середа, 22 липня 2015 р.

Підгорецький замок

Підгорецький замок
  • Об'єкт: збережений замок.
  • Стиль: ренесанс і бароко + італійська система оборони.
  • Час побудови: 1635-1640рр.
  • Засновник: С.Конецпольський.
  • Архітектор: А.дель Аква, Ґ.Л.де Боплан.
  • Основні перебудови:
    1680-ті рр. (влас. Ян III Собеський, арх. невідомий);
    1720-ті рр. (влас. С.М.Жевуський, арх. невідомий).
  • Вигляд: квадратний 75x75м; палац, двір і 4 бастіони.
  • Район: Бродівський.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ


Підгорецького замку, як би то не було соромно, до цього я не бачив. Тож щоби скоріше заповнити той істотний пробіл, поїхав з двома Наталями і Іванкою в стандартну автобусну екскурсію "Золота підкова Львівщини" по трьох замках. Відвідини відбулися 19 липня 2015 року: Підгорецький в цей день оглянуто другим по маршруту.
P.S.: Замок я дослідив ретельніше в окремій самостійній подорожі 26 березня 2016 року. Краще роздивився суміжні об'єкти — гетьманський заїзд і церкву Св.Йосифа та Воздвиження Хреста, без поспіху прогулявся парками, поснідав на столику під деревом з видом на палац. Уточнено довідкові дані, до опису додано нові враження та фото.

Звіт детальний: з корисною інформацією, історичною довідкою, описом об'єкту і суміжних місць, позитивних і негативних вражень. В розділі "Про історію" використано сторонні зображення і відео. В розділі "Опис замку" всі фотографії власні та друзів, за кліком доступні фото в більшому розширенні.

ДОВІДКОВІ ДАНІ


ЯК ДОБРАТИСЯ?
В даному підрозділі представлено карту доїзду автомобілем зі Львова до замку.


Підгорецький замок є постійною частиною маршруту "Золота підкова Львівщини", туди організовано вирушають численні платні екскурсії. Щодо самостійного відвідування, то є як доїхати зі Львова до Підгірців і громадським транспортом. Залізничне сполучення відсутнє, тож залишається пара можливостей з допомогою автобусів.

З АС-2 майже щопівгодини ходять маршрутки Львів–Броди (але Броди через Лопатин не годяться), а також інші рейси цього напряму, наприклад Львів–Підкамінь. Графік руху досить щільний, однак вони в Підгірці не заїжджають, оминаючи село по трасі. Звідти до замку ще 3-4км, що не дуже зручно. Цей варіант простіший з точки зору планування і не потребує погодинного розпорядку, зате доведеться довго йти.

Взагалі-то є прямі маршрутки Львів-Золочів-Підгірці з АС-6 на Личаківській, але рідкісні по три рази в день. Надійніше добиратися з пересадкою через Золочів (доїзд сюди описаний у звіті про Золочівський замок). Там від АС в центрі курсують, окрім згаданих львівських, ще й місцеві автобуси Золочів–Броди. Сукупний розклад відправлень з Золочева усіх цих підходящих рейсів наступний: 6:45, 7:30, 7:45, 10:40, 11:40, 13:20, 13:40, 15:50, 16:00, 17:20. В Підгірцях вони зупиняються прямо біля входу на територію замку, його видно ліворуч від дороги. Цей варіант не передбачає ходьби, зате складніший з точки зору планування, бо слід підігнати час приїзду в Золочів до якоїсь із тих годин.

Актуально на 2016 рік. Рух транспорту міняється рідко, і його завжди можна уточнити на відповідній АС.
ЗАМОК ЯК ПАМ'ЯТКА
Підгорецький замок — пам'ятка архітектури національного значення. Внесений в ДРНКН (тепер ДРНПУ) під охоронним номером 412 і назвою "Замок Конецпольських (мур.)". Офіційно в держреєстрі датується 1635-1640рр. як комплекс пам'яток — власне об'єкт тут названий палацом і об'єднаний разом із сусідніми спорудами:
1. Палац (мур.) — охоронний № 412/1, датування 1635-1640, 1779рр.
2. Заїзд (мур.) — охоронний № 412/2, датування кін. XVIIст.
3. Костел Св.Йосифа (мур.) — охоронний № 412/3, датування 1763р.
4. Парк з парковими спорудами — охоронний № 412/4, датування XVII-XVIIIстт.

