Свірзький замок

• Об'єкт: збережений замок.
• Стиль: ренесанс і бароко.
• Час побудови: перед 1484р.
• Засновник: А.Свірзький і М.Свірзький.
• Архітектор: невідомий.
• Основні перебудови:
  1640-ві рр. (влас. А.Цетнер, арх. П.Ґродзицький);
  1670-ті рр. (влас. Я.Цетнер, арх. невідомий).
• Вигляд: трапецевидний 50~75м; 2 двори і 5 веж (1 в'їзна).
• Район: Перемишлянський.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

---

У Свірзькому замку до цього я ніколи не був, але у 2014р. трапилася хороша нагода — влітку там проходив фестиваль Woodstock Ukraine, який вперше перенесли сюди. Відвідини успішно здійснено 10-11 липня 2014 року: я, Денис, Марта й Іра вирішили провести там хоча б день. Це дійство описано в окремому звіті про фестиваль Вудсток, а даний стосується суто замку: наступного ранку дівчата поїхали, а ми з Денисом ще ретельно оглянули саму споруду.
P.S.: Замок повторно оцінено 7 жовтня 2015 року — я хотів подивитись на нього безвідносно до масового заходу, тому спеціально з'їздив на пару годин. Дуже вдало застав відчинені приміщення. Опис замку складено на основі загальних вражень, але майже всі подані фото зроблені під час оцієї подорожі.
P.P.S.: Замок знову оглянуто на фоні фесту 29-30 липня 2016 року. Він візуально ніяк не змінився, та й уся атмосфера дуже нагадувала спогади дворічної давності. Опис замку доповнено мінімально.

Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

ДОВІДКОВІ ДАНІ

---

ЯК ДОБРАТИСЯ?

В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.

Варіантів як доїхати зі Львова до Свіржа небагато. З АС-5, що на кільці вулиць Зелена-Луганська-Пасічна, ходять маршрутки Львів–Перемишляни. Майже всі вони курсують по основній дорозі через Свірж — деякі навпростець до Перемишлян, а деякі ще заїжджають в сусідні села (як-от Глібовичі чи Копань). Графік руху відносно частий: автобуси відправляються один за одним кожних 25-50 хвилин, хоча в розкладі існує і кілька перерв тривалістю понад годину. Але загалом до конкретного рейсу можна не прив'язуватись, а просто дістатись на АС-5 та дочекатись найближчого.

Залізничного сполучення немає, тож маршрутки є єдиним громадським транспортом до Свіржа. Зате замок в селі знайти просто: його видно навіть з дороги, з лівого боку. Тут же знаходиться зупинка, від якої до замку не більше 5 хвилин.

Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.

ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА

Свірзький замок — пам'ятка архітектури національного значення. Внесений в ДРНКН (тепер ДРНПУ) під охоронним номером 481 і назвою "Замок (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1484р. Але часто в мережі можна натрапити на дані, ніби на охоронній табличці вказане інше число — 1482. Звідки ця поширена дезінформація — невідомо (схоже, хтось випадково помилився, а решта бездумно копіює). Насправді ж ніякої невідповідності нема, і на табличці теж 1484р., як і в реєстрі... Щоправда, з того періоду мало що збереглось, але детально про це вже в історичному розділі.

Окрім замку, в Свіржі є ще дві споріднені пам'ятки архітектури національного значення:
1. Оборонна башта (руїни), грот (мур.) — охоронний № 1392, датування 1484р.
2. Костел Успiння Богородицi (мур.) — охоронний № 482, датування 1546р.

План-схема місцевості:

• В1 — В'їзна вежа. З брамою, до якої веде міст.
• В2 — Західна фасадна вежа.
• В3 — Нижня вежа. Сильно висунута за лінію стін.
• В4 — Північна вежа. Забудована і не виходить за лінію стін.
• В5 — Східна фасадна вежа.
• ВО — Окрема вежа. Руїни, окрема пам'ятка № 1392.
• Д1 — Верхній (парадний) двір.
• Д2 — Нижній (господарський) двір. З колодязем.
• П — Парк. Місце колишнього англійського парку.

Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.

ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ

• Будівля належить НСАУ і зараз пустує. Музейна експозиція відсутня, приміщення ніяк не використовуються, хоча доступні для огляду. Тривалий час розглядається питання про передачу замку в концесію.
• Іноді Свірзький включають четвертим до відомого туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини", до якого стабільно входять три компактно розташованих замки: Олеський, Підгорецький, Золочівський. Хоча він, мабуть, частіше відвідується окремо.
• Фіксована ціна квитків відсутня. Є скринька для добровільних пожертв на реставрацію.
• Погодинний графік роботи відсутній. Постійно в замку працює лиш одна людина. Тому коли є той дядько — то можна подивитись на подвір'я та інтер'єри, а коли нема — то брама зачинена, і замок вийде оглянути тільки ззовні. Щоб більше побачити, краще приїжджати в теплу пору посеред дня.

ПРО ІСТОРІЮ

---

В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на map.meta.ua. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:
1. Сайт "Замки и крепости Украины" — оригінали у відповідній темі на zamki-kreposti.com.ua.
2. Сайт "Ruiny i zamki w Polsce, na Kresach i w Europie" — оригінали у відповідній темі на ruinyizamki.pl.
3. Сайт "Narodowe Archiwum Cyfrowe" — оригінали на nac.gov.pl, пошук польською "Zamek w Świrzu".
4. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.
Подана текстова інформація детально перевірена.

ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ

поч.XVст. Перші записи про поселення Свірж. Існування замку тоді не зазначалось, хоча якісь дерев'яні укріплення вже могли бути.

1484р. Будучи у володінні українських шляхтичів Свірзьких, замок вперше згадується в історичних документах. Найімовірніше, він збудований десь незадовго до оцього року власниками — братами Андрієм і Мартином Свірзькими. Твердиня потім належала нащадкам майже два століття, але оскільки Свірзькі були дрібною шляхтою, поширених даних про їх маєтності та родовід майже немає.

кін.XVст. Первинний замок був мурований, квадратний у плані з розмірами бл.50x50м. Зведений на горбі і оточений ставом з трьох боків, він мав суттєвий природній захист. Фасад з четвертого боку прикривали дві вежі, а попереду викопано рів. Даних про тогочасний вигляд майже немає, але вірогідно це була невигадлива будівля для оборонних цілей.

1530р. Щоб посилити обороноздатність, споруду вдосконалювали. Одна з таких перебудов зафіксована безпосередньо на стінах: над брамою (яка тепер з в'їзною вежею), із внутрішньої сторони двору вирізьблено число "1530". Так позначали завершення важливих етапів будівництва. Однак що саме зроблено — невідомо... Більше того, замок на ціле добре століття пропадає з історії, і хто зна, що взагалі з ним відбувалося. Свірж згадується аж у 1627р., коли його знищили татари, а про замок далі немає жодних відомостей (теоретично, він міг теж постраждати під час нападу).

1641р. Замок переходить до шляхтичів Цетнерів, польського роду. Його у Свірзьких разом зі всім Свіржем купив Александр Цетнер. Він одразу починає масштабні перебудови в стилі ренесансу, під час яких споруда отримала сучасні форми: розширено верхній двір, закладено нижній, наново зведено корпуси і вежі. Від первинного замку залишилися лиш фундаменти з підвалами, а також частини стін першого ярусу (зокрема фасаду). Можливо, і західна фасадна вежа. Вважається, що створив проект і керував роботами польський архітектор Павло Ґродзицький, який помер у 1645р. Однак точних даних про це нема, припущення ґрунтується на архітектурній схожості з відомими його творіннями — арсеналами у Львові.

1648р. З початком Хмельниччини твердиню розгромлено козацько-татарським військом. Можливо, замок ще кілька раз зазнавав ушкоджень у ході подальших воєнних дій, також міг нашвидкоруч ремонтуватися.

1667р. Александр Цетнер передає Свірж своєму сину, Яну Цетнеру. Александр, на той час дуже старий, вже не міг управляти володіннями, хоча помер аж у 1675р. На період власності Яна припала Польсько-турецька війна, замок атаковано в 1672р. і 1675р. Вірогідно, в 1670-их рр. після ушкоджень проводилися відновлення та посилення мурів. Однак замок не був суто оборонною спорудою — ще за батька Александра він пристосовувався для житлових цілей. Тому після завершення всіх бойових дій син Ян, можливо, перебудовував його вже як барокову резиденцію.

