- Об'єкт: водоспад.
- Річка: Лазний.
- Тип: каскад: 5 сходин (3 вертикальні, 2 блоки).
- Висота: 12м.
- Район: Дрогобицький.
- Опис: Водоспад Лазний — найвищий водоспад Львівщини, східчастий і стрімкий. Назва походить від даного гірського потоку, споріднена з "лаз". Розташований в глибокій ущелині посеред лісу у Сколівських Бескидах в районі с.Довге, досі маловідомий і дикий через важкодоступність.
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ
Лазний є побічним квестом дводенного маршруту на Серединний хребет з села Сопіт. Попри те, що це найвищий водоспад області, я дуже довго навіть не знав про його існування і, відповідно, ніколи тут не був. В подорож ми вибрались у період дощів, після затяжних опадів. І в перший день походу, 25 червня 2015 року, я разом з Богданом та Юрою вперше відвідав цей визначний природній об'єкт.
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також оцінку часових затрат описано в звіті про похід з Сопота на Серединний хребет.
Звіт оглядовий: з описом маршруту і цікавих місць, позитивних і негативних вражень. Всі використані фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні. Доїзд та Google-карти, а також оцінку часових затрат описано в звіті про похід з Сопота на Серединний хребет.
ОПИС МАРШРУТУ
ПОЧАТОК МАРШРУТУ. ЗУПИНКА В СОПОТІ
Квест на Лазний починається на кінцевій автобусній зупинці в селі Сопіт, з якої стартує маршрут на Серединний. Люди, яких ми запитали дорогу в інше село Довге, послали нас до Матінки Божої на перехрестя — в той бік, звідки приїхала ранком наша маршрутка. Це виявилось дуже близько, буквально метрів сто.
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #1. СКУЛЬПТУРА БОГОРОДИЦІ
Як ото годиться по селах, на роздоріжжі стоїть доглянута та заквітчана фігура Богородиці. Це перехрестя чомусь нас збентежило, тому ми пригальмували в роздумах, спостерігаючи карту і питаючи ради в перехожих. Та насправді тут треба просто пройти мимо скульптури і рухатися прямо. Ліворуч дороги залишаються поодинокі хатки, що невдовзі зникають з-перед очей. А праворуч тягнеться розлоге поле, за яким вдалині видніється ріка Стрий. Тихо, і людей вже зовсім немає, тільки коні мовчки жують траву та глипають на трьох закутаних в куртки приблуд.
Дорога між селами Сопіт та Довге явно вбита, але в дощ — то просто брутальне багно. Землі подекуди менше, аніж води, і ті здоровенні неохопні калюжі перетворюють її в брудну застиглу річку. Довкола густі зарослі якихось верб і осик, та особливо багато борщівника, що вище голови стирчить своїми білими суцвіттями... Перед кожною ямою ти зупиняєшся на мить, оцінюючи з якого боку краще її обійти. Але варіанти не радують: або мочиш ноги, ступаючи по воді, або потрохи мокнеш весь, струшуючи на себе рясні краплі з густих кущів-дерев на обочині.КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #2. ВИД НА СТРИЙСЬКУ ГЕС
В певний момент з дороги, при підйомі на горбок відкривається цікавий вид — неочікуваний індастріал. То руїни Стрийської ГЕС, яку почали будувати в 1980-их рр. і невдовзі закинули. (Планувалось затоплення всієї подальшої долини з селами Довге і Рибник.) Звідси на протилежному березі річки видно здоровенну споруду водозбору, звану в народі "совою" — спереду чимсь таки схожа. Крім неї залишилися й інші бетонні недобудови, тунелі і навіть техногенне озеро, однак щоб побачити більшість цього всього, треба перебрести Стрий. Довелось задовольнитися лише мимохідним спогляданням.Губитись тут ніде, стабільний шлях один, але цей об'єкт має часоорієнтаційне значення. ГЕС знаходиться приблизно на півдорозі між попередньою і наступною контрольними точками: скільки минуло від одного перехрестя — в селі зі статуєю, стільки ж десь і лишається йти до другого перехрестя — в луках з міткою.
КОНТРОЛЬНА ТОЧКА #3. ПЕРЕХРЕСТЯ З МІТКОЮ
Дві ґрунтівки перетинаються, а в кутику стоїть ялина з червоною міткою. Час звертати в ліс. Іти стає неприємніше: замість калюж, що чергувалися з твердою землею, тут під ногами починається однорідне болотяне місиво... Маркери вивели нас до невеличкої річки Лазний, яку частіше називають просто струмком або потоком. Вивели і різко пропали разом зі стежиною — скільки ми не роззирались, ніде не побачили адекватного продовження. Все дико та поросло. Оскільки водоспад знаходиться на цьому ж струмку, тільки вище по течії, ми вирішили іти вздовж русла, щоб не блудити та бува не проґавити ціль. І то була дуже провальна ідея.