Окрім замкового комплексу, в Підгірцях є й інша пам'ятка архітектури національного значення. Це Благовіщенський Підгорецький монастир, діючий під опікою василіян. Складається з церкви і келій, знаходиться далеко в кінці села.

План-схема замку в Підгірцях План-схема місцевості:
  • Ж — Житловий палац. На даний час дещо пошкоджений.
  • Б1, Б2 — Західний і східний бастіони. Ще два бастіони майже повністю зайняті палацом на півночі.
  • Д — Двір. З колодязем.
  • П1 — Італійський парк. Знищений до терас і руїн павільйонів.
  • П2 — Французький парк. Понищений, залишилась тільки алея до костелу Св.Йосифа. Також містить заїжджий двір.
  • Палац з бастіонами і двором є пам'яткою комплексу № 412/1, а парки є пам'яткою комплексу № 412/4.
Надалі для частин замкового комплексу будуть вживатись зазначені тут назви.
ТУРИСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ, ВХІДНІ КВИТКИ І РОЗКЛАД РОБОТИ
  • З Підгорецьким замком тісно пов'язані Олеський і Золочівський.
  • Усі три об'єкти — "Музей-заповідник Підгорецький замок" і два інші — є філіями ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького. Також до складу галереї входить Жовківський, однак не вся будівля, а тільки невеликий музей в її стінах.
  • Усі три об'єкти розташовані досить близько один від одного, тому об'єднані у відомий туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Іноді сюди четвертим включають віддалений Свірзький.
  • Ціна квитків: територія + фотовиставка (у східному бастіоні) — 15грн., інсталяції (в підземеллі) — 15грн.
  • Години роботи, літній графік: понеділок-вівторок — вихідний, середа-неділя — 10:00-18:00. Каса до 17:00.
  • Години роботи, зимовий графік: понеділок — вихідний, вівторок-субота — 10:00-17:00, неділя — 12:00-17:00. Каса до 16:00.

ПРО ІСТОРІЮ


В даному розділі використано зменшені сторонні зображення. Сучасні фото (фасад замку та вид з висоти) взято із сайту "Мета Карти" — оригінали на map.meta.ua. Старовинні малюнки та архівні фото взято з декількох джерел:
1. Сайт "Замки и крепости Украины" — оригінали у відповідній темі на zamki-kreposti.com.ua.
2. Сайт "Narodowe Archiwum Cyfrowe" — оригінали на nac.gov.pl, пошук польською "Zamek w Podhorcach".
3. Книга "Замки і фортеці Західної України" — автор Орест Мацюк, 2ге видання 2005 року.
Подана текстова інформація детально перевірена.
ХРОНОЛОГІЧНА ОПОВІДЬ
Фасад замку в Підгірцях 1635р. Для роду польських магнатів Конецпольських на замовлення Станіслава Конецпольського в Підгірцях починають зводити замок. Поселення він викупив за два роки до цього в місцевого роду Підгорецьких, дрібних українських шляхтичів. Попередньо тут були дерев'яні укріплення, хоча можливо на кам'яних фундаментах.

1637р. Розпочинається найбільш активний етап будівництва, яке, як вважають, здійснював італійський архітектор Андреа дель Аква — йому ж приписують авторство проекту. А систему оборони для замку розробляв відомий французький інженер Ґійом Левассер де Боплан. Крім того, ряд робіт проводили інші майстри, в тому числі місцеві.

