Урицькі скелі (Тустань)

• Об'єкт: скелі.
• Комплекс: 7 груп: Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб (Орел), Ґулька (Гулько), Хрест, одна безіменна.
• Висота: 87м: пік групи Камінь.
• Район: Сколівський.
• Опис: Урицькі скелі, знані як колишня фортеця Тустань — найбільші скелі Львівщини, кілька груп величезних масивів з пісковику. Назва походить від сусіднього села Урич. Розташовані в лісах на заповідній території, що належить ДІКЗ "Тустань" і часто відвідується туристами.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

---

Вперше я відвідав скелі удвох із татом у 2010р. У звіті же представлена друга зустріч з ними: 2-4 серпня 2013 року я з трьома друзями — Денисом, Мартою та Ромком — тут фестивалив, паралельно гуляючи місцевістю. Опис цього дійства можна переглянути в іншому окремому звіті про фестиваль Тустань, а даний стосується виключно скель.

Звіт оглядовий: з описом маршруту, об'єкту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

КАРТИ

---

В даному розділі представлено:
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.
2. Карту самого маршруту зі згаданими в звіті об'єктами.

ОПИС МАРШРУТУ

---

ЯК ДОБРАТИСЯ?

Скелі розкинулись у безпосередній близькості до села Урич, а коротенький маршрут до них починається з сільської автобусної зупинки. Однак сполучення тут не дуже. Легко можна доїхати до Східниці (напряму зі Львова, або спочатку електричкою в Трускавець), але потім доведеться йти аж 7км. Тому краще добиратися з іншого боку, через Стрий — там курсують маршрутки Стрий-Сопіт, що відправляються за таким розкладом: 8:30, 11:50, 13:30, 15:10, 20:30. Вони прямують через сусіднє село Підгородці, звідки пішки 4км, а одна (та що 13:30) завертає і в сам Урич.

Щоправда, глухота іще та, і надіятись на стовідсоткове прибуття та буквальне дотримання графіка руху не варто. Ми, наприклад, зраненька добралися до Стрия електричкою, а там просто чекали першого-ліпшого автобуса в ті райони. Біля самого вокзалу є АС, де ми через годинку і сіли на підходяще корито. В Урич воно не їхало. Висадились у Підгородцях і йшли пішки по пекельній спеці, благо річка Уричанка тече вздовж дороги.

ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В УРИЧІ

Це таке собі кільце для розвороту на обочині, маленьке і в піску. Там стоїть чи то халабуда, чи принаймні лавка. Але загалом зупинка помітна, хоч ми волочилися здаля і мимо, я її зауважив (добре було б доїхати прямо сюди, звичайно). А щоб потрапити на скелі, просто треба йти вперед, допоки справа не вималюється церква.

КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ЦЕРКВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Столітній храм, збудований 1911р. і присвячений Миколаю, сидить на горбочку. Він дерев'яний, але такого цегельного кольору, та вкритий сірою бляхою. Недавно був підреставрований — до пам'ятної дати будівлі повернули оригінальний вигляд...

Біля церкви внизу є музей історії Тустані і якийсь магазинчик, скраю стоять інформаційні стенди заповідника. Зазвичай у цьому місці паркують автобуси з тургрупами, а зараз-то багацько машин і люду. Тут треба звернути направо, бо прямо шлях вже на Східницю. Тож ми піднімаємся схилом по пологій доріжці. Незабаром на горизонті з'являються велетенські обриси каменів, а потім і КПП на територію.

КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВХІД НА ТЕРИТОРІЮ

Сьогодні через проведення фестивалю купа охорони, і ціна очевидно вища, але якщо б приїхати сюди у звичайний день, то огляд коштував би десь до 20грн. Пізніше запровадили повний комплексний квиток, що вартує 26грн. і включає вхід та екскурсії в усі місця: на скелі, в музей і в церкву. Згідно з графіком, ці об'єкти мають бути відчинені щодня, крім великих свят — з 10:00 до 18:00 в літній сезон (квітень-жовтень) і з 9:30 до 17:00 в зимовий сезон (листопад-березень).

Периметр повсюдно не обгороджений, тож можна пройти в обхід лісами, але сенс таких маневрів невеликий. Тай контроль на скелях схоже є завжди, хоча би в особі одного дядька. Наприклад, коли я був тут з татом у 2010р., прийом вийшов суворий. На тихій галявинці порожньо, будка здавалась вимерлою. І лише вибіг чорний пес, розміром з добряче теля, гавкаючи як демон. Аж на той галас визирнув охоронець, продав квитки і впустив на оглядини.

