четвер, 23 липня 2015 р.

Золочівський замок

Золочівський замок
  • Об'єкт: збережений замок.
  • Стиль: ренесанс + голландська система оборони.
  • Час побудови: 1634-1636рр.
  • Засновник: Я.Собеський.
  • Архітектор: невідомий.
  • Основні перебудови:
    1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. невідомий);
    1700-ті рр. (влас. Я.Л.Собеський, арх. невідомий).
  • Вигляд: квадратний 185x185м; 3 корпуси, двір і 4 бастіони.
  • Район: Золочівський.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ


Золочівського замку, як би то не було стидно, до цього я не бачив. Тож щоби чимдуж заповнити ту суттєву прогалину, поїхав з двома Наталями і Іванкою в стандартну автобусну екскурсію "Золота підкова Львівщини" по трьох замках. Відвідини відбулися 19 липня 2015 року: Золочівський в цей день оглянуто третім по маршруту.
P.S.: Замок я дослідив ретельніше в окремій самостійній подорожі 26 березня 2016 року. Обійшов увесь периметр валів ззовні, без поспіху роздивився палаци і всі музейні експозиції, пообідав у ресторані в равеліні. Уточнено довідкові дані, до опису додано нові враження та фото.

Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

ДОВІДКОВІ ДАНІ


ЯК ДОБРАТИСЯ?
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.


Золочівський замок є постійною частиною маршруту "Золота підкова Львівщини", туди організовано вирушають численні платні екскурсії. Щодо самостійного відвідування, то є як доїхати зі Львова до Золочева і громадським транспортом. Сполучення дуже хороше. З АС-6 на Личаківській кожних 20 хвилин ходять прямі маршрутки Львів–Золочів, це найпростіший варіант. Також є кілька автобусів з АС-2, що курсують об'їздом через Буськ.

З головного вокзалу ходить електричка Львів–Тернопіль, аж по три рази на день — і то ще не рахуючи кількох вкорочених рейсів. Залізнична станція, до речі, називається Злочів. Години відправлення і прибуття вказані нижче:
1. Туди: 8:45 – 10:18 (Львів–Злочів). Назад: 15:07 – 16:40 (Злочів–Львів).
2. Туди: 13:10 – 14:46 (Львів–Злочів). Назад: 17:55 – 19:28 (Злочів–Львів).
3. Туди: 16:43 – 18:14 (Львів–Злочів). Назад: 22:06 – 23:40 (Злочів–Львів).
Якщо їхати останньою, то всередину замку попасти вже не вдасться. А от на графік руху перших двох слід звернути увагу, він дуже доречний. Варто зазначити, що залізничний вокзал в Золочеві досить далеко на окраїні — там краще зразу сісти на міську маршрутку, що везе на АС в центр. А вже з автостанції до замку йти не більше 10 хвилин.

Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС чи вокзалі.
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА
Золочівський замок — пам'ятка архітектури національного значення. Внесений в ДРНКН (тепер ДРНПУ) під охоронним номером 381 і назвою "Замок (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1634-1686рр. як комплекс пам'яток — об'єкт тут розділений на окремі складові:
1. Бастіонні укріплення (мур.) — охоронний № 381/1, датування 1634-1636рр.
2. Надбрамний корпус (мур.) — охоронний № 381/2, датування 1634-1686рр.
3. Палац (мур.) — охоронний № 381/3, датування 1634-1636, 1686, 1872рр.
4. Китайський павільйон (мур.) — охоронний № 381/4, датування 1634-1686рр.

Окрім замкового комплексу, в Золочеві є ще декілька пам'яток архітектури національного значення. Це все сакральні споруди: дві церкви з їх дзвіницями, а також костел з колишніми келіями.