1680р. Ян Цетнер помирає, після чого Свіржем почергово володіють його нащадки по прямій лінії: син Александр Цетнер, внук Станіслав Цетнер і правнук Домінік Цетнер. За часів Домініка в сер.XVIIIст. замок серйозно пошкодила пожежа, після чого власника звільнено від податків на три роки. Загалом же, знову про ціле століття нічого не відомо, зокрема й того, як повпливав на долю замку прихід австрійської влади після Першого поділу Польщі 1772р.

перед 1800р. Замок якимсь чином переходить від Домініка (помер у 1804р.) до Іґнація Цетнера. Логічнішим виглядає отримання спадку сином Домініка, Іґнацієм-Євґеніушем Цетнером. Однак вважається, що замком тоді володів Іґнацій-Александр Цетнер — вже старий троюрідний брат Домініка. Іґнацій-Александр заснував у Львові екзотичний парк (пізніше знаний як "Цетнерівка"), тому йому приписують створення замкового парку в Свіржі.

XIXст. Замок змінює багато різних власників. Якщо він століттями стабільно належав всього двом шляхетським родам, то тепер переходить з рук у руки. Відомий цілий ряд володарів замку, хоча це, мабуть, не всі: рід Сераковських (?), Катажина Старчевська (1840-і рр.), Маґдалена Пешчала (1840-і рр.), Тадеуш-Миколай-Ян Віктор (1850-і рр.), Марія Ілясевич (згадка 1878р.). Десь з 1880-их рр. ним володіє Валеріан Чайковський (помер у 1888р.), потім його племінниця Клавдія-Софія Чайковська-Тустановська (1890-і рр.) — дружина Владислава Тустановського. Схоже, ніхто маєтком не опікувався — в описах 1882р. і 1892р. згадується поганий стан будівлі, зокрема руйнування корпусів з півночі та сходу. Пізніше замок короткий час належав дочці Клавдії, Феліції Тустановській-Кшечунович, яка разом з чоловіком Александром Кшечуновичем невдовзі його продала. Так в кінці століття власницею стає Ірена-Мартина Волянська.

1907р. Замок переходить до Роберта-Францішека Лямезана де Салінса, офіцера австрійської (згодом польської) армії, чоловіка Ірени. Він реставрував занедбану споруду, вкладаючи значні кошти, і перетворив її на розкішну резиденцію з багатими інтер'єрами. Але у 1914р. під час Першої світової війни замок цілковито спалений російськими військами. Та це не змусило хазяїна закинути свій маєток, і Роберт береться за нього повторно. Відновлено декор вікон та дверей, карнизи; корпуси та вежі знову покрито дахом. Основна реставрація завершилась у 1917р., про що свідчить вирізьблений напис над брамою із зовнішньої сторони, хоча загалом до 1926р. ще тривали роботи.

1930р. Замок переходить до Тадеуша Коморовського, нащадка польського шляхетського роду і в майбутньому генерала. Був одружений з Іреною Лямезан де Салінс, єдиною спадкоємицею Роберта, який цього року саме помер.

1939р. Замок переходить у суспільну власність. Фактично ж він залишається без господаря, а стародавній Свірж, що протягом століть мав статус міста, з приходом радянської влади стає селом. Під час Другої світової та в повоєнний період твердиня стоїть занедбаною і нікого не цікавить. Пізніше окремі корпуси використовувались як школа трактористів. Аж у 1970-их рр. з'явились ідеї відродження пам'ятки.

1978р. Замок переходить до Спілки архітекторів — на той час називалась "Союз архитекторов СССР". Приміщення вирішують пристосувати під Дім творчості, тому подальші будівельні роботи мають мало схожого з реставрацією. Зокрема, між верхнім і нижнім дворами зведено новий триповерховий корпус, що зовсім не відповідає автентичному. Колишній палац суттєво розширено до переду, а також переплановано кімнати. Дещо поновлено портали центрального в'їзду, кам'яні сходи... Через свій старовинний суворий вигляд замок починає використовуватися як декорація фільмів.

1991р. За часів незалежної України Свірзький замок знову міняє власників — то знаходиться в оренді "Львівлісу", то повертається в 1997р. тепер вже українській Спілці архітекторів (НСАУ). Однак фінансування стабільно немає, майже ніяких робіт не проводиться, а просторі приміщення пустують і руйнуються. Довгий час розглядається варіант концесії.

СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО

Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Літографія Петра Піллера, вірогідно, середини XIXст. [1] змальована з північного сходу. Тут міст і замок на горбі видно в профіль, вздовж мурів можна розгледіти нині не існуючі елементи — терасу з трьома деревцями та прибудови по її боках. Також привертає увагу окрема вежа зліва, що буде описана далі у відповідному підрозділі.

На межі століть, близько 1900р. замок був не в найкращому стані, фасад [2] разом з усім ровом під мостом густо заріс, хоча загалом ще видається пристойним. Однак після короткотривалого розквіту споруду знищено до голих стін під час Першої світової. На верхньому дворі — що від палацового [3], що від фасадного [4] корпусів — залишились лиш кам'яні коробки, така сама картина відкривається і з нижнього двору [5]. Ззовні твердиня теж має невтішний вигляд руїн [6]. Ці фото зроблені десь зимою 1914-1915рр., бо вже до 1917р. стараннями власника будівлю відновили.

Менш масштабні роботи проводилися й далі, і в 1930-их рр. замок був помітно відреставрованим: верхній двір, зокрема фасадний корпус з вежею над брамою [7], вже обжитий та доглянутий, хоча, наприклад, в'їзд до нижнього двору [8] досить-таки облущений. Особливо цікавим фото цього періоду є знімок з висоти [9], який детально зафіксував оригінальне планування. Тут палац ще не розширений, а двори майже не розмежовані — первинно, до Першої світової їх відділяв лише ряд низеньких будівель в один ярус, чиї руїни частково видно на тогочасних кадрах [3-5]. А от як виглядала ця частина замку в більш давні роки, достеменно невідомо.

Північна вежа, принаймні, була відкритою [10], як-от на фото Другої світової, зимою 1943-1944рр. Пізніше, за радянської влади, в ході перетворень твердині у житлово-відпочинковий комплекс, вежу затулив високий триповерховий блок. Цей разючий додаток в обрисах замку дуже помітно при порівнянні двох кадрів, зі схожого ракурсу, але різного періоду: 1970р. до перебудов [11] і 1988р. після них [12].

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО

Уривок документального відео (Львівське телебачення, 2006 рік). Олдскульна така передача: різносторонні види замку під класичну музичку на фоні, разом з неспішною розповіддю про етапи розбудови укріплень у Свіржі та їх призначення. Містить контрастні інтерв'ю з Возницьким і дитячою екскурсією молодших класів, а також кадри радянського фільму "Д’Артаньян і три мушкетери", деякі епізоди якого знімалися тут.

ОПИС ЗАМКУ

---

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

Замок неправильної трапецевидної форми: передня частина з сумарною шириною близько 75м поступово звужується до 50м ззаду. На двох терасах різної висоти збудовано 5 різнотипних корпусів, що формують 2 внутрішніх двора — верхній і нижній. Обороноздатність підсилюють 5 веж, несиметрично розташованих у слабких місцях. Загалом, комплекс споруд досить складний, добре розібратися в ньому помагають хіба що знімки зверху.

Фасадний корпус сам по собі симетричний, найбільш старий та цікавий. Так як ця сторона не мала природнього захисту, укріплення тут особливо потужні. Можна зауважити багато бійниць, зокрема на даху; по боках стоять західна та східна фасадні вежі, а по центру — ще одна, в'їзна. Попереду викопано глибокий рів, а до брами веде міст на високих опорах — крайня призамкова частина цього моста колись підіймалась, роблячи твердиню ще неприступнішою. Щоправда, поряд із заходу знаходиться інший, менш захищений в'їзд у нижній двір... Архітектура ренесансна і тому невибаглива, рівні світло-сірі стіни прикрашені лиш обрамленням вікон. До барокового стилю можна віднести тільки деякі елементи, як-от двоскатний дах в'їзної вежі.

Дуже бажано потрапити на подвір'я, адже для повного огляду замку обов'язково побачити його зсередини. Через головну браму виходимо на верхній парадний двір. Довкола ряд житлових корпусів висотою в один ярус, якщо не рахувати підвального. Зліва знаходиться проміжний корпус, справа — східний, а попереду — палацовий з терасою і пишними сходами [1]. Палацовий був для господарів, решта, імовірно, призначались для прислуги та гостей. Позаду можна роздивитись фасадний корпус [2], тут увагу привертає портал брами з вирізьбленим роком "1530"... Периметр суцільно замкнений, але в кутку біля тераси є вузенький перехід між подвір'ями [3].

