунута за лінію стін.</li>
<li><b>В4</b> — Північна вежа. Забудована і не виходить за лінію стін.</li>
<li><b>В5</b> — Східна фасадна вежа.</li>
<li><b>ВО</b> — Окрема вежа. Руїни, окрема пам'ятка № 1392.</li>
<li><b>Д1</b> — Верхній (парадний) двір.</li>
<li><b>Д2</b> — Нижній (господарський) двір. З колодязем.</li>
<li><b>П</b> — Парк. Місце колишнього англійського парку.</li>
</ul>
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ</h5>
<ul class="justified">
<li>
Будівля належить <abbr title="Національна спілка архітекторів України">НСАУ</abbr> і зараз пустує. Музейна експозиція відсутня, приміщення ніяк не використовуються, хоча доступні для огляду. Тривалий час розглядається питання про передачу замку в концесію.
</li>
<li>
Іноді Свірзький включають четвертим до відомого туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини", до якого стабільно входять три компактно розташованих замки: <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/olesko-castle.html">Олеський</a>, <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/pidhirtsi-castle.html">Підгорецький</a>, <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/zolochiv-castle.html">Золочівський</a>. Хоча він, мабуть, частіше відвідується окремо.
</li>
<li>
Фіксована <span class="light">ціна квитків</span> відсутня. Є скринька для добровільних пожертв на реставрацію.
</li>
<li>
Погодинний <span class="light">графік роботи</span> відсутній. Постійно в замку працює лиш одна людина. Тому коли є той дядько — то можна подивитись на подвір'я та інтер'єри, а коли нема — то брама зачинена, і замок вийде оглянути тільки ззовні. Щоб більше побачити, краще приїжджати в теплу пору посеред дня.
</li>
</ul>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на <a target="_blank" href="http://map.meta.ua/photomap.php?l=castles&lang=ua">map.meta.ua</a>. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт <span title='укр. "Замки і фортеці України"'>"Замки и крепости Украины"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://zamki-kreposti.com.ua/lvovskaya-oblast/svirzhskij-zamok-svirzh/">zamki-kreposti.com.ua</a>.<br />
2. Сайт <span title='укр. "Руїни і замки в Польщі, на кресах і в Європі"'>"Ruiny i zamki w Polsce, na Kresach i w Europie"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://www.ruinyizamki.pl/kresy/swirz%20zdjecia.html">ruinyizamki.pl</a>.<br />
3. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Zamek w Świrzu".<br />
4. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ</h5>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Свірзький замок - фасад" alt="Фасад замку в Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggR5t-3aH8Ftqu42GA2TGaP0DVyZLAPCwv1MJxtdXkib2vIHinmyAoRT2Sf-cTbXnvFWPhZUJ9LMg_4SCllvtvZITkVeTlKnUOgyMRfnvBZ-3sdEMF13JESjKhNieDlSzdHDty3dMIqr4/s1600/History_Svirzh-castle-facade.jpg" />
<u>поч.XVст.</u> Перші записи про поселення Свірж. Існування замку тоді не зазначалось, хоча якісь дерев'яні укріплення вже могли бути.<br />
<br />
<u>1484р.</u> Будучи у володінні українських <span class="highlight">шляхтичів Свірзьких</span>, замок вперше згадується в історичних документах. Найімовірніше, він збудований десь незадовго до оцього року власниками — братами Андрієм і Мартином Свірзькими. Твердиня потім належала нащадкам майже два століття, але оскільки Свірзькі були дрібною шляхтою, поширених даних про їх маєтності та родовід майже немає.<br />
<br />
<u>кін.XVст.</u> <span class="light">Первинний замок</span> був мурований, квадратний у плані з розмірами бл.50x50м. Зведений на горбі і оточений ставом з трьох боків, він мав суттєвий природній захист. Фасад з четвертого боку прикривали дві вежі, а попереду викопано рів. Даних про тогочасний вигляд майже немає, але вірогідно це була невигадлива будівля для оборонних цілей.<br />
<br />
<u>1530р.</u> Щоб посилити обороноздатність, споруду вдосконалювали. Одна з таких перебудов зафіксована безпосередньо на стінах: над брамою (яка тепер з в'їзною вежею), із внутрішньої сторони двору вирізьблено число "1530". Так позначали завершення важливих етапів будівництва. Однак що саме зроблено — невідомо... Більше того, замок на ціле добре століття пропадає з історії, і хто зна, що взагалі з ним відбувалося. Свірж згадується аж у 1627р., коли його знищили татари, а про замок далі немає жодних відомостей (теоретично, він міг теж постраждати під час нападу).<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Свірзький замок - вид з висоти" alt="Вид з повітря на замок в Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjj4_LsqkWcGzVBjAN7FltKLc83BfS9qs3zISoydcY9x5sKIpSCfuokZ2W1QjNOrDk2dU0Q6h9abLcuvNEdkwP4r9Esoxn0mY1r6ZY6HtHRSeyOSwqyihwKjQ6PoqcxKroZs7bUDX2aJig/s1600/History_Svirzh-castle-aerial-view.jpg" />
<u>1641р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">шляхтичів Цетнерів</span>, польського роду. Його у Свірзьких разом зі всім Свіржем купив <span title="пол. Aleksander Cetner">Александр Цетнер</span>. Він одразу починає масштабні перебудови в стилі ренесансу, під час яких споруда отримала <span class="light">сучасні форми</span>: розширено верхній двір, закладено нижній, наново зведено корпуси і вежі. Від первинного замку залишилися лиш фундаменти з підвалами, а також частини стін першого ярусу (зокрема фасаду). Можливо, і західна фасадна вежа. Вважається, що створив проект і керував роботами польський архітектор <span title="пол. Paweł Grodzicki">Павло Ґродзицький</span>, який помер у 1645р. Однак точних даних про це нема, припущення ґрунтується на архітектурній схожості з відомими його творіннями — арсеналами у Львові.<br />
<br />
<u>1648р.</u> З початком Хмельниччини твердиню <span class="light">розгромлено</span> козацько-татарським військом. Можливо, замок ще кілька раз зазнавав ушкоджень у ході подальших воєнних дій, також міг нашвидкоруч ремонтуватися.<br />
<br />
<u>1667р.</u> Александр Цетнер передає Свірж своєму сину, <span title="пол. Jan Cetner">Яну Цетнеру</span>. Александр, на той час дуже старий, вже не міг управляти володіннями, хоча помер аж у 1675р. На період власності Яна припала Польсько-турецька війна, замок атаковано в 1672р. і 1675р. Вірогідно, в 1670-их рр. після ушкоджень проводилися відновлення та посилення мурів. Однак замок не був суто оборонною спорудою — ще за батька Александра він пристосовувався для житлових цілей. Тому після завершення всіх бойових дій син Ян, можливо, перебудовував його вже як барокову резиденцію.<br />
<br />
<u>1680р.</u> Ян Цетнер помирає, після чого Свіржем почергово володіють його нащадки по прямій лінії: син <span title="пол. Aleksander Cetner">Александр Цетнер</span>, внук <span title="пол. Stanisław Cetner">Станіслав Цетнер</span> і правнук <span title="пол. Dominik Cetner">Домінік Цетнер</span>. За часів Домініка в сер.XVIIIст. замок серйозно пошкодила <span class="light">пожежа</span>, після чого власника звільнено від податків на три роки. Загалом же, знову про ціле століття нічого не відомо, зокрема й того, як повпливав на долю замку прихід австрійської влади після Першого поділу Польщі 1772р.<br />
<br />
<u>перед 1800р.</u> Замок якимсь чином переходить від Домініка (помер у 1804р.) до Іґнація Цетнера. Логічнішим виглядає отримання спадку сином Домініка, <span title="пол. Ignacy Eugeniusz Cetner">Іґнацієм-Євґеніушем Цетнером</span>. Однак вважається, що замком тоді володів <span title="пол. Ignacy Aleksander Cetner">Іґнацій-Александр Цетнер</span> — вже старий троюрідний брат Домініка. Іґнацій-Александр заснував у Львові екзотичний парк (пізніше знаний як "Цетнерівка"), тому йому приписують створення замкового парку в Свіржі.<br />
<br />
<u>XIXст.</u> Замок змінює <span class="highlight">багато різних власників</span>. Якщо він століттями стабільно належав всього двом шляхетським родам, то тепер переходить з рук у руки. Відомий цілий ряд володарів замку, хоча це, мабуть, не всі: <span title="пол. Sierakowscy">рід Сераковських</span> (?), <span title="пол. Katarzyna Starczewska">Катажина Старчевська</span> (1840-і рр.), <span title="пол. Magdalena Pierzchała">Маґдалена Пешчала</span> (1840-і рр.), <span title="пол. Tadeusz Mikołaj Jan Wiktor">Тадеуш-Миколай-Ян Віктор</span> (1850-і рр.), <span title="пол. Maria Ilasiewicz">Марія Ілясевич</span> (згадка 1878р.). Десь з 1880-их рр. ним володіє <span title="пол. Walerian Czajkowski">Валеріан Чайковський</span> (помер у 1888р.), потім його племінниця <span title="пол. Klaudia Zofia Czajkowska">Клавдія-Софія Чайковська-Тустановська</span> (1890-і рр.) — дружина <span title="пол. Władysław Tustanowski">Владислава Тустановського</span>. Схоже, ніхто маєтком не опікувався — в описах 1882р. і 1892р. згадується поганий стан будівлі, зокрема руйнування корпусів з півночі та сходу. Пізніше замок короткий час належав дочці Клавдії, <span title="пол. Felicja Tustanowska">Феліції Тустановській-Кшечунович</span>, яка разом з чоловіком <span title="пол. Aleksander Krzeczunowicz">Александром Кшечуновичем</span> невдовзі його продала. Так в кінці століття власницею стає <span title="пол. Irena Martyna Wolańska">Ірена-Мартина Волянська</span>.<br />
<br />
<u>1907р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Robert Franciszek Lamezan-Salins">Роберта-Францішека Лямезана де Салінса</span>, офіцера австрійської (згодом польської) армії, чоловіка Ірени. Він реставрував занедбану споруду, вкладаючи значні кошти, і перетворив її на розкішну резиденцію з багатими інтер'єрами. Але у 1914р. під час Першої світової війни замок цілковито спалений російськими військами. Та це не змусило хазяїна закинути свій маєток, і Роберт береться за нього повторно. Відновлено декор вікон та дверей, карнизи; корпуси та вежі знову покрито дахом. Основна реставрація завершилась у 1917р., про що свідчить вирізьблений напис над брамою із зовнішньої сторони, хоча загалом до 1926р. ще тривали роботи.<br />
<br />
<u>1930р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Tadeusz Komorowski">Тадеуша Коморовського</span>, нащадка польського шляхетського роду і в майбутньому генерала. Був одружений з <span title="пол. Irena Lamezan-Salins">Іреною Лямезан де Салінс</span>, єдиною спадкоємицею Роберта, який цього року саме помер.<br />
<br />
<u>1939р.</u> Замок переходить у <span class="highlight">суспільну власність</span>. Фактично ж він залишається без господаря, а стародавній Свірж, що протягом століть мав статус міста, з приходом радянської влади стає селом. Під час Другої світової та в повоєнний період твердиня стоїть занедбаною і нікого не цікавить. Пізніше окремі корпуси використовувались як школа трактористів. Аж у 1970-их рр. з'явились ідеї відродження пам'ятки.<br />
<br />
<u>1978р.</u> Замок переходить до <span class="light">Спілки архітекторів</span> — на той час називалась "Союз архитекторов СССР". Приміщення вирішують пристосувати під Дім творчості, тому подальші будівельні роботи мають мало схожого з реставрацією. Зокрема, між верхнім і нижнім дворами зведено новий триповерховий корпус, що зовсім не відповідає автентичному. Колишній палац суттєво розширено до переду, а також переплановано кімнати. Дещо поновлено портали центрального в'їзду, кам'яні сходи... Через свій старовинний суворий вигляд замок починає використовуватися як декорація фільмів.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Свірзький замок знову міняє власників — то знаходиться в оренді "Львівлісу", то повертається в 1997р. тепер вже українській Спілці архітекторів (<abbr title="Національна спілка архітекторів України">НСАУ</abbr>). Однак фінансування стабільно немає, майже ніяких робіт не проводиться, а просторі приміщення пустують і руйнуються. Довгий час розглядається варіант концесії.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО</h5>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старий малюнок Свірзького замку - літографія Петра Піллера середини 19 ст." alt="Замок на літографії Піллера сер. XIXст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKjxUzdgUgwjxJ1gy7-iyLtuxA30ehfN20E5oL9U9abeZFHovF13pqkVW0W-kruzrlUVqwLQPIKbRJq5rgb_ZVARH2KMQIAlsA8bYDuXUFbOf927ibm_E-ul_r_p1fGzOpl_fZQI55CPk/s1600/Old-drawing_19th-century-middle_Svirzh-castle-in-Piller-lithography.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - фасад з моста близько 1900р." alt="Фасад замку з моста бл.1900р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTWWBO0p8hNSzYoacgXUQ7GXaRISwvCZUhHdBOMxQZMS9DRMX9J1g61UFussVjPa0vCRxRbmGcAgDkq1Z9KdRW_1JuZRBL90P5xurHHhG3I_7CuUjhc1N-degfiga5sjO0rkeHDBY6pzo/s1600/Old-photo_1900-about_Facade-of-Svirzh-castle-from-bridge.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - палацовий корпус в руїнах у 1914-1918рр." alt="Руїни замкового палацу в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjO1qrXDPaUhBII4K_PN8QR09GnnV7R3X6sZIa_Wh_bh8zDYX_oWyeqfcvAgMxf1fYaWprPdnHlEQ1uMdMLFMBPGoXno8m4OKkhThqlJNJe7qQyizL5G8FSo-I0a5B-CTHsJQNn6s-1Vuk/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruined-palace-building-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - фасадний корпус в руїнах у 1914-1918рр." alt="Руїни замкового фронту в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLAFtOa_1Rn308zKUG5zuUk1z52bWZEFO8BW0T2jLDfIXz9DVpPQ89tORPlhtuRkIEXkQzZBwk7ahEqQFcd6Ue4KICdpGQT1kveDg2Y-DJXBbO3CRFG55G7xX4AOR3XH-q8f9_h_sLlL8/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruined-facade-building-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - руїни нижнього двору у 1914-1918рр." alt="Руїни на нижньому дворі замку в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2SopTyHA-Wk0ncarX-4r31mb3KzwxFLpTHkhy3XBHfF6mIjvczKNIpNO2nOfBoiq3Qpv-3fcppBmN9Ut4GI0ArXTS5sbK4UPV4WfH23HRAKpR5bhNGHkcWgwG4g7ZjGRYXyYaJzobRMY/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruines-of-lower-courtyard-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - руїни ззовні з заходу у 1914-1918рр." alt="Руїни замку з заходу в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilPgdMfldF6Rjqyz1OCRnwoyqhg4GicwSFi4hWyc7f-NDX7XE7yd6AueOaCdsE4RAb_ES_YYFp12XvLR6L5ZCi86-sWQ7tKbLwZ0GHjjh2i7gT48n-R-FjiGCd6FM64JcMMIUPH5cO7MY/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruines-of-Svirzh-castle-outside-from-west.