1640р. Основний обсяг робіт закінчено, цей рік приймають за рік завершення будівництва. Створена споруда була поєднанням міцних укріплень і розкішного палацу — таке рішення відоме як "палац у фортеці" ("palazzo in fortezza"). Згідно з італійською системою, оборону забезпечував закритий периметр кам'яних мурів у формі квадрата, з бастіонами по кутах та казематами. Ззовні його оточував рів та земляні вали, а спереду прикривав равелін. У внутрішньому дворі викопано глибокий колодязь на 36м... Натомість на двох бастіонах стояв палац у ренесансному стилі, презентабельний і зовсім не оборонний, — двоярусний житловий корпус з трьома триярусним вежами (дві по боках і одна по центру).

1641р. Продовжується декорування стін і облаштування інтер'єрів, встилаються підлоги. У 1643-1645рр. дійшла черга до камінів та дверних порталів. Загалом, замок пристосували до житлових цілей, він став заміською парадною резиденцією, а захисні функції відійшли на другий план.

1646р. Станіслав помер, і власником став син Александр Конецпольський. На його хазяйнування припав період Хмельниччини — під час нападів 1648р., 1651р. і можливо 1655р. будівлю пошкодили татари та козаки, але після згасання воєнних дій її відремонтовано. По смерті Александра у 1659р. спадок отримав уже його син Станіслав Конецпольський. А той, будучи бездітним, під кінець життя склав заповіт для поділу своїх маєтків.

Вид з повітря на замок в Підгірцях 1682р. Замок переходить до магнатів Собеських, польського роду. Підгірці згідно з волею померлого власника дісталися королю Яну III Собеському. Невідомо наскільки збереглася споруда після минулих воєн, але Ян III зробив її ще більш багатою. Десь у 1680-их рр. вздовж головного фасаду палацу, зі сторони двору прибудовано широкі сходи, які вели наліво і направо до двох лоджій з колонами.

1696р. Після смерті Яна III і поділу спадщини замок одержав молодший син Константій-Владислав Собеський. Новий господар не надто ним опікувався. В часи Північної війни російський цар Петро I зміг вивезти звідси дві статуї. А пізніше споруду взагалі продано.

бл.1720р. Замок переходить до магнатів Жевуських, польського роду. В 1718р. (або пізніше) будівлю в Константія викупив Станіслав-Матеуш Жевуський, що започаткував суттєві зміни. Тоді житловий палац підвищено на один ярус, в результаті чого всі вежі злилися, і він набув монолітної прямокутної форми. Оновлено дахи, де встановлено фігури Атлантів, а стіни рясно декоровано... Молодший син Вацлав-Пйотр Жевуський, коли у 1728р. Станіслав-Матеуш помер, став володарем Підгірців і продовжив справу батька. Перед воротами в двір розібрано равелін і підйомний міст, а рів з цього боку засипано. Багато уваги приділено інтер'єрам. Всі ці масштабні перебудови надали палацу барокових рис.

1755р. Вацлав, успадкувавши від старшого брата ще й Олесько, перевозить звідти всі цінності у свою резиденцію. За рахунок того колекція замку дуже збагатилася. Кожна з кімнат була оформлена в оригінальному стилі, а їх розкішне оздоблення доповняли численні тематичні експонати... Розквіт тривав до заслання хазяїна у 1767р., а Перший поділ Польщі у 1772р. та прихід австрійської влади взагалі спричинили занепад.

1779р. Після смерті Вацлава власником став його син Северин Жевуський. Рід сильно збіднів, коштовні речі та маєтки розходяться з аукціонів. У 1787р. новий господар навіть був змушений заплатити за свій же замок, який десь перед цим конфіскували і виставили на продаж, схоже через борги. Марно намагаючись повернути минулі багатства, Северин захопився пошуком нетрадиційних доходів — проводив у палаці алхімічні досліди, а в околицях здійснював розкопки.