Коли Лазний міліє, йти можна просто по камінню. Зараз же він, хоч і по кісточки глибиною, та тече завзято і стрімко. Довкола густі кущі. Стежки фактично нема. Нам довелось іти поперемінно то одним, то другим берегом, переступаючи потік по гнилих стовбурах, тонких гілках чи незграбних каменюках. Ми переходили його раз тридцять, аж рахувати набридло. Раз тридцять, і то не жарт та не яскраве перебільшення! На черговому слизькому валуні я з'їхав чоботом в воду, промочивши його зразу і наскрізь. Пізніше почав човгати як танк напряму по струмку, періодично чекаючи друзів, що ще намагались берегти ноги в сухості. Попри літо, Лазний по-гірському холодний, і змерз я достатньо швидко.Потік втисся в глибоку ущелину, і далі йти стало неможливо. Драпаючись наверх по щонайкрутішому схилі, слизькому мов зимова гірка, і помагаючи собі ногами-руками-патиками, щоб не впасти назад вниз, я вже кляв ті зарості на чім світ стоїть... Далі ми продовжили путь лісом, і хоч там теж дич, але стало значно легше. Іноді наближались до каньйону, перевіряючи чи випадково не пропустили водоспад. І таки не пропустили.
Наостанок варто сказати, що йти Лазним після дощу — то невиправданий хардкор. Краще зразу на початку вилізти на правий від тебе високий берег (географічно він лівий), і знайти там людську стежку. На карті вона є, і по ній прямує отой червоний маршрут, мітки якого ми знову побачили аж на водоспаді.
КІНЕЦЬ МАРШРУТУ. ВОДОСПАД ЛАЗНИЙ
Вузький глибоченний каньйон завершується шикарним каскадом. Бурхливий потік різко зривається з серії уступів, від чого внизу чується рясна волога і стоїть могутній гул, що розкочується луною по схилах. Водоспад зразу вражає своїми розмірами і крутизною обриву: водна маса не ллється, а дійсно падає вільно та прямовисно. Сплутати з чимсь іншим його нереально, а проминути важко, адже білий об'ємний струмінь добре видно ще з лісу [1].Про висоту Лазного існують різні дані. На старих картах вказано 12м, зараз можна знайти інформацію про 10.5м. Півтораметрова різниця імовірно спричинена врахуванням/неврахуванням двох додаткових блоків — кам'яних сходинок у підніжжі, з яких вода стікає широко і рівномірно. Разом з ними висота становить 12м, це повна висота водоспаду [2]. Значення 10.5м схоже стосується лише основної частини, що складається з трьох вузьких обривистих струменів [3]... Типізація Лазного ще більш неочевидна. Коли повніший, то він спадає вертикально, а коли мілкіший, то повільно стікає по породі. Тепер з розбігу вода аж майже проскакує третій уступ, і оцей головний потік виглядає наче двосхідчастий.
Загалом, як видно згори, каскад досить протяжний та подрібнений [4], тож важко точно сказати, що з отого всього належить до водоспаду і що плюсувати до його "зросту". Достовірних і офіційно-незаперечних відомостей про це немає. Однак, скільки б метрів там не значилось, яким би не був той каскад — так чи інакше Лазний однозначно найвищий у Львівській області. А те, що він заслуговує уваги як туристичний об'єкт, взагалі не викликає жодних сумнівів.
На знайдених в мережі зображеннях можна помітити, що в засуху Лазний не настільки потужний. Але зараз він просто чудесний — вода аж вилітає за уступ у своєму розгоні, як видно на фото справа. Плюнувши на сирість, що мучила нас половину дня, я вирішую скупатись. Ефект незрівнянний: через свою вись отой природний карпатський душ б'є по спині як кулемет, а величезні краплі стукотять градом довкола.Предковічна чистота та невимовна дикість водоспаду додають особливих відчуттів. Завдяки важкодоступності та рідкісній появі туристів Лазний стає лише цікавішим, а похід сюди дійсно сприймається як досягнення... Тож хоч годиться популяризовувати та просувати визначні об'єкти, тут чомусь хочеться зворотнього — щоб він лишився таким же далеким та недоторканим.
ВИСНОВКИ
Водоспад Лазний неодмінно слід відвідати любителям дикої природи без цивілізації. Під'їзду автомобілем немає, а добирання достатньо складне і включає малоходжені стежки, однак це компенсується чистотою та красою місця. Водоспад являє собою високий каскад із трьохступінчастим обривом та кількома сходинками-блоками. Протікає у глибокім каньйоні далеко в лісі. Можна поєднати з походом у Сколівські Бескиди, хоча окрема мандрівка зі Львова на один день теж допустима.
👍🏻
ВідповістиВидалити