План-схема замку в Золочеві План-схема місцевості:
  • В — В'їзний корпус. На даний час дещо пошкоджений, пам'ятка комплексу № 381/2.
  • Ж — Житловий палац. Пам'ятка комплексу № 381/3.
  • К — Китайський палац. Пам'ятка комплексу № 381/4.
  • Р — Равелін. Сполучений мостом з в'їзним корпусом.
  • Б1, Б2, Б3, Б4 — Північно-східний, південно-східний, південно-західний, північно-західний бастіони. Разом з валами між ними є пам'яткою комплексу № 381/1.
  • П — Французький парк. Відновлений за сучасності.
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ
  • З Золочівським замком тісно пов'язані Олеський і Підгорецький.
  • Усі три об'єкти — "Музей-заповідник Золочівський замок" і два інші — є філіями ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького. Також до складу галереї входить Жовківський, однак не вся будівля, а тільки невеликий музей в її стінах.
  • Усі три об'єкти розташовані досить близько один від одного, тому об'єднані у відомий туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Іноді сюди четвертим включають віддалений Свірзький.
  • Ціна квитків: територія + основні експозиції (на двох поверхах житлового палацу) — 30грн., експозиція "Архітектурні фрагменти і світло старого Львова" (в підземеллі житлового палацу) — 15грн., музей східних цивілізацій (в китайському палаці) — 24грн.
  • Години роботи, літній графік: понеділок-вівторок — вихідний, середа-неділя — 10:00-18:00. Каса до 17:00.
  • Години роботи, зимовий графік: понеділок — вихідний, вівторок-субота — 10:00-17:00, неділя — 12:00-17:00. Каса до 16:00.

ПРО ІСТОРІЮ


В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на map.meta.ua. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:
1. Сайт "Золочів плюс" — оригінали в архівах фотогалереї на zl.lviv.ua.
2. Сайт "Ruiny i zamki w Polsce, na Kresach i w Europie" — оригінали у відповідній темі на ruinyizamki.pl.
3. Сайт "Narodowe Archiwum Cyfrowe" — оригінали на nac.gov.pl, пошук польською "Zamek w Złoczowie".
4. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.
Подана текстова інформація детально перевірена.
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ
Фасад замку в Золочеві 1634р. Для роду польських магнатів Собеських, на замовлення Якуба Собеського невідомий архітектор зводить у Золочеві замок. Місто шляхтич отримав ще від батька Марека Собеського, і спершу тут були дерев'яні укріплення на валах. Ці захисні споруди застаріли, замість них сформовано нові. Рік робіт вказано на вмурованій плиті.

1636р. Згідно з голландською системою, оборону забезпечував закритий периметр земляних валів у формі квадрата, з бастіонами по кутах. Із зовнішнього боку всі ці насипи підсилювала кам'яна кладка. А всередині стояв житловий палац — рівна прямокутна будівля у стилі ренесансу, в два яруси висотою. Таке поєднання міцних укріплень і парадного помешкання відоме як "палац у фортеці" ("palazzo in fortezza")... Єдиний вхід на подвір'я, який був прогалиною у валах, прикривала в'їзна вежа. До її брами вів дерев'яний міст, ззовні додатково захищений равеліном. А кінці потужних бастіонів увінчували малі оглядові башточки.

1646р. Власником після смерті Якуба стає його син Ян Собеський, майбутній король Польщі Ян III. Під час Хмельниччини та пізніших татарських набігів твердиня слугувала сховком для городян. Замок був найсучаснішою по тих мірках фортифікацією, чи не найміцнішим на тих теренах, тому частіше війська його не штурмували, просто грабуючи околиці.

1672р. З початком Польсько-турецької війни твердиню взяли в облогу турки — її, попри запеклий опір, розгромлено... Однак сам Ян Собеський тут не жив і з'являвся досить рідко. Спочатку він мало опікувався маєтком, але ще після загибелі єдиного брата в 1652р. та смерті матері в 1661р. отримав великі спадки. А 1674р. був обраний королем, ще більше розширивши свої можливості. Тому Ян зміг швидко відновити замок, який у 1675р. витримав наступний напад тепер вже татарських військ, союзних туркам. Їм довелось відступити зі значними втратами.

