вівторок, 30 липня 2013 р.

Кам'янецький водоспад

Кам'янецький водоспад
  • Об'єкт: водоспад.
  • Річка: Кам'янка.
  • Тип: сегментований: 2 потоки (вертикальний і водоскат).
  • Висота: 7м.
  • Район: Сколівський.
  • Опис: Кам'янецький водоспад — найвідоміший водоспад Львівщини. Назва походить від даної гірської річки. Розташований серед лісистих скель на території НПП "Сколівські Бескиди" недалеко до траси Київ-Чоп, по дорозі на с.Кам'янка, через що легкодоступний для відвідування.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ


Кам'янецький став першим водоспадом в житті, який я побачив. Ще малими нас із сестрою водив туди тато (у 2002р., що я знаю завдяки маминому підписуванню фоток в альбомчику). Можливо, десь у ранніх 2000-их відвідував його ще раз. В 2009р. був, коли йшов у дводенний похід на скелі Довбуша через гору Ключ, знову з татом і сестрою. В 2010р. лазив по Кам'янці під час сімейного пікніка. В 2011р. приїздив погуляти з дівчиною. А похід, описаний в звіті, відбувся 29 липня 2013 року — то я вирішив показати водоспад двом своїм друзям, Ігору та Петі...
P.S.: Водоспад знову мимохідь відвідано 8 листопада 2015 року, коли я з Аньою ходив на хребет Ключа. Він не змінився, але звіт доповнено і додано нове зображення.

Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

КАРТИ


В даному розділі представлено:
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами.

ОПИС МАРШРУТУ


ЯК ДОБРАТИСЯ?
Маршрут починається біля села Дубина на відтинку міжнародної траси Київ-Чоп, тому добратись туди дуже легко. Зокрема, прямі автобуси Львів-Сколе до цієї зупинки їздять з-під приміського вокзалу, і то досить часто. Здається, приписані вони до АС-3 на Петлюри, хоча бачив як заїжджають на головний вокзал, себто АС-8. Але кінцева таки біля приміського, тому проблем нема. Для здешевлення можна скористатись електричкою: наприклад до Стрия, а звідти маршруткою; або взагалі до Сколе, а звідти зворотнім рейсом. Ми ж гостювали у Верхньому Синьовидному, десь по обіді вийшли на ту трасу і сіли в перший-ліпший попутний автобус.

Слід зауважити, що пункт призначення є придорожнім селом, і зупинок "Дубина" є декілька! Тож краще сказати шоферу "До повороту на Кам'янку", бо можна вийти занадто далеко від потрібного місця. Саме так і сталося: з запакованого салону нічого не видно, ми вистрибнули зашвидко, а потім тупцювали по обочині. І поки нарешті намалювався той поворот, вже перевалило за другу дня та напекло в голову.
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ПОВОРОТ НА КАМ'ЯНКУ
З'їзд з автобану проґавити неможливо — дорога на Кам'янку широка та асфальтована, а по боках стоять вказівники. Звертаєм, невдовзі пересікаєм залізничні колії і йдемо присілком. Зліва вимальовується просторий Опір. Прямуючи вздовж берега, густо порослого верболозами й кущами, досить швидко виходимо на міст.
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. МІСТ ЧЕРЕЗ ОПІР
Міст через р.Опір Автомобільний міст веде дорогу в ліс, а під ним несе свої прохолодні води Опір. Після вимушеної прогулянки попри трасу і полуденної духоти, пройти мимо нього — то просто злочин. Ми вирішуєм освіжитись і зависаєм досить надовго. Річка неглибока, по коліна, але по-карпатськи стрімка і зносить з ніг. Тут не поплаваєш, зате можна просто сидіти, впершись у камінь, а вода сама миє тебе міцним потоком. Ще от сюди впадає Кам'янка (її теж видно на цьому фото, зліва) і приносить додаткову порцію гірського холоду.

Руїни моста на р.Опір З самого моста відкривається видноколо на русло, оточене зеленню. Опір сьогодні виглядає брудним, хоча буває аж прозорим. Справа помітно залізні опори старої переправи, зруйнованої річкою — мілка в спекотне літо, вона під час повеней стає бурхливою і небезпечною.

