середа, 29 липня 2015 р.

Крехівський монастир

Крехівський монастир
  • Об'єкт: діючий монастир.
  • Посвята: Св.Миколая (Свято-Миколаївський).
  • Приналежність: оо. Василіяни, УГКЦ.
  • Стиль: бароко.
  • Час заснування: 1612р.
  • Розбудова: 1660-ті рр., протягом XVIIIст., 1898-1902рр.
  • Вигляд: непр. п'ятикутник мурів 60~100м — стіни з брамами і житл.-госп. корпуси, по кутах 5 веж (1 в'їзна, 1 дзвіниця); на внутр. дворі — мур. церква, дер. церква, дер. дзвіниця.
  • Район: Жовківський.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ


Попри те, що про Крехівський монастир я знав з самого дитинства і чув про нього багато, та досі тут ніколи не був. І аж тепер, в теплий день 28 липня 2015 року нарешті відвідав цю святиню сам, не довго думаючи та не шукаючи компанію. Ретельно роздивився сам оборонний комплекс, а також сходив до скель з печерами та джерела.
P.S.: Монастир відвідано повторно 22 травня 2016 року під час відпусту. Цього разу я оглядав його на фоні людної прощі, потім прогулявся хресною дорогою на горі. Уточнено довідкові дані, опис доповнено новими згадками та фото.

Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис монастиря" всі фотографії власні, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

КАРТИ


В даному розділі представлено:
1. Карту доїзду автомобілем зі Львова до початку маршруту.
2. Карту маршрутів до згаданих в звіті об'єктів (позначені лініями).

ДОВІДКОВІ ДАНІ


ЯК ДОБРАТИСЯ?
Крехівський монастир є популярним паломницьким місцем, сюди організовують прощі та екскурсії. Але його можна відвідати самостійно в будь-який зручний час, скориставшись громадським транспортом. Залізничного сполучення немає, зате курсує пряма приміська маршрутка №295 Львів–Крехів. Вона від готелю "Львів" (підсісти можна біля АС-2) довозить аж до самих монастирських воріт. Розклад відправлень:
Зі Львова — 7:20, 8:35, 9:45, 10:20, 12:10, 13:30, 14:20, 15:15, 16:50, 18:00, 18:45, 20:05.
Із Крехова — 5:50, 7:05, 8:05, 8:40, 10:05, 11:05, 12:10, 13:50, 15:05, 16:00, 16:50, 18:10.
Раніше в суботу-неділю графік руху був скорочений, тепер же ці всі рейси мають здійснюватись кожного дня.

Окрім того, через Крехів їдуть ще якісь автобуси, однак в монастир не завертають. Він, хоч і зветься "Крехівським", знаходиться в сусідньому селі Козулька — маленькому і тупиковому. Тому краще сідати на вищезгадану маршрутку... Під час першої подорожі я ще нічого не знав, просто десь під обід добрався в Жовкву і там чекав найближчого рейсу. Другий раз вже їхав згідно із вказаним розкладом без пересадок, сполучення видалось досить справним.

Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.
МОНАСТИР ЯК ПАМ'ЯТКА
Крехівський монастир — пам'ятка архітектури національного значення. Внесений в ДРНКН (тепер ДРНПУ) під охоронним номером 455 і назвою "Василіянський монастир (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується XVII-XVIIIстт. і занесений туди як комплекс пам'яток:
1. Церква Св.Миколи (мур.) — охоронний № 455/1, датування 1721-1737рр.
2. Вежа-дзвіниця (мур.) — охоронний № 455/2, датування 1660-1761рр.
3. Монастирські келії (мур.) — охоронний № 455/3, датування 1755, 1780рр.
4. Мури з брамами і вежами (мур.) — охоронний № 455/4, датування 1661-1664, 1776рр.

Сучасніші частини монастирського комплексу не являються пам'ятками. Зате в самому Крехові, далеко звідси в центрі села є інша окрема пам'ятка архітектури національного значення — дерев'яна церква з дзвіницею.