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - виїзд з верхнього двору у 1930-ті рр." alt="Брама зсередини верхнього двору замку 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjnEYq7Q8ck6WxIFl6XWFv9TtLqJ13436uTFl3wa_S8Ukx-Nb1pTCKxjYVxaj1_3wgM7wUYw0Ly5Nt_RGcPaQMKxbHL2e1vk7xvbUNF0ZY8-SYZ1ko1iEVoiuHrLCKXeswS6pvYnjneorw/s1600/Old-photo_1930s_Exit-from-upper-courtyard-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - в'їзд у нижній двір у 1930-ті рр." alt="Брама ззовні нижнього двору замку 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgphoi2OtQk759tBs0pn-e6thn7xDfu8wS1QFEAumP5jlDWd1j6dH0WaeZCC_Ri411Beja4dK08H1KcgGA-aICGhSk4DB6R3FlyTWRlCPfqCXE3uF6paUG1hPWS8f6e2t3xN3wkdLU1DJU/s1600/Old-photo_1930s_Entrance-to-lower-courtyard-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - вид з висоти у 1930-ті рр." alt="Вид замку з повітря 1930-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCxpoHDY9NOOlhNLjTDDfCPh3gkWrmccb0VU-8bBJmLE5-2ewJdLz59aMjP9lY6sEwMVnUX8PDdHmVreu4Qr9vAPOAn0cY86MugUANAPJ5kvVsMSOu8GewxulHPc-EjSgwmrTDMkZNVPM/s1600/Old-photo_1930s_Svirzh-castle-aerial-view.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - північна вежа у 1939-1945рр." alt="Північна вежа замку в Другу Світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgst5FKQN7OYvVHbEgS7wIP43KvvGdLDJ09yzCbvzNMklodCHY8uOx79_OdcIlVBDrj2fphyvUb7uPdODM8RCCki9xvLa63qf9NUCFPgK9U9eGQ6HvGNxfrZOb8Lqu6__qTVFpM1b4T34s/s1600/Old-photo_1939-1945_North-tower-of-Svirzh-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - вид з південного заходу у 1970р." alt="Вид замку з південного заходу 1970р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9C5RzqCfuD1VkGCtgHBeYbIbs8XUhg6lJcLSsmtWSgNsoLHbQ7uWuuF8IphR9PLemBMcERPwmm5U8TT61KOvxGMejWZMr9xdjFv7oAfk2oIPJg53pG8BvVy7rAPG34A8MHPXdCjrrsuQ/s1600/Old-photo_1970_Svirzh-castle-view-from-southwest.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Свірзького замку - вид з південного заходу у 1988р." alt="Вид замку з південного заходу 1988р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrqXs-Scwh6ksPPibcsKZSV9WXG48tBLiH2J21Grsp-tJO4N97isditPX5gzlY0SekOEj3i9fY7CvuxKP0_nkKTHNyJXvFnSA2KONR3NVlwiHEItbpLgkB1qqxykfFSxbSnZWlouZA5Ro/s1600/Old-photo_1988_Svirzh-castle-view-from-southwest.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Літографія Петра Піллера, вірогідно, середини XIXст. [1] змальована з північного сходу. Тут міст і замок на горбі видно в профіль, вздовж мурів можна розгледіти нині не існуючі елементи — терасу з трьома деревцями та прибудови по її боках. Також привертає увагу окрема вежа зліва, що буде описана далі у відповідному підрозділі.<br />
<br />
На межі століть, близько 1900р. замок був не в найкращому стані, фасад [2] разом з усім ровом під мостом густо заріс, хоча загалом ще видається пристойним. Однак після короткотривалого розквіту споруду знищено до голих стін під час Першої світової. На верхньому дворі — що від палацового [3], що від фасадного [4] корпусів — залишились лиш кам'яні коробки, така сама картина відкривається і з нижнього двору [5]. Ззовні твердиня теж має невтішний вигляд руїн [6]. Ці фото зроблені десь зимою 1914-1915рр., бо вже до 1917р. стараннями власника будівлю відновили.<br />
<br />
Менш масштабні роботи проводилися й далі, і в 1930-их рр. замок був помітно відреставрованим: верхній двір, зокрема фасадний корпус з вежею над брамою [7], вже обжитий та доглянутий, хоча, наприклад, в'їзд до нижнього двору [8] досить-таки облущений. Особливо цікавим фото цього періоду є знімок з висоти [9], який детально зафіксував оригінальне планування. Тут палац ще не розширений, а двори майже не розмежовані — первинно, до Першої світової їх відділяв лише ряд низеньких будівель в один ярус, чиї руїни частково видно на тогочасних кадрах [3-5]. А от як виглядала ця частина замку в більш давні роки, достеменно невідомо.<br />
<br />
Північна вежа, принаймні, була відкритою [10], як-от на фото Другої світової, зимою 1943-1944рр. Пізніше, за радянської влади, в ході перетворень твердині у житлово-відпочинковий комплекс, вежу затулив високий триповерховий блок. Цей разючий додаток в обрисах замку дуже помітно при порівнянні двох кадрів, зі схожого ракурсу, але різного періоду: 1970р. до перебудов [11] і 1988р. після них [12].<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО</h5>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/MqBv4qLw3KQ/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/MqBv4qLw3KQ?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Замок в Свіржі</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Уривок документального відео (Львівське телебачення, 2006 рік). Олдскульна така передача: різносторонні види замку під класичну музичку на фоні, разом з неспішною розповіддю про етапи розбудови укріплень у Свіржі та їх призначення. Містить контрастні інтерв'ю з Возницьким і дитячою екскурсією молодших класів, а також кадри радянського фільму "Д’Артаньян і три мушкетери", деякі епізоди якого знімалися тут.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="castle-description"></a>
ОПИС ЗАМКУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEielTVN2B87lCMb1jvCkfSjd7Z2gh9WshB6PiTTo9NiJi2WuvrNMygQS4maDoVVDygmohp5XqpIxl27v_308xbMxZTBEb6wgLh8Fzpy4iHGXwDELxOv-hRSWUf00EQITh98ylY8NyAFDJE/s1600/Svirzh-castle_Facade_big.jpg" title="Свірзький замок - фасад">
<img class="hor" title="Свірзький замок - фасад" alt="Фасад замку в Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRXOTNqIntU_BO8DTPD_lulwwHaP8dDtm6RLG2vJw-a2WfipjX6eEyX3Ud0-J2wx7zb-8UE0g6T-IWIRNOeCR0hgHrr_YtJZDR1SC2dZmEvlf8hM7_QNTlxGr9EZ8PGgiFx81333vCkLA/s1600/Svirzh-castle_Facade_small.jpg" />
</a>
Замок неправильної трапецевидної форми: передня частина з сумарною шириною близько 75м поступово звужується до 50м ззаду. На двох терасах різної висоти збудовано 5 різнотипних корпусів, що формують 2 внутрішніх двора — верхній і нижній. Обороноздатність підсилюють 5 веж, несиметрично розташованих у слабких місцях. Загалом, комплекс споруд досить складний, добре розібратися в ньому помагають хіба що знімки зверху.<br />
<br />
Фасадний корпус сам по собі симетричний, найбільш старий та цікавий. Так як ця сторона не мала природнього захисту, укріплення тут особливо потужні. Можна зауважити багато бійниць, зокрема на даху; по боках стоять західна та східна фасадні вежі, а по центру — ще одна, в'їзна. Попереду викопано глибокий рів, а до брами веде міст на високих опорах — крайня призамкова частина цього моста колись підіймалась, роблячи твердиню ще неприступнішою. Щоправда, поряд із заходу знаходиться інший, менш захищений в'їзд у нижній двір... Архітектура ренесансна і тому невибаглива, рівні світло-сірі стіни прикрашені лиш обрамленням вікон. До барокового стилю можна віднести тільки деякі елементи, як-от двоскатний дах в'їзної вежі.<br />
<br />
Дуже бажано потрапити на подвір'я, адже для повного огляду замку обов'язково побачити його зсередини. Через головну браму виходимо на верхній парадний двір. Довкола ряд житлових корпусів висотою в один ярус, якщо не рахувати підвального. Зліва знаходиться проміжний корпус, справа — східний, а попереду — палацовий з терасою і пишними сходами <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Палацовий був для господарів, решта, імовірно, призначались для прислуги та гостей. Позаду можна роздивитись фасадний корпус <span title="друге фото знизу">[2]</span>, тут увагу привертає портал брами з вирізьбленим роком "1530"... Периметр суцільно замкнений, але в кутку біля тераси є вузенький перехід між подвір'ями <span title="третє фото знизу">[3]</span>.<br />
<br />
Нижній господарський двір містив службові приміщення, наприклад, кухню та конюшню. Зліва його оточує західний корпус, одноярусний Г-подібної форми, а справа височить проміжний, який з цього боку досягає висоти аж трьох ярусів, впираючись у північну вежу <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Назовні звідси можна було виїхати через окрему браму <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>. Посеред подвір'я впадає в очі накритий колодязь, що з глибиною понад 20м забезпечував замок водою.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1JWYTrcRJrcd9fi6N-Zas4bwst5ACxjmbrlnHkMzOKxWs5DgI2DwqEAcOVRJSm9Mf53nuiwQM1T8m2Himobx8m7QKBMwQUdC0EwZjh8_ftL8pCpzwJqkslOuR78oASb5ZPVptcWEh72k/s1600/Svirzh-castle_Main-palace-of-upper-courtyard_big.jpg" title="Свірзький замок - парадний палац верхнього двору">
<img class="hor" title="Свірзький замок - парадний палац верхнього двору" alt="Верхній парадний двір замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtuFEGSTBDxs6UIDK_xST33fPdoZm-VU2tP8vtmU9mwolhf54ztdhssIicyo5RhafeklbmpVeC0FpRIMSrZ4aux4uBVY4GMonS53-D1Nl-dZ-LUOeloNF5BsnC12AgGjeHpXoH6sgrm5A/s1600/Svirzh-castle_Main-palace-of-upper-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiunadz7akWkfb2MMGTU2-jIV2g_ZDtpWQt74BiAzrNQbDCXf5VkoELE5mlWy5OFDQrQ1Pw0ZQZ_62zatK76C2SV0eYZqboILwqrM1EU7fMeD7aTUojIdLObTcWTLs6qD7HCEW6f7RP75Y/s1600/Svirzh-castle_View-to-upper-courtyard-exit_big.jpg" title="Свірзький замок - вид на виїзд з верхнього двору">
<img class="hor" title="Свірзький замок - вид на виїзд з верхнього двору" alt="Брама з верхнього двору замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgkHEfisRTpGzU6INOOs-71OZyygOcZacT3tLgxZa2vCG9tsVAKNbCvGei5cMnLv8Yo7dRf6dKTT_lP-syn5zL1lDc8O4BdiCUfWBrunJ4TCYzduUZA6wFMrRhJmihrI2MgnUSQGVjIGrQ/s1600/Svirzh-castle_View-to-upper-courtyard-exit_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8XJMtWMeDgzP_BPIhgoRneRphcdVN2Z2_PFUIRe3FD7wDPjFE0Trjwcwt1jw1nE5rZl-NoAuloQtA3WMko885RIj_WQ4bMx9hgtoDcLLH4lNGLXOLCFcpc0gFkfzloT8uR-mXqpXe3tM/s1600/Svirzh-castle_Passage-between-courtyards_big.jpg" title="Свірзький замок - перехід між дворами">
<img class="hor" title="Свірзький замок - перехід між дворами" alt="Прохід між замковими дворами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjeMr34JD12NQylPVXewaGFNpczeNw1flmqoF_lisuvdMAQEJX3Waj7AEPL-Z9Bt5HnKcb7LK5GRwGwrYumC9USpxu_nfSk2MikIOS_w-za-KBBSQc565whd0QjsMsrxVXpRw0_7KLRyM8/s1600/Svirzh-castle_Passage-between-courtyards_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEha8i2pUOgfccqDqivXadGOMNbF4eajnFnTnWYZyh21rEGq_agZ-DXOA4xLGDUpAHV4smcwUkRVEglWgbDgOYj9jwd5trVoPgLbCgCR1OQl80raAPEuRCWDQ27F_sllHqPXveOe5DR3niM/s1600/Svirzh-castle_Household-complex-of-lower-courtyard_big.jpg" title="Свірзький замок - господарський комплекс нижнього двору">
<img class="hor" title="Свірзький замок - господарський комплекс нижнього двору" alt="Нижній господарський двір замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4SA_naq7cipUR0AZkng7VoXvf94Y_UZpiQrUunL4NqY7agUhcIXbYU-AnxogEp931Zn22ZmHivy4oP9fCpmLU8aj5SBUqJgcjVqJxWukhMh54kRYK7zhkQP6Lfa-vg1EWpdOtBF-SVLs/s1600/Svirzh-castle_Household-complex-of-lower-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIvaA1XvUBYPM2Xz8-jnhs3inkjlMrSR6C8BjaddRLNbfxPPjnlf9R691_YYeCbmUK2E0Ro1m3P0A3l75HBU6SPczQ7QkT3osM4nBItNC1NixaEWPle2xKWXe9vK7ph3uqLQGAOCFQPFw/s1600/Svirzh-castle_View-to-lower-courtyard-exit_big.jpg" title="Свірзький замок - вид на виїзд з нижнього двору">
<img class="hor" title="Свірзький замок - вид на виїзд з нижнього двору" alt="Брама з нижнього двору замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh30wB6B9bNuW-4Blrd7yp30WvFDkegLSER-Sa9VoYQ0WT5_41OcYwEqdAQFxMjvaUefq9yLkflITYrZyZTDdtjSnK9yX55kgZR0Qy6kvAYU6KcQ1RjB6RkFQkeEarU7YKBJe7qEtTnqh8/s1600/Svirzh-castle_View-to-lower-courtyard-exit_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Не менш цікавим є і зовнішній вигляд. Західна фасадна вежа вирізняється оригінальним скульптурним грифоном <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Припускають, що це або герб родини Чайковських, одних з останніх власників, або ж частина старішої композиції — двох грифонів над вікнами, які тримали посередині інший герб. Прилеглі мури нижнього двору обороняє власна, сильно висунута нижня вежа <span title="друге фото знизу">[2]</span>... Але варто пройтися ще далі та обігнути замок довкола, щоб оцінити природній захист і всю крутизну схилу. Крім того, вже знайомі споруди, як-от палац та північна вежа, ззовні виглядають зовсім інакшими <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Повернутись назад до входу можна коло східної фасадної вежі <span title="четверте фото знизу">[4]</span>, яка вічно прихована деревом від поглядів спереду.<br />
<br />
Щодо башт, то всі вони вкрай різні. Обидві фасадні та північна — триярусні, нижня та в'їзна — двоярусні. Нижня найбільше виступає за лінію стін, фасадні — теж суттєво, а північна та в'їзна не виступають зовсім. Нижня дещо опукла, а решта — прямі квадратні. В'їзна з двоскатним дахом, а решта — з простим односкатним... Таких відмінностей багато, явно різняться навіть фасадні, західна та східна. І це розмаїття робить архітектуру замку значно привабливішою.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEinpkWJlyHis01GFrmxzzl_73cUvOQptT6XgSk1PLhDfG1T2p6Ho4iT86urGYr9dltx9uq_0wDyvBcDJldHbPYF7wB_SoDzQNVvwj-r5NkE5ZHMSXtaBRkOon8pbQSQcY9g8bUOiFoI0uo/s1600/Svirzh-castle_West-facade-tower-with-griffon_big.jpg" title="Свірзький замок - західна фасадна вежа з грифоном">
<img class="hor" title="Свірзький замок - західна фасадна вежа з грифоном" alt="Західна вежа фасаду замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgalFYwsuvcfMudf-WYiv3VtQH3S2DouhJ8hhWcnglUQjd7CVUkl-5J_E7W6hI5zeffnRq4RbLcgwgcKEQj5WCQ6v61FfB_tQBvnovW073i-iJGRzbJz7iIJc5by0y0oVIYIb9cK1hJSQ8/s1600/Svirzh-castle_West-facade-tower-with-griffon_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiX-aw4E9w_y72iug1DCRv1234qGxGeQLN-1jyj1LkrZ0nJVk9B0I24IcqKwbyHHlTHC_u7HwbrPjzBF8uL3YuqOuWlr6koCwn2g7fid26l2RHAJ75mL5z5lNhvwKyVR38mBjGP6PKtIA0/s1600/Svirzh-castle_Lower-tower-and-lower-courtyard-outside_big.jpg" title="Свірзький замок - нижня вежа і нижній двір ззовні">
<img class="hor" title="Свірзький замок - нижня вежа і нижній двір ззовні" alt="Нижні вежа і двір замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBT1JwAlRKevwbXQZWGHqGL2p-Z1ZstC4tu9CFMKqBNYkDW3j2Veg-0ChXBllAnAYBXWKTPagARB6x2ClhtAbSOJmGQ_paV4BAAIUsNjnWBioAGxTPtpZBw_E4jAxBmNUID-Rm0u2F5I4/s1600/Svirzh-castle_Lower-tower-and-lower-courtyard-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjLvl6QS-byJRjovBQ-tJ8WeKsQK_ggQ9NS0kR-VdqXISUw9RluHa-4fyfzUXE9VidkYRJxn6MwbcqpPTjqZJvgNFXqB4c7gEVfnu-j_yqhL2zC2279aL10Xxxf16L14BRUhqx6Zc6rZQ/s1600/Svirzh-castle_North-tower-and-palace-outside_big.jpg" title="Свірзький замок - північна вежа і палац ззовні">