1811р. Северин помирає, а спадком володіють інші члени родини: його дружина Констанція-Малґожата Любомирська-Жевуська до 1826р., їх син Вацлав Жевуський до 1831р. Останній проводив роки в мандрах і пропав безвісти після польського повстання. Тоді замок перейшов до його сина Леона Жевуського... Загалом власники тут майже не жили, рідко навідуючись у колишню резиденцію, що діяла як музей. Фактично маєток потрапив у розпорядження управителів, які з 1826р. безперестанно його грабували, розпродуючи залишки цінних речей і навіть кам'яні елементи оздоблення. Палац стояв з поламаними дахами та вибитими вікнами, з часом все більше руйнуючись.

1833р. Леон зміг повернутись у Підгірці і, побачивши жахливий стан споруди, зразу вигнав управителя. Почався довгий період відновлення — перекриття дахів та ремонти допомогли принаймні зупинити розруху. Але оскільки хазяїн не мав значних коштів, роботи просувались дуже повільно. В результаті вони так і не були закінчені, а бездітний Леон передав будівлю багатшим власникам, з умовою її подальшого відродження.

1865р. Замок переходить до магнатів Санґушків, нащадків литовсько-українського княжого роду, які зберегли статки і за нової влади, після поділів Польщі. Твердиню отримав Владислав-Ієронім Санґушко, який вже 1867р. віддав її сину Євстахію-Станіславу Санґушку. А він протягом всього життя вів ґрунтовну реставрацію, відтворив понищені приміщення та декор. Крім того, старався знову наповнити палацову колекцію цінностей, яку можна було оглянути як музей.

1903р. Коли помер Євстахій, спадок залишився малолітньому тоді сину Роману-Владиславу Санґушку. Тому спочатку замком опікувались управителі та інші родичі, мабуть, дружина Євстахія, а аж потім сам Роман. Воєнний час минув без серйозних руйнувань, хоча в Першу світову, а також за Польсько-радянської війни 1920р. інтер'єри дуже постраждали, багато експонатів втрачено або зіпсовано. Пізніше будівлю знову повільно відновлювали.

1939р. Замок переходить у суспільну власність, його націоналізовано. Роман виїхав з частиною речей, а з їх залишків у 1940р. радянська влада організувала історичний музей. В ході Другої світової черговий раз пошкоджено внутрішнє оздоблення, а в результаті вибуху боєприпасів в казематі частина укріплень завалилась. У 1945р. музей пограбовано військовими, у 1947р. — зовсім ліквідовано; рештки колекції роздано різним львівським музеям.

1949р. В будівлі розміщено туберкульозний санаторій. Але вже в 1956р. через недбальство сталася пожежа, і палац вигорів дотла. В ході ремонту 1957-1960рр. просторі зали було переплановано під потреби закладу, влаштовано тісні лікарняні кімнатки типового вигляду. Таким чином, в минулому шикарні інтер'єри цілковито зникли. Однак ззовні твердиня зберегла свої старовинні риси, тому часто використовується для зйомки фільмів.

1991р. За часів незалежної України Підгорецький замок надалі лишався медичною установою, і лише в 1997р. його передали Львівській галереї (тоді ще звана "картинною", тепер ЛНГМ). Отримав статус музею-заповідника, але до сих пір тривають реставраційні роботи. Більшість приміщень порожні, лише в кількох з них створено маленькі експозиції.
СТАРІ МАЛЮНКИ ТА ФОТО

Зверху представлено ряд історичних зображень, далі позначені номером у дужках. Одними з найстаріших є літографії, які видавала друкарня Піллерів у альбомах з краєвидами Галичини, 1824р. і 1838р. Для першої збірки Антоній Лянґе змалював споруду здалека [1] з усім пейзажем. Його наступник, молодий Карел Ауер зобразив замок дещо по-іншому [2] — до речі, в ті роки палац перебував у аварійному стані та тільки почав відновлюватись, але ззовні це малопомітно. На вже окремій, пізнішій літографії Наполеона Орди [3] подано вигляд з парку, з павільйоном на передньому плані.