Нижній господарський двір містив службові приміщення, наприклад, кухню та конюшню. Зліва його оточує західний корпус, одноярусний Г-подібної форми, а справа височить проміжний, який з цього боку досягає висоти аж трьох ярусів, впираючись у північну вежу [4]. Назовні звідси можна було виїхати через окрему браму [5]. Посеред подвір'я впадає в очі накритий колодязь, що з глибиною понад 20м забезпечував замок водою.

Не менш цікавим є і зовнішній вигляд. Західна фасадна вежа вирізняється оригінальним скульптурним грифоном [1]. Припускають, що це або герб родини Чайковських, одних з останніх власників, або ж частина старішої композиції — двох грифонів над вікнами, які тримали посередині інший герб. Прилеглі мури нижнього двору обороняє власна, сильно висунута нижня вежа [2]... Але варто пройтися ще далі та обігнути замок довкола, щоб оцінити природній захист і всю крутизну схилу. Крім того, вже знайомі споруди, як-от палац та північна вежа, ззовні виглядають зовсім інакшими [3]. Повернутись назад до входу можна коло східної фасадної вежі [4], яка вічно прихована деревом від поглядів спереду.

Щодо башт, то всі вони вкрай різні. Обидві фасадні та північна — триярусні, нижня та в'їзна — двоярусні. Нижня найбільше виступає за лінію стін, фасадні — теж суттєво, а північна та в'їзна не виступають зовсім. Нижня дещо опукла, а решта — прямі квадратні. В'їзна з двоскатним дахом, а решта — з простим односкатним... Таких відмінностей багато, явно різняться навіть фасадні, західна та східна. І це розмаїття робить архітектуру замку значно привабливішою.

Над в'їзною брамою у верхній двір чітко вирізьблено напис на латині: "Haec domus tempore belli combusta anno Domini MCMXVII reedificata". Що перекладається як "Цей дім під час війни спалили, року Божого 1917го відбудували" — це коли Роберт Лямезан де Салінс відновив замок після Першої світової.

P.S.: Все це я оглянув ще в липні 2014р. на фестивалі, і з тих пір нічого не змінилось. Але фото зроблено в тихому жовтні 2015р., без яток та людей на фоні. Крім того, на Вудстоці внутрішні приміщення або були зовсім зачинені, або використовувались організаторами чи торговцями. Наступного ж разу, отоді восени мені вдалося потрапити всередину, що дуже порадувало. А в липні 2016р., як і попереднього фесту, я знову два дні гуляв довкола замку, дивився фільм у його дворі, однак роззирати інтер'єри вже не заходив.

ІНТЕР'ЄРИ

В замку немає музею чи яких би то установ, приміщення практично порожні. Зате більшість відкрито для огляду, і там можна вдосталь походити... Одним з найгарніших є вестибюль палацу [1], попри те, що він зведений недавно замість тераси, під час останніх радянських добудов. Протилежна до входу стіна — це, мабуть, старовинний фасад з масивними дверними порталами білого кольору. В корпусах досі збережено наскрізне планування — один довгий коридор і кімнати по боках, хоча загалом інтер'єри перероблялися неодноразово. Наприклад, трапляються замуровані колишні двері [2]. Окремі приміщення дуже мало схожі на замок: десь бачив стіни в салатовій плиточці, немов з ванни, а північна вежа зсередини виглядає як під'їзд [3]. Та все-таки стан твердині ще досить хороший, і небезпечних руйнацій не помітно.

АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ

Передусім, слід відзначити саме розміщення замку. Він стоїть на стрімкому горбі, котрого огинає півколом штучне озеро. Свірзький став створили в далекому XVст. за перших власників, з метою розведення риби та додаткової оборони. З часом стара система дамб та шлюзів занепала, рівень води спав, але сьогодні відновлене озеро знову займає величезну площу і є яскравим атрибутом призамкового краєвиду [1].