<img class="hor" title="Свірзький замок - північна вежа і палац ззовні" alt="Північна вежа і палац замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjoo7-L5qmBorcR0qFVPqEIJrmPAuyxpL4XCwai-L80silfeTLL4jQOHguF3wY1KTNll_lBgLpTSA6mX2dwOC1I_OwIT_REjoTuLEc7w18TzbNtivheS-gXWOMPvIv5VHF1fpMlVfw_ids/s1600/Svirzh-castle_North-tower-and-palace-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLSpQHiSaxytxgJpYjo9GBFNV9nBqFIZfKbWnkY4-SpznfYeJdy0jVIXBn_g8BfAVC7DTpKJFV85JktR8Q_xOjJzT0aWmcgQ6AC8uGEhBgAXkq1Ne0JtJkZYrw8Y_BWFhQEEIVnULjx-U/s1600/Svirzh-castle_East-facade-tower_big.jpg" title="Свірзький замок - східна фасадна вежа">
<img class="hor" title="Свірзький замок - східна фасадна вежа" alt="Східна вежа фасаду замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtDv4Hheh6LcyQrp9YTR0cb96KsV0L8hyrblc-wwZpxsJq7xDhDzbzTnd9KiRG4bb1rYARazZjSncSYpv3yUDLH7cUc4pUF-pGH27gJvtUosMwuodkidtM63o5Ch-mgzR5HGo2SuAriAQ/s1600/Svirzh-castle_East-facade-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg19c7Z2YfvqCADT4dWy5tPsoDpUlsXREeSpxUtdTtVVNcqfCuB0nNQL6VfDe-rpYBs9WjBzGjtwxvhEuXOAygK3KdayHLI8COeghzuMIvCSRLbQk8HLThBH2W1jdhFjcUZde1cj8ANHZQ/s1600/Svirzh-castle_Latin-inscription-above-entrance-gate_big.jpg" title="Свірзький замок - латинський напис над в'їзною брамою">
<img class="hor" title="Свірзький замок - латинський напис над в'їзною брамою" alt="Цитата над замковими воротами" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2ysh160Lmnrr8c5ivIkElsweKp_cBwwgdB_W3-LJiCOV41HlHMuK4Z01T_EFGOtxuD-UyC81_0siotw5mVujoiV8VwNEb6eMOp9gBXtNf3cP1WXPUnJSWaJ7o0vrs_XzIejEtqRzMTAE/s1600/Svirzh-castle_Latin-inscription-above-entrance-gate_small.jpg" />
</a>
Над в'їзною брамою у верхній двір чітко вирізьблено напис на латині: "Haec domus tempore belli combusta anno Domini MCMXVII reedificata". Що перекладається як "Цей дім під час війни спалили, року Божого 1917го відбудували" — це коли Роберт Лямезан де Салінс відновив замок після Першої світової.<br />
<br />
P.S.: Все це я оглянув ще в липні 2014р. на фестивалі, і з тих пір нічого не змінилось. Але фото зроблено в тихому жовтні 2015р., без яток та людей на фоні. Крім того, на Вудстоці внутрішні приміщення або були зовсім зачинені, або використовувались організаторами чи торговцями. Наступного ж разу, отоді восени мені вдалося потрапити всередину, що дуже порадувало. А в липні 2016р., як і попереднього фесту, я знову два дні гуляв довкола замку, дивився фільм у його дворі, однак роззирати інтер'єри вже не заходив.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ</h5>
<div class="justified">
В замку немає музею чи яких би то установ, приміщення практично порожні. Зате більшість відкрито для огляду, і там можна вдосталь походити... Одним з найгарніших є вестибюль палацу <span title="перше фото знизу">[1]</span>, попри те, що він зведений недавно замість тераси, під час останніх радянських добудов. Протилежна до входу стіна — це, мабуть, старовинний фасад з масивними дверними порталами білого кольору. В корпусах досі збережено наскрізне планування — один довгий коридор і кімнати по боках, хоча загалом інтер'єри перероблялися неодноразово. Наприклад, трапляються замуровані колишні двері <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Окремі приміщення дуже мало схожі на замок: десь бачив стіни в салатовій плиточці, немов з ванни, а північна вежа зсередини виглядає як під'їзд <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Та все-таки стан твердині ще досить хороший, і небезпечних руйнацій не помітно.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgySIfiYchQDW_7Zsly1NF_g0BT6xdDGbUHjxphMhsIpAovaxnJ3Ma_pyAJl1HRl47Jpk86lCHNQgrodz_8k1TF8NV1wel9epnN9gXn_BweBzqFE3fkUrvkLxmt2CaJexk8diDgjkZOV00/s1600/Svirzh-castle-interior_Vestibule-of-palace_big.jpg" title="Інтер'єр Свірзького замку - палацовий вестибюль">
<img class="hor" title="Інтер'єр Свірзького замку - палацовий вестибюль" alt="Вестибюль замкового палацу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifyg5IlMTNW5uORwPetPtCZ9r2oRk_IwV2yvZPvFVgtpoinNbSwnK2wrSWhySSG9Ui9pJ6hg08mMRrMETXcXdyI_cCUWc8j3X3J7cHz82vnGLk2dG3PHadqwa9xg55X7pwZXHgCZ6MkGk/s1600/Svirzh-castle-interior_Vestibule-of-palace_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiiXB0oigFpHBi7fxOI961bwiIzI3786pjNCs1g85Hm0n77sVGS2QZIlls3wN6NrT-AIvRUtjK3wGrM1x6Ay7UrawLg4FLtLOxGcU2dCM_vYSnsYNlSOyeBqTxkXdIVk0fMefggEy4BR0A/s1600/Svirzh-castle-interior_Room-of-east-building_big.jpg" title="Інтер'єр Свірзького замку - кімната східного корпусу">
<img class="hor" title="Інтер'єр Свірзького замку - кімната східного корпусу" alt="Кімната у східному корпусі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhUMzNX-78-JhrMlQ0iRt4It7cWchs3fxEvUGBtjbYlMYZzkQtojN7Bm4ZEHQ5JOUFruB2jqvyb1MYY-_u0oVbxwgujDWDuv6sQ5rSH9LTcEOOboEC5f_3ncqovEOCjd2yMZsFtOPguVPk/s1600/Svirzh-castle-interior_Room-of-east-building_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIEfrk_468300gKIs0v82yoN_CV4c4Yoa9IyZ7x8iwv6jME6vAtq1Py2_n5pl9dpCrUfGGz1kZW_lZUmzbpV3mdaRQhBQLhmtEV3yvlsQSwkq4SlDpFV5f7-UTusPBnj1XD-ygVjkn4U8/s1600/Svirzh-castle-interior_Top-of-north-tower_big.jpg" title="Інтер'єр Свірзького замку - верх північної вежі">
<img class="hor" title="Інтер'єр Свірзького замку - верх північної вежі" alt="Нагорі північної вежі замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4nZtOODlYqsoA6KKbkY1QLuQC49bWLZfZ7TQAC-IVTxIhBXrOUZKsgTLYiSsdZh0WROA5flnQZSIGpUXEqeeK8u6o84R88mLkC2iQcwU42Gi9kN_32Pwov0uZnAsiMUEdkhF5c1f94aU/s1600/Svirzh-castle-interior_Top-of-north-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<h5 class="subchapter">
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ</h5>
<div class="justified">
Передусім, слід відзначити саме розміщення замку. Він стоїть на стрімкому горбі, котрого огинає півколом штучне озеро. Свірзький став створили в далекому XVст. за перших власників, з метою розведення риби та додаткової оборони. З часом стара система дамб та шлюзів занепала, рівень води спав, але сьогодні відновлене озеро знову займає величезну площу і є яскравим атрибутом призамкового краєвиду <span title="перше фото знизу">[1]</span>.<br />
<br />
Іншим, суто естетичним штрихом пейзажу був парк. Його засновником вважається Іґнацій Цетнер, відомий як творець львівського парку "Цетнерівка". А свірзький закладено близько 1800р. на схід та південний схід від замку. Первинний вигляд достеменно невідомий, але збереглись описи початку XXст. Тоді це був обширний парк в англійському стилі. Тут росло багато дерев, в тому числі цінних порід. Обсаджені кущами гравійні доріжки петляли по схилах, дозволяючи милуватись місцевістю з усіх сторін. Від головної брами замку вела алея з клумбами, а з півдня буяв фруктовий сад... Парк занедбали і повирубували в повоєнні радянські часи, тому зараз йому далеко до минулого шику <span title="друге фото знизу">[2]</span>.<br />
<br />
<span class="itemname">Грот та окрема вежа</span><br />
В рові коло замкового фасаду, майже під мостом, можна знайти мурований вхід у підземелля <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Тепер це маленький грот, де і одній людині тісно. Точних даних про колишні його розміри та застосування немає. Є версія, що в давнину тунель тягнувся аж до храму навпроти замку. Теоретично міг сполучатись і з вежею, яка самотньо стоїть попереду.<br />
<br />
Окрема вежа зовсім не схожа на замкові. Вона п'ятикутна. І дуже старовинна, зведена ще в числі первинних укріплень Свіржа. Спочатку являла собою міцну споруду, дво- або триярусну, що грала роль сторожового пункту та першої лінії оборони. Вхід знаходився зі сторони замку, а стіни, ймовірно, були без вікон з бійницями. Після спаду воєнної загрози (в кінці XVIIст., або десь у XVIIIст.) хтось із Цетнерів перебудував її в каплицю — тоді витесано стрільчасті вікна, а верх увінчано баньою з хрестом. Саме такий вигляд зафіксувала літографія середини XIXст... В Першу світову вежу знищено разом із замком, після чого її вже не відновлювали. Зараз це руїни, що потрохи заростають і вгрузають в землю <span title="четверте фото знизу">[4]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioDYJ6s7h3FQ5nU7sY84XPeSMlRX-P_OQsNXnpfwvzekMXXOsq15hGm24vQ-EtfvyKp7ZAn3LDQ_k62sxL9PRHpyHOvpf2pr4DtPLjOIZsi3cANGjxLbiXZe46_Kqx9MLSMNEY79rBs2I/s1600/Svirzh_Pond-with-island_big.jpg" title="Свірж - став з острівком">
<img class="hor" title="Свірж - став з острівком" alt="Острів на ставку у Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQXoZKhMlUBD7WSuVh5MlzATS_xvhJ54iBWImKkJlSYwhD3Z6jQjb6l-nhBV0pyy4OqB_i03cJOqRTNuT3IMZBP5zZM1HdqzshpsRMeVkJ8mJc1CHwyKoR_jiEj-6v3sG-Sg37oVsXSdc/s1600/Svirzh_Pond-with-island_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1zgFen3t8rU08iwSwAIkr7GxRKAfmp7RroOwHnyiKsoTW0u82A0miqU8kZBIrxbquMkKwgCvPWbw7bPIoJaeV01brI3BDI3-bCVACCN5jqJAAzesFA7Xu4xhHeljRMDQdUtmFKt8XyQ4/s1600/Svirzh_Former-park_big.jpg" title="Свірж - колишній парк">
<img class="hor" title="Свірж - колишній парк" alt="Колишній парк у Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgn_FH2x8FNIFB1R_y_2bcIdyUNJi4H0pav35xx90vdGtuh86RUIyI_QAqbNa1XCgGfKxlf3RxwljnrRWq9kSJhv3RwcnI1q9zCMQtRAxxAOIQZ9tBtWJA5R-kKeBN5lDUyR9QFJK9CB4Q/s1600/Svirzh_Former-park_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwVcvdD1DA3bV5oLdh1WIGutXq4LPXPQlcsxvJJXaeffF1pDO53R4C4Bg1N9ty88nzCwzj2Bisn1wY9mRtrV7-3wM75yWjHDLG6hS_uu_zabI4jZkHl5iSYv7D5U8tyQx03wshthoAGmc/s1600/Svirzh_Dungeon-entrance_big.jpg" title="Свірж - вхід в підземелля">
<img class="hor" title="Свірж - вхід в підземелля" alt="Підземний хід у Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHjLk6UN1IzB4B9DzqNd0ZG8EmTR6C2qCzvGwOr9E7Z-1AkPF4nuKm5Sisxm1xIFxbcaWzOIJsw6DIARJKBdHIPRMoCPq8w6kFwJP2xGpQbG5UvPqOAprz6irqM3jAEGdg1WzyJLrif5k/s1600/Svirzh_Dungeon-entrance_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhQ63aHZEn4y9N2iz0RwJRguvY4ZREWDDRtMKUBJsY82My9StmFfBYFePLwu7nYoLyIsEVNAgrgkIMHTZUSKLZLWEghdoAMZsI1wR2u7wxzCp8hE2TJIbINmwwDZNYqqhC36JfuMBf8xpE/s1600/Svirzh_Separate-tower_big.jpg" title="Свірж - окрема вежа">
<img class="hor" title="Свірж - окрема вежа" alt="Окрема вежа у Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgCrK9f9Gu8VuIl_VA0bn7ROeHby9Y5Uwdu6RjHHdbBJ4WZ-V_rT3vKrPwS-jdjsv_Hzn-0jufJTiZHj4nEu8awAoOOZBZCXL5qQhCmGlaIl3ZVnYL7PSHqkz04BOPI2nhvC3db2YA5fdw/s1600/Svirzh_Separate-tower_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Величний замок сприймається як домінуючий об'єкт навіть на фестивалі, а от деталі довколишнього пейзажу губляться поза сценами, ятками та натовпом. Тому щоб зайти в інтер'єри чи безперешкодно охопити увесь ландшафт, краще сюди їхати в інший час. Саме в такому стані спокою ансамбль найбільше вражає своїм поєднанням архітектури та природи.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТРОЇЦЬКО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSmhZ2nKgc_Q9HGkYJu_4BDh-jgMd-8eqyUy7lCd-k95pi7oKk9JTAPbbnpP9m_tjAq012YyW5bnOcrbFACWZXF9dNC4IO_svBISuK5PU6Bp4S921z36uWmFNtbvm6IcrUvPCmvJcXo44/s1600/Svirzh_Holy-Trinity-and-Dormition-of-Mother-of-God-church_big.jpg" title="Свірж - церква Святої Трійці та Успіння Пресвятої Богородиці">
<img class="hor" title="Свірж - церква Святої Трійці та Успіння Пресвятої Богородиці" alt="Троїцько-Успенська церква у Свіржі" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8uoxjkEreJ_HeMKZ0BqHVvOxRUNq2A7W1Sj5eJ2UenvDgO9LvW1vUjYR_mroAjN5Q6SXytfkp5ZqQtxfTuqpvr3Xr6GPQSNFt7w_R7Sk6VXqxtvihqvgvGrhJD3C7FxAF0t333bVhXBs/s1600/Svirzh_Holy-Trinity-and-Dormition-of-Mother-of-God-church_small.jpg" />
</a>
Мурований костел Успіння Пресв.Богородиці заклав Андрій Свірзький (родич Мартина та Андрія, засновників замку) у 1546р. Він постав на місці колишнього дерев'яного, по осі навпроти замку. Первинно був готичним у формі хреста, а в обох бокових частинах цього "хреста" влаштовано каплиці — Св.Миколая і Св.Антонія. Спорудження храму тривало довго, можливо навіть після освячення в 1561р. Але вже на початку XVIIст. Войцех Свірзький перебудував його і прикрасив декором, з орнаментом та гербами. Пізніше, за Цетнерів костел пережив ряд воєнних пошкоджень і швидких відновлень, а також різних змін в інтер'єрі, остання з яких зафіксована в кінці XVIIIст. Храм у результаті всіх цих робіт набув ренесансного вигляду.<br />
<br />
Перша світова його не зачепила, але в Другу світову і повоєнний час він сильно постраждав. В 1942р. конфісковано дзвони, в 1944р. дах розтрощено снарядом, а в 1945р. польське духовенство виїхало разом з більшістю цінних речей. За радянської влади костел спалений і потім пристосований під склад... Аж у 1994р. споруда знову стала сакральною — її передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву Св.Трійці та Успіння Пресв.Богородиці. Після сучасних ремонтів, за ясно-салатовим кольором та новим бляшаним куполом, старовинний храм тепер розпізнати важко.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Свірзький замок слід відвідати безперечно. Розташований в центрі села Свірж, дуже близько від дороги і зупинки, куди легко можна дістатись маршруткою зі Львова. Трапецевидний у плані, він несиметричний та має неправильну форму, що підлаштована під рельєф — складається з різних між собою п'яти корпусів, що відмежовують два двори, і також різних п'яти веж. Довгий час реставрується і загалом збережений добре. Приміщення порожні, хоча доступні для огляду. Замок стоїть на горбі, оточеному великим ставом і залишками парку. Разом з кількома сусідніми пам'ятками є чудовою короткою екскурсією на півдня зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Свірзький замок, Перемишлянський район49.652640876750937 24.43263963443223549.652480376750937 24.432324634432234 49.652801376750936 24.432954634432235tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-33328286962141357052014-05-31T17:05:00.000+03:002016-12-02T19:08:18.868+02:00Жовківський замок<div class="justified">
<img class="main" title="Жовківський замок" alt="Жовківський замок" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDS9yV0BQtk39BUcxP1B7hVQyB0JOqQ65JQXV59ct9bD5tnCQArSxkQa-LWPFAoAWjzFPLraI1aqtIBubP19-7k77pQcg8YL2DrdjMIRsiSmJR6NQmi2PU65C1bCVHMcgiEIDBtIqtELU/s1600/Zhovkva-castle_Facade_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> збережений замок.
</li>
<li>
<span class="itemname">Стиль:</span> ренесанс і бароко.
</li>
<li>
<span class="itemname">Час побудови:</span> 1594-1606рр.
</li>
<li>
<span class="itemname">Засновник:</span> С.Жолкевський-молодший.
</li>
<li>
<span class="itemname">Архітектор:</span> П.Щасливий, П.Римлянин, А.Прихильний.
</li>
<li>
<span class="itemname">Основні перебудови:</span><br />
1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. П.Бебер);<br />
1740-ві рр. (влас. М.К.Радзивілл, арх. А.Кастеллі).
</li>
<li>
<span class="itemname">Вигляд:</span> прямокутний 110x120м; двір і 5 веж (1 в'їзна).