План-схема монастиря у Крехові План-схема місцевості:
  • Б — Головна брама. Сучасний в'їзд.
  • Ц1 — Церква Преображення. Переосвячена, пам'ятка № 455/1.
  • Ц2 — Церква Покрови з дзвіницею. Дерев'яні новобудови.
  • В1 — Вежа-дзвіниця. Пам'ятка № 455/2.
  • В2 — В'їзна вежа. Давній в'їзд, з брамою і прибудовами.
  • В3 — Південна (кругла) вежа. Схована позаду келій.
  • В4 — Західна вежа.
  • В5 — Північна вежа.
  • ЖГ — Житл.-госп. споруди. Старші келії є пам'яткою № 455/3.
Надалі для частин монастирського комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.
МОНАСТИР ЯК СВЯТИНЯ
Монастир належить одному з найпоширеніших на наших теренах монаших орденів УГКЦвасиліянам. Офіційна назва "Василіянський Чин святого Йосафата", традиційна "Чин святого Василія Великого" (ЧСВВ); сайт їх провінції в Україні — osbm.in.ua. Основними святами Крехівської обителі є монастирське та два храмові:
1. Перенесення мощей Св.Миколая (так званий празник "літнього Миколая") — 22 травня.
2. Преображення Господнє — 19 серпня.
3. Покрови Пресв.Богородиці — 14 жовтня.
Найбільш масштабно святкується Миколая, хоча урочисті заходи проводять у найближчі суботу-неділю. Щороку в ці вихідні до Крехова організовують прощі з різних міст, а програма насичена дійствами і включає відпуст.

Щоденний розклад богослужінь Крехівського монастиря — це утреня, дві літургії, вечірня. Розпорядок літургій такий: в будні — 7:30 і 16:30, в суботу — 7:30 і 10:00, в неділю — 9:00 і 11:00, в припадаючі на будень свята — 7:30 і 11:00. Незалежно від відправ, подвір'я та Преображенська церква постійно доступні для огляду. Тут у храмі виставлені для почитання дві чудотворні ікони, відомі старовинні святині: Крехівська Св.Миколая та Верхратська Пресв.Богородиці.

ПРО ІСТОРІЮ


В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Архівні фото взято з декількох джерел:
1. Проект "Урбаністичні образи" — оригінали у відповідній темі на lvivcenter.org.
2. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.
Подана текстова інформація детально перевірена.

бл.1590р. Двоє монахів Йоіл і Сільвестр, як вважається, з Києво-Печерської лаври оселились на скелі Тимоша — трохи вище від сучасного місця. Вони видовбали перші печери, а з приєднанням нових ченців тут постав цілий монастир.

1612р. Дещо нижче під горою Побійною, на наданих Станіславом Жолкевським-молодшим землях засновано теперішній великий монастир. Тоді він був православним, носив назву Свято-Преображенського і складався з кількох дерев'яних будівель. Причиною такого перенесення стало зростання числа монахів, а також потреба в обороні. Збереглася відповідна легенда про сліпого старця Герасима, який сказав Йоілу, що тут слід звести твердиню для прихистку людей під час ворожих нападів... Варто зазначити, що іноді згадується інший рік побудови, зокрема 1618р. Так чи інакше, вже 1627р. уклали устав монастиря, а 1628р. Константинопольський патріарх надав право ставропігії (самоврядування).

Монастир на гравюрі Сінкевича 1699р. 1661р. Через часті татарські набіги і постійну загрозу почали зводити кам'яні укріплення. Основні роботи завершено до 1664р. За той час з'явилися п'ять сполучених стінами веж, одна з них стала в'їзною. Також під мурами викопано рів, а до брами перекинуто міст... Всередині були три дерев'яні церкви — Преображення, Трійці, Миколая, — дерев'яні каплиця та дзвіниця, келії та інші споруди. Всі елементи добре видно на дещо пізнішій (1699р.) гравюрі по дереву, яку виконав ігумен Діонісій Сінкевич. Це найдавніше зображення.