Іншим, суто естетичним штрихом пейзажу був парк. Його засновником вважається Іґнацій Цетнер, відомий як творець львівського парку "Цетнерівка". А свірзький закладено близько 1800р. на схід та південний схід від замку. Первинний вигляд достеменно невідомий, але збереглись описи початку XXст. Тоді це був обширний парк в англійському стилі. Тут росло багато дерев, в тому числі цінних порід. Обсаджені кущами гравійні доріжки петляли по схилах, дозволяючи милуватись місцевістю з усіх сторін. Від головної брами замку вела алея з клумбами, а з півдня буяв фруктовий сад... Парк занедбали і повирубували в повоєнні радянські часи, тому зараз йому далеко до минулого шику [2].

Грот та окрема вежа
В рові коло замкового фасаду, майже під мостом, можна знайти мурований вхід у підземелля [3]. Тепер це маленький грот, де і одній людині тісно. Точних даних про колишні його розміри та застосування немає. Є версія, що в давнину тунель тягнувся аж до храму навпроти замку. Теоретично міг сполучатись і з вежею, яка самотньо стоїть попереду.

Окрема вежа зовсім не схожа на замкові. Вона п'ятикутна. І дуже старовинна, зведена ще в числі первинних укріплень Свіржа. Спочатку являла собою міцну споруду, дво- або триярусну, що грала роль сторожового пункту та першої лінії оборони. Вхід знаходився зі сторони замку, а стіни, ймовірно, були без вікон з бійницями. Після спаду воєнної загрози (в кінці XVIIст., або десь у XVIIIст.) хтось із Цетнерів перебудував її в каплицю — тоді витесано стрільчасті вікна, а верх увінчано баньою з хрестом. Саме такий вигляд зафіксувала літографія середини XIXст... В Першу світову вежу знищено разом із замком, після чого її вже не відновлювали. Зараз це руїни, що потрохи заростають і вгрузають в землю [4].

Величний замок сприймається як домінуючий об'єкт навіть на фестивалі, а от деталі довколишнього пейзажу губляться поза сценами, ятками та натовпом. Тому щоб зайти в інтер'єри чи безперешкодно охопити увесь ландшафт, краще сюди їхати в інший час. Саме в такому стані спокою ансамбль найбільше вражає своїм поєднанням архітектури та природи.

ОКОЛИЦІ

---

Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.

ТРОЇЦЬКО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА

Мурований костел Успіння Пресв.Богородиці заклав Андрій Свірзький (родич Мартина та Андрія, засновників замку) у 1546р. Він постав на місці колишнього дерев'яного, по осі навпроти замку. Первинно був готичним у формі хреста, а в обох бокових частинах цього "хреста" влаштовано каплиці — Св.Миколая і Св.Антонія. Спорудження храму тривало довго, можливо навіть після освячення в 1561р. Але вже на початку XVIIст. Войцех Свірзький перебудував його і прикрасив декором, з орнаментом та гербами. Пізніше, за Цетнерів костел пережив ряд воєнних пошкоджень і швидких відновлень, а також різних змін в інтер'єрі, остання з яких зафіксована в кінці XVIIIст. Храм у результаті всіх цих робіт набув ренесансного вигляду.

Перша світова його не зачепила, але в Другу світову і повоєнний час він сильно постраждав. В 1942р. конфісковано дзвони, в 1944р. дах розтрощено снарядом, а в 1945р. польське духовенство виїхало разом з більшістю цінних речей. За радянської влади костел спалений і потім пристосований під склад... Аж у 1994р. споруда знову стала сакральною — її передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву Св.Трійці та Успіння Пресв.Богородиці. Після сучасних ремонтів, за ясно-салатовим кольором та новим бляшаним куполом, старовинний храм тепер розпізнати важко.

ВИСНОВКИ

---

Свірзький замок слід відвідати безперечно. Розташований в центрі села Свірж, дуже близько від дороги і зупинки, куди легко можна дістатись маршруткою зі Львова. Трапецевидний у плані, він несиметричний та має неправильну форму, що підлаштована під рельєф — складається з різних між собою п'яти корпусів, що відмежовують два двори, і також різних п'яти веж. Довгий час реставрується і загалом збережений добре. Приміщення порожні, хоча доступні для огляду. Замок стоїть на горбі, оточеному великим ставом і залишками парку. Разом з кількома сусідніми пам'ятками є чудовою короткою екскурсією на півдня зі Львова.