Та найбільше палац славився своїми інтер'єрами, зокрема старого другого поверху. Тут навіть на початку XXст. кожен з залів був шикарним: великий рицарський [4] з колекцією зброї та обладунків, кармазиновий [5] в ясно-червоній тканині, золотий [6] з рясним оздобленням позолотою, дзеркальний [7] з рядами венеціанських дзеркал, зелений та жовтий, а також декілька менших. Фото, на жаль, не передають краси кольорового оформлення, яким відрізнялися приміщення, але багатство декору стін та стель, дорогі меблі та люстри все одно вражають.

Першу світову замок пережив спокійно, а от інтер'єри суттєво постраждали, особливо колекції цінностей. Також можна помітити, що деякі вікна до цього часу вже замурували [8]. В міжвоєнний період будівля підтримувалась у хорошому стані. У дворі, наприклад, ще працював колодязь з оригінальним підйомним механізмом [9] — велике колесо крутила людина, йдучи всередині нього. Ззовні замок і в'їзд з алеєю до брами теж мали доглянутий вигляд [10]... До речі, в ті часи було зроблено велику кількість фотографій, при бажанні їх зовсім нескладно відшукати.

Хоча ще у Другу світову споруду знову серйозно пошкодили, та все-таки найгірші руйнування принесла пожежа після створення тут туберкульозного санаторію. Тоді в 1956р. палац вигорів до голих стін [11] і простояв без дахів два роки. Згодом його відбудували, і він надовго залишився лікарняним закладом [12], але всі інтер'єри було вже втрачено.
ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ВІДЕО

Документальна телепередача "Золота провінція" (Львівське телебачення, 2010 рік). Досить добротне пізнавальне відео: види Підгорецького замку та костелу з їхніми інтер'єрами, разом з якими пропонується розповідь про історію побудови, доповнена спокійними повільними саундтреками. Крім того, передача містить уривки інтерв'ю з Возницьким про палац, парк та маловідомі цікавинки.

ОПИС ЗАМКУ


ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
Фасад замку в Підгірцях Замок квадратний з розмірами 75x75м, являє собою периметр цегляно-кам'яних мурів з казематами всередині і 4 бастіонами по кутах, по боках оточений ровом. Два північних бастіони займає високий триярусний палац, що виходить фасадом у внутрішній двір. Сірі мури, зведені за італійською системою фортифікації, грали оборонну роль. А яскравий ренесансний палац, перебудований потім в бароко і ще більше насичений архітектурними деталями, був суто естетичною спорудою. Однак ці різні за призначенням частини поєднані дуже гармонійно, замок виглядає цілісним і пропорційним.

Парадна брама веде на подвір'я, яке з трьох сторін оточене лиш одноярусною забудовою і тому здається відкритим та просторим. В бастіонах та широких куртинах (мурах між бастіонами) були приміщення-каземати, які призначалися для оборони. Однак в мирний час тут містилися різні господарські служби, наприклад кухня чи склади. Зліва в кутку досі стоїть колодязь з глибиною 36м — мабуть, вже неробочий, але з дерев'яним обертовим колесом, таким як і в давнину [1].

З четвертої сторони над двором височіє палац, де жили власники і приймали знатних гостей. Сходи вздовж фасаду піднімаються на шикарно оздоблену східну лоджію [2]. Вона виходить прямо на плоский дах казематів, де влаштовано оглядові тераси — звідси гарний вид як на сам палац, так і на парк з алеєю. Можна погуляти по верху східного бастіону та сусідніх куртин, а от західна частина замку зараз ще знаходиться на реставрації та огороджена від туристів [3].


Увесь замок добре проглядається вже від центральної алеї, з південної сторони [1], звідки прямує більшість туристів. Але щоб скласти повне уявлення про нього, вартує пройтися довкола... Зблизька помітно, що крім двох бастіонів спереду є такі самі позаду, однак їх займають масивні бокові вежі — ці вежі первинно були виразнішими, але після перебудови злилися з палацом. Західна увінчана Атлантом, що тримає Сонячну систему, і на відміну від решти будівлі покрита зеленим дахом [2]. Обігнувши її, потрапляємо поза палац до задніх дверей в парк [3]. Звідси, з північної сторони замок здається ще більш вражаючим і панським, особливо якщо спуститись нижче на широченну рівну терасу і охопити поглядом весь його шпилястий силует [4]. Надивившись на палац, вернутись можна іншим боком мимо східної вежі, прикрашеної другим Атлантом з Земною кулею на плечах [5].