після 1680р. Бойові дії переносяться подалі звідси, тому володар не тільки відбудовує та посилює укріплення, а й зводить суто декоративний китайський палац. Тоді панувала мода на східну культуру, і в маєтках магнатів часто одна з кімнат оформлялась у такому стилі. Тут же створили цілу окрему споруду, вишукану ротонду на подвір'ї. Вважається, що дружина Яна — Марія-Казимира д'Аркен-Собеська, звана "Марисенька" — почала відвідувати Золочів, тож король серед аскетичних на вигляд будівель звів для неї щось красиве. Загалом, згідно з датуванням, роботи завершились до 1686р.

Вид з повітря на замок в Золочеві 1696р. Ян III помирає, а після поділу спадку замок отримує старший син Якуб-Людвік Собеський. Точних даних немає, але орієнтовно за його хазяйнування здійснено останні масштабні перебудови. Круглу ротонду розширили ще два бокових крила, таким чином китайський палац набув сучасних форм. До в'їзної вежі додали казарми, перетворивши її на цілий корпус, де стояла військова залога. Хоча по суті, оборонне значення потрохи відходило на другий план, і навіть у замкових валах потім пробили другий вхід... Порівняно з батьком-королем, Якуб мешкав тут частіше. Але коли у 1737р. помер і він, то володіння одержала дочка Марія-Кароліна Собеська — проживаючи у Франції, вона перед смертю у 1740р. передає спадок Радзивіллу.

1740р. Замок переходить до магнатів Радзивіллів, литовського роду. Михайло-Казимир Радзивілл, званий "Рибонька", мав через Золочів серйозну майнову суперечку. В 1744р. впливовий магнат Ян Тарло, якому Собеські не віддали борги, висунув претензії на колишню їхню власність. Справа дійшла аж до збройного конфлікту, але в результаті твердиня залишилася Рибоньці. Мабуть, на фоні нез'ясованих прав замок не розвивався.

1762р. Після смерті господаря споруда дістається синам. Кароль-Станіслав Радзивілл, званий "Пане Коханку", і його молодший брат поступово занедбали маєтки. Приміщення здавалися в оренду, ними керували найняті управителі. А з Першим поділом Польщі 1772р. замок зовсім занепав: нова австрійська влада конфіскувала військовий інвентар, будівлі стояли без вікон та з проламаними дахами. Пізніше там влаштовано склад. Схоже, понищена твердиня офіційно й далі була власністю Радзивіллів, хоча невідомо кого саме (до 1790р. обоє братів померли). В кінці кінців її продано.

1801р. Замок переходить до родини Комарницьких, нащадків українсько-польської шляхти. Лука Комарницький викупив його, ретельно відреставрував і довів до житлового стану. Тут замешкала сім'я хазяїна, і після смерті Луки у 1816р. маєток передався по прямій лінії — сину Олександру Комарницькому до 1838р., а тоді внуку Роману Комарницькому. Однак згодом їм забракло коштів утримувати такий великий комплекс, тож іще з 1834р. приміщення орендувались під казарми. Пізніше Роман у 1867р. здав їх під лікарню.

1868р. Якимось чином споруда потрапляє у розпорядження різних підприємців євреїв, які починають розбирати мури на будматеріал. Це викликає занепокоєння громади і місцевої влади. Але вже в 1871р. австрійські війська знову займають корпуси, а в 1872р. колишній житловий палац пристосовують під утримання в'язнів.

1873р. Замок переходить у суспільну власність, його повністю викупив уряд і влаштував тут в'язницю та судові установи. Зі зміною державних меж у Першій світовій, та й після офіційного приєднання Галичини до Польщі в 1923р. призначення твердині не міняється. Архітектуру будівель в той час майже не чіпали, тож вона зберегла свої риси.

1939р. З початком Другої світової радянська влада створює тут сумнозвісну "Львівську тюрму №3" — одну з чотирьох спецтюрем НКВС у всій тодішній області і єдину з них, що знаходилась поза межами Львова. Перед відступом у 1941р. більшовики закатували і розстріляли 749 в'язнів. Німці публічно відкрили поховання для демонстрації радянських злочинів, а от замок самі використали для тих же цілей... З 1944р. сюди вернулося нове відомство НКВС (виокремлений НКДБ, потім МДБ), що базувалося тут до реорганізації 1953р. Після того в корпусі житлового палацу розмістили ПТУ, однак ремонту майже не провели — довгий час ще залишались тюремні двері і навіть ґрати на окремих вікнах.