СКЕЛЬНІ ГРУПИ

---

Урицькі скелі — то цілий комплекс, що поділяється на 7 груп. Найбільшими є 4 групи: Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля і Жолоб (Орел). Гігантський основний масив, який застилає кругозір прямо з-під входу, то і є скромно названий Камінь. Його проґавити неможливо, а от інші треба знати де шукати: Жолоб навпроти через доріжку, а Острий Камінь з Малою Скелею за 1-1.5км в лісі. Хоча якщо видряпатись догори, то всіх їх теж помітно.

Наприклад, з Жолоба чудесно видно ближній Камінь, а в далині впізнається вершечок Малої Скелі та шпилі Острого Каменя [1]. З Острого Каменя теж видно увесь ряд: Малу Скелю на передньому плані, Камінь і на його фоні Жолоб [2]. Коли я тут був уперше, то не мав уявлення що і як називається, ті каменюки переплутались, тож дещо тоді пропустив. А якщо знати де і яка скеля, то все стає просто — сидячи на Острому Камені, тепер я ясно міг показати решту [3].

Однак, є ще 3 менших групи. На сайті заповідника, крім основних, згадуються лише якісь "скелі, що прилягають до хребта Воронового". Хоча натрапляв і на їх назви: Ґулька (Гулько), Хрест, а ще одна взагалі безіменна. Але їх місцезнаходження, чи якусь детальнішу інформацію знайти не вдалося.

На Камені, Острому Камені та Малій Скелі в IX-XVIстт. існувала наскельна фортеця Тустань. Заснована як оборонно-митний пункт на перетині соляного і шовкового торгових шляхів, вона переросла в місто і надовго стала важливим адміністративним центром. Пережила 5 періодів дерев'яної розбудови, сягнувши в час розквіту, у XIIIст. максимальної висоти в 9 ярусів... З розвитком воєнної техніки Тустань поступово втрачає оборонне значення, хоча використовується аж до кінця XVIст. як митниця. А з втратою і цієї ролі, на початку XVIIст. занепадає остаточно і цілковито.

КАМІНЬ

Відразу за входом в заповідну зону на півнеба височить основна група — Камінь. Якраз тут в середньовіччі і розкинулось місто-фортеця Тустань. Могутні каменюки слугували природними мурами, а проміжки між ними забудували дерев'яними конструкціями. Від тих часів лишились тільки самі скелі, хоча прорубані в пісковиках пази та інші сліди фортифікаційних споруд чітко помітні.

Впорядкована стежка огинає той масив, повільно прямуючи догори. Там на плато був дитинець Тустані, тобто внутрішнє центральне укріплення, а зараз оглядовий майданчик. Його вже добре видно навіть знизу [1], коли ще тільки починаєш підніматися, але вхід з іншого боку [2] — саме туди попетлявши лісом приводить стежина. Колишній дитинець здіймається на 51м над долиною, і краєвиди звідси чудесні. Густо-зелені ліси хвилями розходяться довкола по округлих пагорбах, а в далечині мліє село. Неприступність місця вражає, воно саме по собі високе й захищене, а якщо уявити його оточеним трьома рядами оборони, то взяття штурмом виглядає геть нереальним.

Теперішній майданчик обгороджений частоколом і парканами [3], щоб бува хто з туристів не покотився з стрімкого обриву. Крім того, в зарослях урвища за огорожею є глибока 14метрова цистерна, видовбана в масиві. А на найбільшім громадді скель, на самім піку колись стояла вежа — до сьогодні лишилась її площадка і ще одна маленька цистерна, викладена кам'яними блоками. Цього місця не видно з майданчика, воно вкрай високо, тож туди я так і не заліз, на жаль. До всього того в товщі пісковику, де були ворота в дитинець, прокладено вузькі тунелі [4] — отам я проходив, щоправда, недалеко (темно, вогко і стіни в слимаках).

Зійти з Каменя можна іншим шляхом, обігнувши його з другого боку. Так можна побачити іще одне небезпечне містечко — 30метрову (як дев'ятиповерхівка!) криницю в його підніжжі. До неї веде гарна стежка і є вказівники, але зверху то епічне провалля накрите дерев'яними ґратками від гріха подалі. Загалом залишається сказати, що давньоруська система оборони і водозабезпечення виглядає дуже серйозно.