Барельєф над замковими воротами Стіни замку зберегли витончений декор. Зокрема, в'їзна брама рясно прикрашена складними деталями, барельєфами військової тематики і гербами. На самім її вершечку вирізьблено герб Побог засновників Конецпольських. Нижче в фігурнім обрамленні поєднано два герби: зліва Кшивда — Жевуських, а справа Шренява — Любомирських. Вони, що цікаво, дійсно були сильно споріднені: власники з роду Жевуських три покоління підряд (Вацлав-Пйотр, Северин і Вацлав) одружувалися з представницями роду Любомирських.

P.S.: Все це оглянуто ще в липні 2015р. на екскурсії, досить поспішно і з натовпом людей довкола. Під час самостійних відвідин в березні 2016р. замок я роздивився вже спокійніше, він аж наче покращав. Щоправда, потім по фотографіях я зауважив, що по суті нічого не змінилось, і навіть будінвентар лежить точнісінько так само. Схоже, процес реставрації застряг у мертвій точці. А пам'ятка робіт явно потребує — хоча її загальні форми бездоганні, при ближчому погляді помітно серйозну полущеність зовнішніх стін. Та й внутрішній стан нічим не кращий.
ІНТЕР'ЄРИ ТА МУЗЕЙ
Фотовиставка в замку Музей-заповідник "Підгорецький замок" не має експозиції історичних цінностей... Колись перший поверх палацу, як і каземати, займали службові приміщення, а на другому і третьому були кімнати хазяїв. Особливо виділявся другий поверх — зали, оздоблені в різних стилях, мали свої назви і містили величезну кількість коштовностей. Колекція була настільки багатою, що вражала сучасників навіть після неодноразових пограбувань та вивозів речей, в замку здавна діяв музей. Але тривалий занепад закінчився повною втратою інтер'єрів.

Зараз приміщення зачинені, всередині практично голі стіни. І то при тім, що рідних замкових артефактів, розпорошених по інших місцях, хватило б на обширну експозицію. Але для неї тут немає умов. Лише у східному бастіоні сформована невеличка виставка старих знімків, подана зліва на фото — туди можна зайти з двору і хоча б на папері побачити колишні багатства замку. Ну і кілька казематів коло брами пристосовано для каси й охорони.

Алхімічна лабораторія в замку Відносно недавно відкрилися для огляду палацові підземелля. Влаштовані там інсталяції присвячені місцевим цікавинкам і носять скоріш атракційний, а не музейний характер, але зроблені добротно. В одній кімнаті є фотовиставка на тему паранормальної активності. Друга оформлена під алхімічну лабораторію, як справа на фото — таку мав Северин Жевуський, щоправда, на третьому поверсі палацу. В останній висить привид Білої Пані: підвальна вогкість, майже непроглядна темрява, блідий силует плаття, свічки попід стінами і загробна музика — все разом творить дуже моторошну атмосферу. Коли я там був, то якась мала дитина ледь не плакала і просила тата не заходити в той склеп, так що ефект таки є. Глянути точно вартує.