1986р. Навчальний заклад переселили, а замковий комплекс віддали Львівській галереї (тоді ще звана "картинною", тепер ЛНГМ). Почалась реставрація вцілілих, але дуже понищених споруд. У палаці відновлено автентичне планування, яке було зіпсовано кімнатами в'язниці та училища. Новостворений музей-заповідник частково запрацював у 1989р.

1991р. За часів незалежної України Золочівський замок продовжують успішно реставрувати, поповнювати його колекції та формувати нові експозиції. Китайський палац став доступним для огляду 2004р., равелін перед входом відбудовано 2007р. (був давно втрачений), а житловий палац офіційно відкрили 2009р. (раніше працювали окремі зали). В'їзний корпус, який містить музейні службові приміщення, з 2011р. теж ремонтують. Тепер замок у досить хорошому стані.
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО

Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Одним з найстаріших є видана друкарнею Піллерів літографія, що увійшла в альбом з краєвидами Галичини 1838р. На ній молодий митець Карел Ауер зобразив Золочів разом із замком на горбі [1]. Схожий ракурс пізніше використав і Константій Пшикорський, створюючи свою гравюру по дереві [2]. В той час тут влаштували в'язницю, і це призначення залишилось аж на 80 подальших років.

На фото початку XXст. видно, як змінили житловий палац для утримання в'язнів. Наприклад, просторі вікна замурували, а замість них пробили вузькі з ґратами [3], також переробили дахи. В китайському палаці, що стояв поряд [4], розмістили адмінустанови. Потрапити всередину міг не кожен, а ззовні замок повністю розгледіти було важко [5]. Тому панорамна зйомка [6], зроблена з повітря у 1916р., є особливо цікава — тут добре помітно всі частини комплексу. Зокрема, впадає в очі впорядкований парк з деревами. Тоді задній в'їзд за китайським палацом використовувався як основний, а колишня парадна брама [7] в корпусі навпроти, схоже, для в'їзду була зачинена.

Хоча основні архітектурні форми твердині не зазнали змін в тюремний період, дрібні перебудови все-таки здійснювали. Це видно при порівнянні кадрів житлового палацу — ранішого [8] і пізнішого [9]. Тоді, наприклад, відновили первинний двоскатний дах, який мала споруда давніше [1-2]. Земляні вали та бастіони, укріплені каменем, взагалі ніхто наче й не чіпав [10], що сприяло їх збереженню. Але з роками, без належного догляду замок поступово занепадав сам собою: старі мури облущилися [11], а колись розкішна китайська ротонда стала подібна на руїну [12]. Останнє фото зроблено невдовзі після перенесення училища зі стін пам'ятки і створення тут музею — з тих пір вона відроджується.
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО

Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2010 рік). Досить добротне пізнавальне відео: види валів та Золочівського замку з інтер'єрами обох палаців, разом з якими пропонується розповідь про історію побудови, доповнена контрастними ефектними саундтреками. Крім того, передача містить уривки інтерв'ю з Возницьким та музейними працівницями про різні деталі — оборонні укріплення, колишні житлові приміщення та сучасні експонати.

ОПИС ЗАМКУ


ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
Фасади замку в Золочеві Замок квадратний з розмірами 185x185м, являє собою периметр земляних валів з 4 бастіонами по кутах, ззовні обкладених каменем. Всередині стоять окремі несполучені будівлі — два палаци, в'їзний корпус та дрібні господарські. Непробивні для гармат потужні високі вали, зведені за голландською системою фортифікації, і прикритий равеліном в'їзд грали оборонну роль. Сам житловий палац захисту не мав, а сусідня ротонда, згодом перетворена в маленький китайський палац, взагалі була суто естетичною спорудою. Загалом, комплекс складний та об'ємний, охопити поглядом його можна хіба що згори.