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Жовківський.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Жовківський замок став першим замком, який я побачив на власні очі — був тут у 2011р. з дівчиною, коли приїздив у Жовкву. В звіті ж описано наступні відвідини 30 травня 2014 року: я, Денис, Марта, Іра і Таня вибрались на день погуляти цим містом, приділивши увагу і його основній пам'ятці.<br />
P.S.: Замок побіжно оглянуто ще раз 28 липня 2015 року, коли я був тут проїздом. Застав його в процесі активної реставрації, хоча поки що майже нічого не помінялось. Опис замку доповнено новими враженнями.<br />
P.P.S.: Замок оцінено знову і вже детально, під час чергової поїздки в Жовкву 14 серпня 2016 року. За останній період з'явився суттєвий прогрес у відродженні споруди, її вигляд помітно покращав. Відкрились нові експозиції для туристів. В описі замку замінено деякі старі фото, додано інші актуальні фото та враження від побаченого.<br />
<br />
Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="reference-data"></a>
ДОВІДКОВІ ДАНІ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kN2ANy3_Yoyc" width="640" height="480">Жовківський замок - доїзд.</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Сполучення з Жовквою інтенсивне, і можна вибрати громадський транспорт на будь-який смак. З площі Св.Теодора по кілька раз на годину їздить <span class="light">приміська маршрутка</span> №151 Львів–Жовква; на неї можна сісти і по дорозі, наприклад на зупинці біля АС-2 (всередину автостанції не заїжджає). Крім цього, з самої АС-2 курсують різні <span class="light">автобуси</span> на всілякі села/міста, що йдуть через Жовкву — бери який хочеш, але бажано уточнити у водія, чи заїжджає він в центр Жовкви.<br />
<br />
Можна скористатися <span class="light">електричкою</span> Львів–РаваРуська, що ходить з головного залізничного вокзалу двічі на день. Години відправлення і прибуття вказані нижче:<br />
1. Туди: 9:15 – 10:37 (Львів–Жовква). Назад: 17:27 – 18:58 (Жовква–Львів).<br />
2. Туди: 20:38 – 21:53 (Львів–Жовква). Назад: 5:42 – 7:00 (Жовква–Львів).<br />
Друга електричка наніч навряд чи згодиться туристу, а от графік руху першої досить зручний.<br />
<br />
Загалом, варіантів як доїхати зі Львова до Жовкви безліч. А там що від автобусної, що від залізничної станції до замку йти хвилин 5-10. Він зовсім близько, і той коротенький маршрут можна легко глянути та запам'ятати по карті, ну або вже на місці просто запитати у когось напрям.<br />
<br />
Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС чи вокзалі.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА</h5>
<div class="justified">
Жовківський замок — пам'ятка архітектури <span class="light">національного значення</span>. Внесений в <abbr title="Державний реєстр національного культурного надбання">ДРНКН</abbr> (тепер <abbr title="Державний реєстр національних пам'яток України">ДРНПУ</abbr>) під охоронним номером 385 і назвою "Замок Жолкевських (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1594-1606рр. Однак враховуючи тривале зведення та різні добудови, момент завершення будівництва точно визначити важко, тому іноді зустрічаються інші роки — наприклад, польські ресурси часто вказують 1610р. Детальніше про це вже в історичному розділі.<br />
<br />
Окрім замку, в Жовкві знаходяться десятки інших пам'яток національного значення — місто дуже багате архітектурою, і вся центральна частина є охоронною зоною.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Жовківський замок - план-схема" alt="План-схема замку в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiZ0TVgR8EKfoZ_ENyTf5CVH7DJxXxMMpd9veSR55nv3QTuufdbGhBFNnIfSALGVpBeLUDGh2URUWFFxaY7MHG_6LOu5TH5gi9J1yCKerFqEgCxTFajXjzFgM5yBWJr30zgRubhnrBNVlc/s1600/Castle-plan_Zhovkva.jpg" />
<span class="itemname">План-схема місцевості:</span><br />
<ul class="plan">
<li><b>В1</b> — В'їзна вежа.</li>
<li><b>В2</b> — Східна вежа. Прилягає до муру зі Звіринецькою брамою.</li>
<li><b>В3</b> — Південна вежа. На даний час дещо пошкоджена.</li>
<li><b>В4</b> — Західна вежа. Була зруйнована, нещодавно відбудована.</li>
<li><b>В5</b> — Північна вежа. Прилягає до муру, що веде до ратуші та далі до Глинської брами.</li>
<li><b>Д</b> — Двір.</li>
<li><b>С</b> — Сад. Місце колишнього призамкового саду.</li>
<li>Корпус між В3 і В4 був парадним палацом. Нині поруйнований.</li>
</ul>
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ</h5>
<ul class="justified">
<li>
Будівля довгий час реставрується, але в окремих приміщеннях функціонує ряд установ та організацій, серед яких і "Музей Жовківський замок". Він є філією <abbr title="Львівська національна галерея мистецтв">ЛНГМ</abbr> ім. Б.Г.Возницького; разом з ним до складу галереї входять інші відділи, зокрема три замкові музеї-заповідники: <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/olesko-castle.html">Олеський</a>, <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/pidhirtsi-castle.html">Підгорецький</a>, <a href="http://lviv-outside.blogspot.com/2015/07/zolochiv-castle.html">Золочівський</a>.
</li>
<li>
Сам замок входить до <abbr title="Державний історико-архітектурний заповідник">ДІАЗ</abbr> у м.Жовква. Заповідник охороняє історичну частину міста з великою кількістю пам'яток, а в замку контролює вхід на подвір'я і має власні експозиції. Найчастіше все це відвідується разом, під час загальних екскурсій по Жовкві.
</li>
<li>
<span class="light" title="вказано повну вартість для дорослих, пільговий вхід дешевший">Ціна квитків</span>: експозиція ЛНГМ + тимчасові виставки (в південно-східному корпусі, вхід ззовні) — 15грн., тільки територія (двір) — 10грн., територія + експозиції ДІАЗ (в східній вежі, вхід із двору) — 20грн.
</li>
<li>
<span class="light">Години роботи, графік ЛНГМ</span>: понеділок — вихідний, вівторок-субота — 10:00-17:00, неділя — 12:00-17:00. Каса до 16:00.
</li>
<li>
<span class="light">Години роботи, графік ДІАЗ</span>: понеділок — вихідний, вівторок-четвер і субота-неділя — 10:00-17:00, п'ятниця — 10:00-16:00. Обідня перерва 13:00-14:00.
</li>
</ul>
<h4 class="chapter">
<a name="about-history"></a>
ПРО ІСТОРІЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на <a target="_blank" href="http://map.meta.ua/photomap.php?l=castles&lang=ua">map.meta.ua</a>. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:<br />
1. Сайт <span title='укр. "Український історико-фортифікаційний форум"'>"Украинский историко-фортификационный форум"</span> — оригінали у відповідній темі на <a target="_blank" href="http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=9&t=347">relicfinder.info</a>.<br />
2. Сайт <span title='укр. "Національний цифровий архів"'>"Narodowe Archiwum Cyfrowe"</span> — оригінали на <a target="_blank" href="http://www.audiovis.nac.gov.pl/search/">nac.gov.pl</a>, пошук польською "Zamek w Żółkwi".<br />
3. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.<br />
Подана текстова інформація детально перевірена.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ</h5>
<div class="justified">
<img class="hor leftimg" title="Жовківський замок - фасад" alt="Фасад замку в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglPV8WQDdCEMATZclUsg52kZ0EdqpA5WA9mVh4IANq56QADRmfmQ4HsfdigwQQRGFF4YXwCylHDdZ0ckkty4a5MsTUrUf_k9iGjpRDhyphenhyphenks-Jok36PwfUlsoKI4mZwYdKgiRavFhbgxGtI/s1600/History_Zhovkva-castle-facade.jpg" />
<u>1594р.</u> Для роду польських <span class="highlight">магнатів Жолкевських</span>, на замовлення <span title="пол. Stanisław Żółkiewski">Станіслава Жолкевського-молодшого</span>, архітектор <span title="пол. Paweł Szczęśliwy">Павло Щасливий</span> приступає до зведення за власним проектом замку поблизу Винник. Це невелике поселення дісталося шляхтичу ще від батька — Станіслава Жолкевського-старшого.<br />
<br />
<u>1597р.</u> Від замку, як від опорної точки, починають будуватись інші фортифікації. Згідно з популярною тоді ідеєю <span class="light">"ідеального міста"</span>, спершу здійснювалось продумане гармонійне планування, в тім числі всієї оборонної системи. А потім місто зводилось майже з нуля на вільній території. Цей рік іноді вважають роком заснування Жовкви.<br />
<br />
<u>1603р.</u> За заслуги Жолкевського в боях проти шведів, король Польщі надає магдебурзьке право його новоствореному місту. І на честь власника воно іменується Жовквою, а Винники включаються до його складу і стають передмістям. До цієї події приурочувалось завершення будівництва, але насправді воно тривало надалі.<br />
<br />
<u>1606р.</u> Павло Щасливий закінчує замок, разом з ним працюють інші львівські архітектори: <span title="пол. Paweł Rzymianin">Павло Римлянин</span> та <span title="пол. Ambroży Przychylny">Амвросій Прихильний</span>. Попри місцеві прізвиська, усі троє за походженням італійці і творили в дусі ренесансу. Цей стиль споруди чітко простежується завдяки правильному прямокутному плануванню, симетричності та повторенню простих елементів; по кутах стояли однакові триярусні вежі, бокові одноярусні корпуси теж були однакові... Незначні роботи проводились і пізніше, тому деколи вказується інший час <span class="light">завершення будівництва</span>, зокрема 1610р. (рік смерті Павла Щасливого).<br />
<br />
<u>1620р.</u> Засновник Станіслав Жолкевський гине у провальній Цецорській битві. Замком розпоряджається його дружина <span title="пол. Regina Herburt">Реґіна Гербурт-Жолкевська</span>, яка тут карбувала монети для викупу в турків полоненого сина, <span title="пол. Jan Żółkiewski">Яна Жолкевського</span>, і голови чоловіка. Реґіна помирає в 1626р., а Ян — ще швидше, в 1623р., після чого маєтності залишаються його сестрі Софії.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<img class="hor rightimg" title="Жовківський замок - вид з висоти" alt="Вид з повітря на замок в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBqwA1dBo9sHjBS4Uwe3Q4ZC6JiAyb15TTfWMj9L84jzntvwQ-guc86-9MY00gxfn0gH3wQnjB-5oIC3Id9_q9fBkuKOqX1ehaXodBUf2l2ogL_ABl8nf4PeClkgBJU9SZx2MFcOag4PA/s1600/History_Zhovkva-castle-aerial-view.jpg" />
<u>1624р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Даниловичів</span>, українсько-польського роду. Власницею стає <span title="пол. Zofia Żółkiewska">Софія Жолкевська-Даниловичівна</span>, що на той час була одружена з <span title="пол. Jan Daniłowicz">Іваном Даниловичем</span>. У 1634р. після її смерті спадкоємцями стають їхні діти: спочатку син <span title="пол. Stanisław Daniłowicz">Станіслав Данилович</span>, що загинув незабаром у 1636р., а тоді дочка Теофілія.<br />
<br />
<u>1637р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Собеських</span>, польського роду. Нова власниця <span title="пол. Zofia Teofila Daniłowiczówna">Софія-Теофілія Даниловичівна-Собеська</span> вже була дружиною <span title="пол. Jakub Sobieski">Якуба Собеського</span>. Під час Хмельниччини укріплення слугували для захисту від козацьких військ: Жовква пережила облогу в 1648р., але була взята штурмом у 1655р.<br />
<br />
<u>1661р.</u> Власником замку після смерті матері стає Ян Собеський, син Якуба і Теофілії, майбутній король Польщі <span class="light" title="пол. Jan III Sobieski">Ян III</span>. Зійшовши на престол у 1674р., він невдовзі перетворює оборонну споруду на шикарну презентабельну резиденцію. Первинно ренесансна, вона набуває барокових рис.<br />
<br />
<u>1678р.</u> Придворний архітектор <span title="пол. Piotr Beber">Петро Бебер</span> приступає до робіт, які тривають протягом 1680-их до початку 1690-их рр. Зокрема, оштукатурено зовнішні цегляні стіни, збільшено вікна, організовано вихід з палацу в новий бароковий парк. Можливо, десь у цей же час створено галереї з арками спереду палацу, а також добудовано другий ярус до бічних корпусів — південно-східного та північно-західного. Ці <span class="light">масштабні перебудови</span> прикрасило розкішне оформлення: замок декорується, щедро оздоблюються інтер'єри, над якими працював італієць <span title="пол. Augustyn Locci">Августин Лоцці</span>.<br />
<br />
<u>1696р.</u> Ян III помирає, маєтності розділяються між його дітьми. Жовківський замок отримує молодший син <span title="пол. Konstanty Władysław Sobieski">Константій-Владислав Собеський</span>. На початках Північної війни, взимку 1706-1707рр. надавав тут приміщення для ставки російського царя Петра I. Також сюди приїздив Іван Мазепа у 1707р... Після смерті Константія у 1726р. власниками почергово стають інші представники родини: його дружина <span title="пол. Maria Józefa Wessel">Марія-Йозефа Вессел-Собеська</span> до 1728р., а аж тоді — його старший брат <span title="пол. Jakub Ludwik Sobieski">Якуб-Людвік Собеський</span> до 1737р. Коли Якуб помирає, ця власність залишається його дочці <span title="пол. Maria Karolina Sobieska">Марії-Кароліні Собеській</span>. Вона постійно жила у Франції, а перед смертю у 1740р. передає спадок Радзивіллу.<br />
<br />
<u>1740р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">магнатів Радзивіллів</span>, литовського роду. <span title="пол. Michał Kazimierz Radziwiłł, zwany Rybeńko">Михайло-Казимир Радзивілл, званий "Рибонька"</span>, після невеликої пожежі починає нові перебудови. В 1741-1742рр. італієць <span title="пол. Antoni Castelli">Антоніо Кастеллі</span>, а в 1750-их рр. інші архітектори разом довершують бароковий стиль. Особливо змінюється палацовий корпус: галереї суттєво продовжено, до центрального входу додано широкі сходи з портиком — їх рясно декоровано, встановлено статуї видатних власників.<br />
<br />
<u>1762р.</u> Після смерті Рибоньки споруда починає занепадати. Його сини — <span title="пол. Karol Stanisław Radziwiłł, zwany Panie Kochanku">Кароль-Станіслав Радзивілл, званий "Пане Коханку"</span>, з молодшим братом — поступово вводять маєтки в борги. А з 1772р., після Першого поділу Польщі і приходу австрійської влади власником стає далекий родич <span title="пол. Dominik Radziwiłł">Домінік Радзивілл</span>, що врешті-решт розпродує усе з аукціону.<br />
<br />
<u>1787р.</u> Замок переходить до <span class="highlight">родини Йозефовичів</span>, нащадків польської шляхти. Колишній управитель Радзивіллів <span title="пол. Adam Józefowicz-Hlebicki">Адам Йозефович-Глебіцький</span> викупляє його і переробляє під житло в найм. Після смерті Адама у 1806р. спадок отримує син. Мало що відомо про цей період, але згодом, швидше за все, відбувся черговий перепродаж.<br />
<br />
<u>бл.1850р.</u> Замок переходить до <span class="highlight" title="пол. Artur Głogowski">Артура Ґлоґовського</span>, теж із роду дрібної польської шляхти. Він сильно понищив споруду, збуваючи все що можна. Спочатку продано цінні речі з приміщень, а тоді на будматеріали пішли останні прибудови: розвалено сходи з портиком, галереї з їх арками. Черга дійшла навіть до первинних мурів, коли було розібрано західну вежу. Цей процес зупинили тільки протести громадськості.<br />
<br />
<u>1890р.</u> Замок переходить у <span class="highlight">суспільну власність</span>: фасадний північно-східний корпус викупив австрійський уряд, а три інші — міська влада. Ремонтувався під гімназію та адміністративні установи. Але у 1915р. під час Першої світової війни був спалений при відступі російських військ... Із приєднанням Галичини до Польщі у 1923р. споруда цілком передається польському уряду, який невдовзі починає тривалу реставрацію. Було відновлено пошкоджені стіни і перекрито дахи.<br />
<br />
<u>1939р.</u> З приходом радянської влади роботи припинились, а міцні мури пристосовано під в'язницю. Перед відступом більшовиків у 1941р. членами <abbr title="Народний комісаріат внутрішніх справ">НКВС</abbr> тут було вбито близько 30 в'язнів. У Другій світовій Жовква сильно постраждала, особливо єврейський квартал, однак замок не отримав суттєвих руйнувань. В повоєнний період тут розташовано військову частину, а приміщення в більшості використовували <span class="light">для житлових цілей</span> (переважно сімей офіцерів). Споруда не нищилась, окрім інтер'єрів, які цілком переплановано та перероблено до поточних потреб.<br />
<br />
<u>1991р.</u> За часів незалежної України Жовківський замок потрохи відроджується. У 1994р. створено <abbr title="Державний історико-архітектурний заповідник">ДІАЗ</abbr> у м.Жовква, і твердиня з іншими пам'ятками перейшла на баланс <span class="light">заповідника</span>. Але мешканців квартир, розміщених в самому замку, виселили аж на початку 2000-их рр., а в фасадному корпусі досі базуються якісь установи та організації. Функціонує створений у 2001р. маленький музей, філія Львівської галереї. Реставрація тривала дуже повільно, але в 2015-2016рр. почалися помітні зрушення: вкрито дахом палац, відбудовано з руїн західну вежу, відремонтовано інтер'єри східної вежі і влаштовано в ній експозиції. Планується подальше відновлення замку включно з палацовими галереями.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО</h5>