Згадана Біла Пані походить з популярної легенди. Наче один із власників Підгірців, старий та ревнивий, замурував в стіні свою молоду дружину, і з тих пір тут бродить її привид. Однак перекази плутаються з конкретикою, приписуючи цей вчинок різним історичним персонажам, і подекуди суперечать фактам. Найбільш правдоподібно, що тим власником був Вацлав-Пйотр Жевуський — після смерті дружини Анни в 1763р. він прожив до глибокої старості і вмер в 1779р. За цей період магнат міг дійсно взяти іншу молодшу жінку, хоча документально легенда ніяк не підтверджена.
АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ АНСАМБЛЬ
Італійський парк з північного боку заклав ще Станіслав Конецпольський разом із замком, роботи йшли до 1640-их рр. Він розкинувся на трьох терасах: на верхній височів палац, на середній квітли клумби і грав фонтан, а на нижній щільно росли підстрижені дерева та кущі. З тераси на терасу вели кам'яні сходи, а пейзаж прикрашали численні скульптури. Парк неоднократно руйнувався і відновлювався, причому зазнав сильних ушкоджень вже під час Хмельниччини, зразу ж після створення. Знову розвинувся в середині XVIIIст. — тоді його ґрунтовно впорядковано, доріжки встелено плитами, збудовано два квадратні павільйони. Згодом занепав, і пізніші спроби відродити колишню красу давали небагато... Тепер середня тераса порожня і в траві, а на нижній зеленіють ряди молодих насаджень [1]. Збереглись лише понищені павільйони по краях і трохи підтерті обриси терас, які, тим не менш, весною без густих крон дерев добре помітні. Звідси, як і в давні часи, відкривається широченний захоплюючий краєвид на далекі поля [2].

Французький парк з південного боку заклав Вацлав-Пйотр Жевуський в середині XVIIIст. — попередньо тут була тільки липова алея, що вела до в'їзної брами. Обабіч алеї висаджено рівні ряди дерев з акуратними галявинами і кам'яними статуями поміж ними, при цьому ліквідовано равелін з мостом і рів. Невдовзі паркова зона витягнулася ще більше на схід та захід, цілком оточивши замок, тут навіть влаштували звіринець. Але з часом і цей парк теж занедбався... Теперішня рослинність хоча ніби й доглянута, але вже відносно нова [3]. Збереглись лише кілька скульптур і загальне планування з центральною алеєю, а найстарішій і візуально найвищій парковій тополі, що стоїть навпроти замкової брами, всього близько двохсот років [4]. Щоправда, трохи далі в селі є п'ятсотрічна липа.


Ще іноді згадується третій парк — англійський. Однак він існував вже пізніше, коли занехаялись та хаотично заросли італійський та французький. В кінці XIXст. Санґушки вирішили їх впорядкувати, і на цьому місці постав оновлений парк англійського стилю, на жаль, згодом вкотре понищений. Сучасному Підгорецькому парку далеко до минулої пишноти, хоча він підтримується в пристойному стані, зберігаючи старовинні ландшафтні рішення і залишки паркової архітектури.

ОКОЛИЦІ


Хоча мета маршруту досягнута, можна і не зупинятись на тому, особливо якщо в запасі ще є час. Можна знайти довкола й інші цікаві об'єкти чи заняття, та повніше використати переваги локації.
ГЕТЬМАНСЬКИЙ ЗАЇЗД
Гетьманський заїзд в Підгірцях Край дороги, в тіні колишнього французького парку знаходиться довга присадкувата споруда барокового стилю, оздоблена колонами і вкрита високим дахом. У плані являє собою наскрізний коридор з кімнатами обабіч. Зведена ще в кінці XVIIст., імовірно за Собеських, вона первинно слугувала замковою стайнею. Сучасних форм набула вже у XVIIIст. за Жевуських, коли її суттєво перебудували під заїзд. Господарював тоді або Станіслав-Матеуш, або вже його син Вацлав-Пйотр — обоє у свій час мали посаду гетьмана (командувача армією), тож заїзд почали називати гетьманським. Якщо в палаці приймали лише високопоставлених осіб, то тут могли зупинитись інші гості, слуги та просто мандрівники. Разом з тим діяла корчма.