Головна брама веде на внутрішній майданчик. На відміну від інших замкових двориків, він лише злегка обрамлений насипами і виглядає як цілком відкритий простір. Прямокутна ренесансна будівля праворуч від входу — це великий житловий палац [1]. Тут на першому поверсі були господарські служби, скарбниця та каплиця, а також кімнати для знатних гостей. На другому поверсі жили власники і влаштовувалися прийоми. Підвали використовували як льох, де тримали значні запаси харчів — Золочів був важливим опорним пунктом, а замок за потреби давав притулок мешканцям. Палац, ззовні аскетичний та простий, насправді володів цікавими особливостями: вузьким таємним ходом у стіні (з панських покоїв до скарбниці), продуманою системою опалення, та навіть туалетами з каналізацією — унікальною на той час новацією.

Ренесансна будівля навпроти входу, з рожевим відтінком і вибагливішими формами — це малий китайський палац [2]. Він містив колекції східних цінностей, які тоді були в моді серед магнатів, а зал другого поверху міг призначатися для чайної церемонії... Прохід у двір захищав в'їзний корпус, що складався з вежі над головною брамою і прибудованих до неї приміщень охорони [3]. Порівняно з палацами зберігся гірше, а дах чомусь на роки застряг у стані ремонту. Та й сам покрівельний матеріал, покладений на зміну черепиці, якось занадто ріже очі своєю синтетикою і дещо псує атмосферу.

З високих земляних насипів, що замикають кругозір, відкривається чудовий панорамний вигляд як на замкове подвір'я, так і на все місто. Зразу ж біля в'їзного корпусу можна піднятися на один з північних бастіонів, де встановлено ряди гармат [4]. Стежка веде по верху валів довкола двору [5], тож комплекс проглядається зі всіх боків.


Згори замок виглядає привабливо, та не здається аж таким неприступним. Щоб сповна оцінити потужність укріплень, слід обійти їх ззовні і побачити ті мури знизу... Перед в'їзною брамою був викопаний рів з перекинутим мостом [1], додатково захищений трикутним равеліном, який нагадував відокремлений бастіон. Варто зауважити, що ці конструкції зникли ще в давнину, коли замок втратив оборонну роль. А сучасний равелін збудований як ресторан і є відверто бутафорським [2], хоча дає приблизне уявлення про свого попередника. Автентична ж кам'яна кладка помітно древня.

Зусебіч замок туристи не оглядають, а впритул до східних стін навіть розташувались городи. У південному валі, позаду китайського палацу є ще один в'їзд для господарських цілей [3]. Із західного боку добре зберігся вмурований хрест [4]. Вирізьблений на нім напис "AD16IHS34" фіксує рік побудови: "AD16 34" — це "Anno Domini 1634" ("Року Божого 1634го"), "IHS" — просто христограма (латинізовані перші літери імені Ісус)... Стан бастіонів теж дещо різний. Найбільш ефектним видається північно-західний, з гербом на башті та гарматами [5], що якраз потрапляє в очі на шляху в замок.


Барельєф на замковій башті На кінцях усіх бастіонів є маленькі башточки, так звані кавальєри. Кожну з них прикрашав однаковий барельєф — гербовий картуш, вирізьблений ще за Якуба Собеського в час побудови замку. Вони подекуди понищені, але роздивитися можна. Обрамлений листям щит містить чотири герби: Яніна, Равич, Ґоздава і Гербурт — це герби Собеських (Яніна) та споріднених родів. Літери "JS KK SK" по кутах означають ім'я засновника та його тодішні посади: Якуб Собеський, крайчий коронний, староста красноставський.

P.S.: Замок оглянуто з подвір'я ще в липні 2015р. на екскурсії, дуже спішно і з купою людей навкруги. Під час самостійних відвідин в березні 2016р. я не лише тихо та спокійно роздивився усе всередині, а й прогулявся ззовні валів. Щоправда, схована від основних туристичних потоків сторона не така доглянута і геть не фотогенічна, зате якраз представляє ту первинну простоту і потужність укріплень. Загалом, якщо старатись охопити все, то помітно, яким величезним є замковий комплекс. Бо окрім самих розмірів, вагоме місце займають ще й інтер'єри.
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЇ
Макет замку в музеї Основна експозиція музею-заповідника "Золочівський замок" стартує з парадного входу в житловий палац і така обширна, що розбита на тематичні секції. Наліво з вестибюлю прямує відділ історії замку. Перший зал стосується періоду шляхетської резиденції: містить давні знахідки (монети, люльки, гарматні ядра, тощо) та малюнки, а в кутку стоїть модель замку, подана зліва на фото. Судячи з вигляду, вона представляє твердиню часів короля Яна III Собеського — кругла китайська ротонда ще без прибудов, присутні равелін та міст.