<div class="gallery">
<img class="hor" title="Старий малюнок Жовківського замку - палацовий корпус в кінці 18 ст." alt="Замковий палац на малюнку кін. XVIIIст." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhA-EvofbPNh_wgBLPiYUyHkedVfdOOdCk6jFh_EunIH1p0nKhvDsnxTSjsTNQEGr-Dt33qEtK8JygYdg89-m8aBScsTnGfBMWFPJswa8agRstf6cGZUViTED5jxOajsYhhaPqH0w8Ahz0/s1600/Old-drawing_18th-century-late_Palace-building-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старий малюнок Жовківського замку - акварель Емануїла фон Кронбаха 1820-тих рр." alt="Замок на акварелі Кронбаха 1820-тих рр." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigEWMhS5ATO5G8FUq-5Dx_Lnp3_xU0Ir4ffUd6LaN4LoHuRUW8Kv9L594N4sLAcTLCYGaxA4eiW_BB6KbDpQJckgbRckJtyfn7wtbTsiqlMksIWJ05qxnibnE-H3NsSbUCjQ7fjIL_YFE/s1600/Old-drawing_1820s_Zhovkva-castle-in-Kronbach-watercolour.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - залишки палацових галерей у 1865р." alt="Галереї замкового палацу 1865р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6_wHLJJkEvhtBZoRL7iUZPPNKSExVxU6asJwf8Mf3v3S6ZhGZRcbDCTYeNO7r4n6mduMkBfYhFQYslvJ09cTtTdyI6Ib7lNRF-o0u9fna4Jst2MkD3uBj4MGzA-VfEfKwSFmPlv0_PWA/s1600/Old-photo_1865_Remainings-of-palace-galleries-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - палацовий корпус у 1892р." alt="Замковий палац 1892р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzby618tlQN5WIHohrUlfA_anBBUG9WLJe3aaxmEwtxdotHkdPgDoR_NR-TObv2j2_PAHzNvXxcyZXIOCUfmz3Kn4R2rQ5Z87qPqzfhsEdIeX-s_F-2ZPV9M3kyp0QPTS2BstnKY-ieSI/s1600/Old-photo_1892_Palace-building-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - зовнішній вихід у сад у 1892р." alt="Вихід з замку в сад 1892р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1_ndf8Mz8inI2rWk8Rurw-KjSZ6mcWSV_p83mmacxguNG3X77PurxRYR75y7Y6-H8DrPxzl7fRzpTbDK2aor5DYvA9prTwk93Kg6gVl7e2c4b3oz_4e77qMCNUN3k5Xi4M3EUbycHiG8/s1600/Old-photo_1892_External-exit-from-Zhovkva-castle-to-garden.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - залишки декору інтер'єрів у 1892р." alt="Декор замкових інтер'єрів 1892р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLTjuPG91jtsn9u_gBHbfjYe39S-7AezSEI5Fp_KIKpYBYLH-TP97dVX8_AoKcSx9dQjajCpcuHFGYpybFSyacvibw_UHFOMvZDqYrgIdmVcQeyeFo5ax6uCgraOILmFEhalLlZo7nT5c/s1600/Old-photo_1892_Remainings-of-Zhovkva-castle-interiors.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - палацовий корпус у 1909р." alt="Замковий палац 1909р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1qKuPPoQbyEtnnTZyBHLGfXkqXKBfCNpudlwAnWxBcvYm-0UhlBcXGkOHkaEhrCTozoBHQz04BYFzKehq6MUhdmVclSkHVSLdOkia5mMhzwoMa1LzNGsa5pdPywsBEmv8xsb3-JQhOMc/s1600/Old-photo_1909_Palace-building-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - боковий корпус в руїнах у 1914-1918рр." alt="Руїни замкового боку в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIbw9WfeCdBaEM7UKSchsLZDt-e2Hc1FG-2y0wltnk5ECAnFrde5_52uFmHqgSYc2-12nXZ7wOK9uI6za0HlmgrtU1Up9zc2VNwcDN14F92JddSNG52412eBjWyIa4GdTxJVaFYmWLggY/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruined-side-building-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - фасад в руїнах у 1914-1918рр." alt="Руїни фасаду замку в Першу світову" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyPJwgtqRGxvvi39TZc3Fs-WT2GB7D-XO6OvnFPeW5COt5fEQ68r7JD5ReH81137zC-TwRLxDfosAKtFZfFAgJUxr6UmQC5uHTN2wxDT3JIJwRhvFg7PBXcGY03nlBl_29kfurRwABgVY/s1600/Old-photo_1914-1918_Ruined-facade-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - підремонтований фасад у 1918-1938рр." alt="Ремонт фасаду замку в міжвоєнний час" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8eMk4sdeDaJw0FVmsRf_cTpd997rvFs6HyQbIKZ0fDYSP1XXwaYGl8M6KdsG5eQvzys3fcFaQuyZU6ikmPq9bnBexNHw78iJX0Usy-X9u1F-eUMbRfOaNk4vvGxMynkUgpidhV-TZ1t8/s1600/Old-photo_1918-1938_Repaired-facade-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - реставрований фасад у 1918-1938рр." alt="Реставрація фасаду замку в міжвоєнний час" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdXvslWiUPW3uxP_nv_iA1cipcjSE3k2AFSNn6lAjVbh4HVddi56AeIDZrrzD19qXP70PFzLNY68DtPXvuzrmlXTWm_UBNhMptCJXEfDNwIHhNqxBddKqctuQNspySQpMmZWd5CwGcTX8/s1600/Old-photo_1918-1938_Restored-facade-of-Zhovkva-castle.jpg" />
<img class="hor" title="Старе фото Жовківського замку - північна вежа у 1978р." alt="Північна вежа замку 1978р." src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJF2E0pn36hLyzBAdSS6o4E060JyoXvAXu7T33s_59Q4s-8HEokwZQ1fUwZo970y7zx4Aky6jTyl884tYq-DHkQq6o8Irf42T3-r-Tg1pATWeFk6Tphaw__TAPGhkRGX5EKLNVnzdWN0c/s1600/Old-photo_1978_North-tower-of-Zhovkva-castle.jpg" />
</div>
<div class="justified">
<br />
Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Малюнок невідомого автора кінця XVIIIст. [1] зберіг вигляд палацового корпусу за найбільшого розквіту, після Радзивіллових перебудов — з усіма аркадними галереями, портиком, сходами і скульптурами. Пізніше у 1820-их рр. намальована панорамна акварель Кронбаха з замком на передньому плані [2], місто на ній чомусь виглядає вкрай малим.<br />
<br />
Під час розбору на матеріали від оздоблення палацу мало що лишилось [3] — кілька колон в центрі та ще трохи в куті. Коли ж замок викупили, то в минулому шикарний центральний вхід тепер, станом на 1892р., був зовсім здертий [4], приміщення забиті дошками з обох боків [4-5], а інтер'єри цілком порожні з понищеними камінами [6]. Влада проводила ремонт, але до 1909р. візуально змінилось небагато [7].<br />
<br />
У Першу Світову в 1915р. замок згорів і був знищений до голих стін. Можна помітити, що як від бокового корпусу [8], так і від фасадного [9] лишились одні коробки. Вежі, однак, зберегли дах [8-9], а перед входом ще встояла статуя "Геркулес бореться зі змієм" [9]. По війні фасад трохи зремонтували [10] — корпус уже покрито, а вікна після пожежі абияк забито дошками. Пізніше відновлено його попередній вигляд, змінено дах [11]; тут на передньому плані фонтан з Богородицею — Геркулеса ж перенесено в сад... Фото радянського періоду [12] нічим не особливе, бо замок просто використовували як приміщення, без планомірних руйнувань та суттєвих перебудов.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО</h5>
<div class="centered">
<iframe width="480" height="360" class="YOUTUBE-iframe-video" data-thumbnail-src="https://i.ytimg.com/vi/M-E73gJM1Tg/0.jpg" src="https://www.youtube.com/embed/M-E73gJM1Tg?feature=player_embedded&rel=0&modestbranding=1" frameborder="0" allowfullscreen>Замок в Жовкві</iframe>
</div>
<div class="justified">
<br />
Уривки про споруду із загальних відео про місто: "Жовква туристична" з телепередачі "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2007 рік) та "Ідеальне місто Жовква" (ДТРК "Культура", 2011 рік). З цих двох документалок вибрано те, що стосується суто замку: передісторія побудови Жолкевським, загальний опис укріплень, цікаві факти і подальша його доля за інших власників. Відео коротке і зліплене без зайвих слів, в розповіді деякі неточності. Але що є то є.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="castle-description"></a>
ОПИС ЗАМКУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgs6S7qP9yWpk_xiw8FloxFtQHsSp3LC2N0Fl5TJdmwk0UOqBmKgSOCbGaqaCzYb1kNKK87fYKbDTWiARqMRdlBDhfO4ZVRaaldRq634-zesQPhSxqrNh9uKTqmqPh0WTGH4bmptQOcsW4/s1600/Zhovkva-castle_Facade_big.jpg" title="Жовківський замок - фасад">
<img class="hor" title="Жовківський замок - фасад" alt="Фасад замку в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDS9yV0BQtk39BUcxP1B7hVQyB0JOqQ65JQXV59ct9bD5tnCQArSxkQa-LWPFAoAWjzFPLraI1aqtIBubP19-7k77pQcg8YL2DrdjMIRsiSmJR6NQmi2PU65C1bCVHMcgiEIDBtIqtELU/s1600/Zhovkva-castle_Facade_small.jpg" />
</a>
Замок прямокутний з розмірами 110x120м, майже квадратний. Складається з 4 двоярусних корпусів-сторін довкола широкого двору, та 5 триярусних веж (4 кутових, 1 в'їзна). Кутові вежі суттєво виступають за лінію стін, за принципом бастіонів. У плані квадратні, хоча через зрізаний внутрішній кут їх часто називають п'ятигранними.<br />
<br />
У центр міста виходить фасадний корпус замку, що тягнеться від східної до північної вежі. Первинно тут розташовувались казарми, тюрма, арсенал, конюшня; від площі його відрізав дощозбірний рів. Зараз у приміщеннях різні організації, а на довгім жовтавім фасаді вмонтовані пам'ятні таблиці Богдану Хмельницькому (міг народитись тут за служби батька у Жолкевського) та Івану Мазепі (бував у часи Північної війни)... Архітектура ренесансна і виглядає доволі аскетично, але вирізняється в'їзна вежа — з бійницями нагорі і брамою. Її портал оздоблений в пізнішому стилі маньєризму, перехідному між ренесансом та бароко.<br />
<br />
Щоб оглянути увесь замок, слід пройти через браму у просторий двір. Всередині панорама створює відчуття контрасту — озирнувшись назад, можна помітити, наскільки стан фасадного корпусу різниться на фоні сусідніх <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Північна вежа, як видно, теж побита часом, а от у східній недавно провели ремонт... Загалом же будівлі, що приховані від поглядів з площі, досить-таки поруйновані <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Зліва тягнеться боковий корпус, де в давнину були гостьові кімнати. Попереду розкинувся палац — в минулому найгарніша споруда, призначена для парадних прийомів і особистих покоїв власників, тепер виглядає чи не найгірше. Справа знаходиться ще один боковий корпус, де колись містилася кухня з пекарнею. Стан їх явно бажає кращого. Вежі ж різко відрізняються: південна досі занедбана, а західна зовсім нова.<br />
<br />
Але треба згадати, що палац, тепер надійно вкритий дахом, раніше мок і начисто загнивав. Всього два роки тому західна вежа лежала в цілковитих руїнах <span title="третє фото знизу">[3]</span> — краєвид, підкреслений похмурою погодою і птахами, що байдуже кружляли у небі, тоді здався мені печальним та безнадійним. А зараз замок відновлюється і має хороші перспективи.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf1XTZJr7TFGXV5fPBLxrOTbvpngjQH0rc-KoM4NjQDlSmJJItYTAqS5R56VA1-n2ofsQZnTL_xky_JpBFwkU4nzLMrjETl3xyjMLtmhmPovJz8vYDP9NDeBomA-BFt2XC-UfVrv3XRK8/s1600/Zhovkva-castle_Facade-building-from-courtyard_big.jpg" title="Жовківський замок - фасадний корпус із двору">
<img class="hor" title="Жовківський замок - фасадний корпус із двору" alt="Фасадний корпус із замкового двору" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjC3OHP2sY5k-zsDG0JCeeRrpC6Cafma11GDaMJsTWnbUmjPYVJOPFXlaVT_j7rsKc630igh1Ekcm7Y9qqczkusFE_Obp1Ol_lpE0Eg68WIEUahObkyeg524JBr2QRA1g5TCcCDka08DxU/s1600/Zhovkva-castle_Facade-building-from-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBTADf6GOD21NErTrrADXLvugENIJf9vO7XvRdVPqZTNTtRQdJJmRLOPE_5KESJw3VNwj4yPEEDKfUAlV5kxA0VUNdKyTgG0zfyyAy-pS6v4CrI0qzkB7OCJxGIYmmtcqd8A9m2lIS6_A/s1600/Zhovkva-castle_Palace-building-from-courtyard_big.jpg" title="Жовківський замок - палацовий корпус із двору">
<img class="hor" title="Жовківський замок - палацовий корпус із двору" alt="Палацовий корпус із замкового двору" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk585A1epmx8fnmKo8cYWo8cikLNQWV_DC63px4rnodLbUpuR_m9xbKHa0PwhsTDH64I6bt-Qlj86KE8isKKHV_UM369XGZFQvNltQzcW2wG9pfn1yUqsctD-d-KHznV5TTV2fKEfAWvY/s1600/Zhovkva-castle_Palace-building-from-courtyard_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioyi00hNqZocLDMx2rfQTY-q9HhW0gK1kZT_mi_MmCJWvGYjQwNltjnpymy56WqVhNzi-ncPtp6gwwZ4pfKp4sQDKxATt2oME6IIjGMYLxbbx9gcv5ICH2e8WVR5qKyzJOLtYw9rht7Kk/s1600/Zhovkva-castle_Courtyard-west-view_big.jpg" title="Жовківський замок - вид на захід двору">
<img class="hor" title="Жовківський замок - вид на захід двору" alt="Захід замкового двору" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgevY8H9CaTsP-r43DH5ISbU34jrn2GpvWV46ILXodBYOr_msJWnDCVw7EiPD-RG1J241nVB9a2NcOTgzN3tOaarhST_DRqQLQX2zFCD879lctqPl-nHyGY9JFOU6ce4rwZz-3qBmVUVpc/s1600/Zhovkva-castle_Courtyard-west-view_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Також варто обійти замок довкола ззовні, щоб повністю оцінити його масштаби. Вертаємось на площу до східної вежі — до неї прилягає оборонна стіна, де можна вилізти на галереї з бійницями <span title="перше фото знизу">[1]</span>. Через ворітця внизу потрапляємо за межі мурів. Тут парк, доріжки тягнуться вздовж бокового корпусу з непримітними дверима в музей <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Обігнувши південну вежу, покалічену та занехаяну <span title="третє фото знизу">[3]</span>, виходимо на порослий травою майданчик. Звідси зручно роздивитись палац, колись такий розкішний та багатий, а зараз у стадії реставрації <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. Наступна західна вежа відбудована зовсім нещодавно <span title="п'яте фото знизу">[5]</span> — по виразній межі між старою та новою цеглою можна зауважити, в якій руїні башта була понад століття. З-поза неї відкривається вид на інший боковий корпус, з містом на фоні <span title="шосте фото знизу">[6]</span>. Далі вже нетрі і стежки нема. Проїзд в мурах біля північної вежі замкнений ґратами <span title="сьоме фото знизу">[7]</span>, тож щоб повернутись на площу, треба знову обійти весь замок.<br />
<br />
У порівнянні з минулою суцільною розрухою, тепер пам'ятка справляє приємне враження. Архітектура, в тім числі деталі типу карнизів чи бійниць, відтворюється у відповідності з оригінальним виглядом часів найбільшого розквіту, що радує. Проте сучасний матеріал, особливо дах, здається якимсь синтетичним і трохи псує атмосферу давнини. При цьому стара черепиця лежить поскладана купами на замковому подвір'ї і, схоже, ніяк не використовується.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZ6JrGSXGvNIEWAjnwzI_Sn0nknC3DE6JcIaQki_rHg4igEW8LyTILytFI6QmCY1gI6B0F_AgGYs7Sh55jysQc5a3YxlGrHrWFJPlSIqWU1M73tdUhbzRqkdpF1Me8GirBYRZWFqN3VNY/s1600/Zhovkva-castle_East-tower-with-adjacent-wall_big.jpg" title="Жовківський замок - східна вежа з прилеглим муром">
<img class="hor" title="Жовківський замок - східна вежа з прилеглим муром" alt="Східна вежа замку і мури" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiG5E6TK7eaHErFvMqYLfaOaTGUacBbzlIzeVtOCsMLHn9C3cqNuTODotN00h4euZJ5qWMgdDpjkOk_02KDzauBzTUDkRN9YiubhaMf4LlRp8IS0Fn_Te2n-Jmz03BlbzWMm6LDXPJ7Vy4/s1600/Zhovkva-castle_East-tower-with-adjacent-wall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBJrrxQ8iOqpNWutzKiqDA9yukjgm77Y9b8Qt5OoBCNs1TTg7Gg7CkOL88Bk0DDVUXLXhpbRpGGXsgP8X_DgdsvPmIyjS299bm-BmQid83cTtGl5RzimjtgNqT2DdMY4A8WoTiK53iGlc/s1600/Zhovkva-castle_Southeast-building-outside_big.jpg" title="Жовківський замок - південно-східний корпус ззовні">
<img class="hor" title="Жовківський замок - південно-східний корпус ззовні" alt="Бічний корпус замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5mNTCMjJoxSfvRE_498ov3zFmnoZXvS4z3l_it7FijfP2OeEIenp2CsZaxwA_MmZA4tFTjA_3dVjeUV624tpzAhqH3qC5wWOghHAd0PV876PMvPTODUasERI8tCyhYa6pkQwF84avzzM/s1600/Zhovkva-castle_Southeast-building-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi-0yNqnR9sZXcGKrcYS6jYWm_mhSGANTp_HhZRs52kpTGmkkhGvN33lkyxhyjK9yWU1YuapHbiz-DlhmPO9T9Ozpi5McBEoACVhva1IqJhxsqdUyIkWzZeGUrKLhNTeNfMP25E7dHcZLM/s1600/Zhovkva-castle_Damaged-south-tower_big.jpg" title="Жовківський замок - понищена південна вежа">
<img class="hor" title="Жовківський замок - понищена південна вежа" alt="Понищена південна вежа замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmN15IB7HvhtIb1jppc9pwoB2vhSzys1pEDBFshb-Go7kJMzLGCgFmsxfl2ATy7JRQrGht0ZEocRwPBssGsEb-8fbHieMqBWTF12I1gcJDXWo3UZ3MWzeYYWEbDmdbOMk8uMPrJ68tDHM/s1600/Zhovkva-castle_Damaged-south-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1lDWd8aXBbb9yt1lg_c75FEKznLqghVI04AFZuCOtEFKXmyxSwdXNUGrRyDtdgt7jKPgineLPhoZSjyYekxaLnuKJ3C5oyZmwIW5QNFdsO6JIb4SH1kMeBXKPMrFl8MIQqXQXFBA_NmI/s1600/Zhovkva-castle_Palace-building-outside_big.jpg" title="Жовківський замок - палацовий корпус ззовні">
<img class="hor" title="Жовківський замок - палацовий корпус ззовні" alt="Палацовий корпус замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_S1ghn2m4_BJbIerV-pj6jRcqCC3R5oYLuPRP1gTMCA77eyL3w7d2XmdlREmU19f-vEyFDl6XEYXGsto89cbln93HwVN687qWs7QiIyPXhH67KoPZ6PeMBhuc0y3xpBYK8Lqkd-sKJDk/s1600/Zhovkva-castle_Palace-building-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4EFXDviBM20K63awWxWNkDIT8cBRwEGIJoF5ikjS0iTKjKbQ4gbdFzQpfJQqjwPERByVu13Iac6TNbWNR20k71f6tV3M8PnqBblij10bV0nrYBx5yn-7fxpB7Fb9v1F_i1feUcMbVx4w/s1600/Zhovkva-castle_Rebuilt-west-tower_big.jpg" title="Жовківський замок - відбудована західна вежа">