ОСТРИЙ КАМІНЬ

Це друга за величиною, але віддалена група, до якої від Каменя треба йти 1.5км вздовж Церківного потоку; дорога туди помітна і широка. Острий Камінь розколений на дві частини вузькою ущелиною і здаля схожий на якусь чи то незграбну пилу, чи то поламаний гребінь — на його верху стирчить 6 шпилів-гостряків різних розмірів. Особисто мені він сподобався навіть більше, аніж основний масив, бо місце якесь дике та відлюдне, краєвидне до головокружіння.

Стежка, яка веде нагору, не така окультурена як на Камінь — то втоптана доріжка поміж каміння і коріння [1]. Підніматись треба стрімко і довго, а подекуди дертися ногами і руками, але воно того варте. Острий Камінь виглядає нестабільно та небезпечно: кривобокі валуни хтозна-як тримаються один на одному [2], куди не глянь зіяють глибоченні провалля [3]. Ідеш вузьким карнизом: зліва нависає стіна, а справа обрив. Скельні уступи різкі і запаморочливі — якщо нема страху висоти, то можна сісти на край і дивитись, як внизу під тобою хитаються верхівки дерев.

Тут теж були давньоруські укріплення Тустані, що використовувались як сторожові і як житлові. Залишились, наприклад, сліди балок, що перекривали ущелини. А ще видовбана 8метрова цистерна (яку я чогось все називав колодязем, показуючи друзям) для зберігання води [4] — вона могла дуже надовго забезпечити потреби гарнізону. Отож, на Острому Камені є що подивитись, вже не кажучи про неймовірне живописне видноколо.

МАЛА СКЕЛЯ

На шляху з Каменя до Острого Каменя є ще одна невеличка група, Мала Скеля. Вона зусебіч заросла лісом, вершина ледь-ледь визирає з-понад крон дерев, хоча її підніжжя добре помітно з дороги. Там я не був, та й не знаю чи взагалі можна на неї вилізти, бо здаля здається дуже прямовисною.

На Малій Скелі теж були дерев'яні конструкції Тустані, про що свідчать рясно вирубані пази, в яких кріпились бруси. Але через свої незначні розміри ця скеля, швидше за все, використовувалась суто як сторожовий пункт. Також припускають, що тут знаходилось древнє капище, у ще більш стародавні часи до побудови фортеці.

ЖОЛОБ (ОРЕЛ)

На відміну від попередніх трьох груп, на цій вже не було споруд Тустані, хоча вона лежить дуже близько до основного масиву Камінь, на сусідньому горбі через потік Вороновий. Скеля таки схожа на великий кам'яний жолоб, та й інша назва небезпідставна — якщо пригледітись із певного ракурсу, то можна вгадати обриси орла.

Підйом тут дещо різкий, внизу підлісок густо порослий кущами-травами, здається є й ожини. Як на одну, так і на другу частину Жолоба можливо і варто вибратись. Скелі вже не несуть слідів забудови, але самі по собі дуже красиві, а краєвиди чудові: прямо попереду масивний Камінь, а навкруги безкінечний килим лісів.

ОКОЛИЦІ

---

Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.

І ДОСЛІДНИКАМ, І ВІДПОЧИВАЛЬНИКАМ

Варто зазначити, що сам огляд найбільших масивів — Каменя, Острого Каменя, Жолоба — і так займає багато часу, якщо запекло лазити по кожному. В мене навіть після двох відвідин присутнє відчуття, що локація не вичерпана і здалося б поїхати ще. Наприклад, можна спробувати видертися на Малу Скелю, або знайти ще три інші невідомі групи.

Також на тутешніх скелях багато древніх малюнків, так званих петрогліфів — як часів Тустані, так і значно давніших. Найбільше (~250 штук) солярних знаків, тобто символів Сонця у вигляді кружечків, але трапляються й інші: вершник, вовк і лось, танцюючі чоловічки, "ріг достатку", "колесо Юпітера", тощо. Сокири і хрести поширились пізніше і датуються вже періодом розбудови фортеці. Цікаво було б познаходити ті різні петрогліфи, бо я бачив лише солярні.