Другий зал відображає тюремний період: тут зібрані дрібні тогочасні артефакти, а під стінами стоять в'язничні двері [1]. Третій зал описує реставраційний період: на численних фото зафіксовані етапи процесу відновлення, а ще є колекція цікавих цеглин. В наступному ж можна побіжно ознайомитися з визначними пам'ятками і постатями Золочівщини загалом... Минувши ці маленькі зали, потрапляємо у височенне приміщення, де висить батальний шедевр "Битва під Парканами" — гігантське (9x8м!) полотно Мартина Альтомонте [2]. Воно аж не влазить в кадр, а верхня його частина тягнеться на другий поверх, куди зразу ж можна піднятися. Там по стінах розвішані роги та чучела впольованих тварин, а люстри оздоблено викопними рештками мамонта та іхтіозавра [3].

На другому поверсі знаходиться відділ палацових інтер'єрів епохи історизму — це предмети побуту, виготовлені в XIXст., які відтворюють давніші стилі XVII-XVIIIстт. Експозицію формують переважно меблі та картини [4], хоча в кутовій кімнаті з бібліотекою, наприклад, можна побачити і живішу інсталяцію [5]. Обійшовши по колу кілька малих приміщень, повертаємось до мисливських трофеїв і переходимо в ще одне велике поруч. Це тронний зал, який з-поміж інших вирізняється своїми розмірами та розкішшю: прикрашені картинами та дзеркалами малинові стіни, величне крісло-трон, камін та вигадлива біла піч — усе вражає пишнотою [6]. У наступному залі виставлено зразки зброї і давні карти. Звідси гвинтовими сходами можна спуститись вниз, але експозиція прямує далі по колу другим поверхом. Тут є ще шість малих залів палацових інтер'єрів, особливо красивими є два кутових, які репрезентують спальні — чоловічу [7] і жіночу [8]. Також на кількох фото можна помітити округлі закриті дверцята — це ті самі старовинні туалети.


Архітектура в замковому підземеллі Зійшовши на перший поверх, варто крізь ґрати оглянути зачинену замкову каплицю. Коло неї є зал для тимчасових виставок і ще два досить просторих, наче незавершених. Експонатів тут поки небагато.

На додачу до цього всього, коли я приїхав удруге, в підземеллях житлового палацу відкрилась цілком нова експозиція, названа "Архітектурні фрагменти і світло старого Львова". В одному підвалі зібрано вцілілі елементи львівських кам'яниць, представлені зліва на фото. Ці колони, дверні та віконні портали є залишками давно втраченої архітектури часів XV-XVIстт. В другому підвалі розміщено колекцію львівських ліхтарів часів XIXст. і початку XXcт.

Кімната в замковій ротонді Китайський палац містить відокремлений музей східних цивілізацій. Експозиція починається з центрального залу в ротонді, що показаний справа на фото, і прямує крізь ряд інших. Кожен стосується якогось регіону і наповнений оригінальними тематичними речами. В першому — Шумер і Єгипет, в другому — Китай і Японія, в третьому — Індія, Індонезія, В'єтнам і країни Тихоокеанського басейну, в четвертому — мусульманські країни, а останній презентує зв'язок України і Сходу. Експонати досить різноманітні: статуетки, посуд, килими, зброя... Деякі дуже коштовні та мистецькі. Зйомку музей забороняє. Другий поверх ротонди зачинено, там іноді проводять чайні церемонії.