1672р. У ході Польсько-турецької війни укріплення рятували селян. Тоді союзниками турків виступали козаки і татари: Петро Дорошенко тримав в облозі Львів, а ханські війська грабували околиці. Для захисту монастиря послали козацький загін з Іваном Мазепою. Є згадка, що хтось із оборонців пострілом з гармати вбив одного з татарських керманичів. Татари втекли, але хан, дізнавшись про це, зібрався йти на Крехів з більшими силами. Дорошенко, щоб не руйнувати союз і водночас вберегти святиню, змусив ченців заплатити викуп.

1721р. Монастир здійснює перехід в унію, до речі, один з найпізніших у Галичині. Після чого настає багаторічний період його розвитку і розбудови. Спочатку на місці церкви Трійці поблизу в'їзної вежі почали зводити мурований храм — датується 1721-1737рр., хоча точний час основних робіт невідомий. В 1740-их рр. майстри вже працювали над його інтер'єрами, а у 1751р. він вважався готовим. Освячений на честь Св.Миколая... Варто згадати, що греко-католицький Василіянський Чин існував із 1617р., але монастирі Західної України, в тому числі Крехівський, об'єдналися і прийняли єдині василіянські правила аж у 1739р. Їх новостворена конгрегація за наказом Папи в 1743р. долучилась до Чину. Імовірно, разом з цими подіями та побудовою нового храму змінилась і посвята монастиря на Свято-Миколаївський.

1755р. На місці дерев'яної церкви Миколая почали зводити келії. Швидко постав перший корпус, примкнувши до мурованого храму. В 1759-1761рр. східну кутову вежу перетворено у дзвіницю — їй спорудили верхній ярус, встановили дзвони та годинник. При цьому розібрані церкви та інші незатребувані дерев'яні конструкції передавали в сусідні села.

1775р. Останню стару церкву Преображення також демонтували і продали. В'їзд в обитель переорієнтували на північ: тут пробили стіну і в 1775-1776рр. збудували презентабельну браму, до якої пізніше підвели арочний міст. А в 1775-1780рр. зводили другий корпус келій, що як продовження першого простягнувся далі, аж до південної вежі — її реконструювали і теж пристосували до житла... Крім того, тривали значні перебудови оборонних мурів, оздоблення храму та ремонти. В'їзна вежа, що перестала грати роль головного в'їзду, була позбавлена верхнього ярусу і тепер вела в сад — висадили його в кінці століття, а 1795р. обнесли муром. Загалом, барокові споруди сформували довершений комплекс.

Вид монастиря зі сходу 1910р. XIXст. Австрійська влада масово закривала монастирі, однак Крехів уник ліквідації і залишався важливим духовним осередком. Він мав велику цінну бібліотеку, а визнані чудотворні ікони вабили прочан. Щоправда, майже не розвивався, а з часом сильно збіднів і занепав — монахів урізали в правах, все чернецтво переживало кризу.

1882р. Стартувала Добромильська реформа, яка змогла відродити Василіянський Чин. До Крехова вирішили перенести новіціят (школу для "новиків", кандидатів у монахи). У зв'язку з цим в 1898-1902рр. побудовано третій корпус келій, що простягнувся від старих на захід. Потім тривала реставрація різних споруд ансамблю. На фото зліва зафіксовано загальний вигляд після оновлення. Помітно хороший стан корпусів та церкви, високу вежу-дзвіницю, зате від колишньої в'їзної вежі зосталися тільки низенькі ворота в сад.

Головна брама монастиря 1929р. 1914р. У Першу світову обитель не постраждала, тут певний час діяв шпиталь. Та після 1919р. з приходом польської влади багато ченців арештовано, а цінності вивезено. Деяку частину уряд повернув у 1924р., але більшість речей, зокрема стародруків, зникли. Святиня ж і надалі була знаним прочанським місцем. Наприклад, на фото справа перед головною брамою стоїть чисельна група відвідувачів.

1939р. З початком Другої світової радянська влада перетворила твердиню в штаб укріпрайону, що займав приміщення до 1941р. Монахів піддали репресіям. Хоча в ході війни пам'ятка не отримала якихось значних ушкоджень, але роль святого місця вона втратила.