Якщо ж ходьба стомила, то є де і просто відпочити та поновити сили. Недалеко від Каменя, в напрямку до Острого Каменя з Малою Скелею, є чисте холодне джерело з каплицею. Вода витікає з двох місць і здавна вважається цілющою. А перейшовши потік Церківний, далі надибуєш галявини і якісь альтанки, де зручно поїсти чи запікнікувати. (Тут якраз ми і зупинялись перекусити в першу мою поїздку, а зараз під час фесту то таких людей хмари.)

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТУСТАНІ

Куди безсумнівно слід сходити, так це в музей історії Тустані, який знаходиться в просторій хаті біля церкви Миколая в Уричі — його можна відвідати і першим, перед скелями. Тут зібрані різноманітні матеріали та знахідки, відкопані при дослідженнях: залишки кераміки, металеві побутові речі та старовинна зброя, як-от приміром наконечники стріл [1]. Однак основне, що дає музей, — це чітке уявлення про вигляд древньої Тустані. Скелі, перш за все, відомі дерев'яною давньоруською фортецею, але по розповідях чи спогляданні слідів у камінні важко зрозуміти, якою вона була. Тут же багато малюнків та креслень, та й взагалі є детальні 3D-моделі укріплень [2]. Окрім того, виставленні і цінні колоритні артефакти — хрестик XIIIст., до прикладу [3]. А одна з кімнат музею оформлена у вигляді тогочасних покоїв воєводи.

В загальному залишається сказати, що Тустань зовсім не занехаяна і дуже ретельно вивчається. Завдяки багаторічній праці дослідників про неї зібрано купу даних, а самі дерев'яні укріплення з надвисокою точністю реконструйовані по слідах на скелях і археологічних знахідках. Пізніше сучасними методами навіть створена детальна модель фортеці разом з довколишнім середовищем — вражаюча віртуальна копія середньовічної Тустані. Демонстраційне відео цього проекту подано нижче, а на каналі Tustan.ua в YouTube можна переглянути оригінал.

Більше довідкових даних про локацію та її дослідження, а також актуальну інформацію щодо доїзду та годин роботи можна знайти на офіційному сайті історико-культурного заповідника "Тустань".

ВАРІАЦІЇ

---

Якщо бракує сил чи часу, або просто не хочеться іти ще раз тим шляхом, маршрут можна дещо спростити.

Вкоротити маршрут до Урицьких скель вийде хіба що по часу, якщо є автомобіль — дорога, хоч і в далеко не ідеальному стані, але веде до самого входу на територію. А варіант з громадським транспортом так чи інакше передбачає ходьбу, в найкращому випадку з автобусної зупинки Урича (в гіршому — з Підгородців або Східниці). Саме таким способом ми верталися цього разу. На фестивалі був актуальний розклад, а в очікуванні гідного пасажиропотоку рейси здійснювалися справно, тому ми з Урицької зупинки заїхали прямесенько у Львів.

Також можна пришвидшити чи зменшити ходіння по самому об'єкту. Камінь, Острий Камінь і Жолоб я облазив досить-таки задротсько, не минаючи жодної доступної брили. Якщо ж їх оглянути більш побіжно, то час значно заощадиться. Звичайно, є ще варіант не йти на дальні скелі, або й взагалі обмежитись основним масивом, але упустити всю цю додаткову красу то дуже і дуже дарма.

ВІДРО ДЬОГТЮ

---

Іноді звіт про подорож може скласти хибне враження, що об'єкт — просто рай небесний. Даний розділ призначений розбити рожеві окуляри. Це відро дьогтю в бочку меду. Негативні моменти і мінуси, побіжно згадані і не згадані в основній частині, тут подані детально, як гола неприкрита правда. Обережно, можлива ненормативна лексика! Присутні зло і ненависть, такі нетипові для туристичного звіту! Слід мати це на увазі, перш ніж читати далі »

ВИСНОВКИ

---

Урицькі скелі, які були місцем давньоруської фортеці Тустань, не залишать байдужим. Попри факт, що це відомий об'єкт туризму, самостійне добирання сюди трохи незручне. Та результат того вартий — скелі величезні та складаються з декількох груп, кожна з яких різна і по-своєму цікава: є ближні, з розвиненою інфраструктурою і слідами численних відвідувачів, є дальні, дикі та небезпечні, є і зовсім безлюдні. Камені несуть сліди древньої забудови, а детально про колишню фортецю можна дізнатись в музеї. Одноденна поїздка зі Львова реальна, але залишає занадто мало часу на огляд такого неохопного об'єкту, тому краще зорганізувати дводенну.