Водоспад Сопіт

• Об'єкт: водоспад.
• Річка: безіменна притока Сопоту (Сопотянки).
• Тип: водоскат.
• Висота: ~8м.
• Район: Сколівський.
• Опис: Водоспад Сопіт — досить високий пологий водоспад з об'ємним котлом, після якого потік змінює напрям. Назва походить від "сопоту", тобто шуму води, однойменна з селом та річкою. Розташований у Сколівських Бескидах поблизу околиць с.Сопіт, маловідомий і відвідується рідко.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

---

Сопіт є побічним квестом дводенного маршруту на Серединний хребет з села Сопіт. До цього я водоспад не відвідував, та й про його існування взнав зовсім недавно. Подорож вирішено здійснити в період дощів, після тривалих опадів. І в перший день походу, 25 червня 2015 року, я разом з Богданом та Юрою успішно побував на цьому природному об'єкті.

Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також оцінку часових затрат описано в звіті про похід з Сопота на Серединний хребет.

ОПИС МАРШРУТУ

---

ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В СОПОТІ

Квест на Сопіт починається на кінцевій зупинці автобуса в однойменному селі, там де й початок маршруту на Серединний. Тут ми трошки зависли в невідомості, розглядаючи довколишні хати і не знаючи куди дітись. Питали напрямок в людей... Але насправді зорієнтуватись не так і складно: треба просто зауважити невеличку річку поблизу (що називається теж Сопіт, як варіації Сопот чи Сопотянка) і підніматися вверх по течії. Зліва та справа від неї є дороги, що періодично сполучаються мостиками, тож поки що неважливо яким берегом йти. Головне триматись потоку, і так чи інакше ми дістаємося сільської церкви.

КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. ЦЕРКВА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

В Сопоті колись була стара дерев'яна церква Архистратига Михаїла 1836р., яка згоріла в 2009р. Тепер на її місці на горбочку стоїть кам'яний храм, що збудований за два роки і освячений 2011р. так само. Ми застали його в стані мінімального перефарбування, яке я навіть не зразу помітив.

Внизу коло церкви щось типу сільської площі, з магазином і якимись установами в одноповерхових хатах довкола. До речі, то остання точка, щоб закупитись — це ми і зробили, щоправда, вже на зворотньому шляху. А наразі продовжили йти далі дорогою попри річку, аж поки не досягли краю села.

КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВИХІД З СОПОТА

Дорога чим раз тим гірша, помаленьку крапає дощ. На виході з Сопота прямо попід ноги течуть струмки, подекуди перетворюючи ґрунтівку в річку. Отут біля останніх хат звертаємо праворуч. Зупинившись на декілька хвилин, я роззираю місцевість. Гори встилає туман, мокрі трави несуть сирістю, а сірі і темно-зелені тони навкруги навівають похмурий спокій.

Роз'їжджений машинами шлях через поля швидко приводить в ліс, де тягнеться вздовж безіменної притоки Сопотянки — саме вона нам і потрібна. Невдовзі виринає поляна з критим дерев'яним столиком, а поблизу в урвищі гучно шумить водоспад. Загалом він досить близько — від краю села ми дійшли сюди за хвилинок десять. Зараз його чути аж з дороги, але в посушливий період надіятись на звук, мабуть, не варто; тож щоб не пройти мимо цілі, слід дивитись за обочиною, виглядаючи коротеньку стрімку стежку вниз.

КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВОДОСПАД СОПІТ

Водоспад перевершив мої очікування: здоровенні білосніжні струмені з гуркотом котились додолу, розлого і ефектно. Сопіт специфічний за своїм типом — це один суцільний високий водоскат. Водна маса не спадає вертикально, а стікає по жолобу під кутом, градусів так коло 70 на око. Через те, що повноводний потік зачіпає підстилаючі уступи, він стає неймовірно спіненим і сипле безліччю бризок [1].

Місцина виглядає дикою і епічною. Немов підтверджуючи силу і могутність водоспаду, в підніжжі безладно лежать поламані покручені дерева, що застрягли в тихому плесі [2]. Круглий широкий котел, вибитий Сопотом, височить довкола крутими схилами і рясніє мокрою зеленню [3]. Це наче велика нерукотворна чаша, в яку згори вливається річка і витікає з дна кудись убік. Сміття немає зовсім, немовби людей і не існує. Свіжо, спокійно, велично. Чиста естетика незайманої природи... Водоспад приносить море радості, затримуючи нас донесхочу. Нарешті надивившись, ми піднімаємся вище поснідати, а вражень і милих оку картин легко вистачає на зворотню дорогу.

Варто зауважити, вигляд Сопоту сильно міняється від сезону й погоди! Така краса була подякою за труднощі дощового походу, коли водоспад яскравий і масивний. В спеку він істотно всихає і не так вражає. Судячи по бачених фото, перетворюється в голий кам'яний схил, по якому вузенько течуть два струмочки.

ВИСНОВКИ

---

Сопітський водоспад дуже незаслужено позбавлений уваги туристів. Знаходиться поряд із селом, яке хоч і досить глухе та віддалене, але має зручне транспортне сполучення; також попри погану дорогу є доїзд автомобілем впритул до водоспаду. Він являє собою ефектний високий водоскат, дикий на вигляд і чистий. Обрамлений широким та глибоким котлом з лісом. Можна відвідати при поході в Сколівські Бескиди, але реальна і окрема одноденна поїздка зі Львова.