Своє призначення будівля зберегла до початку XXст. Хоча від війн заїзд не постраждав, та вже не діяв, а в міжвоєнний час був туристичним притулком. Радянською владою націоналізований, згодом відданий туберкульозному санаторію для підсобних цілей. В 1997р. разом із замком перейшов до Львівської галереї, але досі служить як склад чи щось подібне. Споруда зачинена, ніяк не згадується екскурсоводами, уваги туристів не привертає. Під час других відвідин я оглянув її хоч трохи, оцінив цікаві архітектурні пропорції і фасад з замурованими вікнами та непримітним сонячним годинником.
ЙОСИФІВСЬКО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА
Йосифівсько-Воздвиженська церква в Підгірцях Навпроти замку, в іншому кінці алеї Вацлав-Пйотр Жевуський заклав мурований костел. Основні роботи тривали в 1752-1763рр., ще кілька років зайняло оздоблення, зокрема розпис інтер'єрів. До 1766р. він був цілком готовий і освячений як Св.Йосифа та Воздвиження Хреста Господнього. Власник хотів звести споруду на подобі базиліки в Турині і сам брав участь в розробці проекту; будівництво вели італійські архітектори, а декором займалися численні скульптори та художники. Тому храм поєднав бароко з новішими стилями, рококо і класицизмом, отримавши цікавий незвичний вигляд: велика ротонда мала масивний фасад — портик з двома рядами коринфських колон. Портик увінчали вісім фігур святих покровителів роду Жевуських.

Крім того, пізніше довкола костелу звели ще чотири скульптури святих на постаментах, що оточили його по кутах, а трохи попереду з'явились дві 10-метрові колони зі статуями Матері Божої та Св.Йосифа. Тож храм гармонійно вписався у замковий ансамбль: тераси італійського парку, замок, алея французького парку лягли з ним на одну вісь — у всьому дотримано симетрії... Протягом майже ста років святиня служила родовою усипальницею Жевуських. І лише в 1861р. бездітний Леон Жевуський, намагаючись відродити замок та не маючи коштів на утримання ще однієї будівлі, передав її новоутвореній римо-католицькій парафії Підгірців. Пізніше, в 1880-их рр. тут провели реставрацію.

Йосифівсько-Воздвиженська церква в Підгірцях зсередини Перша світова для самого храму шкоди не принесла, але пропала колона зі Св.Йосифом, що стояла перед ним. Під час Другої світової, у 1944р. прямо в стіну влучив снаряд, при цьому потрощено купол і збито одну з кам'яних фігур на портику. В 1945р. костел закрито — його, як і замок, спочатку передано історичному музеєві, а потім під туберкульозний санаторій. Певний час споруда була занедбана і навіть використовувалася як гараж, але згодом визнана пам'яткою, а в 1976-1979рр. реставрована. Від 1997р. разом з усім комплексом належить Львівській галереї. Церкві храм не віддали, але з початку 2000-их рр. він відновив своє сакральне призначення: тут правили греко-католики, потім — невизнана група, відома як "секта Догнала".

В 2013р. в селі створено греко-католицьку парафію свщмч.Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, яка тепер здійснює богослужіння в церкві. Її повільно доводять до ладу, хоча зовнішні стіни ще помітно понищені. Та головне, що до наших днів дожила ця неповторна архітектура, яка зразу впадає в очі і дуже вражає, особливо потужні колони. Також двічі мені вдалося потрапити в інтер'єри — тут збереглися пам'ятні мармурові плити Жевуських і їх родичів, залишилися кольорові настінні розписи, а кругла ротонда зсередини здається іще вищою.

ВИСНОВКИ


Підгорецький замок слід відвідати безумовно. Стоїть у центрі села Підгірці, дуже близько від дороги і зупинки, куди влаштовують організовані тури і куди нескладно дістатись маршрутками зі Львова. Квадратний у плані, він складається з оборонних мурів з чотирма кутовими бастіонами, які оточують внутрішній дворик, і житлового палацу, що височить на двох з них. Повільно реставрується і збережений в непоганому стані. Приміщення порожні і закриті для огляду, хоча в окремих працюють маленькі виставки. Замок оточений двома парками, з широкими краєвидними терасами та залишками архітектури. Входить до відомого туристичного маршруту "Золота підкова", також разом з сусідніми пам'ятками може стати чудовою окремою екскурсією зі Львова.

Немає коментарів:

Дописати коментар