<img class="hor" title="Жовківський замок - відбудована західна вежа" alt="Відбудована західна вежа замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjh_kTJacH8avQAB-JMVEm7sbKaRhWNyzoiKPAIo8JhzaZxKCcrNir2Nm_EW3NVFUEP0moiMMyePV-dY0rL2g-SgyB_R7TzmMjEdY0mgUym41E73OoQcWneLcgrpa-xhEmTweq0kTlT7lI/s1600/Zhovkva-castle_Rebuilt-west-tower_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi91knvXpEsxyhaR6Z__mQ__yN2zh1lwAtLcer1RQY2dZ6SzExBv8CRybY9HoUV77gQW3ZpZW4WjxRi8_3U5P-p-lTf3PFW1qGzrWeWGh4rpTOF6PzfikGuLv9AVGRAZDx3x1BZtJJBoZ0/s1600/Zhovkva-castle_Northwest-building-outside_big.jpg" title="Жовківський замок - північно-західний корпус ззовні">
<img class="hor" title="Жовківський замок - північно-західний корпус ззовні" alt="Бічний корпус замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQ15jk4Gy0aMgdadg2aswfjMMZ8l_yE5MBpikyIvd1sdilHVfgo9uK4aqsPd8pcjUNcAVjn4oWiZOnUtFXSaTrgmAUtcxb7re8aXmMVzc1Wfy5I1g4kGhNdg8KZO5LzovWtaqYQfM7DOc/s1600/Zhovkva-castle_Northwest-building-outside_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgLBg-QBj6uEaChqDerm0TiqVA6YCsLFSNAmuVMZxNOyFl7oh_DQH4DayBi9US0n6A-CPQ1AVZNYDVDpHKdPkw_Ujg9I4ubgnbM8apIruhRX2OeqT3AtB9TdbMobZwic0mxjqDP72PVprU/s1600/Zhovkva-castle_North-tower-with-adjacent-wall_big.jpg" title="Жовківський замок - північна вежа з прилеглим муром">
<img class="hor" title="Жовківський замок - північна вежа з прилеглим муром" alt="Північна вежа замку і мури" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtXN8hTaCcoiRIm9o56gLMTl9_6kyg8q2ECeboK84W_KJfB8ow6PCGXvGSsv-pwV0ets56or88kSKkLL-yn8R2X57DzqaTuU2N4RIid9eAsdtqylVRPUZqSutAcGZdLQN01MKdcEscskg/s1600/Zhovkva-castle_North-tower-with-adjacent-wall_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg18FvFo4F3YnMXMWlIaNFoYFjY7KtE8tI6digi-KyRF-6UqWcNFC5zfy5z7jhtSv_yr-uJNgbAu0ZtVOSziUmdzgK80ZkO1Ht49apXJ5ACaDNn3Ml-vCGBSpbrWIROgRD8bctl80yUwyM/s1600/Zhovkva-castle_Latin-inscription-above-palace-window_big.jpg" title="Жовківський замок - латинський напис над вікном палацу">
<img class="hor" title="Жовківський замок - латинський напис над вікном палацу" alt="Цитата над замковим вікном" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihiC8zBH5ydawvg7xtepAARQtwSX93mz07tHaznq5DEdpilIgdhlVO18WLP1dqfi0asnQcX-JvvrV1K41yGKcumVDsJs5eKuUXXCom-3TrIkpWX4w3a20RJ4SA7X03-AIXemvhTzL3DYc/s1600/Zhovkva-castle_Latin-inscription-above-palace-window_small.jpg" />
</a>
У палаці впадає в очі цікава деталь — латинські вислови, вирізьблені над вікнами другого поверху. Найкраще вони збереглися ззовні, ззаду замку. Прочитати їх досить важко навіть латиною, бо де-не-де час постирав обриси, та й написи в кращих традиціях того часу — часто з вкладенням букв і злиттям слів, ігноруючи пробіли. Переклад є тим більш складним, бо цитати не загальновідомі та з підтекстом.<br />
<br />
Наприклад, над першим від заходу розбитим вікном написано фразу: "Feliciter sapit qui alieno periculo sapit". Що дослівно значить "Щасливо мудріє хто чужою спробою мудріє". А по змісту це шось як "Щасливий той мудрець, що мудрість черпає з чужих помилок".<br />
<br />
P.S.: Замок я оглянув ще у травні 2014р., коли він застиг в незмінно поганому стані, якійсь в'ялотекучій консервації. Потім у липні 2015р., мимохідь зазирнувши всередину, відзначив, що пішов активний процес — з подвір'я підозріло поглядали робочі, які обгородили палац парканом і працювали з його дахом. Знову відвідавши замок у серпні 2016р., я вже детально роздивився поточні результати реставрації, порівнюючи її з тим, що було. Зробив нові фото, а також ознайомився з експозиціями, недавно відкритими у відремонтованих приміщеннях.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЇ</h5>
<div class="justified">
В боковому корпусі працює невеличкий музей "Жовківський замок", відділ Львівської галереї, куди можна зайти з парку. Експозиція переважно стосується історії Жовкви та самої споруди. Тут, наприклад, представлено модель замку періоду процвітання, коли палац прикрашали арочні галереї та портик по центру <span title="перше фото знизу">[1]</span>. В музеї багато старих зображень міста, репродукцій картин його власників, а також просто історично-інформаційних стендів <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Є місцева археологічна колекція, ряд оригінальних та відтворених артефактів різних епох. Окрім розміщення постійної експозиції, кілька залів виділено під тимчасові виставки — найчастіше це картини сучасних художників.<br />
<br />
На час перших відвідин то був єдиний музей. А останнього разу в замку вже відкрились експозиції від іншої установи, Державного заповідника. Вони розташовані у східній вежі, заходити слід з подвір'я. На першому поверсі знаходиться музей-кузня, з горном та ковальськими інструментами <span title="третє фото знизу">[3]</span>. На другому — гетьманська зала, в якій висять портрети пов'язаних з замком постатей <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. А на третьому — музей "ідеальне місто", з описами таких міст і Жовкви зокрема <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_qXvnRHMC3e8GWBKmUj9qLg5O3wnZV6wL0zR4_Q5y3wPH3EX4fwQ5hopYW-O19B698hMs-buC9ocz8EJzcV8kAU1McIzOjKKBR_UWUqalq9eTuq0vzf6ZcHNnmo4nxnW8aOp-iHB2NHM/s1600/Zhovkva-castle-museum_Castle-model_big.jpg" title="Музей Жовківського замку - макет замку">
<img class="hor" title="Музей Жовківського замку - макет замку" alt="Макет замку в музеї" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaDql1nDsxfKcpBopUVhLaKRrsH38tMi-mGGx2PwgzKdClBrIH3p1yXR-z5lyLKbkvb78pjJwFk3JyR0Xz-30z0r5nHH7DTbrIosuVck0gnESFQxQCiv7dP069xsNKBx3jeniq5p_BoKU/s1600/Zhovkva-castle-museum_Castle-model_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPt7IUYNGC9e7iY_zczLM2sgv5IwwK-qrTSmMO-2l2HFtuDZiARIQaEF_5wf57222luEYR-Jfzj2S5TDyqxPIMv_wY-6ZQSCFYrzd0et48AsrXpY15zAbSstcQ9lTwHXYm-PmuxjQT_1o/s1600/Zhovkva-castle-museum_Photos-and-armor_big.jpg" title="Музей Жовківського замку - фото та обладунки">
<img class="hor" title="Музей Жовківського замку - фото та обладунки" alt="Фото замку та обладунки в музеї" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglOpSdhembGqEDYHZ7xVieqcrJ1KQEhMfb5kSasbNwQi2-KYJhztwntko0MxlY7DjqFNOKE4g3DV7yEppzLVVCReu5jVx2djVyWW0XjzTCBWpSVwxLSzv28c2u9wmHPUeKOd6c-vjPx8k/s1600/Zhovkva-castle-museum_Photos-and-armor_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfuY-T2-7yjLB5U5qBrWCMCn2RJQNHL1J5LnTuBgMpqq0lcIo7YVypyyG1vy83l6gaPcb6aL7u7R4vE8kpMAK4hXscVgZESoeaGjqi4Ky6IHCuUwA2FUXOf6tVH8H1DcASa9Pn8oiNP18/s1600/Zhovkva-castle-museum_Smithy_big.jpg" title="Музей Жовківського замку - кузня">
<img class="hor" title="Музей Жовківського замку - кузня" alt="Музей-кузня в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidnltjGiKX3fARcA6ZsASZ03brLL6Flhyphenhyphensa3I3ToaR5cH9a0d1HbO7Ehut85Lvh7oW_Kl-G7DpAccr1HJce5dd4aAE-hLYQEKHa2LDLYq9Tbs3ssorfcDS7MgmH4XCwZuxU3XgALJ0KUs/s1600/Zhovkva-castle-museum_Smithy_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjgNakI20lFMz4nBlVvry2yaFoe3aphcaEfOWkyfJvdLbiqZIHKuxqCvZfmsVXz7D2seIvB5DbCY91lY84cWnWGepGop77tAS_Re9p5bmR9jFRe_cDiqZHs-0C8F3xFag1kGeXncoCDOoE/s1600/Zhovkva-castle-museum_Hetman%2527s-hall_big.jpg" title="Музей Жовківського замку - гетьманський зал">
<img class="hor" title="Музей Жовківського замку - гетьманський зал" alt="Гетьманська кімната в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCqptPHYASnuij6-ilWVwDwQs32BytOz03DyFD3nqmw5sRbuBxJRvuBoiOUM-BuSt90hJTaZU_fIAiCIGTM-XoVACGydz_mS4TQQ0BEl2T6JyEa5nFHBK6jsx-zK8fRj9BNV88B5D2BNA/s1600/Zhovkva-castle-museum_Hetman%2527s-hall_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSTEfFyovLrIS0M9Vz0xtlwL0Spylr1BlHOk_WWAamMEv4eJQoA8Hatt43GE_t9W2xrSQVQNOe5WY2c_J45DyZGKCw_Uc_GUn9DEo79f5E1BVC-UAsQMJS_BRCbxppppmAT_UStAp70IA/s1600/Zhovkva-castle-museum_Ideal-city_big.jpg" title="Музей Жовківського замку - ідеальне місто">
<img class="hor" title="Музей Жовківського замку - ідеальне місто" alt="Музей ідеального міста в замку" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjej5YtEbegHhDznWGe_7XuL2rLD-IZRPEpXG1B0aDQGLPSt9QO6TJ4xWntOxkfKO9A265afaJ0J16i8XSX2q2XRObD1uZZsG1lqwutBjNush7cDPYSgyLBdN07Jzw5hkoOUM7llsQPXyU/s1600/Zhovkva-castle-museum_Ideal-city_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Музеї, чесно кажучи, порівняно бідні експонатами, особливо автентичними речами. Нові лаштунки помітно бутафорські, хоч і зроблені зі смаком. Тим не менш, замок впевнено розвивається в туристичному плані, що вже тішить як факт... Решта інтер'єрів наразі недоступні для огляду: одні зайняті, інші якраз ремонтуються, досі багато занедбаних. В зачинені приміщення я не потрапляв, та й там, мабуть, крім будінвентаря і мізерних залишків декору нічого немає.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiuZyCZWyNwZncqdQvXiSW2zMguE7iulcDlwo4cu38YupmKczqAeAUaGgtdOe93TyAde4jYqd0fhJ8qJFDVl-XthitUh9X2gPvB4dqNtGx-uFg_VkdbM5KYfzHk0pAYf7h5P6C7kofQI7c/s1600/Zhovkva_Bridge-in-park_big.jpg" title="Жовква - місток в парку">
<img class="hor" title="Жовква - місток в парку" alt="Парковий місток в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGA4ebsRnaMyNL65s88vHOwbE7wp-4MtRuDuepPttnKJCfJwDTBo-vip-ednitt4f9BbGfyMfyMhLT1nBtZrKjypyO3p5XG7_Ic_5daG60eusl4Pi-5FC1aakLw5gF47rKLxM8rZiLAvk/s1600/Zhovkva_Bridge-in-park_small.jpg" />
</a>
За Станіслава Жолкевського позаду замку ріс сад, втискаючись між мурами і річкою Свиня. На іншому березі, трохи дальше в підніжжі гори Гарай, знаходився звіринець — тут для полювання розводили кабанів, зубрів, оленів та сарн. Після загибелі власника в 1620р. і з загрозою татарсько-турецьких нападів замість саду насипано вали. Свиня, на відміну від сучасного мілкого потічка в парку, як зліва на фото, тоді була загачена і утворювала широченне півколо ставів.<br />
<br />
За Яна Собеського оборонне значення твердині відходить на другий план, особливо після переможних битв 1683р. і відтіснення військ османів. Тому ззовні закладено парк, що розвивався майже століття.<br />
<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmidAf7V7D8LPMHQaMsrgpG0b2iucp63grOUvMV2AKYxvjtdiBWv-uDFr_A4EbCe6S7xuE9dht3x9PIypkVrNx6FpCUyKYYL6mTr8eMgwAapngmRfXcVRdurw30CNe69dcYHWEj01A8_w/s1600/Zhovkva_Sculpture-in-park_big.jpg" title="Жовква - скульптура в парку">
<img class="hor" title="Жовква - скульптура в парку" alt="Паркова статуя в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPogrkkvXLJqFP-kCJDMlaInn9x_e_ZG9pwlQreOoo0a9OCgMB0NqKyvemia_qUhaylpoOPGwDTLoishxP2TidlJCEk0kKb9Z4rQRwW9GryOA4TvGZJVCNxTBj22cpgq2s_4Tfv9oItgM/s1600/Zhovkva_Sculpture-in-park_small.jpg" />
</a>
За описом 1750р., в часи Радзивілла "Рибоньки", він вже складався з двох частин: малого французького парку і великого старопольського парку-саду. Французький розбили між замком і річкою — на місці розрівняних валів з'явилися дві тераси з квітниками та фонтаном, до яких можна було вийти просто з палацу. Старопольський розкинувся за річкою — тут росли фруктові та декоративні кущі і дерева, стояли теплиці. А ще далі починався давній звіринець.<br />
<br />
З кінця XVIIIст. все це потрохи занедбується. В XIXст. смугу зелених насаджень перерізала залізниця. До наших часів дожили лиш окремі дерева, а сучасний міський парк між замком та колією не виглядає доглянутим. Скидається на типову відпочинкову зону малого міста. Привертають увагу лиш поодинокі кам'яні фігури: наприклад, як на фото справа — схоже, Покрова, що огортає Жовкву.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СУМІЖНІ ФОРТИФІКАЦІЇ ТА СПОРУДИ</h5>
<div class="justified">
Замок не був окремою спорудою і гармонійно вписувався в оборонну систему міста. З трьох сторін оточений річкою Свиня, фасадом він виходив на центральну площу. До двох башт обабіч прилягали мури, які тягнулися по всьому периметру Жовкви... Від східної вежі стіна йде до Звіринецької брами <span title="перше фото знизу">[1]</span> — єдиної збереженої з чотирьох брам міста. Названа так через звіринець, який знаходився в тій стороні. Від північної вежі стіна йшла до Глинської брами <span title="друге фото знизу">[2]</span>. Спочатку звалася Краківською (то дорога на Краків), але переіменована в честь ближчого сусіднього Глинська. Пізніше між нею і замком постала нова ратуша, а в 1964р. браму розібрали радянські війська, бо та заважала проїзду техніки. Відбудована наново в 1990р. за старими зображеннями, оригінальною пам'яткою вже не вважається. А ще дві брами з інших боків міста, Львівська та Жидівська (Туринецька), безповоротно знищені у кінці XVIIIст. за австрійської влади.<br />
<br />
Щодо об'єктів, які розміщені поряд і мають безпосереднє відношення до замку, вартує згадати про пам'ятник коло північної вежі зі скорботною фігурою Богородиці <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Це спільна могила 30 жителів Жовкви та сусідніх сіл, закатованих у замку в червні 1941р. при відступі більшовиків. Після в'їзду німців у місто камери було відчинено, а вбитих поховано на площі. З поверненням радянської влади сліди могили знищено, тож пам'ятник новий, встановлений за незалежності.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHLiDQpUL_9vY1ij_HguAJ17w2eOwq_6TTRGnLyteguokvb-_k9ATnLtfU7IavRXEL3VcyzpaWieLONbaKv588ZguHinIbb10Cjil5BwHo_-Z_uCpPtwTuwe95QavgWaXzGkQWQX3Iu20/s1600/Zhovkva_Zvirynetski-gate_big.jpg" title="Жовква - Звіринецька брама">
<img class="hor" title="Жовква - Звіринецька брама" alt="Звіринецькі ворота в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhcnpWqGbUDZhMJbv45niPo-ZVQcTfex-Vn0MhwKw2-EvUo6KbzHn0mEPRzgJOlK18PkqEzy_KDClN9V88D5p7LZ65ySwf9rkKaXrFFSZr8s6AfPIe8hm1sVM-wUc61T5iIamGRN99Acf8/s1600/Zhovkva_Zvirynetski-gate_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEieQvJVU77Fg3FFosxwLVg3f6emcY87krYzEqVNX7plSqcTW_mM9hb7QB2mPFVfJ655ArcgNwNEbYieP0vBnKytpw-Z5MIOg2BMfVWpLl0nIqJfdND99FrdQdPzHBYOHprvDWIf4tkDsoU/s1600/Zhovkva_Glynski-gate_big.jpg" title="Жовква - Глинська брама">
<img class="hor" title="Жовква - Глинська брама" alt="Глинські ворота в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiYSN2On_-cSoSNPGV8JbEHk714mRTePAmD-qSi0yn9Yqn4CnycQinre4sqcxWy1_zQZhKO-HiO6tLGkIxLEgEyRSAuD6TLtbOc6U0lxNPnmaI6QCaIlG1tSn9bHfFm3abIPMqQKZTXfm4/s1600/Zhovkva_Glynski-gate_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFmjRR4ys9Pa7ncB_gpix4G8EXoOOctCqSWD2k3hOZgo2402ASws3pRY_fVyySouXc6EkNx0jOdfWBA6_rszOaLkHYd9M0g8ugtp903OZwQkxb3DglXt_tiqG7CyyB0rFEyBnVBVmqOT4/s1600/Zhovkva_Burial-monument-to-victims-of-repressions_big.jpg" title="Жовква - пам'ятник-поховання жертв репресій">
<img class="hor" title="Жовква - пам'ятник-поховання жертв репресій" alt="Пам'ятна могила замучених в Жовкві" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhI3ZQq6I6JD-X9QpcAljPzALEoW-OmlvC1SJYIHOdFk-qipXp7kxJMdCKX3nj-jCuxlonTrDVMsJ5H53CoSlFb6fLoHgtjJpzPP32uZU9VBQqAYwzRqPks4TB1ep-7gXN1NnT8I8AlxdM/s1600/Zhovkva_Burial-monument-to-victims-of-repressions_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Окрім згаданих дотичних мурів з брамами і сусідніх об'єктів на площі, Жовква надзвичайно багата на збережену стару архітектуру: оборонну, сакральну, житлову. Але в рамках звіту про замок детальний опис всіх пам'яток неможливий.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Жовківський замок слід відвідати неодмінно. Знаходиться в самому центрі міста Жовква, куди дістатись зі Львова дуже просто. Прямокутний у плані, він складається з чотирьох корпусів, що по периметру обмежують широкий двір, і п'яти веж, що стоять по кутах та над в'їзною брамою. Фасад добре збережений, інші частини у процесі реставрації. Більшість приміщень порожні, подекуди зайняті сторонніми організаціями, і тільки в кількох працюють маленькі музеї. Замок оточений міським парком та величезним архітектурним ансамблем Жовкви. В поєднанні з рештою довколишніх пам'яток є ідеальною одноденною екскурсією зі Львова.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com0Жовківський замок, Жовківський район50.054463688328013 23.96895859864207550.054145188328015 23.968328098642075 50.054782188328012 23.969589098642075tag:blogger.com,1999:blog-6960855197023333582.post-90500514220559101232013-08-10T20:08:00.000+03:002016-12-02T15:04:49.568+02:00Скельно-печерний монастир Розгірче<div class="justified">
<img class="main" title="Скельно-печерний монастир Розгірче" alt="Скельно-печерний монастир Розгірче" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjReSHGM8DMufdvcgt696uJ_FOrJQRX2L5C7jeQ5XOp25FuFEwCzj-mZ_MkOyDF7IL9myxm-RZDODYXtF5WGFj5lkaaMnNTi90KglgZdqTlhpZgN1Oqn9VHfhYQQfZ6ElZAN4jVPqy6lMs/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Endpoint-rocky-cave_small.jpg" />
<ul>
<li>
<span class="itemname">Об'єкт:</span> скеля з печерами.