Руїни монастирських стін 1963р. 1949р. Монастир остаточно закрито. В радянський період у житлових приміщеннях була то школа ФЗН, то піонерський табір, а під кінець — інтернат для розумово неповносправних дітей. Церкву зробили складом. Коштовні старовинні речі та оздоблення інтер'єрів, пограбовані та пошкоджені ще в попередні роки, тепер цілковито знищено. Від в'їзної та західної веж в ці часи не залишилось майже нічого, а решта веж і мури повільно впадали в руїну. Їх занедбаний стан можна відзначити на фото зліва.

1990р. За колишню обитель взялися в останні роки радянської влади. Сюди приїхали ченці, в тому числі молоді новики. Незабаром із львівських храмів повернули дві оригінальні чудотворні ікони (Миколая та Богородиці), які вдалося врятувати при ліквідації. Таким чином, святиню знову відкрито.

1991р. За часів незалежної України Крехівський монастир, разом з розквітом діяльності василіян, швидко відновив свою духовну та архітектурну велич. У 1990-их рр. проведено ґрунтовну відбудову: поруйновані вежі та мури з брамою реставровано, корпуси келій відремонтовано, а між келіями та західною вежею зведено трапезну. Муровану церкву Миколая наново розписано і оздоблено, однак її пересвятили на честь Преображення Господнього. На подвір'ї в 2004р. постав дерев'яний храм Покрови Пресв.Богородиці, а поруч в 2006р. — дзвіниця. Також монахи відродили сад і своє господарство. Крехів знову став відомим паломницьким та туристичним місцем.


Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2007 рік). Стареньке таке пізнавальне відео: види Крехівського монастиря та інтер'єрів обох храмів під підходящу церковну музичку, на фоні якої трапляються повільні розповіді про історію монастиря та його сакральне значення. Також передача містить різні тематичні інтерв'ю, як-от з директором турцентру чи монахами-василіянами, а ще спів ченців та вірш поета про цю обитель.

ОПИС МОНАСТИРЯ


ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
Загальний вигляд монастиря у Крехові Монастир оборонного типу, має форму неправильного п'ятикутника зі сторонами від 60м до 100м, по кутах якого стоять 5 різнорідних веж. Задня частина забудована житлово-господарськими корпусами, до яких прилягає мурована церква. Решта ж периметру від вежі до вежі обнесена стінами. Бароковий комплекс витримано у білих кольорах, так гармонійно поєднаних з темною крівлею та сірим каменем мурів. А широкий замкнутий двір, де зведено окрему дерев'яну церкву з дзвіницею, прикрашають зелені газони з кущами та деревами.

Центральною спорудою обителі є храм Преображення Господнього, хрещатий у плані і з простими формами [1]. Однак вхідний портал більш оздоблений — тут вирізняється образ Св.Миколая, на честь якого попередньо називалась ця церква. За нею знаходяться три корпуси келій, де живуть монахи: безпосередньо до задньої вівтарної частини храму примуровано перший, а далі тягнеться дещо підвищений другий — щоправда, майже непомітний з двору, бо в нього перпендикулярно врізається великий третій [2]. Будівлі мають по два поверхи, не рахуючи підвалів, але видаються значно вищими поряд з новою трапезною та схованою позаду західною вежею [3]. Сусідня ж північна вежа за архітектурою така сама (восьмигранна з бійницями), але віддалена і нічим не затулена [4].

Ліворуч стримлять ще дві вежі — дзвіниця і в'їзна [5]. Дзвіниця спершу була низькою східною баштою, аналогічною до згаданих кутових (в основі можна помітити той же восьмигранник), але згодом її надбудували. В'їзна навпаки була високою надбрамною дзвіницею, але потім за тими стінами зробили сад, а верх вежі знесли. Її відновили аж недавно... Зовсім сучасними є дерев'яні церква Покрови Пресв.Богородиці та її дзвіниця, встановлені посеред подвір'я [6]. За задумом, вони візуально відтворюють первісні монастирські об'єкти, зображені ще на найдавнішій гравюрі 1699р.