Наприкінці слід зауважити, що Золочівський замок як туристичний об'єкт дуже обширний. Екскурсійного часу суттєво бракує, щоб детально роздивитися все. Укріплення великі за розмірами, а пропонованих до огляду інтер'єрів вкрай багато, тому довелось відвідувати його ще раз. Лиш тоді я зміг охопити пам'ятку цілком і навіть зайшов у ресторан "Равелін", всередині теж оформлений у замковому дусі.
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ
В кінці XVIIст. на північ від валів, обабіч головного в'їзду закладено два італійські парки з терасами. Їх розташування і форми можна побачити на макеті в музеї. Оскільки розміри замку були значними, а укріплення насипалися зі звичайної землі, це дозволило висадити ще один парк просто на внутрішньому дворі. Він схоже виник пізніше, коли площу трохи розчистили від малих дерев'яних споруд, і отримав чітке геометричне планування, характерне для французького стилю.

Шифрований камінь з вінками в Золочеві Парки занепали в середині XVIIIст., коли замок дістався Радзивіллам і не доглядався. На початку XIXст. нові власники Комарницькі ще намагалися довести до ладу насадження на подвір'ї, але минулого розквіту досягти не вдалось. Остаточно їх знищило створення в'язниці в стінах палацу, а згодом тут виросли нові дерева та простенькі клумби... Повноцінний французький парк — з фонтанами, рівними стриженими газонами та скульптурами — постав аж в роки сучасного музею і чудово доповняє архітектуру. Італійські теж є в проекті, але тут процес відновлення поки що візуально не помітний.

Цікавим об'єктом замкового двору є загадкові камені, привезені з села Новосілки на Золочівщині. На одному вирізьблено шифровану коротку фразу і два вінки (мертвий терновий та живий квітковий) з діркою посередині, як справа на фото. На другому — кілька зашифрованих рядків. Численні легенди та підкреслена увага з боку екскурсоводів зробили ці камені свого роду атракцією для туристів. Посилено розвиваються історії про тамплієрів, які начебто отак закодували місцезнаходження скарбу. Насправді ж написи значно пізніші — найімовірніше часів XIXст. Однак зміст тексту все-таки досі не розгаданий.

ОКОЛИЦІ


Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.
КАПЛИЦЯ-ПАМ'ЯТНИК ЖЕРТВАМ РЕПРЕСІЙ
Пам'ятна каплиця замученим в Золочеві З суміжних об'єктів варто згадати маленьку капличку, що стоїть поза мурами коло равеліну. Її цікава форма нагадує півкруглий грот, з викладеним мозаїкою склепінням і бронзовим розп'яттям у центрі. Споруда сучасна, зведена в 1995р. за часів реставрації. Освячена в пам'ять жертв комуністичних репресій, вбитих у Золочівській тюрмі. Хоч люди гинули тут за різних режимів, масовий розстріл при відступі радянських сил влітку 1941р. перевершив усе своєю масштабністю, а більшість замучених були невинними політичними в'язнями. В каплиці проводять молебні та інші богослужіння, згадуючи цю трагедію.

Також замок оточує міська забудова, але переважно сучасна і з ним ніяк не пов'язана. А старовинна архітектура, яка ще збереглася до наших днів, знаходиться подалі в центрі Золочева. Тому в рамках даного звіту опис інших пам'яток не доцільний.

ВИСНОВКИ


Золочівський замок слід відвідати безсумнівно. Знаходиться недалеко від центру міста Золочів, куди влаштовують організовані тури і куди дістатись зі Львова дуже просто. Квадратний у плані, він складається з оборонних валів з чотирма кутовими бастіонами, равеліну ззовні і окремо стоячих будівель на широкому внутрішньому дворі — в'їзного корпусу, житлового та китайського палаців. Нещодавно відреставрований і в гідному збереженому стані. В приміщеннях функціонує музей з обширними експозиціями інтер'єрів та колекціями цінностей, працює ресторан. Замок стоїть на узвишші, оточеному міською забудовою Золочева. Входить до відомого туристичного маршруту "Золота підкова", також разом з рештою довколишніх пам'яток може стати ідеальною окремою екскурсією зі Львова.

Немає коментарів:

Дописати коментар