</li>
<li>
<span class="itemname">Комплекс:</span> 1 група.
</li>
<li>
<span class="itemname">Висота:</span> 14м.
</li>
<li>
<span class="itemname">Район:</span> Сколівський/Стрийський.
</li>
<li>
<span class="itemname">Опис:</span> Колишній середньовічний монастир в Розгірче — це комплекс із трьох печер, видовбаних у невеликій скелі. Знаходиться у підніжжі порослого лісом горба, за селом, назва якого зумовлена місцевістю, де гори "розгорюються" і переходять в рівнини. Розташований за 2.5км ходьби від траси Київ-Чоп та залізничної станції, тому легкодоступний.
</li>
</ul>
</div>
<a name='more'></a>
<h4 class="chapter">
<a name="instead-of-foreword"></a>
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Колись давно, приїжджаючи в ці райони влітку на декілька днів, я за роки поступово обходив ту місцевість. Тато мав старий радянський путівник і він щоразу водив нас у новий маршрут, доступний з околиць Сколього. Багато де був ще в дитинстві, десь уже пізніше, де-не-де двічі. А от Розгірче чомусь жодного разу не відвідував. Описаний в звіті похід відбувся 9 серпня 2013 року — то я нарешті вирішив виправити ту прогалину. І як в старі часи сімейних поїздок, з татом, мамою та сестрою таки туди вирядився.<br />
<br />
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="maps"></a>
КАРТИ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
В даному розділі представлено:<br />
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.<br />
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами (позначений лінією).<br />
<br /></div>
<div class="centered">
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kIf8Tdhc6WFA" width="640" height="480">Скельно-печерний монастир Розгірче - доїзд.</iframe>
<iframe src="https://www.google.com/maps/d/embed?mid=z56mO5ewPgco.kxXpfi_giPQM" width="640" height="480">Скельно-печерний монастир Розгірче - маршрут.</iframe>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="route-description"></a>
ОПИС МАРШРУТУ</h4>
<hr />
<h5 class="subchapter">
ЯК ДОБРАТИСЯ?</h5>
<div class="justified">
Територіально скелі з печерами знаходяться в Сколівському районі, але на самім його краю — на вузькому гірському відрозі. Маршрут же до цього місця пролягає по селах Стрийщини і починається з автобусної зупинки в Нижній Стинаві.<br />
<br />
Це на трасі Київ-Чоп, тому добратись сюди дуже легко, навіть напряму зі Львова. Підходять будь-які рейсові маршрутки, що їдуть на Сколе (кінцева біля приміського вокзалу, графік руху частий і безперервний). Але ми використали інший варіант — залізницю, на той час стандарт Львів-Лавочне. Пізніше розклад трохи помінявся: тут зупиняється Львів-Мукачево і то не завжди; для походу годяться електрички, що відправляються в 9:00 і 14:16... Залізнична станція Стинава-Нижня лежить безпосередньо близько до автобусної зупинки: з платформи, зокрема, вже чути шум автомобілів. А трохи далі є переїзд через колії, де дорога з села веде на трасу до початку маршруту.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В НИЖНІЙ СТИНАВІ</h5>
<div class="justified">
По розпеченому асфальті вітром пролітають машини, а на обочині стоїть собі типова будка з назвою села. Тут же поблизу починається стежка, що веде в лісосмугу позаду тої будки. Ми чим швидше тікаємо з гудучого автобану і по протоптаній доріжечці за хвилинку виходимо на міст.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. МІСТ ЧЕРЕЗ СТРИЙ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWTD92WoGA1tjoYeM06NndQqtC5pRXMFnPyjuGjcLFyW4ppYVLceGHAOit_MhzcxPUz7RXU0A1v5XQf0wV5-omJKtk_4jnvNJeeKOyOGPDdb2yYde1p9Tu9TzX4Hf9i-O_NQJFFk1HGPA/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Checkpoint%25231-Stryi-bridge_big.jpg" title="Маршрут до монастиря Розгірче - міст через р.Стрий">
<img class="vert" title="Маршрут до монастиря Розгірче - міст через Стрий" alt="Міст через р.Стрий" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQ10Bi9YhouxaGFQaIHLTXjt6aMvUFAmuCb55cq5R-ip1avALJj8CqEjrgLuu2BMrkULZYNx59K_CeVxBkNzibONN-OcoZ93srznUpPkPjUMeBpPEyK7ynfC-du-GF2pM3Dk8AxYeqFRs/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Checkpoint%25231-Stryi-bridge_small.jpg" />
</a>
Якщо чогось подібного ніколи не бачив, то цей міст неабияк вражає. Вузька металева конструкція встромлена, немов промінь, хтозна-куди в безкраїй горизонт. І це не просто гарна гіпербола, він дійсно нереально довгий: дане фото зроблене аж після середини, а коли тільки ступаєш на нього, то другого боку геть не видно — нескінченні пластини і перила стискаються в малесеньку крапку.<br />
<br />
Той пішохідний міст на пару з трубами, жовтим газопроводом і червоним нафтопроводом, спочатку тягнеться поміж густих крон та кущів, а потім поступово вищає і виривається з лісу. Стальна доріжка злегка хитається. Зате звідсіля відкриваються просторі краєвиди: по два боки широко тече Стрий, а далеко справа можна розгледіти як в нього впадає Стинівка. Зараз в спекотне літо річки мілкі, а кам'яні острівці, які велика вода час від часу затопляє, аж поросли травою.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2JunlPvtap9eFnAnl25i6Rnqwgbl6plZyNBqm1EPhowu8of7pIQHRzqNnaVJ4Mv_jXmO9_LUJ6w084qv_ll_YR7c7owd_UwLjMoHJoEujKEDO0L92FLtFI1dt7SZFR9QmUmG-YeKsdu0/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Nicholas-church-view_big.jpg" title="Маршрут до монастиря Розгірче - вид на церкву Святого Миколая">
<img class="hor" title="Маршрут до монастиря Розгірче - вид на церкву Святого Миколая" alt="Вид на церкву Св.Миколая" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi18XEoiaqeQa48nw2eW5e8FgzOR5TOn5aEmVh3r-AYe4061nAe-Uwt7LAdHJ2Ila_ur0Dg1oxWZaB-mMrSeaTX7OqrHIF8iEslhx2Bx-lrH6cI6f8Z_9fYqbGoJKq4WE6O-QAtyKMyEKA/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Nicholas-church-view_small.jpg" />
</a>
Протилежний берег безлісий — там починаються вкриті травою луки. Де-не-де стирчать поодинокі деревцята. Шлях тут неявний і не один, ґрунтові доріжки часто галузяться і перетинаються. Загалом треба просто йти в напрямку села — самого його не видно, але висока кам'яна церква виразно помітна на фоні лісистого горба.<br />
<br />
До речі, тут вже кінчаються Карпати, переходячи в плоску даль. По карті Розгірче якраз на лінії поділу, а сам ландшафт візуально специфічний. Тож хоч цей маршрут часто відносять до гірських, по суті він цілком рівнинний... Ми крокуємо серед трав і, орієнтуючись на церкву, незабаром пересікаємо ті поля та приходимо в село.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. СВЕРДЛОВИНА СОЛЕНОЇ ВОДИ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicMUokNNBIbnvzfsfgCiz4azNXdIMZIvvEItMzY1tuDxGT5CxB4IydePwmIsKhGmRzAZspPvLxRmY6pFlqtkXeuqVpupf6C_N-S4-f-HexqaridORADhQjHSpjgHdznwDjiPfA3Qx2PlQ/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Checkpoint%25232-Salt-water-borehole_big.jpg" title="Маршрут до монастиря Розгірче - свердловина соленої води">
<img class="vert" title="Маршрут до монастиря Розгірче - свердловина соленої води" alt="Свердловина Соленка" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhHUjLUa2AIDAfOcUyjDxvit96_VPO8fS8fKsHylbalquNeVQXOVKp5tvgoH-1S_iMyLlRLFmllQ8UWv5x7jRKqBy2v7x1fdFZ_aZjee87iyEobSbjfdQwwJoTBnsYTIQSsOrG60Rfhmt8/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Checkpoint%25232-Salt-water-borehole_small.jpg" />
</a>
Перед самим селом є питне джерело — пробурена відкрита скважина, так звана "Соленка". Кажуть, що тут мав бути завод мінеральних вод (довкола старий бетонний паркан і ще наче якісь занедбані споруди), але щось не вдався. Зате тепер чиста глибинна водиця доступна всім і задарма. На смак дуже дивна. Не сірководнева типу "нафтусі", як деколи пишуть. Сірководень може-то в складі і є, але його безнадійно перебивають солоністю інші компоненти. Для пиття годиться, особливо якщо зважити на її підземну холодність, таку цінну в серпневу спеку.<br />
<br />
Тут трохи зупиняємся. Мама, як заведено, говорить не хлебтати воду безмірно, щоб не простудити горло. Потім з'являються якісь туристи організованою групою, десь з Трускавця чи Східниці, і стають в чергу до тої труби. А ми помалу йдемо далі.<br />
</div>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9r5SURIRDpQd-RIrUyq7e507HL-XZEBeupaPPvMtOKkcwy3RpOg-0kYu9OXnWW1BFh-MZFeXD2wM2c82X0a51fTsO5m1_STYfk1uyCJ87AXCMO5s5PPdQlLslblMwcWavrV0k3nb9gKA/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Old-willows-in-village_big.jpg" title="Маршрут до монастиря Розгірче - старі верби в селі">
<img class="hor" title="Маршрут до монастиря Розгірче - старі верби в селі" alt="Старі верби в селі Розгірче" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEja9q9jSxlyqfyL2_9-2kLeQaSrBO6YBPafUMMYT7yTl1P7ObIyHTHEiJKjVNN68egbp3yjsicyMPJOrMxVSqbw4hJohHXHZsuXLk7mYfM1LW5ULL5rJzkAqUqDyWIT7FK_A8qdlC7fdnI/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Old-willows-in-village_small.jpg" />
</a>
Зразу за в'їздом перехрестя з автобусною зупинкою, де ми звертаємо наліво вглиб села. Розгірче гарне, я б навіть сказав по-поетичному живописне. Дуже тихо. Справа від дороги причаїлися хатки, а зліва височать кремезні старі верби. Деякі з них вкрай величезні, такі що троє людей ледве обхопить. І ростуть рядком вздовж обочини, мабуть, зумисне посаджені десь пару століть тому назад.<br />
<br />
...Та надто задивлятись не варто, щоб не проґавити поворот. Справа буде Народний дім — така собі хатка з відповідною табличкою. За ним дорога розходиться; тут треба звернути праворуч та йти далі прямо аж на край села, де стовбичить велика двоповерхова будова.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #3. ШКОЛА-ДОВГОБУД</h5>
<div class="justified">
Школа так надовго застрягла в недоробленому стані, що аж прославилась як місцевий орієнтир. В багатьох звітах з походу до скельно-печерного монастиря можна зустріти оту "недобудовану школу з червоної цегли". Можливо, її колись пошпаклюють, приміром на біло, або взагалі хтось викупить та зробить готельчик, і вона вже не буде така впізнавана. Але здається, то буде аж ніяк не скоро... Її треба оминути ззаду, а тоді іти стежкою, коло старого цвинтаря попід опорами електромереж. Вона заведе в ліс, де в підніжжі горба і знаходиться мета маршруту.<br />
<br />
Але на шляху до скель ми тої школи не бачили. А все тому, що пропустили поворот за Народним домом і пішли прямо. Треба сказати, що ніхто з моїх тут не бував, а тато мав тільки схематичну карту і путівник з описом на рівні одного абзацу, типу "після моста повертаємо до церкви в Розгірче, над східним кінцем села на узбіччі гірського схилу знаходиться печера". В принципі, з такими місткими джерелами знань заблудити не дивно.<br />
<br />
Замість потрібного місця ми випхались із села в поле. Пекло сонце, паслись прив'язані коні, а ми все йшли і йшли по порожній дорозі. Коли побачили велику просіку, після якої гори геть вирівнювались, стало ясно що монастир вже десь позаду. Це підтвердив і вожатий якоїсь дитячої групи, що з піснями марширувала на ближню базу. Тому ми пішли в зворотній бік, але не шляхом, а бездоріжжям попід горб. Періодично вдивлялись в густе листя, виглядаючи скелі, а декілька раз то я, то тато піднімались стежкою в той ліс (а раптом вони десь вище?). Тому коли ми побачили, як низько і як близько до села розташована та стара монаша обитель, це було дещо невесело.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. КОЛИШНІЙ МОНАСТИР РОЗГІРЧЕ</h5>
<div class="justified">
<a class="leftimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiqgUV4wK9A9mTS4seriJCGNmXFAn6E5B2zefCDJl0RnPeaRD1RcY1nS_bzLZ891i3AIedITmoSnTEj9XhYjsGutT3S-flbS4608O7fx_TepNwRHvb05m75yxB2cmCe6CEug2xYf9znikA/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Endpoint-rocky-cave_big.jpg" title="Кінець маршруту - скельно-печерний монастир Розгірче">
<img class="hor" title="Кінець маршруту - скельно-печерний монастир Розгірче" alt="Монастир Розгірче" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjReSHGM8DMufdvcgt696uJ_FOrJQRX2L5C7jeQ5XOp25FuFEwCzj-mZ_MkOyDF7IL9myxm-RZDODYXtF5WGFj5lkaaMnNTi90KglgZdqTlhpZgN1Oqn9VHfhYQQfZ6ElZAN4jVPqy6lMs/s1600/Route-Rozgirche-monastery_Endpoint-rocky-cave_small.jpg" />
</a>
Тепер це всього лиш невисока скеля з видовбаним комплексом печер, але в середньовіччі тут існував монастир. Треба сказати, місце досліджене зовсім слабо — публікації про Розгірче містять переважно описи і виміри приміщень, а от щодо датування та історії монастиря все туманно. Вперше згадується в другій половині XVст. Імовірно, розбудовувався в XIII-XIVстт., а пік розквіту припав десь на XIV-XVIстт. Як і чому занепав — достеменно невідомо... Комплекс складається з двох ярусів, розміщених один над одним, де монахами висічено три печери різного призначення, які можна оглянути і зараз. Всередині вони між собою не сполучені, це окремі порожнини, в кожну з яких потрібно заходити через свій вхід знадвору.<br />
<br />
1. Печерна церква. Знаходиться на верхньому ярусі, до неї ведуть сильно стоптані сходи <span title="перше фото знизу">[1]</span>. То немале приміщення площею 6x5 і висотою 3 метри, вогке та темне. Має кілька отворів: двері, вікно і схоже вентиляція зі сторони входу <span title="друге фото знизу">[2]</span>, а ще одне вікно прорубано збоку. У стінах є ніші різного розміру, що служили для церковних потреб, як-от зберігання риз, а одна велика навіть вважається тимчасовим місцем для померлих ченців. Ще тут викарбувано в камені дивне цікаве обличчя <span title="третє фото знизу">[3]</span>. Окрім того, на стінах багато пізніших написів та висять вже сучасні ікони.<br />
<br />
2. Житлова печера. Знаходиться на нижньому ярусі, туди можна зайти з іншого боку скелі <span title="четверте фото знизу">[4]</span>. То просторе, порожнє на даний час приміщення площею 9x7 і висотою 3.5 метрів. Воно поступово розширювалось при розбудові, і в результаті тут могло жити приблизно 20 осіб. Це, до речі, нетипово, що всі ченці сплять разом, а не кожен в своїй келії, а ще нема окремої трапезної, що так само нетипово. В цю велику кімнату прорубано ряд отворів: двері з вікнами обабіч і вентиляція зверху <span title="п'яте фото знизу">[5]</span>, а ще одне віконце збоку. Ззовні на скелі видовбана ніша, де кріпилась ікона <span title="шосте фото знизу">[6]</span> — то фактично вже верхній ярус, туди можна підійти від церкви.<br />
<br />
3. Печера-комора. Знаходиться на нижньому ярусі коло житлової і призначена для зберігання харчів. То маленьке приміщення 2x2.5 метра, висотою десь у людський зріст, до 2 метрів.<br />
<br />
</div>
<div class="gallery">
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtY2vGWDeGgH35DzRgrR0HU3JgcY4HxvVDkwnAMCvNkJgsjR6onNbx1m-iGWxoUH3yjvOdKUJDGPRCxHUJAvsjNGhjwHPDLMtF5Q7TPNV6TFXCyh8a45IsgMcJMJ2BmU5MWWaAi8C2luQ/s1600/Rozgirche-monastery_Stairs-to-top-storey_big.jpg" title="Монастир Розгірче - сходи на верхній ярус">
<img class="vert" title="Монастир Розгірче - сходи на верхній ярус" alt="Сходи на верхній ярус" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQy_pFuv4V5w2XYaBmule2H-xMNUcrsV8fVA3V7Qktcsaj7NC65NSA5k4glwpU09SEIr3cWwCvn2bG99FVrm5UU6SAp6hoUI-oVqULwS5pbVq7G2SDsROFbV91ITK-QaFvIlw-eeYFyWw/s1600/Rozgirche-monastery_Stairs-to-top-storey_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrrGrJYAkpSTPFEX4fWzKBoDqdKyg2m513iTQyBKRy2m2bmhsHCGU9DBzY1iZsJ8qGNRGwCzRk8WEH-ONZrdwTPnaKH7AMfrkZorROJmFfYm-IJ3mDVWcg1xUqXsQ7_jUize8-q62UrDI/s1600/Rozgirche-monastery_Inside-the-cave-church_big.jpg" title="Монастир Розгірче - всередині печерної церкви">
<img class="hor" title="Монастир Розгірче - всередині печерної церкви" alt="Всередині печерної церкви" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2doIaWH8GmIHSbHhlU1pvw3e03jRLmiHfENrhaF7EOd3I_Gsue5satxaVmjUOFdrdH2SrPwpRV8rU-oaaCcvFegkTDXFTJ5W_9u4ry_v8JayrKk436_etfb5Xzyo7dTW3cuZdnkW9q1A/s1600/Rozgirche-monastery_Inside-the-cave-church_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjH-kIbA7x5Allk2jP8Q-NWsjVFcnpUtvN9vtwJTXc44F1Wj08zsHTj1uzggATXykQJLuFXC3SEBb2c_f22NSTDmHNERUmGxJ_zBi0fCJeabx2LHkEgrjN8uiAgRxvd-QhDFepXvdHVsQw/s1600/Rozgirche-monastery_Wall-carved-face_big.jpg" title="Монастир Розгірче - витесане в стіні обличчя">
<img class="vert" title="Монастир Розгірче - витесане в стіні обличчя" alt="Витесане в стіні обличчя" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtlKHpMq0dMgqyAApe-q_gPdVAWPWb1CPotpRiCRmY2x8kTBZa4egK3CGOENWrBdjXquUmpadkNUjGf8lsTAwQryGa5hnkPW3dGWvLSVjmbkwO7KjdQnhqKgmedU-tpNKgEscHI354EDA/s1600/Rozgirche-monastery_Wall-carved-face_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRBnLX-qcCADZl1gb057vnIU857M5CRGYVihTicc_aC5kMDfFTwyGPwGMmOR8OS9-O2vjI9GAem_2UbjmV6QsHGoEm0ErZ1g8ekI7Cdb3sChDEAUD1K4cTcCi22dmMnfoXgvL8qpmp_bw/s1600/Rozgirche-monastery_Room-entrance-in-bottom-storey_big.jpg" title="Монастир Розгірче - вхід в кімнату нижнього ярусу">
<img class="vert" title="Монастир Розгірче - вхід в кімнату нижнього ярусу" alt="Вхід в кімнату нижнього ярусу" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEitkZJyOYpnqRRkAfECWH7PTVTbrqw9PBvKDsCIWtEt5X5YCQVWoeyCMxEy6IISPXzWupERAPdGaid_OAQcYVQhtH1CpDglPcdBKQzw2iA0fdOt7_sjntZN9wk0NamfwuHr0DKWB1cJkCc/s1600/Rozgirche-monastery_Room-entrance-in-bottom-storey_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUx6-ho55uW2uPtytDVKJdlS8Z1BFLvqnLeNYDHCo1iL6UwSvwwPl6DuDFFPh47k5GIoPMw-_LNE08zi7DafL8N6rbAuqvWF8hB1EqdLzSz6zt42YfafTIdg0DxdIOvfGLC-FjKJAisms/s1600/Rozgirche-monastery_Inside-the-living-room_big.jpg" title="Монастир Розгірче - всередині житлової кімнати">
<img class="hor" title="Монастир Розгірче - всередині житлової кімнати" alt="Всередині житлової кімнати" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5uQtDd9YbdbUT84ludL6Fedd_nHfBMOeVLUB70b9TBM2CT7z7NPKcLSTdb2RprkTqoVM5KZ9q-ItJukMif7PY0U0FKvIuBGRjNCBPwxVp3p3IugkfVXPpXH_kEbz8ACcC39qVTfcgwbA/s1600/Rozgirche-monastery_Inside-the-living-room_small.jpg" />
</a>
<a target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2w2LzWCbeCzVogqWPbmn1zQNdAtCRfCv-NYBcLq46ssy2uRx537779Ax8kHjZiXd67PNypRIiQOSM4NRlLWfwFmymZ5TJKPdF9wavTaTgFNLdYPSu0y6WSF5ZZZt8JPLHN_2BwZAFNKI/s1600/Rozgirche-monastery_Niche-for-icon_big.jpg" title="Монастир Розгірче - ніша для ікони">
<img class="vert" title="Монастир Розгірче - ніша для ікони" alt="Ніша для ікони" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEN1KkH9dRVjBpVbnz3pN6nNMvHqCYkqvsNRLSe4XOoWi_eVxvfzo4gDr5rIaNXs4EDtC1f5y3deSjqE095-2wjSnWHrQhJN1qfX7-Y370TPelFK-BtpXcpF71Cj6-o1_gMWmHYcbpM0U/s1600/Rozgirche-monastery_Niche-for-icon_small.jpg" />
</a>
</div>
<div class="justified">
<br />
Крім отої основної скелі є ще маленькі довкола. За метрів 50 стоять два камені, між якими втискається стежка до монастиря, — такі своєрідні ворота. У лісі десь за метрів 200 в південно-західному напрямі, пишуть, є ще невеличка скеля з вибитими хрестами, але ми про неї не знали і тому не ходили. На верхівці горба, в підніжжі якого стоїть монастир, розкопано залишки давньоруського городища, але там збереглись лише смутні обриси валів.<br />
<br />
...Звісно, монахи не жили на голім камінні. Поряд зі східцями помітно заглибини для перил, яких тепер так бракує — сходинки слизькі навіть у жарку погоду, а в дощ чи тим більш зимою підніматись ними дуже непросто. В дверних отворах є вруби для одвірків, на віконних — сліди рам чи ґраток. Наявність в середньовічному монастирі дерев'яної надбудови видна неозброєним оком, та й дослідники це підтверджують. А в наші ж дні скелі порожньо зіяють чорними дірами, увінчані металевим хрестом нагорі, звідки як і в давнину відкриваються розлогі краєвиди на долину з селом.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="surroundings"></a>
ОКОЛИЦІ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
САКРАЛЬНА АРХІТЕКТУРА</h5>
<div class="justified">
Ми оглянули лиш сам скельно-печерний комплекс, але є і варіанти для доповнення походу, якщо не лінь пройтися. Як і в більшості сіл, в Розгірче з архітектурних об'єктів подивитись варто хіба що на культові споруди.<br />
<br />
1. Церква Святого Миколая. Знаходиться в центрі, недалеко від автобусної зупинки. То старий мурований храм 1888р. (так продатований в реєстрі, але часто чомусь зазначається 1910р.). Він високий і в монохромних тонах, а поряд стоїть цегельна квадратна дзвіниця. Саме його бані видно здалека, коли йти полем до села.<br />
<br />
2. Каплиця Святого Онуфрія. Знаходиться в іншому кінці Розгірчого, на новому цвинтарі. На цьому місці у XVIII-XIXстт. був жіночий монастир василіянок, потім закритий австрійською владою і на сьогодні цілковито зниклий. Теперішня дерев'яна каплиця збудована 1890р., а всередині збереглися стародавні ікони (хоча там, мабуть, зачинено і не зайти). А от сам образ Святого Онуфрія, найдревніший — початку XVIIIст., — перенесений в кам'яну церкву Миколая.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СВЯТЕ МІСЦЕ?</h5>
<div class="justified">
Попри те, що сторіччями в печерах молились монахи, зараз назвати ті скелі святинею важко. Хоч і хрестів та іконок немало, в релігійному плані місце виглядає занехаяним; схоже, переважно відвідується суто з туристичною ціллю. Щоправда, пізніше, вже після нашої поїздки сюди, 29 вересня 2013 року тут освятили та відкрили хресну дорогу — від цвинтарної каплиці до середньовічного монастиря. Також натрапляв в мережі на поодинокі прощі в Розгірче. Тож імовірно, що колись в майбутньому скельно-печерний комплекс ще стане популярним місцем паломництва.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="variations"></a>
ВАРІАЦІЇ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ</h5>
<div class="justified">
Маючи власне авто, є можливість під'їхати майже до самих скель, зокрема до недобудованої школи — легко. Однак слід мати на увазі, що з траси Київ-Чоп автомобільної дороги в тих краях нема, бо через річку до сіл прокладені тільки довгі пішохідні мостики. Тому ще в Стрию треба виїхати на Франківську трасу, а далі прямувати прибережними селами (по карті шлях прокласти нескладно). Також зі Стрия, як ото годиться для райцентру, в Розгірче курсує маршрутка. Та судячи з його маленьких розмірів і віддаленості, ходить напевно рідко і не ідеально справно. Тож значно простіше добратись до Нижньої Стинави і йти звідти пішки, тим більш, що це зовсім недовго.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД</h5>
<div class="justified">
Якщо на шляху вперед ми добряче заблукали і дали гака селом та полями, то назад йшли чітко по описаному маршруту, тільки в зворотньому порядку: стежка лісом і під електропроводами, школа-довгобуд, дорога через Розгірче, автобусна зупинка, свердловина соленої води, луки, пішохідний міст через Стрий. І якщо ходьба до скель зайняла аж півтори години, то назад ми справились за хвилин сорок п'ять — це враховуючи той факт, що зі мною і татом були нешвидкорушні молодша сестра і мама. Теоретично ж маршрут можна здолати навіть скоріше.<br />
<br />
...Годинник показував всього лиш другу по обіді. Спекотна погода розгулялась на славу, а сонце видерлось на верх неба. Часу було предостатньо, і недалеко від моста ми засіли надовго. Вогонь, пікнік, купання в річці. Тож хоч монастир Розгірче ми оглянули за півдня, повернулись додому аж пізно ввечері.<br />
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="tar-bucket"></a>
ВІДРО ДЬОГТЮ</h4>
<hr />
<div class="explanation">
Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж <a onclick="javascript:document.getElementById('tarbucket').hidden=false;">читати далі »</a><br />
</div>
<div id="tarbucket" class="justified" hidden>
<h5 class="subchapter">
ПЕЧЕРНА ЦЕРКВА НЕЕСТЕТИЧНА</h5>
<div class="justified">
<a class="rightimg" target="_blank" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGl9LPT72Z7GV9gmiwSmiUpgPyRblz_hGtLz-vG9DcBDwZzHhgdE-CxcTl5joa8cMXeaaH4Z7ZjfSF3BhRBLq3BfXVL4OQDgZpG_yJ8fFbbE3EuAFnmhw39jUtF6f9QoiF9u7apu_wlWk/s1600/Tar-bucket_Religion-vs-Aesthetic_Devout-disgust_big.jpg" title="Релігія проти Естетики - побожний несмак монастиря Розгірче">
<img class="hor" title="Релігія проти Естетики - побожний несмак монастиря Розгірче" alt="Побожний несмак Розгірче" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhTcejhbpNOxJ7-elFUYi16pU3YijCzsZTNYgmhftlsc8Yy6AN__2X0dzSsHoiAxb4P9Ta8s01oifTRiF18c7j7RrPOKhoLOWdZa5YTah9Ow5fgKziD5KmymNJZV8VcTL2YS3HcJtPk-_c/s1600/Tar-bucket_Religion-vs-Aesthetic_Devout-disgust_small.jpg" />
</a>
Інтер'єр печерної церкви — то пам'ятник дисгармонії, і виглядає він приблизно отак. Стіни безнадьожно зіпсуті уєбанськими написами, в стилі "тут був Міша", а поверх них навішані паперові ікони за склом. Вони промоклі від вологих стін, а по краях рам на додачу припасовані менші образки. Стоять якісь буклетики, десь причеплені то хрестики, то вервиці. А посередині, як печать на чолі ідіота, приліплений опис місця в файлику. Все звалено без будь-якого порядку та сенсу, а святі лиця наче й самі не знають, що тут забули.<br />
<br />
Можливо, почуття віруючих така люта строкатість і радує. Но почуття естетів вона добиває. Тьмяний лик з печальними рисами, чи старезний потрісканий від часу образ вселяє мені безмірно більше побожності, аніж сто штампованих улибчастих іконок. Хоч коє-шо воно звісно дає — таких собі +20 до защіти від вандалів, бо релігійні українці вже не дуже видряпують по святім місці. Тому всередині церкви написи в більшості совкові, або й давніші — польські чи австрійські, — що досить незвично бачити. Але красоти то не додає анєчуть.<br />
<br />
Схоже, за інтер'єром не слідкують, і хто си хоче, той і си ліпе образок на любім місці. Шоби, так сказати, "прикрасити" монастир спільними силами. Бо важко уявити, що хтось осмислено задумав сотворити в церкві отакий безумний несмак. Залишається надіятись, що структура чи громада, яка опікується тими скелями, проявить краплю глузду і наведе лад.<br />
</div>
<h5 class="subchapter">
СКЕЛІ ДУЖЕ МАЛЕНЬКІ</h5>
<div class="justified">
Нікуди правди діти. Об'єкт маленький, навіть мізерний, і робити тут нічого. На огляд всіх печер йде хвилин з п'ятнадцять. Якшо ше пошукати старі написи серед сучасних букв та цифр, помилуватись виднокраєм згори — то година. Ну дві вже прєдєл, дах, верх. Тому їхати сюди спеціально, як в окремий похід, — справа невдячна, бо дорога виходить значно довша, ніж перебування на фініші. Шо ше робити... Подивитись церкву? Вона стандартна. Піти до каплиці? Вона закрита. Залишається хіба яка інша нетуристична діяльність, але то вже кожному своє.<br />
</div>
</div>
<h4 class="chapter">
<a name="conclusions"></a>
ВИСНОВКИ</h4>
<hr />
<div class="justified">
Колишній середньовічний монастир біля Розгірче — маленький, але цікавий об'єкт. Розташований в лісі край села, по відстані недалеко від траси і з можливість під'їзду, тому добратися легко. Являє собою скелю з трьома видовбаними печерами різного призначення, зі слідами дерев'яних конструкцій. Всередині заставлений іконами, хоча по суті місце таки більш туристичне, аніж паломницьке. Як мета для окремої поїздки дещо невигідний, тому варто відвідати мимохідь, прямуючи іншим маршрутом, або сумістити з чимось ще — наприклад, прощею чи відпочинком на річці.<br />
<br /></div>Sulphurtown Escaperhttp://www.blogger.com/profile/03582890815189537232noreply@blogger.com1Скельно-печерний монастир Розгірче, Сколівський район49.114739751953032 23.70048701763153149.11457725195303 23.70017201763153 49.114902251953033 23.700802017631531