Щоб оглянути обитель ззовні, слід вернутися до головного в'їзду. Оформлений у вигляді парадної брами з мозаїкою, він першим впадає в очі відвідувачам [1]. А давній первісний в'їзд з вежею веде в сад, де ченці тримають господарство, — туди можна зазирнути з-за дзвіниці [2]. Територія досить велика і цілком огороджена товстим мурованим парканом з черепицею. Якщо обійти її довкола, монастирський комплекс розкриється геть з іншого боку [3]. Зокрема, стає видно другий корпус келій і південну вежу — круглу присадкувату споруду з каменю, що від поглядів з подвір'я надійно захована [4]. Назад до дороги звідси можна швидко повернутись, обігнувши західну та північну вежі [5].


Вежа-дзвіниця монастиря Оборонні споруди монастиря тепер мають декоративний характер і використовуються для інших цілей. Вежа-дзвіниця не тільки дзвонить, а й містить сувенірний магазин — він принаймні діяв під час прощі. У в'їзній якісь службові кімнати, поруч у прибудові бачив туалет. Мала південна пристосована під житло. А у двох вежах-близнючках, західній та північній, що не мають вікон і дивляться вузькими бійницями навсебіч, мабуть, лише складські приміщення. До речі, саме з їхнього боку стіни ззовні найвищі, а обитель сприймається як сувора твердиня. Дзвіниця, що по суті теж оборонна і досить потужна, на противагу видається витонченою та естетичною.

Три житлові корпуси і трапезна зведені у зовсім різні періоди, але зараз виглядають хоч і красиво, та однорідно й по-новому (особливо ззаду)... Стара мурована церква Преображення візуально не вирізняється, однак затуляє їх спереду, займаючи чільне місце в комплексі. Це головна святиня, де проводиться більшість богослужінь. Дерев'яна церква Покрови нова, але примітна. Схоже, діє як допоміжна.

Монастир цікавий навіть чисто з туристичного погляду, у першій поїздці я без шуму й натовпу оглянув його як архітектурну пам'ятку. Але безперечно більшим є релігійне значення цього місця, і частіше сюди прямують саме паломники. У другій поїздці я вже взяв участь у прощі. Завершальна архієрейська літургія правилася поза стінами, а все подвір'я було зайняте чергами сповідальників. Відпуст дуже масовий, організовано відвідується цілими парафіями та іншими спільнотами.
ІНТЕР'ЄРИ
Преображенська церква в монастирі зсередини Церква Преображення відчинена для відвідувачів. Первісний інтер'єр був знищений в радянський час, тож стіни розписані за сучасності наново, в м'яких пастельних тонах. Для почитання обабіч іконостасу виставлено дві чудотворні ікони, які видно зліва на фото: Крехівська Св.Миколая (праворуч) та Верхратська Пресв.Богородиці (ліворуч).

Образ Миколая походить із XVIIст. Іноді припускають, що привіз його сам засновник Йоіл, хоча згадується ікона дещо пізніше. Століттями це була знана місцева реліквія. Образ Богородиці найімовірніше теж часів XVIIст. Він спочатку знаходився у Верхратському монастирі, де вже вважався чудотворним, але через ліквідацію обителі у 1808р. перенесений до Крехова. Їх дивом вдалося зберегти після закриття монастиря 1949р.: Миколая переховував вдома один з монахів, згодом віддавши його в Успенську церкву Львова, а Богородицю забрали в П'ятницьку церкву Львова. В 1990-1991рр. старовинні ікони повернено в Крехів, де вони й досі... Також тут зберігалися миро з мощей Св.Миколая та мощі Св.Пасива. Була ще одна ікона Пресв.Богородиці, подарована родиною Красовських, з якою часто плутають в описах Верхратську. Однак ці святі речі із закриттям обителі втрачено.

Окрім головного храму, можна зайти ще й у церкву Покрови, хоча на час моїх перших відвідин вона була зачинена. Всередині дощата, без розписів і досить простенька... Решта приміщень монастиря служать потребам ченців, для огляду недоступні. Та й сумнівно, щоб після всіх перебудов і ремонтів там залишились якісь автентичні елементи.