...Четверта дня, і треба йти далі. Відразу ж за мостом починається територія національного природного парку "Сколівські Бескиди". Вхід офіційно платний, що повідомляє табличка, однак жодного разу на контроль я так і не потрапляв, проходячи безперешкодно. Так само й тепер. Хоча ціни, чесно кажучи, сміховинні (до 5грн. з пішохода), щоб заморочуватись через них. Асфальтована дорога тягнеться грабовим лісом, зліва тече схована в зарослях Кам'янка. Зрідка трапляються турбази чи притулки, деякі виглядають закинутими. Ми прямуємо вперед, а проміння всього за декілька хвилин випалює наніц приємну свіжість річки та висушує мокрі голови.
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. МІСТ ЧЕРЕЗ КАМ'ЯНКУ
Міст через р.Кам'янка Міст через саму Кам'янку є цінним в плані часоорієнтації: він лежить майже на півдорозі до водоспаду і означає, що половину (навіть трохи більше) шляху подолано. Виглядає старим і якимсь немічним — мабуть, злостива річка навесні його сильно калічить. Берег праворуч дороги, наприклад, був добряче розмитий і тепер засипаний валунами. Тут у тіні ми трошки перепочиваєм. Сонце пече досить люто, від жари знеміг навіть фотоапарат, не бажаючи вмикатись, щоправда, потім оклигав.

Джерело з сірководнем Зовсім поблизу є джерело — треба зійти направо до річки, і коротка стежина швидко туди приведе. Колись воно виглядало доглянутим, а зараз скрізь болото та ростуть лопухи з кропивою. Вода мінеральна і насичена сірководнем, відчуття навіть що перенасичена. Пити можна, але різко тхне тухлими яйцями (сірководень він такий).

...Бредемо далі. Кам'янка тече справа, а асфальт поступово щезає. Дорога всипана круглим камінням і піском, проїжджаючі мимо машини піднімають хвилі куряви. В тім'я смалить пекельно — от що значить не взяти нічого на голову. Ігор, схоже, аж схопив сонячний удар, тож ми трохи загальмували. Та все одно до п'ятої години, як зі швидкістю повільного пішохода, успішно дісталися до мети.
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ВОДОСПАД
Кам'янецький водоспад Водоспад цього разу шикарний. З попередніх поїздок запам'ятався кам'янистим і аскетичним, але зараз яскрава зелень заполонила усі скелясті виступи, роблячи його якимсь барвистим на вигляд. Через жарку погоду річка трохи зміліла і тепер спокійно дзюркотить між каміння. А от у повінь чи після дощів об'єм води буває значно більшим, наприклад, як 2010р. влітку [1].

Твердий уступ розрізає водоспад на два потоки, що добре видно на теж старому кадрі [2]. Один різко обривається з висоти, з шумом і безліччю бризок, утворюючи під собою добрячу яму, а другий стікає пологим схилом та розпадається на маленькі каскадики. Та збурлена вода одразу затихає і формує широке водне плесо, по якому рясно розкидані валуни різних розмірів. По один бік річки тут дорога з купою дерев'яних торгових будок та столиків, які видно прямо з водоспаду, а по інший, зі сторони лісу, — височенний скелястий берег зі сміливими деревцятами, що нахабно ростуть на майже вертикальних стінах [3]. Могутнє вологе каміння у зелені творить прекрасний пейзаж.


Людей багато, в принципі як і завжди. Трошки перечекавши натовп, я з Петьою лізем під водоспад. Вода по спині б'є навалисто і відчутно, зате такий душ завдає спеці фатального удару. Щоправда, як мені малому весь час казав тато, річка може котити камені, і якийсь шматочок розміром з пів цеглинки здатен дуже неприємно пошкодити череп, але то вже питання імовірності. Накупавшись, ми всі ще довго сиділи подалі у прохолодній тіні, допоки досхочу не відпочили.

Вдсп. Кам'янецький P.S.: Таким я його побачив в листопаді 2015р. Каміння, не зважаючи на пізню осінь, досі буяло паростками, але розбурхана вода вже добряче віяла холодом. Не надто повноводний і не надто всохлий, приправлений густим покривом та тьмяно-зеленим хвойним лісом на фоні, він виглядав якраз фотогенічно... Попри далеко не той сезон, все одно довкола гуляли групи туристів (може тому що вихідні?), хоча менше таки ніж влітку. Цього разу ми надовго не затримались і, полазивши трохи по валунах, пішли далі. Але тим не менш, я знову був радий вкотре подивитись на давно знайомий водоспад.

ОКОЛИЦІ


Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.
КАНЬЙОН РІЧКИ КАМ'ЯНКА
Окрім водоспаду варто оглянути й саму річку. Зокрема, вище по течії вона дуже живописна: дорога в'ється вздовж русла, а з протилежного боку стіною стоять гострі скелі. Кам'янка тихо жебонить в неглибокому тому каньйоні, прорізаному поміж каміння. Також серед безлічі валунів та порогів можна відзначити ще один водоспад — не вкрай вражаючий, але для зручності винесений в коротку довідку про Малий Кам'янецький.

КОЛОРИТНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНШІ ВОДОЙМИ
Павутинне джерело Як і на початку під час маршруту, так і далі при огляді каньйону трапляється багато невеличких джерел і безіменних потічків. Але деякі водойми хоч і маленькі, та досить специфічні. Всі вони знаходяться вище по течії від водоспаду, і щоб до них дістатись, треба просто йти далі шляхом.

1. Джерело "Жива вода". Справа, на іншому березі річки, просто з твердої скелі б'є джерело, яке вважається цілющим; відпочиваючі ж приходять сюди по питну воду. До нього веде вузенький місток з великих тесаних колод. Поблизу поставлені ікони і намальовані хрести, навіть назва виведена фарбою на камені, щоб прохожі не минали (видно з дороги). Особливо ефектна скринька для пожертв: хоч тут, швидше за все, кидають якусь дрібноту, вона залізна і з суворим висячим замком, ніби то золотий скарб.

2. Джерело "Янкова криниця". Зліва, впритул до дороги, якщо йти по ній іще далі, повільно пробивається з-під землі маленьке джерельце. Над ним дерев'яний навіс і табличка з назвою. Мабуть, з цим місцем пов'язана якась історія, але чим так звана криниця особлива і чому Янкова, я ніде не знайшов.

3. Річка Лужки. Це права притока Кам'янки, тече ліворуч від дороги, міст через неї вже приводить у село. Сама річка наче тоненький струмок, але долина в неї широка — тут дуже гарно, відносно менше і людей, і сміття. Багато затишних полян і холодної чистої води, наприклад, естетичне джерельце в павутинці з фото якраз у цій долині.

4. Озеро Журавлине (Мертве). Якщо попередні об'єкти попри сам шлях, то воно дещо віддалене в лісі. Крім того, це самостійна і нетипова водойма, через що й описана в окремому звіті — як побічний квест на Журавлине від основного маршруту на Кам'янецький водоспад.
ГРИБИ, ЧОРНИЦЯ І ВСЯКА ПАШНИЦЯ
Лисички в траві Хоча природа в цій місцевості небідна, сьогодні ми лише прицільно оглядали об'єкти. Тай то не всі — здається, навіть не дійшли до Янкової криниці. Ігорові було трохи зле, а ще ми надіялись встигнути на маршрутку, не знаючи, що вона давно пішла.

А от попередні рази я нагулявся повсюдно, і крім того зміг оцінити й дари природи. В лісі, особливо дальньому в районі Лужків, росте чорниця — в сезон її збирають на продаж, я ж хіба що їв. Багато і грибів. Тато, наприклад, коли ми тут сиділи на пікніку, мінімально пройшовся підліском і назбирав лисичок та моховиків, при чому то так злегенька, не заходячи в дебрі.

ВАРІАЦІЇ


Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.
ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ
Інакшими путями добратись сюди можна хіба що десь із гір. Маршрут, описаний в звіті, є прямим і найкоротшим з місць цивілізації, тому по відстані скоротити його не вийде. Однак по часу — цілком: дорога тут задовільна, і замість пішої ходьби можна скористатись транспортом.

У автовласників є змога висадитись прямо на водоспад, багато людей так і робить. З автостопом влітку гірше: загалом народ приїздить на пікніки сім'ями чи компаніями, а порожнім переважно ніхто не ганяє. Курсують рейсові маршрутки, але типічно як сільські автобуси — їх наявність може залежати від пори року, погоди, кількості пасажирів і бажання шофера. Кам'янка, варто зазначити, є селом тупиковим, і дороги далі нема, тож завертати з траси в таку багатокілометрову вітку часто вкрай невигідно. Та й остання їде звідти в шостій вечора, як нам сказали, а влітку це ж ще яскравий світловий день. Хоча якщо стартувати зранку, а не в обід як ми, то назад можна виїхати спокійно.
ПОВЕРНЕННЯ НАЗАД
На маршрутку ми не встигли і пішли знов пішки. Людей потрохи меншало. Зловити якусь машину не виходило, бо з пікнічків вертались хіба що запаковані пасажирами легковики. Ну та й трьом персонажам сумнівної зовнішності, що гальмують тебе посеред порожньої дороги, зупинятись не надто комфортно як для шофера. Швидко крокуючи і вже не роззираючись довкола, десь за годину, по восьмій, ми повернулись на трасу, де сіли на абищо в потрібний бік.

ВІДРО ДЬОГТЮ


Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж читати далі »

ВИСНОВКИ


Водоспад на річці Кам'янка однозначно вартий уваги. Добиратися зовсім легко і зручно, є можливість під'їзду автомобілем та кемпінг, через що влітку тут буває дуже багато людей і трохи засмічено. Але сам по собі він досить красивий, розтікається на два об'ємних потоки, які вливаються в широке спокійне плесо: один з потоків падає високим струменем, а інший полого стікає. Навкруги лісисті скелі, а в околицях по місцевості розкидані цікаві маленькі водойми. Простий і дешевий варіант для одноденної поїздки зі Львова.

Немає коментарів:

Дописати коментар