ОКОЛИЦІ


Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.
ДВА ЦВИНТАРІ І ХРЕСНА ДОРОГА
Кладовище монахів у Крехові Якщо вийти з головної брами монастиря, зліва можна зауважити магазин та хати віддалік, а справа височіє лісиста гора Побійна. Після закінчення відпусту я вирішив там прогулятись... Одразу ж на узгір'ї розкинулися два цвинтарі. Сільський заполонив увесь схил, а чернечий причаївся поруч нього за деревами. Крехівські монахи поховані рівними рядами, під простими кам'яними надгробками з таблицями. Тільки пару могил оздоблені різьбленими статуями.

Трохи далі починається хресна дорога. Вона хоч і петлями, але досить-таки круто піднімається на саму вершину через ліс, а потім спускається з іншого боку гори. Стаціями служать звичайні хрести.
Статуї на хресній дорозі у Крехові Лиш у кількох місцях встановлено прекрасні скульптурні композиції з каменю, виконані як горельєфи і присвячені певним епізодам хресного шляху. Можливо, вони не є надто старими, але ці тьмяні страдницькі фігури в тіні дерев виглядають дуже атмосферно.

Окрім того, коло гори можна зустріти ще ряд маленьких дорожніх капличок, пам'ятних хрестів та знаків. Локація насичена дрібними сакральними об'єктами, впорядкована та доглянута. Оминувши її увагою під час перших відвідин, потім я був неабияк задоволений новим цікавим доповненням до монастиря. Прогулянка прохолодним тихим лісом видалася дуже доречною після людної прощі на спеці.
КОЛИШНІЙ МОНАСТИР КРЕХОВА
Лаштунки на горі Побійній, та навіть сам монастирський комплекс відносно сучасні в порівнянні з давньою обителлю, де поселилися засновники Йоіл та Сільвестр, і де попервах жили їх ще нечисленні послідовники. З тих часів залишилися маленькі печери, видовбані ченцями у скелі. Місце доволі цікаве, тож його варто відвідати для повноти картини, що я і зробив одразу під час першої поїздки. Оскільки це суттєвий і своєрідний об'єкт, що до того ж знаходиться на помітній відстані від основної локації, його опис винесено в окремий звіт — як побічний квест на колишній монастир Крехова.
ДЖЕРЕЛО БОГОРОДИЦІ
Джерело Богородиці у Крехові Також у лісі понад монастирем знаходиться джерело Богородиці. Щоб туди потрапити, слід від головної брами пройти дорогою мимо вежі-дзвіниці, аж до кінця садового паркану. Далі звертаємо направо, через галявину заходимо в ліс і невдовзі в широкому яру побачимо потік, а потім і саме джерело. На шляху є вказівники та мітки, тож проблем з пошуком не виникає. Під час першої мандрівки я взагалі йшов до нього напряму зі скель — там теж хороша стежка.

Джерело відоме з давнини, вважається цілющим. За переказами, колись тут побожній жінці з'явилася Матір Божа. Однак якихось більш-менш конкретних даних про місцину немає. В сучасний період джерело обмуровано та впорядковано, трохи нижче по течії навіть влаштовано заглибину для купелі. Багато прочан, що відвідують монастир, потім піднімається сюди по воду.

ВИСНОВКИ


Крехівський монастир Св.Миколая — діюча обитель василіян, обов'язковий пункт для львівського паломника, також вартий уваги як оборонний комплекс. Схований у віддаленому малому селі Козулька за Креховом, однак доїзд зі Львова дуже зручний, є прямі маршрутки до самих воріт. П'ятикутний у плані, він складається з п'яти веж, сполучених корпусами та мурами з брамами, і двох церков на подвір'ї — мурованої та дерев'яної. Давно відреставрований і в прекрасному стані. Володіє двома чудотворними іконами, доступними для прочан. Разом околицями, багатими на різнорідні сакральні об'єкти, є ідеальною релігійно-туристичною мандрівкою зі Львова на один день.

1 коментар: